Тронько П.Т. (ред.) Краєзнавство 2003 №1-4

Подождите немного. Документ загружается.

панорамну

архітектурного образу кам'янецького замку і його

здійснити

башт, який зафіксували гравери останніх

умовностей,

десятиріч XVII, художники XVIII і фотографи

передньому

другої половини XIX - початку XX ст. Названий

Польських

няпрям проблеми привернув увагу й іншого

Польських

польського дослідника замкового будівництва

М.Кулеша

В.ГуергуінаЗб, який відніс кам'янецькі замкові

та

башти до специфічних укріплень і стверджує, що

„з'ясувати (встановити), в якій мірі впроваджува-

малюнка

лися архітектурні нововведення у замкові башти

Кам'янця-Подільського неможливо, оскільки

вони будувалися упродовж всієї першої половини

композицію міста найбільш вдало зумів

М.Кулеша. На його малюнку менше

ніж уС.Фабіянського. Показуючи на

плані залишки системи укріплень

воріт, міст через р.Смотрич до

фільварків і частково їх пейзаж,

професійно передав й часткову забудову

планувальну структуру західної частини міста

перспективі. В техніці виконання

простежується школа європейських художників.

Найбільш вдало М.Кулеша відтворив забу-

Дову вул. Від замку понад скелею. її лівий бік,

FHC.11.

Гравюра Кам'янця-Подільського першої

половини XIX ст. Художник

С.

Фабіянський

в цій частині малюнка формували наче

суцільну укріплену стіну, що тягнулася

від батареї св .Трійці і аж до Міських воріт,

формуючи таким чином досить унікальну

систему кам'яних укріплень з боку замку і

Польських фільварків. Разом з тим художник

не зовсім об'єктивно показав топографію і

рельєф західного скелястого берега Старого

міста, який був не пологим, а надто крутим і

досить стрімко спускався до рівня берега

р.Смотрич. На цій підставі досить невпевнено

сприймається дорога, яка начебто тягнулася

вулицею Від замку понад скелею (з боку

Кушнірської башти) майже до Польських

воріт, а потім плавно піднімалася доверху, до

житлових будин-

ків і вливалася знову у вулицю Від замку понад

скелею. На малюнку безіменна дорога показана

саме у тому місці, де сьогодні знаходяться так

звані сходи Фаренгольца, споруджені у XIX ст.

[якщо направлятися вулицею від Кушнірської Щодо існування дороги в цій частині схилів Ста-

Шыпти до Міських воріт (брами Підронделевої), рого міста, то це чиста фантастика художника,

[фазу ж над Польськими воротами мав капітальну оскільки її функціонуванню у тому місці не

Ьтм'яну житлову забудову. Вона підсилювалася сприяв рельєф, а графічні джерела кінця XVIII ст.

ївш'яною стіною, що підпирала із заходу батарею засвідчують, що саме у цьому місці в ті часи існу-

(«.Трійці, двір єзуїтського колегіуму, зведеного вали сходи

, якими можна було підніматися від

«першій пополовині XVIII ст., садибу-палац Польських воріт на вул. Від замку понад скелею

ш»толицького єпископа і т.д. Об'єктивно відтво- і вийти біля колегіуму єзуїтів.

пена на малюнку забудова названої вулиці й Таким чином, гравюри і малюнки Кам'янця-

шівденніше палацу єпископа, де зафіксована Подільського кінця XVII - першої половини

шиї'яна житлова забудова, костел св.Катерини, XIX ст. виступають безцінними джерелами, які

монастирські служби францисканців з чудовими сприяють дослідженню різноманітних аспектів

■шроковими колонами, костел домініканок і т.д. територіальної еволюції міста, а також відтворен-

ІСЬоруди житлового та військового призначення ню його історико-архітектурного образу тих часів.

(Примітки:

[і7 Dachkevytch Ja. Materiaux pour l'histoire des

I colonies armeniennes en Ukraine , se trowant

I dans les Bibliothegues de Cracovie et de

I Wroclaw // Revue de s Etudes Armeniennes. -

I №5. - Paris, 1970. - P.468.

IB.

Описание города Каменца, составленное

І комиссией), наряженною каменецким старое-

I тою. 1770. Сентября 16 // АЮЗР. - К.,

I 1886. - 4.7. - T.I. - С.560.

