Шпаргалки - вопросы и ответы к экзамену по ОТ

Подождите немного. Документ загружается.

Білет 1

1.1. Закон України про охорону праці

Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону

їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за

участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань

безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони

праці в Україні. Прийнятий 21 листопада 2002 року. Містить такі розділи:

1) ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

2) ГАРАНТІЇ ПРАВ НА ОХОРОНУ ПРАЦІ

3) ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

4) СТИМУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

5) НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

6) ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

7) ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

8) ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

9) ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1.2. Визначення кількості повітря, що необхідне для видалення надлишків теплоти

У загальному вигляді сумарна кількість теплоти, яка поступає в атмосферу приміщення, дорівнює:

,...

... nлрсоноблел

QQQQQ 



де:

..облел

- теплота, що виділяється електрообладнанням;

..рсон

- теплота, зумовлена дією сонячної

радіації;

- теплота, що виділяється в організмах людей, які знаходяться в приміщенні;

- теплота,

що виділяється іншими джерелами.

Кількість повітря, необхідна для видалення надлишків теплоти, визначається за формулою:

(0.24( ))

bud hp

Q t t









год

кг

де:



- сумарне виділення теплоти,

год

ккал

; 0,24 - питома теплоємність повітря,

градускг

ккал



;

вид

температура повітря, що видаляється, °С;

пр

- температура припливного повітря, °С.

1.3. Класифікація технічних засобів пожежегасіння

1)ПЕРВИННІ ЗАСОБИ ПОЖЕЖЕГАСІННЯ – ліквідація невеликих осередків пожеж.(вогнегасники

пожежний інвентар, пожежний інструмент). ВОГНЕГАСНИКИ – переносні і пересувні, водні, пінні,

повітряно-пінні, хімічно-пінні, порошкові, вуглекислотні, хладонові, комбіновані.

2)ПОЖЕЖНЕ ОБЛАДНАННЯ – встановлюється на водопровідній мережі і служить для забору та

подачі води до осередку пожежі (пожежні гідранти, пожежні крани).

3)ПОЖЕЖНА СИГНАЛІЗАЦІЯ – виявлення осередку пожежі на початковій стадії її виникнення.

Запуск системи пожежної сигналізації може здійснюватися як автоматично, так і вручну.

4)СТАЦІОНАРНІ АВТОМАТИЧНІ УСТАНОВКИ (СИСТЕМИ) ПОЖЕЖЕГАСІННЯ – це сукупність

стаціонарних технічних засобів для гасіння пожежі за рахунок випуску вогнегасної речовини з

автоматичним способом приведення до дії. Існують такі типи устаткування для пожежегасіння:

спринклерні та дренчерні, газового пожежогасіння типу БАЕ та ін.

Спринклерні та дренчерні установки відносяться до автоматичних засобів пожежогасіння і

використовуються найширше. Вони призначаються для гасіння пожеж розпиленою водою. Спринклерні

установки використовуються для локального гасіння пожеж та загорянь, охолодження будівельних

споруд та подання сигналу про пожежу, дренчерні - для гасіння пожеж по всій розрахунковій площі, а

також для утворення водяних завіс.

Виходячи з того, що площа, яка захищається одним зрошувачем, не повинна перевищувати 12

для

промислових, громадських і адміністративних приміщень та 9

- для складських приміщень,

визначають кількість зрошувачів.

Подальший розвиток спринклерних та дренчерних систем привів до утворення автоматичних установок

пінного пожежегасіння. Для утворення повітряно-механічної піни та подання її на захисний об'єкт

використовують спринклерні та дренчерні пінні зрошувачі.

