Шпаргалки - вопросы и ответы к экзамену по ОТ

Подождите немного. Документ загружается.

Білет 18

18.1. Закон України про колективні договори та угоди (1.07.93)

Колективний договір, угода укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами

зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відношень та

узгодження інтересів трудящих, власників і уповноважених ними органів. Колективний договір

укладається на підприємствах незалежно від форми власності, що використовують найману працю і

мають право юридичної особи. Угода укладається на державному, галузевому, регіональному рівнях на

двосторонній основі. Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом

з однієї сторони й одним або декількома профспілковими або іншими, уповноваженими на

представництво трудовим колективом органами чи представниками трудящих. Угоди на регіональному

рівні укладаються між місцевими органами державної влади й об’єднаннями профспілок. Право на

ведення переговорів і укладання колективних договорів, угод надається від імені найманих робітників

профспілкам. Умови колективних договорів і угод обов’язкові для підприємств і сторін, що їх уклали.

Забороняється включати в договори та угоди умови, що погіршують становище робітників.

Забороняється будь-яке втручання, що може обмежити законні права робітників з боку представницької

або виконавчої влади, господарського управління, політичних партій, власників при укладанні

колективних договорів та угод. У колективних договорах встановлюються взаємні зобов’язання сторін: -

Зміни в організації виробництва і праці; -Забезпечення продуктивної зайнятості; -Нормування оплати

праці, форми і розмір заробітної плати, доплат, надвишок, премій; -Визначаються гарантії, компенсації,

пільги; -Режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку; - Умов і охорони праці; -Забезпечення

житлово-побутового, культурного, медичного й іншого обслуговування; -Гарантії діяльності

профспілкових і інших організацій трудящих.

Власник зобов’язаний ознайомити всіх робітників (і знову прийнятих) із колективним договором.

Будь-яка із сторін за 3 місяці до закінчення терміна дії колективного договору письмово повідомляє інші

сторони про початок переговорів. Інша сторона протягом 7 днів повинна почати переговори. Для

ведення переговорів створюється робоча комісія з представників сторін, що готує проект договору. Для

вирішення розбіжностей створюється примирлива комісія або обирається посередник. Якщо і це не дає

результатів, припускається проведення страйку.

Підписання колективного договору, угоди. :Проект колективного договору обговорюється в

трудовому колективі і виноситься на рішення загальних зборів (конференції) трудового колективу. Після

схвалення на зборах представники сторін не пізніше 5 днів підписують його. Угода підписується не

пізніше, ніж через 10 днів після завершення колективних переговорів.

Зміни і доповнення до колективного договору, угоди можуть вноситися тільки при взаємній згоді

сторін. Контроль за виконанням колективного договору, угоди здійснюється сторонами, що їх укладали.

Відповідальність за порушення і невиконання колективного договору, угоди - Штраф у розмірі до 100

мінімальних зарплат і дисциплінарно до звільнення. Порядок притягнення до відповідальності -

Вирішується судом за заявою однієї із сторін, за представленням комісій або прокуратури.

18.2. Основні види горіння та характеристики пожежонебезпечності речовиного типу.

(комментарии)

Залежно від агрегатного стану пального та окисника розрізняють три види горіння: ГОМОГЕННЕ

ГОРІННЯ газів і пароподібних горючих речовин в середовищі газоподібного окисника; ГЕТЕРОГЕННЕ

ГОРІННЯ твердих горючих речовин в середовищі газоподібного окисника; ГОРІННЯ ВИБУХОВИХ

РЕЧОВИН ТА ПОРОХІВ.

Горіння рідких горючих речовин в рідких окисниках є різновидом гетерогенного горіння.

За швидкістю поширення полум’я горіння поділяється на: ДЕФЛАГРАЦІЙНЕ — швидкість

полум’я в межах декількох м/с; ВИБУХОВЕ — швидкість полум’я до сотень м/с; ДЕТОНАЦІЙНЕ —

поширюється із надзвуковими швидкостями порядку тисяч м/с.

Дозвукове горіння поділяється на ламінарне та турбулентне. ЛАМІНАРНЕ горіння

характеризується пошаровим поширенням фронту полум’я по свіжій горючій суміші, ТУРБУЛЕНТНЕ

— змішування шарів потоку.

Етапи розвитку пожежі: I етап пожежі — перетворення загоряння в пожежу, тривалість — 1-3 хв. II

етап пожежі — зростання зони горіння —5-6 хв. III етап пожежі — бурхливий процес горіння,

температура всередині приміщення досягає 250-300 ‘С, починається об’ємний розвиток пожежі, 6-9 хв.

IV етап — як результат руйнування засклення, приплив свіжого повітря різко сприяє розвитку пожежі.

