Рубцов, В.П., Перинська, Н.І. Державне управління та державні установи

Подождите немного. Документ загружается.

та законодавчо визнані стратегічні, тактичні і оперативні цілі,

що становлять основу державної політики.

Тільки в узгоджених і закріплених державою межах і проA

цедурах утворюється поле конструктивного зіткнення поліA

тичних ідей і поглядів, з’ясування і порівняння політичних

позицій і програм, простір пропаганди і залучення на свій бік

виборців.

При формуванні державної політики важливим елементом

є визначення загального інтересу та волі більшості громадян.

Воно здійснюється через волевиявлення народу при проведенні

виборів Президента України, народних депутатів і депутатів

органів місцевого самоврядування, референдумів, а також

суб’єктами політичної системи, особливо при формуванні фракA

цій у Верховній Раді України, виборчих блоків, об’єднань і руA

хів у період виборчих кампаній, а також впливом професійних

спілок, об’єднань роботодавців, галузевих об’єднань, об’єднань

суб’єктів господарювання, професійних і соціальних угрупоA

вань тощо.

6.5. Засоби та напрями державної політики

Засоби реалізації державної політики досить різні: від заA

провадження й ефективного використання різноманітних

форм власності, ринкової економіки до удосконалення систем

інформації, освіти та виховання тощо. Політика щільно та

діалектично пов’язана з мораллю, духовною, релігійною та

іншими сферами суспільного життя.

Можна виділити такі напрями загальної державної політиA

ки: економічний, соціальний, національний, демографічний,

аграрний, культурний, військовий. Оскільки в державній поA

літиці віддзеркалюються докорінні інтереси суспільства, її

справедливо вважають концентрованим виразом економіки.

Поряд із цим, оскільки вона має певну відносну самостійність,

державна політика активно впливає на економічну сферу суA

спільства.

Першооснова регулювання всіх інтересів полягає в окремоA

му напрямі державної політики — державній економічній

політиці, яка реалізується, здійснюється, провадиться в кожA

ний конкретний період часу. Державна економічна політика

становить компроміс між численними та різноманітними інтеA

ресами з метою досягнення максимального «блага» в межах

чинного суспільного устрою. У стислій формі зміст сучасної

економічної політики можна визначити як реформування маA

теріального і духовного виробництва та соціальних умов життя

на базі науковоAтехнічного прогресу (нових технологій), провеA

дення структурних реформ і взаємовигідного поділу праці з інA

шими країнами.

Державна економічна політика має:

• носити системний характер, бути тільки комплексною та

охоплювати всі сфери людської життєдіяльності;

• ґрунтуватися на власних матеріальних, фінансових, енерA

гетичних, кадрових та інших ресурсах з урахуванням міжнаA

родного розподілу праці;

• створювати умови для вирішення соціальних проблем наA

селення, зокрема розширення та зміцнення «середнього клаA

су», який виступає реальною та зацікавленою силою правової

держави та громадянського суспільства;

• залучати людей до справи і завдяки цьому нівелювати соA

ціальну та політичну напруженість; сприяти рівноправному

діловому та взаємовигідному співробітництву всередині країA

ни — між її частинами, зовні — з іншими країнами;

• викликати в людей почуття гідності, гордості та віри в себе.

Рівень і розвиток економіки визначаються не тільки еконоA

мічними джерелами і факторами, а також і політичними,

соціальними, правовими регуляторами свідомості та поведінA

ки людини. Їх урахування надасть державі можливість вплиA

вати на чинники розвитку суспільних процесів, регулювати їх,

тим самим впливати на суспільство та політичну систему.

Метою державної економічної політики є досягнення макA

симально можливого добробуту суспільства шляхом всебічного

розвитку соціальноAекономічної системи та забезпечення соA

ціальної і політичної стабільності. Справжня державна політиA

ка неодмінно виходить на людину, зачіпає її і має сприяти заA

доволенню її потреб. Вона може бути здійсненою лише тоді,

коли стає добровільним здобутком усіх громадян.

Зазначене зумовлює важливість процесу формування, законоA

давчого закріплення та реалізації державної політики, зокрема

й економічної. Визначення засад державної політики, затверA

дження програм економічного, науковоAтехнічного, соціального,

національноAкультурного розвитку, охорони довкілля належить

до сфери діяльності Верховної Ради України (ст. 85 Конституції

України). Також Верховна Рада України розглядає і приймає ріA

шення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів

України (ст. 85, п. 11 Конституції України).

Тим самим прерогатива розроблення державної економічної

політики належить законодавчій владі. Ефективність діяльA

ності останньої полягає як у здатності визначати стратегічні

і тактичні цілі, розробляти напрями і завдання економічної

політики, так і в прийнятті відповідної законодавчої бази для

її реалізації.