Білет 2

2.1. Організація охорони праці на підприємстві. Органи контролю. Обов’язки та

відповідальність адміністративно-технічного персоналу

Власник підприємства зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці

умови праці відповідно до вимог нормативних актів; створити відповідні служби та призначити

посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці; організує проведення

атестації робочих місць за умовами праці, розробляє і затверджує інструкції з охорони праці, що діють у

межах підприємства. Служба охорони праці створюється на всіх без виключення підприємствах. На

підприємствах з кількістю працюючих менше 50 осіб, функції цієї служби можуть виконувати в порядку

сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. Керівники структурних підрозділів підприємства

зобов’язані забезпечувати безпечні та нешкідливі умови праці на робочих місцях у підрозділах,

розробляти інструкції з охорони праці, проводити первинний, повторний, позачерговий та поточний

інструктажі з охорони праці; приймати участь у розслідуванні причин нещасних випадків та

професійних захворювань, реалізовувати заходи щодо попередження травматизму та

профзахворюваності. Безпосередні керівники робіт здійснюють нагляд за безпечним веденням робіт,

дотриманням вимог охорони праці при підготовці робочого місця, виконанні роботи, закінченні роботи.

Робота з охорони праці на підприємстві контролюється державним наглядом та громадським контролем.

Державний нагляд здійснюють: комітет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної

політики, який має територіальні управління; державні спеціалізовані інспекції (котлонагляду,

хімнагляду, санітарно-епідеміологічного нагляду, енергонагляду, пожежного нагляду, прокуратура та

інші). Громадський контроль здійснюється професійними спілками через їх керівні органи та

уповноваженими трудових колективів з питань охорони праці. Відповідальність працівників за

порушення законодавства про охорону праці передбачена восьмим розділом, сорок дев’ятою статтею

Закону України про охорону праці. Відповідальність за порушення законодавства та нормативних актів

з охорони праці: дисциплінарна, адміністративна, кримінальна.

2.2. Визначення кількості повітря, необхідної для видалення пилу, пари, газів

Кількість повітря, необхідна для видалення пилу, пари, газів, визначається за формулою:

прдоп

пр

гпп









год

кг

де: P - кількість пилу, пари чи газів, що виділяються у приміщенні,

год

мг

;

пр



- густина повітря,

кг

;

доп

- гранично припустима концентрація шкідливої речовини,

мг

;

пр

- концентрація відповідної речовини у припливному повітрі,

мг

2.3. Автоматична пожежна сигналізація

Функціональним призначенням системи пожежної сигналізації є виявлення осередку пожежі на

початковій стадії її виникнення, щоб здійснити відповідні заходи: евакуацію людей, виклик пожежників,

включення установок пожежегасіння, тощо. Запуск системи пожежної сигналізації може здійснюватися

як автоматично, так і вручну. Система пожежної сигналізації повинна: швидко виявляти місце

виникнення пожежі; надійно передавати сигнал про пожежу на приймально-контрольний прилад, а

також до пункту прийому сигналів про пожежу; перетворювати сигнал про пожежу у форму, зручну для

сприймання персоналом захищуваного об’єкта; залишатися нечутливою до впливу зовнішніх факторів,

що відміні від факторів пожежі; швидко виявляти та передавати сповіщення про несправності, що

перешкоджають нормальному функціонуванню системи. Система пожежної сигналізації не повинна:

піддаватися впливу інших систем, з’єднаних або не з’єднаних з нею; повністю або частково

пошкоджуватися під впливом факторів пожежі до їх виявлення.

Білет 3

3.1. Положення про облік і розслідування нещасних випадків.

Розслідуванню підлягають травми, отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження

електричним струмом та блискавкою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з

тваринами, комахами та іншими представниками фауни i флори, що призвели до втрати працездатності

на 1 робочій день і більше. Про н.в., внаслідок якого працівник згідно з медичним висновком втратив

працездатність на один день i більше або виникла необхідність перевести його на іншу, легшу роботу

терміном не менш як на один день, складається акт за формою Н-1. Не беруться на облік i не

складаються акти за формою Н-1: самогубства, звичайної смерті працівника або одержання травми під

час вчинення ним злочину; н.в., що стався внаслідок отруєння алкоголем i наркотичними речовинами;

н.в., що сталися під час спортивних та інших розважальних ігор; якщо перебування потерпілого на

території підприємства в неробочий час, у вихідні та святкові дні не пов'язане з дорученням власника