Температура всередині приміщення підвищується з 500-600 ‘С до 800-900 ‘С. швидкість вигоряння

максимальна. Тривалість — 9-12 хв. V етап — стабілізація пожежі на 20-25 хв від початку горіння. VI

етап — зниження інтенсивності горіння.

Активна ділянка пожежі включає в себе чотири зони: ЗОНА ГОРІННЯ, ЗОНА ТЕПЛОВОГО

ВПЛИВУ, ЗОНА ЗАДИМЛЕННЯ, ЗОНА ТОКСИЧНОСТІ.

ГОРІННЯ ТВЕРДИХ РЕЧОВИН ТА МАТЕРІАЛІВ. Коли тверда речовина піддається впливу

полум’я, його температура підвищується, що може викликати пожежу. Ймовірність виникнення пожежі

залежить від таких факторів: характеру твердої речовини, яка може бути горючою або негорючою; маси

твердої речовини ; стану твердої речовини; спосіб, за допомогою якого запалюється тверда горюча

речовина.

ГОРІННЯ РІДИН. РІДИНИ. До рідин належать також тверді плавкі речовини, температура

плавлення або краплепадіння яких менше 50 °С.

Рідини, які горять, поділяються на ГОРЮЧІ та ЛЕГКОЗАЙМИСТІ. До легкозаймистих належать

всі горючі рідини, що мають температуру спалаху нижче 61 °С (при визначенні в лабораторних умовах

у закритому тиглі) або 66 °С (у відкритому тиглі).

Горіння рідин відбувається у газовій фазі та являє собою складний фізико-хімічний процес. Як

результат випаровування, над поверхнею рідини утворюється паровий потік, змішування та хімічна

взаємодія якого з киснем повітря забезпечує формування зони горіння, тобто тонкого шару газів, що

світиться. процес горіння рідин називається дифузійним горінням. Розміри та форма полум’я рідин

суттєво залежать від діаметра резервуара, в якому відбувається горіння. Зі збільшенням діаметра

резервуара висота полум’я збільшується. Полум’я рідин у пальниках малого діаметра буде ламінарним,

у резервуарах — турбулентним.

ГОРІННЯ ГАЗІВ. ГАЗИ. Будь-яка суміш горючого газу з повітрям спалахує при контакті з

розжареним тілом, та полум’я, що виникає, поширюється, якщо концентрація газу знаходиться в

інтервалі між нижньою та верхньою концентраційними межами поширення полум’я. Швидкість

поширення вогню залежить від природи горючого газу, температури навколишнього середовища і тиску

та змінюється від 1 до 2000 м/с. У процесі поширення полум’я тепло, що виділяється під час реакції,

витрачається на нагрівання свіжої суміші та частково витрачається в навколишнє середовище. Якщо

втрати тепла перевищать певне критичне значення, то виникне прогресивне зниження температури

полум’я, а потім його загасання.

ПИЛ — дисперговані тверді речовини та матеріали з розміром частинок менше 850 мкм.

Характерною особливістю горіння пилоповітряних сумішей в реальних умовах є те, що первісно об’єм

газозависі, що утворився, може викликати переведення до стану зависі (взмучування) відкладеного пилу

та їх наступне вигорання.

18.3 Розрахунок природнього освітелння.

На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають наступні чинники –

світловий клімат; площа та орієнтація світлових отворів, ступінь чистоти скла в світлових отворах,

пофарбування стін та стелі приміщення; глибина приміщення, наявність предметів, що заступають вікно

як зсередини так і з зовні приміщення

Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна оцінка цього виду освітлення

проводиться за відносним показником — коеф. природного освітлення (КПО) де Е

вн

—

освітлен. в даній точці всередині приміщ., що створюється світлом неба (безпосереднім чи відбитим);

ЗОВН

— освітленість горизонтальної поверхні, що створюється в той самий час ззовні світлом

повністю відкритого небосхилу.

Нормовані значення КПО визначаються „Будівельними нормами і правилами" (СНиП 11-4-79) В

основі визначення КПО покладено розмір об'єкта розпізнавання, під яким розуміють предмет, що

розглядається або ж його частину, а також дефект, який потрібно виявити.

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) у

відповідності з нормованим значенням КПО.

Розрахунок площі вікон при боковому освітленні проводиться за допомогою наступного співвідн.

де S

— площа вікон; S

— площа підлоги приміщення; е

— нормоване значення КПО:

— коеф. запасу: n

— світлова хар-ка вікон: k

буд

— коеф., що враховує затінення вікон протилежними

будівлями; Т

— загальний коеф. світлопропускання; r — коеф., що враховує підвищення КПО завдяки

світлу, відбитому від поверхонь приміщення та поверхневого шару, що прилягає до будівлі (земля,

трава).

