Ступницький О.І. Сучасний факторинг: ефективність торговельних операцій та управління корпоративними фінансами

Подождите немного. Документ загружается.

умовах в широкому сенсі його прийнято вважати важливим ін-

струментом сучасного менеджменту, сучасного розуміння кон-

цепції фінансування й управління підприємством, а також його

ризиками. Отже, основними функціями факторингу є:

 здійснення контролю над виданим комерційним креди-

том, включаючи одержання виторгу з боржника;

 захист інтересів постачальника шляхом фінансування

його поточної діяльності;

 ведення відповідних бухгалтерських операцій;

 захист від кредитних ризиків (у випадку використання

факторингу без регресу).

Контроль над наданим комерційним кредитом, включаючи

одержання виторгу з боржника, здійснюють комерційні банки.

Використання факторингу в багатьох випадках дозволяє підпри-

ємствам підвищити ефективність фінансового обслуговування

за рахунок передачі їхніх функцій факторам, а також знизити

свої видатки на утримання особливих фінансових підрозділів.

Факторинг дозволяє підвищити ліквідність активів підприємства

й обіговість його капіталу й у цьому проявляється функція захи-

сту інтересів постачальника. У більшості випадків постачаль-

ник дуже зацікавлений у скороченні касових розривів, виклика-

них поставками на умовах відкритого рахунку. Факторингове

обслуговування – найкоротший шлях розв'язання цієї проблеми,

тому що фактор має можливість виплачувати авансовий платіж

у розмірі до 90 % від суми акцептованого рахунку-фактури в

день передачі йому документів щодо здійсненої поставки.

Функція ведення відповідних бухгалтерських операцій дає

можливість клієнту факторингової операції сконцентруватися на

проблемах ведення й розвитку бізнесу, дозволяє скоротити пос-

тійні витрати з обліку продажів, обслуговування та своєчасного

інкасування дебіторської заборгованості або повністю звільни-

тися від них.

Функція захисту від кредитних ризиків (у випадку факторин-

гу без обороту) є важливою частиною факторингу, і стає актуа-

льною при виборі виду факторингу – факторингу з регресом або

без нього.

У світовій практиці з розвитком виробництва й ринкових ві-

дносин з'явилися певні види факторингового обслуговування.

Деякі фахівці обмежують факторинг винятково покупкою прав

вимог, що, у свою чергу, звужує різноманіття цих фінансових

відносин. У низці посібників факторинг представлено як переві-

дступлення банку неоплачених боргових вимог (рахунків-

фактур і векселів), що виникають між покупцями й постачаль-

никами у процесі реалізації товарів і послуг на умовах комер-

ційного кредиту, у сполученні з елементами інформаційного,

бухгалтерського, страхового, юридичного, збутового й іншого

обслуговування постачальника. Таким чином, у літературі немає

єдиного підходу до визначення видів факторингових операцій –

кожний автор надає свою класифікацію. Системний аналіз, на

наш погляд, свідчить, що можна говорити про таку класифіка-

цію факторингових операцій:

 з правом регресу й без права;

 відкриті, напіввідкриті та закриті;

 внутрішні й міжнародні;

 факторинг постачальника і факторинг покупця.

Розглянемо кожний з видів факторингових операцій до-

кладніше.

