Уразов А.У., Саух І.В., Маслак П.В. Основи економічної теорії

Подождите немного. Документ загружается.

291

Практикум

ТТ

ее

сс

тт

ии

1. Принцип порівняльних переваг вперше сформулював:

А. Джон М. Кейнс;

В. А. Сміт;

С. Т. Мальтус;

D. Д. Рікардо.

2. Якщо Україна збільшила мито на ввезення продуктів харчування,

то це, напевне, призведе до:

А. Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції в Україні;

В. Підвищення якості вітчизняних продуктів харчування;

С. Підвищення цін не тільки на імпортні продукти харчування, але й на

вітчизняні;

D. Розширення вітчизняного товаровиробництва в більшості галузей.

3. Прикладами торгівельних бар’єрів є:

А. Квоти;

В. Мито;

С. Стандарти на ввезені товари;

D. Все вищезазначене.

4. Введення в державі мита на імпортні товари сприяє:

А. Збільшенню виграшу вітчизняних виробників, які використовують

імпортні товари в своєму виробництві, і зменшенню виграшу вітчизняних

споживачів;

В. Підвищенню виграшу вітчизняних споживачів і зниженню виграшу

вітчизняних виробників, які використовують імпортні товари в своєму

виробництві;

С. Підвищенню виграшу вітчизняних споживачів і підвищенню виграшу

вітчизняних виробників, які використовують імпортні товари в своєму

виробництві;

D. Зниженню виграшу вітчизняних споживачів і зниженню виграшу

вітчизняних виробників, які використовують імпортні товари в своєму

виробництві.

5. У 1996 році на світовому ринку ціна і об’єми продажу алюмінію

зменшились. Це могло бути викликано:

А. Зменшенням обсягу експорту алюмінію з Росії;

В. Зменшенням попиту на алюміній в світі;

С. Відкриттям нових родовищ бокситів;

292

D. Збільшенням експорту алюмінію з країн Латинської Америки.

6. Припустимо, що обмінний курс української гривні зростає. Що з

наведеного нижче відбудеться в цьому випадку?

А. Буде потрібно менше доларів, фунтів та іншої валюти для купівлі

українських гривень;

В. Імпортні товари в Україні подорожчають;

С. Інші країни будуть змушені платити більші суми за товари, які

вироблені в Україні;

D. Ціни українських товарів у доларах знизяться.

7. В довгостроковому періоді в країнах із гнучким валютним курсом

та високою інфляцією відбувається:

А. Зростання курсу національної валюти;

В. Падіння курсу національної валюти;

С. Стабілізація курсу у відповідності з новим рівнем цін;

D. Вірно все вищезазначене.

8. Якщо Національний Банк проводить політику, націлену на захист

гривні від знецінення, то за інших рівних умов:

А. Рівень відсоткових ставок відносно збільшиться, а рівень безробіття

відносно знизиться;

В. Рівень відсоткових ставок відносно збільшиться, а рівень зайнятості

відносно знизиться;

С. Рівень відсоткових ставок відносно збільшиться при незмінному рівні

сукупного попиту;

D. Рівень відсоткових ставок і рівень зайнятості відносно знизяться.

9. Високий рівень інфляції в країні:

А. Веде до знецінення національної валюти;

В. Підвищує цінність національної валюти;

С. Не впливає на валютний курс;

D. Або знижує, або підвищує валютний курс.

10. Система фіксованих валютних курсів потребує:

А. 100%-ного забезпечення золотом грошової маси в країні;

В. Визначення обмінного курсу через взаємодію попиту і пропозиції

валют на валютному ринку;

С. Підтримки центральним банком обмінного курсу національної

валюти, офіційно зафіксованого на визначений період часу;

D. Невтручання держави в діяльність валютного ринку з метою зміни

обмінного курсу.

293

Задача 1

За статистичними даними Державного комітету статистики України за

січень-вересень 2004 року обсяг експорту товарів становив 14948,4 млн. дол.

США, імпорту – 14286,9 млн. дол. Розрахуйте зовнішньоторговий оборот і

сальдо зовнішньої торгівлі товарами.

Відповіді до практикуму

Тести:

1. D; 2. C; 3. D; 4. D; 5. B; 6. С; 7. B; 8. B; 9. А; 10. С.

Задача 1

Розв’язання:

Оборот зовнішньої торгівлі України товарами:

14948,4 + 14286,9 = 29235,3 млн. дол.

Сальдо зовнішньої торгівлі товарами:

14948,4 – 14286,9 = 661,5 млн. дол.

Оскільки експорт перевищує імпорт – сальдо позитивне.

Глава 25. Глобалізація економіки

1. Сутність та фактори глобалізації.

2. Наслідки та прояви глобалізації.

3. Глобальні проблеми та шляхи їх вирішення.

