Сергєєнкова О.П. Вікова психологія

Подождите немного. Документ загружается.

ПСИХОЛОГІЯ ДИТИНСТВА

121

Рис. 2.24. Наслідки наслідування для психічного розвитку переддошкільника

Особливості розвитку

пізнавальної сфери переддошкільника

Ранній період – це стадія сенситивності дитини до розвитку

мовлення. На початку періоду, коли відбувається оволодіння

ходою і предметними діями, темп розвитку активного мовлення

дещо повільніший, хоча інтенсивно розвивається пасивне

мовлення. Після двох років вивчення предметів, збагачення

вражень викликає у малюка потребу їх висловити, запитати

щось у дорослого, тому прискорюється розвиток активного

мовлення. Впродовж раннього віку спостерігається його

наступна динаміка:

Стадія розвитку пасив-

ного мовлення

- розширення ро-

зуміння дити-

ною звертань

дорослого,

- розуміння запи-

тань, несклад-

них доручень,

- зростання лек-

сичного запасу,

- усвідомлення

сло ва як уза-

гальненого сиг-

налу

Стадія слів-речень

- використання

слова для позна-

чення лише кон-

кретних предме-

тів, явищ чи дій,

- позначення од-

ним словом різ-

них речей,

- зосередження

висловлення в

одному слові з

підкріпленням

інтонацією і

жестами

Стадія дво- трислівних

речень

- використання

різних грама-

тичних форм

(іменники, дієс-

лова, прикмет-

ники),

- побудова речень

з кількох узго-

джених слів,

- вдосконалення

фонетичної ви-

мови та синтак-

сичної грамот-

ності

Рис. 2.25. Стадії розвитку мовлення переддошкільника

вивчення предметів та їх функціонального призначення

засвоєння суспільних форм та норм поведінки

вироблення навичок самообслуговування

формування статеворольової поведінки

РОЗДІЛ 2

122

Важливим досягненням дитини є оволодіння нею слуханням

мовлення, зокрема інструкцій, спрямованих на керівництво її

діями та розповідей. На другому-третьому році життя діти охоче

сприймають оповідання, казки та вірші, це слухання збагачує

переддошкільників пізнавальною інформацією, викликає емпа-

тійні переживання, виробляє первинні моральні цінності.

Впродовж всього віку активно збагачується словник

дитини, актуалізується потреба висловлюватися, з’являються

перші запитання. Якщо допитливість дитини нормально

задовольняється, то збагачення її активного словника

відбувається дуже швидко – до кінця другого року життя дитина

використовує близько 300 слів, а в кінці третього – вже 1200-

1500.

ɤɿɧɟɰɶ

ɩɟɪɲɨ

ɪɨɤɭ



ɫɥɿɜ

ɨ





ɤɿɧ

ɞɪ

ɪɨɤ

ɫɥɿ

ɰɶ

ɝɨɝɨ

 



ɤɿɧɟɰɶ

ɬɪɟɬɶɨɝ

ɪɨɤɭ 



ɫɥɿ









Рис. 2.26. Зростання активного словника дитини впродовж раннього віку

Наприкінці раннього віку удосконалюється морфологічна

структура мовлення – з’являються відмінкові закінчення,

дієслівні часи, множини тощо.

Основною частиною активного словника дитини кінця

раннього віку є іменники (до 60%), що відображають обізнаність

у назвах предметів, явищ дійсності, далі фігурують дієслова

(25%), прикметники (близько 12%).

ПСИХОЛОГІЯ ДИТИНСТВА

123

Рис. 2.27. Граматичний склад мовлення дитини кінця раннього віку

Особливістю розвитку мовлення у другій половині другого

року життя є поява перших дво- чи трислівних речень. В

кінці періоду малюк стає спроможним формулювати речення

різного типу – розповідні, запитальні, окличні тощо. Мовлення

дитини поступово стає засобом впливу на власну поведінку,

організатором її власних дій, зокрема у формі так званого

егоцентричного мовлення, тобто розмови дитини із собою.