За обсягом прийнятих фактором на себе ризиків виділяють

факторинг із правом регресу на клієнта й факторинг без права

регресу на клієнта. При укладанні факторингової угоди із правом

регресу постачальник продовжує нести певний кредитний ризик

щодо боргових вимог, які були продані ним фактору. Фактор мо-

же скористатися правом регресу й при бажанні продати постача-

льнику будь-яку неоплачену боргову вимогу у випадку відмови

клієнта від платежу (його неплатоспроможності). Дана умова пе-

редбачається у випадку, якщо постачальники впевнені, що в них

не можуть з'явитися сумнівні боргові зобов'язання, або що вони

досить ретельно оцінюють кредитоспроможність своїх клієнтів,

розробивши власну ефективну систему захисту від кредитних

ризиків, або з огляду на специфіку своїх клієнтів. І в тому, і в ін-

шому випадках постачальник не вважає потрібним оплачувати

послуги зі страхування кредитних ризиків. Однак гарантоване для

постачальника своєчасне надходження коштів може забезпечува-

тися тільки при укладанні угоди без права регресу. Необхідно

зазначити, що якщо боргова вимога визнана недійсною (напри-

клад, якщо постачальник відвантажив клієнту не замовлений ним

товар), то фактор у будь-якому разі має право регресу до постача-

льника. Безрегресний факторинг – це фінансування клієнта під

відступлення ним права грошової вимоги до третьої особи (борж-

ника). У випадку невиконання третьою особою (боржником) зо-

бов'язань за контрактом у встановлений термін, фактор не повер-

тає право грошової вимоги клієнту. Застосовується в налагодже-

них схемах для перевірених і стабільних клієнтів і їх VIP-

контрагентів. На Заході тільки 30 % угод укладаються з регресом.

При цьому ризик несплати грошових вимог факторинговій ком-

панії зазвичай передають страховикам. Однак в Україні практич-

но не розвинене страхування кредитних ризиків. При укладанні

таких договорів факторингу фактор надає фінансування й управ-

ління дебіторською заборгованістю, а страхова компанія бере на

себе ризики за неповну оплату й несплату профінансованої пос-

тавки дебіторів у сумі фінансування. Щоправда, за профінансова-

ними поставками комісія банка зростає на 1–2 % за рахунок комі-

сії та страхової компанії.

Необхідно наголосити, що головною причиною нерозвинено-

сті безрегресного факторингу на українському ринку є поки що

невисокий інтерес до цього продукту з боку самих факторів. На-

дійність покупців клієнта фактори не завжди можуть оцінити й

тому вони не готові брати на себе кредитний ризик. У тому ви-

падку, якщо і банк, і постачальник упевнені в платоспроможно-

сті покупця, постачальнику стає невигідно укладати договір

безрегресного обслуговування, оскільки безрегресний факто-

ринг зазвичай коштує дорожче.

Факторингові операції можуть бути таких видів:

 конвенційний або відкритий факторинг – коли боржник

сповіщений про участь в угоді фактора. Повідомлення боржника

при відкритому факторингу здійснюється шляхом відповідного

запису на рахунку-фактурі, що підтверджує: правонаступником

за виникаючим боргом є фактор і платежі мають здійснюватися

на його користь. У цьому випадку застосовується тристороння

форма договору.

 напіввідкритий факторинг – коли постачальник і фактор

повідомляють покупця про оплату отриманих товарів не в мо-

мент укладання факторингового договору, а в момент пред'яв-

лення платіжних рахунків постачальником покупцю;

 закритий або конфіденційний факторинг – коли фактор,

купивши дебіторські рахунки постачальника, здійснює операції

з покупцями від імені постачальника. При закритому факторин-

гу дебітору не повідомляється про наявність договору фактори-

нгового обслуговування. Він продовжує здійснювати платежі

постачальнику, який надсилає їх на користь фактора.

Загалом, під конвенційним факторингом розуміють систему

фінансового обслуговування клієнта, що включає бухгалтерський

облік, розрахунки з постачальниками й покупцями, страхування,

кредитування, представництво. За клієнтом зберігається тільки

виробнича функція. При цьому виді факторингу постачальники

можуть відмовитися від збереження власного штату співробітни-

ків, що виконують функції, які бере на себе факторингова компа-

нія. Таке факторингове обслуговування поєднується з дисконту-

ванням рахунків-фактур. Суть його полягає в тому, що факторин-

гова компанія купує у свого клієнта право на одержання грошей

від покупців, при цьому зараховує йому на рахунок близько 80 %

вартості відвантаженого товару негайно, а іншу суму – в обумов-

лений термін, незалежно від надходження грошей від боржника.

Конфіденційний факторинг передбачає обмежений перелік

послуг:

 придбання в організацій-постачальників права на одер-

жання платежу щодо товарних операцій від певного боржника;

 купівля в постачальників дебіторської заборгованості за

товарами, відвантаженими (наданими послугами), але не опла-

ченими вчасно (прострочена дебіторська заборгованість);

 покупка векселів.

Таким чином, суть конфіденційних факторингових послуг по-

лягає в тому, що факторингова компанія за рахунок своїх коштів

гарантує постачальнику негайну оплату виставлених ним платіж-

них вимог, доручень на певних боржників. У свою чергу, поста-

чальник передає фактору право наступного одержання належних

йому платежів від цих покупців. Дострокова (до одержання пла-

тежу безпосередньо від покупця) оплата платіжних вимог-

доручень постачальника фактично означає надання йому факто-

ринговою компанією кредиту, що ліквідує ризик несвоєчасного

надходження постачальнику платежу, що виключає залежність

його фінансового становища від платоспроможності покупців.

