Шпаргалки - вопросы и ответы к экзамену по ОТ
Подождите немного. Документ загружается.
Білет №23
23.1 Класифікація приміщень за ознакою досяжності електроустаткування особами
електротехнічної кваліфікації
замкнутые электротехнические помещения (электрооборудование,работающее в автономном
режиме) – вентеляц. камеры, электроподстанции, щитовые и т.д. – трбуют эпизодичекого (недолго и
нечасто) контроля со стороны персонала => оборудование может иметь самый низкий уровень защиты,
т.к. там только высокоподгот. специалист и недолго.
электротехнические помещения – требуют присутствия человека в течение всей смены =>
возможна потеря внимания чел. => все токоведущие части заключены в корпуса и т.д.
производственные помещения – есть раб. места с использованием электрооборудования и без =>
для первых нужна подготовка для работы с электрооборудованием, для вторых тоже (вдруг
любопытство...) => никаких открытых элементов, некоторые корпуса блокировка (снижение
напряжение) при попытке проникнуть внутрь, т.е. оборудование защищено.
бытовое помещение – (управленч., столовые, кладовые, канц...) => здесь могут быть люди
совершенно не подготовленные с т.зр. электробезопасности => самый высокий уровень защиты вплоть
до двойной изоляции, диалектрич. корпусов...
23.2 Захист від шуму звукопоглинанням.
Шум – будь-який небажаний звук, котрий заважає. Виробничим шумом називається шум на
робочих місцях, на дільницях або на територіях підприємств, котрий виникає під час виробничого
процесу.
Наслідком шкідливої дії виробничого шуму можуть бути професійні захворювання, підвищення
загальної захворюваності, зниження працездатності, підвищення ступеня ризику травм та нещасних
випадків, пов'язаних з порушенням сприйняття попереджувальних сигналів, порушення слухового
контролю функціонування технологічного обладнання, зниження продуктивності праці.
Шум як фізичне явище — це коливання пружного середовища. Він характеризується звуковим
тиском як функцією частоти та часу. З фізіологічної точки зору шум визначається як відчуття, що
сприймається органами слуху під час дії на них звукових хвиль в діапазоні частот 16 – 20000 Гц.
Загалом шум – це безладне поєднання звуків різної частоти та інтенсивності.
ДІЯ ШУМУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ
Негативний вплив шуму на продуктивність праці та здоров'я людини загальновідомий. Під час
роботи в шумних умовах продуктивність ручної праці може знизитись до 60%, а кількість помилок, що
трапляються при розрахунках, зростає більше, ніж на 50%. При тривалій роботі в шумних умовах перш
за все уражаються нервова та серцево-судинна системи та органи травлення. Зменшується виділення
шлункового соку та його кислотність, що сприяє захворюванню гастритом. Необхідність кричати при
спілкуванні у виробничих умовах негативно впливає на психіку людини.
Вплив шуму на організм людини індивідуальний. У деяких людей погіршення слуху настає через
декілька місяців, а у інших воно не настає через декілька років роботи в шумі. Встановлено, що для 30%
людей шум є причиною передчасного старіння.
Боротьба з шумом в джерелі його виникнення. Це найбільш дієвий спосіб боротьби з шумом.
Створюються малошумні механічні передачі, розроблено способи зниження шуму в підшипникових
вузлах, вентиляторах.
Зниження шуму звукопоглинанням та звукоізоляцією. Об'єкт, котрий випромінює шум,
розташовують у кожусі, внутрішні стінки якого покриваються звукопоглинальним матеріалом. Кожух
повинен мати достатню звукопоглинальну здатність, не заважати обслуговуванню обладнання під час
роботи, не ускладнювати його обслуговування, не псувати інтер'єр цеху. Різновидом цього методу є
кабіна, в котрій розташовується найбільш шумний об'єкт і в котрій працює робітник. Кабіна зсередини
вкрита звукопоглинальним матеріалом, щоб зменшити рівень шуму всередині кабіни, а не лише
ізолювати джерело шуму від решти виробничого приміщення.
Зниження шуму звукоізоляцією. Суть цього методу полягає в тому, що шумовипромінювальний
об'єкт або декілька найбільш шумних об'єктів розташовуються окремо, ізольовано від основного, менш
шумного приміщення звукоізолювальною стіною або перегородкою. Звукоізоляція також досягається
шляхом розташування найбільш шумного об'єкта в окремій кабіні. При цьому в ізольованому
приміщенні і в кабіні рівень шуму не зменшиться, але шум впливатиме на менше число людей.
