Уразов А.У., Саух І.В., Маслак П.В. Основи економічної теорії

Подождите немного. Документ загружается.

301

9. До негативних наслідків мілітаризації слід віднести:

А. Збільшення рівня безробіття;

В. Втрату інтелектуального потенціалу;

С. Поглиблення диспропорцій в економіці.

D. Зменшення валового внутрішнього продукту.

10. Важливим фактором розвитку міжнародної торгівлі, що діє

всупереч процесу глобалізації є:

А. Регіоналізація міжнародної торгівлі;

В. Зростання відкритості економік провідних країн світу;

С. Зростання світового фінансового ринку;

D. Розвиток багатонаціонального підприємництва.

Відповіді до практикуму

1. B; 2. A; 3. B; 4. A; 5. B; 6. С; 7. C; 8. B; 9. С; 10. А.

Глава 26. Європейський вибір України

1. Курс на європейську інтеграцію – стратегічний вибір України.

2. Стратегічні пріоритети євроінтеграції на період до 2011 року.

3. Євроінтеграція в сфері освіти.

–

Основою стратегії економічного і соціального розвитку України на

наступні роки є курс на інтеграцію до Європейського Союзу, отримання

статусу спочатку асоційованого, а в подальшому – повноправного членства в

ЄС. В Посланні Президента України до Верховної Ради “Європейський

вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку

України на 2002 – 2011 роки” визначені ключові завдання та етапи вступу

України до Євросоюзу. В період до 2011 року повинні бути створені реальні

передумови для отримання членства в ЄС.

Європейський вибір означає для України побудову громадянського

суспільства та соціально орієнтованої ринкової економіки європейського

302

типу, формування середнього класу, подолання загрозливої диференціації

доходів населення та зниження рівня бідності. Наступні роки повинні стати

визначальними у розв’язанні саме цих стратегічних завдань, інакше Україна

може опинитися на периферії світових інтеграційних процесів, які

визначають зміст і характер триваючого процесу глобалізації світу.

Глобалізація – це об’єктивний процес, зупинити якій неможливо.

Завдання України в сучасному глобалізованому світі – пристосуватися до

цього процесу, максимально скористатися можливостями і перевагами, що

відкриває глобалізація і водночас мінімізувати її негативні наслідки і загрози.

Необхідно також врахувати і глобальну тенденцію формування

багатополюсного світу, основним змістом якої є посилення регіональної

інтеграції. Саме тому стратегічний курс України на інтеграцію до Євросоюзу

відповідає як її національним інтересам, так і загальному напряму сучасного

цивілізаційного розвитку.

Пріоритетність євроінтеграційного курсу України не суперечить

подальшому розвитку і поглибленню взаємовигідних економічних зв’язків на

Сході, і в першу чергу з Росією, яка була і залишається стратегічним

партером України.

В даний час набуття Україною членства в ЄС в практичній площині не

стоїть. В рамках концепції “розширеної Європи” Україні надано статус лише

“нового сусіда”, поряд з Росією, Білоруссю, Молдовою. Фактично

“сусідський статус” для України з боку Євросоюзу виражається формулою:

“все, крім участі в інституціях ЄС”. Концепція “нового сусідства”

розрахована орієнтовно на 10 років.

Слід також зазначити, що в даний час в Європі формується новий

макрорегіон, що включатиме країни ЄС і Росію. У всякому разі Європа

формулює свою енергетичну стратегію за участю Росії. За оцінками західних

експертів, співпраця ЄС з Росією й надалі буде поглиблюватись. В таких

умовах підписання Україною угоди про створення Єдиного економічного

простору з Росією, Білоруссю та Казахстаном не може розглядатися як

альтернатива євроінтеграційним прагненням України.

Створення зони вільної торгівлі в рамках ЄЕП сприятиме розширенню

ринків збуту української продукції і тим самим забезпечить умови для

стійкого економічного зростання, збільшення обсягів виробництва, зростання

зайнятості та скорочення безробіття.

