Рубцов, В.П., Перинська, Н.І. Державне управління та державні установи

Подождите немного. Документ загружается.

151

15. Оцініть переваги та недоліки федеративної побудови орA

ганізаційної структури державного управління.

16. Схарактеризуйте відмінність поміж основними органіA

заційними структурами, що застосовуються у публічному управA

лінні.

17. Якою є сутність поняття «структура управління»?

КОНТРОЛЬНІ ТЕСТИ

Тест 1. Біхевіористична школа (з 1950 р. — і донині) з погля)

ду поведінки, з чотирьох основних напрямів у розвитку теорії

та практики управління підхід належить до такого:

а) школи в управлінні;

б) процесний підхід;

в) системний підхід;

г) ситуаційний підхід.

Тест 2. Кількість принципів продуктивної праці Г. Емерсо)

на є такою:

а) дванадцять;

б) чотири;

в) шість;

г) вісім.

Тест 3. Принципи правильного функціювання органів

управління сформулював такий учений:

а) Ф. Тейлор;

б) А. Гастєв;

в) М. Вебер;

г) А. Файоль.

Тест 4. Професіоналізм у сфері менеджменту є характер)

ним для такого підходу в теорії управління:

а) теорії людських відносин;

б) теорії вдоволення;

в) процесуальних теорій;

г) адміністративного підходу (теорія бюрократії).

Тест 5. До мотиваційної теорії людських відносин К. Алдер)

фера не включено такий вид потреб, як:

а) сексуальні потреби;

152

б) життєві (фізіологічні потреби і потреби безпеки);

в) потреби взаємин (потреба в міжособистісних стосунках);

г) потреби зростання (потреби самореалізації та поваги).

Тест 6. Означення: «...розглядає відчуття людей щодо став)

лення до них на робочому місці...» характеризує таку теорію

управління, як:

а) теорію сподівання;

б) теорію справедливості;

в) біхевіористичну теорію;

г) теорію людських відносин.

Тест 7. Визначення: «внутрішня впорядкованість, узго)

дженість взаємодії елементів системи, що виявляється, на)

приклад, в обмеженні різноманітності стану елементів у рам)

ках системи» відповідає такому з понять системи управління:

а) стан системи;

б) структура системи;

в) організація системи;

г) функціювання системи.

Тест 8. Хибним є таке твердження щодо специфіки дер)

жавного управління як виду управління:

а) характер функціювання державної служби не може зміA

нюватися;

б) у здійсненні спирається на владу — організаційну силу

суспільства, здатну до примусу;

в) поширює свій вплив на все суспільство, піддаючи управA

лінському впливові його найважливіші явища, процеси

та взаємозв’язки;

г) діє системно, поєднуючи функціювання таких структур,

як механізм держави, державний апарат, державну служA

бу і публічні прояви суспільства.

Тест 9. Не є властивим для американської системи дер)

жавного управління таке з наведених положень:

а) державне управління складається з багатьох галузей

знань, сфокусованих на процесах і функціях управA

ління;

б) концепція державного управління спирається на раціональA

ність і доцільність прийняття управлінських рішень;

153

в) державне управління ґрунтується на традиціях статутноA

го права;

г) державне управління вважається виконавчим аспектом

урядування.

Тест 10. Не відповідає сутності державного управління

така з наведених рис:

а) державне управління завжди є організуючою діяльністю,

в результаті якої виникають конкретні, управлінські за

своїм змістом відносини;

б) необхідною умовою виникнення управлінських відносин

є наявність суб’єкта управління, що наділений державноA

управлінськими повноваженнями;

в) органи державної влади самостійно визначають основні

цілі свого існування та діяльності;

г) державне управління здійснюється в чинному правовому

полі.

Тест 11. Положення: «Доступність державного управлін)

ня для громадян; громадський контроль; судовий контроль за

дотриманням у процесах державного управління конститу)

ційно закріплених інтересів суспільства, прав і свобод грома)

дян» відповідає такому з наведених принципів державного

управління:

а) поділу влади;

б) публічності;

в) демократизму;

г) правової впорядкованості.

Тест 12. Зайвим є такий із наведених чинників впливу на

характер функціональної структури державного управління:

а) сукупність цілей, завдань, функцій і повноважень держаA

ви, зокрема соціальна спрямованість держави;

б) стан розвитку громадянського суспільства;

в) форма державного устрою;

г) місцеперебування органів державного управління.

