Школьник І.О. Фінансовий ринок України: сучасний стан і стратегія розвитку

Подождите немного. Документ загружается.

261

Продовж. табл. 4.6

Чинники Характеристика проблемної ситуації

Коефіцієнт монетизації має низьке значення, що свідчить про наявність

грошового дефіциту в країні та створення ситуації, за якої суттєво

знижується ділова активність суб’єктів господарювання

Операції з облігаціями внутрішньої державної позики є недостатньо

ефективними. Ці державні папери, що повинні бути міцним фундаментом

розвитку фінансового ринку країни, є недостатньо надійними. Операції,

що проводяться з ними, відбуваються нерівномірно, кількість запланованих

операцій значно нижче кількості фактично проведених. Обсяги

субнаціональних облігацій, емітованих органами місцевого самоврядування

на ринку капіталу країни, мають несуттєву частку, рівень їх надійності

є досить низьким

Що формуються

в межах фінансової

системи

Зростають потреби в довгострокових джерелах фінансування діяльності.

Формується розбіжність заощаджень та інвестицій у розрізі терміновості,

що може призвести до серйозних кризових ситуацій на фінансовому ринку

Виходячи з проведених вище досліджень, можна охарактеризува-

ти проблеми на основі тих висновків, що були зроблені раніше. Отже,

з точки зору розвитку фінансового ринку під впливом економічних

чинників можна зробити ряд висновків стосовно тих проблем, які на

сьогодні вимагають докладання зусиль як законодавчого, так і фінан-

сового характеру.

Розглянувши вплив зазначених чинників, можна зробити висно-

вок, що на сьогодні важливого значення набуває розвиток не тільки

сфери промисловості, а й інших сфер економіки. При цьому необхідно

підкреслити, що у сфері промисловості найбільшу частку на сьогодні

мають обробна промисловість, а в її межах машинобудування, значна

частка продукції, що виготовляється, є експортною продукцією. На

сьогодні майже відсутньою є продукція, що розробляється у сфері ін-

формаційного забезпечення та високих технологій.

Існуюча структура ВВП за видами діяльності свідчить про те, що

структура економіки країни є незбалансованою. Все це вимагає розро-

бку на рівні держави стратегічної концепції розвитку економіки в на-

прямку відповідних структурних зрушень, появи досить потужного

інноваційного напрямку діяльності, який можна підтримати перш за

все за рахунок коштів Державного бюджету.

Крім того, необхідно створити, зокрема на законодавчому рівні,

умови, які б сприяли розміщенню емітованих вітчизняними суб’єктами

господарювання цінних паперів у межах національного ринку, але

в даному напрямку є перш за все ряд проблем економічного характеру,

262

а саме – відсутність потужних інституціональних інвесторів. Багато

в чому ця проблема пов’язана з рівнем фінансової глибини економіки.

Як було зазначено, коефіцієнт монетизації економіки України має

досить низьке значення. В 2006 році відношення ВВП до грошового

агрегату М

становило близько 48 %, при нормативному значенні на

рівні 60-70 %.

Для економіки країни таке відхилення від норми свідчить про те,

що існує грошовий дефіцит, і як наслідок – знижується ділова актив-

ність. Причиною цього можуть бути приховані кризові процеси, які

обумовлені політикою “грошового затиску”. Ця ситуація обумовлена

існуючою структурою економіки країни, майже повною відсутністю

інноваційних процесів.

На сьогодні вирішити дану проблему лише шляхом монетарної

політики неможливо, оскільки, якщо Національний банк у сучасних

умовах наситить економіку грошима і доведе значення показника фі-

нансової глибини до нормативного рівня, то тим самим він спричи-

нить суттєве зростання інфляції. Вирішення цієї проблеми криється

перш за все в немонетарній складовій інфляції.

Проблема, що пов’язана з дисбалансом заощаджень та інвестицій

за термінами утворення, вимагає на сьогодні перш за нарощення капі-

талізації банківської системи країни з урахуванням потреб реального

сектора економіки.

Такий висновок обумовлений тим, що як зазначалось раніше, ос-

новними посередниками в трансформації заощаджень в інвестиції на

сьогодні в країні є саме банківські установи. І від того, наскільки ба-

нківська система зможе відреагувати сьогодні на потреби суб’єктів

господарювання в отриманні перш за все кредитів довгострокового

характеру, спрямованих на технічну реконструкцію, модернізацію, ре-

зультатом чого може бути суттєве зростання конкурентоспроможності

продукції за рахунок ефекту від енергозбереження та ресурсозбере-

ження, буде зокрема залежати, в напрямку якої моделі розвиватиметь-

ся в стратегічному періоді фінансовий ринок країни.