Глобалізація (від франц. global – “всезагальний”, такий, що охоплює

усю земну кулю”) – складний, багатогранний процес, який охоплює усі

сторони суспільного розвитку і втілюється у зростаючій взаємозалежності

країн світу в результаті формування єдиного всесвітнього господарського

організму.

294

В умовах глобалізації інтернаціоналізація економіки набуває нових рис:

– формується глобальне світове виробництво на основі

інтенсифікації діяльності транснаціональних корпорацій та розвитку

довгострокових виробничих зв’язків;

– кардинально міняється зміст світових господарських зв’язків: темпи

зростання міжнародної торгівлі випереджають темпи зростання виробництва,

а фінансові операції перевищують обсяги експорту товарів та послуг;

– змінюється спрямованість і структура міжнародної торгівлі, зростає

товарообмін наукоємною, високотехнологічною продукцією між

розвинутими країнами;

– зростає орієнтація розвинутих економік на активізацію людського

фактора, здатність генерувати нові знання, швидко їх застосовувати,

використовуючи сучасні методи обробки інформації;

– інтенсифікується пошук світового центру управління та інструментів

регулювання глобальних світогосподарських процесів.

Глобальна економіка – якісно новий стан світової економіки, яка

поступово перетворюється у цілісний глобальний організм, поєднаний

гігантською виробничо-збутовою мережею, глобальною фінансовою

системою, планетарною інформаційною сіткою тощо.

Процес глобалізації розгортається під впливом сукупності факторів.

Серед них:

– науково-технічний прогрес, революція в інформаційних технологіях;

– розвиток міжнародної інфраструктури, нових поколінь транспорту і

зв’язку;

– поглиблення міжнародного поділу праці, подальший розвиток

інтернаціоналізації виробництва;

– геоекономічні та геополітичні трансформації, пов’язані із розпадом

соціалістичної системи та посиленням ринкової уніфікації сучасного світу;

– послаблення ролі традицій, соціальних зв’язків і звичаїв,

інтернаціоналізація освіти, культурного простору тощо.

2. Наслідки та прояви глобалізації

Наслідки глобалізації економіки пов’язані з формуванням

загальнопланетарного науково-інформаційного простору, глобальних ринків

робочої сили, товарів, інформаційних технологій на основі поступового

демонтажу торговельних бар’єрів, підписання багатосторонніх торговельних

295

угод тощо. Зростає відкритість та взаємозалежність національних економік,

збільшуються обсяги і швидкість фінансових операцій, відбувається

становлення єдиного світового виробництва, зростає кількість

наднаціональних структур регулювання світового господарства, міжурядових

та неурядових міжнародних організацій.

Водночас глобалізація здійснює суперечливий вплив як на окремі

держави, так і на світову економіку в цілому. З одного боку вона відкриває

небачені раніше можливості економічного зростання на основі:

– прискорення процесу поширення передових технологій,

розвитку творчості та нововведень;

– удосконалення механізму розподілу ресурсів, підвищення

ефективності їх використання на основі розвитку глобальної конкуренції;

– підвищення якості життя, покращення добробуту сімей, розширення

можливостей вибору та доступу до новий ідей, знань;

– посилення міжнародної координації, зменшення загрози міжнародних

конфліктів, локальних воєн;

– поширення ідей гуманізму, демократії, захисту громадянських прав та

основних свобод людини.

Водночас глобалізація економіки породжує небачені загрози та ризики

в результаті:

– поглиблення нерівності соціально-економічного розвитку країн

в глобальних масштабах;

– посилення диспропорцій у світовій економіці, зростання розриву між

товарними та фінансовими ринками, загрози глобальних криз;

– зростання конфліктів різного характеру та масштабу, створення

глобальної сітки злочинного бізнесу, міжнародного тероризму;

– втрати національної ідентичності, поширення єдиних стандартів на

національні культури;

– загострення глобальних проблем.

3. Глобальні проблеми та шляхи їх вирішення

Глобальні проблеми – проблеми, пов’язані з природно-антропо-генними

явищами, що виникли у процесі розвитку сучасної цивілізації і мають

загальнопланетарний характер як за своїми масштабами та значенням, так і

за способами вирішення.

296

Класифікація глобальних проблем:

1. Проблеми взаємодії природи і суспільства (забезпечення людства

сировиною, енергією, продовольством, збереження навколишнього

природного середовища, раціональне використання ресурсів Світового

океану, мирне освоєння космічного простору тощо);

2. Проблеми суспільних взаємовідносин (відвернення світової

термоядерної війни та забезпечення миру, подолання економічної відсталості

частини регіонів та країн світу; недопущення регіональних та міжнародних

конфліктів; роззброєння і конверсія тощо);

3. Проблеми розвитку людини та забезпечення її майбутнього

(пристосування людини до умов природного і соціального середовища, що

змінюється під впливом НТП, подолання епідемій, тяжких захворювань

(СНІДу, наркоманії тощо), боротьба з міжнародною злочинністю,

наркобізнесом, тероризмом, проблеми демократизації та охорони прав

людини тощо).