Звукоізоляція досягається також шляхом розташування оператора в спеціальній кабіні, звідки він
спостерігає та керує технологічним процесом. Звукоізоляційний ефект забезпечується також
встановленням екранів та ковпаків. Вони захищають робоче місце і людину від безпосереднього впливу
прямого звуку, однак не знижують шум в приміщенні.
Зниження шуму акустичною обробкою приміщення. Акустична обробка приміщення передбачає
вкривання стелі та верхньої частини стін звукопоглинальним матеріалом. Внаслідок цього знижується
інтенсивність відбитих звукових хвиль. Додатково до стелі можуть підвішуватись звукопоглинальні
щити, конуси, куби, встановлюватись резонаторні екрани, тобто штучні поглиначі. Штучні поглиначі
можуть застосовуватись окремо або в поєднанні з личкуванням стелі та стін. Ефективність акустичної
обробки приміщень залежить від звукопоглинальних властивостей застосовуваних матеріалів та
конструкцій, особливостей їх розташування, об'єму приміщення, його геометрії, місць розташування
джерел шуму. Ефект акустичної обробки більший в низьких приміщеннях (де висота стелі не перевищує
6 м) витягненої форми. Акустична обробка дозволяє знизити шум на 8 дБА.
23.3 Вимоги ОП до експлуатаційного освітлювального устаткування.
Системы осветления должны соответствовать требованию СниП (по светотехн. ч.) и прав.
устройства електроустановок ПУЭ (разд.6 – эл освещение, 4- эл оборона во взрывооп.зонах , 5- эл-т об в
пожарных зонах). Пом. с ВТ относ. к классу пожароопасных зон класса П-І Іа. На предприятии д.б.
проектная документація на системы освещения. Вновь монтир. системы иск. осв. (реконстр.) должны
приним в эксплуатационной комиссии, состав кот утверждается на предприятии.
Должна быть выполнена констр. измер осв. в расч. точках.
В дальнейшем при эксплуатации пом контрол. измер. освещения должны проверятся не реже раза
в год.
При замене вышедшых из строя источников света недопустимо установка ламп, мощность и
цветность излуч которых не соответствует пректным.
Замена ламп, вышедших из строя может проводится индивидуально и групповым методами.
Вышедший из строя газор. источник света, содержащий ртуть(это все, кроме лсен(!!так написано в
конспекте!!)ламп), должны упаковывать и накапливатьть в спец помещениях, откуда периодически
должныф вывозится на предприятие или полигоны для утилизации.
Осетительн. прибор периодически должен очищатся. Очистка от пыли – не реже 2 раза в год в
помещении с незначительным выделением пыли;не реже 4 раза в год в пемещение со значительным
выделением пыли и дыма.
Для освет. приборов должно использ. напряжение не превышающее 380.220 В в сетях с глухо
заземлен. нейтр., в сетях с изолирован. нейтр. и в сетях с постоянным током - 220В. Применение
автор(такое сокращение в конспекте!!!) запрещен для получения малого напряжения для освещ., в целях
безопасности.
Свет. приборы должны устанавл на всоте не менее 2,5 метра над уровнем пола. В особо опасных
помещен. метал арм. свет. д.б. заземлена или занулена. В этих же помещениях при использ. патр. с
гильзами при замене свет ч-к имеет доступ к гильзе, но не к центральн. контакту.
В свет. мест. освещен. должны использ. штепсели разъема, которые исключ. подключение к
другому напряжению. Вилка потр. физич. не может подключаться в другую (не подключенную) розетку.
Системы аварийного освещения должна підключаться к независимому источнику питання.
Системы эвакуации освещения подключ. к независим. линии энерго..., начиная от щита эл.
станции.
Білет №24
24.1 Классифікація зон за вибухонебезпекою
Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон виконується відповідно до Правил
улаштування електроустановок (ПУЕ).
Характеристика пожежо- та вибухонебезпеки може бути загальною для усього приміщення або
неоднаковою в окремих його частинах (ділянках). Це стосується також надвірних установок і ділянок
території. Залежно від класу зони здійснюється вибір виконання електроустановок таким чином, щоб
під час їх нормальної експлуатації виключити можливість виникнення пожежі від теплового прояву
електричного струму.
До ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ЗОН належать приміщення або обмежений простір у приміщенні
(зовнішній установці чи навколо неї), в яких є в наявності чи здатні утворюватися вибухонебезпечні
суміші. Ці зони поділяються на шість класів: 0, 1, 2, 20, 21, 22.
0 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно, або протягом тривалого
часу (ПРИКЛАД - Вибухонебезпечні зони класу 0 можуть мати місце переважно в межах корпусів
технологічного обладнання і, у меншій мірі, в робочому просторі (вугільна, хімічна, нафтопереробна
промисловість).
1 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище, може утворитися під час нормальної роботи
(тут і далі нормальна робота – ситуація, коли установка працює відповідно до своїх розрахункових
параметрів).
2 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а
якщо воно виникає, то рідко і триває недовго.
20 - простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари
присутній постійно або часто у кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з
повітрям, і простір, де можуть утворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини.
21 - простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в
кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.
22 - простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з’являтися не часто і існувати
недовго, або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати і утворювати вибухонебезпечні
суміші в разі аварії.
24.2 Природна вентиляція. Принципи її проектування.
Вентиляцией называется организованный и регулируемый воздухообмен.
В зависимости от способа перемещения воздуха вентиляция бывает двух типов: * естественная *
искусственная (механическая).
Естественная вентиляция осуществляется вследствие теплового и ветрового напора. Тепловой
напор обусловлен разницей температур, а значит и плотности внутреннего и внешнего воздуха.
Ветровой напор обусловлен тем, что при обдуве здания, с его наветренной стороны создается
повышенное давление, а с подветренной – разреженность.
Естественная вентиляция может быть организованной и неорганизованной. Неорганизованная
естественная вентиляция включает инфильтрацию – просачивание воздуха сквозь неплотности в
окнах, дверях, перекрытиях и проветривание, осуществляемое при открытии окон и форточек.
Организованная естественная вентиляция называется аэрацией. Для аэрации в стенах делают
отверстия для поступления внешнего воздуха, а на крыше или в верхней части здания устанавливают
специальные приспособления (фонари) для удаления отработанного воздуха.
Для увеличения естественной тяги за счет энергии ветра над вытяжными каналами
устанавливают специальные насадки, называемые дефлекторами. Действие дефлектора базируется на
том, что при его обтекании ветром приблизительно на 5/7 поверхности насадки создается
разрежение, вследствие чего в вытяжном канале увеличивается тяга.
Расчет аэрации основан на обеспечении баланса воздухообмена, т. е. количество воздуха, которое
поступает в производственное помещение за единицу времени (проточного воздуха) (L
пр
), равно
количеству воздуха, удаляемого из помещения (L
уд
). Σ L
пр
=Σ L
уд
При неорганизованной вентиляции поступление воздуха в рабочую зону осуществляется за счет
вытеснения теплого воздуха наружным воздухом через неплотности и поры наружных ограждений
(инфильтрация) и через окна, двери, форточки.
Естественная вентиляция экономична, проста, но имеет ряд недостатков. В частности:
применяется в том случае, когда отсутствуют большие выделения вредных в-в в рабочую зону;
воздух поступает в производств. помещение необработанный (неочищ., неувлажн., неподогр.);
не всегда эффективна (при одинаковой температуре наружного воздуха (t
Н
) и воздуха внутри
помещения (t
В
). Согласно СН 245-71 (ДНАОП 0.03-3.01-71) площадь открывающихся устройств должна
быть не менее 20% площади световых проемов.
Ветровой напор создается ветром. Схема обтекания зданий ветром показана на рис. 2.
В этом случае здание строится с учетом розы ветров.
Рис. 2. Схема обтекания здания потоком воздуха
+ - избыточное давление; − - пониженное давление.
Давление ветрового напора определяется по формуле:
pв.н.= αρV²/2,
где а - коэффициент аэродинамики; ρ – плотность воздуха, кг/м
3
; V –
скорость ветра, м/с.
Для наветренной стороны: а =0,7 -0,85; для заветренной стороны а=0,3-0,45.
24.3 Електричні джерела світла. Їх характеристики і види.
При сравнении источников света пользуются следующими характеристиками:
- электрические (напряжение и мощность);
- светотехнические ((((световой поток и максимальная сила света);
- эксплутационные (световая отдача, срок службы);
- конструктивные (форма лампы, форма тела накаливания);
В качестве источника света для освещения используют лампы накаливания и газоразрядные
лампы.
Лампы накаливания являются тепловыми источниками света. Эти лампы характеризуются
простотой конструкции и изготовления, относительно низкой стоимостью, удобством эксплуатации,
широким диапазоном напряжений и мощностей. В месте с тем им присущи и существенные
недостатки: большая яркость (ослепляющее действие); низкая световая отдача (7-20 лм/Вт);
относительно малый срок эксплуатации (до 2,5 тыс. часов); преимущественно желто-красные лучи;
непригодные к работе в условиях вибрации и ударов; высокая температура нагрева (до 140 ºC и
выше), что делает их пожароопасными.
Лампы накаливания используют, как правило, для местного освещения, а также для освещения
помещений с временным пребыванием людей.
В газоразрядных лампах используется электрический разряд в среде инертных газов и паров
метала и люминесценция.
Основным преимуществом газоразрядных ламп является их экономичность. Световая отдача
этих ламп составляет 40-100 лм/Вт; срок эксплуатации – до 10 тыс. часов; температура нагревания –
30-60 ºC. Кроме этого, газоразрядные лампы обеспечивают световой поток практически любого
спектра. По спектральному составу видимого света различают люминесцентные лампы: дневного
света (ЛД); дневного света с улучшенной цветопередачей (ЛДЦ); холодного белого (ЛХБ), теплого
белого (ЛТБ), белого (ЛБ) и желтого (ЛЖ) цветов.
Основным недостатком эти ламп является пульсация светового потока. К недостаткам также
можно отнести сложность схемы включения, шум дросселей, значительное время между включением
и зажиганием ламп, относительно высокая стоимость.
Газоразрядные лампы бывают низкого и высокого давления. Газоразрядные дампы низкого
давления, называемые люминесцентными, широко используются для освещения помещений как на
производстве так и в быту. Но они не могут использоваться при низких температурах, поскольку
плохо зажигаются и характеризуются малой единичной мощностью при больших размерах самих
ламп.
Газоразрядные лампы высокого давления применяются в условиях, когда необходима большая
световая отдача при компактности источников света и стойкости к условиям внешней среды. Чаще
всего используются металлогалогенные (МГЛ), дуговые ртутные (ДРЛ) и натриевые (ДНаТ).
Кроме газоразрядных ламп для освещения промышленность выпускает лампы специального
назначения: бактерицидные, эритемные и др.
К основным характеристикам источников искусственного освещения принадлежат:
номинальное напряжение питания, В; электрическая мощность лампы, Вт; световой поток, лм;
световая отдача, лм/Вт; срок эксплуатации; спектральный состав света, стоимость.
Білет №25
25.1 Вибір світильників за характеристиками світлорозподілу.
Светильник – это световой прибор, состоящий из источника света (лампы) и осветительной
арматуры. Осветительная арматура перераспределяет световой поток лампы в пространстве, или
изменяет его свойства (например, изменяет спектральный состав излучения), защищает глаза
работника от ослепительного действия лампы. Кроме того, она защищает источник света от
воздействия окружающей пожаро- и взрывоопасной или химически активной среды, механических
повреждений, пыли, грязи, атмосферных осадков.
Основными светотехническими характеристиками светильников являются: светораспределение,
кривая силы света, кпд и защитный угол.
По светораспределению, определяемому отношением потока, излучаемого светильником в
нижнюю полусферу к полному световому потоку (Θ=Ф
н.п.
/Ф
св
) светильники делятся на пять классов:
1) прямого света (Θ >80%); 2) преимущественно прямого света (60%< Θ≤80%); 3) рассеянного света
(40%< Θ≤60%); 4) преимущественно отраженного света (20%< Θ≤40%); 5) отраженного света
(Θ≤20%).
Кривые силы света (КСС) светильников могут иметь разную форму в пространстве вокруг
светового устройства: концентрированную (К), глубокую (Г), косинусную (Д), полуширокую (Л),
широкую (Ш), равномерную (М), синусную (С).
Світлорозподіл освітлювального приладу визначає якість освітлення та енергетичну ефективність
освітлювальної системи.
Світлорозподіл характеризується: 1) відношенням світлового потоку, що випромінюється світильником
у нижню напівсферу, до повного світлового потоку світильника; 2) формою кривої сили світла.
За першою ознакою світильники підрозділяються на 5 груп: 1) світильники прямого світла (п) – у нижню
напівсферу випромінюється не менше 0,8 Ф (всього світлового потоку світильника); 2) світильники переважно
прямого світла (н) – у нижню напівсферу випромінюється (0,6...0,8) Ф; 3) світильники розсіяного світла (р) – у
нижню напівсферу випромінюється (0,4...0,6) Ф; 4) світильники переважно відбитого світла (в) – у нижню
напівсферу випромінюється (0,2...0,4) Ф; 5) світильники відбитого світла (о) – у нижню напівсферу
випромінюється не більше 0,2Ф.
У маркіровці світильників належність до групи позначається відповідною літерою: П, Н, Р, В, О.
За формою кривої сили світла світильники підрозділяються на 7 типів: 1) концентрована форма кривої
сили світла (К) – максимальна сила світла має місце в межах кута α<15º (α – кут між нормаллю до
освітлюваної поверхні та вектором сили світла J
α
); 2) глибока форма кривої сили світла (Г) – максимальна сила
світла в межах α<30º; 3) косинусна форма кривої сили світла (Д) – сила світла під кутом α визначається як J
α
=
J
0
cosα, максимальне значення в межах α<35º; 4) напівширока форма кривої сили світла (Л) – максимальна сила
світла при α=35...55º; 5) широка форма кривої сили світла (Ш) – максимальна сила світла при α=55...85º; 6)
синусна форма кривої сили світла (С) – сила світла під кутом α візначається як J
α
= J
0
sinα, максимальне
значення при α=70...90º; 7) рівномірна форма кривої сили світла (М) – сила світла однакова в усіх напрямках
J
α
=J
0
.
Для освітлення приміщень, стіни та стеля яких мають невисокі відбиваючі властивості (наприклад,
виробничі приміщення з великим відсотком засклення стін, з ферменним перекриттям), рекомендується
використовувати світильники прямого світла з концентрованою або глибокою кривими сили світла; але вони
створюють нерівномірну яскравість у полі зору та різкі тіні.
При освітленні виробничих приміщень, стіни та стеля яких характеризуються високими відбиваючими
властивостями, доцільно використання світильників переважно прямого світла з косинусною кривою сили
світла.
Для освітлення адміністративних приміщень із світлим оздобленням стін та стелі, приміщень учбових
закладів, конструкторських та креслярських бюро, де бажано усунення тіней, рекомендується застосування
світильників розсіяного та переважно відбитого світла з рівномірною та напівширокою кривими сили світла.
Світильники відбитого світла з широкою та синусною кривими сили світла використовуються в
приміщеннях, де необхідно повністю позбутися тіней та для архітектурно-художнього освітлення.
У відповідності до ДСанПіН 3.3.2.007-98 (пункт 3.2.5 та додаток 4) у приміщеннях з ПЕОМ
допускається використання світильників таких класів світлорозподілу: 1) прямого світла (П); 2) переважно
прямого світла (Н); 3) переважно відбитого світла (В). Це світильники серій ЛПО, ЛСО а також їх вітчизняні
та зарубіжні аналоги.
25.2 Захист від дії шумів звукоізоляції
Захист від шуму звукоізоляцією використовується для зниження рівнів звукового тиску зумовлених
прямою звуковою хвилею, що проникає у приміщення зовні, із суміжних приміщень, розповсюджується від
працюючого обладнання, що встановлене у самому приміщенні.
При проектуванні захисту звукоізоляцією після визначення необхідного зниження рівнів звукового
тиску у розрахунковій точці
тр
L
обирається один з можливих варіантів технічної реалізації цього метода.
Такими варіантами можуть бути:
для захисту від зовнішнього шуму застосування стін та перегородок з матеріалів з підвищеною
звукоізолюючою здатністю, вікон із трьохшарових скло пакетів, багатошарових дверей з ущільненням
притвору і т.ін.;
для захисту від внутрішнього шуму – укриття обладнання звукоізоляційним кожухом, перенесення
обладнання у суміжне приміщення з забезпеченням дистанційного керування, спорудження звукоізолюючої
кабіни для оператора.
Коли обрано той чи інший варіант, здійснюється вибір матеріалу звукоізолюючих конструкцій, при
цьому звукоізолююча здатність (за каталогами або довідниками) обраних матеріалів чи конструкцій повинна
бути не меншою за необхідне зниження рівнів звукового тиску
тр
L
у відповідних октавних смугах частот.
Оскільки спроектована конструкція в цілому може мати звукоізолюючу здатність дещо нижчу за
характеристики вихідних матеріалів, необхідно визначити рівні звукових тисків в октавних смугах частот за
звукоізолюючим огородженням. Наближено це можна обчислити за формулою:
n
i
eoieoi
n
i
UL
eoi
SSL
eoiсум
1
.....
1
10
...
lg1010lg10
...
,
де:
L
- рівень звукового тиску за звукоізолюючим огородженням, дБ;
... eoi
S
- площа і-го огороджуючого елементу, м
2
;
сум
L
- сумарний рівень звукового тиску джерел шуму, дБ;
... eoi
U
- звукоізоляція і-го огороджуючого елементу, дБ;
... eoi
- ревербераційний коефіцієнт звукопоглинання поверхні і-го огороджую чого елементу.
Отримане значення
L
не повинно перевищувати
доп
L
.
25.3 Вимоги охорони праці до робочих місць ПО
Обладнання і організація робочого місця з ЕОМ мають забезпечувати відповідність конструкції всіх
елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам з урахуванням характеру
і особливостей трудової діяльності.
Конструкція робочого місця користувача має забезпечити підтримання оптимальної робочої пози.
Робочі місця з ВДТ слід так розташовувати відносно світлових прорізів, щоб природне світло падало
збоку, переважно зліва.
При розміщенні робочих столів з ВДТ слід дотримуватись таких відстаней: між бічними поверхнями
ЕОМ - 1,2 м; від тильної поверхні одного ЕОМ до екрана іншого - 2,5 м.
Екран ЕОМ має розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, що становить 600...700
мм.
Розташування екрана ВДТ має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині
під кутом +30° до нормальної лінії погляду працюючого.
Клавіатуру слід розташовувати на поверхні столу на відстані 100...300 мм від краю, звернутого до
працюючого. У конструкції клавіатури має передбачатися опорний пристрій.
Для забезпечення захисту і досягнення нормованих рівнів комп'ютерних випромінювань необхідно
застосовувати приекранні фільтри, локальні світлофільтри та інші засоби захисту, що пройшли
випробування в акредитованих лабораторіях і мають щорічний гігієнічний сертифікат.
26.1 Вибір світильників за умовами оточуючого середовища
Наиболее давний в выпуске источник – лампа накаливания, хотя они не рекомендованы. Почему не
рекомендованы – самый низко экономичный способ, абсолютная видность – 7-20 Лм. Искажение
цветовосприятия и короткий срок эксплуатации – около 1000 часов.
Галагенные лампы накаливания – с колбой в виде трубки, внутренний объем заполнен инертными
газами с добавлением паров йода. Колба лампы не темнеет. Нить накаливания регенерируется.
Рефлекторные галагенные лампы накалывания – очень не равномерная освещенность по световому
пятну, которое они создают. Срок службы – 2-3 тыс. часов.
Рекомендовано – газорозрядные лампы: газосветные, люминесцентные и комбинированного действия.
Газосветные делятся на три типа: Дуговые, ртутные с исправленной цветопередачей; Ксеноновые
лампы; Натриевые.
Люминесцентные лампы (термин не очень точный, так как они тоже относятся к газоразрядным
лампам комбинированного типа, источник – дуговой разрез в парах ртути. Излучение происходит в
невидимом человеку диапазоне – ультрафиолетовом) или люминисцентные лампы низкого давления,
представляющие собой конструкции в виде трубки с электрическими замкнутыми вольфрамовыми
спиральками.
Лампы комбинированного действия. К этой группе относятся ДРЛ (дуговые ртутно люминесцентные
лампы). Нерекомендовано использовать в помещении, где работают люди, но для наружного освещения
и производственных помещений с h > 8-10 м - эти лампы незаменимы.
Лампы смешанного света (вольфрамо-газоразрядные) – имеют колбы эллипсоидной формы с
винтовым цоколем, внутри газоразрядная трубка с парами ртути и вольфрамовая спираль накаливания,
последовательно соединенная с газообразующей трубкой. Используется в любом светильнике. V≈23-25
Лм/Ват, R
a
≈25-30, t≈5000 часов.
26.2 Занулення.
Занулення – це навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним провідником металевих
нормально неструмопровідних частин, які можуть опинитися під напругою.
Нульовий захисний провідник – це провідник, який з’єднує частини, що підлягають зануленню, з
глухозаземленою нейтральною точкою обмотки джерела струму або її еквівалентом.
Принцип дії занулення полягає в перетворені замикання фази на корпус в однофазне коротке
замикання, тобто замикання між фазним і нульовим провідниками, з метою одержання великого струму,
здатного забезпечити спрацьовування максимального струмового захисту. Внаслідок цього
електроустановка автоматично вимикається апаратом захисту від струмів короткого замикання.
Для зменшення небезпеки ураження струмом, яка виникає внаслідок обриву нульового
провідника, влаштовують додаткове заземлення нульового провідника
Прижелании схема 10 билет
26.3. Будівельно-планувальні протипожежні заходи
Оскільки повністю виключити імовірність виникнення пожежі неможливо, то необхідно
використовувати стратегію обмеження її наслідків, яка досягається такими заходами:
забезпеченням потрібної вогнестійкості будівель та споруд;
забезпеченням своєчасної евакуації людей та відповідності чинним нормам шляхів
евакуації;
створенням умов для ефективного гасіння пожежі;
обмеженням поширення пожежі;
своєчасною ліквідацією горіння.
МЕТОДИ ЗАХИСТУ НЕСУЧИХ МЕТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ
збільшення товщини захисного шару шляхом обкладення цеглою, бетонуванням,
штукатуренням;
встановленням теплоізолювальних облицювань (екранів);
нанесення вогнезахисних покриттів.
ВОГНЕЗАХИСТ ДЕРЕВИНИ ТА КОНСТРУКЦІЙ, ЩО ВИКОНАНІ З НЕЇ
До традиційних способів вогнезахисту дерев’яних конструкцій відносять штукатурення. Ефективним
способом зменшення пожежної небезпеки деревини є вогнезахисне просочування.
1 – легкопросочувані;
2 – помірно просочувані;
3 – важкопросочувані.
27.1 Вимоги до режимів праці і відпочинку при роботі з ПО.
При організації праці, пов'язаної з використанням ВДТ ЕОМ і ПЕОМ, для збереження здоров'я
працюючих, запобігання професійним захворюванням і підтримки працездатності передбачаються
внутрішньозмінні регламентовані перерви для відпочинку. При виконанні робіт, що належать до різних
видів трудової діяльності, за основну роботу з ВДТ слід вважати таку, що займає не менше 50%
робочого часу. Впродовж робочої зміни мають передбачатися:
- перерви для відпочинку і вживання їжі (обідні перерви);
- перерви для відпочинку і особистих потреб (згідно з трудовими нормами);
- додаткові перерви, з урахуванням особливостей трудової діяльності.
Правилами встановлюються такі внутрішньозмінні режими праці та відпочинку при роботі з ЕОМ при
8-годинній денній робочій зміні в залежності від характеру праці:
- для розробників програм із застосуванням ЕОМ слід призначати регламентовану перерву для
відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожну годину роботи за ВДТ;
- для операторів із застосуванням ЕОМ слід призначати регламентовані перерви для відпочинку
тривалістю 15 хвилин через кожні дві години;
- для операторів комп'ютерного набору слід призначати регламентовані перерви для відпочинку
тривалістю 10 хвилин після кожної години роботи за ВДТ.
У всіх випадках, коли виробничі обставини не дозволяють застосувати регламентовані перерви,
тривалість безперервної роботи з ВДТ не повинна перевищувати 4 години.
При 12-годинній робочій зміні регламентовані перерви повинні встановлюватися в перші 8 годин
роботи аналогічно перервам при 8-годинній робочій зміні, а протягом останніх 4-х годин роботи,
незалежно від характеру трудової діяльності, через кожну годину тривалістю 15 хвилин.
Для зниження втомлення зорового аналізатора, поліпшення мозкового кровообігу, доцільно деякі
перерви використовувати для виконання комплексу вправ, які наведені у Державних санітарних
правилах і нормах роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин
ДСанПІН 3.3.2.007-98.
27.2 Захисне відключення. Область застосування. Принципи проектування.
Це система захисту, яка забезпечує автоматичне відключення пошкодженого електроустаткування
чи ділянки мережі при виникненні в них небезпеки ураження людини електричним струмом.
Схема ПЗВ складається з:
-датчиків, які реагують на зміни режиму мережі;
-виконавчих елементів (комутуючі пристрої і т.п.)
В основу класифікації схем ПЗВ покладено принцип параметра мережі чи електроустаткування, що
змінюється при появі пошкоджень. Схеми, які реагують:
-на напругу на корпусі відносно землі;
-на струм замикання на землю;
-на напругу фази відносно землі (в мережах з ізольованою нейтраллю);
-на напругу нульової послідовності (в мережах з ізольованою нейтраллю);
-на струм нульової послідовності; ПЗВ можуть застосовуватись як самостійний спосіб захисту
замість занулення чи
-вентильні схеми (контролю ізоляції);
-схеми на оперативному струмі (змінному чи постійному);
-комбіновані схеми;
Такі схеми можуть застосовуватись для пересувного електроустаткування чи електроустаткування,
яке стоїть на грунтах з великим С.
27.3 Ручні вуглекислотні вогнегасники.
Ручні вогнегасники однакові по пристрою і складаються із сталевого високоміцного балона, в горловину
якого укручено замочно-пусковий пристрій вентильного або пістолетного типу, сифонової трубки, яка
служить для подачі вуглекислоти з балона до замочно-пускового пристрою, і раструба-снігоутворювача.
У вогнегаснику ОУ-8 розтруб приєднується до замочної головки через броньований шланг завдовжки
0,8 м. Балони вогнегасників заповнені рідкою вуглекислотою під тиском 6-7 МПа. Ручні вуглекислотні
вогнегасники (ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8) призначені для гасіння загорянь різних речовин і матеріалів, за
винятком речовин, які можуть горіти без доступу повітря, загорянь на електрифікованих залізничному і
міському транспорті, електроустановок під напругою до 380 В. Температурний режим зберігання і
застосування вуглекислих вогнегасників від мінус 40 °З до плюс 50 °З.
28.1.Вимоги до профілактичних медичних оглядів користувачів ПО та медичні противопоказання
при роботі з ПО.
Працюючі з ВДТ підлягають обов'язковим медичним оглядам: попереднім - при влаштуванні на роботу і
періодичним - протягом трудової діяльності, відповідно до наказу МЗ України N 45 від 31.03.94 р.
Періодичні методичні огляди мають проводитися раз на два роки комісією в складі терапевта,
невропатолога та офтальмолога. До складу комісії, що проводить попередні та періодичні медичні
огляди, при необхідності (за наявністю медичних показань), можуть залучатись до оглядів лікарі інших
спеціальностей.
Основними критеріями оцінки придатності до роботи з ВДТ мають бути показники стану органів зору:
гострота зору, показники рефракції, акомодації, стану бінокулярного апарату ока тощо. При цьому
необхідно враховувати також стан організму в цілому.
Жінки, що працюють з ВДТ, обов'язково оглядаються акушеромгінекологом один раз на два роки.
Жінки з часу встановлення вагітності та в період годування дитини грудьми до виконання всіх робіт,
пов'язаних з використанням ВДТ, не допускаються.
Виконання вимог, наведених в Правилах, в комплексі з практичним здійсненням первинних та
спеціальних заходів повинно стати нормою діяльності всіх фахівців, безпосередньо пов'язаних з
навчальними та виробничими колективами.
28.2 Принципи проектування штучної вентиляції
Проектування штучної вентиляції здійснюється за наступним алгоритмом.
1. Складається схема вентиляційної системи (зображується в масштабі);
2. Визначається кількість повітря необхідна для вентиляції.
3. Визначена кількість повітря розподіляється по повітрозабірних чи повітророзподільчих пристроях.
4. Вентиляційна схема розподіляється на розрахункові дільниці за принципом: дільниця – це частина
системи, по якій проходить постійна кількість повітря. Визначається довжина дільниць.
5. На кожній розрахунковій дільниці приймається оптимальне значення швидкості повітря з
рекомендованих довідниками.
6. За кількістю повітря, що проходить по дільниці, та щвидкістю руху повітря визначається площа
перерізу повітровода, а за площею приймається стандартний діаметр.
7. Визначаються втрати тиску на окремих дільницях і в системі в цілому за формулою:
H = H
ст
+ H
м
,
де H – загальні втрати тиску; H
ст
– статичні втрати тиску; H
м
– динамічні втрати тиску на місцевих
опорах H
ст
= R*l
R – втрати тиску на дільниці довжиною 1м. l – довжина розрахункової дільниці
)2/(
2
gVH
м
- коефіцієнт місцевого опору відповідної фасонної частини вентиляційної системи
V – швидкість руху повітря;
- густина повітря; g – прискорення сили тяжіння
8. За розрахованними значеннями необхідної кількості повітря та загальних втрат тиску в системі по
аеродинамічних характеристиках вибирається вентилятор. По аеродинамічній характеристиці
встановлюється фактичний тиск, що створює вентилятор, подаючи розрахункову кількість повітря,
а також коефіціент корисної дії вентилятора.
9. Визначається необхідна потужність на валу вентилятора за формулою:
)3600102/(
фв
LHN
, кВт
де
L
– розрахункова кількість повітря
H
ф
– фактичний тиск, створюємий вентилятором
- коефіціент корисної дії вентилятора
10. За визначеною потужністю на валу вентилятора по каталогах підбирається електродвигун привода,
а також, якщо кількість обертів вентилятора і двигуна не співпадають, вибирається редуктор.
28.3 Класифікація зон за пожежною небезпекою
Розрізняють наступні зони пожежної небезпеки:
Зона горіння-частина простору, в якій безпосередньо відбувається горіння.
Зона теплового впливу-прилеглий до зони горіння простір, в якому проходить тепловий обмін між
зоною горіння та навколишнім середовищем, конструкціями та матеріалами.
Зона задимлення - простір, суміжний з зоною горіння, в якому можливе розповсюдж. продукту горіння.
Зона токсичності-об’єм простору, заповнений димовими газами, що вміщують токсичні продукти
горіння в концентраціях, небезпечних для життя та здоров’я людей.