Враховуючи все викладене вище, ми вважаємо, що якщо найбли-

жчим часом не будуть докладені зусилля в напрямку вирішення про-

блем інституціонального і економічного характеру, фінансовий ринок

країни розвиватиметься в рамках інерційної моделі, наслідки якої по-

дані в таблиці 4.7.

263

264

Отже, з даних, наведених в таблиці 4.7, можна зробити висновок,

що рухаючись у межах інерційної моделі, фінансовий ринок країни не

зможе повноцінно виконувати базову функцію – забезпечення суб’єктів

господарювання достатнім обсягом фінансових ресурсів з метою роз-

ширеного відтворення, і як наслідок зростання економічного розвитку

країни, втратить свою конкурентоспроможність, яка є і так досить ни-

зькою. Крім того, перебуваючи в такому стані, фінансовий ринок є

прямою загрозою національній безпеці. В такій ситуації будь-які кро-

ки в напрямку інтеграції України в європейський економічний простір

досить швидко призведуть до поглинання інфраструктури ринків ка-

піталу краще організованими і капіталізованими конкурентами, банк-

рутства професійних учасників ринку та необхідності отримання

українськими підприємствами фінансових ресурсів на іноземних рин-

ках за ціною, що склалася в умовах, відмінних від українських реалій.

Підтвердженням цьому є те, що згідно з даними Державної комісії

з цінних паперів та фондового ринку і Світової федерації бірж за під-

сумками 2006 року на фондових біржах в Україні обсяг торгів акціями

склав 6 млрд. грн., що в порівнянні з Лондонською фондовою біржею

дорівнює 28-ми хвилинам торгів у середньостатистичний день, Вар-

шавською біржею – 5 днів торгів (56 млрд. дол. за 2006 рік), Російсь-

кими ММВБ та РТС – половина дня торгів (582 млрд. дол. за 2006 рік),

Будапештською біржею – 8 днів торгів (31 млрд. дол.).

Слід також звернути увагу і на той факт, що і стосовно банківсь-

ких установ на сьогодні сформувався досить значний інтерес з боку

іноземних інвесторів. Так за даними Національного банку України

протягом 2006 року спостерігалось збільшення кількості банків

з іноземним капіталом з 23 до 35, з них 13 банків – зі 100-процентним

іноземним капіталом. Загальні активи банків з іноземним капіталом

за 2006 рік збільшились на 105,7 млрд. грн. і станом на початок

2007 року становили 159,2 млрд. грн., або 45,1 %, від загальних ак-

тивів усіх банків. Слід зазначити, що серед банків з іноземних капі-

талом присутні банки, які входять до 10 найбільших банків, зокрема

ВАТ “Райфайзен Банк Аваль”, ЗАТ “АКІБ “УкрСиббанк”.

Надмірна лібералізації доступу на фінансовий ринок країни

може привести до домінування іноземних банків. А це обертає пе-

реваги міжнародної конкуренції в їх недоліки: зниження капіталіза-

ції вітчизняної банківської системи, виведення внутрішніх інвести-

ційних ресурсів на міжнародні фінансові ринки, зниження рівня

конкуренції.

265

Ключова складова ринків капіталу – ринки емісійних цінних па-

перів – відзначаються низькою капіталізацією, недостатньою прозорі-

стю, обмеженою ліквідністю. Вітчизняні ринки – вузькі за переліком

інвестиційно-привабливих об’єктів інвестування, дрібні за часткою

випусків цінних паперів, які є у вільному обігу, “засмічені” цінними

паперами з низькими інвестиційними якостями.

Регульовані ринки, представлені фондовими біржами, становлять

мізерну частину національного ринку цінних паперів, є інституційно-

розпорошеними і значною мірою віртуальними, оскільки на них відбу-

вається здебільшого формальна реєстрація угод з цінними паперами,

а не їх реальне виконання. Все вищезазначене підтверджує низьку

ефективність функціонування фінансового ринку країни на сьогодні.

Для того, щоб створити ефективно функціонуючий фінансовий

ринок, необхідно розробити комплексну стратегічну модель розвитку.

Метою побудови стратегічної моделі розвитку, на наш погляд, пови-

нно бути перетворення національного фінансового ринку в головний

механізм реалізації інвестиційних програм суб’єктів господарювання

шляхом ефективного використання заощаджень домогосподарств та

коштів накопичувальних систем. Стратегічна модель розвитку фінан-

сового ринку повинна передбачати розробку концептуального підходу

щодо вирішення цілого ряду завдань як інституціонального, так і еко-

номічного, технічного та технологічного характеру.