або уповноваженого ним органу, чи з особистої необхідності; н.в., що сталися з особами: які прямували

на роботу або поверталися з неї пішки, на громадському або власному транспортному засобі. Контроль

за своєчасним i правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних

випадків, здійсненням заходів щодо усунення причин, які викликали ці випадки, здійснюється органами

державного управління та нагляду за охороною праці відповідно до своєї компетенції. У разі відмови

власника скласти акт про н.в. чи незгоди потерпілого або іншої заінтересованої особи із змістом акта

питання вирішується у порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів. Органи з

розгляду трудових спорів у разі необхідності одержують відповідний висновок представника органу

державного нагляду за охороною праці або органу державного управління охороною праці, або

профспілкового органу.

3.2. Принципи розрахунку яскравісного контрасту за наявності у приміщені світлових засобів

відображення інформації.

Яскравісний контраст (контраст обєкта розрізнення та фона) визначається як

фо

ВВ





де

- яскравість обєкта розрізнення (в паспорті на техніку),

- яскравість фона(розрах. зал. від Е

фона).

Має бути 0,8  К ( 0,9)

3.3. Основні вогнегасні речовини, принципи дії

До вогнегасних належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створити

умови для припинення горіння. Використовуються такі види вогнегасних речовин: вода; вода з

добавками; піна; газові вогнегасні склади; вогнегасні порошки; комбіновані вогнегасні склади.

Кожному способу припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів, які можна

поділити на: охолоджувальні (вода, водні розчини, снігоподібна вуглекислота та ін.); розбавлювальні

(діоксид вуглецю, водяна пара, інертні гази та ін.); ізолювальні (хімічна та повітряно-механічна піна,

пісок та ін.); засоби хімічного гальмування горіння (вогнегасні порошки, брометил, хладон та ін.).

ВОДА – це найбільш поширений вогнегасний засіб. Воду використовують у вигляді компактних

струменів та в розпиленому стані. У вигляді струменів воду використовують для гасіння більшості

твердих горючих речовин та матеріалів. Для нафтопродуктів та інших горючих рідин вогнегасний ефект

води підвищують шляхом подання її в розпиленому стані. Воду не можна використовувати для гасіння

електрооб'єктів, для гасіння речовин та матеріалів, що взаємодіють із нею.

ПІНА – це колоїдна дисперсна система, яка складається з комірок – пузирчиків газу. Стінки пузирчиків

утворюються із розчинів поверхнево-активних речовин і стабілізаторів. Піни розподіляють на хімічні та

повітряно-механічні.

Порошки відрізняються високою вогнегасною вдатністю та універсальністю, тобто здатністю гасити

будь-які матеріали, в тому числі й ті, що не гасяться іншими засобами. Порошкові сполуки є єдиним

засобом гасіння лужних металів, алюмінійорганічних та інших металоорганічних сполучень. Вони

швидко ліквідують горіння при відносно малому витрачанні, не замерзають, не викликають корозії

металів, у зоні горіння не є електропровідними, не псують речовину та матеріали. Сутність гасіння

порошками полягає у сповільненні реакції горіння, у розведенні пару матеріалів, що горять, і кисню у

зоні горіння порошковою хмарою та газообразними продуктами їх розкладу.

Білет 4

4.1. Методи аналізу травматизму, основні причини травматизму та проф. захворювань.

Методы анализа травматизма: 1)Вероятностно-статистические позволяют определить зависимость

между факторами системы труда и травматизмом на основании изучения несчастных случаев, которые

уже случились. (Статистический, Групповой, Топографический) 2)Детерминистические методы

позволяют определить объективную, закономерную связь условий труда и причинную обусловленность

случаев травматизма. (Монографический, Метод моделирования причинных связей, Экономический

метод, Метод анкетирования, Метод экспертных оценок) Технические причины (несовершенство

технологических процессов; конструктивные недостатки оборудования; недостаточная механизация

тяжелых работ; несовершенство ограждений, предохранительных устройств, средств сигнализации и

