Тронько П.Т. (ред.) Краєзнавство 2003 №1-4

Подождите немного. Документ загружается.

війні та кінця Другої світової війни (2005 p.),

360-річчя національно-визвольної війни українсь-

кого

народу середини

XVII

ст.

(з 2008

p.),

90-річчя

української революції (з 2007 р.) та інших

історичних знаменних дат України, її регіонів,

областей, міст і сіл, визначних постатей.

Ми сподіваємось, що очікуваний Ш-й

з'їзд

Всеукраїнської спілки краєзнавців підведе

підсумки роботи організації за період з 1996 року

і по сьогодення, глибоко проаналізує стан й

Примітки

Указ Президента України "Про заходи щодо

підтримки краєзнавчого руху в Україні" від

23.

01.

2001 p.;

Розпорядження Президента України "Про

забезпечення комплексного розвитку малих

міст України" від 19. 02. 2000 р.;

Постанова Кабінету Міністрів України "Про

затвердження Програми розвитку крає-

знавства на період до 2010 року" від 10. 06.

2002 p.;

з'їзд

Всеукраїнської спілки краєзнавців

(25.

12.

1996):

Матеріали і документи.

К., 1997;

Тронько

П.

З любов'ю до

України.

К., 1995;

6. Тронько П. Краєзнавство у відродженні

духовності та культури: Досвід. Проблеми.

Перспективи.-Кам'янець-Подільський, 1994;

Тронько П. Історичне краєзнавство: крок у

нове тисячоліття

(досвід,

проблеми, перепек-

тиви).

- К., 2000;

8. Тронько П. Українське краєзнавство в XX

столітті. - К., 2002;

9. Тронько П. Історія міст і сіл в контексті

регіональних досліджень. - К., 2001;

висловить власне бачення на головні проблеми

подальшого розвою вітчизняного краєзнавства і

регіоналістики у контексті реалізації Державної

програми розвитку краєзнавства в Україні на

період до 2010 року. Сподіваємось, що на цьому

з'їзді

відбудеться принципова розмова по

накресленню нових шляхів розбудови Спілки та

її осередків на місцях з тим, щоб Спілка й надалі

залишалась організатором і керманичем українсь-

кого краєзнавчого руху.

10.

Баженов

Л.В.

Стан і проблеми створення та

видання навчальних посібників з регіо-

нальної історії України для вузів і шкіл

України //Історичне краєзнавство в системі

освіти

України:

здобутки, проблеми, перспек-

тиви: Науковий збірник. - Кам'янець-

Подільський, 2002. - С. 37-42;

11.

Баженов Л.В. Краєзнавчий поступ на

Хмельниччині в роки незалежності України

(1991-2001) //Хмельниччина в роки незалеж-

ності

України:

стан і перспективи: Матеріали

науково-теоретичної конференції. -

Кам'янець-Подільський, 2002. - С.127-137;

12.

Буковинський центр археологічних дослід-

жень: Тематичний покажчик публікацій /

Укл.: Л.П. Михайлина, СВ. Пивоваров та

ін.

- Чернівці, ЧНУ,

2003;

13.

Історія міст і сіл Великої Волині: Науковий

збірник "Велика Волинь", Т.

25.

- Житомир,

2002.

Ч. 1-2;

14.

Прокопчук

B.C.

До питання про перевидання

історії населених пунктів України в новій

редакції //Історія міст і сіл Великої Волині. -

Житомир, 2002. - Ч. 1. - С 10-14.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 10 червня 2002 року №789

Київ

Про затвердження Програми розвитку

краєзнавства на період до 2010 року

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 23 січня 2001 р. № 35

Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні" Кабінет Міністрів

країни постановляє:

Затвердити Програму розвитку краєзнавства на період до 2010 року (далі -

Програма), що додається.

Установити, що виконання визначених Програмою заходів здійснюється

в межах видатків Державного бюджету України, передбачених

Міністерству освіти і науки, Міністерству культури і мистецтв, іншим

центральним органам виконавчої влади та Національній академії наук у

відповідних бюджетних програмах.

Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та

Севастопольській міські державним адміністраціям затвердити регіональні

програми розвитку краєзнавства, залучивши кошти відповідних бюджетів

до їх фінансування, сприяти діяльності місцевих осередків Всеукраїнської

спілки краєзнавців, краєзнавчих музеїв, історико-культурних

заповідників.

