Шевченко Л.С. Основи економічної теорії

Подождите немного. Документ загружается.

Глава 6. Товарне виробництво. Теорії вартості і грошей

гу взагалі. Функцію засобу обігу гроші завжди мають виконувати ре-

ально — як посередник в актах продажу «товар (Т) — гроші (Г)» і

купівлі «гроші (Г) — товар (Т′)». Ця функція доповнює функцію міри

вартості і розвиває функціональні можливості грошей.

Коли гроші почали виконувати функцію засобу обігу, з’явилася

можливість заміни металевих грошей на паперові. Останні стали про-

стим символом (знаком) вартості. Можна сказати, що функція засобу

обігу сприяла виникненню паперово-грошового обігу. Але ця сама

функція зумовила й подальший розвиток суперечностей товарного

виробництва, наприклад, проблему надмірної емісії (випуску) паперо-

вих грошей у вигляді спочатку банкнот, а потім і казначейських білетів,

наслідком чого стали грошові кризи (інфляція).

Функція засобу платежу почала здійснюватися грошима у зв’язку

з розвитком кредитних відносин. Безліч потреб у кредитуванні товарних

відносин призвели до того, що продавець віддавав свій товар покупцеві

з відстрочкою платежу. З’являється особливий вид грошового зобо-

в’язання — вексель, який і виконує функцію засобу платежу. Пізніше

банківські установи починають скуповувати векселі, випускаючи бан-

ківські грошові зобов’язання — банкноти. Це, по суті, кредитні гроші,

що виконують функцію засобу платежу. Якщо при отриманні кредиту

реальні гроші не потрібні і їх замінює вексель, то при сплаті кредиту у

визначений строк необхідні реальні гроші. При цьому вони виконують

роль засобу платежу. Таку функцію гроші виконують при виплаті за-

робітної плати, сплаті комунальних платежів, податків тощо.

Гроші мають номінальну і реальну цінність. Номінальна цінність

грошей визначається знаками, які на них намальовані; реальна цінність

визначається кількістю товарів і послуг, які можна купити за одну

одиницю грошей. Зростання цін призводить до знецінення грошей і

загострення суперечностей товарно-грошових відносин.

Виконувати функцію засобу нагромадження ефективно і повністю

можуть лише повноцінні (золоті) гроші. Сутність цієї функції полягає

в тому, що гроші тимчасово, з волі та бажання їх власника, випадають

із сфери обігу і використовуються для нагромадження. За сучасних

умов ця функція виконується за допомогою особливих банківських

установ — ощадних банків. У країнах, що не мають вільно конверто-

ваної твердої валюти, функцію засобу нагромадження виконують ва-

люти найбільш розвинених країн: американський долар, євро, фунт

стерлінгів та ін.

Формування світових економічних відносин, розвиток зовнішньо-

го товарного обміну зумовлює виконання грошима функції світових

грошей. У міжнародних розрахунках на світовому ринку країни ви-

Розділ ІІ. Основи функціонування ринкової економіки

користовують грошові знаки іншої держави, які визнані конвертова-

ними, резервними валютами (американський долар, євро та ін.), і за-

гальні умовні міжнародні розрахункові одиниці.

За весь еволюційний період свого існування гроші пройшли склад-

ний шлях розвитку і мали такі форми:

а) товарні гроші — металеві зливки;

б) монетні гроші — карбовані монети;

в) паперові гроші — друковані банкноти;

г) електронні гроші — кредитні картки.

Відповідно до історичних форм грошей формувалися грошові

системи. Спочатку виникла архаїчна форма металевих грошей, коли

головним їх елементом був металевий зливок. Історія української

гривні починалася з Давньої Русі, де гривнями називали зливки срібла

різної ваги: від 100 до 204,7 г — мала гривня і до 409,5 г — велика

гривня. Поступово з’являлись карбовані монети, що витіснили важкі

металеві зливки. Металева грошова система існувала у формі моно-

металізму та біметалізму. Грошова система монометалізму викорис-

товувала як гроші один із монетарних металів — золото або срібло.

Біметалізм — це система, за якої загальним еквівалентом грошей були

обидва монетарні метали — золото і срібло.

Пізніше металеву грошову систему змінює паперово-кредитна

система. Сучасна грошова паперово-кредитна система складається з

державних банкнот, розмінної монети та депозитів до запитання або

поточних рахунків національної кредитної системи. Вона являє собою

сукупність готівкових і безготівкових грошей.

