Рожко М.М., Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія Підручник

Подождите немного. Документ загружается.

КЛІНІЧНІ ТА ЛАБОРАТОРНІ ЕТАПИ ВИГОТОВЛЕННЯ

ПАЯНИХ МОСТОПОДІБНИХ ПРОТЕЗІВ

Виклад даного матеріалу зумовлений необхідністю правильного розумін-

ня клінічних та лабораторних етапів виготовлення не тільки паяних мостопо-

дібних протезів, які можна вважати історією ортопедичної стоматології, але й

сучасних технологій виготовлення мостоподібних протезів.

Після постановки діагнозу та вибору конструкції мостоподібного протеза

починають препарування опорних зубів під опорні коронки. Препарування про-

водять під анестезією, оскільки підготовка опорних зубів під мостоподібні про-

тези передбачає зняття значного шару твердих тканин і створення паралель-

ності стінок зубів. Препарування опорних зубів під мостоподібні протези про-

водять у тій же послідовності, що й препарування зубів під одиночні коронки.

За відсутності паралельності стінок опорних зубів мостоподібний протез

буде примірятися зі значним зусиллям, а в разі великого нахилу зубів його

зовсім не вдасться приміряти. Великий нахил зубів передбачає зняття значно-

го шару їх твердих тканин, що без попереднього депульпування зробити не-

можливо. За наявності різко вираженого нахилу зубів, особливо другого ниж-

нього моляра, необхідно відмовитися від застосування звичайних мостоподіб-

них протезів, а використовувати знімні мостоподібні конструкції.

Закінчивши препарування зубів, знімають відбитки з обох щелеп, один з

яких робочий і знімається подвійним за допомогою силіконових мас, другий —

допоміжний і знімається альгінатними масами.

За певних клінічних умов може бути два робочих відбитки. Отриманням

відбитків закінчується перший клінічний етап.

У зуботехнічній лабораторії за отриманим и відбитками відливають гіпсові

моделі, проводять гіпсування в оклюдатор (артикулятор) у положенні цент-

рального співвідношення щелеп за допомогою воскових шаблонів.

Після загіпсування моделей в оклюдатор проводять моделювання анато-

мічної будови відпрепарованих опорних зубів, виготовлення гіпсових та мета-

левих штампів і контрштампів, штампованих повних металевих коронок. На

цьому закінчується перший лабораторний етап.

Виготовлені коронки іноді відбілюють (але не полірують), частіше в чор-

ному вигляді (з окалиною) відправляють у клініку, де проводиться другий або

третій (залежно від способу визначення центральної оклюзії) клінічний етап.

На цьому клінічному етапі опорні коронки приміряють, перевіряють цен-

тральне співвідношення щелеп, отримують оклюзійний відбиток разом з ко-

ронками для виготовлення проміжної частини мостоподібного протеза. Після

отримання оклюзійного відбитка знімають усі опорні коронки і відправляють

у зуботехнічну лабораторію.

Необхідно зазначити, що в разі отримання гіпсового відбитка всі опорні

240

коронки або частина їх може зніматися разом з відбитком і залишатися в ньо-

му, їх не потрібно витягувати і разом з тими, що залишилися, відправити у ла-

бораторію. Після проведення цього клінічного етапу зубний технік отримує

відбиток та пригіпсовані коронки.

У разі склеювання відбитка коронки ретельно розміщують у їх ложе, сте-

жать за тим, щоб вони щільно прилягали не тільки до дна, але і в ділянці країв

комірки. Якщо коронка не буде доведена до дна комірки, то вона буде поза кон-

тактом з антагоністами. Особливу увагу необхідно приділяти запобіганню по-

вороту зуба навколо своєї осі.

Якщо коронку важко ввести у відбиток, то краще його роз'єднати і в більшу

частину вставити коронку, після чого приєднати до нього меншу, приливши їх

розплавленим воском. Так само приклеюють коронки до краю комірки сильно

розігрітим воском з метою запобігання їх зміщенню після відливки моделей. У

середину коронок також необхідно налити воску і вставити по центру невеликі

дерев'яні штифти, щоб у наступному коронки можна було легко зняти з мо-

делі; штифти захищають гіпс у цих ділянках від поломок. Модель відливають,

попередньо поклавши гіпсовий відбиток у воду до насичення, співставляють з

моделлю антагонівної щелепи і загіпсовують в оклюдатор, а краще — в артику-

лятор.

Після фіксації моделі в артикуляторі (оклюдаторі) розпочинають моде-

лювання проміжної частини мостоподібного протеза. У ділянці жувальних зубів,

які непомітні під час усмішки, доцільно відмоделювати литу металеву конст-

рукцію проміжної частини протеза, в ділянці фронтальних зубів, а інколи і в

ділянці премолярів моделюють комбіновану конструкцію, яка складається з

металевої основи чи пластмаси.

Зубний технік під час моделювання проміжної частини повинен особливу

увагу звернути на форму жувальної поверхні. Неправильне моделювання може

бути причиною втрати опорних зубів або їх антагоністів у разі функціонально-

го перевантаження під час рухів нижньої щелепи. Горбки жувальних зубів по-

винні бути заокругленими, нерізко вираженими, не створювати блокувальних

моментів підчас рухів нижньої щелепи.

Особливі вимоги існують до конструкції проміжної частини. Велике зна-

чення має її форма та відношення до прилеглих тканин протезного ложа — сли-

зової оболонки коміркового відростка та коміркової частини.

У фронтальному та бічних відділах зубної дуги положення проміжної час-

тини неоднакове. Якщо у фронтальному відділі вона повинна торкатися сли-

зової оболонки без тиску на неї, для чого модель у цій проекції покривається

ізоляційним лаком, то у бічному відділі між проміжною частиною протеза та

слизовою оболонкою, що покриває беззубий комірковий відросток, повинен

залишатися вільний простір, який не буде перешкоджати проходженню харчо-

вих компонентів (промивний простір).

У разі дотичної форми відсутність тиску на слизову оболонку перевіряють

зондом, проводячи гострим кінцем між слизовою оболонкою та проміжною

241

частиною. У бічних відділах зубного ряду створюють промивний простір, при-

близно 2-3,5 мм (на товщину сірника), це особливо стосується нижньої щеле-

пи. На верхній щелепі промивний простір роблять менших розмірів, урахову-

ючи ступінь оголення зубів під час усмішки. У кожному конкретному випадку

це питання вирішується індивідуально (мал. 75).

У ливарній лабораторії проводять заміну воску на метал. Для отримання

металевих деталей за допомогою лиття використовують два способи:

1) метод лиття за моделями, які вигорають із моделювального воску; 2) метод

лиття на вогнетривких моделях.