Ключові параметри стратегічного розвитку фінансового ринку

України подано на рис. 4.12. Вони включають в себе важелі впливу на

фінансовий ринок, а саме – адміністративні важелі через процес регу-

лювання та моніторингу, а також економічні фактори монетарного та

немонетарного характеру. Стосовно монетарних важелів впливу, то

вони визначаються перш за все напрямками та особливостями про-

ведення грошово-кредитної політики в країні, тобто фактично ви-

значаються Національним банком України як ключовим органом

проведення даної політики. Немонетарні важелі визначаються прове-

денням політики щодо визначення пріоритетних галузей розвитку,

особливостями функціонування реального сектора економіки країни,

його потребами в короткострокових та довгострокових джерелах фі-

нансування, здатності до самофінансування та відповідно можливості

отримання коштів з державного бюджету на безповоротній основі.

266

267

Метою стратегічного розвитку фінансового ринку повинно бути

створення ефективного середовища для акумуляції сукупних фінансових

ресурсів та їх розміщення з метою розвитку національної економіки,

а для цього необхідно перетворення фінансового ринку в головний

ефективний механізм реалізації інвестиційних програм. Для досяг-

нення визначеної мети повинні бути виконані завдання інституційного

та економічного характеру.

З метою формування ефективного фінансового ринку потрібно

концептуально визначитись з базовою архітектурою фінансового рин-

ку, оскільки на сучасному етапі його розвитку присутні ознаки як ба-

нкоцентричної, так і ринково орієнтованої моделей. З врахуванням

тенденцій на міжнародних фінансових ринках, на наш погляд, у нас на

сьогодні є унікальна можливість використати всі останні тенденції

і створити найбільш оптимальні умови розвитку фінансового ринку,

але при цьому необхідно розглядати банківську систему та ринок ка-

піталу не як конкурентів, а як взаємозалежні сегменти розвитку фі-

нансового ринку, і прийняти той факт, що для економічного зростання

країни дуже важливо мати як надійну та стабільну банківську систему,

так і сильний ринок капіталу. Крім того, необхідно вивчити практику

створення потужних інтегрованих фінансових посередників – фінан-

сових супермаркетів, які, на нашу думку, в Україні найбільш реально

створити саме на основі банків.

Крім того, одним із ключових параметрів розвитку фінансового

ринку України є механізм функціонування ринкової інфраструктури,

який також потребує вирішення цілого ряду проблем, що дозволило б

створити прозорі та ефективні умови для обслуговування операцій з

капіталом.

Важливим параметром стратегічного розвитку фінансового ринку

є визначення базових критеріїв розвитку та ефективності фінансового

ринку. Дане питання на сьогодні є найменш дослідженим, оскільки, як

правило, основні критерії розвитку фінансового ринку країни зводять-

ся до монетарних параметрів, безперечно, це правильно, але лише ча-

стково. Якщо виходити з ключової мети стратегічного розвитку, то

фінансовий ринок повинен забезпечити не тільки покращення показ-

ників розвитку фінансової системи країни, але і показників розвитку

реального сектора економіки, що може проявитись перш за все в по-

казниках економічного зростання на основі технічної реконструкції та

модернізації суб’єктів господарювання реального сектора економіки.

У світовій практиці в даному аспекті напрацьовано дві базові концеп-

ції – ліберальну та консервативну. Ліберальна концепція базується на

виключно фінансових критеріях і є досить обґрунтованою. Вона має

268

конкретний перелік показників, що розраховуються в основному на

основі даних діяльності банківської системи країни. Консервативна

концепція визначається на основі критеріїв розвитку реального секто-

ра економіки, але визначити безпосередній вплив фінансового ринку

на розвиток суб’єктів господарювання реального сектора економіки

значно складніше, що вимагає додаткових ґрунтовних досліджень.

Вирішити всі вищезазначені завдання достатньо складно, і вони

потребують досить значного часу, але головне, на нашу думку, усві-

домити необхідність використання саме комплексного підходу в роз-

витку фінансового ринку і не використовувати принцип регулювання

в “ручному режимі”, а працювати цілеспрямовано, орієнтуючись на

стратегічно визначені орієнтири.

269

РОЗДІЛ 5

Фінансовий ринок України

як складова світової фінансової системи

5.1. Особливості розвитку

міжнародного фінансового ринку на сучасному етапі

В останні десятиріччя головною рушійною силою інтернаціоналі-

зації світової економіки стали міжнародні фінанси, розвиток яких знач-

ною мірою випереджає зростання світового виробництва та експорту.

