Семигіна Т.В., Грига І.М. та ін. Введення у соціальну роботу

Подождите немного. Документ загружается.

244 Введення у соціальну роботу. Глава 11

До внутрішніх жіночих статевих органів відносять яєчники, маточні тру-

би, матку та піхву. З органами статевої системи тісно зв'язана молочна зало-

за. Це парний орган, що розташований на передній стінці грудної клітки.

Його функціональну активність регулюють статеві гормони.

Нервова система

Кожна істота повинна сприймати сигнали зовнішнього середовища (світ-

ло, звук, температура, тиск тощо), засвоювати їх, обробляти та відповідно

реагувати. Іншими словами, організм повинен виступати як єдине ціле, ор-

гани та системи повинні працювати узгоджено. Всі ці функції — регуляція

роботи органів та систем, сприйняття сигналів зовнішнього середовища та

формування узгодженої та врівноваженої відповіді на них — виконує нерво-

ва система.

Єдину нервову систему розділяють на центральну (головний та спинний

мозок) та периферійну (нерви). Крім того, виділяють соматичну та вегетатив-

ну нервову системи.

Спинний мозок знаходиться всередині хребтового каналу. Спинномоз-

кові нерви прямують до органів та тканин, виходячи крізь отвори, утворені

хребцями. Сіра речовина спинного мозку знаходиться в центрі органа, її ото-

чує біла, яка складається з відростків нервових клітин. Ці відростки, власне,

й утворюють нервові волокна, що проводять імпульси лише одного характе-

ру, наприклад, больові або температурні.

Продовженням спинного мозку є головний мозок, який розміщений у че-

репі. В ньому розрізняють: продовгуватий мозок (містить, зокрема, центри

дихання та регуляції судинної системи), задній мозок (міст та мозочок —

найважливіший центр координації рухів), середній мозок, проміжний мозок

та кінцевий мозок.

Кора головного мозку вкриває поверхню його півкуль і забезпечує аналіз

та синтез подразників, що надходять до нервової системи через органи чут-

тя, підтримує такі важливі функції, як абстрактне мислення, вольову ак-

тивність та поведінку.

Периферійна нервова система являє собою черепні та спинномозкові нер-

ви, що відходять, відповідно, від головного та спинного мозку.

Вегетативна нервова система забезпечує "рослинні" функції організму —

живлення, дихання, виділення, розмноження, обмін та циркуляцію рідини.

Вона пов'язана в основному з внутрішніми органами і забезпечує цілісну ре-

акцію організму на зміни умов середовища.

Соматична нервова система складається з нервів та відповідних центрів,

що доносять нервові імпульси до скелетних м'язів.

Основи медичних та гігієнічних знань 245

Ендокринна система

Вона являє собою залози (гіпофіз, щитовидну, тимус, надниркові,

підшлункову), що не мають вивідних протоків, але виділяють в організм

фізіологічно активні речовини — гормони. Гормони стимулюють або по-

слаблюють функції клітин тканин та органів. Таким чином, ендокринні за-

лози разом із нервовою системою (та під її контролем) забезпечують єдність

та цілісність організму, формуючи систему його регуляції.

Органи чуття

Органи чуття є периферійним відділом аналізаторів. Аналізатор склада-

ється з трьох частин — периферійної (органи чуття), де відбувається сприй-

няття факторів зовнішнього середовища, проміжної (складається з

провідних шляхів) та центральної, яка представлена ділянками кори голо-

вного мозку, де відбувається аналіз та синтез інформації, що надійшла від

органів чуття, а саме:

- органу дотику;

- органу смаку;

- органу нюху;

- органу зору;

- органу слуху.

Розповсюджені захворювання людини

Тут ідеться про опис захворювань, які зазвичай примушують людину

звертатися по допомогу. Більш докладну інформацію можна знайти, напри-

клад, у "Довіднику практичного лікаря".

Соціальному працівникові слід пам'ятати, що більшість зі згаданих тут

розладів потребують кваліфікованої медичної допомоги відповідних фахівців.

Артеріальна гіпертензія (підвищений артеріальний тиск)

Кров рухається в організмі завдяки тому, що серце своїми потужними

скороченнями підтримує постійний тиск крові у великих судинах, які нази-

вають артеріями. Нормальний тиск, який забезпечує життєдіяльність люди-

ни, становить в середньому 120—140/80—90 мм. рт. ст. (читається "сто

двадцять на вісімдесят міліметрів ртутного стовпчика"). Цифра 120 озна-

чає, що в нормі найвищий тиск, зареєстрований під час удару серця, стано-

246 Введення у соціальну роботу. Глава 11

вить 120 мм. рт. ст. (систоличний тиск), а цифра 80 означає найменший, діас-

толичний тиск.