Процес лиття включає низку послідовних операцій:

1) виготовлення воскових моделей;

2) установку ливникоутворювальних штифтів та створення ливникової

системи;

3) покриття моделей вогнетривким шаром;

4) формування моделі вогнетривкою масою;

5) виплавлення воску;

6) висушування та спікання моделі;

7) плавлення сплаву;

8) лиття сплаву;

9) вивільнення деталей від вогнетривкої маси та ливників.

д є є

Мал. 75. Форми промивної частини мостоподібного протеза: а —дотична для фрон-

тальної групи зубів; 6 — промивна у разі високих клінічних коронок; в — промивна у

разі низьких клінічних коронок; г — сідлоподібна металева; д, є — промивна з обли-

цюванням губної або губно-жувальної поверхні; є — сідлоподібна з облицюванням жу-

вальної та бічної поверхонь

242

У литті зубопротезних деталей найважливішим є боротьба з усадкою ме-

талу. Цьому підпорядковані всі проміжні операції — зменшення усадки воско-

вих композицій, створення, спеціальних компенсаційних формувальних мас,

створення системи та визначення характеру ливників, методів плавки.

Лиття може проводитися як у спеціальних литтєвих апаратах, так і в апа-

ратах, де поєднуються плавка та лиття металу. Залежно від характеру дії на

метал розрізняють такі методи лиття: а) лиття під тиском; б) відцентрове лит-

тя; в) вакуумне лиття.

Після закінчення процесу лиття технік-ливарник вивільняє зуботехнічні

деталі з опоки. У разі лиття деталей з нержавіючої сталі доводиться деколи

спостерігати щільне спікання першого вогнетривкого шару з металом. У таких

випадках очистку деталей проводять розчином кислоти або лугу, ультразву-

ком у спеціальній ванні або за допомогою піскоструменевого апарату.

Проміжну частину мостоподібного протеза можна спаяти з опорними ко-

ронками безпосередньо на моделі або без неї. У першому випадку припасовану

проміжну частину скріплюють з короткими частинами липким воском та загі-

псовують протез у вогнетривку суміш гіпсу з пемзою, піском тощо так, щоб

жувальні поверхні коронок і литих зубів залишалися відкритими. Такий спосіб

використовувався раніше у разі спайки золотих мостоподібних протезів.

Якщо мостоподібний протез має бути спаяний без моделі, тоді коронки

треба легко підігріти над полум'ям пальника, щоб звільнити їх від воску, яким

вони були заповнені раніше. Коронки та модель очищають від залишків воску,

поверхні, які будуть спаюватися, повинні бути чистими, без окалини, жирного

нальоту. Коронки та литі зуби знову розташовують на моделі і скріплюють лип-

ким воском. Охолодивши модель, обережно знімають мостоподібний протез з

моделі та гіпсують у вогнетривкій масі.

Існує відносно новий метод точкової електрозварки за допомогою спе-

ціального апарату. Зачищені від окалини поверхні, які спаюють, стальних та

хромо-кобальтових протезів розміщують на робочій моделі. До двох ділянок

підводять електроди і вмикають струм на дуже короткий проміжок часу. На

контактних поверхнях проходить точкове зварювання, яке дозволяє проводи-

ти у майбутньому спаювання деталей без гіпсування.

Спаювання деталей із сталі та золотих сплавів, як зазначалося раніше, ве-

деться по різному.

Процес спаювання — це з'єднання металевих частин під час нагрівання за

допомогою подібного сплаву з більш низькою температурою плавлення. Припій

повинен відповідати таким вимогам:

1) мати температуру плавлення нижчу, ніж в основних металів,

на 50-100 °С і вузький температурний інтервал плавлення;

2) добре флюсувати, тобто бути рідкотекучим;

3) добре дифундувати, проникати в товщу основних металів;

4) бути стійким до дії кислот та лугів;

5) бути подібним до основних металів за кольором;

243

6) володіти стійкістю проти корозії у ротовій порожнині;

7) за фізико-механічними властивостями наближатися до металів, які

спаюють;

8) не створювати раковин та бульбашок.

Процес спаювання проходить під час нагрівання відкритим полум'ям. На

поверхні металів, які спаюють, може утворюватися плівка окислів, що пере-

шкоджатиме дифундуванню припою. Тому в процесі спаювання необхідно не

тільки розплавити припій, але й примусити його розлитися по поверхнях, які

спаюються, і не допустити утворення окисної плівки. Це досягається застосу-

ванням різних речовин для спаювання та флюсів. Найбільшого поширення

набула бура. Під час нагрівання бура поглинає кисень, запобігаючи тим самим

потраплянню його у метал та утворенню на поверхні останього окислів. Засто-

сування флюсів допомагає розчиняти окисну плівку, що у вигляді шлаку спли-

ває на поверхню припою, який унаслідок цього отримує добрий контакт з по-

верхнею основного металу.

Флюси повинні мати такі властивості:

1) температуру плавлення нижчу, ніж температура плавлення припою;

2) легко розтікатися по металевій поверхні;

3) розпадатися та вивітрюватися за температури плавлення;

4) видаляти всі окисли, що утворюються на поверхні металу під час паяння;

5) легко видалятися з поверхні після закінчення процесу спаювання.

Після спаювання мостоподібний протез занурюють у воду, відбілюють, про-

мивають у киплячій воді, знімають залишки припою і розпочинають шліфу-

вання та полірування.

Речовини, які служать для розчинення окалини, називаються відбілюва-

чами. Відбілювачі підбирають з таким розрахунком, щоб вони добре розчиня-

ли окалину і якомога менше діяли на метал. Нержавіюча сталь під час терміч-

ної обробки покривається товстим шаром окисної плівки, для зняття якої не-

обхідно застосувати сильні хімічні засоби, що містять соляну та сірчану кисло-

ти. Техніку рекомендується користуватися цими розчинами, знати режим

відбілювання та дотримувати його.

Після відбілювання та обробки мостоподібного протеза його шліфують

різноманітними кругами, фільцями, жорсткими і м'якими щітками. Після того

полірують, використовуючи різні пасти залежно від матеріалу, з якого виго-

товлено мостоподібний протез. Звичайно проміжну частину мостоподібних

протезів облицьовують акриловою пластмасою "Синма-М". Після заміни вос-

ку на пластмасу протез знову шліфують і полірують. Після полірування його

промивають водою з милом, потім спиртом і відправляють у клініку для фіксації.

На цьому закінчується останній лабораторний етап виготовлення паяного мо-

стоподібного протеза.