Міністерству освіти і науки, Міністерству фінансів, Національній академії

наук внести пропозиції про видання енциклопедичного багатотомного

зібрання „Історія міст і сіл України" у новій редакції.

Покласти координацію краєзнавчої роботи на Національну академію наук.

6. Національній академії наук разом із заінтересованими центральними

органами виконавчої влади, громадськими організаціями утворити

міжвідомчу координаційну раду з питань краєзнавства та у двомісячний

термін подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо положення

про зазначену раду та її склад.

Міністерству культури і мистецтв, Міністерству юстиції України

розглянути в установленому порядку питання щодо віднесення

Всеукраїнської спілки краєзнавців до числа творчих спілок.

Прем'єр-міністр України

А. Кінах

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 10 червня 2002 р. №789

ПРОГРАМА РОЗВИТКУ КРАЄЗНАВСТВА

НА ПЕРІОД ДО 2010 РОКУ

І. Загальні положення

На сучасному етапі духовного відроджений незалежної України невід'ємною

складовою громадського руху наукових досліджень є історичне краєзнавство,

спрямоване на відродження духовності, історичної пам'яті, формування у

громадян і передусім у молоді любові до рідного краю, національного патріотизму,

поваги до людини, відповідальності за збереження історико-культурного

надбання.

Краєзнавство як самодіяльний громадській рух українських учених

краєзнавців виникло її кінці XIX - на початку XX століття. У 20-х роках XX

століття українське краєзнавство починає розвиватися як наука. Цьому сприяє

утворення при історичній секції Всеукраїнської Академії наук Українського

комітету краєзнавства декількох краєзнавчих комісій порайонного дослідження

історії України. Досягнення краєзнавства 20-30-х pp., національно-культурні

ініціативи кінця 50-60-х років створили передумови для відновлення в 1990

році діяльності Всеукраїнської спілки краєзнавців.

Останнім часом спостерігається активізація краєзнавчої роботи - з'явилися

видання з різних проблем регіонального краєзнавства, посилено увагу до цих

проблем з боку музеїв, окремих дослідників, академічних інститутів, проведено

кілька загальноукраїнських конференцій з історичного краєзнавства та ряд

регіональних конференцій тощо. Інститут історії України, Інститут археології,

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського

Національної академії наук ведуть велику науково-дослідницьку роботу в галузі

краєзнавства. Велике значення для подальшого розвитку краєзнавства мав досвід

видання багатотомного зібрання (26 томів) "Історія міст і сіл України", яке

започаткувало новий напрямок вітчизняної історіографії.

МОН та Академією педагогічних наук проводиться робота л розроблення

основ науково-методичного забезпечення викладання краєзнавства у вищих,

професійно-технічних та загальноосвітніх навчальних закладах. На

природничому, історичному, філологічному, музично-педагогічному факультетах

педагогічних університетів ведеться підготовка педагогічних фахівців з набуттям

одночасно спеціальності вчителя-предметника та педагога-організатора

позакласної роботи за туристсько-краєзнавчими напрямами.

Водночас краєзнавство залишається недостатньо розвинутою галуззю науки,

про що свідчить відсутність загальнотеоретичних розробок у цій сфері, а також

узагальнюючих праць з окремих напрямів краєзнавства. Не відповідає сучасним

вимогам інформаційне забезпечення. Не налагоджено належної координації

діяльності осередків Всеукраїнської спілки краєзнавців, залучених до краєзнавчої

роботи установ, окремих дослідників.

З метою сприяння розвиткові краєзнавчого руху необхідно забезпечити

видання ґрунтовних дослідницьких робіт з історії українського краєзнавства,

розроблення термінології у цій сфері, визначення історико-культурних регіонів

України; складання бібліографії краєзнавства тощо.

II.

Мета та завдання Програми

Програма визначає шляхи поліпшення краєзнавчої роботи, координації

діяльності всіх організацій, установ і закладів, залучених до цієї роботи.

Метою Програми є активізація наукової діяльності, спрямованої на

забезпечення розвитку краєзнавства, популяризація краєзнавчих досліджень,

залучення широких кіл громадськості до національно-культурної спадщини.

Завданнями Програми є:

- удосконалення науково-методичної бази краєзнавства, посилення

наукової обґрунтованості, забезпечення неупередженості краєзнавчої

літератури.