Білет №19

19.1 Кодекс законів про працю в Украіні.

Основні трудові права та обов’язки працівників: право на працю з оплатою не нижче

встановленого державою мінімального розміру; перепідготовку в разі вивільнення в результаті переходу

на ринкову економіку; право на відпочинок відповідно до обмеження робочого дня, тижня, оплачувані

відпустки; право на здорові й безпечні умови праці; право на об’єднання в професійні спілки. Рівність

трудових прав громадян України.

Законодавство України про працю складається з Кодексу законів про працю та інших актів

законодавства України про працю. Колективний договір укладається між власником та профспілковими

організаціями або іншими, уповноваженими на представництво трудовим колективом, органами

відповідно до Закону України про колективні договори та угоди. Трудовий договір є угодою між

працівниками і власником або уповноваженим ним органом. Особлива форма– контракт. Гарантії при

прийнятті на роботу; строки договору (контракту), порядок укладання; можливість застосування

випробування при прийнятті на роботу, строк випробування (не може перевищувати 3 місяці, в окремих

випадках за погодженням з профспілкою 6 місяців), для робітників 1 місяць.

Обов’язок працівника особисто виконувати доручену йому роботу; переведення на іншу роботу в

разі виробничої потреби, простою та ін. Підстави припинення трудового договору. Переважне право на

залишення на роботі при звільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці.

Гарантії права на працю; порядок вивільнення працівників (персональне повідомлення за 2 місяці);

пільги і компенсації звільнюваним працівникам; зайнятість населення.

Тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Скорочена

тривалість робочого часу (встановлюється для підлітків; для учнів, що працюють у вільний від навчання

час; на роботах зі шкідливими умовами праці; працівників освіти – викладачів; лікарів та ін.) – 24 для

учнів, 36 годин на тиждень. Тривалість робочого часу в нічні зміни скорочується на 1 годину. Заборона

роботи в нічний час (з 10 години вечора до 6 години ранку) вагітних жінок і матерів, що мають дітей

віком до 3-х років, осіб молодших 18 років.. Робота змінами, перерви між змінами (не менше подвійної

тривалості зміни). Поділ робочого дня на частини. Обмеження надурочних робіт (у виняткових

випадках). Заборона залучення до надурочних робіт вагітних жінок, підлітків та ін. Граничні норми

надурочних робіт (не більше 4-х годин протягом 2-х днів поспіль і 120 годин на рік). Перерва для

відпочинку і харчування; вихідні дні; заборона роботи у вихідні дні; компенсація за роботу у вихідний

день; святкові і неробочі дні; щорічні відпустки. Норми праці; заміна і перегляд норм праці; строк дії

норм праці. Запроваджуються власником за погодженням з профспілковим комітетом. Оплата праці;

мінімальний розмір заробітної плати; індексація заробітної плати; форми і системи оплати праці;

тарифні ставки і оклади; строки виплати заробітної плати.

19.2 Точковий метод розрахунку штучного освітлення при застосуванні точкових джерел

світла.

Метод універсальний – використовуючи його можна спроектувати будь-яку систему штучного

освітлення довільно орієнтованих поверхонь.

Відповідно до цього методу вважається, що джерело або кілька джерел світла створюють

нерівномірну освітленість поверхні і розрахунок виконується для певних точок цієї поверхні.

Розрахункові залежності, за якими визначається світловий потік лампи, що встановлюється у

світильнику, мають такий вигляд:













ЗН

КЕ

1000











ЗН

hКЕ

1000



;

де Ф

- світловий потік лампи, лм; Е

- нормоване значення освітленості у розрахунковій

точці,лк; К

- коефіцієнт запасу, що враховує зменшення світлового потоку лампи внаслідок

забруднення пилом та старіння лампи; h – висота підвісу світильника, м; µ – коефіцієнт, що враховує

збільшення освітленості за рахунок відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення; е

– умовна

освітленість в розрахунковій точці, що створюється і-тим світильником з даною висотою підвісу та

умовною лампою із світловим потоком 1000 лм (визначається за графіком просторових ізолюкс – див.

малюнок, d – діаметр світлової плями);



–відносна освітленість у розрахунковій точці, що

створюється і-тим світильником з відносною висотою підвісу

1



та умовною лампою із світловим

потоком 1000 лм (визначається за графіком відносних (лінійних) ізолюкс – див. малюнок,



– відносна

відстань розрахункової точки до проекції світильника на горизонтальну площину;



– відносний

лінійний розмір світильника);



– коефіцієнт переходу від горизонтальної освітленості, що

створюється і-тим світильником у розрахунковій точці до освітленості похилої площини, що проходить

через ту саму точку.