Адекватність і своєчасність законодавчої діяльності забезA

печуються не тільки професійним аналізом соціальноAеконоA

мічного стану держави, а й здатністю як виробляти, так і доA

тримуватись об’єктивно зумовленого суспільного інтересу,

враховувати економічні передумови і можливі наслідки впроA

вадження законодавчих актів.

Реалізація останніх належить до функцій виконавчої влади.

Процес формування державної політики має певну логіку, її

засади формуються на підставі щорічних і позачергових послань

Президента України про внутрішнє та зовнішнє становище УкA

раїни. Саме в них на підставі аналізу економічної, соціальної та

політичної ситуації на засадах дотримання основних цілей і озA

нак держави формуються пріоритетні напрями економічного та

соціального розвитку держави. Від економічного розвитку дерA

жави залежать добробут громадян країни, доля нації та самої

держави, місце держави на світовому ринку, що впливатиме

і на внутрішній соціальноAекономічний стан, заможність житA

тя населення тощо. Це визначатиме і вирішення соціальних

проблем: надання державної допомоги та забезпечення

підтримки соціально незахищених прошарків населення. Крім

того, світова інтеграція економічних систем різних держав акA

туалізує проблеми зовнішньоекономічних зв’язків, руху реA

сурсів через кордони, митної та валютної політики тощо.

Цільові настанови в економічній діяльності держави спрямоA

вуються на запровадження принципів результативності, ефективA

ності, рівності поміж суб’єктами господарювання та стабільносA

ті економічного і соціального розвитку суспільства. Реалізація

цих принципів передбачає створення умов для виробництва

зростаючої кількості товарів і послуг на технологічній базі, що

постійно вдосконалюється, мінімізацію витрат при використанA

ні обмежених матеріальних і виробничих ресурсів, зміцнення

позицій держави на світовому ринку, створення робочих місць

для тих, хто бажає та може працювати. Це передбачає й еконоA

мічну свободу для всіх видів господарської діяльності, споживаA

чів і продавців на ринку, забезпечення їм свободи вибору.

Державна економічна політика віддзеркалює вплив держаA

ви на соціальноAекономічний стан суспільства. Вона включає:

• розроблення та впровадження правових засад функціюванA

ня економічної системи в ринкових, соціально орієнтованих

умовах (питання власності, зокрема на землю, податків, проA

житкового мінімуму тощо), тобто визначення державою «правил

гри» юридичних і фізичних осіб на ринку. Так, законодавство,

що базується на принципі «все дозволено, що не заборонено»,

надає підприємцям широке поле для діяльності. Те, що не заA

боронено, вирішується шляхом запровадження процесуальних

норм;

• визначення пріоритетів макроекономічного розвитку, тобA

то формулювання діагностованих за певними критеріями

цілей, забезпечення їх реалізації необхідними ресурсами,

оцінювання соціальних, економічних, екологічних та інших

наслідків вирішення цих пріоритетів;

• реалізацію соціальноAдуховних цінностей, оскільки наші

різноманітні закони, наслідки господарської діяльності мають

сенс лише в тому разі, якщо вони спрямовані на задоволення

потреб громадянського суспільства;

• регулювання економічної діяльності для досягнення виA

значених цілей шляхом підтримки функціювання ринкового

механізму, тобто регулювання співвідношення сукупного поA

питу та сукупної пропозиції.

Законодавче закріплення державної політики має виключA

но практичне значення, оскільки дає змогу не тільки сприяти

визначенню стратегій і тактик суб’єктів господарювання, тобA

то організаційноAдіяльнісному забезпеченню реалізації основA

них економічних інтересів, а й захистити їх від свавілля, у тоA

му числі й державного.

Етапи формування та закріплення державної політики пеA

реважно проходять у структурах державного апарату — оргаA

нах державної влади — та виконуються державними службовA

цями. Це накладає вимоги щодо високого професіоналізму

в діяльності працівників органів державної влади, а також

нормативного врегулювання процесуальних регламентів форA

мування, закріплення та реалізації положень державної екоA

номічної політики.

Таке нормативне врегулювання діяльності на різних рівнях

влади дає змогу залучити механізми, що включають не тільки

правові (юридичні) норми, а й квазіправові засоби — норми

пруденціального (справедливого) характеру, що унормовуються

процесуальними регламентами. Завдяки цьому діяльність орA

ганів державного апарату кожного організаційноAправового

рівня з формування та реалізації державної політики підпадає

під правове врегулювання та контроль, що дає змогу об’єктивA

но оцінювати її результативність і ефективність. Такий захід

дістав назву «принцип заміни ненормативних заборон процеA

суальними нормами».

Особливій процесуальній регламентації підлягають процеси

прийняття рішень щодо реалізації проголошеної державної

політики. Це стосується механізмів висунення та юридичного

закріплення цілей, підготовки альтернатив, їх оцінювання та

вибору за чітко визначеними та наперед заданими критеріями.

