Протягом 60-х років XX ст. управлінські інформаційні системи
розроблялися на базі процедурних елементів, причому керування
моделями полягало в керуванні бібліотеками процедур розв'язків,
поданих у вигляді програм і підпрограм. На початку 70-х років
набула стабільності концепція баз даних, на основі якої і
створювались інформаційні системи. Проте тепер визнаною є
думка, що саме моделі визначають відношення між даними і суто
базовий підхід до проектування систем призводить до нехтування
зв'язків, які відповідають процесам і процедурам у середовищі
розв'язуваних задач. Тому спостерігається перехід від концепції баз
даних до підходу, що ґрунтується на базі моделей, які стають
джерелом нових тверджень і підґрунтям для усвідомлення суті
інформаційних відношень. Концепція керування моделями
усвідомлюється дедалі ширшим загалом дослідників і спеціалістів
як передній край у галузі інформаційних систем і систем підтримки
прийняття рішень.
Моделювання взагалі і комерційне моделювання зокрема (саме
воно переважно використовується в СППР) — це спрощення
деякого явища з метою розуміння його суті. Метою цього моде-
лювання є спрощення вибору стосовно того, що особа, яка приймає
рішення, має чітко розуміти свій вибір з усіма наслідками, що
випливають з нього. Коли статистики будують регресійну модель,
то їхньою метою є визначення головних, суттєвих факторів. Фахівці
з маркетингу, наприклад, використовують регресію для того, щоб
передбачити попит на певний вид продукту. Вони знають, що безліч
чинників впливають на процес прийняття рішення покупцями:
купувати чи не купувати даний продукт. Тому розвиток
маркетингових досліджень є корисним для того, щоб знати, чи буде
подобатися, наприклад, молодим фахівцям або службовцям їхній
продукт, і чи буде попит на цю продукцію відрізнятися у різних
регіонах країни.
Моделі являють собою важливу частину СППР. Багато ділових
рішень зумовлені великою кількістю факторів, що впливають на
процес їх прийняття. З цього випливає, що творці рішень мають
відділяти необхідні компоненти даної ситуації від тих, які не мають
до неї відношення. До того часу, поки потреба у такому
«фільтруванні» буде очевидною, ніхто не буде вважати таку модель
зручною для використання. Дуже часто важко сказати, яка модель є
найвідповіднішою для визначеного процесу прийняття рішень.
Інколи очевидно, який вид моделі потрібний за певних умов, але
даних для підтримки рішення недостатньо. Врешті, отриманий
результат не є тим, який має бути в дійсності, але де-
207