Тронько П.Т. (ред.) Краєзнавство 2003 №1-4

Подождите немного. Документ загружается.

КРАЄЗНАВСТВО

1-4 2003

НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ

Заснований 1927 року Українським комітетом

краєзнавства, репресований у 1930 році. Відроджений

1993 року з ініціативи Всеукраїнської

спілки краєзнавців.

Головний редактор

Петро Тронько

Редакційна колегія Олег

Бажан-заступник

плавного редактора Лев

Баженов Іон Винокур

Валентина Врублевська

Юрій Данилюк

Олександр Завальнюк

Анатолій Копилов

Леонід Місінкевич Неля

Ничкало Петро

Панченко Віктор

Прокопчук Олександр

Реєнт Віктор Савчук-

заступник го редактора

лій Ситник-'■ заступник

редактора Євген

Скляренко Ганна

Швидько

Засновники:

Всеукраїнська

краєзнавців. Мшетитут

історії України НАЛ

України

адреса:

01001,

Київ.1,

ького, 4, 218-

5305,

2X9-13-88

1-4 2003

Зміст

Тронько

П.Т.,

академік HAH України

Краєзнавство України напередодні III

з'їзду

всеукраїнської спілки

краєзнавців 7

Програма розвитку краєзнавства на період до 2010 року

ЛІТОПИС УКРАЇНСЬКОГО КРАЄЗНАВСТВА

Кудряченко А.І.

(ж.

Київ)

Утвердження сучасної України та завдання розвитку краєзнавства

Баженов

Л.В.,

Блажееич Ю.І., Савчук

В.О.

(Хмельницька обл.) Хмельницька обласна

організація Всеукраїнської спілки краєзнавців:

здобутки, перспективи

Прокопчук B.C.

(ж.

Дунаївці)

Історичне краєзнавство у волинському воєводстві (1921-1939 pp.)

Савчук

В.О.

(ж.

Кам'янець-Подільський)

Краєзнавство Поділля в історії краєзнавчого руху України 20-30-х

pp.

XX ст

Кашаба

О.Ю.

(ж.

Харків)

Підготовка вчителів-краєзнавців у 20-х

XX ст. в УСРР

Непожнящий А А (м. Сімферополь)

Початок наукового вивчення Криму

Петров М.Б.

(ж.

Кам'янець-Подільський)

Історична топографія Кам'янця-Подільського очима художників 70-х pp.

XVII - першої половини XIX ст

РЕГІОНАЛЬНІ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Костриця М.Ю.

(м.

Житомир)

Роль товариства дослідників Волині у розвитку культурно-національного

руху на початку XX ст

Місостов Т.Ю.

(м.

Харків)

Роль громадськості у розвитку історичного краєзнавства на Харківщині

(кінець XIX - поч. XX ст.)

Колоней Д. В.

(м.

Харків)

Розвиток приватної музичної освіти на Слобожанщині

у XVIII - початку XX століття

Куліков В.О.

(м.

Харків)

Селянська община в Харківській губернії в другій половині XIX -

на початку XX ст

Яцина

ОЛ.

(м.

Харків)

Культурно-просвітний рух на Харківщині у висвітленні української преси

ПОЛІТИЧНА ІСТОРІЯ XX СТ. В СВІТЛІ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Куц O.P.

(ж.

Київ )

Україна та Польща на конференції в Сан-Франциско 86

Сушко О. В.

(ж.

Київ)

Українське населення Росії та сталінська національна політика (20-ті -

початок 30 х

pp.

XX ст.) 90

Місінкевич JI.JI. (мХмельницький)

Реалізація державної політики щодо релігії та віруючих на Поділлі

в 20-30-ті

pp.

XX ст 94

Юсова H. (ж.Київ)

Метаморфоза української радянської історіографії в оцінці події приєднання

України до

Росії:

від "абсолютного зла" до "безумовного блага"

Краєзнавство 1-4, 2003

Бажан О. Г. (м. Київ)

Статистика політичних репресій в УРСР у дзеркалі архівних джерел 106

ЕТНОГРАФІЯ І КРАЄЗНАВСТВО

Бердута МЗ.. Бережна СЯ. (м. Харків)

Еволюція головних уборів в російських і українських селах північних

районів Слобожанщини в кінці XVIII-XIX ст 111

РЕПОНАЛЬНА ІСТОРІЯ В ОСОБАХ

Майоров О. (м. Санкт-Петербург)

Данило Галицький та Мстислав Удатний: до проблеми княжого

співправительства у Давній Русі 115

Калінїчееа Г.І. (м. Кіровоград)

Аркас Микола Миколайович 119

Берека B.C. (м.Хмельницький)

Краєзнавчий доробок А.І. Димінського 123

Швидько Г.К. (м. Дніпропетровськ)

Професор І.Ф. Ковальова і розвиток археологічних досліджень

Степового Подніпров'я 124

Світленко С. І. (м. Дніпропетровськ)

Микола Колодкевич: доля людини і суспільного діяча 127

Портнов

А.В.

(м. Харків)

У пошуках "українського Гайдельбергу": штрихи до наукової діяльності

Василя Біднова (1918 1930-ті роки) 133

Данилова М. (м. Харків)

Щасти тобі, подруго моя (До 70-річчя краєзнавця А. М. Стрєляної) 135

ЦЕРКОВНЕ КРАЄЗНАВСТВО

Чорномореь

В.

О. (Харківська обл.)

З історії будівництва та розвитку Пісочинської Василівської церкви 138

ПЕДАГОГІКА І КРАЄЗНАВСТВО

Коломієць Т. (м. Харків)

Становлення вищої жіночої освіти в Харкові на початку XX століття ....141 Кротік Н.Л.

(м.

Кам'янець-Подільський)

Партійно-державні структури України та становлення єврейської

освіти на поч. 20рр. XX ст 145

ЛІТЕРАТУРНЕ КРАЄЗНАВСТВО

Кудрявцев М.Г. (ж. Кам'янець-Подільський)

Ідейні колізії у драматургії Спиридона Черкасенка 150

З КРАЄЗНАВЧОЇ ПОШТИ

Філінюк

АГ.

(м. Кам'нець-Подільський)

Політика російського царизму щодо інкорпорації Правобережної України на

межі XVIII-XIX століть: питання політичного статусу 158

Ярошик

В.

О. (м. Харків)

Краєзнавчий напрямок роботи Харківської державної наукової

бібліотеки ім. В. Г. Короленка 163

Столярова Г. М. (м. Харків)

"Пам'ять про Лесю Українку зберігається в Харківському художньому

музеї"

165

Бахмет Т. Б. (м. Харків)

Зниклі в імлі часу (у колі друзів Гната Хоткевича) 166

Гончаренко Т. Г. (м. Харків)

Невесела історія театру "Веселий пролетар" 171

Божко

В.