Застосування та поширення використання цього принципу

сприятиме виконанню загального та важливого завдання заA

безпечення ефективності діяльності державного апарату,

зміни іміджу державної служби, формування нової управлінA

ської культури державних службовців.

В умовах трансформаційного періоду реалізація державної

політики вимагає значно більшого впливу держави, ніж той,

що властивий державам зі сталою ринковою економікою. Цілі,

заходи, засоби, методи, технології тощо з реалізації політики

постійно перебувають у динаміці, що має супроводжуватися

адекватними, а здебільшого випереджальними змінами цільоA

вих, функціональних, структурних, елементних, комунікаційA

них, управлінських, процесуальних настанов державного апаA

рату та державної служби.

Засвоєні поняття

Держава, влада, державна влада, політична влада, апарат

держави, апарат управління, апарат примусу, територія,

громадянство, конституція, демократична держава, правова

держава, соціальна держава, громадянське суспільство, дер)

жавне управління, бюрократія, адміністративні аспекти

державного управління, об’єкти та суб’єкти державного

управління, політична система, державна політика.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Наведіть два відомих Вам визначення держави. ПригаA

дайте їхніх авторів.

2. Які є підходи до визначення сутності держави? Дайте

характеристику основних підходів, які розглядались у вітчизA

няній науці.

3. Дайте загальне визначення поняття держави.

4. Наведіть ознаки держави.

5. Назвіть основні складові апарату держави.

6. Що входить до державної території?

7. Дайте визначення поняття громадянства. Який є зв’язок

між державою та громадянином?

8. Яка роль права у відносинах влади та суспільства?

9. Дайте визначення поняття влади.

10. Коли виникає політична влада? Як це пов’язано з дерA

жавотворенням?

11. Що таке політична влада?

12. Яке місце в політичній системі суспільства належить

державі?

13. Яке місце в політичній системі посідає окремий громаA

дянин?

14. Визначте суть управління та його відмінності від об’єкA

тивної саморегуляції і стихійних механізмів.

15. Висвітліть поняття «правова держава».

16. Дайте визначення явища «демократична держава».

17. Поясніть сутність терміну «соціальна держава».

18. Охарактеризуйте державну владу як атрибут державноA

владного механізму.

19. Поясніть, чому існування громадянського суспільства

є корисним як для влади, так і для громадян.

20. Висвітліть механізми формування цілей і напрямів розA

витку держави.

21. Поясніть сутність явища «соціальне партнерство».

КОНТРОЛЬНІ ТЕСТИ

Тест 1. Визначення «Суверенна, політико)територіальна

організація влади в соціально неоднорідному суспільстві, що має

апарат публічної влади і здатна за допомогою права робити свої

веління загальнообов’язковими» характеризує таке поняття:

а) суспільство;

б) партія;

в) адміністративна одиниця;

г) держава.

Тест 2. Атрибут держави, що обмежує її компетенцію

у просторі:

а) публічна влада;

б) керівництво політичними партіями;

в) територія;

г) суверенітет.

Тест 3. Ознаки, що відрізняють державу від інших полі)

тичних організацій суспільства:

а) видає загальнообов’язкові нормативні правові акти, має

суверенітет;

б) володіє засобами виробництва;

в) взаємодіє з міжнародними організаціями;

г) виконує внутрішні та зовнішні функції.

Тест 4. Ознака держави, що характеризується верховен)

ством державної влади всередині країни та її зовнішньою не)

залежністю, називається:

а) правосуб’єктність;

б) апарат примусу;

в) компетенція;

г) суверенітет.

Тест 5. Ознака, що не належить до характеристик дер)

жавного суверенітету:

а) рішення держави поширюються на всіх суб’єктів права,

які розміщені на її території;

б) держава самостійно визначає напрями своєї зовнішньої

політики;

в) держава володіє монополією на застосування засобів примусу;

г) держава самостійно визначає свою внутрішню політику.

Тест 6. Ознака, що не належить до ознак держави:

а) апарат держави;

б) територіальний розподіл населення;

в) право;

г) керівництво політичними партіями.

Тест 7. Дві складові, що відносять до апарату держави:

а) органи держави та механізм держави;

б) органи політичного та економічного управління;

в) апарат управління та апарат примусу;

г) апарати управління зовнішніми та внутрішніми справами.

Тест 8. Ознака, що стосується державної влади:

а) здійснюється через систему державних органів;

б) заснована на матеріальній та соціальній рівності;

в) має суспільний характер, не відокремлена від суспільства;

г) спирається на авторитет органів державної влади.

Тест 9. У найширшому розумінні територія держави — це:

а) частина землі, відокремлена від інших державними корA

донами;

б) простір у межах державних кордонів;

в) простір, у межах якого здійснюється державна влада;

г) той простір, де мешкають громадяни цієї держави.

Тест 10. Громадянство — це:

а) належність особи до певної держави;

б) постійний політикоAправовий зв’язок держави з особою;

в) сукупність прав та обов’язків мешканця певної території;

г) державноAправова категорія, що розкриває взаємозв’язок

влади та підвладних.

Тест 11. Політична та державна влади співвідносяться

між собою таким чином:

а) кожну політичну владу можна називати державною;

б) державна влада завжди є політичною;

в) ці поняття є тотожними і порівнювати їх немає сенсу;

г) державна влада включає в себе всі існуючі види політичA

ної влади.

Тест 12. Центральним елементом політичної системи

держави є:

а) політичні партії;

б) громадянське суспільство;

в) держава;

г) президент.

Тест 13. Суб’єкт, що має спеціальний апарат, що здійснює

веління в межах усього суспільства:

а) апарат управління;

б) політична партія;

в) Верховна Рада;

г) держава.

Тест 14. Висновок щодо конституційного проекту М. Дра)

гоманова (1884), який є хибним:

а) М. Драгоманов у своєму конституційному проекті наголоA

шує на приматі людини, її прав і свобод над державою

і суспільством;

б) головна ідея конституційного проекту М. Драгоманова —

перетворення Російської імперії на децентралізовану феA

дерацію;

в) мислитель досить критично ставився до унітарних дерA

жавних структур, республіканського централізму;

г) у цьому проекті М. Драгоманов передбачав необхідність

боротьби за створення незалежної Української держави.

Тест 15. Хибне посилання на визначальні поняття для ре)

організації держави в конституційному проекті М. Грушевсь)

кого (1905) — це:

а) історичні претензії народу;

б) народність;

в) географічне положення;

г) демографія.

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ

1. Характеристика основних підходів до визначення сутносA

ті держави, які розглядались у вітчизняній і зарубіжній науці.

2. Характеристика переваг і недоліків основних теорій і шкіл

управління.

3. Характеристика державної влади як атрибуту державA

ноAвладного механізму.

4. Характеристика основних ознак держави.

5. Побудова правової демократичної соціальної держави

як конституційна мета українського державотворення.

6. Управління як функція влади в державі.

7. Основні засоби і напрями державної політики.

8. Відносини держави і людини у громадянському суспільстві.

9. Характеристика різних видів влади в суспільстві.

10. Практичне втілення державотворчих ідей М. ДрагомаA

нова в діяльності Центральної Ради.

11. Характеристика спільних засад і відмінностей у констиA

туціях УРСР різних періодів.

12. Характеристика напрямів загальної державної політики.

ЗАВДАННЯ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 1

1. Скласти реферат на одну з тем, зазначених у переліку

(див. Тематику рефератів) і визначену викладачем.

2. Користуючись тлумачним словником, дати тлумачення

трьох термінів з наведеного далі переліку: суспільний інстиA

тут, політична доктрина, загальнолюдські цінності, класова

сутність, політичний компроміс, інтегровані потреби, недоторA

канність особи, норми самовизначення народів, інваріантні озA

наки держави, примат людини, політичний міф, путч, ідейний

плюралізм, власність, лібералізм, консерватизм, політичні

цінності, національні інтереси, політична стабільність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ

ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Атаманчук Г. В. Управление — фактор развития. РазA

мышления об управленческой деятельности.— М.: Экономика,

2002.— 567 с.

2. Атаманчук Г. В. Теория государственного управлеA

ния.— М.: Юрид. лAра, 1997.

3. Безродний С. Ф. Світова класична думка про державу

і право: Навч. посіб.— К., 1999.— 397 с.

4. Білоус А. О. ПолітикоAправові системи: світ і Україна:

Навч. посіб.— К., 1997.

5. Гальчинський А., Геєць В., Семиноженко В. Україна: реаA

лії та інноваційний розвиток.— К.: ОП НДУБВ, 1997.

6. Геєць В. Соціогуманітарні складові перспектив переходу

до соціально орієнтованої економіки України // Економіка УкA

раїни.— 2000.— № 2.

7. Государственное и муниципальное управление: СпраA

вочник.— М.: Магистр, 1998.

8. Деев Н. Н. От государства — аппарата к государству —

ассоциации // Правоведение.— 1990.— № 5.— С. 3–11.

9. Дороговкази становлення українського громадянського

суспільства / Кол. авт. під кер. В. П. Рубцова // Документ IV

Всесвітнього форуму українців.— К., 2004.

10. Енгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности

и государства // Маркс К., Енгельс Ф. Соч.— М., 1976.— Т. 21.

11. Конституція України.— К., 1996.

12. Кроки до громадянського суспільства. Концептуальні

підходи до розвитку громадянського суспільства в Україні: