Семигіна Т.В., Грига І.М. та ін. Введення у соціальну роботу

Подождите немного. Документ загружается.

264 Введения у соціальну роботу. Глава 11

- саджати на подушки, використовувати підголівник;

- якомога раніше пересаджувати хворого з ліжка в крісло чи в

інвалідну коляску;

- допомагати в спробі стати на ноги, спираючися на ходунок;

- систематично доглядати за станом шкіри.

Шкіра людини виконує захисні функції, бере участь у терморегуляції,

обміні речовин.

Тому тяжкохворих щоденно слід обмивати теплою водою і насухо вити-

рати, щоденно мити ноги (тазик ставиться в ліжко), просушувати їх рушни-

ком, при необхідності підстригати нігті.

При недбалому догляді за шкірою в місцях з невеликим вмістом

підшкірної жирової тканини з'являються пролежні — порушення цілісності

шкіри. Характерні місця виникнення пролежнів: крижі, лопатки, головка

стегнової кістки, лікті, п'ятки. Ознаки пролежнів: блідість шкіри, почер-

воніння, набряк, відшарування верхніх ділянок шкіри, поява пухирів,

омертвіння шкіри.

Слід застосовувати такі методи профілактики пролежнів:

- перевертати хворого на бік слід шість-сім разів на день;

- простирадло по декілька разів на день слід витрушувати і натягувати,

щоб не було зморщок;

- натільну білизну вдягають навиворіт (швами назовні), вона повинна

бути сухою і цілою;

- шкіру щоденно слід змащувати рослинним жиром, щоб запобігти кон-

такту шкіри з вологим повітрям;

- у харчовому раціоні такого хворого слід збільшити кількість білкової

їжі та вітамінів, давати випивати до двох-трьох літрів води на день.

На стадії почервоніння шкіри і болю уражену ділянку слід часто мити,

насухо витирати, розтирати олією від центру до периферії. Хворий не пови-

нен лежати на тому місці, де з'явилося почервоніння.

При саднах, подряпинах ранки промивають водою з милом, шампунем,

розтирають губкою. Висушують, змащують йодом або зеленкою, накрива-

ють серветкою з обліпиховою олією. При збільшенні ранки, появі характер-

них виділень, гнильного запаху її промивають під сильним напором води, аж

до відшарування змертвілих тканин. Потім просушують стерильною сервет-

кою, накладають пов'язку з антибіотиком, призначеним лікарем.

Догляд за волоссям лежачого хворого

Волосся рекомендують мити раз на п'ять — сім днів милом або шампу-

нем, але при необхідності (наприклад, жирне волосся) потрібно мити

частіше. Якщо людина довгий час прикута до ліжка, то волосся миють у

ліжку. Після миття волосся витирають, розчісують, а потім для запобігання

переохолодження голову закутують рушником.

Основи медичних та гігієнічних знань 265

Догляд за очима

Особливої уваги слід приділяти догляду за очима. У випадку, коли очі

"закисають" — їх промивають. Промивання очей роблять стерильним мар-

левим тампоном, змоченим у теплому розчині 3% борної кислоти, міцної

чайної заварки.

При потребі очі закапують чи втирають мазі. Закапують очі спеціальною

піпеткою, а мазь вносять спеціальною скляною паличкою, яку попередньо

кип'ятять.

Перед виконанням цих процедур слід ретельно вимити руки з милом.

Техніка закапування крапель така: лівою рукою злегка відтягують нижнє

віко, хворого просять глянути в протилежний бік і впускають одну краплю

ближче до носа, потім, трохи зачекавши, впускають другу краплю і просять

хворого заплющити очі.

Мазі накладають так: віко хворого відтягують вниз, закладають мазь і

м'якими рухами пальців розтирають її по слизовій оболонці.

Догляд за вухами та носом

Хворі, що постійно перебувають у ліжку, потребують періодичного чи-

щення вух від сірки, щоб запобігти погіршенню слуху. При утворенні сірко-

вих пробок їх позбуваються, використовуючи 3% розчин перекису водню.