Кінець раннього віку також сприятливий

для білінгвізму. Вивчення впливу паралель-

ного засвоєння дитиною двох мов на психіку

переддошкільників показало, що діти

спочатку можуть дещо відставати у розумо-

вому розвитку від ровесників через подвійне навантаження на

психіку в зв’язку з оволодінням двома мовами одночасно. Зго-. Зго-го-

дом, коли базові лексичні системи засвоюються дитиною, вона

демонструє кращі розумові можливості, ніж ровесники. Однак

це стосується лише вивчення дітьми цього віку двох, а не більшої

кількості мов.

Хоча ранній вік є сенситивним до мовних впливів, однак

розвиток мовлення малюка відбувається лише за умов його

активної стимуляції дорослими. Дослідження засвідчують

існування типових помилок дорослих щодо розвитку мовлення

дитини раннього віку:

Білінгвізм – од-

ночасне оволодін-

ня дитиною двома

мовами

РОЗДІЛ 2

124

обмеженість

спілкування з

дитиною

дефіцит стиму-

ляції мовлення

дитини, при-

стосування до її

жестів

практикування

нарочито дитя-

чого мовлення

(скорочення,

сюсюкання)

вживання склад-

них мовних

форм, термінів,

конструкцій

копіювання, по-

вторення дитя-

чих помилок

Рис. 2.28. Помилки дорослих щодо розвитку мовлення переддошкільників

Таким чином, суттєві зміни, які відбуваються впродовж друго-

го і третього року життя дитини у оволодінні мовленням, дають

підстави вважати мовлення новоутворенням пізнавальної сфери

даного віку.

Впродовж цього віку за рахунок дослі-

дження предметів вдосконалюється зорова та

слухова чутливість дитини. На третьому році

життя діти вже добре розрізняють основні

кольори і деякі їх відтінки. Сприймання

предметів набуває більш цілісного харак-

теру, розвиваються орієнтувальні дії, які

відокремлюються від практичних і стають власне актами сприй-

мання. На кінець третього року життя дитина вже практично

орієнтується в ближньому просторі, розрізняє основні напрями

– вперед, назад, догори тощо. У неї формуються перші часові

орієнтири, хоча розрізнення послідовності подій ще дуже

ускладнене.

Увага в ранньому віці розвивається від мимовільної до пер-

ших, але нестійких фрагментів довільної. Обсяг уваги ще дуже

вузький, частими є відволікання.

Дуже активно в цьому віці працює пам’ять дитини – розви-

вається впізнавання, що набуває диференційованого характеру.

Діти раннього віку

передусім орієнту-

ються на форму, а

потім на величину

і колір предмета

ПСИХОЛОГІЯ ДИТИНСТВА

125

Збільшується тривалість збереження інформації, формується

згадування. Особливо інтенсивно працює емоційна та образна

пам’ять дитини. Процеси пам’яті мають мимовільний характер.

Починає виявлятись уява дитини, що має спочатку

репродуктивний характер. Її розвиткові сприяє прослуховування

казок, розповідей дорослого і поява інтересу дитини до малювання.

Мислення дитини раннього віку має

наочно-дійовий характер – маніпулюючи

з предметами, дитина мислить. Аналіз,

порівняння та синтез мають практичний

характер – дитина розламує іграшку, аналі-

зуючи її. В кінці віку з’являється здатність до

перших узагальнень – на основі окремих, найбільш помітних

ознак, часто несуттєвих. Наприклад словом «ля» дитина називає

радіоприймач, телевізор, піаніно і кожного, хто заспіває.

Формування особистості дитини раннього віку.

Криза 3-ох років

Особистісний розвиток дитини цього віку відбувається на

основі тієї системи мотивації, яка склалася відповідно до со-

ціальної ситуації розвитку. За свідченням А.О. Реана, систему

мотивації дитини визначають провідні особистісні потреби:

Рис. 2.29. Базові особистісні потреби переддошкільника за Реаном

Тлумачення по-

няття «наочно-ді-

йове мислення» – у

словнику

РОЗДІЛ 2

126

Помітні зміни відбуваються впродовж раннього віку в емо-

ційній сфері дитини. Вони зумовлені розширенням спілкування

дитини з людьми, оволодінням мовними засобами та розвитком

самостійності дитини.

В емоціях дитини поступово послаблюєть-

ся елемент мимовільного наслідування, вони

все більше відповідають діям та стану дитини.

