Психолог 2008 №27-28

Подождите немного. Документ загружается.

липень 27-28 (315-316) 2008

Психолог

23. Я дуже серджуся, коли хтось сміється

з мене.

24. Мені здається, що інколи я хочу зро-

бити якусь шкоду.

25. У відповідь на розпорядження мені

хочеться зробити щось навпаки.

26. Я люблю верховодити, бути першим,

підкоряти собі інших.

27. Я легко можу посваритися або поби-

тися.

28. Я не поступаюся іншим, не ділюся з

ними нічим.

29. Я не можу мовчати, якщо чимось не-

задоволений. •

30. Часом я так наполягаю на своєму, що

в людей уривається терпець.

Схильність до нечесної поведінки

31. Я люблю, коли мене хвалять за те, що

насправді зробила інша людина.

32. Мені подобається отримувати більше

від належного.

33. Я часто звинувачую інших у тому, в

чому насправді винний сам.

34. Трапляється, що я привласнюю речі,

які належать іншій людині.

35. Мені подобається перебільшувати,

вихвалятися, вигадувати небилиці.

36. Я часто порушую свої обіцянки.

37. Я завжди знаходжу виправдання не-

порядному вчинку.

38. Я не визнаю своїх помилок.

, 39. Я роблю все для своєї користі.

40. Я рідко зізнаюся у своїй провині.

Асоціальність

41. Я часто порушую правила поведінки,

встановлені вчителем.

42. Я люблю сміятися з інших.

43. Я кривджу своїх товаришів, можу

дражнити, штовхати.

44. Часто говорю одне, а роблю інше.

45. Я розповідаю непристойні історії,

вживаю погані слова.

46. Переконаний, що мої пустощі нікому

не шкодять. *

47. Для своєї користі я часто обдурюю

інших.

48. Дехто мене побоюється, уникає.

49. Я люблю розповідати жахливі історії,

про які дізнався з кінофільмів та розмов між

дорослими.

50. Я можу знущатися з тварин, завдава-

ти шкоди рослинам.

Замкненість

51. Я цураюся своїх ровесників, тримаю-

ся з ними на відстані.

52. Я не довіряю людям, побоююся їх.

53. Я не люблю дивитися у вічі своєму

співрозмовникові.

54. Я мовчазний, не підтримую розмови

з іншими людьми.

55. Мене часто запитують, чим я незадо-

волений.

56. Мене часто підозрюють у здійсненні

поганих вчинків.

57. Люди часто навмисне ображають

мене.

58. Я часто буваю засмученим.

59. Я люблю бути на самоті.

60. Дитяча компанія швидко мені набри-

дає.

Невпевненість

61. Мені не байдуже, що про мене дума-

ють інші.

62. Я повинен завжди про все знати.

63. Я не маю права помилятися.

64. Я намагаюся виправдати свої вчинки

перед іншими людьми.

65. Спочатку я піклуюся про інших, а тоді

про себе.

66. Коли я припустився помилки, у мене

з'являється почуття провини.

67. Усі люди, з якими я спілкуюся, по-

винні мене любити.

68. Інші люди мають право контролювати

мою поведінку.

69. Я намагаюся допомагати іншим лю-

дям навіть тоді, коли не просять.

70. Я довго вагаюся, перш ніж прийняти

рішення.

Екстернальність (залежність від об-

ставин)

71. Мої успіхи залежать від удачі, везін-

ня, щасливого випадку.

72. Я волію почекати, доки мої труднощі

не розв'яжуться самі собою.

73. Мої оцінки у школі не залежать від

моїх здібностей.

74. Мої успіхи залежать від допомоги ін-

ших.

75. За мене вирішують інші, що і як ро-

бити.

76. Я не винен, що не можу досягти кра-

щих успіхів.

77. Я не планую того, що зі мною відбува-

тиметься.

78. Я сам нічого не можу змінити у своєму

житті.

79. За моє здоров'я відповідають дорос-

лі.