Для закапування вух голову хворого нахиляють у здорову сторону. Мочку

вуха хворого трохи відтягують, а другою рукою закапують, відраховуючи

краплі. Після цього у вухо закладають невеликий тампон на кілька хвилин.

У важкохворих на слизовій оболонці носа накопичується велика

кількість слизу та пилу, що заважає диханню та погіршує загальний стан.

Слиз легко видалити, промивши порожнину носа теплою водою. Можна та-

кож прочистити марлевою серветкою, згорнувши її в трубочку (турунду) та

попередньо змочивши вазеліном, і коловими рухами видалити кірку з носа.

Зміна постільної і натільної білизни

Зміна постільної білизни тяжкохворих пов'язана з певними труднощами.

Хворого слід пересунути на край ліжка. Брудне простирадло скочують по

довжині у вигляді бинта, а на його місце розстилають чисте простирадло, на

яке пересувають хворого. При зміні натільної білизни руки підводять під

крижі, беруть краї сорочки, обережно згортаючи, її піднімають. Потім

піднімають обидві руки хворого. Згорнену біля шиї сорочку стягують через

голову, а потім вивільняють руки. Якщо у хворого уражена рука, то вивіль-

няють спочатку здорову руку, а потім хвору. А вдягають навпаки.

Користування підкладним судном

Однією рукою піднімають крижі хворого, а іншою обережно підводять

судно під сідниці. Після випорожнення судно обережно виймають з-під хво-

рого, накривають і виносять у туалет. Судно добре промивають гарячою во-

266 Введення у соціальну роботу. Глава 11

дою з порошком, після чого дезінфікують 2% розчином хлораміну або 0,5%

освітленого хлорного вапна.

Контрольні запитання

1. Які основні розлади серцево-судинної системи ви знаете?

2. У чому полягає особливість перебігу цукрового діабету?

3. Дайте коротку характеристику хвороб, які викликають біль у грудях.

4. Які психічні хвороби ви знаєте?

5. Як проводити штучне дихання?

6. У чому полягає особливість надання першої допомоги при опіках? Чи можна

застосовувати жир?

7. Як можна підтримувати гігієну тіла хворих?

8. Якими с основні правила догляду за лежачими хворими?

Рекомендована література

1. Амбулаторний прийом терапевта. — Нейко Е.М., Дибенко М.В., Лажо А.С. та

ін. — К.: Здоров'я. — 1989.

2. Атлас нормальной анатомии человека. — В.Я. Липченко, Р.П. Самусев.— М.:

Медицина, 1986.

3. Внутренние болезни: Руководство к практичесим занятиям. — М.: Медицина,

1989.

4. Дифференциальный диагноз внутренних болезней. — А.В. Виноградов. — М.:

Медицина, 1992.

Глава 12

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УКРАЇНІ

Ключові напрями становлення

соціальної роботи як професії

Соціальна робота і соціальна політика перебувають в Україні на етапі

становлення, як і вся структура соціальних служб, і зазнають суттєвої транс-

формації. Ці зміни мають бути системними, комплексними, але на сьогодні

вони не завжди узгоджені між собою.

Для того, щоб говорити про перспективи саме соціальної роботи, а не

соціальної політики й не державної системи соціального захисту, виділимо

декілька аспектів, на яких нижче ми зупинимося детальніше:

- розвиток соціальних служб і програм, узаємодії між державними та

недержавними організаціями;

- надання клієнтам права на вибір форми соціального обслуговування

й зміни ставлення соціальних працівників до клієнта — з патерналістичного

(опікунського) до партнерського;

- становлення авторитетної професійної асоціації соціальних

працівників, яка б представляла інтереси широкого загалу фахівців із

соціальної роботи, а не співробітників певної відомчої мережі соціальних

служб; розвиток професійних цінностей та етичного кодексу соціальних

працівників;

- розвиток професійного навчання соціальної роботи, створення

освітніх програм різного рівня, становлення системи перекваліфікації та

підвищення кваліфікації соціальних працівників; затвердження державних

стандартів підготовки соціальних працівників, у розробці яких брали б

участь представники професійної асоціації та науковці; внесення до переліку

професій відповідних посад для фахівців із соціальної роботи;

- розвиток нормативно-правового поля діяльності соціального

працівника за різних умов, наприклад, при виявленні факту знущання над

267

268 Введення у соціальну роботу. Глава 12

дитиною або людиною похилого віку, термінового втручання в кризовій

сімейній ситуації тощо, а також розвиток законодавства, яке б створювало

передумови для розв'язання гострих соціальних проблем;

- розвиток методичного забезпечення соціальної роботи: розробка ме-

тодик і технологій роботи з різними соціально вразливими групами клієнтів,

поширення кращого вітчизняного досвіду, вивчення іноземного досвіду, ви-

користання результатів досліджень для формування нових і корекції вже

існуючих підходів у соціальній роботі;

- досягнення усталеності в українській мові фахової термінології з

соціальної роботи, розвиток теоретичних напрацювань українських учених,

що відбивали б динаміку становлення нового фаху в Україні.

* * *

Звичайно, розвиток такої роботи тісно пов'язаний із розв'язанням про-

блем економічного та соціального характеру, без нормалізації яких навряд

чи можливо буде поліпшити "соціальне самопочуття" суспільства силами

лише соціальних працівників.

Найактуальнішими, першочерговими для українського суспільства про-

блемами є: забезпечення продуктивної зайнятості і підвищення життєвого

рівня більшої частини населення, скорочення масштабів бідності, ліквідація

заборгованості з заробітної плати та грошової допомоги, формування ефек-

тивної сімейної і молодіжної політики, профілактика злочинності.

Держава повинна посилити увагу до соціальної сфери, мобілізувати для

неї необхідні ресурси, стимулювати виробництво, створювати умови для ре-

алізації сутнісних сил і самоутвердження особистості, що є змістом соціаль-

ної роботи.

РОЗВИТОК соціальних служб,

програм

Оскільки професія соціального працівника має дві цілі: перша — допомог-

ти окремим особам, сім'ям, групам населення ефективніше розв'язати їхні кон-

кретні проблеми; друга — сприяти конструктивному залученню суспільства

до турботи про своїх членів, то розвиток соціальної роботи вбачаємо у сліду-

ванні саме цим двом ключовим ідеям.

Отже, випереджаючого розвитку й підтримки держави потребує створен-

ня нових соціальних служб та розширення існуючої мережі з тим, щоб мати

можливість задовольнити різноманітні індивідуальні потреби. Звичайно, та-

кий розвиток передбачає належне фінансування і соціальних програм.

Доцільним було б і надання послуг на госпрозрахунковій основі тим клі-

єнтам, які хотіли б отримувати такі послуги й можуть за ці послуги платити.

Особливо важливим видається розвиток соціальної роботи в медичних

та медико-соціальних закладах Міністерства охорони здоров'я (як переконує

Перспективи розвитку соціальної роботи в Україні 269

світовий досвід, це — потенційно найбільший замовник на соціальних

працівників [1]). Адже, приміром, надзвичайно важливі немедичні підходи,

необхідність забезпечення інвалідів роботою і взагалі бажаним є розвиток

неінституційних (нестаціонарних) методів допомоги людям з обмеженими

можливостями. Доцільними могли б бути спільні тренінги (навчальні семіна-

ри) медичних і соціальних працівників для вироблення стратегій, які б доз-

воляли використати кращі можливості медичної і соціальної моделей для

підвищення ефективності допомоги.

Перспективною може бути й розукрупнення стаціонарних закладів

соціальної та медичної сфер, наближення їх до споживачів послуг. Такий

процес відбувався в більшості розвинутих країн, і там тепер соціальні послу-

ги надають у невеликих центрах, будинках, службах, притулках абощо.

Подібну еволюцію відповідних служб і змісту соціальної роботи спос-

терігаємо і в колишніх соціалістичних країнах. Наприклад, у Словенії закри-

то всі школи-інтернати й натомість створено групові будинки, де мешкають

не більше 10 дітей, які відвідують звичайну сільську школу, беруть участь у

житті сільської громади. В такому будинку немає вчителів, а є лише

соціальні працівники або соціальні педагоги. Такі експерименти, передовсім

щодо дитячих закладів, проводять в Україні, але ця ідея ще не набула розго-

лосу, бо на її реалізацію потрібні додаткові фінансові витрати, що є доволі

проблематичним за нинішніх умов. Хоча створення замість інтернатів для

людей похилого віку чи для людей, котрі мають проблеми з психічним здо-

ров'ям, де мешкають 500—900 людей, мережі невеликих установ (на 10—20

чоловік), гуртожитків, хоспісів тощо виглядає привабливо...

Що стосується залучення громадськості, то перспективними здаються

два напрями:

- проведення благодійних акцій (типу акції "Милосердя" зі збору гро-

шової та натуральної допомоги для малозабезпечених пенсіонерів, інвалідів,

багатодітних сімей або профілактичних акцій щодо запобігання анти-

соціальній поведінці);

- подальший розвиток волонтерського сектора, який бере на себе части-

ну функцій, що їх виконували раніше державні служби (вже зараз в Україні

працює велика кількість недержавних організацій, діяльність яких грун-

тується на цінностях соціальної роботи [2]).

Аби політика плюралізації надання соціальних послуг різними соціаль-

ними службами (державними, муніципальними, громадськими, благодійни-

ми, приватними) стала реальністю, потрібна нормативно-законодавча база.

На часі й створення системи дієвої координації між усіма зацікавленими

організаціями різного відомчого підпорядкування, а також запровадження

механізму так званого "соціального замовлення" (надання соціальних по-

слуг недержавними організаціями тим клієнтам, яких направляють державні

служби з відповідним відшкодуванням фінансових витрат).

270 Введення у соціальну роботу. Глава 12

РОЗВИТОК

контрактних

стосунків

Соціальний працівник має справу з людьми, які мають певні психо-

логічні, соціальні та практичні проблеми і зазвичай перебувають у важкому

становищі. Як правило, людям потрібно не тільки надання поради або ма-

теріальної допомоги, а й співчуття. Робота соціального працівника — важка

й відповідальна, адже немає готових рецептів, як поводитися в тій чи тій си-

туації, як спілкуватися з конкретним клієнтом.

Нині світова практика відмовляється від того, щоб соціальні працівники

виконували функції контролю (за соціально негативними явищами, напри-

клад, знущанням над дітьми, жінками, людьми похилого віку або поширен-

ням наркоманії серед молоді) та функції опікунства над клієнтами, пошире-

ним тепер став "контрактний підхід". Це означає рівноправність між про-

фесіоналом і клієнтом у розв'язанні моральних проблем, а також те, що про-

фесіонал повинен давати клієнтові всю необхідну для прийняття рішення

інформацію (принцип "поінформованої згоди").

З огляду на те, що в Україні розвивається низка соціальних служб для

різних груп клієнтів (безробітних, інвалідів, як дорослих, так і дітей, молоді,

що має певні проблеми — наркотичну чи алкогольну залежність, колишніх

військових, людей із територій, що зазнали екологічної катастрофи, тощо),

перспективним видається застосування саме контрактної моделі, яка перед-

бачає індивідуалізацію послуг, подолання споживацького підходу до отри-

мання соціальних послуг, розвиток самостійної активності клієнта, збіль-

шення його влади та можливостей у вирішенні власних проблем.

Розвиток корпоративності та стандартів діяльності

соціальних працівників

1999 року в Україні встановлено нове професійне свято — День працівни-

ка соціальної сфери (перша неділя листопада), до якої, за офіційними дани-

ми, належить "армія" в 140 тисяч чоловік. Однак соціальні працівники поча-

ли виокремлюватися із загальної маси фахівців соціальної сфери, усвідомлю-

ючи самі й пояснюючи іншим, що соціальна робота як наукова дисципліна і

практична соціальна діяльність має свою специфіку й не схожа на інші про-

фесії, хоч і перетинається з багатьма з них [1].

Самоусвідомленню соціальних працівників сприяло, зокрема, створення

декількох професійних організацій — Асоціації соціальних педагогів та

працівників соціальної сфери, Ліги соціальних працівників, Фонду соціаль-

ної роботи. Проте на часі — становлення авторитетної професійної асоціації

соціальних працівників, яка б представляла інтереси широкого загалу

фахівців із соціальної роботи, а не співробітників певної відомчої мережі

соціальних служб. Одним із ключових завдань такої професійної (корпора-

тивної) асоціації повинен стати розвиток професійних цінностей та етично-

Перспективи розвитку соціальної роботи в Україні 271

го кодексу соціальних працівників України, участь у відпрацюванні стан-

дартів надання соціальних послуг державними й недержавними ор-

ганізаціями.

В усіх розвинутих країнах асоціації соціальних працівників активно захи-

щають своїх членів і дбають про дотримання стандартів соціальної роботи,

ухвалюють етичні кодекси, а також програми підготовки соціальних

працівників. Варто додати, що Декларація етичних принципів і стандартів

була прийнята Міжнародною федерацією соціальних працівників у 1994

році, і ця Декларація є доброю основою для розвитку національних етичних

стандартів в Україні.

РОЗВИТОК

професійної

освіти

соціальної

роботи

В Україні, як і в усіх посткомуністичних країнах, проблемами соціальної

роботи займалися й займаються фахівці різних спеціальностей: педагоги,

психологи, лікарі, працівники правоохоронних органів, військові тощо. Але

світова практика доводить, що для практичного виконання комплексних

соціальних програм, особливо за умов ринкового суспільства, слід залучати

спеціально підготовлених професіоналів, які мають відповідну освіту.

Нині понад ЗО навчальних закладів мають програми за спеціальністю

"Соціальна робота" (рівень молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста,

магістра). При підготовці соціальних працівників наголошують на отри-

манні знань із соціальної роботи (її історії, теорій, методів, методик впливу

й оцінки потреб людей), психології особистості та поведінки людей, право-

вого регулювання соціальних відносин, методів аналізу соціальної політики,

методів дослідження у соціальній роботі, а також на організації практики

студентів у соціальних службах. Завдяки різним міжнародним організаціям

функціонують курси підвищення кваліфікації соціальних працівників базо-

вого рівня, викладачів соціальної роботи.

Як усе нове, становлення системи підготовки соціальних працівників

проходить у нас із значними труднощами. Немає прив'язаних до україн-

ських реалій стандартів освіти, загальновизнаних методів підготовки,

підручників, навчальних посібників та методичних розробок, відсутня сис-

темна профорієнтація, пропаганда серед молоді значущості соціальної робо-

ти. Надолужити все це — вимога сьогодення. Своє слово повинні сказати пе-

редусім Міністерство освіти і науки, до сфери управління якого поставлено

завдання залучити всі заклади освіти, Міністерство праці та соціальної

політики України, яке є головним "споживачем", інші міністерства та відом-

ства, провідні вчені.

Потрібно прискорити затвердження загальнодержавного стандарту з

соціальної роботи для всіх ланок професійної освіти, розробити сучасні

кваліфікаційні характеристики, посадові вимоги до працівників соціальних

служб та інші нормативні документи, що мають юридично закріпити і сти-

272 Введення у соціальну роботу. Глава 12

мулювати становлення цієї професії в різних галузях суспільного життя

країни.

Важливо також перебудувати систему підвищення кваліфікації, яка б да-

ла можливість людям, котрі працюють в соціальних службах, отримати ті

знання, що дозволять їм надавати соціальні послуги й виконувати свої

обов'язки адекватно новим умовам.

РОЗВИТОК

нормативно-правового

поля

для

діяльності

соціальних працівників

Протиріччя і обмеженість законів, що регулюють соціальний розвиток,

відносини між центром і регіонами серйозно ускладнюють розв'язання пи-

тань соціального захисту. Йдеться, зокрема, про реформу податково-бюд-

жетної системи, без упровадження якої неможливо внормувати фінансуван-

ня соціальних програм.

Потребує поглиблення законодавча база стосовно окремих соціальних

проблем, наприклад, щодо державної молодіжної політики, вдосконалення

механізму її формування та реалізації, розвиток молодіжної інфраструктури.

Перспективним видається функціонування регіональних соціальних про-

грам (як-от київської програми "Турбота") та більш активне регулювання

питань соціального захисту на місцевому рівні, зокрема й надання соціаль-

ної допомоги, й проведення інформаційно-роз'яснювальної та профілактич-

ної роботи.

Розвиток технології та методик соціальної роботи,

наукових досліджень

Необхідно вивчати та широко висвітлювати зарубіжний досвід соціаль-

ної роботи, питання її правового, кадрового, організаційного, методичного

і матеріально-фінансового забезпечення. Але не можна сліпо переносити

досвід зарубіжних країн, необхідна серйозна робота щодо його адаптації до

умов України, потрібно вдумливо, творчо підходити до його вивчення і за-

стосування, щоб не повторювати чужих помилок, важливо враховувати і

спиратися на вітчизняний досвід, власні сили, менталітет, регіональні особ-

ливості.

Успішний досвід використання у нас закордонних моделей соціальної ро-

боти — організація груп самодопомоги та "клубного будинку" для осіб із

проблемами психічного здоров'я, притулку для біженців, терапевтичних

груп для осіб, що зловживають хімічними речовинами, тимчасового догляду

за дітьми із інтелектуальною недостатністю, кризового центру та тренінгу

асертивності для жінок, котрі зазнали насильства в сім'ї, артотерапія, терапія

працею — необхідно досліджувати й популяризувати. Добра ідея щодо про-

Перспективи розвитку соціальної роботи в Україні 27З

ведення Всеукраїнського ярмарку соціальних служб, проектів та послуг має

бути підкріплена виданням опису кращих соціальних технологій.

Слід вивчати практикам та дослідникам й унікальний український

досвід. Наприклад, чи багатьом відомо, що "теплі будинки" — програма,

яка функціонує в майже ЗО хеседах (єврейських благодійних службах Ук-

раїни), була визнана на світовому конгресі соціальних служб для людей по-

хилого віку як гідна наслідування? її тепер упроваджують і в Ізраїлі, і в Аме-

риці, і в Європі... І навіть в Україні — в деяких територіальних центрах, на-

приклад, у Дніпропетровську. Отже, наш досвід соціальної роботи теж не-

обхідно досліджувати, більше того, залучати науковців до розроблення но-

вих методик та технологій, а також стандартів і правових норм.

РОЗВИТОК

теорії

соціальної

роботи

На міжнародному рівні не існує згоди щодо теоретичних підходів у

соціальній роботі [2]. Різні країни мають різну практику роботи соціальних

служб, різні моделі соціальної політики, дещо відмінну практику, що грун-

тується на культурних традиціях та теоретичних розробках.

Потрібно започаткувати ініціативу уніфікації термінології, що сто-

сується змісту, напрямів, засобів, форм і методів соціальної роботи (соціаль-

не забезпечення, захист, допомога, обслуговування, розвиток, проблеми

благодійництва, піклування, опіка тощо) в українському контексті. Наразі

потрібним є створення універсальних концепцій діяльності соціального

працівника, зважаючи на філософські, психолого-педагогічні, правові, ор-

ганізаційно-методичні засади вітчизняної соціальної роботи.

Необхідне видання енциклопедії, серії підручників, словника, юридично-

го довідника, посібників для різних форм навчання. Вже зараз вийшли дру-

ком методичні посібники, навчальні матеріали, словники (наприклад,

"Словник із соціальної роботи", підготовлений Українським державним

центром соціальних служб для молоді та Державним університетом імені

М. Драгоманова), однак наклади цих видань мізерні, придбати чи отримати

їх, особливо в регіонах, складно.

Перспективним для розвитку теорії та практики соціальної роботи було

б різнобічне й компетентне висвітлення значення, творчого потенціалу,

досвіду та проблем соціальної роботи в спеціалізованих, науково-популяр-

них і періодичних виданнях, інших засобах масової інформації. Доцільним

було б мати періодичний друкований орган, регулярне наукове видання (ти-

пу міжвідомчої збірки) [3].