Значно ширшою стає сфера стимулів, що ви-

кликають емоції дитини, швидше налагоджу-

ється позитивний контакт з іншими дітьми – так званий ігро-

вий емоційний контакт. Діти вже можуть виявляти співчуття,

жалість до іншого за умови стимуляції дорослого. Під впливом

стосунків з дорослим розвиваються соціальні емоції дитини,

виявляється емпатія до інших людей. Важливу роль у розвитку

емоцій переддошкільника відіграють слова-оцінки дорослих,

вони формують майбутню самооцінку дитини. Прослухування

казок, віршів та оповідань активізує переживання малям

інтелектуальних емоцій. Діти цього віку переживають і негативні

емоції – гнів, страх, образу, сором тощо. Від атмосфери, яка панує

в родині, залежить емоційне здоров’я самої дитини, зародження

її самооцінки. Мають місце і порушення емоційного розвитку

переддошкільнят, такі як емоційна холодність та домінування

негативних емоцій.

Діти трьох років вже спроможні навіть стримувати свої

безпосередні емоції під впливом дорослого. Тим часом з’являється

більш-менш стійке ставлення до певних людей із близького

оточення дитини. Паралельно формується самолюбство,

що спочатку виражається в переживанні гордості за власні

досягнення, позитивно оцінювані дорослими. Потім виникає та

закріплюється емоція сорому, коли дитина переживає з приводу

можливої втрати позитивної думки про себе з боку дорослих,

оцінкою яких вона дорожить. Однак надто часте неадекватне

стимулювання дорослими сорому у дитини може закласти у неї

комплекс неповноцінності.

За думкою Н.М. Аксаріної, найбільш характерними причи-

нами емоційних порушень дітей раннього віку є:

Тлумачення по-

няття «емпатія» –

у словнику

ПСИХОЛОГІЯ ДИТИНСТВА

127

Рис. 2.30. Детермінанти емоційних порушень переддошкільників

за Аксаріною

У ранньому віці дитина досягає помітних

успіхів у формуванні довільності своїх

дій. Виконуючи щоразу більше поступово

ускладнюваних дій з предметами, малята

вправляються у координації рухів.

Повторення дій дорослого розвиває підпо-

рядкованість дій меті. Оволодіваючи

активним мовленням, дитина далі і сама

визначає мету своїх дій відповідним словом

– така дія стає усвідомлюваною. Виконуючи

дії, малюк вчиться долати труднощі, поведінка стає все більш

контрольованою, менш імпульсивною.

порушення звичного стереотипу поведінки дитини

(переїзд, зміна вихователя)

неправильна побудова режиму дня дитини, що викликає

нервове перевантаження

неправильні виховні прийоми

(залякування, розбещування малюка)

відсутність необхідних умов для діяльності дитини

(збіднена активність, дефіцит вражень)

формування одностронньої емоційної прив’язаності

(зв’язок винятково з матір’ю)

суперечливі ставлення та вимоги дорослих до дитини

Не слід переоціню-

вати здатність до

контролю поведін-

ки дитиною цього

віку, яка ще тільки

формується і зале-

жить від послідов-

ності виховного

впливу дорослих

РОЗДІЛ 2

128

Спілкуючись з дорослим чи граючи з ровесниками,

переддошкільник локалізує свої тілесні і психічні стани

в самому собі, відділяючи «Я» від «не Я». Внаслідок цього

поступово складається її уявлення про себе, виникають зачатки

самосвідомості, яка виявляється у тому, що в цьому віці дитина

вже добре впізнає себе у дзеркалі, на фото. Замість висловлень

про себе у третій особі і ніби зі сторони, вона все частіше

вживає займенник «Я». Ці зміни свідчать про появу психічного

новоутворення віку – самосприймання.

Наприкінці третього року малюк нерідко заявляє «Я сам!» у

тих випадках, коли дорослі роблять за нього те, що він вже

може зробити самотужки. Так виявляється дитяче зростання

тенденції до самостійності, до значно ширшої участі дитини в

діяльності дорослих, яке вступає в суперечність з її реальними

можливостями та стереотипним ставленням дорослих. Ця

ситуація стає основою для переживання дитиною кризи 3-ох

років.