80. Діти виростають такими, якими їх

виховують батьки.

psiholog@1veresnya.com.ua

Психолог

липень 27-28 (315-316) 2008

Рахуються «+»:

1—3 — низький рівень (відсутність вади);

4—7 — середній рівень;

8—10 високий рівень.

МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ

Сенс навчання, його значущість для шко-

ляра лежать в основі мотиваційної сфери.

Від сенсу навчання залежить спрямованість

школяра, тобто мотиви навчання.

Мотив навчання — це спрямованість учня

на різні аспекти навчальної діяльності. На-

приклад, якщо активність школяра орієн-

тована на роботу із самим об'єктом, що вив-

чається (лінгвістичним, математичним, біо-

логічним), то найчастіше можна говорити

про різні види пізнавальних мотивів. Якщо

активність учня спрямована на спілкування

з людьми, тут має місце соціальний мотив

навчання.

За ставленням школяра до навчання пот-

рібно бачити складну конструкцію його мо-

тиваційної сфери та її складові (сенс, мотиви,

цілі, емоції, інтереси), їхні кількісні харак-

теристики, співвідношення. Вчителю важ-

ливо охопити всю систему прагнень, харак-

тер домінуючих у дитини інтересів. Загалом

мотиваційна сфера навчання визначається

такими чинниками:

• характером самої навчальної діяль-

ності школярів, розгорнутістю та зрілістю

її структури, сформованістю компонентів

(навчального завдання, навчальних дій, дій

самоконтролю і самооцінки), взаємодією в

процесі навчання з іншими людьми;

• сенсом навчання для кожного школя-

ра, що випливає з його ідеалів, ціннісних

орієнтацій;

• характером мотивів навчання;

• зрілістю цілей;

• особливостями емоцій, що супроводжу-

ють процес навчання.

Найбільш реальними для вчителя є такі

методи вивчення мотивації: спостереження,

використання спеціально дібраних ситуацій,

індивідуальна бесіда, анкетування.

Методика вивчення мотивів навчальної

діяльності

Інструкція. Вам пропонуються суджен-

ня, за допомогою яких можна пояснити при-

чини, що спонукають вас навчатися в школі.

Варіанти відповідей:

• судження цілковито збігається з моєю

думкою, саме задля цього я навчаюся —

5 балів;

• це має для мене певне значення, хоча

й не дуже важливе — 4 бали;

• не знаю, не думав про це — 3 бали;

• це не має для мене істотного значен-

ня — 2 бали;

• це не має для мене жодного значен-

ня — 1 бал.

Я так навчаюся, тому що...

1. Хочу розширити свій кругозір, краще

орієнтуватися в навколишній дійсності.

2. Як і всі мої ровесники, я нічого іншого

робити не вмію.

3. Цікавлюся певною галуззю науки,

шлях до опанування якої лежить через шко-

лу. . ,

4. Хочу в майбутньому добре заробляти.

5. Хочу пізнати закони розвитку природи

і суспільства.

6. Здобувати знання — обов'язок кожного

учня.

7. Без навчання у школі неможливо роз-

винути свої розумові здібності.

8. У школі ми вчимося спілкуватися з

іншими людьми.

9. Інакше будуть неприємності у школі й

удома.

10. З атестатом про середню освіту легше

влаштуватися на роботу. ^

11. Такий порядок: дорослі працюють, а

діти вчаться.

1 2. Хочу підготуватися до участі в житті

нашої країни.

13. У школі закладають основи для по-

дальшого вдосконалення знань.

14. Не хочу бути гіршим від інших.

15. Хочу бути на рівні сучасного науко-

во-технічного прогресу.

16. Цікаво пізнавати нове.

17. Знання дають відчуття впевненості у

собі.

18. Середня освіта необхідна для ово-

лодіння обраною професією.

19. Хочу підготуватися до вступу до ви-

щого навчального закладу.

20. Не хочу важко фізично працювати.

21. У шкільні роки розвиваються здіб-

ності.

22. Хочу закінчити школу і якомога

швидше оволодіти певною професією.

23. Люблю розумову працю.

24. Нашій країні потрібні високоосвічені

й усебічно розвинені люди.

2 5. Здобуті знання допомагають орієнту-

ватися в багатьох питаннях.

26. У школі закладаються основи для

пізнання минулого, теперішнього і майбут-

нього життя людства.

27. У школі життя цікаве й різноманіт-

не.

28. Примушують батьки.

psi hoi og @ 1 veresny а .com.ua

липень 27-28 (315-316) 2008

Психолог

29. Хочу оволодіти способами самостій-

ної роботи над собою.

30. Умене вироблена звичка сумлінно

виконувати свої навчальні обов'язки.

31. Здобуті у школі знання, вміння, на-

вички стануть у пригоді в житті.

32. Не хочу завдавати прикрощів бать-

кам, які прагнуть дати мені хорошу освіту.

33. Хочу бути корисним для своєї краї-

ни.

34. Не хочу пасти задніх, бути серед не-

встигаючих.

35. Вчитися потрібно, бо інакше неціка-

во буде жити.

36. Хочу бути освіченою і культурною

людиною.

37. Навчання розвиває і загартовує

волю.

38. Гадаю,, що якісна освіта дасть мені

певні переваги в житті над тими, хто її не

має.

39. Хочу бути повноцінним громадяни-

ном суспільства.

40. Хочу бути забезпеченим.

41. Ціную друзів, з яким навчаюся.

42. Хочу, щоб батьки не дорікали мені.

43. Прагну здобути знання та вміння,

щоб служити своєму народу.

44. У школі під час спілкування з ровес-

никами і вчителями перевіряється правиль-

ність поглядів і вчинків.

45. Хочу мати в майбутньому спокійну і

фізично неважку роботу.

46. У школі ми багато вчимося один в

одного.

47. Хочу підготуватися до майбутньої

трудової діяльності.

48. Навчання у школі сприяє вироб-

ленню власних поглядів на навколишній

світ.

49. Навчання в моїй школі забезпечує

певні переваги над ровесниками з інших

шкіл.

50. Середня освіта — добра основа для

будь-якої професії.

51. Не хочу, щоб мене вважали невігла-

сом.

52. Вчитися примушують дорослі.

53. У шкільні роки знаходиш справжніх

друзів.

54. Середня освіта допомагає знайти ба-

жане місце в суспільстві.

55. Хороша освіта — основа подальшого

самостійного життя.

56. Хочу багато знати і вміти.

Обробка результатів. Слід провести кіль-

кісну обробку даних за визначеними балами.

Підрахунок здійснюється за судженнями-по-

казниками відповідних груп-мотивів:

1. Соціально-ціннісні: 6, 12, 15, 24, 33,

39, 43.

2. Навчально-пізнавальні: 1, 3, 5,16, 23,

26, ЗО.

Професійно-ціннісні: 18,19,22,31,47,

50,55.

4. Позиційні (намагання посісти вище

місце): 13, 14, 34, 35, 36, 51, 54.

5. Комунікативні г 8, 25, 27, 41, 44, 46,

53.

6. Самовиховання: 7, 17, 21, 29, 37, 48,

56.

7. Ситуаційні (навчання для когось): 2,

9,11,28,32,42,52.

8. Утилітарні (вузькоегоїстичні): 4, 10,

20, 38, 40, 45, 49.

Підраховується сумарна кількість балів

за кожним мотивом.

Максимальна кількість балів одного мо-

тиву — 35.

Структуру навчальної мотивації кожного

учня можна визначити співвідношенням мо-

тивів, які її утворюють. Мотиви, які за свої-

ми кількісними показниками посіли перші

чотири місця, можна вважати провідними

для кожного учня.