(м. Харків)

Художник Марія Синякова 174

Брайченко О.Д. (м. Кіровоград)

Синьоводська проблема: перспективи комплексних

краєзнавчих досліджень

178

Журнал видруковано за

фінансової підтримки

ректора Кам'янець-

Подільського державного

університеті) професора

Завальнюка ОМ. та

Кам'янець-Подільського

територіального

сектору головної

редколегії "Реабілітовані

історією"

КРАЄЗНАВЧЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ Баженов Л.. Філінюк А (м.

Кам'янець-Подільський) Нотатки з П міжнародного наукового конгресу українських

істориків

'Українська історична наука на сучасному етапі" 185

С£.

(ж.

Кам'янець-Подільський)

І-В.

(«.

Кам'янець-Подільський) Хмельниччина від найдавнішого

- Кам'янець-Подільський. - Абетка НОВА. - 2002 - 154с.

190

ПАМ'ЯТІ КРАЄЗНАВЦЯ »£

С fa. Жтвґмяежц* Подільський )

• І шщшвшшвш Б. а Тимощук 192

Усі права застережені.

Передрук дозволено

тільки за згодою

редколегії.

Журнал

зареєстровано

6.12.1995.

Свідоцтво про

державну

реєстрацію KB М

1722.

1-4 2003

КРАЕВЕДЕНИЕ

НАУЧНЫЙ ЖУРНАЛ

Основан в 1927 году Украинским комитетом

краеведения, репрессирован в 1930

году.

Возрождён в

1993 году по инициативе Всеукраинского

союза краеведов.

Главный редактор

Пётр Тронько

Редакционная

колегия

Олег Бажан-

заместитель главного

редактора Лев Баженов

Ион Винокур Валентина

Врублевская Юрий

Данилюк Александр

Завальнюк Анатолий

Копылов Леонид

Мисинкевич Неля

Нычкало Пётр Панченко

Виктор Прокопчук

Олександр Реент Виктор

Савчук-заместитель

главного редактора

Анатолий

Сытнык-

первый зам. главного

редактора Евгений

Скляренко Анна

Швыдъко

Учредители:

Всеукраинский союз

краеведов. Институт

истории Украины НАЛ

Украины

Почтовый адрес: 01001,

КиевЛ,

ул Грушевского,

4, тел 228 53-05, 229-13-

14 2003

Содержание

Тронько П.Т., академик HAH Украины

Краеведение Украины накануне III съезда Всеукраинского союза

краеведов 7

Программа развития краеведения на период до 2010 года 13

ЛЕТОПИСЬ УКРАИНСКОГО КРАЕВЕДЕНИЯ

Кудряченко А.И.

(г.

Киев)

Утверждение современной Украины и задачи развития краеведения 18

Баженов Л.В., Блажевич Ю.И., Савчук ВА (Хмельницкая обл.) Хмельницкая областная

организация Всеукраинского союза краеведов:

достижения и перспективы

Прокопчук

B.C. (г.

Дунаеецы)

Историческое краеведение в Волынском воеводстве (1921-1939 гг.) 33

Савчук

ВА. (г.

Каменец-Подольский)

Краеведение Подолья в истории краеведческого движения

Украины 20-30-х

гг.

XX в 42

Кашаба O.E.

(г.

Харьков)

Подготовка учителей краеведов в 20-е гг. XX в. в УССР 48

Непомнящий АА (г. Симферополь)

Начала научного изучения Крыма 50

Петров НБ.

(г.

Каменец-Подольский)

Историческая топография Каменец-Подольського глазами художников

70-х

гг.

XVII - первой половины XIX в 58

РЕГИОНАЛЬНЫЕ ИСТОРИКО-КРАЕВЕДЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ Кострица

Н.Е.

(г.

Житомир)

Роль общества исследователей Волыни в развитии культурно-национального

движения в начале XX в 66

Мисостов ТЕ.

(г.

Харьков)

Роль общественности в развитии исторического краеведения на

Харьковщине (конец XIX в. - нач. XX в.) 70

Коленей ДВ. (г Харьков)

Развитие частного музыкального образования на Слобожанщине

в XVIII - начале XX в 74

Куликов В А

(г.

Харьков )

Крестьянская община в Харьковской губернии во второй половине

XIX - начале XX вв

Яцына OA

(г.

Харьков)

Культурно-просветительное движение на Харьковщине в освещении

украинской прессы (1907-1914 гг.) 82

ПОЛИТИЧЕСКАЯ ИСТОРИЯ XX ВЕКА В СВЕТЕ

РЕГИОНАЛЬНЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ

Куц О.Р.

(г.

Киев)

Украина и Польша на конференции в Сан-Франциско 86

Сушко О.В.

(г.

Киев)

Украинское население России и сталинская национальная политика

(20-е - начало 30-х гг. XX в.) 94

Юсова H.H.

(г.

Киев)

Метаморфоза украинской советской историографии в оценке события

присоединения Украины к России: от "абсолютного зла" к "безусловному

благу"

106

Бажан О.Г. (г. Киев)

Статистика политических репрессий в зеркале архивных источников

ЭТНОГРАФИЯ И КРАЕВЕДЕНИЕ

Бердута М.З., Бережная C.B. (г. Харьков)

Эволюция головных уборов в русских и украинских селах северных районов

Слобожанщины в конце XVIII-XIX в 111

РЕГИОНАЛЬНАЯ ИСТОРИЯ В ПЕРСОНАЛИЯХ

Майоров

АА

(г. Санкт-Петербург)

Данило Галицкий и Мстислав Удалой: к проблеме княжеского

соправительства в Древней Руси 115

Калиничева Г.И. (г. Кировоград)

Аркас Николай Николаевич 119

Берека В.Е. (г. Хмельницкий)

Краеведческое наследие А.И.Дыминского 123

Шеидъко АК. (г. Днепропетровск)

Профессор И.Ф.Ковалева и развитие археологических исследований

Степного Поднепровья 124

Свитленко СИ. (г. Днепропетровск)

Николай Колодкевич: судьба человека и общественного деятеля 127

Портнов

АВ.

(г. Харьков)

В поисках "украинского Гейдельберга": штрихи к научной деятельности

Василия Биднова (1918-1930 гг.)

133

Данилова М. (г. Харьков)

Счастья тебе, подруга моя (к 70-летию краеведа A.M.Стреляной) 135

ЦЕРКОВНОЕ КРАЕВЕДЕНИЕ

Черноморец В

(Харьковская обл.)

