109
ном, що показує, яка кількість праці і якої якості повинно бути за-
трачено на виробництво одиниці продукції.
Оскільки загальним вимірювачем праці є робочий час, то основ-
ною і вихідною нормою є норма часу, а всі інші норми є похідними
від неї.
Норма часу – кількість робочого часу (секунд, хвилин, годин і
т.д.), необхідного для виготовлення одиниці продукції або виконання
визначеного об’єму роботи у найбільш раціональних для даного під-
приємства організаційно-технічних умовах.
Норма виробітку – кількість продукції або певний об’єм роботи у
натуральному вимірі (штук, тон, метрів і т.д.), яку необхідно вигото-
вити (виконати) за одиницю часу (година, зміна, місяць, рік).
Норма обслуговування – кількість одиниць обладнання, виробни-
чої площі та інших виробничих одиниць (робочих місць, робітників і
т.д.), яка повинна обслуговуватися одним або групою робітників при
певних організаційно-технічних умовах.
Норма часу обслуговування – час, встановлений для обслуговуван-
ня одиниці обладнання (робочих місць, квадратних метрів площі і т.д.)
на протязі зміни або місяцю.
Норма чисельності - встановлена чисельність працюючих або
окремих категорій працівників (робітників, ІТП, службовців), необ-
хідна для виконання певного об’єму роботи.
Норма керованості – застосовується для нормування праці ІТП і
службовців і представляє собою оптимальне число робітників або
структурних підрозділів, яке повинне бути закріплено за керівником.
Технічно обґрунтованими нормами є норми, встановлені на основі
вивчення і аналізу техніки, технології, організації і умов праці на да-
ному робочому місці, виявлення і усунення недоліків в організації ви-
робництва і праці, проектування раціонального технологічного і тру-
дового процесу з урахуванням передових прийомів і методів праці і
такі, що передбачають ефективне використання засобів праці і робо-
чого часу у найбільш сприятливих психофізіологічних умовах.
На сучасному етапі розвитку нормування праці повинні врахову-
вати наступні фактори:
- економічні;
- фізіологічні;
- соціальні.