блокировки; прочностные дефекты материалов; неизвестные ранее опасные свойства обрабатываемых

сред и т.п.) Организационные причины (недостатки в содержании территории; нарушение правил

эксплуатации оборудования; недостатки в организации рабочих мест; нарушения технологического

регламента; нарушение правил и норм транспортировки, складирования и хранения; нарушение правил

и норм планово-предупредительного ремонта; недостатки в обучении рабочих безопасным методам

работы; недостатки в организации групповых работ; слабый технический надзор за опасными работами;

использование машин, механизмов и инструмента не по назначению; отсутствие, неисправность или

неприменение СИЗ и т.п.). Санитарно-гигиенические причины (повышенное содержание в воздухе

рабочих зон вредных веществ; недостаточное или нерациональное освещение; повышенные уровни

шума, вибрации; неблагоприятные метеорологические условия; наличие различных излучений выше

допустимых значений; нарушение правил личной гигиены и т.п.). Психофизиологические причины, к

которым можно отнести физические и нервно-психические перегрузки работающего.

4.2. Метеорологічні умови повітряного середовища приміщень та їх нормування..

Мікроклімат виробничих приміщень – це умови внутрішнього середовища цих приміщень, що

впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції(теплопровідності),

теплового випромінювання та випаровування вологи. Ці умови визначаються поєднанням температури,

відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та

інтенсивністю теплового (інфрачервоного) опромінення. Щоб запобігти можливим негативним явищам

та забезпечити ефективну терморегуляцію організму людини, мікрокліматичні умови у виробничих

приміщеннях нормуються та повинні контролюватися. Санітарні норми мікроклімату виробничих

приміщень ДСН 3.3.6.042-99 встановлюють значення пяти мікрокліматичних параметрів, що

визначають умови праці: Температура повітря, С; Відносна вологість повітря, %; Швидкість руху

повітря, м/с; Температура оточуючих поверхонь, С; Інтенсивність теплового опромінення, Вт/м

За ступенем впливу на тепловий стан людини мікрокліматичні умови поділяються на оптимальні та

допустимі. Для робочої зони виробничих приміщень встановлюються мікрокліматичні умови з

урахуванням важкості виконуваної роботи та періоду року(за винятком інтенсивності теплового

опромінення). Оптимальні умови мікроклімату встановлюються для постійних робочих місць.

Допустимі величини мікрокліматичних умов встановлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна

забезпечити оптимальні величини мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною

недосяжністю та економічно обгрунтованою недоцільністю. Температура внутрішніх поверхонь робочої зони

(стін, підлоги, стелі), зовнішніх поверхонь технологічного устаткування, огороджуючих конструкцій не

повинна виходити більш ніж на 2С за межі оптимальних значень температури повітря для даної категорії

робіт (при дотриманні допустимих умов – за межі допустимої температури). Інтенсивність теплового

опромінювання працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів,

інсоляції від засклених огорожень не повинна перевищувати 35 Вт/м

при опроміненні 50% та більше

поверхні тіла, 70 Вт/м

при величині опромінюваної поверхні від 25 до 50% та 100 Вт/м

при опроміненні не

більше 25% поверхні тіла працюючого. При наявності джерел з інтенсивністю 35 Вт/м

і більше температура

повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати верхніх меж оптимальних значень для теплого

періоду року, на непостійних – верхніх меж допустимих значень для постійних робочих місць.

4.3. Первинні засоби пожежегасіння

Первинні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для

гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку. Використовуються такі види первинних засобів

пожежогасіння: вогнегасники; пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна,

грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати);

пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

5.1. Положення про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від

форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та

матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть

несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в

майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або

уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці,

пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація

проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації

робочих місць за умовами праці, затверджуваними Мінпраці і МОЗ. Атестація проводиться

атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в

строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Атестація робочих

місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-

гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу

на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на

відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і

правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною

класифікацією; обгрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо

шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права

працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку

робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз

реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і

безпеки праці.