Саме зустрічні потоки прямих інвестицій, диверсифікація, розширення

та інтеграція міжнародних фінансових ринків вивели світову економіку

на якісно новий рівень інтернаціоналізації – глобалізацію. Безперечно,

що в процесі глобалізації міжнародна торгівля продовжує виконувати

роль фактора, що сприяє поглибленню міжнародного розподілу праці

та посиленню взаємозалежності національних економік. Проте вона

віддає позицію лідера міжнародним валютно-кредитним та фінансо-

вим відносинам в інтенсифікації процесів глобалізації.

В умовах зростаючого впливу глобалізаційних процесів все більш

важливу роль відіграє міжнародний фінансовий ринок, який є пере-

розподільним механізмом світових фінансових потоків. Масштабність

переливу капіталу відображається на подальшому відокремленні сфери

обігу від сфери виробництва. Відбуваються помітні структурні зміни

складових ринку, все більш глибоке взаємопроникнення та взаємодо-

повнення. При цьому певний вплив на зміни, що відбуваються на

міжнародному фінансовому ринку, мають нові ринки капіталу, що

сформувались за останні роки в країнах, що розвиваються, до яких та-

кож належить і Україна. Дійсно з початку, коли фінансові ринки, ли-

ше обслуговували в першу чергу реальний сектор економіки: вони до-

помагали страхувати корпорації від валютного ризику, за їх допомо-

гою фінансувались реальні інвестиційні проекти, розвиток фінансового

ринку був підпорядкований розвитку економіки країни, і темпи розвит-

ку реального сектора економіки визначали темпи його розвитку. Але

поступово ситуація почала змінюватись, і на сучасному етапі ми маємо

абсолютно протилежну картину, оскільки у світовому просторі саме

270

розвиток фінансового ринку обумовлює темпи розвитку економіки

країни. Загальновизнаним є той факт, що обсяг фінансових потоків

світової економіки значною мірою перевищує обсяги матеріальних

потоків, що пов’язані з реальними ринками товарів та послуг. Тобто

існує вивільнений грошовий капітал, що не має матеріального підкрі-

плення та має щосекундні біржові операції на мільярди доларів, обсяг

яких за останні 20 років зріс майже на два порядки.

Міжнародний фінансовий ринок розвивається в умовах фінансо-

вої глобалізації. Фінансова глобалізація є одним із процесів глобалізації,

який розуміють як вільний та ефективний рух капіталів між країнами

та регіонами, функціонування глобального ринку, формування систе-

ми наднаціонального регулювання міжнародних фінансів, реалізацію

глобальних фінансових стратегій ТНК та транснаціональних банків.

Виходячи з вищезазначеного, процес фінансової глобалізації є скла-

довим елементом процесу світової глобалізації. Необхідно зазначити,

що процес глобалізації у світовому просторі розвивається досить не-

рівномірно. Це стосується як окремих напрямків діяльності, так

і окремих країн, а також макроекономічних регіонів, що об’єднують

країни як за географічною ознакою, так і за рівнем розвитку. Так на-

приклад, у документах Світового банку виділяють такі регіони за

географічним розташуванням: Східна Азія і Тихоокеанський регіон,

Європа і Центральна Азія, Латинська Америка та Карибські острови,

Середній Схід та Північна Африка, Південна Азія, Африка (район Са-

хари) – таким чином за географічної ознакою групують країни, що

розвиваються. Окремою групою країн йдуть так звані країни G-7, тоб-

то країни Великої сімки – високорозвинуті країни світу – Канада,

Франція, Німеччина, Італія, Японія, Сполучене Королівство Велико-

британії та США.

На сьогодні найвищий рівень глобалізації досягнуто саме у фінан-

совій сфері. Основними факторами, що спричинили дану ситуацію, є:

1. Новітні інформаційні технології, що поєднали основні фінансові

центри і дозволили досить суттєво знизити трансакційні витрати

фінансових операцій та час, необхідний для їх проведення.

2. Зміна умов діяльності фінансових інститутів у зв’язку із дерегулю-

ванням банківської діяльності.

3. Поява та розвиток нових інструментів фінансового ринку, голо-

вним чином на основі дії механізму хеджування та управління ри-

зиками.

Фінансова глобалізація, як якісно нова тенденція розвитку прояви-

лась у 70-х роках минулого століття, коли обсяг міжнародної ліквідно-

сті та незбалансованість поточних платежів різко зросли. Це відбулось