Передумовою розв’язання глобальних проблем виступає перегляд і

перебудова системи міжнародних відносин на засадах загальнолюдських

цінностей, об’єднання зусиль та ресурсів людства на основі усвідомлення

єдності інтересів та спільної відповідальності перед майбутніми

поколіннями.

Основні форми міжнародного співробітництва у розв’язанні глобальних

проблем:

– здійснення спільних проектів і програм по ліквідації зон економічного

лиха;

– встановлення уніфікованих норм та правил природокористування;

– роззброєння і конверсія;

– виділення кредитів та допомога країнам, що розвиваються у вирішенні

проблем злиднів, голоду, хвороб, неграмотності;

– загальнопланетарні та регіональні угоди під егідою ООН та інших

міжнародних організацій тощо.

Усвідомлення глобальних проблем сучасності та загроз, що виникли

перед людством у XXI столітті викликали до життя концепцію "сталого

розвитку".

Український термін “сталий розвиток” є офіційно прийнятим в

Україні, що є адекватним англійському терміну “sustainable development”,

який у відповідності з міжнародно прийнятим визначенням, наданим в

доповіді “Наше спільне майбутнє” Світової Комісії з Навколишнього

297

Середовища та Розвитку (1986) означає такий розвиток, який задовольняє

потреби сучасності, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх

поколінь задовольняти свої потреби.

Оскільки у центрі соціально-економічного розвитку знаходиться людина

та її потреби, все більшого значення на сьогоднішній день набуває поняття

“сталого людського розвитку”.

Людський розвиток – це процес розширення можливостей вибору у

різних сферах: від гарантування економічних, соціальних та політичних прав

і свобод до можливостей творчої самореалізації та вдосконалення.

Сталий людський розвиток є тривалим у часі і означає задоволення

фізичних, духовних та інших потреб людей на сталій основі, без погіршення

можливостей вибору наступних поколінь.

Мета сталого людського розвитку – перехід до господарської

діяльності, зорієнтованої на досягнення соціальної справедливості та

суспільного добробуту у поєднанні з екологічною безпекою людства.

Необхідною умовою досягнення сталого розвитку виступає зміна світової

структури виробництва та системи суспільних цінностей, що лежать в її

основі, з метою трансформації стихійної ринкової форми господарювання у

соціалізовану та екологізовану.

Аналізуючи сутність глобалізації важливо звернути увагу те, що

формування глобальної економіки є закономірним результатом поглиблення

міжнародного поділу праці та розвитку процесу інтернаціоналізації. Цей

процес можна проілюструвати на наступних прикладах:

– нині 40 тис. транснаціональних корпорацій і 250 тис. їх зарубіжних

філій контролюють 75% світової торгівлі і третину світових виробничих

фондів. За існуючими оцінками об’єднаний капітал 15 провідних

мультинаціональних компаній перевищує сукупний ВВП майже ста бідних

країн;

– за останні 50 років світова торгівля зросла більш ніж у 10 разів і

складає на сьогодні понад 5 трлн. дол. на рік;

– сучасний світовий фінансовий ринок переміщує більше 3 трлн. дол. у

місяць із країни в країну. Із них 2 трлн. дол. – гроші, які не контролюються

державою, або іншими офіційними інститутами;

– двома останніми десятиліттями глобальні комп’ютерні, телефонні,

телевізійні та інші мережі збільшили свої інформаційні можливості більш

ніж у мільйон разів. Питома вага одного мегабайта пам’яті жорсткого

комп’ютерного диска знизилась за останні тридцять років більш ніж у 2

298

тисячі разів, а витрати на одну операцію зменшились з 1975 до 1995 р. у 23

тис. разів;

– світове використання комп’ютерів потроїлося у 90-х роках, їх кількість

досягла наприкінці 1998 р. 370 млн.;

– у 1997 р. у світі було 20 млн. вузлів Інтернет. На початку 2000 р. цих

вузлів було уже біля 50 млн.;

– у жовтні 2000 р. Комісія ООН по торгівлі і розвитку (UNCTAD)

опублікувала щорічну доповідь про світові інвестиції. Згідно доповіді світ

переживає міжнародний інвестиційний бум: у 1999 р. за кордон було

вкладено більше 800 млрд. дол., а в 2000 р. зарубіжні інвестиції значно

перевищили 1 трлн. дол. У 2000 р. продаж товарів за кордон філіями

підприємств у всіх країнах досягнув 14 трлн. дол. – у 2 р. більше ніж

світовий експорт;

– аналітики оцінюють обсяги світового ринку комунікаційних та

інформаційних технологій у межах 1,83 трлн. дол. у 1997 р., а електронної

комерції через Інтернет у межах $7 – 15 млрд. У 1998 р. завдяки буму на

ринку Інтернет чистий капітал двохсот найбагатших людей у світі

збільшився з 463 млрд. дол. у 1989 р. до більше ніж 1 трлн. дол. у 1999 р.

Висновки:

• Глобалізація – складний, багатогранний процес, який охоплює усі

сторони суспільного розвитку і втілюється у зростаючій взаємозалежності

країн світу в результаті формування єдиного всесвітнього господарського

організму.

• Глобальна економіка – якісно новий стан світової економіки, яка

поступово перетворюється у цілісний глобальний організм, поєднаний

гігантською виробничо-збутовою мережею, глобальною фінансовою

системою, планетарною інформаційною сіткою тощо.

• Процес глобалізації розгортається під впливом сукупності технічних,

технологічних, соціально-економічних, політичних та морально-етичних

факторів.

• Наслідки глобалізації економіки пов’язані з формуванням

загальнопланетарного науково-інформаційного простору, глобальних ринків

робочої сили, товарів, інформаційних технологій на основі поступового

демонтажу торговельних бар’єрів, підписання багатосторонніх торговельних

угод тощо.

299

• Глобалізація здійснює суперечливий вплив як на окремі держави, так і

на світову економіку в цілому: з одного боку вона відкриває безпрецедентні

можливості економічного зростання, з іншого – породжує небачені загрози та

ризики.

• Глобальні проблеми – проблеми, пов’язані з природно-антропогенними

явищами, що виникли у процесі розвитку сучасної цивілізації і мають

загальнопланетарний характер як за своїми масштабами та значенням, так і

за способами вирішення.

• Передумовою розв’язання глобальних проблем виступає перегляд і

перебудова системи міжнародних відносин на засадах загальнолюдських

цінностей, об’єднання зусиль та ресурсів людства на основі усвідомлення

єдності інтересів та спільної відповідальності перед майбутніми

поколіннями.

Практикум

1. Глобалізація економіки пов’язана з:

А. Формуванням сукупності взаємопов’язаних та взаємозалежних

економік;

В. Становленням цілісного всесвітнього господарського організму;

С. Зменшенням економічної залежності країн та регіонів;

D. Формуванням міжнародної валютної системи.

2. Глобалізація змінює зміст світових господарських зв’язків таким

чином, що:

А. Темпи зростання міжнародної торгівлі випереджають темпи

зростання виробництва;

В. Темпи зростання виробництва випереджають темпи зростання

міжнародної торгівлі;

С. Зростає міжнародний обмін сировиною та напівфабрикатами;

D. Темпи торгівлі цінними паперами нижче за темпи міжнародної

торгівлі товарами та послугами.

3. Передумовою розв’язання глобальних проблем є:

А. Стримування науково-технічного прогресу та зростаючої відкритості

національних економік;

В. Об’єднання зусиль та ресурсів людства і перебудова системи

міжнародних відносин на засадах загальнолюдських цінностей;

300

С. Підпорядкування інтересів країн, що розвиваються, потребам

соціально-економічного прогресу високорозвинутих країн;

D. Підпорядкування інтересів високорозвинутих країн потребам

соціально-економічного розвитку країн, що розвиваються.

4. Глобальні проблеми слід вирішувати з урахуванням інтересів;

А. Всіх народів;

В. Високорозвинених країн;

С. Країн, що розвиваються;

D. Регіональних об’єднань країн.

5. Екологічний неоколоніалізм – це:

А. Політика держави, спрямована на заборону екологонебезпечного

виробництва;

В. Спроби розвинутих країн розв’язати власні економічні проблеми за

рахунок менш розвинутих країн;

С. Глобальне порушення природної рівноваги і деградація природного

середовища;

D.Контроль за забрудненням до тих пір, доки граничні вигоди

перевищують граничні витрати.

6. До економічних інструментів подолання екологічної кризи слід

віднести:

А. Удосконалення діючого природоохоронного законодавства;

В. Розробку та впровадження ресурсозберігаючих технологій;

С. Впровадження екологічного податку з виробників, які застосовують

екологонебезпечні технології;

D. Еколого-правове виховання.

7. Конверсія – це:

А. Зростання мілітаризації економіки;

В. Перерозподіл фінансових ресурсів на користь цивільних галузей;

С. Переведення військового виробництва на випуск мирної продукції.

D. Зменшення видатків бюджету на утримання військово-промислового

комплексу.

8. До глобальних проблем не відносяться:

А. Забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством;

В. Прискорення економічного розвитку країн;

С. Мирне освоєння космічного простору;

D. Охорона прав людини.