5.2. Визначення кількості повітря, що видаляється через місцеві всмоктуючі пристрої механічної

вентиляції.

Кількість повітря, що може бути видалена через всмоктуючі зонти, бортові відсмоктувачі, витяжні шафи

(повітрозабірні пристрої, що найчастіше використовуються при монтажі та ремонтах електронної апаратури)

визначається за формулою: L=3600*S*V

отв

*μ, де S-площа отвору повітрозабірного пристрою, м

; V

отв

середня швидкість повітря в площині отвору повітрозабірного пристрою, м/с; V

отв

=f(V

р.м.

)

р.м.

- швидкість повітря на робочому місці відповідно до ДСН 3.3.6.042-99,м/с;

μ- коефіцієнт аеродинамічного опору повітрозабірного пристрою.

5.3. Характеристики горючих будівельних матеріалів. Вогнестійкість будівель та конструкцій.

Класифікація будівель за ступенем вогнестійкості

ГРУПА ГОРЮЧОСТІ – класифікаційна характеристика речовин (матеріалів) за горючістю, що

визначається встановленими умовами випробувань. За горючістю будівельні матеріали поділяються на

дві групи: негорючі і горючі

СТУПЕНЬ ВОГНЕСТІЙКОСТІ — це нормована характеристика вогнестійкості будинків і споруд, що

визначається межею вогнестійкості основних будівельних конструкцій. ВОГНЕСТІЙКІСТЬ

КОНСТРУКЦІЙ — здатність конструкції зберігати несучі та (або) огороджувальні функції в умовах

пожежі. МЕЖА ВОГНЕСТІЙКОСТІ КОНСТРУКЦІЇ — показник вогнестійкості конструкції, який

визначається часом від початку вогневого випробування за стандартного температурного режиму до

настання одного з нормованих для даної конструкції граничних станів з вогнестійкості (втрата несучої

здатності; втрата цілісності; втрата теплоізолювальної здатності). Відповідно до чинних СНиП за

вогнестійкістю всі будівлі та споруди підрозділяються на вісім ступенів.

1 - Будівлі з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних

матеріалів, бетону або залізобетону з використанням листових і плитних негорючих матеріалів; 2 - Теж

саме. В покриттях будівель допускається використовувати незахищені сталеві конструкції; 3 - Будівлі з

несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону

або залізобетону з використанням листових і плитних негорючих матеріалів. Для перекриттів

допускається використання дерев’яних конструкцій, захищених штукатуркою або важкогорючими

листовими, а також плитними матеріалами. 4 - Будівлі з несучими та огороджувальними конструкціями

з цільної або клеєної деревини та інших горючих та важкогорючих матеріалів, захищених від вогню та

високих температур штукатуркою та іншими листовими та плитними матеріалами. 5 - Будівлі, до

несучих та огороджувальних конструкцій яких не встановлюються вимоги щодо меж вогнестійкості та

меж поширення вогню

6.1 Запиленість повітря робочої зони. Дія пилу на організм людини. Технологічна шкідливість

пилу, нормування запиленості повітря в робочому середовищі.

Пилом називаються найдрібніші частки твердих речовин, які можуть знаходитись у повітрі у

здійнятому стані.

 Пил токсичних речовин, що здатні розчинятись у воді, потрапляючи в органи дихання а також із

слиною у шлунково-кишковий тракт, розчиняється в рідині слизу, що вкриває поверхні цих

органів, всмоктується у кров і викликає загальне отруєння організму або вражає окремі органи,

якщо вони акумулюють токсичну речовину.

 Пил нетоксичних та малотоксичних речовин також негативно впливає на стан здоровя людей,

здійснюючи так звану фіброгенну дію – в основному подразнення та механічне ураження

легеневих та ін. тканин з наступним заміщенням їх зєднувальною тканиною, що не здатна

виконувати їх фізіологічні функції.

Встановлено середньозмінні ГПКс.з. Для деяких речовин встановлені максимальні разові ГПКм.р.