;

cos







;

cos







; після підстановки та перетворень отримуємо:



sincos



; N – кількість світильників у приміщенні.

За обчисленим значенням світлового потоку за каталогом обирається стандартна лампа (умови

вибору ті ж самі, що й при користуванні методом

коефіцієнта використання світлового потоку – див.

вище).

19.3 Електрозахисні засоби.

Електрозахисними засобами називаються

вироби, що переносяться та перевозяться і слугують для захисту людей, які працюють з

електроустановками, від ураження електричним струмом, від дії електричної дуги та електромагнітного

поля.

Залежно від призначення електрозахисні засоби підрозділяються на ізолюльвані, огороджувальні

та запобіжні.

Ізолювальні електрозахисні засоби призначені для ізоляції людини від частин електроустановок,

що знаходяться під напругою та від землі, якщо людина одночасно доторкається до землі чи заземлених

частин електроустановок та струмопровідних частин чи металевих конструктивних елементів

(корпусів), які опинилися під напругою.

Розрізняють основні та додаткові електрозахисні засоби. До основних належать такі електрозахисні

засоби, ізоляція яких протягом тривалого часу витримує робочу напругу електроустановки, і тому ними

дозволяється доторкатись до струмопровідних частин, що знаходяться під напругою:

 при роботах у електроустановках з напругою до 1000 В – діелектричні рукавички,

ізолювальні штанги, інструменти з ізольованими ручками, струмовимірювальні кліщі;

 при роботах в електроустановках з напругою вище 1000 В – ізолювальні штанги,

струмовимірювальні та ізолювальні кліщі, покажчики напруги.

Додаткові ізолювальні захисні засоби мають недостатні ізолювальні властивості, тому призначені

лише для підсилення захисної дії основних засобів, разом з якими вони і застосовуються. До них

належать:

 при роботах у електроустановках з напругою до 1000 В – діелектричні калоші, килимки,

ізолювальні підставки;

 при роботах в електроустановках з напругою вище 1000 В – діелектричні рукавички, боти,

килимки, ізолювальні підставки.

Огороджувальні електрозахисні засоби призначені для тимчасового огороджування

струмопровідних частин (щити, бар’єри, переносні огорожі), а також для заземлення вимкнутих

струмопровідних частин з метою запобігання ураження струмом при випадковій появі напруги

(тимчасове заземлення).

Запобіжні електрозахисні засоби та пристосування призначені для захисту персоналу від

випадкового падіння з висоти (запобіжні пояси); для забезпечення безпечного піднімання на висоту

(драбини, „кігті”), для захисту від світлової, теплової, механічної дії електричної дуги (захисні окуляри,

щитки, спецодяг, рукавички тощо).

Білет №20

20.1 Розрахунок штучного освітлення методом коефіціентів використання світлового

потоку при застосуванні лінійних джерел світла.

Цей метод придатний для проектування системи загального рівномірного освітлення горизонтальних

робочих поверхонь, тобто, коли можна приблизно врахувати різницю між середньою та мінімальною

освітленістю та використати залежність між світловим потоком джерела світла та середньою

освітленістю горизонтальної поверхні.

Розрахункова формула має такий вигляд:









ZКSЕ

ЗН

, лм де Ф

- світловий потік лампи, лм;

- нормоване значення мінімальної освітленості, лк; S - площа приміщення, м

; К

- коефіцієнт

запасу, що враховує забрудненість повітряного середовища приміщення пилом та зменшення світлового

потоку джерела світла під час експлуатації;

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення, що визначається за залежністю:

норм

сер

min



значення Z залежить від форми кривої сили світла, світильника, а також співвідношення відстані між

світильниками  та висотою їх підвісу h - відстань по нормалі від світильника до робочої поверхні;

N - кількість світильників у приміщенні, визначається за формулою



N 

S - площа приміщення, м

;

 - відстань між світильниками, м – визначається за висотою підвісу світильників та рекомендованим

для відповідної форми кривої сили світла відношенням  : h;

 - коефіцієнт використання світлового потоку джерела світла – його значення залежить від

коефіцієнта корисної дії (ККД) або номера умовної групи світильника, від індексу приміщення i

)( blh







- довжина приміщення , м; b - ширина приміщення, м;

а також значення  залежить від коефіцієнтів відбиття стелі 

, стін 

ст

, робочої поверхні (або

підлоги) 

За обчисленим значенням світлового потоку за каталогом обирається стандартна лампа, світловий

потік якої може відрізнятися від розрахункового не більш ніж +20% ... –10%. Якщо відхилення

виходить за зазначені межі, необхідно скоригувати кількість світильників і виконати перерахунок.