З віком артеріальний тиск поступово підвищується. Верхня межа нор-

мального тиску становить 160 мм. рт. ст. Якщо тиск підіймається вище цієї

межі, радше за все йдеться про якесь захворювання.

На початкових стадіях хвороби, що протікають з підвищенням тиску, за-

звичай не вирізняють характерних ознак. Це може бути головний біль,

швидка втомлюваність, порушення сну. Тільки постійний контроль арте-

ріального тиску допомагає встановити суть хвороби.

Крім вимірювання артеріального тиску, для визначення причин підвище-

ного тиску проводять низку допоміжних обстежень.

Найчастіші причини підвищеного артеріального тиску

• Гіпертонічна хвороба.

• Хвороби нирок.

• Цукровий діабет.

• Захворювання судин, зокрема атеросклероз.

• Захворювання ендокринних залоз, особливо надниркових та щито-

видної.

• Вживання деяких ліків (протизаплідні засоби, деякі антидепресанти,

гормони, наприклад, преднізолон).

Найбільш загрозливим станом при будь-якій із цих хвороб є так званий

гіпертонічний криз, який проявляється у раптовому підвищенні артеріально-

го тиску до 170 мм. рт. ст. і навіть вище. Іноді артеріальний тиск може дося-

гати 300 мм. рт. ст.

Типові симптоми гіпертонічного кризу

• Початок майже завжди пов'язаний із порушенням нервової регуляції

(стрес, різка зміна погоди тощо).

• Відчуття слабкості.

• Блювання та нудота.

• Запаморочення.

• Прискорене серцебиття.

• Різке підвищення артеріального тиску.

Гіпертонічний криз потребує втручання лікаря. При неможливості швид-

ко отримати лікарську допомогу слід застосувати засоби для зниження ар-

теріального тиску, які зазвичай вживає хворий і які були призначені лікарем

(частіше гіпертонічний криз розвивається у хворих, котрі вже досить давно

страждають від певного виду артеріальної гіпертензії).

Основи медичних та гігієнічних знань 247

Біль у грудях

Біль у грудях — розповсюджений симптом, який часто примушує люди-

ну звертатися по допомогу до спеціаліста.

Розрізняють різкий та нестерпний біль у грудях, а також постійний біль,

що повторюється з певною періодичністю або за певних обставин.

Причини гострого болю в грудях

• Захворювання серця:

- інфаркт міокарда;

- запалення серця та його оболонок.

• Захворювання (аневризми) аорти.

• Захворювання легенів:

- пневмоторакс (порушення цілісності плеври та надходження

повітря до плевральної щілини);

- запалення плеври.

Причини хронічного (постійного) болю

Стенокардія (порушення кровообігу самого серця).

Ревматизм.

Неврози.

Клімакс.

Пневмонія та специфічні запалення легенів (наприклад, туберкульоз).

Пухлини органів грудної клітки.

Ураження міжреберних нервів — вірусне, травматичне, токсичне тощо.

Ураження м'язів грудної клітки та верхніх кінцівок.

Захворювання кісток та суглобів — шийний остеохондроз.

Захворювання молочної залози.

Захворювання стравоходу — запалення, виразки.

Як бачимо, спектр розладів, що спричиняють біль у грудях, досить

різнорідний, тому для визначення справжнього діагнозу необхідне ретельне

медичне обстеження з використанням електрокардіографії, рентгенографії

та інших лабораторних методів.

Особливо уважно треба поставитися до хворих, що відчувають гострий

та нестерпний біль у грудях, оскільки часто навіть незначна допомога, нада-

на вчасно, може врятувати такому хворому життя.

248 Введення у соціальну роботу. Глава 11

Типові симптоми інфаркту міокарда

• Біль в ділянці серця виникає раптово або після приступу стенокардії.

• Найчастіше біль розвивається рано-вранці (але не тільки).

• Біль досить швидко посилюється, хворі, намагаючись вгамувати його,

не можуть залишатися на місці, постійно змінюють положення тіла.

• Біль стискний.

• Інтенсивність болю зростає приступами, набуваючи нестерпного ха-

рактеру приблизно через півгодини після початку. Хворий не може стри-

мувати його й кличе на допомогу.

• Найсильніший біль відчувається в ділянці серця, він може віддавати в

шию, ліву руку, спину (між лопатками) або у верхню половину живота.

• Спостерігаємо прискорення пульсу до 100—120 ударів на хвилину.

• Порушується ритм серцевих скорочень.