303

Внутрішній ринок України внаслідок низького сукупного попиту

підприємств та населення занадто вузький для суттєвого збільшення обсягів

ВВП, що гальмує економічне зростання, породжує проблему збуту

вітчизняної продукції. Зростаюча українська економіка об’єктивно потребує

розширення існуючих та пошуку нових ринків збуту. Втрата традиційних

ринків збуту негативно позначиться на динаміці економічного зростання

України.

Слід також врахувати, що вступ до ЄС в травні 2004 року десяти нових

членів призвів до значного скорочення ринків збуту української продукції в

Польщі, Угорщині, країнах Балтії, з якими Україна має договори про вільну

торгівлю. Після вступу до ЄС ці країни перейшли на режим зовнішньої

торгівлі, встановлений правилами Євросоюзу. Втрати України від

скорочення експортних надходжень в названі країни ЄС компенсувати не

збирається.

В західній пресі неодноразово висловлювалася думка про те, що

Євросоюзу доведеться тривалий час “переварювати” 10 нових членів з тим,

щоб довести їх до існуючого в країнах ЄС рівня економічного і соціального

розвитку. Тому подальше розширення ЄС може бути відкладено на віддалену

перспективу.

На шляху до об’єднаної Європи Україні необхідно вирішити комплекс

проблем і в першу чергу досягнути основних стандартів та критеріїв,

обов’язкових для набуття членства в Євросоюзі.

Країни ЄС – це “клуб” багатих країн. Тому головною умовою для країн-

претендентів є досягнення європейських стандартів рівня та якості життя і в

першу чергу наближення до показників ВВП на душу населення в країнах

ЄС.

Згідно з Копенгагенськими критеріями вступу до Євросоюзу, для того,

щоб стати лише кандидатом на вступ до ЄС, необхідно мати ВВП на душу

населення на рівні 4 – 6 тис. доларів в рік. В країнах ЄС цей показник

становить в середньому 23,6 тис. доларів в рік. Середньомісячна зарплата в

країнах ЄС становить 1500 – 1700 доларів.

Необхідною умовою євроінтеграційного курсу України є вступ до

світової організації торгівлі (СОТ), запланований на 2004 рік.

304

До СОТ нині входять 140 країн світу, за її правилами здійснюється 95%

світової торгівлі. СОТ діє на принципах зовнішньоторгового лібералізму

(вільної торгівлі).

Основними принципами діяльності СОТ є вільний рух товарів та послуг

між країнами-учасницями організації; зняття митних бар’єрів на імпорт

товарів; скорочення державних субсидій експортноорієнтованим галузям.

Згідно з Правилами СОТ, ця організація становить перед Україною такі

основні вимоги:

– відкрити внутрішній ринок для імпорту з країн-членів СОТ;

– значно зменшити ставки ввізного мита на імпортну продукцію;

– відмінити державні дотації окремим галузям і підприємствам.

Одночасно знімаються обмеження на експорт української продукції на

ринки країн-членів СОТ.

Які вигоди отримає Україна від вступу до СОТ і які ризики можливі на

цьому шляху?

Уряд вважає, що в довгостроковому плані вигоди перевищать втрати,

неминучі на початкових етапах членства в СОТ. Конкуренція з боку

продукції західних фірм примусить вітчизняних виробників підвищувати

ефективність виробництва та якість продукції, стимулюватиме впровадження

сучасних технологій та оновлення виробництва.

Однак, деякі галузі зазнають певних втрат. В першу чергу це стосується

підприємств гірничо-металургійного комплексу, автомобіле- і

літакобудування, вугільної галузі, сільського господарства та інших, які нині

отримують значні державні дотації.

В даний час вітчизняні виробники витримують конкуренцію з

продукцією західних фірм за рахунок низької вартості робочої сили, а також

завдяки високим ставкам ввізного мита, значним державним дотаціям та

податковим пільгам, що надаються окремим галузям і підприємствам.

Відміна цих дотацій та суттєве зниження митних ставок на вимогу СОТ

негативно вплине на стан внутрішнього ринку України та її експортні

можливості. Але в довгостроковому плані подібна “шокова терапія” повинна

сприяти підвищенню конкурентоспроможної вітчизняної продукції на

світових ринках та структурній перебудові економіки.