У маляти з’являється тенденція до

самостійного задоволення своїх потреб,

а дорослий зберігає старий тип взаємин

і тим самим обмежує активність дитини.

Батьки починають відчувати труднощі у

взаємовідносинах з дитиною, звичними

проявами поведінки якої стають впертість,

негативізм – відмова виконувати вказівки

дорослого або протилежні дії, примхливість,

дратівливість, знецінення малюком старих

норм поведінки. Така поведінка дитини

має вибірковий характер – стосується лише

дорослих, які «зазіхають» її на свободу.

Важливим є вибір правильної позиції дорослими, так як їх

абсолютне наполягання на своєму може викликати невротичний

стан дитини, залякати її, зламати паростки волі, а потакання

примхам малюка – розбестити його. Криза трьох років – явище

важливе, але перехідне, прагнення самостійності, дорослості

надалі реалізується у грі дитини.

Дослідниця кризи

3-ох років Ельза

Келер виділила 7 її

типових характе-

ристик:

- негативізм,

- вередливість,

- гонорливість,

- своєвілля,

- знецінювання,

- протест-бунт,

- деспотизм

ПСИХОЛОГІЯ ДИТИНСТВА

129

2.4. Психічний розвиток дошкільнят

Соціальна ситуація розвитку дитини

дошкільного віку

Соціальна ситуація розвитку дитини в до-

шкільному віці визначається активізацією

спілкування дитини з дорослими та одноліт-

ками. Спілкування з дорослими розгортаєть-

ся на основі значної самостійності дошкіль-

ника, розширення його пізнання оточуючої

дійсності. Завдяки використанню провідного

засобу спілкування – мови та постановці

запитань діти потужно поповнюють свої

уявлення про світ. Дошкільники задають

тисячі запитань. Вони хочуть з’ясувати, чому сонце світить,

звідки беруться діти, куди зникає ніч, із чого зроблені зорі та

багато іншого. Перебуваючи в ролі слухача, учня, малюк вимагає

ставлення дорослого до нього як до партнера, товариша. Таке

співробітництво дитини з дорослим має назву пізнавального

спілкування. У дошкільному віці виникає й супутня форма

спілкування – особистісна, яка характеризується тим, що ди-

тина намагається обговорювати з дорослими поведінку і вчинки

інших людей.

пізнавальна

особистісна

Форми спілкування дошкільнят з дорослими

постановка дитиною запи-

тань щодо навколишньої

дійсності

обговорення поведінки та

вчинків людей

Рис. 2.31. Форми спілкування дошкільнят з дорослими

Дошкільний вік

триває з 3 до 6 ро-

ків

Звідси альтерна-

тивна назва пері-

оду – вік «чомучок»

РОЗДІЛ 2

130

Взаємини дошкільняти з дорослим набувають пізнавально-

наслідувального змісту – малюк у іграх копіює діяльність

значимого дорослого та задає йому велику кількість запитань.

Однак наслідування дитиною дорослого поступово стає свідомим

та вибірковим. Також батьки залишаються організаторами

та регуляторами життя дитини, впливають на формування її

особистості.

Для багатьох дітей цього віку характерним є набуття нового

соціального статусу – вихованця дитячого садка. Здебільшого

залучення дитини до цього соціального інституту має

значний позитивний вплив, однак відвідування дитячого

садка може спричинити й деякі негативні психологічні

наслідки.

Позитивні наслідки Негативні наслідки

інтелектуальний та мо-

ральний розвиток

формування сором’яз-

ливості, негативний

досвід спілкування

збагачення комуніка-

тивного досвіду

емоційна травма через

різке послаблення вза-

ємин з батьками

зростання вольової ре-

гуляції через дотриман-

ня режиму

переймання від ровес-

ників шкідливих звичок

Рис. 2.32. Психологічні наслідки відвідування дошкільням дитячого садку

Особливої привабливості і значимості набувають взаємини

дошкільника з ровесниками. Стійкий інтерес до взаємодії

з іншими дітьми виникає в зв’язку з ускладненням гри та

розширенням сфери соціалізації дошкільника. Спілкуючись з

ровесниками, дитина будує взаємини не на основі підкорення,

як з дорослими, а з позицій рівності. Для розгортання системи