сприяння формуванню у громадян усвідомлення своєї відповідальності

за збереження і примноження духовних скарбів;

- перевидання багатотомної енциклопедії "Історія міст і сіл України",

енциклопедичного довідника "Історичні міста України", інших

довідників, путівників у цій сфері.

Виконання Програми передбачає здійснення науково-організаційних заходів,

а також заходів у сфері видавничої діяльності.

III.

Заходи щодо виконання програми розвитку

краєзнавства на період до 2010 року

Відповідальні виконавці

Термін

виконання

Фінансування заходів за

рахунок коштів державного

бюджету (орієнтовно)

Усього за

програмою

(тис.

гривень)

Науково-

дослідні

роботи

Розробити програми з курсу

„Краєзнавство" та запровадити курс

„Краєзнавство" у вищих навчальних

закладах гуманітарного профілю

загальноосвітніх навчальних закладах.

Вивчити питання про відкриття

кафедр краєзнавства у вищих

навчальних закладах гуманітарного

профілю.

Розглянути питання про запровадження

спеціальності „Регіональна історія" при

присуджені наукових степенів.

4.Розглянути питання про створення

наукових підрозділів регіональних

досліджень з краєзнавства при

історичних факультетах вищих

навчальних закладів.

Впровадити курс „Краєзнавство"

Р^вгрешдготовці вчителів на базі

Мрнпугів шслядшіломної Ірвшгогічної

освіти системи МОН.

МОН

Національна академія наук

Всеукраїнська спілка

краєзнавців (за згодою)

МОН

Вища атестаційна комісія

при Кабінеті Міністрів

України

МОН

Національна академія наук

Академія педагогічних наук

МОН

Рада міністрів Автономної

Республіки Крим, обласні,

Київська та

Севастопольська міські

2003-2005

2002-2003

2003-2005

003-2010

держадміністрації

Ш Звбстнечнти підвищення кваліфікації

Івжвввввапгів закладів культури з курсу

1 Вши чи»"

"і""

в системі підвищення

Івшвврікації працівників культури і

ПІВкжнвти питання з краєзнавчої |ршш

до завдань І-ІП етапів Нвааввінських

олімпіад з історії, ^Бірафії

Всеукраїнського конкурсу-■вшсп

науково-дослідних робіт

■пава

- членів

Малої академії наук.

Д,Проводити регіональні студентські

Вузівські олімпіади за краєзнавчою

Ьмвтякою.

В Вавчяти питання про утворення

рвпхьнонаціонального банку даних про

квврпо населених пунктів України.

Мі Включити до планів науково-

Ірвсгілної роботи створення каталогів з

■ворії

міст і сіл України, пам'яток

■вгхсзнавства.

■1

Вирішити питання щодо створення

нввовнх підрозділів для науково-

Івжтоднчного керівництва і редагування

історі міст і сіл України".

П. Розробити науково-обгрунтовану

ввограму розвитку та діяльності

громадських музеїв.

13.

Провести маркетингово-аналітичні

дослідження туристично-екскурсійних

маршрутів та попиту на відвідування

авм'жток

Мінкульт

ури

Рада міністрів Автономної

Республіки Крим, обласні.

Київська та

Севастопольська міські

держадміністрації

МОН

Всеукраїн

ська спіжа краєзнавців (за

згодою)

Рада міністрів Автономної

Республіки Крим, обласні,

Київська та

Севастопольська міські

держадміністрації Регіональні

осередки Всеукраїнської

спілки краєзнавців (за

згодою)

Націонал

ьна академія наук

Держкома

рхів

Націонал

ьна академія наук

Рада міністрів Автономної

Республіки Крим, обласні.

Київська та

Севастоп

ольська міські

держадміністрації

Мінкультури МОН

Націонал

ьна академія наук

Державна

туристична адміністрація

Рада міністрів Автономної

Республіки Крим, обласні,

Київська та

Севастоп

ольська міські

держадміністрації

Всеукраїнська спілка

краєзнавців (за згодою)

Акціонерне товариство

"Укрпрофтур" (за згодою)

003-2010

003-2007

003-2010

003-2005

003-2004

14.

Запровадити

теле-

та радіопрограми з

краєзнавства.

Держкомі

нформ Національна академія

наук Всеукраїнська спілка

краєзнавців (за згодою)

Видавнича діяльність

003-2010

15.

Включити

до

перспективного

тематичного плану випуску знаків

поштової оплати виготовлення поштових

марок

або

художніх маркованих конвертів

за замовленням Всеукраїнської спілки

Держкомз

в'язку

Всеукраїнська спілка

краєзнавців (за згодою)

003-2010

краєзнавців.