К истории строительства и развития Песочанской Василевской церкви 138

ПЕДАГОГИКА И КРАЕВЕДЕНИЕ

Коломиец Т. (г. Харьков)

Становление высшего женского образования в Харькове в начале XX в 141

Кротик НЛ. (г. Каменец-Подольский)

Партийно-государственные структуры Украины и становление еврейского

образования в начале 20-х гг. XX в 145

ЛИТЕРАТУРНОЕ КРАЕВЕДЕНИЕ

Кудрявцев М.Г. (г. Каменец-Подольский)

Идейные коллизии в драматургии Спиридона Черкасенка 150

С КРАЕВЕДЧЕСКОЙ ПОЧТЫ

Филинюк

АГ.

(г. Каменец-Подольский)

Политика российского царизма по инкорпорации Правобережной Украины

на рубеже XVIII-XIX веков: вопросы политического статуса 158

Ярошик В

(г. Харьков)

Краеведческое направление работы Харьковской государственной научной

библиотеки им. В.Г.Короленка 163

Столярова Г.М. ( г. Харьков )

Память о Лесе Украинке в Харьковском художественном музее 165

Бахмет Т.Е. (г. Харьков)

Исчезнувшие во мгле времени (в кругу друзей Гната Хоткевича) 166

Гончаренко Т.Г. (г. Харьков)

Невеселая история театра "Веселый пролетарий" 171

Божко В. (г. Харьков)

Художник Мария Синякова 174

Брайченко

АД.

(г. Харьков)

Синеводская проблема: перспективы комплексных краеведческих

исследований 178

КРАЕВЕДЧЕСКАЯ ЖИЗНЬ В УКРАИНЕ

Баженов Л., Филинюк

(г. Каменец-Подольский)

Заметки со II Международного научного конгресса украинских историков

"Украинская историческая наука на современном этапе" 185

Баженова С.Э. (г. Каменец-Подольский)

Рыбак И.В. (г. Каменец-Подольский) Хмельниччина от древнейших времен к

современности. Каменец-Подольский: Абетка-НОВА, 2002, 154с.

(рецензия) 190

ПАМЯТИ КРАЕВЕДА

Винокур U.C. (г. Каменец-Подольский)

Археолог и краевед Б.А.Тимощук 192

Журнал издано при

финансовой поддержке

ректора Каменец-

Подольского

государственного

университета

профессора Завалънюка

ОМ. и Каменец-

Подольского

территориального

сектора главной

редколлегии

"Реабилитованы

историей"

Перепечатка возможна

только с разрешения

редколегии.

Журнал

зарегестрирован

6.12.1995.

Свидетельство о

государственной

регистрации. К В №

1722.

КЕОIЖ

ЕЇЮСКАРНV

1^2003

8СШЧСЕ МАСА2ШЕ

Роипсіесі

іп 1927

Ьу

Шгаіпіап Соттіііее

о/

Ке&опаі

8іис?іе8,

сіоаесііп

1930.

Кеаіогесііп 1993 оп

іке

іпіііаііуе

о/АП-Шгаіпіап

8осіеіу

о/

Ке§іопаІ

8іис?іе8

Ке8еагскег8.

СШе/еіІіЮг

Реіго Тгопко

Ейійоп Ьоагй 01е§ Ваікап

-гісе скіе[ейііог

Іео

Вагкепогіоп Уіпокиг

Уаіепйпа ГгиЬІеюка

Уигіу

Вапуіуик Оіекшпйг

2ахаЬііикАпаІоІіу

Коруіохіеопій

Мшпкегіск іїеіуа

Мсккаіо Реіго Рапскепко

Уісіог

Ргокорскик

Оіекшпйг Кеуепі Уісіог

8ахскик -гісе скіе/ейііог

АпаіоНу 8уіпук

-/ші

гісе

скіе/ейііог ¥ег§еп

Шуагепко Аппа 8кгуйко

Гоипаегх: Ай-^кгаіпіап

8осіеіу

о/

гефпаі

ІЇиаіех Кехеагскегх.

Ітіііиіео/ ^кгаітап

НіхіогуШІЯоІ ^кгаіпе.

АОЛге**:

01001, Куіг,

Нгшкеухкіу 81

4,1 228-

53-05 229-13-88

1-4 2003

СОПІЄПІ8

ТгопкоР.Т.,

Асасіетісіап о/МаііопаІАсасіету

о/8сіепсез

іп Іікгаіпе АсМпсе оґШгаіпе'з

Соишгу 81ж1у аі

Ше

Ве§іппіп§ оїТЬе XXI сешшу:

ргоЬІеіш, ргозресіз апсі газкз

КезоЬшоп оїТЬе Шгаіпе'з Міпізігу СаЬіпеІ "Оп соішТтаІіоп оїЧЬе Рго§гат

оґсоишгу зтсіу с1е

е1ортепІ тіЬіп Іііе регіосі Ьу 2010"

ШЖАШШчГ СОІМТКУ 8ТШУ СНШМСТЕ

КиЛгіаскепко

АІ.

Мосіегп Шгаіпіап сотТгтаНоп апсі Іііе газк оґ

с1е

е1оріп§

соишгу

зшсіу..

.. 18

Вагкепоу

Ь. V.,

Віагкелуск

Ш.,

8аускик

У.О.

( Кктеіпуіакуі ге§іоп) КЬтеІпуІзкуі

ге§іопа1

ог§апІ2аІіоп

оґ

теаіі-икгаіпіапипіопоґ

еШпо§гарЬег8: АсЬіеуетешз, ргозресіз

Ргокорскик У.8.

Нізіогісаі соишгу зїисіу іп Vоіуп Іеггііогіаі сіізігісі (1921-1939)

Заускик

У.О.

(Катіапеіз-Росііккуі)

Соишт-3 зїисіу оґРосІІШа іп Іііе Ьізіог... оїЧЬе Шгаіпіап

ге...іопа1

то

етеш

іп

КаакаЬаО.Т.

(Ккагкіу)

Тгаіпіп§ оґсоишгу зїисіу зресіаіізіз іп Іііе 20з оїЧЬе XX сешшу іп Іііе

Шгаіпіап88К

Шротпіаакскуі АА

(8іщГегороІ)

Ве§іппіп§оҐ8сіепІійс8тс1іе8 0ґіЬеСгітеа

РЄІГОУМ.В.

(Катіапеіз-РоШзкуі)

Катіапеіз-Росііізкуі Ьізіогісаі Іоро§гарЬу іп чіечі оїЧЬе раішегз оґте 70з

оґ

те XVII сешшу

- те

йгзі ЬаІґоїЧЬе XIX сепїш

РЕОЮМАТ Ш8ТОРЛСАТ ЕТШГООКАРНIС ШVЕ8ТIОАТЮМ8

М.Т.Коаігуіаіа (Ікуіотуг)

Коіе оїЧЬе аззосіаНоп оґVоіуп гезеагсЬегз

іп

сиІїшаІ-паНопаІ то

етеш

с1еуе1ортепІаІтеЬе§іппіп§оґтеXXсептгу

МіаоаіохТ.Т.

(Ккагкіу)

ТЬе зсіепіійс риЬНсіїу гоіе іп іЬе ск^еіортеш оїЧЬе Ьізіогісаі сошіНу зіисіу іп КЬагк№

ге§іоп (аі іЬе епсі оґіЬе XIX

іЬе Ье§іппіп§

оґіЬеXXсептгу)

КоІопеуОУ.

(Ккагкіг)

Бе^еіортепі оґіЬе ргі

аІе тизісаі есіисаііоп оп ЗІоЬохЬапзЬсЬупа іп іЬе

XVIII

іЬе Ье§іппіп§ оґіЬе XX сепіигу

Киіікох

¥.0.

(Ккагкіу)

Реазашз' соттипііу іп КЬагк№ рго

іпсе іп

Ше

зесопсі ЬаІґоґіЬе XIX

іЬе

Ье§іппіп§ оіЧЬе XX сепіигу

Таіаупа ОА (Ккагкіу)

Сиітгаі еп1і§шептеш то

етепІ іп КЬагкі

ге§іоп іп

ует

оґіЬе Шгаіпіап

ргезз (1907-1914)

РОПТIСАЬ Ш8ТОКУ

ОР

ТТТЕ

СЕШТЖУ

VIЕШ

ОР

РЕОЮМАТ

ШVЕ8ТIОАТЮМ8 Киіа О.Р. (Куіу)

Шгаіпеапс1Ро1апс1аІіЬесоп&гепсеіп8ап-РгапсІ8со

8жккоО.У.

(КуІу)

Шгаіпіап рориіаііоп оґКиззіа апсі Зтаііп'з паііопаі роіііісз (іЬе 20з

Ше

Ье§ішііп§оґіЬе308оґ1ІіеXXсептгу)

Миіпкегуск

Ь.Ь.

(Кктеіпуізкуі)

Кеаііхаііоп оґте зіаіе роіііісз

йг

геІІШоп апсі геІІШоизІу тіпсіесі реоріе

іп

РосІІШа іп

Ше

20-308 оґШе XX сешшу

ГизоуаК (Куіх)

Шгаіпіап 8о

іеІ ЬІ8Іогіо§гарЬу теІатогрЬозе іп

а1иаІіп§

те

епІ

оґипШп§

Шгаіпе апсі Роіззіа:

Нот

"аЬзоШіе

ЄУІІ"

Іо

"шісІоиЬіесІ §оос1пе88

Вагкап О.О. (Куіу)

8МІ8ІІС8 оґроіііісаі гергеззіопз іп іЬе Цкгаіпіап 88Р іп

УЇЄУ/

оґсЬгопісІе

зоигсез 106

ЕТРМООРАРНУ АЖ> СОІМТРУ 8ТШУ

Вега

и{аМ.2.,Веге2кпауа 5.

(Ккагкіг)

о1иІіоп

оіЧІіе Ьеас1-§еаг іп Ршзіап апсі Шгаіпіап

і11а§е8 іп іЬе ІчГогіЬ

ге§іоп8 0ґ81оЬо2пап8пспупааііпеепс1оіЧпе 18-19 сепшгіез 11

КЕОКЖАЬ Ш8ТОРУ Щ РЕРЗОМАЬIТIЕЗ

Мауогоу

О.

(5аШ - РеІетЬиг^)

Бапуіо Оаіуізкуі апсі Мзіузіау Шаіпуі. То іЬе ргоЬІет оґргіпсез со-§оуетіп§

іпАпсіепіРоіз 115

Каііпіскеуа О.І. (Куіу)

Агка8Муко1аМуко1ауо

усЬ 119

Вегека

У.Е.

(Кктеіпуіакуі)

Бутіпзкуі'з сошіігу зіисіу \уогк

123

ЗкууЛо О.К (Опіргореігоузк)

РГО&880Г

I.Р.КоуаІіоуа апсі сіеуеіортепі оі"агсЬео1о§іса1 гезеагсЬез іп іЬе

ІепіІогуоґЗІероуеРостіріхта 124

5уШепко

5.1 (Опіргореігоузк)

Муко1аКо1ос1кеуусЬ:іЬе1а1ео1"атапапс1риЬ1ісй§иге 127

РОГІПОУАУ.

(Ккагкіу)

Iп зеагсЬ іог

Шгаіпіап

Оаіс1е1Ьег§":

ігаііз

оі"

Vазуі Вісіпо^з зсіепііііс

асіМіу (1918-1930) 133

БапуІоуаМ.

(Ккагкіу)

Ооосі Іиск, ту йіепсіі ( То іЬе 70"' аппіуегзагу оґіЬе еіЬпо§гарЬег

А.М. Зігеііапа) 135

СНІЖСН СОІМТРУ 8ТШУ

Скогпотогег

У.О.

(Ккагкіг ге§іоп)

Ргош іЬе Ьізіоіу оі"Ьиік1іп§ апсі сіеуеіоршепі оіТізосЬушка

Vазуііузка сЬигсЬ 138

РЕБАОООIС8 АШ СОІМТРУ 8ТШУ

Т. Коіотіеіз (КкагШ)

Беуеіортепі

о!"ЬІ§Ьег

есіисаііоп іог \уотеп іп КЬагкІу іп іЬе Ье§іппіп§ оіЧЬе

ХХсепішу 141

КгоіікКЬ.

(Катіапеіз-РоаЧЬку)

81аІе апсі рагіу зігастгез оґЦкгаіпе апсі сіеуеіортепі оПетзЬ есіисііоп іп

іЬеЬе§іппіп§о1"іЬе208о1"іЬеХХсептгу 145

ЬIТТЖАТІЖЕ АЖІ СОІМТРУ 8ТШУ

Киагіауїаеу М. О

(КатіапеШ-РоаіЬку)

Iс1ео1о§іса1

СОІ1І8ІОП8

іп Зрігісіоп СЬегказепко'8 сігата 150

РРОМ ТНЕ СОІМТРУ 8ТШУ МАIЬ

Ріііпіик

АО.

(Катіапеїи-РоаіЬку)

Роіісу оґіЬе Роіззіап ізагізт геіаіесі Іо іЬе іпсогрогаііоп оіЧЬе

РІ§Ь1

- Вапк Шгаіпе оп іЬе Ьогсіегііпе оґіЬе 18-19 сепшгу: іЬе ргоЬІет оі"

роіііісаі зіаіш 158

Іагозкік

У.О.