Нині існує й набуває великого поширення нова світова «електрон-

на» грошова система. Головним її елементом є кредитна картка, за-

вдяки якій і відбуваються всі безготівкові платежі через комп’ютерні

системи. Це є системою грошових відносин майбутнього, коли всі

країни світу, а не тільки передові, активно використовуватимуть «елек-

тронну» грошову систему.

У загальному вигляді грошова система незалежно від форм повинна

мати такі структурні елементи:

правові засади грошового обігу;

найменування грошової одиниці;

відповідний порядок емісії національних грошових знаків;

карбування металевих монет та порядок їх обігу;

організацію та умови безготівкового обороту;

порядок обміну національної валюти на іноземну;

валютні коефіцієнти;

грошові знаки та організаційні центри грошового обігу.

Глава 6. Товарне виробництво. Теорії вартості і грошей

Товарне виробництво пов’язане з дією закону грошового обігу.

У країнах із різними економічними системами, де використовуються

гроші, необхідно знати, скільки грошової маси потрібно для нормаль-

ного господарювання. Грошовий обіг залежить від впливу великої кіль-

кості чинників. У сфері грошового обігу діє економічний закон кілько сті

грошей, сформульований у ХІХ ст. Перша і основна умова ефективного

грошового обігу — швидкість обігу грошей та їх ліквідність. Що швид-

ше гроші обслуговуватимуть товарні угоди, то менше їх потрібно для

обігу. Формула закону грошового обігу має такий вигляд:

Кг = ТЦ / Шо, (6.1)

де Кг — кількість грошей, необхідних для обігу;

ТЦ — сума цін товарів у суспільстві, що підлягають реалізації;

Шо — швидкість обігу грошових одиниць.

З розвитком товарного виробництва та зміною його типу зміню-

ються і функції грошей, а також трансформується закон кількості

грошей, необхідних для обігу. В цьому разі формула закону, яку роз-

робив К. Маркс, буде такою:

(6.2)

де К — сума грошей, які обслуговують кредити;

П — платежі, за якими настав строк виплати;

ВП — сума платежів, що взаємно погашаються.

Дія закону кількості грошей, необхідних для обігу, характерна як

для металевої грошової системи в минулому, так і для сучасної

паперово-кредитної.

У країнах із розвиненою ринковою економікою, де реалізується

велика кількість товарів у безготівковому варіанті, використовується

формула, запропонована американським економістом, статистиком

І. Фішером (1867–1947). Вона виражає залежність сукупності товарних

цін від грошової маси та їх швидкості і навпаки:

М × V = P × Q, (6.3)

де М — грошова маса;

V — швидкість обігу грошових одиниць;

Р — середній рівень цін;

Q — кількість товарів.

З цього рівняння обміну можна розрахувати:

кількість грошей, які необхідні для обігу: М = Р × Q / V;

середній рівень цін товарів, які реалізуються: P = M × V / Q;

ТЦ К П ВП

Кг

Шо





Розділ ІІ. Основи функціонування ринкової економіки

швидкість обігу грошової одиниці: V = P × Q / M;

обсяг товарів, які призначені для реалізації: Q = M × V / P.

В умовах розвиненої паперово-кредитної грошової системи наве-

дена формула рівняння розкриває дію закону кількості грошей, необ-

хідних для обігу готівкою та в безготівковому вигляді. Використання

цієї формули ґрунтується як на класичній кількісній теорії грошей, так

і на сучасній монетарній кількісній теорії грошей лауреата Нобелів-

ської премії М. Фрідмена (1912–2006).

Оскільки ж грошова маса є неоднорідною, усі її елементи мають

різну швидкість обігу, до того ж на неї активно впливає кон’юнктура

грошового ринку. Визначити ж кількість грошей, необхідних для обігу,

на практиці дуже важко.

Запитання для самоконтролю

1. Які умови необхідні для виникнення та розвитку товарного

виробництва?

2. Назвіть загальні та специфічні риси простого і загального

товарного виробництва.

3. Яка різниця між товарами і послугами; товарами і грошима?

4. Охарактеризуйте споживну вартість і мінову вартість товару.

5. Що таке корисність та цінність товару?

6. Сформулюйте закон вартості. Які функції він виконує? Яким

чином дія закону вартості модифікується в наш час?

7. У чому полягає сутність закону цін?

8. Що таке гроші? Як вони виникли?

9. Які функції виконують гроші?

10. Охарактеризуйте грошову систему та шляхи її еволюції.

11. Як визначити кількість грошей, потрібну для обігу?