Тест 13. Вид зв’язків в організаційній структурі державно)

го управління, що є невірним:

а) субординаційний;

б) реординаційний;

в) координаційний;

г) персональний.

154

Тест 14. Характеристика «...створюється на основі побу)

дови апарату управління тільки із підпорядкованих елемен)

тів... є логічно найбільш стрункою та формально визначеною,

але разом з тим найменш гнучкою» стосується такої струк)

тури управління:

а) лінійної;

б) функціональної;

в) програмноAцільової;

г) матричної.

Тест 15. В якій з наведених країн склався так званий кла)

сичний тип місцевого управління:

а) Франції;

б) Радянському Союзі;

в) Великій Британії;

г) Німеччині.

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ

1. Характеристика основних теорій і шкіл публічного управA

ління.

2. Процес впливу на соціум як предмет вивчення науки про

управління.

3. Характеристика сучасних підходів до управління.

4. Державне управління як один із різновидів соціального

управління.

5. Основні відмінності українського бачення державного

управління від європейського та американського.

6. Розподіл влади в державному управлінні як запорука

утворення демократичної, правової організації державної влади.

7. Співвідношення інтересів і цілей суб’єктивного фактора

та інтересів і цілей, що реалізуються державним управлінням.

8. Цілі державного управління, правове та ресурсне забезA

печення їх досягнення.

9. Про необхідність коригування функціональної структуA

ри державного управління.

10. Основи побудови організаційних структур публічного

управління.

11. Взаємодія процесів централізації і децентралізації як

передумова ефективності та конструктивності управління.

12. Унітарна та федеративна організації управління. СучасA

на організація управління в Україні.

155

ЗАВДАННЯ ДО МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ № 2

1. Написати реферат на одну з тем, зазначених у переліку

(див. Тематику рефератів) і визначену викладачем.

2. Користуючись тлумачним словником, дати тлумачен)

ня трьох термінів з нижченаведеного переліку: моделювання

ситуації, соціальна дистанція, ієрархічні структури, історична

еволюція, ментальність, виконавча (урядова) вертикаль, юрисA

дикція, подвійне громадянство, надцентралізація, логістика,

принцип взаємного стримування та противаг, відкритість

функціювання органів влади, підзаконний акт, дуалізм.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ

ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Атаманчук Г. В. Управление — фактор развития. РазA

мышления об управленческой деятельности.— М.: Экономика,

2002.— 567 с.

2. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления.—

М.: Юрид. лAра, 1997.

3. Гастев А. Как надо работать (практическое введение

в науку организации труда: 2Aе изд.).— М.: ВЦСПС, 1924.—

116 с.

4. Гладун З. Поняття і зміст державного управління: адміA

ністративноAправовий аналіз.— Л., 1996.

5. Государственное и муниципальное управление: СпраA

вочник.— М.: Магистр, 1998.

6. Державне управління: теорія і практика / За ред.

В. Б. Авер’янова.— К.: Юрінком Інтер, 1998.

7. Керженцев П. М. Принципы организации: 2Aе доп. изд.—

М.AП., Госиздат, 1923.— 203 с.

8. Конституція України.— К., 1996.

9. Кунц Г., О’Доннел С. Управление: системный и ситуациA

онный анализ управленческих функций: В 2 т. / Пер. с англ.—

М., 1981.— Т. 1.

10. Малиновський В. Я. Державне управління: Навч. посіб.—

К.: Атіка, 2003.

11. Мельник А. Ф., Оболенський О. Ю., Расіна А. Ю., Гордієн)

ко Л. Ю. Державне управління: Навч. посіб.— К.: Знання, 2004.

12. Нижник Н. Р., Машков О. А. Системний підхід в органіA

зації державного управління: Навч. посіб. / За заг. ред. Н. Р. НижA

ник.— К.: ВидAво УАДУ, 1998.

156

13. Нижник Н. Р. ГосударственноAуправленческие отношеA

ния в демократическом обществе.— К., 1995.

14. Оболенский А. В., Барабашев А. Г. Государственная

служба (комплексный подход).— М.: Дело, 1999.

15. Оболенський О. Теорія системного підходу в державному

управлінні // Вісник УАДУ.— 1996.— № 3.

16. Основи держави і права: Навч. посіб. / За ред. А. М. КоA

лодія, А. Д. Олійника.— К.: Либідь, 1998.

17. Рубцов В. П., Фіалко С. В. Державне будівництво та

місцеве самоврядування: Навч. посіб.— К.: Університет «УкA

раїна», 2005.— 250 с.

157

Заліковий модуль 3

ЗМІСТ І ТЕХНОЛОГІЧНІ

АСПЕКТИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Тема 10. ЗМІСТ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

10.1. Поняття та загальні риси управлінської діяльності

Органи державної влади та органи місцевого самоврядуванA

ня реалізують цілі та виконують функції державного управлінA

ня за допомогою управлінської діяльності.

Управлінська діяльність — сукупність вироблених історичA

ним досвідом, науковим пізнанням і талантом людей навичок,

умінь, способів, засобів, доцільних вчинків і дій людини у сфеA

рі управління.

Управлінська діяльність вирізняється інтелектуальним хаA

рактером, що виражається в її спрямованості на вироблення,

прийняття та практичну реалізацію управлінських рішень,

покликаних змінювати в бажаному напрямі стан і розвиток суA

спільних процесів, свідомість, поведінку та діяльність людей.

Вона має бути здатною відображати соціальну дійсність і все,

що відбувається в ній, розкривати наявні в ній ресурси, засоби

і резерви, знаходити оптимальні способи її вдосконалення та

переведення на новий рівень.

За своїм предметом, з яким вона нерозривно пов’язана, управA

лінська діяльність є інформаційною. Інформаційний характер

управлінської діяльності виявляється у необхідності постійноA

го одержання, осмислення, систематизації, зберігання, видачі

спеціальної і, насамперед, управлінської інформації.

Управлінська діяльність є складним соціальноAпсихоA

логічним явищем з чітко вираженою домінантою волі. Кожна

людина, що зайнята нею, практично постійно здійснює розуA

мові та вольові операції аналізу, оцінювання, прогнозування,

вибору, прийняття рішення, підпорядкування та виконання,

команди і контролю тощо. Це створює в колективах органів

державної влади й органів місцевого самоврядування особлиA

вий соціальноAпсихологічний мікроклімат, що активно вплиA

ває на свідомість, почуття, життєві орієнтації людини і формує

певний тип поведінки та діяльності.

Управлінська діяльність завжди виступає колективістською,

оскільки здійснюється в колективі певного органу державної

158

влади чи органу місцевого самоврядування та водночас передбаA

чає взаємодію з колективом людей в інших органах по вертиA

калі й горизонталі. У ній має місце спеціалізація за певними

предметами, змістом і видами, яка вимагає кооперації з метою

досягнення комплексної реалізації компетенції органу і загаA

лом функцій державного управління.

Управлінська діяльність багатогранна за своїми проявами.

Це і люди, і знання, й інформація, і технічні засоби, які утвоA

рюють складне комплексне явище. Тільки зважене, збалансоA

ване залучення в дію всіх елементів управлінської діяльності

здатне надавати їй раціональності й ефективності.

Рисами державної управлінської діяльності також є: юриA

дична заданість, чіткість і виразність. Тобто це діяльність, яку

відповідні органи державної влади і посадові особи повинні

здійснювати, причому так, як вимагається для реалізації комA

петенції кожного конкретного органу, а в ньому — кожної посади

державного службовця. Тому більшість елементів управлінської

діяльності не тільки юридично описуються, а й «прив’язуються»

до конкретних органів, закріплюються в їх правовому статусі

у вигляді процесуальних норм.

10.2. Форми управлінської діяльності

Форми управлінської діяльності є зовнішніми, постійно і тиA

пізовано фіксованими проявами практичної активності органів

державної влади чи органів місцевого самоврядування з формуA

вання та реалізації управлінських цілей і функцій та забезпеA

чення їх власної життєдіяльності. Вони дають уявлення про те,

що і як робиться в цих органах зі здійснення їх компетенції.

Розрізняють правові, організаційні, організаційноAправові

форми управлінської діяльності.

Правові форми управлінської діяльності фіксують управA

лінські рішення і дії, які мають юридичний зміст (установленA

ня та застосування правових норм). Їх використовують головно

при підготовці, прийнятті й виконанні управлінських рішень.

Для забезпечення ефективності управлінської діяльності важA

ливо, щоб основні дії, операції, прогнозні оцінки, експертизи,

статистичні узагальнення, інформаційні відомості, соціологічA

ні дані, на яких базується те чи інше управлінське рішення,

було чітко задокументовано, тобто представлено в належній

правовій формі.

159

У більшості випадків управлінські рішення є правовим акA

том, співвіднесеним з компетенцією органу, а також з чинними

матеріальними і процесуальними правовими нормами. Роль

правового акта в державному управлінні визначається тим,

наскільки дотримано всіх правових процедур і вимог під час

його підготовки та прийняття і який реальний управлінський

потенціал він має. Призначення правових форм, в які оформA

ляється все пов’язане з управлінським рішенням, полягає в заA

безпеченні та посиленні правового змісту правових актів з тим,

щоб кожен із них завжди виходив із законодавства, приймався

в режимі законності й забезпечував права, свободи та зобов’яA

зання громадян.

Дотримання правових форм є необхідним також під час виA

конання управлінських рішень. Це правила доведення рішень

до виконавців, аж до їх підписів із зазначенням дати отриманA

ня; типові документи щодо оперативного і контрольного інфорA

мування про хід виконання; акти перевірок і статистичні дані.

Організаційні форми управлінської діяльності пов’язані зі

здійсненням певних колективних або індивідуальних дій (опеA

ративноAорганізаційних і матеріальноAтехнічних операцій), їх

можна схарактеризувати як способи вільного колективного поA

шуку оптимального варіанта вирішення якоїсь управлінської

проблеми.

На відміну від правової форми, де виражене одностороннє

волевиявлення уповноваженого на реалізацію компетенції орA

гану державної влади, в організаційних формах більше предA

ставлені різні погляди і підходи, обговорення та дискусії,

компроміси й узгодження.

В управлінській практиці використовують такі організаційA

ні форми, як сесії, засідання, наради, конференції, оперативки

тощо. Важливо, щоб при використанні організаційних форм їм

надавався управлінський зміст, який би зводився до того, щоб

загальна узгоджена думка, сформульована в результаті колекA

тивних пошуків, була таким же управлінським рішенням, як

і правовий акт.

Організаційно)правові форми констатують той факт, що

в органах державної влади чи місцевого самоврядування

більшість правових форм є юридично коректними тільки в разі

їх прийняття через встановлені організаційні форми. Так, оргаA

нізаційні процедури діють відповідно до регламентів під час

прийняття правових актів органами державної влади і місцевоA

го самоврядування.

160

Використання форм управлінської діяльності має базуватися

на комплексному підході до організаційних і правових форм.

Їх слід застосовувати в поєднанні з урахуванням сильних

і слабких сторін кожної з форм, диференційовано і конкретно,

виходячи з управлінської проблеми та ситуації.

10.3. Методи управлінської діяльності

Методи управлінської діяльності — це способи і прийоми

аналізу й оцінювання управлінських ситуацій, використання

правових і організаційних форм, впливу на свідомість і повеA

дінку людей у керованих суспільних процесах, відносинах

і зв’язках.

Вони застосовуються у процесах управління за дорученням

держави, тобто офіційно, а також у встановленому порядку

і мають відповідати таким вимогам:

• володіти здатністю формувати і забезпечувати реалізацію

управлінських впливів;

• бути різноманітними і пристосованими для використання

в управлінні;

• бути реальними і гнучкими.

Методи управлінської діяльності зазвичай класифікують за

двома основними групами:

1) методи функціювання органів державної влади і місцевоA

го самоврядування;

2) методи забезпечення реалізації цілей і функцій державA

ного управління.

Методи функціювання органів державної влади та органів

місцевого самоврядування охоплюють способи, прийоми, дії

(зокрема посадових осіб, залучених у процеси державного управA

ління), які пов’язані з підготовкою і реалізацією управлінських

рішень, а також здійсненням правової й організаційної дерA

жавноAуправлінської діяльності. Ці методи забезпечують узгоA

дженість, зумовленість, обґрунтованість і ефективність усіх

управлінських функцій, організаційних структур, форм, метоA

дів і стадій управлінської діяльності.

Так, під час підготовки управлінських рішень використовуA

ють такі способи і прийоми дій:

• вивчення конкретних управлінських ситуацій на місцях,

у керованих об’єктах;