(Ккагкіг)

Сошіігу зтсіу ігепсі оіЧЬе \тогк оґКЬагкІу зіаіе зсіепіійс НЬгагу патесі айег

КогоІепкоV.О 163

5іоІіагога О.М. (Ккагкіг)

Метогуо1"Ье8ІаЦкгаіпкаІ8рге8ег

ес1іпКЬагк№агіти8Іит 165

Вактеі

Т.В.

(Ккагкіг)

ВІ8арреагес1іпіЬе1ітеаЬу88(а10паіНоіке

усЬ'8ІгіепсІ8) 166

Оопскагепко Т.О. (Ккагкіу)

А засі зіогу оШе іЬеаіег "СЬеегМ Ргоіеіагіап" 171

Вогкко

(Кігоуо%гаа)

ТЬераіпіегМагіаЗупіакоуа 174

Вгаіскепко

О.

(Кігоуо%гай)

Зупіоуосізка'з ргоЬІет: ргозресіз

оі"

сотріех соипігу зтсіу гезеагсЬез 178

СОІМТРУ 8ТШУ ЬОРЕ МІЖЖАШЕ

ВагкепоуЬ., РіІіпіикА

(КатіапеШ-РоаіЬку)

ІчГоІез Ігот іЬе II I піетаііопаі Зсіепіійс Соп§ге88 о1"Цкгаіпіап Ьізіогіаш

"ЦкгаіпіапЬІ8ІогісаІ8сіепсеаірге8еп1" 185

Вагкепоуа 5.Е.

(Катіапеіа-РоаПаку)

РуЬак IV. КЬтеІпуізкуі ге§іоп Ігот іЬе еагііезі іітез

Н11

по\у. - Катіапеіз-

Росііізку: АЬеікаІчГоуа, 2002. - 154 с 190

РАУМО ТШВІІГЕ ТО ТНЕ ЕТРМООРАРШЖ Уупокиг

1.5. (Катіапеіз-Роаікку)

АгсЬаео1о§І8Іапс1еіЬпо§гарЬегВ.О.Туто8Ьсик 192

Ткеіоитаі иргіпіеа шік

іке

аииіШапсе

о/ Рго/еааог

Іауаіпіик

О.М.,

Кесіог о/

Катіапеіа-РоаіЬку 5іаіе

Шіуегяіу, іеггііогіаі яесіог

о/

іке Маіп Еаііогіаі

Воага

"КекаЬіНіаіеа Ьу

НіШогу"

• •••••••••••

АІІ гіфіз геиегуеа.

Кергіпі опіу ассогаіщ

іке

а%геетеп!

о/ іке

еаііогіаі Ьоага.

Тке та^агіпе гефіегеа

іп

1995,

оп іке б

оГ

БесетЬег.

Сегіфсаіе оГ 5іаіе

Кефігаііоп К ¥№ 1722.

Тронько П.Т, академік НАН України

УКРАЇНИ НАПЕРЕДОДНІ III

СПІЛКИ КРАЄЗНАВЦІВ

КРАЄЗНАВСТВО

З'ЇЗДУ

ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ

Початок XXI століття відкрив нові можли-

вості й перспективи у діяльності та розвитку

українського краєзнавства й підвищення його ролі

в розбудові національної освіти, науки і культури

України засобами регіоналістики. Всі проблеми

його розвитку, невирішені й невідкладні завдання

знайдуть широке обговорення на Ш-му

з'їзду

ВСК, що незабаром відбудеться у м. Києві.

Нині в Україні активно діє ряд науково-

громадських і науково-просвітніх організацій і

товариств, що очолили всенародний краєзнавчий

рух

("Просвіта"

імені Тараса Шевченка, "Мемо-

ріал" імені Василя Стуса, Українське географічне

товариство й інші). Авангардну роль у перебу-

довчому процесі вітчизняного краєзнавства по

праву займає Всеукраїнська спілка краєзнавців,

утворена в

1991

році.

Показником ренесансу стало

те,

що в Україні за 12 років незалежності

проведено понад 400 міжнародних, всеукраїнсь-

ких, регіональних і обласних науково-краєзнав-

чих конференцій, симпозіумів, круглих столів,

котрі як правило закінчилися виданням наукових

збірників, що сьогодні складають величезну

енциклопедію, літопис "малої історії", неосяжних

знань місцевої географії, природи, де викладена

регіоналістика, краєзнавство з позицій історичної

правди, достовірності й об'єктивності, заповнено

чимало "білих лакун" невідомих досі подій і

фактів минувшини України, повернуто із забуття,

науково реабілітовано десятки тисяч її репресо-

ваних різними режимами її вірних синів і дочок,

подвижників і діячів.

Регіональна та краєзнавча тематика практич-

на присутня у всіх наукових форумах гумані-

тарного і природничого профілю. Наприклад,

третина доповідей і повідомлень з історико-

краєзнавчої тематики була представлена на

першому Міжнародному Науковому Конгресі

"Українська історична наука на порозі XXI

століття", який відбувся у 2000 році в Черні-

вецькому національному університеті імені Юрія

Федьковича. На V-му Міжнародному Конгресі

Асоціації Україністів, що проходив у 2002 році в

тих же Чернівцях чверть доповідей у кількості

180 також носила краєзнавчий характер. Понад

третину таких же доповідей містила Програма

ІІ-го Міжнародного Конгресу українських істо-

риків "Українська історична наука на сучасному

етапі", що проходив 17-18 вересня 2003 року в

Кам'янець-Подільському державному універси-

теті.

Все це підкреслює актуальність і вагомість

історико-краєзнавчих та регіональних досліджень

в українській історичній науці.

Загалом бурхливий розвиток краєзнавчого

руху спричинив

до його

подальшої демократизації

та появи нових організаційних засад і форм

діяльності, консолідації, координації і вдоско-

налення, увібрав в себе набутий досвід за минули

десятиріччя наукової, пошукової і популяриза-

торської роботи, вийшов за межі заполіти-

зованості й формалізму.

Проте, що краєзнавство стало в авангарді

національно-культурного відродження в еуверен-

ній Україні, опорою її державності, свідчить та

увага, з якою до його розвою ставиться сус-

пільство та

влада.

Свідченням цього є Указ Прези-

дента України від

січня

2001

року "Про заходи

щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні",

який накреслив принципово нові шляхи його

роз-

витку. Згідно з вимогою Указу Кабінет Міністрів

України ухвалив постанову від 10 червня 2002

року "Про затвердження Програми розвитку

краєзнавства на період до 2010 року". Важливою

рисою суті обох доленосних для краєзнавства

документів є те, що роль його організатора,

координатора і керманича покладена в першу

чергу на Всеукраїнську спілку краєзнавців. В

цьому ми вбачаємо визнання ваги і авторитету

Спілки в краєзнавчому

русі

й того факту, що вона

є спадкоємцем і правонаступником всеукраїнсь-

ких краєзнавчих інституцій XX століття.

