Іванов В.Ф., Штурхецький С.В. Практикум із журналістської етики

Подождите немного. Документ загружается.

- 51 -

шляхтич з освітою Оксфорда, Кембриджа, Сорбонни, що під час

Хмельниччини був генерал-полковником польського війська, по-

тім - генералом кавалерії на службі у шведського короля Карла Х, а

1657 року перейшов на українську службу – полковником – і став

щирим прихильником планів Богдана Хмельницького, а після

його смерті підтримував гетьмана Івана Виговського. Блискучий

дипломат, автор проекту найвигіднішого для України Гадяцького

договору 1658 року, Немирич загинув через рік у бою гетьман-

ського війська з вояками московського воєводи Шереметьєва.

Може, саме тому, що - багатий, з аристократії, складно йшов до

служіння рідному народу і помер від російської зброї – нам прак-

тично невідомий цей визначний український державний діяч?

А їх таких – сотні. З усіх століть. Навіть із останнього – он яку

цілину про 20-і роки ХХ століття підняв Василь Шкляр у своєму

«Залишенці». З усієї України – і з поза її меж також. Їх потрібно

знайти. Їх необхідно знати. Бо спільні для всієї країни герої та іс-

торичні події надійніше від усіх сучасних політиків єднають на-

род. І від жодного, хто вже увійшов до пантеону знаменитих, від-

мовлятися не можна: якщо він там – то чимось заслужив. Однак

чим - знати варто. І говорити про це чесно, не перетворюючи їх на

рабів своїх примх, комплексів чи надуманих концепцій. Бо тільки

так пишеться правдива історія народу.

Я в цьому переконана. Проте коли бачу постійні намагання та-

ких діячів, як чинний міністр освіти Табачник, викреслити з під-

ручників історії України героїчні її сторінки, що не вписуються

в любу його серцю концепцію «українсько-російського братер-

ства», то ні-ні та й запитую себе: може, таки не треба було мазками

історичної правди порушувати усталений міфічний образ? Нехай

історики сперечаються про істину – а масовій свідомості залиши-

мо стереотипи? Чи просто – знати правду ще не час?

Але хто ж його наближатиме, якщо в минулому комфортніше

вже тільки тому, що ми до нього звикли?

ЗАНЯТТЯ 3. ЖУРНАЛІСТСЬКІ СТАНДАРТИ (ЕТИКА КОНТЕНТУ)

ПРАКТИКУМ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

- 52 -

ЗАНЯТТЯ 4. ЖУРНАЛІСТ У КОЛЕКТИВІ

(ЕТИКА ВІДНОСИН З КОЛЕГАМИ)

■ Етика професійної журналістської спільноти –

редакційний, регіональний, національний, глобальний рівні.

Міжособистісна журналістська етика – особиста і ділова

взаємодія з колегами (журналіст і журналіст, журналіст і

колектив, журналіст і редактор). Етика соціальних ролей

– взаємовідносини під час творчого навчання (стажування,

практики), взаємовідносини з керівниками (редактор,

власник), взаємовідносини з підлеглими.

► ЦИТАТА ДНЯ

Журналісти – це сторожові пси демократії, а не ланцюгові

пси своїх господарів (редакційна стаття «Львівської газети»).

► ВИВЧАЄМО КОДЕКС

Журналіст зобов’язаний зробити все можливе для виправ-

лення будь-якої поширеної інформації, якщо виявилося, що вона

не відповідає дійсності (п. 12).

Запитання для аналізу:

А. Що таке журналістська помилка? Які причини її виник-

нення?

Б. Як можна виправити журналістську помилку? І коли її ви-

правити неможливо?

? СПОНУКАННЯ ДО ДИСКУСІЇ:

У чому виявляються спільні риси професійної етики на різ-

них (редакційний, національний) рівнях?

Чи повинен журналіст по-різному ставитися до членів колек-

тиву, залежно від їхньої посади?

- 53 -

Що насамперед повинен навчитися журналіст-початківець

під час стажування (навчання)?

Яких знань, на вашу думку, не вистачає і досвідченим журна-

лістам?

►

ДІЛОВА ГРА «День журналістської солідарності».

Підготуйте план проведення акції журналістської солідарнос-

ті у вашому місті (області). На яку проблему буде звернута ваша

увага? Яким чином ви зможете залучити до акції ваших колег?

Якими засобами ви зробите вашу акцію 1) бюджетною, 2) істот-

ною, 3)яскравою і пам’ятною, 4) результативною?

● ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ «Календар журналіста»

З допомогою відкритих джерел, літератури, а також ваших

старших колег сформуйте свій «Календар журналіста» - список

важливих дат із коротким поясненням. При цьому в «Календарі»

знайдіть місце як для найважливіших міжнародних та національ-

них дат (8 вересня – Міжнародний день солідарності журналістів,

3 травня – Всесвітній день свободи преси, 6 червня – День журна-

ліста), так і для місцевих, важливих для вашого колективу (день

заснування газети, в якій ви працюєте).

☺ Про те, що ваш Календар буде неповним без дати дня

народження вашого головного редактора, ми навіть і не беремося

вам говорити.

● ДОКУМЕНТ

Висновок КЖЕ за заявою Л. Гейдар

● МАЙСТЕР-КЛАС

Я б так вдруге не вчинив…

Сергій Тихий: «Не бути дурнем нині стало легше»

ЗАНЯТТЯ 4. ЖУРНАЛІСТСЬКІ СТАНДАРТИ (ЕТИКА КОНТЕНТУ)

ПРАКТИКУМ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

- 54 -

! ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ ДИКТАНТ

Журналіст, журналістська солідарність, колега, колектив,

конфлікт інтересів, незалежність журналіста

▲

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Що таке журналістська солідарність?

Якими є вияви міжособистісної журналістської етики?

На яких принципах базуються професійні відносини журна-

ліста з колегами?

Якими є особливості етики взаємовідносин журналістів під

час творчого навчання?

▲

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Іванов В.Ф., Сердюк В.Є. Журналістська етика: підручник /

Іванов В.Ф., Сердюк В.Є. – 2-ге вид., випр. - К.: Вища шк., 2007.

– 237 с. – С. 46-49, 52-64, 107-112.

Стахів М. Український комунікативний етикет: Навч.-метод.

посіб. – К.: Знання, 2008. – 245 с. – С. 10-41, 88-122.

Стівенс М. Виробництво новин: телебачення, радіо, Інтернет

/ Пер. з англ. Н.Єгоровець. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська

академія», 2008. - 407 с. – С. 364-374.

Черникова Е.В. Основы творческой деятельности журналис-

та: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2005. – 287 с. – С. 255-258.

►

ДОКУМЕНТ

ВИСНОВОК

КОМІСІЇ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

за заявою Л.Гейдар

1. Стаття 5 Закону України «Про інформацію» визначає прин-

ципи інформаційних відносин, зокрема: а) об’єктивності, вірогід-

ності; б) повноти і точності інформації; в) законності одержання,

використання, поширення та збереження інформації.

- 55 -

2. Очевидно, що в цілому при написанні статті «Нужно ли жур-

налистам просвещение... геев?» авторка дотрималась названих

вище принципів. Стаття написана в поміркованому тоні, ілюстро-

вана цитатами, що (принаймні на перший погляд) свідчить про

об’єктивний підхід до викладення матеріалу. Тому звинувачення

заявниці у нерозумінні журналісткою проблематики, якій вона

присвятила статтю, або міжнародних зобов’язань України є про-

явом надзвичайно емоційного сприйняття, забарвленого особис-

тими зацікавленістю (очевидно) та образою.

3. У тому ж таки зверненні Л.Гейдар міститься звинувачення

в упередженості позиції авторки при подачі матеріалу. Звертає-

мо увагу, що Л.Гейдар висловлено власне бачення статті, тобто

висловлена її оцінка. Таке саме право на оцінку певної, законно і

відкрито отриманої інформації має журналістка, оскільки: 1) таке

її право передбачено міжнародними і внутрішніми нормативно-

правовими актами; 2) ніхто не може бути примушений думати так

чи інакше, свобода думки передбачає свободу висновків і свободу

позиції, в тому числі і позиції журналіста.

4. Разом з тим, існує принаймні декілька правил, яких слід до-

тримуватись будь-якому учаснику інформаційних відносин. Пер-

ше: поширюючи інформацію, особа, що її поширила, має завчасно

мати докази того, що таке твердження відповідає дійсності. Якщо

мова йде про висловлення оціночного судження, особа має вказа-

ти на факти (певні події), які стали підставою для такого оціноч-

ного судження. Тільки за таких умов дії поширювача інформації

або оціночних суджень будуть визнаватись добросовісними.

Крім того, ні за яких умов не допускається особиста образа осо-

би, щодо якої подається інформація або судження (образу слід

відрізняти від критики).

В даному разі застосування слова «лесбійка» не може розціню-

ватись інакше як твердження. Правдивість твердження, за загаль-

ним правилом, слід доводити (тобто подавати докази того, що воно

відповідає дійсності). Крім того, слід зауважити, що зазначене

слово вказує на сексуальну орієнтацію людини, тобто відносить-

ся до відомостей приватного життя, таємниця якого охороняється

ЗАНЯТТЯ 4. ЖУРНАЛІСТСЬКІ СТАНДАРТИ (ЕТИКА КОНТЕНТУ)

ПРАКТИКУМ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

- 56 -

законодавством України. Тому навіть якщо є докази правдивості

твердження щодо орієнтації заявниці, повинна бути підстава ви-

світлення відомостей з її приватного життя. Зазвичай такою під-

ставою є суспільний інтерес, але в даному разі його наявність до-

вести, навіть теоретично, майже нереально. Інша справа, якби ця

пані прилюдно виголосила про себе певні відомості, які б давали

підставу: а) говорити, що вона сама оприлюднила своє приватне

життя; б) робити висновок щодо своєї орієнтації.

До цього слід додати таке. Наше суспільство неоднозначно сприй-

має людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, тому твер-

дження щодо такої орієнтації, привселюдно висловлене відносно

конкретної особи, реально може сприйматись як образа. А тоді слід

доводити, що воно застосовувалося за наявності суспільного інтер-

есу і без такого образливого вислову просто не можна було обійтись

для формування негативного образу. Одне слово, як видно, застосу-

вання слова «лесбійка» в даному разі було абсолютно недоречним,

якщо не виконані всі ті умови, про які зазначено вище.

Можна припустити, що висновок про сексуальну орієнтацію

заявниці журналіст зробила з самих фактів присутності Л.Гейдар

на «круглому столі» та її виступу там з викладенням своєї позиції.

Але (якщо це так) це ніяк не виправдовує застосування вислову

«лесбійка» і, навпаки, може свідчити про певну професійну недо-

бросовісність журналіста.

►

Я Б ТАК ВДРУГЕ НЕ ВЧИНИВ…

Сергій Тихий (Київ)

НЕ БУТИ ДУРНЕМ НИНІ СТАЛО ЛЕГШЕ

«Хвилі перекочувались через мол і падали донизу стрімким до-

мкратом», - у Музеї газетних ляпів, якби його колись побудувало

невдячне людство, ця перлина Ляпіса-Трубецкого з роману Іль-

фа і Петрова зайняла б почесне місце, але лише одне з місць. Це

хрестоматійний зразок того, як журналіст, який не звик підклю-

- 57 -

чати власний розумовий апарат до того, що він пише, лише спо-

кушається на «фінтіфлюшки», на красоти «штилю». Тепер поді-

бні милі дрібнички, мабуть, також трапляються, але не так часто.

Нині журналістське невігластво набуло більш агресивних форм:

не знаю, не хочу знати, не зобов’язаний знати, не буду перевіряти,

читач розумний - сам розбереться.

Відносно свіжий випадок з практики «Газеты по-киевски»

- зранку телефонує знайомий, визнаний спеціаліст-кардіолог, і

ледве не кричить у слухавку: там у тебе в газеті ТАКІ дурниці по-

написувані! Привезли в лікарню людину (це був відомий політик

К.) з гострим інфарктом міокарда, і лікарі нібито одразу поклали

хворого на операційний стіл і зробили йому шунтування. Це по-

вна маячня! Та до хірурга, який би щось подібне зробив, одразу

прийшли б навіть не з прокуратури, а колеги з психіатричного

відділення! Цей твій писака – вижени його! - уявляє собі, що таке

шунтування? Це складна і травматична операція, жодний «сві-

жий» інфарктник її в принципі не перенесе!

Напередодні, при підготовці того матеріалу, я теж перечепився

об те «шунтування», бо так по життю склалося, що певний «кар-

діологічний» досвід я маю. Було ясно, що насправді йшлося про

стентування, відносно легку процедуру, коли під місцевим нар-

козом хворому зондом через стегнову артерію підводять до місця

закупорки коронарної судини таку маленьку «пружинку» - стент,

з допомогою якого відновлюється кровопостачання серцевого

м’яза. Але журналіст уперто стояв на своєму: шунтування! Мов-

ляв, він навіть телефонував дамі-політику Г., яка за кілька місяців

раніше мала таку саму проблему, і та нібито повторила те ж слово

на «ш». Редактор був, як кажуть, «в замоті» і відступився: хто його

знає, може, в нашій блатній Феофанії, рятуючи слуг народу, уже

застосовують якусь новітню технологію шунтування? Тепер-от

перевірено остаточно: не застосовують. Було соромно…

А тепер давайте узагальнювати: у вас же немає знайомого-

фахівця у кожній зі сфер, яких торкається ваше видання; і вам,

ЗАНЯТТЯ 4. ЖУРНАЛІСТСЬКІ СТАНДАРТИ (ЕТИКА КОНТЕНТУ)

ПРАКТИКУМ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

- 58 -

відповідно, з приводу абсолютної більшості публікацій ніхто не

дзвонить з ранку, і ви просто не чуєте, як з вас і вашої газети «коні

сміються»!

Зауважте, що певна поверховість – є однією з обов’язкових скла-

дових таланту і фаховості журналіста. Навіть якщо ви працюєте в

надвідповідальному жанрі журналістського розслідування, треба

шкірою відчувати, що якась подробиця вже є зайвою, вона нічого

не додає до принципово важливого, а лише обтяжує текст, робить

його нечитабельним. Зрештою, люди, які закопуються глибоко,

пишуть дисертації, а класний журналіст з потоку інформації вихо-

пить головне, узагальнить – і переходить до наступної теми. Сьо-

годні ти пишеш про енергозберігаючі технології, завтра про генну

інженерію, післязавтра – про соціологічні дослідження. Газеті що-

дня потрібний матеріал, а на кожний напрямок по спеціалізовано-

му журналісту не поставиш. Звичайно, ваш журналіст не може все

знати, всюди бути фахівцем, але він може компенсувати брак знань

зобов’язанням сумніватися і перевіряти. Даруйте, але цензура, тиск

держави на ЗМІ не є єдиною і головною проблемою вітчизняної

журналістики. Як на мене, вона в невмінні сумніватися, у відсутнос-

ті автоматичної навички до перевірки інформації, в низькому рівні

ерудиції. Здатність всотувати різноманітну інформацію і доречно її

використовувати – це так само Божий дар, але його можна розви-

вати і вдосконалювати, тим більше, що умови для цього склалися

ідеальні: не треба університетських професорів, не треба столиць і

«тиші бібліотек», достатньо комп’ютера у вашій рідній Хацапетівці

і, звісно, бажання не виглядати лінивим дурнем.

Нині у нашому цеху час особливий, в журналістику приходить

перше покоління молодих людей, які виросли без книжок. Зате

вони з дитинства звикли «серфити» по Інтернету, «гуглити» і «ві-

кіпедіти». Вони володіють унікальним інструментом, якого не

мали попередні покоління журналістів. Так що кількість газетних

ляпів можна було б принципово зменшити саме зараз. І вимогли-

вості редактора для цього було б достатньо.

- 59 -

ЗАНЯТТЯ 5. ЕТИКА ПІДГОТОВКИ

ЖУРНАЛІСТСЬКОГО МАТЕРІАЛУ

■ Виробництво новин – технологія, учасники процесу.

Структура редакції і посадові обов’язки журналіста.

Організація робочого місця і робочого часу журналіста.

Редакційне обговорення – постановка і уточнення

редакційного завдання. Відмова від редакційного

доручення. Підготовка матеріалу – етика збирання

інформації, участі в заходах, телефонне спілкування.

Редакційне втручання у підготовлений матеріал.

Відмова від підпису матеріалу. Як відрізнити цензуру

від редагування? Авторське право і позиція журналіста

під час підготовки матеріалу. Технічні помилки.

Оприлюднення матеріалу.

► ЦИТАТА ДНЯ

Якщо інформаційна програма перетвориться на трибуну одно-

го автора, це вже не новини (Ігор Слісаренко).

► ВИВЧАЄМО КОДЕКС

Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки,

заголовки, відповідність відеоряду і текстового супроводу тощо

не повинні фальсифікувати зміст (п. 8).

Журналіста не можна службовим порядком зобов’язати писати

чи виконувати будь-що, якщо це суперечить його власним пере-

конанням чи принципам (п.16).

Запитання для аналізу:

А. Коли виправдане втручання редактора в матеріал? Чим воно

регламентується?

Б. За яких обставин журналіст має право відмовитися від

редакційного завдання?

ЗАНЯТТЯ 5. ЕТИКА ПІДГОТОВКИ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО МАТЕРІАЛУ

ЗАНЯТТЯ 5. ЕТИКА ПІДГОТОВКИ

ЖУРНАЛІСТСЬКОГО МАТЕРІАЛУ

ПРАКТИКУМ З ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

- 60 -

? СПОНУКАННЯ ДО ДИСКУСІЇ:

У яких документах визначаються посадові обов’язки журналіс-

та?

Які права має журналіст?

Чи виправдані неетичні методи збору інформації, коли журна-

ліст працює над суспільно значущою проблемою? Що є критері-

єм? Що робити у разі сумнівів?

Чи повинен журналіст повний робочий день перебувати у ре-

дакції?

За яких обставин журналіст має право відмовитися від підпису

під матеріалом?

►

ДІЛОВА ГРА «Редакційна нарада»

Студенти обирають головного редактора і двох його заступни-

ків. І «керівництво», і «журналісти» отримують для ознайомлення

номер тижневика–«конкурента». За декілька хвилин розпочина-

ється редакційна нарада, яку проводить «головний редактор», за-

вдання якого – запланувати «у відповідь конкуренту» наступний

номер власного тижневика. «Журналісти» пропонують теми, кути

подачі подій, глибину опрацювання, своє бажання (небажання)

братися за ту чи іншу тему. Завдання «редактора» – на кінець на-

ради отримати для себе і колективу чітке уявлення про наступний

номер, правильно розподілити навантаження серед журналістів.

Викладач «втручається» у нараду, передаючи «редактору» та

«журналістам» записки з «форс-мажорними» обставинами. За-

писки не оголошують, але учасники ділової гри коригують свою

поведінку.

Перед початком наради: дві картки «журналістам» – «Ви запіз-

нилися на нараду».

Під час наради. Картки «редактору»: «Вказана тема не сподоба-

ється рекламодавцю нашої газети», «Фірму, діяльність якої обгово-

рюється, контролює син міського голови», «Журналіст, який (яка)

ініціює написання даної статті, вже не раз був (була) помічений