Термінологічний словник курсу Основи психології та педагогіки

Подождите немного. Документ загружается.

Міністерство освіти і науки України

Криворізький технічний університет

Кафедра інженерної педагогіки та мовної

підготовки

Термінологічний словник

курсу ”Основи психології та педагогіки”

Кривий Ріг

2005

Термінологічний словник курсу „Основи психології та

педагогіки”

Укладач: Тарасова Олена Володимирівна

Реєстрац. № ________

Підписано до друку _____________200_р.

Формат А 5

Обсяг 59 стор.

Тираж _____прим.

Видавничий центр КТУ,

вул. ХХII Партз’їзду, 11,

м. Кривий Ріг

Укладач: О.В.Тарасова, ст. викладач.

Відповідальний за випуск: І.В. Ланова, викладач.

Рецензенти: Л.Л.Сушенцева, канд.пед.наук, доцент,

Л.М. Стецкевич, ст. викладач.

У термінологічному словнику подано глосарій ключових понять

з психології та педагогіки, які грунтовно вивчаються студентами

ВНЗ при засвоєнні курсу „Основи психології і педагогіки”.

Розглянуто Схвалено

на засіданні на вченій раді факультету

кафедри інженерної педагогіки інформаційних технологій

та мовної підготовки.

Протокол № 2 Протокол № 1

від 21. 09 200 5 р. від 28.09 200 5 р.

психологии.– М.: Гуманит. изд. центр «ВЛАДОС», 2001.

–– 688с.

9. Психологія: Підручник / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.:

Либідь, 1999. – 558 с.

10. Бандурка О.М. та ін. Основи психології і педагогіки:

Підручник для вузів. -Харків: В-во Нац. ун-ту

внутр.справ, 2003. - 336с.

11. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні

положення: Навчальний посібник. – К.: Ексоб, 2001. -

304с.

12. Столяренко Л.Д. Основы психологии.- 4-е изд., перераб.

и доп. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. -672с.

13. Дубравська Д..М. Основи психології. – Львів: Світ, 2001.

-280 с.

14. Педагогика: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред.

Ю.К. Бабанского. - М.: Просвещение, 1983. - 608с.

15. Карпенчук С..Г. Теорія і методика виховання : Навч.. посібник

для вузів. – К.: Вища школа, 1997. - 304 с

16. Психология и педагогика. Учебное пособие / Под ред.

К.А. Абульхановой, Н.В. Васиной, Л.Г. Лаптева, В.А.

Сластенина. - М.: Совершенство, 1998. -320с.

17. Степанов О.М., Фіцула М..М. Основи психології і

педагогіки: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. - 504 с.

ВСТУП

Сучасний економічний і культурний розвиток українського

суспільства послідовно повертається до психологізації, оскільки

людина займає центрову позицію в усіх соціальних

перетвореннях. Без широкого розповсюдження і поглиблення

психологічних знань, потребу в яких сьогодні відчувають

спеціалісти, неможливі суспільні реформації. Спробу

розв’язання цього завдання здійснено у методичному посібнику

„Термінологічний словник курсу „Основи психології та

педагогіки”. Оволодіння студентами ключовими термінами і

визначеннями курсу “Основи психології та педагогіки”

сприятиме виявленню знань про основні психологічні

закономірності формування, розвитку, функціонування

особистості, допоможе зорієнтувати особисту поведінку у будь-

якій ситуації згідно з цими знаннями. У свою чергу це

сприятиме не тільки професійній підготовці спеціаліста, а й

допоможе набути вмінь та навичок оптимального спілкування у

професійній групі, самоудосконаленні, організації навчання і

виховання своїх дітей.

Запропонований методичний посібник покликаний

задовольнити потреби студентів ВНЗ у матеріалах, довідковій

інформації з курсу “Основи психології та педагогіки”. Ключові

терміни і визначення даного методичного посібника

розкривають природу психіки, основні механізми її

філогенетичного і онтогенетичного розвитку; сутність

свідомості, її взаємодію з несвідомістю; основні механізми

психічної регуляції поведінки людини: волю та емоції, потреби і

мотиви; особливості групової психології, міжособистісних

стосунків і спілкування; предмет, методи й основні категорії

педагогічної науки.

Оскільки бібліотечний фонд нашого університету має

недостатню кількість науково-методичної літератури з

психології та педагогіки, студенти мають можливість

користуватись словником як навчально-методичним посібником,

самостійно готуючись до занять з курсів “Основи психології та

педагогіки”, „Психологія і педагогіка”, „Загальна психологія”,

„Психологія”.

1. Краткий психологический словарь-хрестоматия / Под ред.

К.К. Платонова. - М.: Высшая школа, 1974. – 134 с.

2. Краткий словарь системы психологических понятий /

Сост. К.К. Платонов. - М.: Высшая школа, 1981. – 175 с.

3. Краткий психологический словарь / Под общ.ред. А.В.

Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд. – Ростов-на-

Дону: ВЛАДОС, 1998. – 508 с.

4. Педагогический словарь: В 2-х т. - М.: Издательство

Академии педагогических наук, 1960. - Т.1 - 774с. - Т. 2 -

766 с.

5. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. - К.: Вища

школа, 1982. – 215 с.

6. Словарь практического психолога / Под ред С.Ю.

Головина. – Минск.: Харвест, 1998. – 800 с.

Навчальні посібники з психології та педагогіки:

1. Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія.

Модульно-рейтинговий курс для студентів вищих

навчальних закладів. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 304

с.

2. Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. - М.:

Просвещение, 1986. – 464 с.

3. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - СПб.:

Питер, 2004. -713 с.

4. Хрестоматия по психологии / Под ред. А.В. Петровского.

- М.: Просвещение, 1987. – 447с.

5. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х т. Изд. 2-е,

стереотипное. Т. 1: Пер. с франц. – М.: Мир, 1999. – 496 с.

6. Максименко С.Д. Общая психология. – М.: Просвещение,

1999. – 594 с.

7. Основи психології / За ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця.

– 3-є вид. – К.: Либідь, 1997. – 632 с.

8. Немов Р.С. Психология : Учеб. для студ. высш. пед. учеб.

заведений: В 3 кн. – 4-е изд. кн.1: Общие основы

ТЕМА 1. Вступ до психології: об’єкт та предмет

психології

( Поняття про психологію як науку. Об’єкт, предмет,

структура психології. Основні методи психології )

Психологія /гр. psyche-душа, logos-вчення/ - наука про

закономірності виникнення і розвитку психіки у людини та

вищих тварин, про психічні процеси, стани і якості, які є

складовими компонентами діяльності та спілкування людини,

поведінки тварин.

Об’єктом вивчення психології є психіка людини.

Предметом психології є об’єктивні закони психічної

діяльності і розвитку, формування психічних властивостей

людини. Генетично підходячи до пояснення психічних

властивостей людини, психологія вивчає їх розвиток у процесі

біологічної еволюції тварин, з’ясовує передісторію людської

психіки, історичне становлення людської свідомості. Особливо

широко досліджуються в психології закономірності і етапи

індивідуального розвитку психіки. Психологія досліджує

мозкові механізми психічної діяльності людини в її різних

формах: закономірності відчуттів і сприймань, види і механізми

уваги, процеси запам’ятовування і відтворення вражень,

утворення уявлень. Значне місце посідають проблеми мислення,

його зв’язку з чуттєвим пізнанням і уявою, формування

розумових дій і операцій, суджень і міркувань, утворення

понять, розв’язання різних видів розумових задач. Психологія

вивчає процеси мовлення, його види і механізми, його роль у

психічній діяльності людини, а також емоції і почуття, вольові

дії й якості особистості. Окрім того, психологія досліджує

взаємодію групи й особистості; структуру особистості; загальні,

конкретно-історичні та індивідуально-психологічні особливості

її потреб, інтересів, переконань, ідеалів, свідомості та

самосвідомості, а також прояви темпераменту, характеру;

формування психічних властивостей дітей різного віку і молоді

у процесі навчання та виховання. Предметом досліджень

психології є також особливості психічного розвитку аномальних

Професійна освіта – сукупність знань, практичних умінь і

навичок, необхідних для виконання роботи в певній галузі

трудової діяльності.

Процес виховання – система виховних заходів, спрямованих

на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Керування процесом виховання – діяльність педагогів, що

забезпечує планомірний і цілеспрямований виховний вплив на

вихованців.

Самовиховання – свідома діяльність людини, спрямована на

вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Перевиховання – виховний процес, спрямований на

подолання негативних рис особистості, що сформувалися під

впливом несприятливих умов виховання.

Виправлення – складний психічний процес перебудови

особистості, що відбувається під впливом перевиховання і

самостійної роботи особистості над усуненням відхилень у своїй

свідомості та поведінці.

Закономірності виховання – стійкі, повторювані, об’єктивно

існуючі істотні зв’язки у ньому, реалізація яких сприяє

забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра.

Принципи виховання – керівні положення, що відображають

загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги

до змісту організації та методів виховного процесу.

Література

Словники і довідники з психології та педагогіки:

дітей, різні розлади психічної діяльності. Психологія вивчає

основні положення психологічної теорії праці та пояснює

індивідуальний стиль діяльності.

Психічні процеси – різні форми єдиного, цілісного

відображення суб’єктом об’єктивної дійсності за допомогою

центральної нервової системи. Розрізняють такі види психічних

процесів: пізнавальні процеси – відчуття, сприймання, мислення,

пам’ять, увага, уява, мова; емоційно-вольові процеси – емоції,

почуття, воля.

Психічні стани – психологічна характеристика особистості,

що відображає її порівняно тривалі душевні переживання.

Яскравим прикладом психічного стану є настрій, в якому

розкривається загальний емоційний тонус людини. Настрій

може утримуватись протягом більш чи менш тривалого часу і

має чітко виражену психічну характеристику.

Психічні властивості – стійкі душевні якості індивіда, що

утворюються в процесі його тривалої відображальної діяльності,

виховання та самовиховання. На основі психічних процесів

може розвинутись будь-яка психічна властивість, наприклад,

чутливість, уважність, емоційність тощо. Багатий комплекс

психічних властивостей впливає на формування характеру і

темпераменту , психічних якостей людини - мужності,

сміливості, працьовитості тощо.

Психічне відображення людиною світу – активний цілісний

процес, різноманітний за своїми формами; характеризується

єдністю пізнання, переживання і прагнення, єдністю психіки і

діяльності людини. Необхідною його передумовою є

спрямованість активності людини на певні об’єкти, що

виявляються в колі її уваги. Вищими формами відображення є

уява і мислення, яке нерозривно пов’язане з мовленням. Отже,

це є внутрішня єдність психічних процесів, станів і властивостей

людини.

Душа /у дослівному перекладі “психологія – наука про

душу”/ - термін, яким пояснюють сукупність психічних явищ,

свідомість окремої людини, властивість мозку відображати

предмети дійсності у відчуттях, сприйманнях, уявленнях,

судженнях. У науковій літературі /філософській, психологічній

та ін./ термін “душа” майже не використовується або ж виступає

виховання підростаючих поколінь, яка є невід’ємною частиною

національної духовності. Це усний багатотомний підручник, що

зберігається з найдавніших часів у пам’яті народу.

Тема 15 . Освіта як основний напрямок виховання.

Зміст освіти і виховання

( Загальна характеристика змісту освіти. Сучасні теорії і

концепції навчання. Взаємозв'язок між загальною,

політехнічною та професійною освітою. Технологія ефективної

виховної діяльності. Виховання – підготовка до дорослого

життя )

Зміст освіти – система наукових знань, умінь і навичок,

оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і

фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та

поведінки, підготовку до суспільного життя, до праці.

Навчальний план – документ, що визначає структуру

навчального року, перелік та розподіл предметів для вивчення в

конкретному навчальному закладі, тижневу й річну кількість

годин, відведених на кожний навчальний предмет.

Навчальна програма – документ, що визначає зміст і обсяг

знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок, які

необхідно засвоїти, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками

навчання.

Загальна освіта – сукупність знань основ наук про природу,

суспільство, людину, її мислення, мистецтво, а також

відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині.

Навчальний предмет – педагогічно обгрунтована система

наукових знань і практичних навичок та вмінь, що втілюють

основний зміст і методи певної науки.

Політехнічна освіта – сукупність знань про головні галузі й

наукові принципи виробництва, оволодіння загальнотехнічними

вміннями, необхідними для участі у продуктивній праці.

як синонім слова “психіка”, “внутрішній світ людини”,

“свідомість”.

Психіка – здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у

формі відчуттів, уявлень, думок тощо. Це є суб’єктивний образ

об’єктивного світу. Джерелом психічних явищ є об’єктивна

реальність, яка існує поза свідомістю людини, незалежно від неї,

і відображається у формі суб’єктивних образів об’єктивного

світу.

Основним завданням психології є вивчення законів психічної

діяльності людини, а саме:

- вивчення природи психічних явищ;

- дослідження особливостей пізнавальної, емоційної та

вольової діяльності людини;

- аналіз станів і проявів відображальної діяльності мозку;

- вивчення природи і умов формування психологічних

якостей особистості на різних етапах її вікового розвитку.

Структура психології. Психологічна наука на сучасному етапі

розвитку - це складна і розгалужена система наукових дисциплін

/нараховує близько 56 галузей психології/. Ось деякі з них.

Загальна психологія – досліджує найбільш загальні

закономірності психічної діяльності дорослої нормальної

людини. Вона включає основні принципи науки, її методи,

систему понять і психологічних досліджень.

Вікова психологія вивчає закономірності психічного розвитку

людини, становлення різних психічних процесів і психічних

властивостей особистості від народження до старіння.

Диференційна психологія – галузь психології, яка вивчає

психічні відмінності між окремими індивідами і групами, їх

характеристики, причини, наслідки.

Зоопсихологія – галузь психології, що вивчає психіку і поведінку

тварин.

Інженерна психологія – галузь психології, яка вивчає процеси

інформаційної взаємодії між людиною і технічними засобами.

Історія психології – галузь психологічної науки, яка досліджує

закономірності становлення і розвитку психологічного пізнання

в хронологічній послідовності.

- сурдопедагогіку – навчання і виховання глухих і глухонімих

дітей;

- тифлопедагогіку – виховання сліпих дітей;

- олігофренопедагогіку – навчання і виховання розумово

відсталих дітей;

- логопедію – розробляє методи подолання недоліків у вимові

дітей.

Педагогіка професійно-технічного і спеціального навчання

розробляє і вивчає питання навчання і виховання учнів у

професійно-технічних закладах – училищах, професійних

училищах, професійних школах різного типу, середніх

спеціальних навчальних закладах. Ця галузь педагогіки

досліджує і розробляє важливі питання підготовки

кваліфікованих робітників і спеціалістів середньої ланки для

різних галузей господарства.

Педагогіка виправно-трудових закладів – займається

питанням перевиховання правопорушників різного віку.

Військова педагогіка – це виховання військових.

Педагогіка вищої школи розробляє питання навчання і

виховання студентської молоді, підготовка спеціалістів вищої

кваліфікації.

Історія педагогіки розкриває історію розвитку педагогічних

ідей, теорії і практики навчання у різні історичні періоди.

Методика викладання окремих навчальних предметів

займається дослідженням закономірностей вивчення даного

предмета, розробкою змісту, форм і методів вивчення цього

предмета; узагальненням і популяризацією передового

педагогічного досвіду; підвищенням ефективності педагогічного

процесу, якості знань, умінь і навичок учнів.

Національна система виховання – це історично обумовлена і

створена самим народом система ідей, поглядів, переконань,

ідеалів, традицій, звичаїв та інших форм соціальної практики,

спрямованої на організацію життєдіяльності підростаючих

поколінь, виховання їх у дусі природно-історичного розвитку

матеріальної і духовної культури нації.

Українська етнопедагогіка – основа національної системи

виховання. Етнопедагогіка (народна педагогіка) - це історично

складена система народних знань і умінь у справі навчання і

Нейропсихологія - галузь психологічної науки, що вивчає роль

різних мозкових структур у виникненні тих чи інших

психологічних аспектів.

Педагогічна психологія – пояснює психологічні аспекти і

закономірності діяльності людських індивідів у процесах

виховання, оволодіння знаннями, навичками, соціальним

досвідом.

Психологія праці – галузь психології, яка вивчає особливості

різних видів трудової діяльності людини та її підготовку до

праці.

Спеціальна психологія - галузь психології, яка досліджує

своєрідність психічного розвитку різних категорій аномальних

дітей і дорослих.

Психологія управління – галузь психології, що вивчає

психологічні закономірності управління діяльністю: розподіл

професійних і соціальних ролей у групі, лідерство і керівництво,

процеси інтеграції, соціально-психологічні якості керівника

тощо.

Психотерапія – лікування за допомогою психічного впливу на

хворого.

Сексологія – галузь комплексних наукових досліджень статевого

життя людини.

Соціальна психологія – галузь психології, що вивчає

закономірності групової, колективної та масової психології

людини, закономірності поведінки індивіда в групі.

Основні методи психологічних досліджень:

Анкетування /від фр. – розслідування/ – письмове (іноді усне)

опитування значної кількості людей за певною схемою –

анкетою. Анкетування передбачає запитання респондентам:

/опитуваним/ відкриті /довільна відповідь/ і закриті /вибір

одного з кількох стверджень/, які носять, як правило, анонімний

характер. Після відповідної обробки дані використовують для

розв’язання певних соціологічних, економічних та інших

завдань.

Бесіда – метод одержання інформації на основі мовленнєвої

комунікації, тобто у процесі спілкування.

Інтерв’ю – засіб одержання соціально-психологічної інформації

за допомогою усного опитування.

навичками і розвивають пізнавальні та творчі здібності,

формують світогляд.

Освіта – це процес і результат оволодіння учнями системою

наукових знань і пізнавальних вмінь та навичок, формування на

їх основі світогляду і деяких якостей особистості.

Предметом педагогіки як галузі наукового пізнання є

виховання, навчання та освіта.

Основні завдання педагогіки:

1. Розробка та обґрунтування системи основних принципів

навчання і виховання особистості.

2. Визначення змісту навчання, виховання і освіти.

3. Дослідження і розробка теоретичних основ процесу

навчання і виховання, їх практична реалізація в житті.

4. Здійснення завдань морального, трудового, естетичного і

фізичного виховання.

5. Розробка фундаментальних проблем теорії педагогіки,

питань методології педагогічної науки і методів педагогічного

дослідження.

6. Вивчення історії розвитку педагогічної думки, а також

зарубіжної педагогіки.

Структура педагогіки:

Загальна педагогіка вивчає і формулює принципи, форми і

методи навчання і виховання, які є загальними для всіх вікових

груп і навчально-виховних закладів. Ця галузь вивчає

фундаментальні питання навчання і виховання: методологія

науки, розвиток і виховання особистості, загальні

закономірності процесу навчання і виховання, методи

педагогічних досліджень тощо.

Дошкільна педагогіка вивчає закономірності виховання дітей

дошкільного віку в сім’ї і в дошкільних виховних закладах.

Педагогіка загальноосвітньої школи – розвинута галузь

педагогічних знань, яка досліджує зміст , форми і методи

навчання і виховання школярів.

Соціальна педагогіка – (дефектологія) – наука про

особливості розвитку, закономірності навчання і виховання

аномальних дітей, що мають фізичні та психічні недоліки.

Залежно від виду дефектів педагогічні знання цієї галузі

поділяють на:

Експеримент – метод пізнання психічної реальності, при якому

психічні явища вивчають у штучно створених умовах.

Розрізняють лабораторний і природний експерименти.

Лабораторний – проводиться в штучних умовах, де

експериментатор має можливість сам завдавати параметри,

створювати умови, які б допомогли йому розв’язати

психологічне завдання і знайти істину.

Природний експеримент – проводиться так, щоб у

досліджуваних не виникнула підозра, що їх психологічно

вивчають, тобто у звичайній обстановці (ігри дітей, навчання в

школі, діяльність робітника на робочому місці тощо.)

Метод спроб і помилок – один із прийомів вивчення психіки.

Люди, зіткнувшись із перешкодами чи труднощами, здійснюють

численні спроби, щоб відшукати вихід із складної ситуації.

Невдалі спроби і помилки відпадають, а випадково знайдені

позитивні розв’язання відбираються і фіксуються в досвіді як

вдалі, успішні, правильні.

Спостереження – метод дослідження предметів та явищ

об’єктивної дійсності, який полягає в їх навмисному і

цілеспрямованому сприйманні.

Самоспостереження – спостереження за своїми діями,

вчинками, думками, почуттями.

Тестування – психологічний метод, що передбачає

стандартизовані питання і завдання (тести) і певну шкалу

значень.

Тест (від англ.. – випробування) – стандартизована

психодіагностична методика, яка дає точні кількісні та якісні

оцінки будь-якому психологічному явищу.

ТЕМА 2. Внутрішній світ і структура свідомості

( Психіка і свідомість. Самосвідомість .Взаємодія свідомості

і підсвідомості. Воля як характеристика свідомості )

- авторитарний стиль. Характерно: категоричне прийняття

всіх рішень керівником, постійний контроль за виконанням

рішень з погрозою покарання, відсутність інтересу до робітника

як особистості;

- демократичний стиль. Характерно: рішення приймаються

колективно у процесі обговорення, враховується думка та

ініціатива співробітників; керівник доброзичливий до підлеглих

і ставиться до них як до особистостей; виконання прийнятих

рішень контролюється і керівником, і підлеглими;

- ліберально-анархічний стиль. Характерно: з одного боку –

"максимум демократії" (всі пропонують щось, але єдиної згоди

відшукати не можуть), а з іншого – "мінімум контролю" (навіть

прийняті рішення не виконуються, відсутній контроль за їх

реалізацію); результати роботи низькі, психологічний клімат у

групі несприятливий;

- ситуативний стиль – гнучко та інтуїтивно враховується

рівень психологічного розвитку підлеглих і колективу.

Тема 14. Педагогіка як наука про освіту. Предмет

педагогіки. Освіта в культурі людства

(( Педагогіка – наука про виховання особистості. Предмет,

ззавдання, основні категорії педагогіки. Загальна

ххарактеристика змісту освіти. Освіта в культурі людства )

Педагогіка – (в пер. з гр.. – “майстерність виховання”) – наука

про закономірності виховання, навчання й освіти підростаючих

поколінь.

Педагог – особа, яка проводить практичну роботу у галузі

виховання і навчання (учитель у школі, вихователь в

дошкільному закладі, викладач технікуму, ВНЗ тощо).

Виховання – це цілеспрямоване, систематичне керування

процесом формування особистості в цілому чи окремих її

якостей.

Навчання – цілеспрямований процес взаємодії вчителів і

учнів, під час якого учні оволодівають знаннями, уміннями і

Психічна діяльність тварин – цілісний комплекс усіх проявів

поведінки і психіки тварин, спрямованих на встановлення

життєвих зв’язків організму із середовищем.

Подразливість – здатність живого організму відповідати на

вплив зовнішнього середовища.

Подразник – будь-який матеріальний агент, зовнішній чи

внутрішній, свідомий чи несвідомий, що виступає як умова для

змін стану організму.

Інстинкт – пристосувальна природжена поведінка тварин і

людей, що спрямована на задоволення природних потреб.

Фізіологічною основою інстинкту, за І.П.Павловим, є ланцюг

безумовних рефлексів, тобто складна система рефлекторних

актів, що виробилася у процесі еволюції протягом життя.

Рефлекс – закономірна реакція організму на зміни

зовнішнього чи внутрішнього середовища, що здійснююється

через центральну нервову систему у відповідь на подразнення

рецепторів. Розрізняють безумовні та умовні рефлекси.

Безумовний рефлекс – природна форма реагування на впливи

зовнішнього середовища і зміни у внутрішньому середовищі

організму.

Умовний рефлекс – рефлекс, який виникає в результаті

кількаразового поєднання дії безумовного подразника з дією

будь-якого чинника, що хоча й сприймається організмом, але є

індиферентним щодо його життєвих потреб (наприклад, дзвінка,

спалаху електролампи тощо). Значення рефлекторної діяльності

центральної нервової системи було розкрите в класичних творах

І.М. Сеченова, І.П. Павлова.

Центральна нервова система – основна частина нервової

системи тварин і людини, яка складається з накопичення

нервових клітин (нейронів) та їх відростків. До ц.н.с. входить

спинний та головний мозок.

Мозок – центральний відділ нервової системи у людини і

тварин ,який забезпечує вищі форми регуляції всіх життєвих

функцій організму і його врівноваження з середовищем.

Розрізняють головний і спинний мозок. Головний мозок –

передній відділ ц.н.с., розташований в порожнині черепа. Він

складається з переднього (великого), проміжного, середнього,

заднього та довгастого відділів. Великі півкулі головного мозку,

спонтанно сформованих у міжособистісних стосунках групових

норм.

Керівник :

1) регулює стосунки у межах офіційної

соціальної організації;

2) більш стабільний, має більше

санкцій;

3) це елемент макросередовища;

4) керується зверху, діяльністю

соціальних організацій;

5) це соціальна характеристика

формальних відносин у групі

Лідер :

1) регулює переважно внутрішньогрупові

міжособистісні стосунки, які мають неофіційний

характер;

2) це феномен мікросередовища;

3) немає санкцій;

4) виникає і функціонує стихійно;

5) це психологічна характеристика поведінки

певних членів групи.

Функції керівника:

- адміністративно-організаційна;

- стратегічна;

- експертно-консультативна;

- комунікативна;

- виховна (психотерапевтична);

- функція представництва.

Типи лідерів. З точки зору масштабності завданю,

розв’язуються, виділяють:

- побутового лідера (у шкільних, студентських групах, сім’ї);

- соціального (на виробництві, у профсоюзі);

- політичного (державні, суспільні діячі).

Психоаналітики виділяють 10 типів: "совєрєн" (патріарх),

"ватажок", "тиран", "організатор", "спокусник", "герой", "дурний

приклад", "кумир", "вигнанець", "козел відпущення".

Стилі керівництва:

їх кора і найближчі до неї підкоркові утворення є вищим

відділом центральної нервової системи людини і вищих тварин.

Функція цього відділу – здійснення складних рефлекторних

операцій. Спинний мозок бере участь у здійсненні всіх складних

рухових реакцій організму. Ц.н.с. функціонує як єдиний

погоджений механізм.

Рецептори – специфічні нервові утворення, що є кінцівками

чутливих нервових тканин.

Збудження – нервовий процес, що лежить в основі

умовнорефлекторної діяльності живого організму. Це

спонукання до дії клітин мозку у відповідь на дію подразника.

Гальмування - нервовий процес, що лежить в основі

умовнорефлекторної діяльності живого організму, та сприяє

послабленню нервової активності.

Свідомість – вища, притаманна людині, форма узагальненого

відображення об’єктивних стійких якостей і закономірностей

оточуючого світу; формування у людини внутрішньої моделі

зовнішнього світу, в результаті чого досягається пізнання і

перетворення оточуючої дійсності. Функція свідомості –

формування мети діяльності, мислення, планування дій і

передбачення їх результатів – все це забезпечує розумне

регулювання поведінкою і діяльністю людини.

Структура свідомості:

1. Буттєва свідомість (свідомість для буття) включає:

а) біодинамічні якості рухів, досвід дій;

б) чуттєві образи.

2. Рефлективна свідомість (свідомість для свідомості)

включає:

а) значення;

б) суть.

Свідомість розвивається у людини тільки в суспільних

контактах. Свідомість є лише в умовах існування мови,

мислення, усвідомлення у процесі праці (розвиток у філогенезі).

В онтогенезі свідомість розвивається складним,

опосередкованим шляхом, через тісний зв’язок психіки дитини і

психіки матері.

(підсистемі) якої існують свої локальні напрямки прямих і

зворотніх зв'язків, що створюють внутрішні контури

саморегуляції.

Тому соціальна система керування - це завжди процес

активної взаємодії двох індивідуальних суб'єктів, кожний з який

має властивості регуляції і саморегуляції.

Методи психологічного впливу в системі керування.

1. Переконання – це спосіб впливу, коли людина звертається до

свідомості, почуттів і до досвіду іншої людини з тим, щоб

сформувати в неї нові установки.

Різновиди переконання:

- інформування;

- висунення тез;

- визначення понять;

- висунення гіпотез;

- пояснення;

- показ;

- опис, характеристика;

- поради і пропозиції.

2. Прийоми аргументації – це наведення логічних і достовірних

фактів з метою довести правдивість будь-якого положення.

3. Навіювання – це психологічний вплив однієї людини на іншу

або на групу людей, що передбачає некритичне сприймання

висловлених думок і волі.

Виділяють: пряме і непряме навіювання.

Прийоми навіювання:

- натяк;

- відступ тощо.

4. Маніпулятивні тактики. Маніпулятивний вплив – це форма

міжособистісного спілкування, при якій вплив на партнера зі

спілкування з метою реалізації своїх намірів здійснюється

приховано.

Керівництво – процес правової організації та керування

спільною діяльністю членів колективу, який здійснюється

керівником як представником соціального контролю і влади.

Лідерство – процес внутрішньої соціально-психологічної

організації та керування спілкуванням та діяльністю членів

малої групи, який здійснюється лідером, як суб’єктом,