Практично в усіх областях

й,

насамперед у Хмель-

ницькій, у розвиток названих урядових доку-

ментів створені й затверджені "Концепції діяль-

ності правління обласних організацій ВСК по

роз-

витку краєзнавства на період до 2010 року" та

"Програми розвитку краєзнавства на період до

2002 року". Ці документи, безперечно, будуть

покладені в основу роботи Ш-го

з'їзду

ВСК, що

відбудеться в Києві у жовтні 2003 року та у

подальшу діяльність Спілки.

Державна програма розвитку краєзнавства в

Україні

до 2010

року спрямовує ВСК на розбудову

Спілки, на створення у всіх районах і містах

краєзнавчих осередків та їх організаційне

зміцнення, на залучення в їх лави талановиту

молодь, на вміле поєднання величезного

накопиченого досвіду діяльності попередніх

поколінь краєзнавців з новаторськими методами

праці згідно вимог часу. Ми глибоко переконані,

що відповідно до Указу Президента питання

віднесення Всеукраїнської спілки краєзнавців до

числа творчих спілок, безумовно, буде в

перспективі вирішене позитивно і значно

сприятиме подальшому притоку до неї нових

творчих сил, спроможних на основі сучасних

історичних, економічних та інших наукових

досягнень розв'язувати актуальні й перспективні

завдання краєзнавчого руху. В зв'язку з цим нині

постала нагальна потреба привести Статут Спілки

на всеукраїнському і регіональному рівнях у

відповідність до статутів творчих спілок,

здійснити перереєстрацію членів краєзнавчих

об'єднань, подбати про створення надійної

матеріальної бази для краєзнавства, визначитися

з випуском регіональних періодичних видань.

За роки незалежності України накопичено

досвід створення і діяльності центрів регіональних

досліджень. Так, Інститутом історії України НАН

України та Інститутом археології НАН України

засновано у 1995-1996 роках понад 10

таких центрів

у головних регіонах

України.

Найбільш успішно в

науковому плані працюють і узгоджують також

плани своєї роботи з обласними організаціями ВСК

Буковинський центр археологічних досліджень у

Чернівцях, Центр дослідження історії Середнього

Подніпров'я у Черкасах, Центр дослідження історії

Поділля Інституту історії України в Кам'янці-

Подільському та ін. У м. Хмельницькому діє

Подільське відділення Інституту мистецтвознавства,

фольклору

етнології

НАН

України імені Максима

Рильського. Зокрема, за вісім років роботи Центру

дослідження історії Поділля (керівник-доктор

істо-

ричних наук, професор

Л.В.

Баженов) ним видано

28 монографій, книг, навчальних посібників з

регіональної історії, він залучений як організатор

або співорганізатор до проведення на терені

Хмельниччини 16 міжнародних, всеукраїнських і

регіональних науково-краєзнавчих конференцій,

симпозіумів та круглих столів поділлєзнавчого

спрямування і видання наукових збірників за їх

матеріалами, став координатором регіональних

досліджень у Хмельницькій області, створив у смт

Теофіполі свою філію (керівник

почесний член

ВСК, почесний професор І.А. Стасюк). Значний

науковий доробок по археологічному та історико-

краєзнавчому дослідженню Чернівеччини здійснює

з 1996 року Буковинських центр археологічних

досліджень (керівник

доцент

СВ.

Пивоваров).

Він

налагодив систематичний випуск "Археологічних

студій", видав понад 20 монографій, книг, 6

підручників і посібників краєзнавчого характеру

для потреб

освіти,

опублікував понад 120 наукових

статей про минуле Буковини. Тому Програма

розвитку краєзнавства в Україні до 2010 року

передбачає утворення нових наукових центрів

регіональних досліджень в Автономній Республіці

Крим, областях, містах Києві і Севастополі, які б

стали по суті академічними установами на місцях,

надійною опорою Всеукраїнської спілки краєзнав-

ців і краєзнавчого руху загалом.

Прикметною стороною діяльності ВСК та

розвитку регіоналістики в Україні є формування

і утвердження в 90-ті pp. XX

на початку XXI ст.

науково-краєзнавчих шкіл. їх започаткували і

продовжують об'єднувати навколо себе послідов-

ників у регіональних дослідженнях відомі вчені

на Донеччині З.В. Лихолобова, В.Пірко, на

Дніпропетровщині Г.К. Швидько, B.C. Савчук,

В.Ю. Пушкін, на Запоріжжі Ф.Г. Турченко, на

Харківщині СІ. Посохов, СМ. Куделко,

В.О.

Ярошик, в Кримській автономії А.

А.

Непом-

нящий, Ж.М. Мона, на Житомирщині

М.Ю.Костриця, на Хмельниччині І.С. Винонкур,

Л.В.

Баженов, І.А. Стасюк, B.C. Прокопчук,

В.О.

Савчук, на Чернігівщині О.В. Коваленко,

НЕ

Черкащині

А.Ю.

Чабан, на Закарпатті Д.Д. Дани-

люк, на Чернівеччині В.М. Ботушанський, не

Івано-Франківщині В.В. Грабовський, на Волин;

Г.В.

Бондаренко, на Тернопільщині М.М. Алек

сієвець, на Миколаївщині М.М. Тригуб та ін.

Згідно з Програмою розвитку краєзнавства

передбачено поглибити і поширити виховання

молоді засобами краєзнавства і підготовки кадрії

з краєзнавчих дисциплін в системі освіти. З цією

метою сьогодні необхідно розробити наближен:

до вимог часу програми з курсу "Краєзнавство*

для вищих навчальних закладів гуманітарногс

профілю, загальноосвітніх шкіл, удосконаленню

підготовки та перепідготовки фахівців Е

краєзнавчої роботи. Про конкретну реалізацію і

практику життя цих завдань мова йшла н«

представницькій всеукраїнській науково-мето-

дичній конференції "Історичне краєзнавство і

системі освіти України: здобутки, проблеми,

перспективи", що відбулася 18-19 жовтня 200S

року в Кам'янець-Подільському державном;

педагогічному університеті на базі Центрз

дослідження історії

Поділля.

Відрадно, що викла-

дачі Львівського національного університету імені

Івана Франка в 2002 році упорядкували дл*

студентів історичного факультету навчальні

програму "Історичне краєзнавство", в якії?

враховані новації в краєзнавчому русі.

