Санагурський Д.І. Об’єкти біофізики: монографія
Подождите немного. Документ загружается.
121
Рис. 2.30. Динаміка ТМП зародків в’юна під впливом циклогексіміду:
1 – контроль; 2 – циклогексімід /2,5 мкг/мл/; 3 – циклогексімід /10 мкг/мл/
122
Аналогічні результати отримані і в дослідах з пуроміцином,
який міститься в інкубаційному середовищі в концентрації 5,0 і
10 мкг/мл (рис. 2.31, крива 2, 3). Зауважимо, що при візуальному
спостереженні за розвитком зародків у серіях з пуроміцином і
циклогексімідом було відмічено неправильне дроблення
бластомерів і порушення нормального перебігу розвитку зародків.
З одержаних даних можна зробити висновок про істотний
вплив інгібування трансляції на динаміку ТМП, що виражається в
зниженні абсолютних величин його і у повній аперіодичності
коливань.
2.19. Ìîäèô³êàö³ÿ
ãîðìîíàëüíèõ åôåêò³â
â³äíîñíî äèíàì³êè ÒÌÏ
çàðîäê³â â’þíà ïðè ³íã³áóâàíí³
ó íèõ òðàíñëÿö³¿ ³ òðàíñêðèïö³¿
Оскільки інсулін може впливати на
транспортування йонів, змінюючи активність низки ферментів,
зокрема, K
+
, Na
+
-АТФази (M.P. Czech, 1977), доцільно було
перевірити опосередкованість цього ефекту через різні етапи
синтезу білка. З цією метою вивчали вплив інгібування
транскрипції і трансляції на інсуліновий ефект.
У першій серії дослідів вносили в середовище інкубації
суміш гормону (1,0 МО/мл) і антибіотика актиноміцину Д
(10 мкг/мл) (рис. 2.32, крива 2). Як видно з одержаних даних,
123
Рис. 2.31. Вплив різних концентрацій пуроміцину на динаміку ТМП у зародків, що розвиваються:
1 – контроль; 2 – пуроміцин /5 мкг/мл/; 3 – пуроміцин /10 мкг/мл/
хв
124
Рис. 2.32. Модифікація інсулінового ефекту на динаміку ТМП у зародків в’юна, що розвиваються, при інгібуванні
транскрипції актиноміцином Д:
1 – контроль; 2 – інсулін /1,0 МО/мл/+актиноміцин Д /10 мкг/мл/; 3 – актиноміцин Д /10 мкг/мл/ 4 – інсулін /1,0 МО/мл/
хв
125
актиноміцин Д не позбавляє первинного ефекту гіперполяризації
мембрани інсуліном, хоча дещо послаблює його концентраційну
зумовленість, а надалі динаміка ТМП дуже нагадує картину,
одержану нами за наявності в середовищі самого інсуліну в
концентрації 0,1 МО/мл.
У іншій серії дослідів, коли в інкубаційному середовищі
наявні інсулін у концентрації 0,1 МО/мл і циклогексімід в
концентрації 2,5 мкг/мл (рис. 2.33, крива 2), відновлення
нормальної картини динаміки ТМП не спостерігається: коливання
ТМП аперіодичні, абсолютні величини низькі. У третій серії цього
циклу дослідів за наявності в інкубаційному середовищі
адреналіну в концентрації 1·10
-3
М і актиноміцину Д (10 мкг/мл)
(рис. 2.34, крива 2), відбуваються зміни рівня ТМП у ранньому
розвитку, порівняно з впливами окремо взятих початкових
речовин. Якщо протягом перших трьох годин розвитку зародків
актиноміцин Д частково знімає деполяризуючий ефект адреналіну,
водночас відновлюючи амплітуди коливань ТМП, то надалі
простежується чітко виражене підвищення самого рівня ТМП і
наближення його до контрольних величин.
Значний прояв ефекту актиноміцину Д до кінця шостої
години після запліднення, мабуть, пов’язаний з уже згадуваним
попередньо на початкових етапах розвитку зародків періодом
“ядерного мовчання”. Проте при “збуреному” стані, спричиненому
дією адреналіну, інгібування транскрипції позначається на
гормональному ефекті.
126
Рис. 2.33. Модифікація інсулінової дії на ТПМ зародків в’юна циклогексімідом:
1 – контроль; 2 – інсулін /0,1 МО/мл/+циклогексімід /2,5 мкг/мл/; 3 – інсулін /0,1 МО/мл/ 4 – циклогексімід /2,5 мкг/мл/
хв
127
Рис. 2.34. Вплив інгібування транскрипції актиноміцином Д на прояв ефекту адреналіну відносно рівня ТМП у ранньому
розвитку в’юна:
1 – контроль; 2 – адреналін /1·10
-3
М+актиноміцин Д /10 мкг/мл/;
хв
128
Отже, можна вважати, що зміни величини ТМП у зародків
в’юна, що розвиваються, тісно пов’язані з метаболічною
активністю клітин, що стосується синтезу білка в бластомерах, які
швидко дробляться. Правдивість такого висновку ми перевіряли
на моделі, описаній нижче.
129
ÐÎÇÄ²Ë 3. ÀÍÀ˲ÒÈ×Ͳ
ÌÅÒÎÄÈ ÀÍÀ˲ÇÓ
ÊÎËÈÂÀÍÜ ÒÌÏ
3.1. Ñïåêòðàëüíèé àíàë³ç
ïåð³îäè÷íèõ êîëèâàíü ÒÌÏ
çàðîäê³â â’þíà ó íîðì³
òà çà óìîâ âïëèâó êàò³îí³â
âàæêèõ ìåòàë³â
Спектральний аналіз коливань
трансмембранного потенціалу зародків в’юна на ранніх етапах
ембріогенезу дає можливість визначити, наскільки змінюється
частота коливань ТМП за умов впливу катіонів важких металів,
порівняно з контролем.
Частотні спектри (періодограми) коливань ТМП
отримували за допомогою пакета прикладних програм
STATGRAPHICS 2.6.
На рис. 3.1 зображено спектр частоти коливань ТМП
зародків в’юна, які розвивалися в нормальних умовах (контроль).
130
Оскільки на цьому графіку наявний тільки один досить
вузький пік, можна зробити висновок, що в динаміці коливань
ТМП зародків в’юна в нормі превалюють коливання тільки однієї
частоти. Пік припадає на 0,041 періоду інтервалу квантування.
Оскільки інтервал квантування в нашому прикладі становив
1,25 хв, можна вирахувати період коливань, які превалюють в
контролі. Він становить: 1,25·1/0,04= 30,5 хв.
Частка періоду / інтервал квантування
Рис. 3.1. Спектр частоти коливань ТМП зародків в’юна в нормі
На рис. 3.2–3.3 зображені спектри частоти коливань ТМП
зародків в’юна за умов впливу катіонів нікелю в концентрації
10
-6
та 10
-5
М. Пік частот при дії катіонів нікелю в концентрації
10
-6
М припадає на 0,021 періоду на інтервал квантування, а отже,
період коливань у цьому разі становить 59,5 хв.
У разі дії катіонів нікелю в концентрації 10
-5
М пік є досить
широким, його верхівка припадає на значення шкали 0,02–
0,035 періодів на інтервал квантування. Це означає, що період
коливань у цьому разі не є постійним і варіює від 38 до 62,5 хв.