Постачальник, беручи участь у факторинговій операції, має мож-

ливість прискорити одержання грошей на свій рахунок і без за-

тримки розрахуватися з постачальниками, що сприяє прискорен-

ню розрахунків та скороченню простроченої дебіторсько-

кредиторської заборгованості. При конфіденційному факторингу

ніхто з контрагентів постачальника не обізнаний про кредитуван-

ня його продажів. У такому випадку платник зараховує всі гроші

на рахунок постачальника, які автоматично перераховуються й на

рахунок фактору, що є, по суті, сплатою кредиту.

В Україні наразі частка угод відкритого характеру переважає,

оскільки застосування закритого факторингу в українських умо-

вах призводить до різкого збільшення ризиків фактора.

За географією діяльності розрізняють внутрішній і міжна-

родний факторинг. Між собою вони відрізняються лише міс-

цем знаходження постачальника й клієнта – в одній країні або в

різних країнах.

У міжнародній практиці існує чотири види факторингових

продуктів:

 класичний (повний) факторинг,

 реверсивний факторинг,

 spot factoring,

 invoice discounting.

Класичний факторинг – це комплекс послуг, що надаються

фінансовим агентом клієнту (постачальнику) з його ініціативи.

Відповідно до класичного факторингу фактор обов'язково пере-

віряє фінансовий стан, репутацію клієнта, його дебіторів, і, крім

фінансування, надає супутні послуги: страхування кредитних

ризиків, облік стану дебіторської заборгованості й роботу з де-

біторами щодо своєчасної оплати (адміністративне управління

дебіторською заборгованістю), інформаційно-аналітичне обслу-

говування, а також консалтингові послуги.

Реверсивний факторинг спрямований на дебітора (покупця).

Саме покупець є ініціатором укладання угоди, й усі ризики, пов'я-

зані з неплатоспроможністю покупця, а також тягар виплати пре-

мії фактору перекладаються з постачальника на покупця. Дана

послуга надається компаніям, які з певних причин обмежені в

можливості одержання відстрочення платежу на закуповуваний

товар від своїх постачальників, або бажають збільшити терміни

відстрочки платежів або суми замовлень. Зазвичай при реверсив-

ному факторингу фактор бере на себе зобов'язання з оплати пос-

тавок, що надаються покупцю на умовах відстрочення платежу.

Підприємству встановлюється ліміт, у межах якого факторингова

компанія гарантує постачальникам підприємства оплату відван-

тажених на умовах відстрочення платежу партій товару. Оплата

здійснюється протягом дня з моменту подання відвантажуваль-

них документів. При цьому жодних вимог до фінансового стану

постачальника фактор не пред'являє. Після закінчення відстро-

чення платежу підприємство розплачується з факторинговою

компанією. Крім того, якщо в класичний факторинг входить ком-

плекс послуг з фінансування, управління дебіторською заборго-

ваністю, ведення бухгалтерського обліку, страхування, консалти-

нгу, адміністрування заборгованості й інформаційно-аналітичних

послуг, то основним у реверсивному факторингу є фінансування

кредиторської заборгованості, покриття ризиків постачальника й

інформаційно-аналітичне обслуговування.

Спот-факторинг (spot factoring) – це послуга, що надається

для компаній-початківців та індивідуальних підприємців, яким

для розвитку бізнесу необхідно тільки фінансування. Відповідно

до даного продукту, фактор перевіряє надійність, платоспромо-

жність, репутацію на ринку не клієнта (постачальника), а його

покупця (дебітора). Зазвичай такі угоди укладаються не більше

ніж на два роки.

Факторинг типу інвойс-дискаунтинг (invoice discounting) не-

обхідний тим компаніям, що працюють із величезною кількістю

покупців, і для ефективного розвитку бізнесу їм необхідно тіль-

ки фінансування. Перевірка кожного дебітора недоцільна, тому

що банкрутство одного або кількох покупців відчутно не вплине

на фінансове становище клієнта.

В основному, усі факторингові операції можна класифікувати

за трьома основними ознаками:

 за місцем проведення угоди,

 за рівнем ризикованості,

 за типом взаємодії з покупцем.

Якщо розглядати факторинг як форму кредитування зовніш-

ньої торгівлі, зокрема експортних угод, то сутність факторингу

щодо експорту зводиться до того, що факторингова компанія по-

годжується звільнити експортера від фінансового тягаря експорт-

ної угоди. Особливо від стягнення платіжної суми із закордонних

покупців, для того, щоб експортер міг зосередитися на своїй ос-

новній діяльності: продажу й маркетингу своїх товарів. При да-

ному факторингу досягається поділ функцій: вивезення, що пе-

редбачає відправку товарів, документування й передачу транспо-

ртних документів здійснює експортер (постачальник), кредиту-

вання в погоджених межах є обов'язком факторингової компанії.

Факторинг у сучасній експортній торгівлі має велике значен-

ня. Він спрощує одержання готівки в ході операцій експортера

(постачальника), що важливо, оскільки в переважній більшості

експортних угод є елемент кредитування, і якщо кредитування

відбувається на безоборотній основі, то факторинг забезпечує

захист безнадійних боргів. Факторингове кредитування відрізня-

ється від комерційного кредитування експортера. У випадку фак-

торингових операцій експортер одержує за проданий товар пла-

тіж готівкою, а у випадку комерційного кредиту – вексель, що

потім акцептує в банку, де обслуговується експортер. При цьому

сума, отримана експортером при дисконті векселя, буде меншою,

ніж при продажу рахунку-фактури факторинговій компанії.

Факторинг так само має свої переваги при використанні тра-

диційних форм кредитування та страхування експорту, на прик-

ладі акредитива. Так, на відміну від використання акредитивів,

де основну частку видатків бере на себе імпортер, при прове-

денні факторингової операції більшу частину видатків несе екс-

портер, хоча в остаточному підсумку він прагне перекласти їх на

імпортера, включивши свої витрати в суму контракту. При оці-

нці порівняльної ефективності операцій міжнародного фактори-

нгу, страхування кредитних ризиків і виставляння акредитивів

для експортера важливий порівняльний аналіз витрат, яких за-

знають клієнти, що користуються даними фінансовими послу-

гами. Необхідно мати на увазі значні розходження в структурі

витрат кожного з перерахованих видів фінансових операцій.

Якщо у випадку факторингу практично всі види витрат урахо-

вуються одноразово шляхом відрахування із суми виторгу, то у

випадку операцій страхування кредитних ризиків і виставляння

акредитива використовується багаторазове обчислення комісій

та інших платежів щодо кожного виду послуг, що супроводжу-

ють ці операції. При здійсненні останніх двох операцій, що кон-

курують із факторингом, висока частка комісії припадає на до-

даткові платежі, пов'язані зі змінами в умовах акредитивів, підт-

вердженням, проведенням кредитного аналізу банків-

кореспондентів тощо. З урахуванням цього операції факторингу

є дещо дешевшими порівняно з операціями зі страхування кре-

дитних ризиків і виставляння акредитивів.

Об'єднавши в собі основні переваги операцій з виставляння

акредитивів і страхування кредитних ризиків, факторинг є при-

вабливою альтернативою цим операціям, тому що вирішує про-

блеми не тільки експортерів, але й їхніх контрагентів за кордо-

ном. Міжнародний факторинг пропонує малим і середнім підп-

риємствам практичну й ефективну стратегію проникнення на

світовий ринок. Надаючи необхідний захист експортерам, а та-

кож збільшуючи можливості розрахунків за відкритим рахунком

для їхніх партнерів-імпортерів, факторинг створює солідну ос-

нову розвитку торговельних відносин.

Незначне використання міжнародного факторингу в Україні

можна пояснити поки що нерозвиненістю нашого ринку, з одно-

го боку, і перевагою сировинної складової в українському екс-

порті. Традиційними секторами для факторингу є галузі, що ха-

рактеризуються вищим ступенем переробки: хімічна, фармацев-

тична, приладобудування (побутова техніка й комп'ютери), хар-

чова галузь. Крім того, компанії-експортери зазвичай можуть

користуватися послугами закордонних фінансових інститутів.