Уважного вивчення і використання в усіх

регіонах України вартує досвід створення в

2001-

2002 роках авторським колективом викладачії

Запорізького державного університету пі;

головуванням і за редакцією доктора історичних

наук, професора Ф.Г. Турченка комплекту з 8-мк

підручників "Історія рідного краю" для 3 - 11-х

класів загальноосвітніх шкіл своєї

області.

Кожний

з цих підручників адаптований до навчально:

програми

підручників з історії України, до віково:

категорії учнів, забезпечений методичними,

дидактичними та ілюстративними настановами :

матеріалами з краєзнавства Запорізької області,

виконаний на високому фаховому

поліграфічном}

рівні, виданий тиражем кожний від 20 до 25 тися^

примірників. Хоча ці підручники піддаються нин:

серйозній критиці, варто визнати, що таке серійне

і масове навчальне краєзнавче видання в межах

однієї області - є першим в Україні і відповідач

вимогам Програми розвитку краєзнавства, вима-

гає вивчення і узагальнення досвіду створення те

його наслідування в інших регіонах і областях

України. Важливим внеском у впровадженнях

сучасних інноваційних технологій в шкільне

краєзнавство став вихід у світ

2002

року посібника

на допомогу вчителям Ярослава Треф'яка "Мето-

дика краєзнавчої роботи в національній

школі".

ньому викладені теоретичні основи краєзнавства,

методичні рекомендації краєзнавчої роботи ш

уроках історії України та в позакласний

час,

атако»

в додатках подані "Програма спецкурсу "Історії

рідного краю", "Анкета з питань поглибленогс

шшчення історії рідного краю для

учнів"

та інші

матеріали. Урядова Програма розвитку крає-

знавства націлює авторів на створення не тільки

регіональних краєзнавчих посібників, але й

централізованих підручників з історичного

краєзнавства України для вузів і школи.

Варто наголосити, що тенденцією розвитку

краєзнавства і регіональних досліджень на

сучасному етапі є все більша його професіоналі-

зація і відокремлення його в особливу наукову

галузь.

За роки державної незалежності України

з регіональних тем дослідження захищено з гума-

нітарного напряму понад 300 кандидатських

дисертацій. Захист у 1996 році в Інституті історії

України НАН України Левом Баженовим з

Кам'янця-Подільського докторської дисертації

"Становлення і розвиток історичного краєзнавства

Правобережної України наприкінці XVIII - на

початку XX ст." поклало початок появи такого

рівня фахових досліджень. У 2002 році в Націо-

вальному педагогічному університеті імені

Михайла Драгоманова Василь Обозний захистив

докторську дисертацію "Краєзнавча освіта в сис-

темі професійної підготовки

вчителя",

2003

році

в Чернівецькому національному університеті імені

Юрія Федьковича Світлана Гаврилюк захистила

докторську дисертацію "Становлення і розвиток

історичного пам'яткознавства

Волині,

Холмщини

і Підляшшя у XIX - на початку XX ст." тощо.

Все це дає підстави для ВАК України виділити

окремі наукові спеціальності з історичного

краєзнавства та краєзнавства інших наук.

Програма розвитку краєзнавства до

2010

року

спрямовує вчених і краєзнавців-аматорів на

виконання довгострокових державних наукових

програм в галузі регіональних досліджень: про-

довження роботи авторського загалу над видан-

ням і перевиданням в областях історико-мемо-

ріальних книг "Книга пам'яті України", томів

"Реабілітовані історією", "Зводу пам'яток історії

ТІ культури України" та ін. У розпорядженні

Президента України від

жовтня

2000

року "Про

забезпечення комплексного розвитку малих міст

України" доручено Кабінету Міністрів "забезпе-

чити підготовку за участю Національної Академії

Наук України "Історії міст і сіл України" у новій

редакції". Дане розпорядження червоним рядком

зафіксоване також у Державній програмі розвитку

краєзнавчого руху в Україні на період до 2010

року, є нині пріоритетним у діяльності ВСК.

Досвід

показує,

що

такі довгострокові наукові

програми регіональної історії об'єднують навколо

себе тисячі науковців різних фахів, краєзнавців,

інших зацікавлених громадян, вимагають

іщачних організаційних, фінансових, авторських,

редакційних і видавничих зусиль на різних

адміністративних і науково-громадських рівнях

від

району,

області,

до

Кабінету Міністрів України

і Президента України, від краєзнавчого осередку

на місцях до Всеукраїнської спілки краєзнавців,

від школи, вузу, науково-дослідних установ до

Національної Академії Наук України тощо.

Зрозуміло, що створення таких програм сприяє

розгортанню і поглибленню регіональних

досліджень,

розвитку масового краєзнавчого руху,

є справжньою школою формування кадрів для

науки і краєзнавства. України. Варто підкресли-

ти,

що в Україні накопичено унікальний досвід

по створенню багатотомних регіональних видань,

починаючи від видання 26-томної "Історії міст і

сіл УРСР" у 60-ті - на початку 70-х років XX

століття, якого не має в інших країнах світу.

Якщо сьогодні успішно реалізуються видання

багатотомних "Книга пам'яті України", "Реабілі-

тованій історією", "Звід пам'яток історії та

культури України" й інших, то до перевидання

"Історії міст і сіл України" відповідно до вимог

сучасної української історичної науки ми тільки

приступаємо. У цьому контексті ндш почесний

обов'язок докласти всіх зусиль до видання

багатотомної "Історії міст і сіл України". Це

оновлена величезна праця повинна красномовно

засвідчити перед усім світом, що ми - велика

нація, що, незважаючи на жорстокі удари долі,

впродовж багатьох тисячоліть український народ

зберіг свою ментальність, культуру, традиції,

зробив вагомий внесок у світову цивілізацію.

Яскравим доказом цього повинен стати повно-

кровний літопис більш як 30 тисяч великих і

малих міст і сіл, який би повною мірою відтво-

рював багатовікову історію і культуру України

на регіональному рівні. Поки розпочата підго-

товча

робота.

На останніх наукових конференціях

Всеукраїнської спілки краєзнавців, на різних

нарадах в її осередках детально розробляється

програма, методологічні, методичні засади і

принципи створення нарисів історії міст і сіл

України у новій редакції, в стані дискусій

проблема яким чином зробити так, щоб у нове

видання "Історії міст і сіл Україні" ввійшли

повнокровні нариси про всі населенні пункти й

навіть ті, які з плином часу та за різних обставин

зникли з карти України, як достовірно, правдиво,

без

кон'юктурних перекручень відтворити історію

та культуру населених місць і

т.

д.

При підготовці

цього багатотомного видання нам потрібна

допомога науковців і краєзнавців української

діаспори, яка в XX столітті також активно

розробляла і видавала численні книги про міста і

села України, накопичила значну джерельну базу

для регіональної історії.