Цей метод можна застосовувати при проектуванні загального рівномірного освітлення

горизонтальних робочих поверхонь, якщо лінійне джерело світла з певним припущенням можна

розглядати як точкове, тобто якщо значення відношення l

2,0r

. Такі умови мають місце за

відносно великої висоти підвісу світильника, освітленні приміщення поодиноким світильником або

рядами світильників з досить великими розривами між ними

h5,0



Розрахункова формула має такий вигляд:









ЗН

Фn

ZКSЕ

де N - кількість світильників у приміщенні; Е

- нормоване значення мінімальної освітленості, лк; S -

площа приміщення, м

; К

- коефіцієнт запасу; Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення,

п – кількість ламп у світильнику; Ф

- світловий потік лампи, лм;  - коефіцієнт використання світлового

потоку;

Якщо отримане значення кількості світильників N > 1, треба рівномірно розмістити їх на плані

приміщення, керуючись рекомендованим значенням відношення  : h для відповідної форми кривої

сили світла світильника, та визначити . Якщо  < 0,5 h, треба перейти до точкового метода.

20.2 Класифікація приміщень за небезпекою ураження електричним струмом.

За ступенем небезпеки ураження електричним струмом всі приміщення поділяються на три

категорії: приміщення без підвищеної небезпеки; приміщення з підвищеною небезпекою; особливо

небезпечні приміщення.

Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю однієї з наступних умов, що

створюють підвищену небезпеку:

 високої відносної вологості повітря (перевищує 75 % протягом тривалого часу);

 високої температури (перевищує 35 °C протягом тривалого часу);

 струмопровідного пилу;

 струмопровідної підлоги (металевої, земляної, залізобетонної, цегляної і т. п.);

 можливості одночасного доторкання до металевих елементів технологічного устаткування чи

металоконструкцій будівлі, що з’єднані із землею та металевих частин електроустаткування, які можуть

опинитися під напругою.

Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю однієї із умов, що створюють

особливу небезпеку:

 дуже високої відносної вологості повітря (близько 100 %);

 хімічно активного середовища;

 одночасною наявністю двох чи більше умов, що створюють підвищену небезпеку.

Приміщення без підвищеної небезпеки характеризуються відсутністю умов, що створюють

особливу або підвищену небезпеку.

Оскільки наявність небезпечних умов впливає на наслідки випадкового доторкання до

струмопровідних частин електроустаткування, то для ручних переносних світильників, місцевого

освітлення виробничого устаткування та електрифікованого ручного інструменту в приміщеннях з

підвищеною небезпекою допускається напруга живлення до 36 В, а у особливо небезпечних

приміщеннях – до 12 В.

20.3 Ручні вуглекислотні вогнегасники.

Такі гази, як діоксид вуглецю (вуглекислота), азот, аргон, гелій та індій, не підтримують горіння.

Вогнегасна для цих агентів полягає у розчиненні повітря та зниженні у ньому концентрації кисню до

межі, при якій горіння припиняється. Вуглекислота використовується в стані газу та снігу.

Її вогнегасний ефект грунтується на зниженні концентрації кисню в осередку горіння до такого

ступеню, що горіння не можливе. Крім того, вуглекислота, що викидається у вигляді снігу при

температурі мінус 78°С, має різку охолоджуючу дію. Вогнегасна концентрація повинна бути не меншою

30% (за об'ємом), З 1л рідкої вуглекислоти утворюється 506 л. газу і 280 г снігу. Вуглекислота не

справляє додаткової руйнуючої дії на об'єкт, що захищається, та використовується для гасіння пожеж

при займанні різних речовин, матеріалів та об'єктів, включаючи електроустаткування під напругою.

Углекислотные огнетушители выпускаются как ручные, так и передвижные. Ручные огнетушители

одинаковы по устройству и состоят из стального высокопрочного баллона, в горловину которого

ввернуто запорно-пусковое устройство вентильного или пистолетного типа, сифонной трубки, которая

служит для подачи углекислоты из баллона к запорно-пусковому устройству, и раструба-

снегообразователя. Для приведения в действие углекислотного огнетушителя необходимо направить

раструб-снегообразователъ на очаг пожара и отвернуть до отказа маховичок или нажать на рычаг

запорно-пускового устройства. При переходе углекислоты из жидкого состояния в газообразное

происходит увеличение её объема в 400—500 раз, сопровождаемое резким охлаждением до

температуры -72 °C и частичной кристаллизацией; во избежание обморожения рук нельзя дотрагиваться

до металлического раструба. Эффект пламегашения достигается двояко: понижением температуры

очага возгорания ниже точки воспламенения, и вытеснением кислорода из зоны горения негорючим

углекислым газом.

Білет №21

21.1 Шуми. Їх вплив на організм людини. Принципи нормування шумів.

Шум - вредный производственный фактор, воздействующий на органы слуха и организм человека

в целом, в том числе на центральную нервную систему, нарушает ёё регуляторную функцию.

Шум приводит к ослаблению внимания, замедлению психических реакций, что способствует

увеличению числа ошибок при работе, снижает производительность труда, увеличивает брак, приводит

к возникновению производственных травм и несчастных случаев. Длительное воздействие шума

большой интенсивности приводит к патологическому состоянию органов слуха, которое может перейти

в профессиональное заболевание тугоухость и глухоту. Вредное воздействие шума на организм

человека тем больше, чем сильнее шум и чем продолжительнее его действие.

Источниками звуков являются колеблющиеся твёрдые, жидкие и газообразные среды.

В зависимости от происхождения шумы бывают :

механические – возникают при движении отдельных деталей и узлов оборудования, машин, аппаратов,

приборов и т.д.; аэродинамические - возникают в результате движения воздуха, газов или

газообразных сред с большой скоростью; гидродинамические – возникают в результате

нестационарных и стационарных режимов движения жидкости; электромагнитные – возникают в

результате воздействия переменных магнитных сил, приводящих в колебательное движение детали и

узлы электрических машин, аппаратов, приборов.

Нормирование шума осуществляется в соответствии с “Санітарними нормами виробничого шуму,

ультразвуку та інфразвуку” ДСН 3.3.6.042-99.

Нормируемыми параметрами постоянного шума являются :

уровень звукового давления, в дБ, в октавных полосах со среднегеометрическими частотами 31,5;

63; 125; 250; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц;

уровень шума, в дБА, измеренный по шкале «А» временной характеристики «медленно»

шумомера.

При анализе шума диапазон звуковых частот разбивают на октавные полосы. Октавная полоса

характеризуется отношением частот в конце октавы (f

) и в начале октавы (f

) как 2:1, т.е. f

=2/1=2.

Полуоктавная полоса характеризуется отношением частот как f2 / f1 = √2, Третьоктавная - f2 / f1 =

(2)^(1/3) . Полоса характеризуется среднегеометрической частотой f

с.г.

, в Гц - f

с.г.

= (f

)^0.5

Нормируемым параметром непостоянного шума (колеблющегося во времени и прерывистого)

является эквивалентный (по энергии) максимальный уровень шума, в дБА.

Для импульсного шума нормируемым параметром является эквивалентный уровень шума, в

дБА

экв

и максимальный уровень шума, в дБА.

Эквивалентный (по энергии) уровень данного непостоянного шума- это уровень постоянного

шума, который имеет то же воздействие, что и данный непостоянный шум за тот же промежуток

времени.

Определение эквивалентного уровня прерывистого и колеблющегося во времени шума

осуществляется в соответствии с методикой, изложенной в ДСН 3.3.6.037-99.

Кроме того, эквивалентный уровень шума можно определить по формуле Laэкв = 10*lg( 1/

T * ∫(PA / P0)^2*dt) (от 0 до Т) где Т- время действия шума, ч; Р

- текущее значение

среднеквадратичного звукового давления с учётом коррекции «А» шумомера, Па; Р

- пороговое

значение звукового давления, Па. (Р

=2∙10

-5

Па).

Допускается для характеристики непостоянного шума применять дозу шума или относительную

дозу шума.

Доза шума – это интегральная величина, учитывающая акустическую энергию, воздействующую

на организм человека за определённый промежуток времени, Па

∙ч : Д = ∫(PA)^2*dt) (от 0 до Т)

где Р

- текущее значение среднеквадратичного звукового давления с учётом коррекции «А»

шумомера, Па.

Относительная доза шума

100,

ОТН

доп

 

Дотн = Д/Ддоп где Д

доп

- допустимая доза шума.

Максимальный уровень колеблющегося во времени и прерывистого шума не должен

превышать 110 дБА, а импульсного – 125 дБА.

Ведомственными нормативными документами разрешается устанавливать допустимые уровни

шума для отдельных видов трудовой деятельности с учётом тяжести и напряжённости труда.

Работающих в зонах с уровнем звука выше 80 дБА администрация обязана снабжать средствами

индивидуальной защиты.

21.2 Захисне відключення.Область застосування та принцип дії.

Застосовується, як основний або додатковий засіб, якщо безпека не може бути забезпечена шляхом

влаштування заземлення, або іншими способами захисту. Обмежує час проходження струму по тілу люд

Захисне вимикання – це швидкодіючий захист, який забезпечує автоматичне вимкнення

електроустановки (не більше ніж 0,2 с) при виникненні в ній небезпеки ураження струмом.

21.3 Положення про навчання з питань охорони праці.

Стаття 20. Навчання з питань охорони праці

Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж

(навчання) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних

випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням, затвердженим

Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному

доборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних

нормативних актів про охорону праці.

Посадові особи згідно з переліком, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за

охороною праці, до початку виконання своїх обов’язків і періодично один раз на три роки проходять у

встановленому порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або

регіонального управління охороною праці з участю працівників органу державного нагляду та

профспілок.

Міністерство освіти України організує вивчення основ охорони праці в усіх навчальних закладах

системи освіти, а також підготовку та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з

урахуванням особливостей виробництва відповідних галузей народного господарства за програмами,

погодженими з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Основним нормативним документом, що встановлює порядок та види навчання і перевірки знань з

охорони праці є Типове положення про навчання з питань охорони праці (далі - Типове положення),

затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 17.02.1999 р. N 27.

Допуск до роботи (виконання навчальних практичних завдань) без навчання і перевірки знань з

питань охорони праці забороняється.

Відповідальність за організацію і здійснення навчання та перевірки знань працівників з питань

охорони праці покладається на керівника підприємства, в структурних підрозділах (цеху, дільниці,

лабораторії, майстерні тощо) - на керівників цих підрозділів, а контроль - на службу охорони праці.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному

доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань

відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Усі працівники, які приймаються на постійну чи тимчасову роботу, і при подальшій роботі,

повинні проходити на підприємстві навчання в формі інструктажів з питань охорони праці, надання

першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні

аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується спеціально уповноваженим центральним

органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час

прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання,

інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Білет №22

22.1 Фактори, что визначають умови праці під час роботи з відеотерміналами ПО.

Площа, виділена для одного робочого місця з відеотерміналом.

Розміщення відносно світлових прорізів

Конструкція робочого місця користувача відеотерміналу

Розташування екрану та клавіатури відносно користувача

22.2 Принципи проектування штучного освітлення точковим методом при застосуванні

лінійних джерел світла.

Алгоритм: Обирається система освітлення приміщення (для невиробничих приміщень використовується

система загального рівномірного освітлення); Обираються значення норм освітленості, показників

засліпленості або дискомфорту, коефіцієнта пульсації освітленості; Обирається тип джерела світла; якщо

обрані лампи розжарювання, попередні значення норм треба скорегувати; Обираються світлові прилади;

Обирається метод розрахунку; Виконується розрахунок.

Проектування штучного освітлення з лінійними джерелами світла має ряд особливостей, обумовлених

тим, що лише в небагатьох випадках світильник з лінійним джерелом світла може розглядатися як точковий,

як правило, відношення lc : r > 0,2; номенклатура потужностей люмінесцентних ламп значно вужча ніж

точкових джерел світла і тому за розрахунковим значенням світлового потоку найчастіше неможливо

підібрати стандартну лампу, світловий потік якої відрізнявся б від розрахункового не більш ніж на +20...-10%;

світильники для люмінесцентних ламп, як правило багатолампові та призначені для ламп певної потужності,

таким чином, обираючи при проектуванні світильник, визначають і потужність лампи та їх кількість у

світильнику; світильники з люмінесцентними лампами розміщуються у приміщеннях найчастіше у вигляді

суцільних або переривчастих ліній (рядів). Аналіз розподілу освітленості, створюваної світильниками з

лінійними джерелами світла та косинусною формою кривої сили світла в повздовжній площині (найбільш

розповсюджений тип люмінесцентних світильників), показує, що освітленість змінюється обернено

пропорційно квадрату відстані до розрахункової площини лише до значень відношення l

: h < 3 ( l

– довжина

ряду світильників, h - висота підвісу світильників над розрахунковою площиною). Якщо значення відношення

: h



3 , світна лінія може розглядатися як нескінченна, а освітленість, створювана нею, змінюється

обернено пропорційно відстані у першому ступені.

Враховуючи сказане вище, для проектування штучного освітлення з застосуванням лінійних джерел

світла можна рекомендувати також метод коефіцієнта використання світлового потоку та точковий метод, але

розрахункові залежності вирішуються відносно N - кількість світильників у приміщенні, або N

- кількість

світильників у ряду, що забезпечує нормовану освітленість у приміщенні або розрахунковій точці.

Метод, як відзначалося вище, універсальний, придатний для проектування будь-яких систем освітлення

довільно орієнтованих робочих поверхонь.

Вид розрахункової формули залежить від значення відношення l

: h.