У практиці інфаркт міокарда становить приблизно половину всіх ви-

падків гострого нестерпного болю в грудях, але точний діагноз можна вста-

новити лише після ретельного обстеження, зокрема шляхом проведення

електрокардіографії.

Отож, якщо ви спостерігаєте у хворого стан, описаний вище, слід уклас-

ти його, забороняючи рухатися чи підійматися з ліжка, та негайно виклика-

ти лікаря чи швидку допомогу, вказуючи на ймовірний діагноз та не-

обхідність проведення електрокардіографії. До прибуття лікаря слід надати

хворому допомогу. У випадку зупинки серця необхідно провести комплекс

заходів, спрямованих на відновлення його роботи (див. "Надання невідклад-

ної допомоги").

Зовнішньо схоже на інфаркт міокарда протікають і приступи болю в

ділянці серця, викликані певними невротичними розладами. Іноді навіть

досвідчені лікарі не можуть відрізнити ці захворювання без допомоги елект-

рокардіографії. Якщо є така можливість, слід розпитати хворого, чи були в

нього раніше такі болі, чим вони закінчились, яку допомогу він отримав, що

допомогло йому найбільше. Цю інформацію слід повідомити лікареві.

Біль у ЖИВОТІ

Біль у животі — один з найпоширеніших симптомів. Розрізняють три ос-

новних види болю в животі.

1. Вісцеральний біль (біль в одному ураженому органі). Це важкий біль тяг-

нучого характеру, що супроводжується потовиділенням, нудотами, блюво-

тою, різкою блідістю шкіри. Всі спроби хворого зменшити цей біль, змінюю-

чи положення тіла, не дають результатів. Такий біль спостерігається при за-

пальних процесах органів живота — печінки, підшлункової залози, шлунка.

Основи медичних та гігієнічних знань 249

2. Соматичний біль виникає при подразненні очеревини, що вкриває

хворі органи. Цей біль відрізняється великою інтенсивністю та чіткою ло-

калізацією — хворий може точно вказати місце найбільшої інтенсивності бо-

лю. Так буває, зокрема, при гострому апендициті.

3. Відображений біль спостерігають при сильному ураженні якогось орга-

на, і він розповсюджується по нервових шляхах на зразок "короткого зами-

кання". Сильний біль у животі іноді буває симптомом запалення мозку або

мозкових оболонок.

Крім того, біль у животі розділяють на гострий та хронічний.

Основні причини гострого болю в животі

• Гострі хірургічні захворювання: апендицит, холецистит, панкреатит,

перфорація виразки шлунка або дванадцятипалої кишки.

• Захворювання органів грудної клітки: правостороннє запалення ле-

генів, інфаркт міокарда.

• Захворювання нирок — ниркова колька та інші.

• Гостре запалення шлунка та кишок (гастроентерит).

• Цукровий діабет.

• Кишкова непрохідність.

• Захворювання жіночих статевих органів.

• Інфекційні захворювання — харчова токсикоінфекція тощо.

Особливу увагу слід звертати на такий біль, що почався нещодавно і до-

сить швидко (впродовж годин) посилюється, переходячи в нестерпний та ло-

калізований. Майже завжди такий характер болю свідчить про необхідність

невідкладної допомоги хірурга або лікаря-інфекціоніста.

Помірний біль у животі та блювання, що не має виразної причини, іноді

свідчить про початок гострого запалення апендикса — гострого апендициту.

Але вже за кілька годин біль переміщується на правий бік і низ живота, стає

локалізованим, різко посилюючися при надавлюванні на вражене місце. В

таких випадках слід терміново забезпечити консультацію хворого хірургом.

Не можна використовувати ніяких засобів для полегшення болю до того, як

лікар поставить правильний діагноз. Інакше клінічна картина зміниться, і

хоча хворий і відчує полегшення від знеболюючих засобів, його хвороба не

зупиниться і може закінчитися смертю.

Іноді гострий біль у животі та попереку виникає при ниркових кольках,

коли камінь або інший подразник надто розтягує нирку. Такий біль виникає

у хворих, які вже раніше страждали на нирковокам'яне захворювання, а от-

же, можуть назвати істинну причину свого болю.

Особливої уваги заслуговують також болі в животі, що супроводжують-

ся іншими симптомами — проносом, запором, блювотою з домішками

крові, різким падінням артеріального тиску, втратою свідомості, кровоте-

чею з піхви у жінок. Всі подібні стани свідчать про необхідність термінової

консультації лікаря.