12. Сформулюйте закон грошового обігу. Хто вперше відкрив і

кількісно визначив його дію?

Глава 7

Ринок як економічна форма

організації функціонування

економіки

§ 1. Сутність і функції ринку.

Інфраструктура ринку

Економіка не може ефективно розвиватися без певного рівня рин-

кових відносин, які повинні охоплювати всі фактори виробництва та

умови їх функціонування. Центральне місце в ринкових відносинах

належить ринку як механізму, інституту або інструменту взаємодії

економічних суб’єктів за допомогою купівлі-продажу, попиту і пропо-

зиції, конкуренції й ціноутворення. А. Сміт вважав, що ринок має

стихійну саморегулюючу силу, яка все і всіх поставить на своє місце

у виробництві, розподілі, обміні та споживанні, вирішить проб леми

вироблення необхідної кількості та якості товарів і послуг.

Ефективне функціонування ринку можливе лише за таких умов:

свобода економічного вибору для економічних суб’єктів, яка гаран-

тована законом;

існування на рівних усіх можливих форм власності та господарю-

вання, що є основою для розвитку конкуренції і підприємництва;

наявність повноцінних грошей як основи для раціонального ціно-

утворення, виробництва та споживання.

Відсутність цих умов негативно впливає на формування ринкових

відносин, досягнення кінцевих результатів господарювання і потребує

спеціальної економічної політики держави. Щоправда, теоретично

ринок можна розвивати в умовах відсутності грошового обміну, за іс-

нування продуктообміну, але це не супроводжуватиметься зростанням

ефективності економіки, попиту споживачів і самого процесу обміну.

Коли в економіці відсутні необхідні умови для розвитку цивілізовано-

го ринку, тоді він функціонує як «тіньовий».

Ринок є формою відображення системи економічних відносин, які

діють на основі товарного виробництва та обміну.

Існує кілька визначень поняття «ринок»:

ринок — це інститут чи механізм, що об’єднує покупців (пред-

ставників, суб’єктів попиту) і продавців (представників, суб’єктів

пропозиції) окремих товарів та послуг;

ринок — це форма суспільних зв’язків між людьми у процесі

купівлі-продажу товарів та послуг;

Розділ ІІ. Основи функціонування ринкової економіки

ринок — це сфера відносин між виробниками і споживачами.

В економічно розвинутих країнах із соціально орієнтованою рин-

ковою економікою ринку відведено чимало функцій. До них насампе-

ред належать такі:

1) регулююча — ринок визначає структуру пропозиції товарів від-

повідно до попиту на товари та послуги, визначає напрями розподілу

та перерозподілу ресурсів відповідно до платоспроможності попиту;

2) інформаційна — ринок формує уявлення виробників про су-

спільні потреби, попит на товари та послуги, а покупців — про стан

виробництва в країні;

3) стимулююча — ринок націлює виробників на зниження витрат

виробництва і підвищення його ефективності на основі впровадження

досягнень науково-технічного прогресу, поліпшення якості товарів та

послуг;

4) сануюча — ринок через механізм конкуренції (а тому справед-

ливо і неупереджено) звільняє економіку від суб’єктів, які господарю-

ють неефективно, є збитковими за умов ринкової економіки;

5) контрольна — ринок забезпечує вплив споживача на виробни-

цтво, оскільки тільки на ринку визначається, наскільки необхідний

суспільству вироблений продукт;

6) інтегруюча — ринок забезпечує взаємодію функцій, перелічених

вище, і допомагає виробити ефективні рішення щодо стратегії подаль-

шої підприємницької діяльності.

Якщо ринок не виконує своїх функцій, тоді в економіці та суспільстві

панують негативні явища, риси та наслідки: зростання дефіциту товарів

і послуг або їх надвиробництво; зростання рівня цін швидше за доходи

споживачів і прибутки виробників; зубожіння населення; відсутність або

низький рівень конкурентоспроможності суб’єктів ринкових відносин.

Це свідчить про необхідність подальшого створення умов розвитку

ринку та його інститутів, а також удосконалення структури ринку.

Структура ринку — це його внутрішній устрій та зовнішнє розта-

шування інститутів, які забезпечують ефективне існування ринку як

системного економічного явища. Внутрішні складові елементи структури

ринку — співвідношення попиту, пропозиції і ціни, їх зв’язки, тенденції

або закони розвитку — визначають поняття «кон’юнктура ринку».