Якщо ряд світильників короткий (l

: h < 3) розрахункова формула має такий вигляд:









iiл

pЗН

Фn

lhКЕ

1000



; для довгих рядів (l

: h



3):









iiл

pЗН

Фn

lhКЕ

1000



;

де N

– кількість світильників у одному ряду; Е

– нормоване значення освітленості, лк; К

– коефіцієнт

запасу, що враховує зменшення світлового потоку лампи внаслідок забруднення пилом та старіння лампи; h –

висота підвісу світильників, м; l

– довжина ряду світильників; п – кількість ламп у світильнику; Ф

–

світловий потік лампи, лм; µ – коефіцієнт, що враховує збільшення освітленості за рахунок відбиття світла від

внутрішніх поверхонь приміщення; 

– відносна освітленість в розрахунковій точці, що створюється і-тим

напіврядом світильників, що має питомий світловий потік 1000 лм/м; 

– коефіцієнт переходу від

горизонтальної освітленості, створюваної і-тим напіврядом світильників у розрахунковій точці до освітленості

похилої площини; m – кількість напіврядів, що враховуються при розрахунку ( враховуються напівряди, що

створюють освітленість не менш за 5% від максимальної від напівряду, найближчого до розрахункової точки);

напівряди отримують, проводячи на розрахунковій схемі слід площини, перпендикулярної до рядів

світильників (див. мал.), що необхідно для користування графіками лінійних ізолюкс, побудованими в одному

квадранті.

Після того, як визначена кількість світильників у ряду необхідно обчислити розрахункову довжину ряду:

та порівняти результат з довжиною приміщення l

Якщо l

= l

- світильники розміщуються вздовж приміщення суцільними рядами.

< l

- світильники розміщуються рівномірно за довжиною ряду з розривами , якщо <0,5h, ряд

можна вважати суцільним й перерахунок не потрібний, якщо 



0,5h, необхідно врахувати наявність

невипромінюючих частин ряду (розривів).

> l

- розрахункова кількість світильників за довжиною приміщення не може бути розміщена –

необхідно робити перерахунок, попередньо змінивши кількість рядів, тип світильників, потужність ламп і т.і.

22. 3 Захист від статичної електрики.(комментарии)

Статическое электричество – это совокупность явлений, связанных с возникновением,

накоплением и релаксацией свободного электрического заряда на поверхности или в объёме

диэлектрических и полупроводниковых веществ, материалов и изделий. Возникновение зарядов

статического электричества является результатом сложных процессов перераспределения электронов

или ионов при соприкосновении двух разнородных тел (веществ).

Нарушение поверхностного контакта при трении тел приводит к электризации – возникновению

электрических зарядов, которые могут удерживаться на поверхности этих тел в течение длительного

времени. Такие заряды, в отличии от подвижных зарядов динамического электричества (электрический

ток) находятся в статическом состоянии.

Электростатические заряды возникают: 1) при трении диэлектрических тел друг о друга или о

металл (например, ременные передачи); 2) при переливании, перекачивании, перевозки в ёмкостях

горючих и легковоспламеняющихся жидкостей; 3) при транспортировке горючих газов трубопроводом;

4) при дроблении диэлектриков; 5) при перемещении сухого запыленного воздуха со скоростью свыше

15 – 20 м/с и т.п.

При благоприятных условиях, например, при низкой влажности воздуха статические заряды не

только создаются, а и накапливаются. Когда в результате такого накопления они приобретут высокий

потенциал, то может возникнуть быстрый искровой разряд между частями оборудования или разряд на

землю. Такой искровой разряд при наличии горючих смесей может привести к взрыву или пожару.

Заряды статического электричества могут создаваться или передаваться (контактным или

индукционным путем) телу человека. Если возникают искровые разряды, то они вызывают

физиологическое действие в виде укола или незначительного толчка, которые сами по себе не являются

опасными для человека (сила тока разряда очень мала). Однако, учитывая неожиданность такого

разряда, в человека может возникнуть испуг, вследствие которого может быть рефлекторное движение,

приводящее к травмированию (работа на высоте, возле подвижных незащищенных частей оборудования

и т.д.).

Систематическое воздействие электростатического поля повышенной напряженности вызывает, в

первую очередь, функциональные расстройства центральной нервной и сердечно-сосудистой систем.

Предельно допустимая напряженность электрического поля Е

доп

на рабочих местах не должна

превышать 60 кВ/м, если время воздействия t

не превышает 1 час; при 1 час < t

< 9 часов —Едоп=60√tв

Защита от статического электричества достигается тремя основными способами: 1)

предотвращением возникновения и накапливания статического электричества; 2) ускорением стекания

электростатических зарядов; 3) нейтрализацией электростатических зарядов.

Предотвратить возникновение статического электричества или уменьшить его величину можно

сменой опасной технологии. Ускорению стекания зарядов способствует заземление оборудования,

увеличение электропроводности материалов. Нейтрализация зарядов осуществляется вследствие

ионизации воздуха индукционными, высоковольтными, радиоактивными и комбинированными

нейтрализаторами.