16.

Заснувати премію

ім.

Д.

Яворницького

за

особливий внесок

розвиток

краєзнавства.

17.

Розглянути питання

про

заснування

регіональних іменних премій

за

вагомий

внесок

дослідження рідного

краю.

18.

Вивчити питання

про

встановлення

дипломів

за

крашу студентську роботу

г&тузі

краєзнавства.

19.

Розробити перспективний план

підготовки

та

видання краєзнавчої

літератури

на

період

до 2010

року,

передбачивши зокрема

видання:

багатотомної енциклопедії "Історія міст

сіл

України",

багатотомного Українського біографічного

довідника,

присвяченого видатним

політичним,

державним,

церковним

діячам,

ученим,

майстрам культури

мистецтв, а

також краєзнавцям

енциклопедичного довідника "Історичні

міста

України",

путівників,

буклетів,

плакатів,

листівок,

іншої друкованої продукції

питань

краєзнавства.

20.

Підготувати довідник „Музеї

та

заповідники

України" (українською,

англійською мовами)

21.

Підготувати навчальні посібники

курсу

"Краєзнавство" для

вищих

та

середніх навчальних

закладів.

Націонал

ьна

академія наук

Всеукраїн

ська спілка краєзнавців

(за

згодою)

Рада

міністрів Автономної

Республіки

Крим, обласні,

Київська

та

Севастоп

ольська міські

держадміністрації

МОН

Всеукраї

нська спілка краєзнавців

(за

згодою)

Націонал

ьна

академія наук

Держкомархів

Держкомінформ

Всеукраїнська спілка

краєзнавців

(за

згодою)

Націонал

ьна

академія наук

Рада

міністрів Автономної

Республіки

Крим, обласні,

Київська

та

Севастоп

ольська міські

держадміністрації

Мінк\льту

ри МОН

Держкомі

нформ

МОН

Академія

педагогічних наук

Націонал

ьна

академія наук

Всеукраїнська спілка

краєзнавців

(за

згодою)

004

003-2010

року4

20 6 щ0

ороку

260

щороку щороку

р оку60 щороку

щороку2

15 0 щ

ороку

003-2010

щороку щороку

005-2010

2005-2010

003-2006

ЛІТОПИС

УКРАЇНСЬКОГО

КРАЄЗНАВСТВА

Кудряченко А/. Глг. Київ)

УТВЕРДЖЕННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ ТА

ЗАВДАННЯ РОЗВИТКУ КРАЄЗНАВСТВА

Ось вже більше десяти років розвивається

Україна як суверенна держава. Незалежна хода

нашої Вітчизни набирає

сили.

Засадами

для

більш

потужного утвердження державної ходи й

реалізації потенційних можливостей України

постають не лише економічні перетворення, але

й відродження історичної

пам'яті,

духовності всіх

народів, які проживають у нашій державі. Для

українського

народу,

що має

багатовікову історію,

цей період

державотворення

став третьою

спробою

з часів визвольної боротьби Богдана Хмель-

ницького і, будемо сподіватися, найбільш

успішною, увійти до сім'ї країн європейської та

світової спільноти. Пройдений час, минулий

період - це зовсім короткий відрізок розвитку на

нових засадах за мірками світового історичного

поступу. Однак вже нині є всі підстави стверд-

жувати, що Україна як держава сталася, що її

незалежна хода кардинальним чином змінила

геополітичну карту світу. Адже поява в центрі

Європи країни, що територіально, за кількістю

населення та потенційними можливостями

ставала в один ряд з провідними державами

континенту, звичайно, не могла не позначитися

на перебігу глобальних процесів.

В XX столітті, після розпаду Австро-

Угорської імперії в 1918 році та розколу Європи

внаслідок Другої світової війни на два антаго-

ністичні табори, це стало третьою подією, що

докорінно перекроювала стратегічні конструкції

в прямому та переносному значенні

Старого

Світу.

Не слід стверджувати, що це були зовсім

немислимі конфігурація і розвиток складових

континенту. Однак несподіваність реалізації і нові

політичні виміри змушували світове співтова-

риство більш уважно та відповідально ставитися

загалом до логіки і перебігу історичного процесу.

Історичним імперативом стало для нашого

народу утвердження вищої справедливості,

за

якою

за визначенням патріарха української державності

Михайла Грушевського, "...повна самостійність та

незалежність є

послідовним,

логічним завершенням

запитів

національного розвитку та самовизначення

будь-якої

народності,

що

посідає певну територію і

має достатні задатки та енергію розвитку." І нині,

з висоти понад десятирічного періоду сходження

української державності, наша країна не є якимось

феноменом

чи

викликом

часу.

Розвиток незалежної

й суверенної України-це підтвердження історичної

закономірності, це один із чинників без яких

неможливо уявити нинішній світ та його поступ у

третьому тисячолітті.

Для народів України існування та розвиток

власної держави - це найвагоміший здобуток

рубежа століть, це головна засада їх подальшого

розвитку. Врахування власного історичного

досвіду та закономірностей цивілізаційного

поступу значною мірою сприяло державному

будівництву, реформуванню всіх

сфер

суспільного

життя. Звичайно, не слід забувати й про чималі

помилки, упущення, а то й окремі збочення,

тяжіння до авторитарних методів у розв'язанні

тих чи інших проблем в ході першого й дещо

романтичного етапу незалежного поступу держа-

ви.

Адже на відмінну від

Росії,

країн Східної

Європи - де існували сталі державні інститути, -

Україні довелося їх розбудовувати так би мовити

на

ходу.

Виходячи із традицій власного історич-

ного поступу, а

також,

враховуючи закономірності

та тенденції розвитку провідних країн світу,

Україна визначила стратегічні орієнтири державо-

творення. До них

належали:

президентсько-парла-

ментська модель організації державної влади,

утвердження загальновизнаних засад ринкової

економіки і розвинутої демократії, принципи

соціального партнерства та формування складових

громадянського суспільства,

Подальший перебіг подій підтвердив доціль-

ність і ефективність обраного курсу державо-

творення та проведення глибоких соціально-

економічних реформ в нашій країні. Звичайно,

що поставало досить багато ускладнень, проблем

як політичного, так і економічного порядку.

Певно, що найскладнішим комплексом проблем

було реформування економіки

країни,

приведення

її структури до потреб розвитку самостійної

держави, а головне - інтересам людини. Адже в

роки державного соціалізму біля 60 відсотків

промислового виробництва було пов'язане з

індустрією

озброєнь,

повсюдно панувала державна

форма власності та централізація управління, про

купівлю-продаж землі не могло бути й мови. В

перші роки незалежності за визначеності у

загальних рисах в якому напрямку йти, прак-

тично з нуля розпочиналися кроки

як це робити.

Світовий досвід, практика окремих країн були

досить слабко з'ясовані, а ще менше адапто-

вувалися до національних особливостей,

Зазначимо, що докорінні зміни форм влас-

ності, структури виробництва та системи його

управління відбувалися на тлі поглиблення

кризових явищ: гіперінфляції, скорочення

інвестицій, наростання страйкового руху та

відповідних впливів фінансових азіатської та

російської

криз.

Всі ці явища значно посилювали

кризове становище економіки

України.

Звичайно,

що більшість закидів щодо величезної ціни, яку

платить українське суспільство в період ради-

кальних реформ справедливі. Порівняння з

практикою інших країн молодої демократії в

та світового процесу. Україна розташована у

центрі Європи, вона знаходиться на перетині

політичних, економічних та навіть екологічних

інтересів наших близьких та далеких сусідів,

Виходячи із об'єктивних чинників та перспектив

власного поступу, Україна, здобувши незалеж-

ність, прагне досягти відповідного становища в

системі міжнародних відносин, вона сповідує

наступні засади. По-перше, безперечним пріори-

тетом наша держава зробила свій європейський

вибір.

Це несе не лише політичне навантаження,

але й має призвести до утвердження "європейсь-

кості" у способі життя нашої країни, цінностей

західної демократії, організації та діяльності

державних і громадських інституцій.

По-друге, різновекторність (раніше

наголо-

шувалося на багатовекторності) зовнішньопо-

літичної діяльності уможливлює поєднання курсу

на європейську інтеграцію з ефективним співро-

бітництвом з країнами пострадянського простору,

насамперед з Росією шляхом удосконалення

системи відносин та раціоналізації структури

економічних взаємовідносин.

По-третє, зміцнення і подальший розвиток

поглиблених відносин з США, які випливають із

узятих зобов'язань та наданих Україні гарантій

у відповідності з відмовою нашої держави від

ядерної

зброї.

Масштабність та глибина співпраці

з цією надпотугою світу, а також з провідними

державами об'єднаної Європи, постає також і

суттєвим чинником успішного здійснення

економічних та політичних реформ.

Наголосимо, що нарощування двосторонньої

співпраці з сусідніми державами є запорукою

зняття всіх недоречностей та проблем на

двосторонній основі та створення так би мовити

літературно-

безпосереднього сприятливого навколишнього

середовища для подальшого сходження нашої

держави.

Незалежна Україна є активним учасником

міжнародних миротворчих

акцій,

безпосередньо

прилучається до побудови нової системи

європейської і світової системи безпеки,

визначальними чинниками якої є розвиток та

оновлення діяльності таких організацій та

структур

якто:

ООН,

Європейський

Союз,

ОБСЄ,

НАТО тощо. Без співпраці з ними неможливо

уявити ні сучасного, ні майбутнього нашого

континенту, ні зміцнення ходи суверенної

України.

Особливо актуальними

ці

підходи стають

у світлі здійсненних у США терористичних актів

11 вересня 2001 року і відповідно війни проти

Іраку у 2003 році.

Пройдені роки для утвердження України були

непростими.

Нашій державі довелося переживати

краєзнавство

чимало труднощів та невдач, нерідко загострю-

валося соціально - політичне та економічне

становище. Ще й нині вдаються взнаки наслідки

не лише кризових явищ, але й багатьох помилок

та прорахунків перших років перехідного періоду.

Почасти загострюються відносини поміж парла-

належних темпів у проведені реформ. Зловжи-І

вання владними ресурсами з боку виконавчої!

влади, недотримання принципів свободи слова таї

інформації в той чи інший період викликали!

занепокоєння в Раді Європи, у державах розви-1

нутої демократії, широкого загалу нашої країни. І

Крокуючи в майбутнє, Україна має взяти на І

озброєння головні уроки пройденого етапу І

державного поступу

про

те,

що

простих і швидких І

рішень не існує, що утвердження демократії!

потребує неухильного дотримання відповідних І

принципів та свобод, зміцнення інститутів І

громадянського суспільства. Подальше утверд-1

ження нашої країни вимагає цілеспрямованої

тривалої і напруженої праці всіх гілок влади,

жорсткого прагматизму у виведені народно- І

господарського комплексу на траєкторію стійкого |

економічного розвитку. Подальша політична і

структуризация суспільства, проведення політич-

ної реформи, удосконалення діяльності держав-

них органів владно вимагають формування відпо-

відного правового поля. Залучення все ширших

верств населення до економічних та соціально-

політичних перетворень на засадах західної

демократії

це мета і засіб утвердження України,

її зростання в третьому тисячолітті,

Поряд з цими завданнями все більш відчут-

ними є й проблеми розвитку духовності, націо-

нально-патріотичного виховання, формування,

особливо у молодої генерації, історичної пам'яті

та гордості за свою Батьківщину. Власна історія

нашого народу має стати зрозумілою і притягаль-

ною для кожної молодої

людини,

кожного грома-

дянина України. Велике, якщо не провідне, зна-

чення у вирішенні цих проблем посідає крає-

знавство, його історична складова та

мистецька, духовна і пам'яткознавча робота,

Любов до рідного краю, нашої Вітчизни - це ті

святі почуття, які кожен проносить протягом

всього свого життя у власному

серці.

Адже процес

так би мовити соціалізації молодої людини,

громадянина починається з його ставлення до

рідної неньки, родини, наслідування кращих рис

своїх батьків, з усвідомлення себе особистістю,

Саме краєзнавство заторкує найтонші струни душі

людської, відгукується на потяг до витоків

рідоводу, органічно пов'язує знання минувшини

та сучасності рідного краю. Тепле ставлення до

рідного села, міста, країни ґрунтується, як

правило, на добрих впливах та власних спогадах

дитинства і юнацьких років.

Підкреслю, що краєзнавство як самодіяльний

громадський рух українських учених-краєзнавців

виникло в кінці XIX - на початку XX століття,

У 20-х роках XX століття українське

починає розвиватися як наука. Цьому сприяє

утворення при історичній секції тогочасної

Всеукраїнської Академії наук Українського ко

мітету краєзнавства, декількох краєзнавчих ко

місій порайонного дослідження історії України.

Досягнення краєзнавства 20 - 30-х років,