Свідченням того, з яким ентузіазмом учені і

краєзнавці беруться за дану відповідальну справу,

є проведення 28-31 травня 2002 року у м.

Коростені Всеукраїнської наукової конференції

"Історія міст і сіл Великої Волині", яку

організувало ВСК та Житомирське науково-

краєзнавче товариство дослідників Волині,

Результатом роботи цього представницького

форуму стало видання двотомника матеріалів та

викладені в ньому теоретичні, наукові і методичні

засади по створенню нарисів населених місць

областей Волині у світлі нинішніх вимог

української історичної науки. Подібні наукові

конференції доцільно організувати і в інших

регіо-

нах та областях України, які б стали своєрідною

школою для авторських колективів по підготовці

томів "Історія міст і сіл України" у новій редакції.

Вимогою часу на порозі XXI століття є

створення біографічних довідників про видатних

політичних, державних, церковних діячів,

майстрів культури і мистецтв, учених, краєзнав-

ців;

путівників у новій редакції по національних

і державних історико-культурних, історико-

архітектурних та природних заповідниках, для

потреб туризму й іншої такого типу друкованої

продукції з "малої батьківщини". До створення

цих серійних видань також залучені тисячі

дослідників, які акумулюють колективну енергію

і творчість мас на тлі краєзнавства. При цьому

завдання вчених і краєзнавців, що стоять на

позиціях реалізму, історичної правди, на засадах

впровадження інноваційних та інформаційних

технологій і методик, полягає у зваженому,

неупередженому висвітленні історичного процесу

всій його

складності і суперечливості. Науковий

пошук має бути пошуком істини, і краєзнавству

тут повинна належати особлива

роль.

Адже саме

на місцях, крізь призму вже узагальненого і

осмисленого історичного досвіду, твориться

сьогодні картина минулого, в основу якої

кладеться неприкрашена правда. Тому сьогодні

дуже важливо, щоб названі й інші фундамен-

тальні дослідження були здійснені на принципах

об'єктивності та історизму, з позицій

правди,

щоб

так відтворити складну, героїчну і багатостраж-

дальну історію українського народу, щоб у

майбутньому

не було

соромно

за

написане і видане

нинішнім поколінням учених і краєзнавців.

Державна програма розвитку краєзнавства в

Україні передбачає й інші напрями розвитку

краєзнавчого руху і регіонального дослідництва,

зокрема, залучення трудящих і їх авангард

краєзнавців до проблем збереження історико-

культурної спадщини 1400 міст і селищ та понад

8 тисяч сіл України, в тому числі 800 міст і селищ

міського типу, яким минуло 300 років; організа-

цію і проведення міжнародних і всеукраїнських

наукових конгресів, конференцій, студентських

і учнівських олімпіад з краєзнавчої тематики;

випуск серії кінофільмів "Слава твоя, Україна",

телевізійних і радіопередач про краєзнавство і

краєзнавців; розробку тематичних туристсько-

екскурсійних маршрутів рідним краєм; надання

премії ВСК імені Дмитра Яворницького держав-

ного статусу; встановлення регіональних премій

за вагомий внесок у дослідження рідного краю,

тощо.

Державна програма передбачає і підтримку

журналу "Краєзнавство", який випускався

Українським комітетом краєзнавства у 1927-

1930 pp. і був відроджений Спілкою 1993 року.

Для реалізації Державної програми є всі

можливості в Україні. Запорукою цього є те, що

активно нині працюють більшість краєзнавчих

організацій.

З-поміж

них

значний внесок у розвиток

українського краєзнавчого руху на сучасному етапі

здійснюють такі обласні організації ВСК, як

Волинська (голова - Геннадій Бондаренко),

Житомирське науково-краєзнавче товариство

дослідників

Волині

(президент

Микола Костриця),

Дніпропетровська (Ганна Швидько), Донецька

(Роман

Лях),

Запорізька (Федір Турченко) Івано-

Франківська (Богдан

Гаврилів),

Полтавська (Василі

Лобурець), Рівненська (Іван Пащук), Харківська

(Іван Саратов), Хмельницька (Володимир Войтенко,

Іон Винокур), Черкаська (Василь Мельниченко),

Чернігівська (Олександр

Коваленко),

Чернівецька

(Василь Ботушанський) та інших осередків,

Незалежна Українська держава, її Президент

високо цінують безкорисливу громадську діяль

ність дослідників рідного краю. Десятки членів

Спілки отримали почесні звання "Заслужений

діяч науки і техніки України", "Заслужений

працівник культури України", "Заслужений

вчитель України", "Заслужений працівник

народної освіти

України",

"Заслужений журналіст

України". Є серед подвижників краєзнавства і

Герой України, і кавалери Президентських

відзнак, а також відзначені Кабінетом Міністрів

України, Міністерствами освіти і

науки,

культури

і мистецтв, громадськими організаціями,

місцевими держадміністраціями.

На сьогодні найвищою відзнакою Спілки є

премія імені Дмитра Яворницького. Серед її

лауреатів директор Інституту історії України

НАНУ, академік Валерій Смолій, ректор

Національної гірничої академії академік Геннадій

Півняк, науковці Донецького національного

(Олександр Буг і Петро Добров) та Волинського

державного (Геннадій Бондаренко, Іван Кичій,

Євген Франчук, Богдан Заброварний), доктор

історичних наук Петро Панченко

(Київ),

директор

Переяслав-Хмельницького заповідника Михайло

Сікорський, директор Тернопільського краєзнав-

чого музею Венедикт Лавренюк та інші подвиж-

ники і колективи наукових установ, вузів,

бібліотек, музеїв, які роблять вагомий внесок у

розвиток краєзнавчого руху.

Нарешті, для втілення в життя Програми

розвитку краєзнавства до 2010 року та з метою

координації наукових досліджень з проблем крає-

знавства Президія НАН України 7 листопада 2002

року постановила створити при Президії НАН

України міжвідомчу координаційну раду з питань

краєзнавства. Забезпечення діяльності ради

покладено на Інститут історії України НАН

Украї-

ни.

До складу ради увійшли академіки НАН

України, відповідальні працівники Міністерств

освіти і

науки,

культури і мистецтв України, про

відні наукові співробітники Інституту історії

України НАН України, декани історичних фа-

культетів національних і державних університетів

України, відомі діячі краєзнавчого руху тощо.

Пріоритетними у найближчі роки для

краєзнавчого руху та в організації регіональних

й історико-краєзнавчих досліджень є широке

відзначення проведеннями наукових сесій,

конференцій, симпозіумів, створенням музеїв,

виданням наукових і науково-популярних праць

з нагоди 60-ти річчя визволення України від

німецько-фашистських загарбників (2003-2004

роки),

60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній