Суржик О.С. Технологiя машинобудування. Частина I

Подождите немного. Документ загружается.

ТЕМА 11

НОРМА ЧАСУ І ЇЇ СТРУКТУРА

Вивчивши цю тему, студент повинен знати:

- методи встановлення норм виробітку;

- методику визначення штучного часу;

- складові штучного часу;

- основні поняття та визначення;

- підготовчо-заключний час

На основі набутих знань, студент повинен вміти:

- давати визначення основних понять;

- розраховувати штучний час;

- визначати норму штучно-калькуляційного часу

План

(логіка викладу і засвоєння матеріалу)

11.1 Технічна норма часу

11.2 Штучний час

11.3 Підготовчо-заключний час

Ключові терміни та поняття

- норма часу - оперативний час

- штучний час - час технічного обслуговування

- основний час - час переривів

- допоміжний час - підготовчо-заключний час

Рекомендована література:

1. Чумак М.Г. Матеріали та технологія машинобудування: Під-

ручник. - К.: Либідь, 2000

2. Данилевский В,В. Технология машиностроения. - М.: Высшая

школа, 1984

3. Егоров М.Е. Технология машиностроения. – М.: Высшая шко-

ла, 1976

11.1 Технічна норма часу, норма виробітку

Трудомісткість та собівартість виконання технологічних операцій

є критерієм ефективності спроектованого технологічного процесу.

Трудомісткості виконання операцій визначаються на основі технічних

норм.

Нормою часу називають час, необхідний для виконання роботи

(операції) у визначених організаційно-технічних умовах виходячи з

раціонального використання виробничих можливостей обладнання і

робочого місця і з урахуванням передового досвіду. Норма часу вира-

жається у годинах або хвилинах і встановлюється для кожної техноло-

гічної операції.

Технічною нормою виробітку називають величину, зворотну нормі

часу. Норма виробітку виражає кількість виробів (деталей), що випус-

каються за одиницю часу.

Розрізняють три методи встановлення норм:

- на основі вивчення затрат робочого часу спостерігачем;

- за нормативами;

- порівнянням і розрахунком за типовими нормами.

При першому методі норму часу встановлюють шляхом вивчення

затрат часу. Цей метод використовують для узагальнення передового

досвіду і для розробки нормативів. При другому методі виконують

розрахунок тривалості операції, використовуючи нормативи тривало-

сті виконання окремих елементів роботи (операції). При третьому

методі нормування операції виконується наближено з використанням

типових норм. Перші два методи нормування застосовують у серійно-

му та масовому виробництві, третій метод – в одиничному і дрібносе-

рійному.

11.2 Штучний час

Норма часу на виконання операції по обробці однієї заготовки або

складанню однієї складальної одиниці називається штучним часом.

Штучний час для неавтоматизованого виробництва складається з

декількох елементів:

ШТ О Д Т ОРГ П

ТТТТТТ

+++ +,

де - основний (технологічний) час; - допоміжний час; - час

технічного обслуговування робочого місця; - час організаційно-

ОРГ

го обслуговування робочого місця; - час переривів.

Основний час - час, що затрачується на безпосередню зміну

розмірів, форми, фізико-механічних властивостей або зовнішнього

вигляду заготовки (верстатна, ковальська, слюсарна та ін. обробка),

або час, що затрачується на з’єднання деталей при складальних робо-

тах. При обробці на станках основний час визначається за формулою

О PM

Т li S

де

l - розрахункова довжина обробки, мм (довжина ходу інструмен-

ту у напрямку подачі); - число робочих ходів інструменту; i

S - мі-

нутна подача інструменту, мм/хв.

При ручному підводі інструменту розрахункова довжина обробки

являє собою суму довжини обробки , розміру врізання інструменту l

l та розміру сходу (збігу) інструменту

СХ

BCX

llll

++ .

На рис. 11.1 показана схема визначення розрахункової довжини

обробки для випадку подовжнього точіння.

Рис. 11.1 Схема визначення розрахункової довжини

При автоматичному циклі обробки слід враховувати шлях холос-

того ходу інструменту до заготовки для полегшення роботи на почат-

ку різання , тоді

П BCX

lllll

+++ .

Значення , , - беруть за нормативними таблицями, значен-

ня можна визначити і розрахунковим шляхом.

Допоміжний час - час, що затрачується на різні дії, які забез-

печують виконання елементів роботи, що відносяться до основного

часу, наприклад на установку і знімання заготовки або вузла, що зби-

рається, на пуск і зупин верстата або підйомника, на переключення

режимів обробки у процесі виконання операції, на проміри заготовок

або контроль якості зборки вузла і т.п. Допоміжний час розраховують

у відповідності з діючими на підприємстві нормативами за емпірич-

ними формулами або на основі хронометражних спостережень.

Сума основного часу і допоміжного, що не перекривається

називається оперативним часом

′

ОП О Д

ТТТ

′

Час технічного обслуговування - затрачується на зміну інстру-

менту, на правку інструменту (наприклад, шліфувальних кругів), на

регулювання і підналадку верстату та інші дії, пов’язані з доглядом за

робочим місцем при виконанні заданої роботи.

Час організаційного обслуговування включає затрати часу

робітника на догляд за робочим місцем на протязі зміни (змащення і

чищення механізмів, розкладання та збирання інструменту на початку

та в кінці зміни, прибирання робочого місця).

ОРГ

Час технічного та організаційного обслуговування робочого місця

встановлюють на основі нормативів і в багатьох випадках визначають

у відсотках (4 – 8%) до оперативного часу.

Час переривів на відпочинок, виробничу гімнастику і особисті

потреби регламентують законодавством і вираховують у відсотках до

оперативного часу. Для механічних цехів

2,5%

≈

від оперативного

часу.

Штучний час вираховують за формулою

(1 )

ШТ ОП

ТТ

βγ

+++ ,

100

де ,,

βγ

- коефіцієнти, що характеризують відповідно час технічно-

го обслуговування, час організаційного обслуговування, час на відпо-

чинок та особисті потреби.

11.3 Підготовчо-заключний час

У серійному виробництві при розрахунку норм часу на партію не-

обхідно враховувати підготовчо-заключний час.

Підготовчо-заключний час затрачується робітником перед

початком обробки партії заготовок або партії складальних одиниць і

після виконання завдання. До підготовчої роботи відносяться: отри-

мання завдання, ознайомлення з роботою, наладка обладнання, у тому

числі встановлення спеціальних пристосувань; до заключної роботи

відносяться: здача виконаної роботи, зняття спеціальних пристосувань

і ріжучого інструменту, приведення у порядок обладнання і т.д. Під-

готовчо-заключний час залежить від складності завдання, зокрема від

складності наладки обладнання, і не залежить від розміру партії.

..ПЗ

У масовому виробництві в силу повтору однієї і тієї ж операції не-

обхідність у роботах, що виконуються у підготовчо-заключний час

відпадає. У одиничному виробництві підготовчо-заключний час вклю-

чається у штучний час. У серійному виробництві норму часу на обро-

бку партії складальних одиниць розраховують за формулою

..ПШ П

ТТn Т

+ ,

де - розмір партії.

Штучний час і підготовчо-заключний час на виконання операції

над однією деталлю створюють норму штучно-калькуляційного часу

.. ..

ШК Ш ПЗ

ТТТn

+ .

На основі норм часу визначають розцінки робіт, що виконуються,

розраховують необхідну кількість обладнання для виконання програ-

ми, здійснюють планування виробничого процесу.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення терміну «норма часу»

2. Поясніть, з чого складається штучний час

3. З’ясуйте, яким може бути допоміжний час

4. Поясніть, як розраховується штучно-калькуляційний час

101

ТЕМА 12

ДОСЛІДЖЕННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ

СПОСТЕРЕЖЕННЯМ

Вивчивши цю тему, студент повинен знати:

- методи вивчення затрат робочого часу;

- етапи спостережень;

- сутність фотографії робочого часу;

- сутність само фотографії робочого часу;

- поняття хронометражу

На основі набутих знань, студент повинен вміти:

- давати визначення основних понять;

- заповнювати лист спостереження;

- визначати ступінь використання робочого часу

- розрізняти види бланків

План

(логіка викладу і засвоєння матеріалу)

12.1 Класифікація робочого часу

12.2 Методи вивчення затрат робочого часу

12.3 Фотографія робочого часу (ФРЧ)

12.4 Метод моментних спостережень

Ключові терміни та поняття

- робочий час - метод моментних спостережень

- фонд часу - простої

- втрати робочого часу - загрузка обладнання

- метод безпосередніх замірів - пасивне спостереження

Рекомендована література:

1. Чумак М.Г. Матеріали та технологія машинобудування: Під-

ручник. - К.: Либідь, 2000

2. Данилевский В,В. Технология машиностроения. - М.: Высшая

школа, 1984

3. Егоров М.Е. Технология машиностроения. – М.: Высшая шко-

ла, 1976

102

103

12.1 Класифікація робочого часу

Під робочим часом розуміють час, на протязі якого виконується

або повинна виконуватися доручена людині робота.

Сукупність робочого часу за визначений період називається фон-

дом часу (денний, тижневий, місячний, річний фонд). З розрахунку

фонду часу, що мається, планується виробництво.

Робочий час є найбільш важливим ресурсом суспільства, оскільки

втрата його невідшкодована.

Сутність підвищення продуктивності праці заклечається у тому,

щоб на більшу кількість продукції, що випускається, затрачувалося

менше часу.

Робочий час класифікується у залежності від його затрат. Затрати

робочого часу бувають різні: такі, що необхідно збільшувати у загаль-

ному фонді робочого часу (наприклад, час основної роботи), і такі,

котрі треба максимально скорочувати (наприклад, час втрат).

У цілях нормування труда вивчаються затрати робочого часу і ви-

являються його втрати. Під втратами робочого часу розуміють ціло-

денні простої (прогули), всерединозмінні простої та непродуктивні

затрати (рис. 12.1).

12.2 Методи вивчення затрат робочого часу

При вивченні використання робочого часу необхідно вибирати та-

кі методи, які б забезпечували мінімальні трудомісткість і необхідну

точність результатів. Є два такі методи: метод безпосередніх замірів

(МБЗ) і метод моментальних спостережень (ММС).

Затрати робочого часу вивчаються з метою удосконалення органі-

зації праці і виробництва та встановлення норм праці і нормативів ча-

су. У зв’язку з цим використовують:

- фотографію робочого часу (МБЗ);

- метод момент них спостережень (ММС);

- самофотографії (МБЗ);

- хронометраж (МБЗ);

- фотохронометраж (МБЗ);

- кінозйомку (МБЗ).

Проведення кожного виду спостереження складається з наступних

етапів:

- підготовка до спостереження;

- проведення спостереження;

- обробка даних спостереження;

- аналіз результатів і проектування більш раціональних трудо-

вих процесів.

Рис. 12.1 Класифікація втрат робочого часу

Перший етап. Підготовка до спостереження повинна починатися з

ознайомлення з умовами роботи цеху або дільниці і робочими місця-

ми, на яких буде виконуватися робота. Після цього необхідно позна-

йомитися з технологією виробництва, параметрами роботи обладнан-

ня, організацією робочого місця і його обслуговуванням.

Другий етап вивчення використання робочого часу і обладнання –

спостереження – виконується у відповідності до вибраного методу і

виду спостереження.

104

105

Третій етап – обробка отриманих результатів – заклечається у

вирахуванні підсумкових і середніх даних за всіма вивченими показ-

никами.

Четвертий етап – аналіз отриманих результатів і проектування

раціональних трудових процесів – є обов’язковим етапом усіх видів

спостережень.

12.3 Фотографія робочого часу

Фотографією робочого часу (ФРЧ) називається такий вид спосте-

реження, при проведенні якого вивчаються усі затрати часу на протязі

всієї робочої зміни або її частини.

Фотографія робочого часу має наступні різновиди:

- фотографія робочого часу виконавця;

- фотографія використання обладнання у часі;

- фотографія виробничого процесу.

Фотографія робочого часу виконавця може бути індивідуальною

та груповою і проводиться з метою отримання вихідних даних для

удосконалення організації праці шляхом усунення втрат і скорочення

нераціональних затрат часу, установлення нормативів підготовчо-

заключного часу, часу обслуговування робочого місця і часу на відпо-

чинок і особисті потреби, удосконалення організації виробництва

шляхом узгодження роботи суміжних дільниць, вивчення і узагаль-

нення передового досвіду робітників, встановлення норм обслугову-

вання обладнання, виявлення причин невиконання норм виробітку

(часу) окремими робітниками (фіксується на спец. бланках).

Групова фотографія робочого часу – це вид спостереження, при

якому одним спостерігачем вивчається робота декількох робітників,

котрі можуть бути об’єднані у бригаду (бригадна фотографія), або зо-

всім не пов’язані між собою процесом виробництва.

При проведені фотографії робочого часу спостереження і фіксація

його результатів ведеться безперервно.

Фотографія використання обладнання у часі представляє собою

спостереження з метою визначення тривалості роботи і переривів з

певних причин.

Фотографія виробничого процесу – це комплексне спостереження,

при якому вивчення затрат робочого часу виконавця проводиться од-

ночасно з вивченням використання обладнання і параметрів його ро-

боти.

106

12.4 Метод моментних спостережень

Проведення моментно-вибіркового спостереження відрізняється

простотою і відносно невисокою трудомісткістю, можливістю ви-

вчення одним спостерігачем великої групи робітників, можливістю

переривати процес спостереження без зниження точності результатів.

Вивчення використання робочого часу і часу роботи обладнання

методом моментних спостережень (ММС) полягає у тому, що спо-

стерігач при послідовному обході робочих місць фіксує у аркуші спо-

стережень моменти роботи або простою робітників і обладнання (з

розбивкою простоїв по причинам), без запису поточного часу або три-

валості моментів.

За допомогою моментно-вибіркових спостережень можна виріши-

ти декілька задач:

- визначити ступінь використання робочого часу і завантаження

обладнання;

- вивчити структуру затрат і встановити питому вагу і абсолют-

ні значення окремих елементів затрат робочого часу;

- встановити причини і визначити питому вагу і абсолютні зна-

чення окремих причин простоїв;

- отримати вихідні дані для розробки нормативів на підготовчо-

заключний час і час обслуговування робочого місця, норм об-

слуговування і нормативів чисельності.

При самофотографії робочого часу (СФРЧ) функції спостерігача

виконує сам робітник: він начебто сам за собою спостерігає.

Хронометраж – такий вид спостереження, при якому вивчаються

елементи оперативної, а також окремі елементи підготовчо-заключної

роботи або роботи по обслуговуванню робочого місця, що циклічно

повторюються.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення терміну «робочий час»

2. Поясніть, у чому полягає сутність підвищення продуктивності

праці

3. Поясніть, які ви знаєте методи вивчення затрат робочого часу

4. Наведіть етапи проведення спостереження робочого часу

5. З’ясуйте, у чому полягає фотографія робочого часу

6. Поясніть, у чому полягає сутність методу моментно-

вибіркового спостереження