Ринок залежно від об’єкта, суб’єкта, місця розташування, рівня

конкуренції, пропозиції та попиту, кінцевого призначення товарів і по-

слуг має свою кон’юнктуру, яка постійно змінюється і потребує систе-

матичного дослідження, яке здійснює спеціальна наука — маркетинг.

Залежно від об’єкта ринкових відносин, тобто специфіки товару,

що продається, розрізняють такі види ринків: ринок готової продукції

Глава 7. Ринок як економічна форма організації функціонування економіки

та послуг (насамперед споживчий ринок), ринок ресурсів (праці, засо-

бів виробництва, інвестиційних ресурсів, землі); фінансовий ринок

(кредитних ресурсів, цінних паперів, страховий, грошовий та валютний

ринки). Важливе місце належить також ринку нерухомості та ринку

природних ресурсів.

Залежно від того, хто є суб’єктами попиту (покупцями), можуть

бути виокремлені такі види ринків: споживчий ринок; ринок підпри-

ємств (ринок товарів промислового призначення; ринок проміжних

продавців; ринок державних установ); міжнародний ринок. Такий по-

діл ринків більш характерний для маркетингу.

Відповідно до ринкової кон’юнктури ринки поділяються на:

ринок продавця — такий ринок, коли попит перевищує пропозицію.

Йому властивий обмежений асортимент товарів, їх постійний дефіцит, не-

значні масштаби виробництва; повна відсутність конкуренції виробників;

ринок покупця — ринок з перевищенням пропозиції над попитом: має

місце великий асортимент пропонованих товарів; стійкі обсяги й мас штаби

виробництва цих товарів; високий рівень конкуренції виробників.

ринки не продавця й не покупця — стан ринку, на якому фірма-

виготовлювач може збувати продукцію в достатньому обсязі, якщо буде

здійснюватися стимулювання попиту. Відправним моментом діяльнос-

ті фірми при цьому є вивчення ринків, на яких реалізується продукція

фірми, які розрізняються за формою їх регулювання;

регульовані ринки — такі, що підпадають під дію товарних угод, а

також державних нормативних актів, спрямованих на їх стабілізацію.

З погляду на характер взаємин між продавцями й покупцями виок-

ремлюють:

закритий ринок — товарний ринок, де взаємодіють виробники й

споживачі, пов’язані різними формами некомерційних відносин: юри-

дичною залежністю, системою участі на паях і фінансового контролю,

спеціальними договорами, які не мають суто комерційного характеру;

відкритий ринок — сфера звичайної комерційної діяльності необ-

меженого кола незалежних продавців і покупців.

За географічною ознакою та сферою охоплення покупців можна

вирізнити:

світовий ринок — ринок, що включає країни всього світу;

регіональний ринок — ринок, що охоплює всю територію певної

держави;

місцевий ринок — ринок, що включає один або кілька районів

країни.

Для раціонального функціонування ринків потрібна ринкова інфра-

структура, тобто сукупність організацій, установ, посередників, які

Розділ ІІ. Основи функціонування ринкової економіки

існують у специфічній організаційно-правовій формі для забезпечення

функціонування кожного конкретного виду ринку та системи ринків у

цілому.

Інфраструктура і кон’юнктура ринку повинні розвиватися у

взаємозв’язку, доповнювати один одного за допомогою прямих і зворот-

них зв’язків. Так, розвиток інфраструктури ринку стимулює удоскона-

лення його структури й змінює кон’юнктуру, а розвиток внутрішньої

структури ринку та самої системи ринків потребує подальшого удоско-

налення її інфраструктури. Про ефективність та зрілість їх стану свід-

читиме зростання рівня цивілізованості ринкових відносин, їх здатнос-

ті забезпечити економічне зростання обсягів виробництва й реалізації

товарів та послуг, задоволення потреб споживачів і суспільства.

Розвиток інфраструктури сприяє:

1) правовому й економічному консультуванню виробників та спожи-

вачів продукції, захисту їх інтересів у державних та інших структурах;

2) страхуванню підприємницької діяльності;

3) забезпеченню фінансової підтримки і кредитуванню підприємств

і споживачів;

4) створенню умов для ділових контактів підприємців;

5) швидкому просуванню й реалізації товарів і послуг на різних

ринках;

6) маркетинговим дослідженням ринку та ін.

Сучасна ринкова інфраструктура має такі підсистеми:

організаційно-технічна: товарні біржі, оптові ринки, аукціони,

ярмарки, сервісні центри, промислові палати та ін.;

фінансово-кредитна: банки, валютні та фондові біржі, страхові

компанії, інвестиційні фонди, ломбарди та ін.;

державно-регулятивна: служби зайнятості, ліцензування, опо-

даткування, митна система, державні фонди сприяння діловій актив-

ності та ін.;

науково-дослідне та інформаційне забезпечення: консалтингові

компанії, інформаційні центри, наукові інститути, спеціальні навчаль-

ні заклади, юридичні фірми, рекламні агентства та ін.

§ 2. Механізм функціонування ринку.

Закони попиту і пропозиції.

Ринкова рівновага

Основними елементами ринкового механізму є попит, пропозиції

і ціна.

Глава 7. Ринок як економічна форма організації функціонування економіки

Попит — це така кількість продукції, яку споживачі хочуть і мо-

жуть купити за певною ціною протягом певного періоду часу на пев-

ному ринку.

Слід розрізняти попит і потребу людини в тому чи іншому товарі

або послузі. Потреба свідчить тільки про бажання людини мати товар

(послугу). Якщо ж споживач ладен заплатити певну суму грошей,

купити товар, він стає суб’єктом попиту. Інакше кажучи, попит — це

платоспроможна потреба людини.

Гранична максимальна ціна, за якою споживачі ще згодні купити

товар, називається ціною попиту.

Закон попиту діє таким чином: за незмінності всіх інших факторів

зниження ціни веде до зростання попиту, і навпаки: зростання ціни на

товар скорочує попит на нього.

Визначення цього закону вперше дав французький економіст Ав-

густин Курно (1838), а глибоке його дослідження здійснив англієць

Альфред Маршалл (кінець ХІХ ст.).

Закон попиту наочно демонструє крива попиту D (рис. 7.1). Якщо по

вертикальній осі розмістити ціни за одиницю товару (Р — price), а по

горизонтальній осі — кількість товарів (Q — quantity), то одержимо кри-

ву, за якою рухаємося вниз праворуч в міру зниження ціни і, навпаки,

угору ліворуч в міру зростання ціни. Тобто при ціні 0P

попит на товар

становить 0Q

одиниць, а при зменшенні ціни до 0P

він зростає до 0Q

Рис. 7.1. Крива попиту

Зрозуміло, що на ринковий попит впливає не лише ціна, а й багато

інших факторів. Серед них:

ціни на інші товари (P

, P

b…

), насамперед на взаємодоповнюючі та

взаємозамінні товари. Взаємодоповнюючі товари — це комплементар-

ні товари, які споживаються разом. Зростання цін на один із таких

товарів зменшує попит на інший товар. Наприклад, зростання цін на

цукор скорочує попит на цукерки, торти, тістечка.

139

0 Q

100

Розділ ІІ. Основи функціонування ринкової економіки

Взаємозамінні товари — це товари-субститути, здатні заміняти

один одного і задовольняти одну й ту ж потребу. При збільшенні цін

на один із таких товарів підвищується попит на інший. Наприклад,

подорожчання квитків на авіаційний транспорт переключає попит на

послуги залізниці;

чисельність покупців на ринку (n);

грошові доходи покупців (I): із зростанням останніх попит теж, як

правило, зростає;

уподобання споживачів (T). Наприклад, українці люблять їсти сало,

що підтримує постійний попит на нього незалежно від ціни, однак у

мусульманських країнах цей продукт попиту не має;

накопичене покупцями майно (W);

очікування споживачами зниження або підвищення цін на товар чи

їх доходів, що відповідно підвищує або знижує попит;

зміни в структурі населення країни. Наприклад, зростання чисель-

ності пенсіонерів підвищує попит на ліки, а молоді — на спортивні

приладдя, модний одяг;

ефективність реклами;

умови споживчого кредиту;

економічна політика держави. Політика лібералізації (а як наслі-

док — підвищення) цін, скажімо, суттєво скорочує попит споживачів

на товари та послуги.

Вплив різноманітних факторів на ринковий попит відбиває функція

попиту:

= f (P

, P

b…

I, T, W, n, ...).

Зміни в попиті під впливом нецінових факторів зсувають криву

попиту вгору праворуч або вниз ліворуч (рис. 7.2).

В окремих випадках поведінка покупця взагалі не відповідає за-

кону попиту. Наприклад, бажання окремого споживача поводити себе

специфічно, не так, як інші, може привести до того, що при зменшенні

142

D D

0 Q

Рис. 7.2. Зрушення кривої попиту під впливом нецінових факторів