За одночасної присутності в повітрі робочої зони кількох речовин різнонаправленої дії ГПК

залишаються тими ж, що і за ізольованої дії.

Якщо в повітрі робочої зони одночасно присутні кілька речовин однонаправленої дії, то:



ГПК

, К- фактична концентрація кожної з речовини

Відповідно до ГОСТ 12.1.007-80 шкідливі речовини за ступенем дії на організм людини поділяються на

4 класи

6.2 Основні світотехнічні поняття та співвідношення, іх використання при нормалізації

зорових умов праці.(комментарии есть)

Для оцінки випромінювання в оптичному діапазоні використовуються два критерії:

1) об’єктивний – за енергією випромінювання.

2) суб’єктивний або візуальний – за зоровим образом, що виникає в зоровому аналізаторі людини

внаслідок дії випромінювання.

Основними світлотехнічними поняттями у системі СІ (SI) є:

 Cила світла (J, кандела (кд)).

 Світловий потік, Ф. У загальному випадку нерівномірного освітлення світловий потік

визначається

 Візуальний світловий потік Фv визначається як потужність світлового випромінювання, що

оцінюється за викликаним зоровим відчуттям. люмен (лм)

 спектральна щільність потоку випромінювання за довжиною хвилі

 спектральна щільність потоку випромінювання за частотою

 Світність, R – повний потік випромінювання з одиниці площі поверзні джерела випромінювання

визначається як:

 Освітленість, Е – характеризує щільність потоку випромінювання, що потрапляє на дану

поверхню

 Яскравість, В – для поверхонь, що випромінюють світло, являє собою силу світла, що

випромінюється одиницею площі випромінюючої поверхні в даному напрямку

 Світлова експозиція, Н.

Нормирование ЕО

КЕО е = (Евн/Енар)*100% СМ ФОТО

6.3 Ручні порошкові вогнегасники.

Для гасіння невеликих вогнищ загорянь горючих рідин, газів, електроустановок напругою до 1000 В,

металів і їх сплавів використовуються порошкові вогнегасники ОП-1, ОП-25, ОП-10. У вогнегасниках

цього типу використовуються порошкові склади: ПСБ (бікарбонат натрія з добавками), ПФ (фосфорно-

амміачні солі з добавками), призначені для гасіння деревини, горючих рідин і електроустаткуванні, СІ-2

(сидикагель з наповнювачем) - для гасіння нафтопродуктів і пірофорних з'єднань.

Порошковий вогнегасник ОП-1 місткістю 1 л використовується при гасінні невеликих загорянь на

автомобілях і сільськогосподарських машинах. Заповнений складом ПСБ (порошок сухий

двокарбонатний), що складається з 88 % бікарбонату натрія з додаванням 10 % тальку марки ТКВ,

стеаратів металів (заліза, алюмінія, магнія кальція, цинку) - 9 %. Стійка порошкова хмара, що

утворюється, ізолює кисень повітря і інгібірує горіння.

Порошковий вогнегасник ОП-10 містить в тонкостінному десятилітровому балоні порошок ПС-1

(вуглекислий натрій з добавками). Подається за допомогою стислого газу (азот, діоксид вуглецю,

повітря). Застосовується для гасіння загорянь лужних металів (літію, кадію, натрія) і магнієвих сплавів.

Білет 7

7.1 Основні характеристики процесу зорового сприйняття.

Контрастна чутливість – це здатність зору розрізнювати мінімальну різницю яскравостей обєкта

розрізнення та фона, визначається як



,де

- пороговий яскравісний контраст = K

min

≈0,01

Яскравісний контраст (контраст обєкта розрізнення та фона) визначається як

фо

ВВ





,де

- яскравість обєкта розрізнення,

- яскравість фона.

Яскравістний контраст оцінюється як

малий К  0,2 середній 0,2  К  0,5 великий К  0,5

Спектральна чутливість – здатність зору розпізнавати різні кольори; зумовлена наявністю в зоровому

апараті (сітківці ока) колбочок трьох різновидів, у яких містяться пігменти, здатні поглинати енергію

випромінювання у синій, зеленій та червоній зонах спектра.

Максимальна спектральна чутливість досягається при освітленості 300...500 лк.

Гострота зору – здатність зору розрізнювати дрібні предмети.Гострота зору із збільшенням яскравості

(освітленості) збільшується.

Швидкість розрізнення визначається як Б =

min

( )t



, де

min

- мінімальний час, необхідний для

виявлення (розрізнення) предмета;

залежить від кутових розмірів обєкта, яскравісного контраста, яскравості (освітленості), в середньому

дорівнює 1/20 c.

Час адаптації. Адаптація це здатність зорового аналізатора рефлекторно пристосовуватися до різної

яскравості. Процес зорової адаптації характеризується часом, необхідним для досягнення стабільного

відчуття ясності до кольору обєкта. На здатність до адаптації впливає наявність у полі зору яскравих

джерел світла – погіршується.

7.2 Дія електричного струму на організм людини. Електричні травми, їх причини

Електроток надає на людину три види дії:

·Термічне - біологічні тканини володіють певним електричним опором, відомо що при проходженні

струму через опір відбувається виділення тепла; біологічні тканини складаються значною мірою з

білкових молекул; згортання білка відбувається при температурі більшої 50◦С.

·Електрохимічеськоє - організм людини складається з різних біологічних рідин, всі вони є розчинами

різних солей, при проходженні струму через такий розчин відбувається дисоціація, рідина втрачає свої

функціональні можливості.

·Біоелектрична - биоеэлектрические сигнали втрачаються на фоні зовнішніх електричних сигналів. Це

приводить до порушень працездатності. Різні порушення - електротравми. Дві групи: місцевого

характеру, загального характеру. Місцеві - електричний опік: струмовий - результат проходження

струму через біологічну тканину з виділенням теплової енергії; дуговий - термічна дія електричної дуги,

який виникає при комутаційних операціях, при замиканнях. Загальні - поразки життєво важливих

систем людського організму.

7.3 Основні вогнегасні речовини.Принципи їх дії.

До вогнегасних належать речовини, що мають фізико-хім. вл-ті, які дозволяють створ. умови для

припинення горіння. Використав. такі види вогнегасних реч-н:

 вода;

 вода з добавками, які підвищують її вогнегасну здатність;

 піна;

 газові вогнегасні склади

 вогнегасні порошки;

 комбіновані вогнегасні склади.

Кожн. сп-бу припинення горіння відповідає конкр. вид вогнегасн. засобів, які можна поділити на:

 охолоджувальні (вода, водні розчини, снігоподібна вуглекислота та ін.);

 розбавлювальні (діоксид вуглецю, водяна пара, інертні гази та ін.);

 ізолювальні (хімічна та повітряно-механічна піна, пісок та ін.);

 засоби хімічного гальмування горіння (вогнегасні порошки, брометил, хладон та ін.).

ВОДА –використовують у вигляді компактних струменів та в розпиленому стані. У вигл струменів воду

вик-ють для гасіння більшості твердих горючих речовин та матеріалів. Для нафтопродуктів та інших

горючих рідин вогнегасний ефект води підвищують шляхом подання її в розпиленому стані. Воду не

можна використовувати для гасіння електрооб'єктів, для гасіння речовин та матеріалів, що взаємодіють

із нею.

ПІНА – це колоїдна дисперсна система, яка складається з комірок – пузирчиків газу. Стінки пузирчиків

утворюються із розчинів поверхнево-активних речовин і стабілізаторів. Піни розподіляють на хімічні та

повітряно-механічні.

Порошки відрізняються високою вогнегасною вдатністю та універсальністю, т. здатністю гасити будь-

які матеріали, в тому числі й ті, що не гасяться іншими засобами. Порошкові сполуки є єдиним засобом

гасіння лужних металів, алюмінійорганічних та інших металоорганічних сполучень. Швидко ліквідують

горіння при відносно малому витрачанні, не замерзають, не викликають корозії металів, у зоні горіння

не є електропровідними, не псують речовину та матеріали. Сутність гасіння порошками полягає у

сповільненні реакції горіння, у розведенні пару матеріалів, що горять, і кисню у зоні горіння

порошковою хмарою та газообразними продуктами їх розкладу.

8.1 Забруднення повітряного середовища газом. Нормування загазованості повітряробочої

площі..

Загазованість відбувається внаслідок виділення в повітря газів та парів рідин, що використовуються

в технологічних процесах, під час дихання людей.

Дія газів на організм людини в загальних рисах аналогічна дії токсичного пилу; також аналогічні й

шляхи проникнення їх в організм.( Пил токсичних речовин, що здатні розчинятись у воді,

потрапляючи в органи дихання а також із слиною у шлунково-кишковий тракт, розчиняється в рідині

слизу, що вкриває поверхні цих органів, всмоктується у кров і викликає загальне отруєння організму

або вражає окремі органи, якщо вони акумулюють токсичну речовину.)

Гранично припустимі концентрації (ГПК) загазованості в повітрі приміщень – це концентрація,

яка при щоденній роботі протягом 41 години на тиждень за весь час робочого стажу не може

викликати захворювань або відхилень у стані здоровя.

Відповідно до ГОСТ 12.1.007-80 шкідливі речовини за ступенем дії на організм людини

поділяються на 4 класи, для яких встановлено діапазони значень ГПК:

I клас – надзвичайно небезпечні, ГПКдо 0,1 мг/ м3

II клас – високонебезпечні, ГПК 0,1…1,0 мг/ м3

III клас – помірно небезпечні, ГПК 1,1…10 мг/ м3

IV клас – малонебезпечні, ГПК більше 10мг/ м3

8.2 Принципи проектування природнього освітлення наближеним методом (розрахунок площі

поверхні світових прорізів)

За цією методикою визначається площа світлових прорізів по наступних залежностях:

при бічному освітлені

100

Кkе

заг

ПбЗЗН











при горішньому освітлені

100

л Н З л

П заг л

S е k

S r K





 

 

 

де

- площі світлових прорізів при бічному і горішньому освітленні;

- площа підлоги приміщення;

- нормоване значення КПО;

- коефіцієнт запасу;



- світлова характеристика вікна, яка визначається в залежності

від відношення довжини приміщення

до його глибини В і відношення В до висоти верху вікна над

робочою поверхнею

;

100*

лз





при е=1%

Пб

- коефіцієнт, який враховує затінення вікон будівлями, що стоять навпроти, визначається в

залежності від відношення відстані Р між будинками, що розглядаються, та тими, що стоять навпроти до

висоти карнизу будівлі, що розташована навпроти, над підвіконням вікна, що розглядається

Пб

;

заг



- загальний коефіцієнт світлопроникнення, який визначається формулою

r1 - коефіцієнт, який враховує збільшення КПО при бічному освітленні, завдяки світлу, відбитому

від поверхонь приміщення та підстилаючого шару, який прилягає до будівлі;



- світлова характеристика ліхтаря або світлового прорізу у площині покриття

r2 - коефіцієнт, що враховує збільшення КПО при горішньому освітленні, яке обумовлене

відбиттям світла від поверхонь приміщення;

- коефіцієнт, який враховує тип ліхтаря;

За обчисленою площею світлових прорізів і попередньо прийнятому стандартному прорізу

визначають необхідну кількість світлових прорізів, що розміщуються на зовнішніх стінах ( або

покритті) будівлі у відповідності до його будівельної конструкції та архітектурного рішення.

8.2 Відповідальність за порушення правових та охороних актів про порушення

праці(комментарии).

Штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують

найману працю, посадових осіб та працівників

За порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів

державного нагляду за охороною праці юридичні особи, які відповідно до законодавства

використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до

сплати штрафу у порядку, встановленому законом. Максимальний розмір штрафу не може

перевищувати п’яти відсотків місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка

відповідно до законодавства використовує найману працю. За порушення законів та інших нормативно-

правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного

нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об’єднань винні особи

притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно

із законом.