Сутність міжнародного факторингу практично не відрізняється

від сутності внутрішнього факторингу, різниця полягає лише в

тому, що в межах міжнародного факторингу обслуговуються

поставки товарів, у яких продавцями й покупцями є резиденти

різних держав. При обслуговуванні таких поставок у більшості

випадків використовується схема непрямого факторингу, за

якого відбувається розподіл обов'язків між двома факторинго-

вими компаніями: фактор у країні продавця бере на себе фінан-

сування експортера, а фактор у країні покупця – кредитні ризи-

ки й береться за інкасування дебіторської заборгованості.

Коли експорт здійснюється в одну або дві країни, має сенс

використовувати імпортний факторинг. Якщо експортер має

контрагентів у багатьох країнах, то укладання однієї угоди з ба-

нком своєї країни буде зручнішим, ніж більша кількість прямих

угод з банками інших держав. У випадку імпортного факторин-

гу фактор-фірма країни-імпортера укладає угоду з експортером

про перевідступлення їй боргових вимог щодо даної країни,

здійснюючи страхування кредитного ризику, облік й інкасуван-

ня вимог, що є для факторів внутрішніми. Разом з тим кредиту-

вання закордонного експортера в іноземній для фактора валюті

досить складне, й умова про попередню оплату зустрічається в

подібних угодах надзвичайно рідко. Таким чином, імпортний

факторинг може становити інтерес для фірм, яким не потрібно

негайне фінансування під перевідступлені вимоги.

При експортному факторингу не потрібно підключення фак-

торингової фірми в країні імпортера. При цьому факторингова

компанія зіштовхується зі значними складнощами в оцінці креди-

тоспроможності іноземних клієнтів й інкасуванні вимог. Для пе-

рестрахування або для оцінки ризику експорт-фактор може ско-

ристатися послугами страхової компанії зі страхування кредитів у

країні імпортера або підстрахувати себе гарантіями відповідної

державної організації. При використанні цього варіанта факторин-

гу при покритті ризиків з боку державної страхової компанії мож-

на одержати вигідні умови фінансування експортних поставок.

Залежно від наявності функції фінансування постачальника

факторингове обслуговування поділяється на:

 факторинг зі сплатою (with service factoring), що вклю-

чає одержання заборгованості, прийняття на себе ризику непла-

тежів і передачу коштів у міру того, як вони виплачуються по-

купцем. В українській практиці це називається адміністратив-

ним управлінням дебіторською заборгованістю. У цьому випад-

ку комісійна винагорода факторингової компанії становить пев-

ний відсоток від обороту постачальника, переданого на факто-

рингове обслуговування;

 факторинг зі сплатою й фінансуванням (with service plus

finance factoring) включає виплату постачальнику відразу після

поставки товарів до 90 % їхньої продажної ціни, при наявності

акцепту з боку покупця про приймання товару за кількістю і які-

стю. Залишок виплачується після сплати боргу. У цьому випад-

ку факторингова компанія встановлює винагороду за ризик при

авансуванні як фінансовий відсоток від суми боргу. Постачаль-

ник також виплачує факторинговій компанії плату за викорис-

тання грошових ресурсів.

У світі застосовуються три моделі міжнародного факторингу.

 двофакторна модель,

 прямий імпортний факторинг,

 прямий експортний факторинг.

Двофакторна модель дозволяє розділити функції й ризики

між імпорт-фактором, розташованим у країні імпортера, й екс-

порт-фактором, розташованим у країні експортера. Головна ме-

та цієї моделі – забезпечити фінансування до 100 % і зменшити

накладні видатки в адміністративній сфері.

Класична двофакторна схема складається з таких етапів:

1. запит ліміту / забезпечення ризиків,

2. поставка / розсилання фактури,

3. фінансування,

4. оплата.

На першому етапі експортер замовляє у свого експорт-

фактора суму, що підлягає забезпеченню. Експорт-фактор замо-

вляє в імпорт-фактора необхідний ліміт. Імпорт-фактор переві-

ряє імпортера й надає експорт-фактору гарантії. Потім експорт-

фактор дає експортерові дозвіл на ліміт, після чого здійснюється

продаж документів.

На другому етапі експортер поставляє товар або послугу й

передає копію рахунку експорт-фактору, а той посилає її імпорт-

фактору. Одночасно з товаром експортер надсилає імпортеру

рахунок з позначками про перевідступлення.