Щ. Wolicski J. Z dziejywwojen Polsko -tureckich. -

І Warszawa, 1983. - S.38.

Щ. Наливайко Д.С. Україна другої половини

І XVII ст. в західноєвропейських історико-

І літературних пам'ятках // УІЖ. - №2. -

І 1972. - С. 133.

Ж. Там само. - С.133.

С Там само. - С.134.

■Г.

Сементовский О. Город Каменец-Подольс-

Г кий. - Спб., 1862. - С.69-70.

Щ. Петров Н. Подолия Историческое описание. -

щ К., 1891. - С.56.

Ш Городецкий М.П. Общий вид города Каменца-

І Подольского во второй половине XVII в. и в

I настоящее время//Подолия. Историческое

I описание. - С.56-57.

■

О.

Сецинский Е. Город Каменец-Подольский.

Щ Историческое описание. - К., 1895. - С.40-

Поділля XIV-XVII ст. - Кам'янець-Подільсь-

кий, 1994. - С. 17-19.

11.

Prusiewicz A. Kamieniec Podolski. - Kijow,

Warszawa, 1915. - S.62, 63, 66, 67, 68.

12.

Сочинський В. Історія українського гра-

верства XVI-XVIII ст. - Львів, 1939. - С.43.

13.

Дашкевич Я. Зображення Кам'янця-Поділь-

ського 70-х років XVII-XVHI ст. як історико-

топографічне джерело // Проблеми історичної

географії України. - К., 1991. - С.46-51.

14.

Пламеницька О. Забудова Кам'янця-Подільсь-

кого за мідьоритом КТомашевича 1673-1679рр.:

до проблеми дослідження української ведути

// АСУ.- 3. - 4.1. - К., 1996. - С.82-105.

15.

Халпачьян О.Х Сооружения армянской

колонии в Каменце-Подольском // АН. -

№28.

- М., 1980. - С. 134,136.

16.

Пламеницька Є. Дослідження Кам'янець-

Подільського замку // Археологія. - 1975. -

№16.

- С. 16.

17.

Степовик Д.В. Українська графіка XVI-XVIII

століть. Еволюція образної системи. - К.,

1982.

- С.260, 266-267, 272.

18.

Дашкевич Я. Зображення Кам'янця-

Подільського...-С49.

19.

Степовик Д.В. Названа праця. - С.167.

20.

Пламеницька О. Забудова Кам'янця-

■ 44; Його ж. Оборонні замки Західного Подільського за мідьоритом...-С.86.

УГ-

™

, :

21.

Фішер

В.

Алан. Кам'янець-Подільський під

турками // Подільське братство. Інформа-

ційний вісник

№3.

- Кам'янець на Поділлю,

1993.

С.34-35.

22.

Дашкевич Я. Зображення Кам'янця-

ПОДІЛЬСЬКОГО...

- С.51.

23.

Сіцінський

Є.

Нариси з історичної топографії

міста Кам'янця-Подільського та

його

околиць.

Рукопис

КПМДА.

Ф.ЗЗЗЗ.

- Оп.1. -

Спр.24.

24.

Дашкевич Я. Зображення Кам'янця-

Подільського...-

С21.

25.

Пламеницька

О.,

Пламеницька

Є.

Кам'янець-

Подільський - місто на периферії Римської

імперії // Пам'ятки України. - К., 1999. -

№4.

- Спецвипуск. -

С.31.

Іл.ЗЗ.

26.

СецинскийЕ. Город Каменец-Подольский...-

С.42.

27.

Висігісзка Е. Іапа Непгука Мііпіеа росіогоге

таіотоііесге ро Роізсе, Цкгаіпе (1781-1783). -

\¥агз2а\¥а, 1982. -8.169-172;МьцьікЮ.А. За-

писки иностранцев как источник по истории

Освободительной войньі украинского народа

1648-1654 гг. - Днепропетровск, 1985. -

С.38.

28.

СшЬісзкі I 8шсІіа

пасі

Нізгогусліа ікопо§гапа

теісіокуто і рапогат Катіесса Росіоізкі. //

Катіесіес Росіоізкі. 8шсІіа

сІ2Іе]у\¥ тіазга і

ге§іопи. - Т.I. - Кгакоте, 2000. -

8.399.

29.

Пламеницька

Є.М.

Дослідження Кам'янець-

Подільського замку // Археологія. - 1975. -

№16.

С.17,

рис.1,

6; СгиЬіпзкі і. Названа

праця. -

Рис.11.

30.

Пламеницька

Є.М.

Дослідження Кам'янець-

Подільського...-

С.18,

рис.2.

31.

Магсгупзкі \¥. ЗШузІусгпе, горо^гаіісгпе і

Ьізгогусгпе орізапіе §иЬегпіі Росіоізкіе]. -

\¥і1по,

1820. -Т.I.

-8.21.

32.

Ргшіетеісг А. Названа праця. - С.98.

33.

КІГук

Р. 2

СІ2ІЄ]

\¥

иП0ІЬгЄСІПІ0\¥ІЄС2ПЄ§0

Катіесса РосІоІ5кіе§о // Катіесіес Росіоізкі.

8іисІіа 2 сігіеіуте тіазіа і ге§іопи. - Т.I. -

Кгакуоте, 2000. - Куе.7.

34.

Ошзгескі А. Ша§і паіетаі Ьазіеі шгескісп

(Ьігапіуізка §епега Ьазіфтеусіі гаткуто па

Росіоіи) // Ргасе Каикотее Iпзгушш Нізгогіі

Агспііекшгу. 8ткі Роіііесппікі \¥гос1а\¥5кіе].

-\¥гос1а\¥, 1975. - №9.

-8.131.

35.

Оиег§иіп В. 2аткі то Роізсе. - \¥аг§2а\¥а,

1984.

-8.61.

36.

Винокур Ь, Петров М. Про час виникнення

Кам'янця-Подільського: дискусійний аспект

Краєзнавство. - К., 1999. - № 1-4. - С. ;

Ьогузг А. 2атек то ЗиІкотесасЬ па ііе

геш§іа1пусЬ гаіоі'ес оЬгоппусЬ па Росіоіи те

росгагкасЬ XVII

теіеки.

РгоЬІету гекоп5гшке]і

Вагок. Нізгогіа - Ьііегагига - 8ггика.

РЗігосаіік

VIII/1

(15). -Кгакоте,

2001.

- 8.163.

37.

української старовини. Альбом (Текст Д.І.

Яворницького, малюнки М.Самокиша та

СВасильківського).

К.,

1991.

С.209,

рис.107,

38.

СшЬіпзкі I 8шсІіа пасі пізгагусгпа...- Рше.17.

39.

План Каменец-Подольской крепости с замком

и земляньім Гонверком 1797 г. // Російський

державний Архів Військово-Морського

Флоту. - Ф. 3/Л. - Оп.24. - Спр.40. -

Арк.1.

РЕГІОНАЛЬНІ

ІСТОРИКО-

КРАЄЗНАВЧІ

ДОСЛІДЖЕННЯ

Костриця

МЮ.

(м.

Житомир) І

РОЛЬ ТОВАРИСТВА ДОСЛІДНИКІВ ВОЛИНІ У

РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНО-НАЦІОНАЛЬНОГО

РУХУ НА ПОЧАТКУ XX СТ.

Протягом багатьох століть Волинь, перебуваючи

під гнітом чужоземних поневолювачів, зазнавала

постійних утисків не тільки в адміністративно-

економічному, але й в національно-культурному

відношенні. Особливо згубним для українців-

волинян,

як

зрештою

і для всієї

України,

виявилося

XIX ст. з його нещадним наступом царизму на розвій

української національної культури: офіційна

заборона українського друкованого слова, викладати

і навчати рідною мовою, "наукове" заперечення

існування української нації як

такої,

значне

цілеспрямоване посилення русифікації.

Початок XX ст. приніс ширші можливості

цля реалізації української національної

ідеї.

Внаслідок буремних революційних подій у 1 905

р.

цар своїм Маніфестом від 1 7 жовтня дав деякі

свободи для українського слова, що і спричинило

появу на підросійській Україні ряду національно-

культурних організацій. Пожвавлюється

українська інтелігенція і на Волині. Найбільш

свідомі

члени

ТДВ,

які

репрезентували собою цвіт

місцевої української інтелігенції, стали ініціа-

горами та активними учасниками політичного і

соціального оновлення України.

Серед національно-культурних громадських

зрганізацій початку XX ст. в Україні помітне

місце посідало товариство "Просвіта". За почином

Эдеси з 1906

р.

регіональні організації "Просвіти"

почали виникати у багатьох містах України -

Києві, Полтаві, Катеринославі, Чернігові та ін.

В Житомирі "Просвіту" було офіційно зареєстро-

зано губернською владою 26 лютого 1907

р.

грудня 1908 р. Волинське губернське правління

[іовідомляло начальнику жандармського управ-

піння, що серед товариств, зареєстрованих у

Волинській губернії, є житомирська "Просвіта",

яка поставила собі за мету розвивати культуру

га освіченість українського

народу,

до того

ж його

рідною

мовою.

Навколо "Просвіти" об'єдналися всі націо-

нальне свідомі сили Волині, що бажали прислу-

житися справі пробудження в народі почуття

українства. До складу товариства входили

педагоги, лікарі, службовці, діячі науки і

культури, члени Товариства дослідників Волині

(ТДВ).

Серед них були сестри поетеси Вероніка

Морозівна та Людмила Волошка-Курек, поет Яків

Савченко, письменник Клим Поліщук, літера-

гурознавець Микола Гладкий, члени

ТДВ,

голова

губернської земської управи Іван Любинецький

та етнограф Василь Кравченко. До

речі,

дружина

Василя Григоровича Олімпіада Орловська деякий

час очолювала житомирську "Просвіту". Згодом

Просвітяни влаштовували літературно-1

музичні вечори, драматичні вистави, щороку І

відзначали пам'ятні шевченківські дати. УІ

1910 р. рада товариства зверталася навіть до І

міської управи з пропозицією перейменувати І

вулицею Базарну в Житомирі на вулицю І

Шевченка. Одним з напрямів діяльності І

"Просвіти" було поширення серед народу!

українських книжок, організація колективної І

передплати українських часописів. Для цього І

товариство мало власну бібліотеку та книгарню І

на Михайлівській вулиці. Член товариства!

Микола Гладкий працював над створенням І

підручників з української мови. З документів І

товариства видно, що воно підтримувало тісні І

зв'язки з просвітянами інших осередків, жваво І

відгукувалося на всі політичні та громадські події І

в країні. Так, 24 липня 1911 р. від імені секретаря І

ради товариства до редакції київської газети І

"Рада" було надіслано телеграму з висловом жалю І

з приводу смерті української письменниці Ганни І

Барвінок. У тексті сповіщалося, що "житомирська І

"Просвіта" вплітає й свою квітку в жалібний вінок І

України на домовину кращої жінки-вкраїнки І

Ганни Кулішевої".

Діяльність "Просвіти" викликала занепо-1

коєння у місцевої влади. Спрямована на відрод-1

ження національної свідомості і української куль- І

тури, вона суперечила офіційному валуєвському І

циркуляру 1876р., який заперечував сам факт І

існування українців як

нації.

Тому за розпо- І

рядженням генерал-губернатора Південно-1

Західного краю від 11 травня 1912р. "Просвіта" І

змушена була припинити свою діяльність. Цьому І

розпорядженню передував обшук квартири

Еі.

Г. І

Кравченка в Житомирі на Великій І

Бердичівський, 101.

Стривожений таким перебігом справ В. Г. І

Кравченко звертається з листом до одного з І

почесних членів ТДВ, академіка Петербурзької І

Академії наук О. О. Шахматова: "Разрешите І

обратиться к Важ в тяжелую минуту жизни I

моей... Я

знаю,

что Вы интересуетесь моими I

этнографическими роботами (...). Я, как Вам І

известно, состою председателем зтногра- I

фической секции "Общества исследователей I

Волыни" и поместил в Т. V трудов этого I

общества собрание своих этнографических I

материалов, собранных из уст народа (...). Все I

изложенное

послужило

основанием

для.

местных І

националистов (...) обвинять меня в "украино-

фильстве"

(...).

У моей

жены,

никогда

политику

не вмешивающейся, сделан был (...) обыск.

товариство очолювала поетеса Людмила

Волошка.

Подвергся обыску и я. У меня забрали все мои

/дкописи и дневники, результат моих много-

летних работ (...). В жандармском управлений

обратили, однако, внимание на найденную

меня

Штшюру

проф.

М.

С. Грушевского, а также на

що

штаешееся среди моих бумаг мое письмо к сыну,

Ще я описываю мое посещение того же проф.

Грушевского в Киеве

(-.). Мне

былообъявлено,что ябуду переведен

щтдну из отдаленных губерний России (...).

Завдяки клопотанню авторитетного

"патрона" непевний час вдалося врятувати

> Василя Григоровича від

заслання.

Та все ж у

ІІ914 р. вченого відправили до м. Коврова

[Володимирської

губернії,

де він

мусив

пробути два

роки.

Відзначимо,

що

й у далекому Коврові Василь

Григорович не сидів склавши

руки.

Тут ним було

зібрано низку

"частушок"

фабричних робітників.

Ще одного активного члена "Просвіти"

письменника Клима Поліщука у 1915 р. було

оереведено на службу до Кременецької повітової

земської управи.

Постраждав навіть волинський

губернатор П.

Кутайсов:

за ліберальне ставлення

Яр "Просвіти" його звільнили з посади.

Друге народження житомирської "Просвіти"

відбулося в ході української національно-

демократичної революції 1917 р. Вже 7 березня

відбулося перше організаційне засідання, на

якому було обрано раду товариства.

14 березня

організацію знову зареєстрували у міській думі.

Відновлене товариство з новими силами розгор-

нуло свою діяльність. В умовах зрусифікованого

Житомира "Просвіта" була єдиною інституцією,

яка висловила підтримку Українській Централь-

ній Раді і надіслала вітальну телеграму,

товариство не стояло осторонь і від політичних

питань. Так, на засіданні ради 15 березня було

ухвалено послати до Києва на збори Товариства

українських поступовців Самійла Підгірського.

У червні 1917 р. загальні збори житомирської

'Просвіти" підтримали І Універсал Центральної

Ради і ухвалили відповідну резолюцію.

Влітку 1917 р. "Просвіта" налічувала 450

...

_ ... . ,.

„

членів, мала на території губернії шість філій,

бібліотеку, товариство складалося з чотирьох

секцій: книжкової, лекційної, артистичної,

господарської. Діяльністю "Просвіти' керувала

рада, до складу якої входили представники

місцевої інтелігенції Євген Ненадкевич (голова),

Петро Абрамович (секретар), Микола Хоми-

чевський, Самійло Підгірський, Степан Кушко.

Відроджене товариство містилося на Хлібній

вулиці, спочатку в будинку №

а згодом в № 8.

В останньому мешкала родина відомих жито-

мирських культурних діячів, активних членів

товариства Гайдаїв.

Як і раніше, в роботі "Просвіти" активну

участь брали члени ТДВ: насамперед,

В.Г. Кравченко, П.Н. Абрамович, I.I. Смірнов,

відомий краєзнавець В.Я. Гнатюк та ін.

Повернувшись до Житомира із заслання,

В.Г. Кравченко обіймав різні посади в місцевих

органах

влади.

Сама ж влада в Житомирі протягом

з рук в руки вона переходила за цей час 14 разів

(!). Василь Григорович знаходив компроміс з

радянською владою, але в той же час приймав у

себе вдома й самого Симона Петлюру, про

згодом професору не забули нагадати.

Звичайно, буремні роки громадянської війни

не сприяли повноцінній науковій

діяльності.

Але

енергія Василя Григоровича не дозволяла йому

чекати кращих часів. Про цей період життя і

діяльності В. Г. Кравченка дуже яскраво і

переконливо розповів його учень

Н. К.

Дмитрук.

"Вік

(В.

Кравченко -

М. К.)

член міської ради, і

член

губпрофкому, і завідувач міського і земського

самоврядування під час вигнання німців та

гетьмана (.,.). Взагалі, до громадської праці, як і

до наукової. В. Г. ставиться з властивим йому

запалом, енергією і самовідданістю. Під час

революції, коли ліквідовували приватні бібліо-

теки, коли взагалі гинула сила книг,

В.

Г., стояв-

ши близько до бібліотечної роботи, разом з

тодішнім ректором Волинського ІНО (в Жито-

мирі - М.К.) П. Абрамовичем рятували книжки,

переносили на власних спинах, бо засобів не було.

наслідок В. Г. дістав дві пахових варовини

(грижі),

після того переніс невдалу операцію"..''

24 липня 1920 р. наказом завідуючого

Волинською губнаросвітою

П. Г.

Постоєва

В. Г.

Кравченка було призначено завідувачем етногра-

фічним відділом Волинського центрального

музею.

Тут на повну потужність розгортається

діяльність Василя Григоровича як вченого,

дослідника, краєзнавця.

Товариство дослідників Волині спільно з

"Просвітою" та Педагогічним товариством за

дорученням Волинського губернського земства брало

активну участь у підготовці і відкритті першого у

аї

вищого учбового закладу - Волинського

народного університету. Поряд з "Просвітою" та

ТДВ,

1918

И>-

Педагогічне товариство відігравало

Житомирі важливу роль у консолздацп української

1Д

Є1'Й

Ч1

™дали

ч™

T№-

СеРеД

них

такі

° ^ національного виродження, як

П.Н.

Абрамович,

Д.Ю.

Антонов,

В.Г.

Вікторовськии,

Q Гамчен в г

Кравченк0>

м. п. Кудрицький,

фоишський та ^ ^ ^ координували

вешк.

патріоти українИ) ^^ вчені.краєзнавці

Васидь Т

яса

ВИЧ

Кравченко та Орест Оксентійо-

вич

фотинський

д їх

керівництвом було

розроблено структуру факультетів, навчальні плани,

підшукано

необхідне приміщення для занять,

Російська

публічна бібліотека надала аудиторії

першим

слухачам.

Керівництво вузом здійснювала

академічна рада, до складу якої увійшли

Є.І.

Істомін

(голова

ради),

В.В.

Пекаренко,

В.І.

Радивановський

(товариш голови) та ін.

Перший вищий навчальний заклад у губернії

було відкрито ще за Російської імперії - 3 жовтня

1917 р. Ще через 10 днів у місті відбулися

урочистості, присвячені відкриттю Волинського

народного університету. Заняття розпочалися на

семи факультетах: історико-філологічному,

соціально-економічному, юридичному, медич-

ному, фізико-математичному, прикладних наук

1918-1920 pp. змінювалася немов в калейдоскопі: (політехнікум) та підготовчому.

Головним друкованим органом університету

стала газета земства "Волынские народные

известия". На її сторінках регулярно друкувалися

оголошення і розпорядження навчальної частини,

реклама, навчальні програми предметів, мето-

дичні матеріали на допомогу слухачам тощо.

До читання лекцій запросили найкращі

професорсько-викладацькі

сили.

Зокрема, історію

України і Волині читав О.О. Фотинський,

археологію України - О.А. Івановський,

етнографію України

В.Г.

Кравченко, всесвітню

історію - М.Л. Лятошинський, економіку

України - 0.0. Ржаніцин, українську

літературу - В.І. Ілляшевич.

На сторінках "Вольшских народных известий"

викладачі публікували як методичні, так і

теоретичні статті. Так, професор 0.0. Ржаніцин

протягом першого семестру видрукував цикл

статей з історії землеволодіння в Україні і на

Волині з найдавніших часів до кінця XIX ст.

На початку 1918 р. на допомогу студентам і

шкільній молоді, за сприяння губерніальної

шкільної ради, вийшов посібник П. Антоновича

"Коротенька історія Волині". Книжка складалась

з чотирьох розділів

("Доба

Староруська", "Доба

Литовська", "Доба Польщі", "Нова доба") і 28

невеличких науково-популярних нарисів з різних

аспектів минувшини краю. Книжка стала

фактично першим краєзнавчим підручником для

потреб освіти, виявилася першою спробою дати

систематизовану історію Волині українською

мовою.

Своє кредо про значення вивчення історії

рідного краю для молодого покоління автор

висловив у передмові. Ці слова не втратили

актуальності й

сьогодні:

"Кожний чоловік повинен

любити свій рідний край. Коли ж віл хоче

полюбити

його

щиро,

він

мусить не тільки знати

свій край таким, яким він є тепер, але повинен

знати й його минувшину. Для нас, волиняків,

повинен бути милим увесь наш український край,

де живуть

люди,

що говорять українською мовою.

Але й з того великого милого для нас краю ми

повинні виділити край Волинський, як найближ-

чий до нашого серця, нашу рідну

Волинь,

на якій

ми народилися, працюємо та думаємо скласти

свої кістки, як склали 'іх тут наші батьки, діди

та прадіди".

Примітки

Костриця

М.

Ю.,

Кондратюк

Р.

Ю.

"Просвіта"

в Житомирі: сторінки історії // Українська

національна

ідея:

історія і

сучасність:

Науковий

збірник / Відп. редактор М. Ю. Костриця. -

Житомир: Журфонд, 1997. - С

21-23.

Центральний державний історичний архів

України в м. Києві (далі - ЩДА України в

м. Києві). - Ф. 1335. - Оп. 1 - Спр. 974. -

Арк. 806 - 806 зв.

Державний

архів

Житомирської області (далі

ДАЖО).

Ф.

560.

Оп.

Спр.

Арк. 7 зв.

Тим часом політичні й військові події внесли

суттєві корективи у мирний ритм життя краю, і

Житомира зокрема. Навесні 1918р. Волинський

народний університет припинив своє існування,

Багато його викладачів 1919 р. зайняли провідні

посади у Волинському інституті народної освіти.

Під впливом революційних подій розпочалося

й церковне відродження. 23 січня 1918 р. в і

Житомирі було засновано українську організацію І

церковного відродження на Волині - "БратствоІ

Святого Спаса", серед засновників якого були й І

члени ТДВ. Членами ініціативної групи були І

відомі релігійні, громадські і культурні діячі,

Серед них член Консисторії Петро Антонович,

протоієрей Володимир Вишневський, священик

Никанор Абрамович, пізніше митрополит УАПЦ

на еміграції, викладачі Волинської духовної

семінарії

Петро Абрамович, Євген Ненадкевич,

Михайло Яневич, викладач жіночого єпархіаль-

ного училища Орест Фотинський, голова земської

управи Самійло Підгірський та інші,

Загальна мета братства визначалась у зверненні

з нагоди його відкриття: "За звичаєм нашим

стародавнім, від дідів наших нам заповіданому, в

часи страшного

лихоліття,

знущання

над

Церквою

нашою Православною, в часи людського недбальства

про "єдине на потребу"

засновуємо "Братство Св.

Спаса на Волині", - для з'єднання любов'ю

духовною віруючих у Христа, для спільної

релігійної та культурно-просвітницької праці на

рідній ниві...". До завдання Братства входили

охорона стародавніх церковних

звичаїв,

придбання

власної братської

церкви,

заснування шпиталю для

старих та немічних, братської школи, друкарні,

хору, запровадження церковних відправ українсь-

кою

мовою.

Братство містилося у нижній Христовій І

церкві в архієрейському домі. Припинило своє

існування у 1920 р. після захоплення Житомира

поляками.

Таким

чином

можна констатувати,

що

частина І

членів Товариства дослідників Волині поряд з

багатогранною науково-краєзнавчою діяльністю, І

спрямовану на всебічне вивчення

історії,

природи,

етнографії Волині, разом з "Просвітою", іншими І

громадськими організаціями, на початку XX І

століття брали активну участь у розвої культурно-1

національного руху.

Цитуємо за: Захаревич Н. Емпіреї душі //

Культура і життя. - 1990. - 17 черв,

ДАЖ0. - Ф. Р. - 266. - Оп. 1. - Спр. 456. -

Арк. 7.

6. ЦДІА України у м. Києві. - Ф. 1599. - Оп.

- Спр. 169. - Арк. 3-3 зв.

ДАЖО. - Ф. 560. - Оп. 2. - Спр. 2. - Арк. 7.

8. Ibid. - Он. 2. - Спр. 2. - Арк. 8.

9. Савинкова Л. Опальний професор // Голос

громадянина (Житомир).

1991.

№ 9. - С 8.