Позитивним результатом вступу до СОТ стане надання Україні статусу

країни з ринковою економікою при проведенні антидемпінгових

305

розслідувань. Це дозволить українським компаніям більш ефективно

відстоювати свої інтереси, згідно процедурам розгляду торгових спорів,

встановлених правилами СОТ.

2. Стратегічні пріоритети євроінтеграції на період до 2011 року

Ключовим завданням економічного та соціального розвитку України на

найближчі роки є забезпечення сталого економічного зростання. Щорічні

темпи приросту реального ВВП повинні бути не меншими ніж 5 – 6%. Тільки

такі і більш високі темпи можуть компенсувати значне падіння обсягів

виробництва ВВП в 90-ті роки. Саме такі темпи дозволять подолати значний

розрив в обсягах ВВП на душу населення між Україною та країнами

Євросоюзу. За останні роки цей розрив значно зріс і тепер він у кілька разів

більший ніж у Польщі, Чехії та Угорщині.

Реалізація курсу на євроінтеграцію можлива при умові інноваційного

шляху розвитку, що об’єктивно потребує здійснення структурної перебудови

економіки.

В спадок від колишнього СРСР нам дісталася деформована структура

економіки із значними перекосами та диспропорціями. Так, в структурі

промислової продукції частка продукції кінцевого споживання становить

лише 25%, а решта – це проміжна продукція первинної переробки.

В структурі вітчизняної промисловості переважають застарілі галузі ери

первинної індустріалізації – чорна металургія, важке машинобудування,

хімічна та вугільна галузі. Всі вони є капітало- та енергоємними галузями, що

споживають велику кількість енергоносіїв, більшу частину яких доводиться

імпортувати. Ці галузі потребують значних капіталовкладень та бюджетних

дотацій для їх підтримання.

За останні роки не вдалося суттєво зменшити енергетичну залежність,

диверсифікувати джерела отримання енергоресурсів. Так, при наявності

необхідної сировинної бази, не було виконане завдання по створенню

власного повного циклу виробництва ядерного палива для АЕС, 100% якого

доводиться імпортувати з Росії.

Така деформована структура економіки відповідно визначає структуру

експорту, який має переважно сировинний характер і включає продукцію

первинної переробки. Основними статтями експорту є залізна та марганцева

306

руда, чавун, сталь, прокат, труби, хімічна продукція, лісоматеріали, граніт,

сільськогосподарська продукція та ін.

Однак, як свідчать дані статистики, в останні роки частка матеріало- та

енергоємних галузей в структурі ВВП продовжувала зростати, водночас

частка сучасних високотехнологічних галузей залишається невиправдано

низькою. В результаті формується експортно-сировинна модель розвитку

вітчизняної економіки, властива країнам третього світу. Якщо таку негативну

тенденцію не переломити, Україна може перетворитися на сировинний

придаток Заходу та джерело дешевої робочої сили. Ось чому перебудова і

модернізація галузевої та технологічної структури економіки на основі

інноваційної моделі її розвитку набуває такої гостроти і актуальності.

Сучасний стан, кількісні і якісні параметри внутрішнього ринку України

не повною мірою відповідають вимогам нового етапу ринкової

трансформації економіки та проголошеному курсу на євроінтеграцію.

Глибока економічна криза 90-х років призвела до розбалансування

внутрішнього ринку, його різкого звуження, конкретним проявом чого стало

значне скорочення сукупного попиту.

Гіперінфляція 1992 – 1993 рр. привела до різкого скорочення

платоспроможного попиту населення та знецінення обігових коштів

підприємств. Зниження реальних доходів населення, низька рентабельність

та збитковість значної частини підприємств є головними причинами кризи

внутрішнього ринку.

Вихід із цієї кризи був знайдений на шляху нарощування обсягів

експорту продукції сировинних галузей. Внаслідок звуження внутрішнього

ринку відбулася стихійна переорієнтація економіки на приоритетне

обслуговування зовнішнього попиту. В результаті формується експортно-

сировинна модель розвитку вітчизняної економіки, що робить її надто

вразливою від коливань зовнішньоекономічної кон’юнктури.

Така негативна тенденція виявилася доволі живучою. Її стійкість

пояснюється тим, що за рахунок валютних надходжень від експорту значною

мірою формуються доходи держбюджету, відбувається погашення

зовнішнього боргу, підтримується соціальна стабільність.

Суттєве збільшення темпів економічного зростання, заплановане на 2004

і послідуючі роки, об’єктивно потребує розширення місткості як

внутрішнього, так і зовнішніх ринків збуту, за умови випереджаючого

307

зростання внутрішнього споживання, збільшення його частки у структурі

ВВП.

Вирішення проблеми розширення внутрішнього ринку потребує

збільшення обсягів сукупного попиту, що в свою чергу передбачає

реалізацію нових підходів в здійснені політики доходів.

Стратегія євроінтеграції передбачає формування якісно нових підходів і

принципів в реалізації державної політики доходів, яка є важливою

складовою соціальної політики.

Акцент має бути зроблений насамперед на випереджаюче зростання

доходів працюючої частини населення. Низька вартість робочої сили та

недостатній рівень соціальних витрат в цілому, гальмує розширення

внутрішнього ринку і тим самим обмежує можливості економічного

зростання.

Нині в Україні найнижча в Європі вартість робочої сили. Середня

реальна зарплата покриває лише 30% реальної вартості робочої сили

середньої якості (кваліфікації). Саме це є однією з головних причин

зростання трудової еміграції робочої сили, в тому числі високої кваліфікації.

За різними оцінками масштаби трудової еміграції нині становлять від 5 до 7

млн. українців.

Найбільш гострою соціальною проблемою є проблема бідності.

Причому, якщо в розвинених країнах Заходу бідність поширена переважно

серед непрацюючих верств, то у нас вона охоплює і значну частину

працюючих громадян.

З метою розв’язання цієї проблеми розроблена і реалізується Державна

програма подолання бідності, розрахована на 10 років. Актуальність

визначених Програмою заходів пов’язана насамперед з тим, що значна

частина населення нині перебуває на межі та за межею бідності. Ця межа

(межа виживання) визначається розміром офіційно встановленого державою

прожиткового мінімуму. Не вдаючись в полеміку щодо визначення його

реальної величини, слід зазначити, що встановлений законом розмір

прожиткового мінімуму не гарантується, а розглядається лише як соціальний

орієнтир при встановленні розміру мінімальної зарплати, пенсії, а також

різних соціальних виплат.

Слід підкреслити, що соціально орієнтована ринкова економіка

несумісна з бідністю широких верств населення, як носіїв

платоспроможного попиту. Як зазначалося, низький платоспроможний

308

попит населення і підприємств звужує внутрішній ринок, ставить межу

збільшенню обсягів виробництва і збуту товарів та послуг. Економіка, яка

базується на низькій вартості робочої сили та бідності значної частини

населення, не здатна забезпечити досягнення стандартів якості життя

європейського рівня. Тому реалізація державної політики доходів на

найближчі роки передбачає прискорене зростання заробітної плати,

запровадження погодинної мінімальної зарплати у виробничій та

невиробничій сферах.

З метою збільшення реальних доходів громадян з 2004 року зменшено

розмір прибуткового податку на зарплату та заплановано підвищення розміру

неоподаткованого мінімуму доходів. З вересня 2004 р. мінімальний розмір

пенсій встановлено на рівні прожиткового мінімуму.

Всі ці заходи не означають реанімації зрівнялівки. Проблему бідності

слід вирішувати не штучним обмеженням верхньої планки доходів для

заможних верств населення, а навпаки, легалізацією високих доходів,

виведення їх з тіні, розширенням прошарку приватних власників, ділових і

підприємливих людей, які активно займаються підприємницькою діяльністю

і отримують від неї законні доходи. Якщо дивитися на проблему ширше –

йдеться про політику доходів, спрямовану на формування і зміцнення

позицій середнього класу, частку якого в наступному десятиріччі необхідно

довести не менш як до 45 – 50% від загальної чисельності населення.

3. Євроінтеграція в сфері освіти

Стратегічний курс на євроінтеграцію охоплює всі сфери суспільного

життя, включаючи сферу освіти.

Світовою практикою доведено, що інвестиції в людський капітал в

умовах інформаційної ери, є визначальним чинником економічного і

соціального прогресу суспільства. В країнах Євросоюзу ці інвестиції

забезпечують близько 75% приросту національного багатства.

В Україні розроблена і здійснюється довгострокова стратегія

модернізації всієї системи освіти з метою її наближення до європейських

стандартів та з урахуванням поточних та перспективних потреб вітчизняного

ринку праці.

Більшість європейських країн в 1999 році підписали Болонську

конвенцію, яка передбачає створення до 2010 року в Європі єдиного

освітнього простору в сфері вищої освіти на основі запровадження

309

загальноєвропейських норм і стандартів. Конвенція передбачає взаємне

визнання дипломів про вищу освіту для країн-учасниць, можливість

переходу студентів в період навчання з вищого навчального закладу однієї

країни до ВНЗ іншої, запровадження єдиних стандартів науково-педагогічної

атестації та присудження наукових ступенів і звань.

Міністерством освіти і науки України розроблений і реалізується план

поетапного приєднання до Болонського процесу в період до 2005 року.

Однією з проблем, що виникає на цьому шляху, є те, що освітня система

України має три кваліфікаційних рівні: бакалавр, спеціаліст, магістр, що не

узгоджується з європейською системою, яка має два рівні: бакалавр-магістр.

Необхідною умовою приєднання до Болонської конвенції також є

запровадження у вищих навчальних закладах кредитно-модульної системи

організації навчального процесу. Ця система, зокрема, передбачає, що

студент отримає можливість вивчати ряд предметів за власним вибором з

урахуванням профілю і специфіки його майбутньої роботи. Відповідно

змінюється і система оцінювання знань студентів.

В минулому та поточному навчальному році у 23 вищих навчальних

закладах України здійснюється експеримент по запровадженню кредитно-

модульної системи.

310

Використання Інтернет

при вивченні економічних дисциплін

ОО

фф

іі

цц

іі

йй

нн

іі

сс

аа

йй

тт

ии

http://www.rada.kiev.ua/

Офіційний сайт Верховної Ради України. На сайті містяться Конституція

України, законодавство, законопроекти. Тут можна отримати інформацію

про пленарні засідання, депутатський корпус. На сайті є посилання до сайтів

Парламентів закордонних країн, сторінки депутатських фракцій та груп,

міжнародні парламентські інститути.

www.kuchma.gov.ua

Офіційна сторінка Президента України.

http://www.kmu.gov.ua/

Сайт Кабінету Міністрів України пропонує офіційну інформацію Уряду

України, статистику.

http://www.me.gov.ua/

Офіційний сайт Міністерства економіки України.

http://www.minfin.gov.ua/

Сайт Міністерства фінансів України поряд з іншою офіційною

інформацією пропонує відвідувачам Бюджет України, дослідження та огляди,

публікації, закони, укази Президента, Постанови Кабінету Міністрів,

скорочений зміст журналу “Фінанси України”.

http://www.mstu.gov.ua/

Міністерство освіти і науки України.

http://www.business-rada.kmu.org.ua/

Сайт Ради підприємців України при КМУ.

На сайті створені форуми для обговорення різноманітних тем. Сайт має

каталог посилань до інших ресурсів Інтернет, які включають до себе

державні органи влади, громадські організації та компанії України, активно

залучені до процесів розвитку підприємництва в країні.

http://www.bank.gov.ua/

Офіційний сайт Національного банку України. На сайті можна знайти

інформацію про банківську систему, основні заходи грошово-кредитної

політики з 1999 року, основні макроекономічні показники економічного та

соціального стану України з 1996 року, статистичну інформацію (баланс

НБУ, об’єми грошової маси, відсоткові ставки рефінансування комерційних

банків, монетарні показники України, тенденції), інформацію про Платіжний