250 Введення у соціальну роботу. Глава 11

В разі блювоти, в якій виразно спостерігається кров, або появи чорного

калу слід вжити кількох простих заходів, що іноді можуть врятувати хворо-

му життя:

• необхідно вкласти хворого та заборонити йому вставати;

• дати випити йому дуже холодної води, якщо це можливо, з розчине-

ним у ній препаратом беладони;

• заборонити вживати будь-яку їжу, окрім не надто солодкого киселю;

• терміново викликати лікаря.

Діагноз кишкової непрохідності досить легко встановити, оскільки хво-

рий може повідомити, що вже давно (кілька діб) не спроможний випорожни-

тися. В такому випадку також необхідно терміново забезпечити консульта-

цію хірурга.

ЖОВТЯНИЦЯ

Жовтяниця — це синдром, що розвивається внаслідок накопичення в

крові збиткової кількості білірубіну — одного з продуктів обміну гемо-

глобіну. Визначальний симптом жовтяниці — жовте забарвлення шкіри та

інших тканин тіла. Жовтяниця може бути раннім, а іноді і єдиним симпто-

мом різних внутрішніх захворювань.

Основні причини, що призводять до утворення жовтяниці, можна умовно

розділити на три групи.

• Жовтяниця, що пов'язана із збитковим розпадом червоних кров'яних

тілець — еритроцитів. Ця група захворювань включає або спадкові хворо-

би, або хвороби, пов'язані з отруєнням токсинами зовнішнього чи

внутрішнього походження.

• Жовтяниця, що пов'язана із порушенням роботи печінки. До цієї гру-

пи захворювань відносяться деякі спадкові хвороби, вірусні гепатити (хво-

роба Боткіна), бактеріальні гепатити, цироз печінки (наприклад, алко-

гольного походження), рак печінки.

• Хвороби, що призводять до порушення нормального виділення

жовчі — жовчнокам'яна хвороба, рак підшлункової залози, хронічний

панкреатит, пухлина жовчних протоків та інші.

Жовтяниця досить рідко є станом, що безпосередньо загрожує життю

людини, тому у хворого є достатньо часу, щоб звернутися по допомогу. Слід

пам'ятати, що самостійне лікування жовтяниці дуже небезпечне, оскільки

завжди йдеться про порушення двох життєво важливих функцій — утворен-

ня червоної крові та роботу печінки. Відсутність належного лікування стано-

вить серйозну небезпеку.

Основи медичних та гігієнічних знань 251

Помітивши перші ознаки жовтяниці, особливо якщо вона супровод-

жується симптомами загального отруєння організму та лихоманкою, слід не-

гайно звернутися до лікаря та, якщо є можливість, ізолювати хворого від

контактів з іншими.

Запор

Уповільнення проходження вмісту товстої кишки, що проявляється до-

сить рідкими та нерегулярними актами дефекації, при цьому об'єм дефекації

зменшується, а кал стає більш твердим та виділяється тільки після значних

зусиль, називають запором.

З'ясовано, що 95% здорових людей випорожнюються не менше одного

разу на добу. Поширеність запорів у сучасному суспільстві пояснюють трьо-

ма головними причинами: безшлакова дієта (діяльність товстої кишки сти-

мулюється, якщо їжа містить велику кількість шлаків, як, наприклад, рос-

линна дієта), низька фізична активність та придушення рефлексу на дефе-

кацію.

Хронічні запори потребують лікування, оскільки калові маси, що нако-

пичуються в товстій кишці, викликають появу на її стінках виразок, що веде

за собою небезпеку кровотечі. Окрім цього, погіршується загальний стан

хворих, їх турбують болі в хребті, загальна слабкість, головний біль, нудота

та зниження апетиту. Часто спостерігають ознаки недостатності вітамінів,

усмоктування яких відбувається саме в товстій кишці.

Найбільше занепокоєння викликають запори, що виникли нещодавно

або різко загострилися. Це може свідчити про перекриття просвіту кишки

або внаслідок її завороту, або в зв'язку з ростом пухлини. В таких випадках

необхідно терміново провести обстеження хворого з використанням рентге-

нографії.

Хворих на запори рекомендовано обстежувати в плановому порядку не

рідше одного разу на рік.

Зважаючи на причини виникнення запорів, рекомендується починати

лікування з уживання рослинної їжі, підвищення рівня фізичної активності

та побудови такого режиму дня, який не призводив би до придушення ре-

флексу на дефекацію. Якщо ці заходи не допомагають, необхідно звернути-

ся до лікаря за порадою (див. також "Біль у животі").