Фіксація мостоподібного протеза на опорних зубах є дуже відповідальним

моментом усього процесу лікування. Перед самою процедурою фіксації необх-

ідно ще раз детально перевірити протез. Він повинен вільно накладатися на

244

своє місце. Частини протеза, які контактують із тканинами протезного ложа,

не повинні бути гострими, врізатися та надавлювати на м'які тканини або при-

зводити до їх поранення. Проміжна частина залежно від того, яку ділянку зуб-

ного ряду відновлюють, повинна суворо відповідати прийнятим правилам. Жод-

на частина мостоподібного протеза не повинна створювати перешкоди для нор-

мальних оклюзійних співвідношень.

Перед фіксацією мостоподібного протеза потрібно висушити металеві

коронки й опорні зуби спиртом, ефіром або теплим повітрям, попередньо об-

клавши опорні зуби ватними валиками. Вісфат-цемент для фіксації мостопо-

дібних протезів замішують до сметаноподібної консистенції і заповнюють ним

опорні коронки. Протез фіксують на опорні зуби під постійним контролем ліка-

ря, основна вимога — запобігти потраплянню на них вологи. Після затвердіння

цементу його надлишки обережно знімають і змазують краї коронок та ясен-

ний край вазеліном або спеціальним лаком для ізоляції їх від слини.

Хворому рекомендують не вживати їжі та не пити протягом 2 год.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.Назвіть клінічні етапи виготовлення штамповано-паяних-

мостоподібних протезів.

2.Яка послідовність лабораторних етапів виготовлення

штамповано-паяних мостоподібних протезів?

З.Які види проміжної частини використовують під час виготовлення

штамповано-паяних мостоподібних протезів?

4.Яке відношення проміжної частини мостоподібного протеза до

слизової оболонки коміркових відростка та частини?

5.Які є способи підготовки до паяння складових частин мостоподібного

протеза?

6. Які види припоїв використовують для паяння мостоподібних

протезів?

7. Що таке флюси? їх роль та використання.

8.Які є матеріали для відбілювання каркасів мостоподібних протезів?

9.Які облицювальні матеріали використовують у разі виготовлення

мостоподібних протезів?

245

ПРОТЕЗУВАННЯ ДЕФЕКТІВ ЗУБНИХ РЯДІВ

СУЦІЛЬНОЛИТИМИ МОСТОПОДІБНИМИ

ПРОТЕЗАМИ

Суцільнолиті мостоподібні протези у клініці ортопедичної стоматології

набувають усе більшого поширення через свої незаперечні переваги над штам-

повано-паяними. Відсутність припою надало каркасам цих протезів особливої

міцності, а можливість точного моделювання оклюзійної поверхні одночасно

опорних коронок та проміжної частини робить їх ефективнішими у

функціональному відношенні.

До недоліків штамповано-паяних мостоподібних протезів відносять потем-

ніння лінії спайки, що особливо незручно у разі заміщення дефектів фронталь-

ної ділянки зубного ряду.

Усунення припою має важливе значення для профілактики виникнення

станів несприйняття різнополюсних металів у ротовій порожнині. Штампова-

но-паяні протези фактично складаються з трьох видів сплавів: це — метал ко-

ронки, припій та метал проміжної частини. Незважаючи на приналежність їх

до однієї групи сплавів (нержавіюча сталь, золоті сплави), вони відрізняються

за складом за рахунок лигуючих компонентів і мають різну структуру. Ці чин-

ники створюють умови для виникнення гальванічних струмів та виходу із

сплавів мікроелементів хрому, нікелю, міді тощо. Залежно від кислотно-луж-

ного стану слини кожної людини рівень виходу іонів та величина гальванічних

струмів коливаються у широких межах. У зв'язку з удосконаленням технології

виготовлення мостоподібних протезів та розробкою методів прецезійного, ви-

сокоточного лиття у багатьох країнах світу відмовилися від застосування штам-

повано-паяних мостоподібних протезів.

Висока точність суцільнолитих мостоподібних протезів, постійне удоско-

налення клініко-лабораторних етапів їх виготовлення дозволило усунути по-

бічну дію цих протезів, досягти тривалішого лікувального ефекту.

Методика отримання двошарового відбитка дає можливість точно визна-

чити рівень розташування краю коронки, його товщину і тим самим не пору-

шувати фізіологічних процесів у яснах, у шарі прикріпленого епітелію, який

виконує бар'єрну функцію. Процес моделювання воскової композиції та пре-

цезійне лиття у поєднанні з шаром фіксувального матеріалу визначеної тов-

щини забезпечує точне охоплення шийки зуба та щільне прилягання до усту-

пу. Слід зазначити, що обсяг тканин, які необхідно зпрепарувати під суцільно-

литі коронки, майже не відрізняється від такого у разі застосування металевих

штампованих коронок. У деяких випадках він незначно збільшений за рахунок

створення конусної культі у 2-3° шляхом зпрепарування по периметру оклю-

зійної частини зуба. Суцільнолиті коронки застосовують у бічних ділянках зуб-

ного ряду, який не видно під час розмови та усмішки.

246

Головною перевагою суцільнолитих мостоподібних протезів є те, що за їх

допомогою створюється можливість забезпечення рівномірного та щільного

прилягання штучних коронок до поверхні культі зуба, в тому числі і в приший-

ковій ділянці.

Суцільнолиті мостоподібні протези добре фіксуються на опорних зубах та

надійно зберігають оклюзійні взаємовідношення навіть у складних клінічних

умовах, передусім за наявності патологічної стертості зубів, глибокого травмів-

ного прикусу, часткової втрати зубів, що ускладнена зниженням міжкомірко-

вої висоти.

Відливають суцільнолиті мостоподібні протези із золотих, срібно-паладі-

євих та хромо-кобальтових сплавів.

Процес виготовлення суцільнолитого мостоподібного протеза складаєть-

ся із послідовних клінічних та лабораторних етапів.

Після детального обстеження хворого складають план ортопедичного ліку-

вання. До того як розпочати безпосередньо препарування опорних зубів, необ-

хідно зняти повні анатомічні відбитки та вивчити діагностичні моделі, на яких

визначають висоту, форму та товщину коронкової частини, розташування у

зубному ряді, співвідношення із зубами-антагоністами, враховуючи наявність

достатнього місця для виготовлення суцільнолитого мостоподібного протеза,

зон та обсягу препарування.

Препарування опорних зубів проводять під місцевою анестезією, у при-

шийковій ділянці створюють уступ або препарують без його створення. Пре-

парування з уступом передбачає значне видалення твердих тканин зубів, тому

його створення на молярах, а також за умови низьких клінічних коронок не-

обов'язкове, а в молодих людей — за наявності великої пульпової камери. Ме-

тодика препарування аналогічна такій у разі виготовлення металокерамічної

коронки.

Ортопедичне лікування суцільнолитими мостоподібними протезами пе-

редбачає зняття подвійного відбитка сучасними силіконовими масами. Отри-

манням названого відбитка, фіксацією зубних рядів у положенні центральної

оклюзії, фіксацією на препаровані зуби провізорних захисних коронок закін-

чується перший клінічний етап.

У зуботехнічній лабораторії технік-лаборант, отримавши подвійний відби-

ток, готує комбіновану розбірну модель. Моделі верхньої та нижньої щелеп

загіпсовують в артикулятор у положенні центральної оклюзії за допомогою

воскової пластинки. Далі технік-лаборант моделює воскову композицію су-

цільнолитого мостоподібного протеза. Гіпсові культі опорних зубів покрива-

ють лаком, залишаючи вільною від нього пришийкову частину, що забезпечує

точне прилягання суцільнолитої коронки у пришийковій частині культі зуба.

Потім на кожний опорний зуб виготовляють по два полістеролових ковпачки,

товщина першого (внутрішнього) — 0,1 мм, другого — 0,3 мм. Замість внутріш-

нього ковпачка часто на культю зуба наносять два шари лаку. Перший ковпа-

чок служить для компенсації об'ємної усадки та створює місце для прошарку

247

цементу, другий — для отримання чистої відлитої поверхні, для надання більшої

жорсткості восковій репродукції та запобігання її деформації під час форму-

вання. Для моделювання воскової репродукції суцільнолитих коронок можна

використовувати набори сучасних моделювальних восків, які значно скорочу-

ють час моделювання та поліпшують якість литва.

Розташувавши воскові репродукції опорних зубів на моделі у попередньо-

му положенні, моделюють проміжну частину мостоподібного протеза за допо-

могою воску або використовують готові заготовки проміжних частин, прили-

вають їх воском, перевіряють оклюзійні співвідношення і починають готувати

воскову репродукцію до лиття (див. мал. 67).

На ротовій поверхні воскової репродукції мостоподібного протеза створю-

ють ливникову систему. У такому разі штифти з моделями резервуарів для спла-

ву фіксують на кожній ланці протеза з довжиною штифта не більше ніж 5 мм,

діаметром — не більше ніж 2-3 мм. Усі муфти з'єднують резервуарною смуж-

кою, яка надає восковій репродукції жорсткості та оберігає її від деформації

під час зняття з робочої моделі. До резервуарної смужки прикріплюють штиф-

ти із воску, після виплавлення яких у вогнетривкій масі утворюються канали

для проходження розплавленого металу.

Воскову репродукцію обережно знімають з робочої моделі, видаляють

внутрішні ковпачки так, щоб їх можна було використати. Далі воскову репро-

дукцію мостоподібного протеза розміщують на відливальний конус, покрива-

ють кільцем для лиття (опокою) і заповнюють вогнетривкою масою. Після її

затвердіння видаляють штифти, кювету-опоку обробляють у муфельній печі

за температури від 200 до 800 °С протягом 1 год. Після того форму заповнюють

металом, проводять охолодження кювети, відокремлюють відлитий протез із

формувальної маси й обробляють у піскоструменевому апараті.

Зубний технік проводить припасовку спочатку кожної суцільнолитої ко-

ронки на гіпсових культях зуба, а потім — усього мостоподібного протеза.

Методика виготовлення суцільнолитих мостоподібних протезів за воско-

вими репродукціями, що вигорають, нині широко застосовується у клініці ор-

топедичної стоматології.

ПРОТЕЗУВАННЯ ДЕФЕКТІВ ЗУБНИХ РЯДІВ

МЕТАЛОКЕРАМІЧНИМИ МОСТОПОДІБНИМИ

ПРОТЕЗАМИ

Використання у клініці ортопедичної стоматології металокерамічних мос-

топодібних протезів має низку переваг, серед яких необхідно відзначити висо-

ку міцність, естетичність, стійкість до стирання, біологічну індиферентність

до тканин порожнини рота.

Основним показником до застосування металокерамічних мостоподібних

протезів є відновлення невеликих (1-2 зуби) дефектів зубних рядів.

248

Мостоподібні протези зі включенням у їх склад стандартних фарфоро-

вих зубів були відомі давно. Але їх широкому застосуванню заважала недо-

сконала технологія виготовлення (необхідність проводити припасування

стандартних зубів до каркаса протеза), неможливість проведення індивіду-

ального моделювання їх елементів, отримання незадовільних естетичних ре-

зультатів протезування.

І тільки з 60-х років XX ст. почали випускати керамічні маси та сплави

благородних і неблагородних металів для виготовлення суцільнолитих

мостоподібних протезів з покриттям їх фарфором. З'явилася можливість виго-

товляти мостоподібні протези з облицюванням фарфором методом індивіду-

ального моделювання.

Лікар стоматолог-ортопед, плануючи лікування металокерамічними мос-

топодібними протезами, повинен керуватися показаннями до їх застосування,

звертаючи увагу на такі обставини. Насамперед необхідно детально вивчити

можливість покриття опорних зубів металокерамічними коронками. Важливо

також визначити можливість облицювання фарфором проміжної частини мос-

топодібного протеза. Для цього необхідно оцінити величину коміркового відро-

стка (частини) у ділянці дефекту зубного ряду. Як уже зазначалося, показан-

нями для застосування таких протезів деякі автори вважають середні дефекти

(з відсутністю 2-3 зубів) — у разі використання благородних сплавів або се-

редні та великі (з відсутністю 2-4 зубів) — у разі використання сплавів із не-

ржавіючої сталі, КХС. Вважається, що збільшення довжини проміжної части-

ни мостоподібного протеза може бути причиною незначних деформацій, які

призводять до сколювання фарфору. Існує небезпека надмірного переванта-

ження тканин пародонта опорних зубів у разі фіксації великих мостоподібних

протезів або їх використання не за показаннями. Детальна клінічна та рентге-

нологічна оцінка стану тканин пародонта, яка доповнена оцінкою його резерв-

них сил за допомогою одонтопародонтограми, дозволяє точно визначити мож-

ливість застосування металокерамічних мостоподібних протезів. Конструкція

металокерамічного мостоподібного протеза може використовуватися як у фрон-

тальному, так і в бічному відділах зубних рядів.

Протипоказаннями для застосування металокерамічних мостоподібних

протезів є великі дефекти зубних рядів (більше ніж 3-4 зуби), дефекти, обме-

жені опорними зубами з низькими клінічними коронками. Обережність необ-

хідна також під час планування металокерамічного мостоподібного протеза у

разі компенсованих форм підвищеної стертості, коли препарування необхід-

ного шару твердих тканин також спричиняє труднощі, або ж, навпаки, у разі

декомпенсованих форм, коли міжоклюзійний простір у стані спокою переви-

щує 5 мм. У такому разі шар кераміки буде великим, що може стати причиною

ЇЇ сколювання. Виділяють окрему групу хворих з парафункціями жувальних

м'язів, яким виготовлення металокерамічних протезів протипоказано з відо-

мих причин. Необхідно також дуже обережно підходити до лікування осіб з

нестійкою психікою.

249

Використання металокерамічних мостоподібних протезів має свої особли-

вості у випадках аномалії прикусу. Розглядаючи питання щодо протипоказань,

необхідно зазначити, що більшість протипоказань є не абсолютними, а віднос-

ними. Тобто після необхідної ортопедичної або ортодонтичної підготовки ви-

користання металокерамічних мостоподібних протезів стає можливим, зокре-

ма, за наявності таких аномалій прикусу, як глибокий, глибокий травмівний,

прогнатія та прогенія з глибоким різцевим перекриттям, вторинними дефор-

маціями зубних рядів, зміщенням нижньої щелепи, патологічною стертістю,

зменшенням міжкоміркової висоти. За таких умов існує небезпека вбиття та

розхитування опорних зубів, травматичного перевантаження їх пародонта, ви-

никнення дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба, відколювання об-

лицювального матеріалу.

Обсяг попередньої підготовки та конструювання металокерамічних про-

тезів різні і залежать від виду аномалій прикусу.

У разі необхідності збільшення міжкоміркової висоти одномоментно її

підвищувати можна не більше ніж на 3-6 мм для профілактики ускладнень з

боку суглоба та жувальних м'язів.

Особливістю ортопедичного лікування металокерамічними мостоподібни-

ми протезами у разі аномалій прикусу є те, що готові протези тимчасово фіксу-

ються на довший термін (3-4 міс). Крім того, такі хворі підлягають диспансер-

ному нагляду.

Використання металокерамічних мостоподібних протезів за наявності за-

хворювань тканин пародонта має низку важливих особливостей, ігнорувати

якими лікар стоматолог-ортопед не має права. Зокрема, такі протези можна

використовувати у хворих тільки з легким га середнім ступенем важкості про-

цесу. Ортопедичне лікування можна розпочинати тільки після проведеного

курсу протизапальної терапії, у стадії ремісії захворювання.

Перше, на що необхідно звернути увагу, так це на збільшення кількості

опорних зубів порівнянно з нормою. Металокерамічні мостоподібні протези

показано застосовувати у разі невеликих включених дефектів (1 -2 зуби). Доб-

рий естетичний, шинувальнии га функціональний ефект досягається за умови

комбінації бюгельних протезів у ділянці премолярів та молярів з металокера-

мічними незнімними протезами у ділянці фронтальних груп зубів.

Другою особливістю є те, що, моделюючи каркас металокерамічного про-

теза, не потрібно формувати металеву "гірлянду" в пришийковій зоні з ораль-

ного боку. У майбутньому ця ділянка також має бути облицьована фарфором

для запобігання відкладанню зубного нальоту. Не потрібно розширювати про-

міжну жувальну частину, а, навпаки, звузити її порівняно з нормою. Не по-

трібно створювати високих жувальних горбків, щоб не зумовити травмуваль-

ної оклюзії. Моделювання коронок та фасеток у ділянці фронтальної групи зубів

проводять так, щоб не створювати глибокого різцевого перекриття, оскільки

останнє може спричинити функціональне травматичне перевантаження паро-

донта в різних фазах артикуляції.

250

Третьою особливістю є те, що готові металокерамічні протези необхідно

тимчасово, до 2 міс, фіксувати на опорних зубах; протягом цього часу хворі

щотижня проходять клінічний огляд. У разі необхідності проводять корекцію

оклюзійних співвідношень та протизапальне лікування. Якщо протягом 5 міс

не виникає ускладнень, мостоподібні протези фіксують на постійно. Контрольне

обстеження проводять через кожні 3 міс, і такі хворі повинні перебувати під

диспансерним наглядом.

Клініко-лабораторні етапи виготовлення металокерамічних мостоподіб-

них протезів у хворих з патологічною стертістю твердих тканин зубів мають

свої особливості. Перша особливість полягає у тому, що препарування опор-

них зубів під металокерамічні протези необхідно проводити за умови ефек-

тивного знеболювання та водяного охолодження. Другою особливістю є те,

що у зв'язку зі значною втратою твердих тканин коронок опорних зубів ко-

нусність їх бічних стінок у напрямку до різального краю або жувальної по-

верхні після препарування повинна бути мінімальною (5 градусів). На рівні

ясен формують круговий уступ, але, на думку деяких авторів, препарування

можна проводити і без уступу. Третя особливість: під'ясенне препарування

та розміщення у подальшому металокерамічної коронки на цьому рівні не є

доцільним, адже існує небезпека вбиття опорних зубів у комірковий відрос-

ток або частину, що може призвести до травмування краями металокераміч-

них коронок тканин маргінального пародонта. Четвертою особливістю є те,

що в разі значного зруйнування коронок зуби доцільно депульпувати, виго-

товити литі куксові вкладки і вже потім розпочати виготовлення металоке-

рамічних коронок або мостоподібних протезів. П'ята особливість у разі виго-

товлення металокерамічних мостоподібних протезів за наявності патологіч-

ної стертості зубів полягає у тому, що, знімаючи подвійні відбитки, можна не

проводити ретракцію ясен, оскільки, як уже зазначалося, за даної патології

протези не заводять у ясенну борозну (кишеню).

Виготовлення металокерамічних мостоподібних протезів здійснюється

після обстеження хворого та вибору конструкції. Більша частина клініко-ла-

бораторних етапів їх виготовлення розглядалася у матеріалі, який стосувався

виготовлення металокерамічних коронок. Тому зупинимося на моментах, ха-

рактерних для виготовлення металокерамічних мостоподібних протезів.

Препарування опорних зубів проводять з урахуванням шляху введення

протеза. Зняття подвійних відбитків силіконовими матеріалами є найдоціль-

нішим (мал. 21,22, див. кольорову вклейку). Робочу модель готує зубний технік

за описаною раніше методикою з високоміцного гіпсу. На час виготовлення

металокерамічних мостоподібних протезів на відпрепаровані опорні зуби фіксу-

ють тимчасові (провізорні) протези, які захищають опорні зуби від дії зовнішніх

подразників та запобігають зміщенню опорних зубів у медіо-дистальному на-

прямку.

У зуботехнічній лабораторії за виготовленою розбірною або комбінова-

ною моделлю, яку загіпсовують в артикулятор після фіксації центрального

251

Мал. 76. Моделювання проміжної частини

каркаса з використанням інзоми

Мал. 77. Моделювання розділових валиків

(пояснення у тексті)

Мал. 78. Моделювання пришийкової

гірлянди

співвідношення щелеп, починають

моделювання металевого каркаса

майбутнього протеза. Добрі резуль-

тати дає використання полімерних

плівок "Адапта", а для проміжної ча-

стини використовують інзоми, стан-

дартні порожнисті заготовки

(мал. 76).

За наявності низьких клінічних

коронок опорного зуба моделюють

на жувальній поверхні ковпачка роз-

ділові валики, або, як їх ще назива-

ють, вестибулярні захисні пластин-

ки (мал. 77).

Вони необхідні переважно для за-

побігання сколам керамічного обли-

цювання. У тому разі, коли препару-

вання проводять без уступу, моделю-

ють пришийкову гірлянду (мал. 78).

Гірлянда забезпечує терморегу-

ляцію, запобігає розтріскуванню ке-

рамічної маси під час спікання, а та-

кож захищає ясенну борозну від по-

трапляння у неї залишків їжі.

Моделюючи каркас металокера-

мічного мостоподібного протеза, не-

обхідно дотримувати таких прин-

ципів:

— ураховувати, що товщина ке-

рамічного облицювання різна з усіх

боків, металевий ковпачок повинен

точно повторювати форму горбків

зуба;

— переходи від коронки до ко-

ронки або до проміжної частини по-

винні бути плавними, оскільки опа-

кер має рідку консистенцію і, якщо

перехід має вигляд прямого кута, буде

затікати у підпоясний простір, а після

спікання опакер дасть усадку, в ре-

зультаті чого утвориться пора; після

нанесення дентинного шару бульбаш-

ка з пори вийде на поверхню;

Мал. 79. Види промивної частини у разі моделювання металокерамічного каркаса

мостоподібного протеза (пояснення у тексті)

— міцне з'єднання з проміжною частиною слід вибирати між поясом та

різальним краєм з метою запобігання тиску на ясна під час нанесення кераміч-

ної маси;

— щоб зробити глибшою природну сепарацію між зубами, ширина пере-

ходів від коронки до коронки або проміжної частини повинна бути не більша

ніж 2,5 мм;

— каркас треба припасовувати на модель вільно, без зусиль, оскільки кера-

міка не витримує навантаження на розтягнення і розтріскується.

Нині існують два види проміжної частини — з промивним простором та

без нього. У фронтальній ділянці зубного ряду використовують проміжну час-

тину, яка дотикається до слизової оболонки. У бічних відділах звичайно засто-

совується промивна частина, хоча, залежно від клінічної картини, може вико-

ристовуватися і дотична (мал. 79).

Моделюючи проміжну частину мостоподібного протеза, необхідно доби-

ватися максимального відновлення анатомічної форми втрачених зубів з ха-

рактерними для кожного хворого оклюзійними співвідношеннями. Перешко-

дою цьому часто є деформації зубних

рядів, ортодонтичне виправлення яких

дозволяє підвищити якість та естетичний

ефект протезування.

У деяких випадках проміжну части-

ну мостоподібного протеза, яка контактує

зі слизовою оболонкою, можна не покри-

вати керамікою, а залишати металевою.

Таке моделювання дозволяє зробити її

товстішою, що забезпечить протезу необ-

хідну жорсткість.

У разі моделювання з орального боку

гірлянди вона може бути продовженням

подібної гірлянди на опорних коронках.

Мал. 80. Особливості моделювання її розміри і розміщення планують зазда-

пришийковоі гірлянди (пояснення у легідь під час конструювання усього про-

тексті) теза (мал. 80).

253

Після завершення моделювання формують ливникову систему.

Якість ливникового каркаса залежить від точності установки ливникової

системи. Для воскових моделей ливників і загального ливникового каналу для

металів використовують спеціальний віск ("Восколит-2") діаметром 2-2,5 мм

— для ливників та 3-3,5 мм — для загального ливникового каналу. Ливник роз-

міщують на найтовщих частинах опорних коронок та штучних зубів проміжної

частини і з'єднують їх загальним ливниковим каналом для металу, який розта-

шовують уздовж зубної дуги.

Нині для виготовлення каркасів металокерамічних зубних протезів у

світовій практиці використовується понад 150 різних сплавів. їх поділяють на

дві групи: благородних і неблагородних. Сплави на основі благородних металів

(мал. 23, див. кольорову вклейку) водночас із позитивними властивостями ма-

ють і низку негативних. Так, вони поступаються сплавам із неблагородних ме-

талів за своїми механічними властивостями, зокрема, за опором до деформацій.

Вартість сплаву відіграє також не останню роль у виборі матеріалу. Тому в

70-80 pp. XX ст. в якості конструкційних матеріалів почали використовувати

сплави неблагородних металів на основі нікелю, кобальту (КХС, Reraanium,

Wiron, Ultrate, Zight Cast, Witallium) тощо.

Відомо, що успіх лікування металокерамічними конструкціями зубних

протезів залежить від властивостей сплавів, головною з яких є, безумовно, їх

корозостійкість.

За даними більшості дослідників, зона контакту між металом та керамі-

кою є найвідповідальнішою у всій конструкції металокерамічного протеза. За-

гальноприйнято, що у механізмі з'єднання кераміки та металевого каркаса го-

ловну роль відіграють три чинники:

1) хімічний, за рахунок зв'язувальних окислів, що утворюють міцний пе-

рехідний шар між керамікою та металом;

2) механічний, за рахунок механічних сил (фізико-механічна теорія зчеп-

лення);

3) термічний, за рахунок різниці коефіцієнта лінійного та термічного роз-

ширення (КЛТР) металу і кераміки, але не більше ніж на 0,5х10~

(°С).

Відлитий каркас обробляють у піскоструменевому апараті під тиском

5 атм з використанням окису алюмінію. Розмір частинок повинен складати

200 мкм. Вибір окису алюмінію диктується тим, що він близький за складом до

керамічних мас, тому не буде сприйматися в них як стороннє тіло.

Зубний технік після цього обробляє зовнішню поверхню каркаса, дово-

дячи товщину опорних коронок до 0,2-0,3 мм, а проміжну частину роз'єд-

нують з антагоністами не менше ніж на 1,5-2,0 мм. Збільшення відстані

більше ніж на 2 мм призводить у майбутньому до відколювання керамічної

маси. Виявлені дефекти литва в каркасі стають причиною переробки остан-

нього. Механічну обробку суцільнолитого каркаса краще проводити твер-

досплавними борами, віддаючи їм перевагу перед вулканітовим та алмаз-

ним інструментами. Останні під час обробки металу можуть забивати мікро-

254

пори, а потім переходити у керамічну масу, що є небажаним моментом.

Оброблений та припасований суцільнолитий каркас на моделі передаєть-

ся у клініку для перевірки точності його відлиття.

Робота з каркасом у клініці передбачає насамперед перевірку точності при-

лягання опорних коронок до тканин маргінального пародонта. Каркас мосто-

подібного протеза повинен легко накладатися та точно розміщуватися по відно-

шенню до шийок зубів. Якщо препарування проводилося без створення усту-

пу, то глибина занурення краю коронки в ясенну борозну не повинна пере-

більшувати 0,5 мм. Там, де опорний зуб препарований з уступом, край коронки

повинен щільно прилягати до нього. Перешкоди під час припасування каркаса

можуть бути наслідком багатьох причин, головними з яких є: помилки у виго-

товленні розбірних гіпсових моделей, деформація воскової репродукції карка-

са, усадка сплаву під час відливання каркаса, неточне обмазування воскового

каркаса з утворенням повітряних кульок, неправильне та неточне препаруван-

ня опорних зубів.

Виключаючи одну за одною причини, добиваються точного прилягання

каркаса на опорних зубах.

Необхідно детально оцінити товщину каркаса та місце керамічного покрит-

тя після перевірки точності прилягання та накладання його на опорні зуби.

Особливо детально під час перевірки каркаса готового мостоподібного

протеза необхідно оцінити оклюзійні співвідношення. Загальна вимога перед-

бачає створення проміжку між антагоністами в 1,5-2 мм у положенні цент-

рального співвідношення щелеп. Необхідно пам'ятати, що у разі бічних та пе-

редньої оклюзій можлива поява попередніх контактів каркаса із зубами-анта-

гоністами. Виявивши такі контакти, їх необхідно ліквідувати. Бажано повтор-

но провести фіксацію центрального співвідношення щелеп за допомогою розі-

грітої воскової пластинки. Адже, як свідчить практика, нерідко положення кар-

каса на опорних зубах після примірки відрізняється від його положення на

моделі.

Покриття суцільнолитого каркаса мостоподібного протеза керамічною ма-

сою проводиться у послідовності, описаній у підрозділі технології виготовлен-

ня одиночних металокерамічних коронок. Відмінності стосуються переважно

проміжної частини. Особливе значення для естетичних якостей протеза мають

міжзубні проміжки та форма контактних поверхонь, які прилягають одна до

одної. Для їх формування після нанесення дентинного та емалевого шарів мо-

делювальною голкою проводять сепарацію до опакового шару. З цією метою

застосовують спеціальний лак - сепаратор, який наносять на кожний другий

зуб. Під час наступних спікань лак наносять у зворотному порядку.

Необхідно приділяти значну увагу під час моделювання пришийкової зони

штучних зубів, які прилягають до слизової оболонки коміркових відростка та

частини. Ця частина штучного зуба має велике значення як для загального ви-

гляду всього протеза, так і для самого зуба.

Моделювання жувальної поверхні проводиться насамперед для віднов-

255

лення функції, але не менше значення має і якість відновлення анатомічної

форми.

Готовий металокерамічний мостоподібний протез детально оглядають,

оцінюють його керамічне покриття, полірування гірлянди. Перед накладанням

на опорні зуби необхідно оглянути внутрішню поверхню штучних коронок.

Виявивши на внутрішній поверхні залишки керамічної маси, необхідно фасон-

ною головкою невеликого діаметра на малих обертах бормашини їх зішліфува-

ти. Так само роблять і з оксидною плівкою. Тільки після такої детальної підго-

товки протеза його можна обережно припасувати на опорні зуби, не докладаю-

чи значних зусиль, які можуть стати причиною відколів керамічної маси. Пе-

ревірки потребують звичайно і контактні пункти, їх можна виявити за допомо-

гою копіювального паперу, накладаючи його оберненою робочою поверхнею

на керамічну масу протеза. У разі виявлення суперконтактів їх необхідно

зішліфу вати.

Виготовлення протеза закінчується, якщо необхідно, підмальовуванням

керамічного покриття та глазуруванням, після чого протез фіксують на опор-

них зубах.

Фіксацію металокерамічного протеза краще спочатку провести тимчасо-

во, водним дентином або репіном, що дозволяє у разі будь-яких ускладнень їх

ліквідувати. Хворі знаходяться під наглядом протягом 1 міс, а хворі, яким пе-

ред протезуванням проводилася попередня ортопедична або ортодонтична

підготовка, — до 3 міс.

Після закінчення терміну, необхідного для тимчасового спостереження,

металокерамічний мостоподібний протез знімають з опорних зубів, уважно

оглядають його і тканини протезного ложа. Якщо немає запальних уражень,

завершальну фіксацію протеза проводять традиційним способом. Бажано як

фіксувальний матеріал використовувати сучасні склоіономерні цементи (мал.

24, 25, див. кольорову вклейку).

Усі хворі, яким виготовлені металокерамічні мостоподібні протези, повинні

знаходитися на диспансерному обліку. Особливо це стосується тих осіб, у яких

були відносні протипоказання до протезування і в яких була проведена попе-

редня підготовка зубо-щелепної системи до ортопедичного лікування.

АДГЕЗИВНІ МОСТОПОДІБНІ ПРОТЕЗИ

Поява на стоматологічному ринку композитних матеріалів призвела до

розробки та впровадження нового виду незнімних протезів для заміщення не-

великих дефектів зубних рядів. Вони отримали назву адгезивних мостоподіб-

них протезів. Необхідно зазначити, що існують ще синоніми цих назв, такі, як

литі металеві незнімні протези, ретейнери, литі мостоподібні протези з вико-

ристанням протравки емалі, мерелендські мостоподібні протези, ротчетовські

мостоподібні протези, мостоподібні протези з накладками, які фіксуються на

композитну пластмасу.

256

Конструктивними особливостями адгезивних мостоподібних протезів є

наявність якірної (опорної) частини, яка може бути у вигляді литих панцир-

них, лускоподібних або перфорованих накладок, напівкоронок без пазів, одно-

або двоплечих опорно-утримувальних кламерів тощо. Проміжна частина зви-

чайно є комбінованою, тобто з литої основи, облицьованої керамікою або пла-

стмасою.

Загальними показаннями до використання адгезивних мостоподібних про-

тезів є:

1) молодий вік — особи до 25 років, яким виготовлення традиційних мос-

топодібних протезів з тих чи інших причин протипоказане;

2) стан здоров'я (перенесений інфаркт міокарда, серцево-судинна патоло-

гія, психічні порушення);

3) планування хворим у подальшому протезування традиційними не-

знімними протезами (адгезивний протез буде тимчасовим);

4) наявність підвищеного ризику захворювань тканин пародонта.

Внутрішньоротовими показаннями до використання адгезивних протезів є:

1) заміщення малих дефектів зубних рядів (1-2 зуби);

2) безпосереднє протезування;

3) протезування з однобічною опорою для заміщення 1-2 зубів;

4) необхідність застосування вкладок у межах емалі, які запобігають по-

дальшому стиранню зубів (за наявності металокерамічних антагоністів);

6) категорична відмова хворих від препарування опорних зубів.

Протипоказаннями до використання адгезивних протезів є:

1) порушення структури опорних зубів;

2) значне руйнування каріозним процесом опорних зубів;

3) рухомість опорних зубів;

4) наявність глибокого прикусу;

5) поворот та нахил опорних зубів;

6) парафункції (бруксизм);

7) виражені треми та діастеми;

8) захворювання пародонта важкого ступеня.

Цей вид мостоподібних протезів не вимагає препарування опорних зубів, і

лише за необхідності проводиться обробка оклюзійної або ротової поверхні у

межах емалі.

Для фіксації адгезивного мостоподібного протеза на емалі опорних зубів

використовують наповнені та ненаповнені композиційні системи.

Опорна частина адгезивного протеза являє собою накладку, що охоплює

язикову, контактну та частину присінкової поверхні зуба, або оклюзійну на-

кладку (мал. 81).

Накладка, що охоплює зуб, повинна розміщуватися так, щоб створити єди-

ний шлях уведення адгезивного мостоподібного протеза з запобіганням його

зміщеннюу медіо-дистальному та присінково-ротовому напрямках, зводячи до

мінімуму можливість скидання.

257

Man. 81. Схематичне зображення адгезивного мостоподібного протеза: а — дефект

до протезування; б — вигляд готового протеза; в — протез на гіпсовій моделі

Накладка повинна охоплювати максимальну площу язиково-контактної

поверхні залежно від характеру змикання зубів та не доходити до краю ясен на

1 мм. Оклюзійна накладка може розміщуватися у фісурі або ямці опорного зуба

чи для неї створюють спеціальне ложе діаметром 1 мм та глибиною 0,5 мм.

Плануючи конструкції адгезивного протеза, виходять з того, що необхідно

забезпечити його стійкість ще під час перевірки перед фіксацією композитом.

Це досягається за рахунок кругового каркаса адгезивного протеза, який забез-

печує єдиний шлях уведення останнього. Його повна нерухомість забезпечуєть-

ся за рахунок прошарку композиційного матеріалу. З'єднання адгезивного ком-

позиту з емаллю досягається за рахунок створення шляхом травлення 30-50 %

фосфорною кислотою виїденого шару емалі зубів глибиною близько 5 мкм.

З'єднання на межі композиційного матеріалу та металу проходить механічно

за допомогою спеціальних регенційних пристосувань, найпоширенішими се-

ред яких є: перфорації у накладках, множинні кубічні заглиблення на

внутрішній поверхні накладок, регенційні краплини-намистинки (перли) на

внутрішній поверхні накладок тощо.

Клініко-лабораторні етапи виготовлення адгезивних мостоподібних про-

тезів мають таку схему. Під час визначення показань ураховують загальний

стан здоров'я хворого, вид прикусу, топографію та розміри дефекту зубного

ряду, функціональний стан опорних зубів, їх оклюзійні співвідношення. Кон-

струкцію протеза визначають після вивчення діагностичних моделей.

Підготовка ротової порожнини під адгезивні мостоподібні протези зводить-

ся до створення місця для оклюзійних накладок та накладок, що охоплюють

258

зуб і забезпечують паралельність контактних поверхонь опорних зубів, для чого

проводять консервативну в межах емалі обробку зубів інструментами з алмаз-

ним покриттям з метою досягнення кращої адгезії композиту до емалі, збільшен-

ня площі поверхні його опорно-утримувальних накладок. У разі конвергенції

зубів, які обмежують дефект, їх можна дещо вирівняти шляхом препарування

у межах емалі. Після закінчення препарування отримують подвійний відбиток

силіконовими матеріалами, за яким відливають робочу комбіновану розбірну

модель і допоміжну модель та загіпсовують в артикулятор.

Робочу модель необхідно вивчити в паралелометрі. За допомогою методу

вибору наносять контури каркаса адгезивного протеза, закривають підпоясний

простір і проводять її дублювання. Лиття проводять на вогнетривкій моделі.

Існує інший метод моделювання каркаса адгезивного протеза на розбірній мо-

делі та лиття воскових композицій, які вигорають. Останній метод нині поши-

реніший і точніший щодо отримання каркаса адгезивного протеза.

Моделювання повинно бути точним, тонким, з урахуванням оклюзійних

взаємовідношень з зубами-антагоністами, щоб майбутній протез після оброб-

ки мав товщину 0,5-0,6 мм. Під час обробки каркаса на 0,2 мм зішліфовують

метал. По краях каркас повинен бути тоншим для плавного переходу до твер-

дих тканин зуба. Місце для облицювального матеріалу готують залежно від

його виду за загальноприйнятою технологією.

Після обробки каркаса в зуботехнічній лабораторії його передають у клініку

для примірки. На цьому клінічному етапі каркас приміряють з урахуванням

оклюзійних співвідношень, пам'ятаючи, що він повинен зніматися тільки в од-

ному напрямку.

У зуботехнічній лабораторії проводять облицювання вибраним матеріа-

лом — пластмасою, фотополімерними матеріалами, керамікою.

Підготовку опорних зубів перед фіксацією на них адгезивного мостоподі-

бного протеза проводять так. Поверхні зубів, які контактують, протягом ЗО с

ретельно обробляють 3 % розчином перекису водню, просушують ватними куль-

ками і тільки після цього розпочинають травлення кислотою, яка входить у

комплект композитного матеріалу. Травлення проводять протягом 50-60 с,

після чого промивають проточною водою такий же час і сушать теплим повітрям.

Висушування повинно бути ідеальним. У разі відсутності матової поверхні емалі

процедуру повторяють. Щоб матеріал не потрапив у міжзубні проміжки, в ос-

танні вводять маленькі ватні турунди.

На протравлену поверхню опорних зубів і внутрішню жорстку поверхню

каркаса адгезивного протеза наносять, втираючи, тонким шаром композитний

матеріал й утримують його в необхідному положенні до повного затвердіння

(6-8 хв), запобігаючи потраплянню на міжзубні сосочки та ясенний край. Після

затвердіння композитного матеріалу його надлишки зішліфовують головкою з

алмазним покриттям, видаляють із міжзубних проміжків ватні турунди і по-

лірують місця переходу металу до емалі опорних зубів гумовими кругами. За-

вершальним етапом протезування адгезивними мостоподібними протезами є

259