Короткочасна втрата свідомості

Ясна свідомість є функцією кори великих півкуль мозку, нормальна

діяльність яких порушується при багатьох захворюваннях та травмах. Най-

частіше запаморочення свідомості спостерігають при хворобах серцево-су-

динної та нервової систем.

252 Введення у соціальну роботу. Глава 11

Основні причини короткочасної втрати свідомості

• Серцево-судинні захворювання:

- різке падіння артеріального тиску внаслідок: різкої зміни положен-

ня тіла, стресу, отруєння деякими речовинами (наприклад, клофеліном);

- різке зменшення об'єму крові, що циркулює: варикозне розширення

вен, уживання сечогінних препаратів, випорожнення сечового міхура;

- зупинка серця;

- аритмія — порушення ритму серцевих скорочень.

• Захворювання нервової системи:

- епілепсія: великий епілептичний напад, малий епілептичний напад;

- струс мозку;

- істерія.

• Порушення обміну речовин:

- недостатність надходження кисню;

- надмірне дихання;

- знижена концентрація глюкози у крові;

- абстинентний синдром, або синдром відміни психоактивних речо-

вин (зокрема алкоголю).

Якщо хворий втрачає свідомість, необхідно перш за все звернути увагу

на стан його серцевої діяльності. Якщо упродовж 10—15 секунд не вдалося

почути або відчути жодного удару серця, слід негайно починати масаж сер-

ця та інші заходи (див. "Надання невідкладної допомоги"). Якщо ж серцева

діяльність хворого не викликає занепокоєння, слід виміряти артеріальний

тиск та перенести хворого на ліжко (окрім випадків епілептичного нападу,

який можна розпізнати по наявності судом).

Необхідно з'ясувати, які обставини призвели до втрати свідомості. Чи не

вживав хворий надмірної кількості якихось ліків та чи були ці ліки виписані

лікарем; чи не скаржився хворий на біль в грудях або в животі, чи не блював

він до втрати свідомості, чи не було в блювотинні крові.

При епілептичному нападі не слід намагатися повернути хворого до

свідомості. Якщо це можливо, слід забезпечити таке положення щелепи хво-

рого, щоб він не відкусив собі язика. Після закінчення судом необхідно пере-

нести хворого на ліжко та дати йому час виспатися. Типовий епілептичний

напад триває три — сім хвилин. Якщо напад не закінчується за цей час або

якщо після одного нападу зразу ж починається інший, слід терміново викли-

кати лікаря чи швидку допомогу, пояснивши, що відбувається.

Лихоманка

Температура тіла становить одну з постійних величин людського ор-

ганізму. Лихоманка — підвищення температури тіла під впливом хвороби —

може бути короткочасною або довготривалою. Лихоманка виникає або од-

Основи медичних та гігієнічних знань 253

ночасно з іншими ознаками хвороби (як при запаленні легенів), або долу-

чається до них (як при інфаркті міокарда), або розвивається раніше за всі

інші симптоми. Ми не будемо зупинятися докладно на тих видах лихоман-

ки, які мають очевидні причини у вигляді банальної простуди чи кишкової

інфекції, або тих захворювань, про які йдеться в інших розділах. Набагато

небезпечнішою ознакою є лихоманка, що триває кілька тижнів і не має оче-

видної причини. Вона є однією з найбільш надійних ознак органічного за-

хворювання. Досить важко відрізнити хронічну лихоманку від так званої

конституційної гіпертермії, яка характерна для деяких людей, особливо для

молодих жінок з ознаками астенічного синдрому. Вона посилюється при

фізичних та інтелектуальних навантаженнях.

Основні причини довготривалої лихоманки

Штучна лихоманка (наприклад, симуляція).

Конституційна гіпертермія.

Загальна інфекція:

- сепсис ("зараження крові");

- туберкульоз;

- бруцельоз;

- малярія.

Місцева інфекція:

- абсцеси різної локалізації;

- пієлонефрит;

- паранефрит;

- запалення бронхів з нагноєнням.

Дифузні захворювання з'єднувальної тканини.

Пухлини:

- пухлини нирок;

- пухлини печінки;

- лімфосаркома;

Інші хвороби:

- захворювання крові та органів кровотворення;

- запалення вен;

- хронічний гепатит та цироз;

- тиреотоксикоз.

При всіх вищеназваних хворобах лихоманка може бути єдиним проявом

захворювання. Тому у випадках хронічної лихоманки необхідно провести

найретельніше обстеження, спрямоване на визначення причини підвищення

температури. Ні в якому випадку не слід удаватися до довготривалого вжи-

вання ліків, що знижують температуру тіла. Це не вилікує хвороби, а призве-

де до втрати необхідного для справжнього лікування часу.