Особливості, що сприяють становленню

мотивації у підлітковому віці:

• потреба в дорослості — небажання вва-

жати себе дитиною, прагнення зайняти нову

життєву позицію по відношенню до світу, до

іншої людини, до самого себе;

• загальна активність підлітка, його го-

товність включатися у різні види діяльності

з дорослими і ровесниками;

• прагнення підлітка до самостійності;

• прагнення розширити коло інтересів

(світогляд);

• зростання визначеності й стійкості ін-

тересів;

• розвиток на цій основі спеціальних

здібностей (музичних, технічних тощо).

У підлітковому віці однією з причин по-

слаблення інтересу до навчання можуть бути

недостатня сформованість навчально-пізна-

вального інтересу, неврахування вчителем

повною мірою соціальних мотивів підлітків,

коли їм не розкривається зв'язок навчання

із соціально значущими видами діяльності:

працею, самоосвітою.

Резервами становлення мотивації є стій-

кий інтерес до виявлення узагальнених за-

кономірностей у навчальному предметі та

способів здобуття знань, до колективних

форм роботи у соціально значущих видах

діяльності (праця, самоосвіта, спілкування).

psiholog@1veresnya.com.ua

Психолог

липень 27-28 (315-316) 2008

Це є основою зрілих пізнавальних і соціаль-

них мотивів у цьому віці.

Загальні принципи формування моти-

вації

Перший шлях — згори вниз — полягає у

прищепленні школярам ідеалів, прикладів

того, якими мають бути мотиви навчання.

Тут школяр засвоює мотиви як еталони, за

якими він звіряє свою поведінку, ототожнює

свої мотиви з мотивами, пропонованими су-

спільством.

.Другий шлях — знизу вгору — полягає

в тому, що дитина включається дорослим у

різні види діяльності й таким чином набуває

практичний досвід поведінки. Тут в учня

складаються реально діючі мотиви.

Характер мотивації можна програмувати

і через тип навчання. Якщо зміст навчання

будується не як готове знання, а як система

завдань для учнів, якщо школярів підштов-

хувати до самостійних висновків і суджень,

то в них складається внутрішня досить стійка

узагальнена мотивація навчання.

МОТИВАЦІЯ ДОСЯГНЕНЬ

Успіх у певній діяльності — один із ком-

понентів мотивації досягнення. Коли людина

прагне досягти успіху, високих результатів

у діяльності, це свідчить про наявність у неї

сильної мотивації досягнення. У когось це

прагнення виражене більше, у когось мен-

ше.

Наявність сильної мотивації досягнення

визначають такі чинники (С. Занюк):

1. Прагнення досягати високих резуль-

татів (успіхів).

2. Намагання робити все якнайкраще.

3. Вибір складних завдань і прагнення їх

виконати.

4. Бажання вдосконалювати свою май-

стерність.

Уявімо собі двох дітей з однаковими здіб-

ностями, але різною мотивацією.

Дитина із сильною мотивацією досягнення:

• з цікавістю вчить математику;

• прагне виконувати складні завдання і

намагається розібратися в тому, що є для неї

незрозумілим;

• усе робить для того, щоб отримати яко-

мога вищу оцінку.

Дитина з таким самим інтелектуальним

рівнем і здібностями до математики, але зі

слабкою мотивацією досягнення:

• не виявляє інтересу до математики, не

любить розв'язувати задачі;

• самостійно вибираючи задачі, віддає

перевагу легшим;

• стикаючись із труднощами (складні за-

вдання), або відразу звертається по допомогу,

або припиняє діяльність.

Зрозуміло, що дитина із сильною мотива-

цією досягнення швидше розвиватиметься і

матиме кращі успіхи, ніж учень зі слабкою

мотивацією.

Розуміння вчителем (керівником, тре-

нером) залежності успіху не лише від здіб-

ностей, а й від мотивації досягнення є дуже

важливим як у відборі здібних учнів, так і в

роботі з ними.

Від того, наскільки людина впевнена в

успіху, залежить мотивація її діяльності. Що

більше вона сподівається на успіх, то більше

зусиль схильна докладати, то сильнішою

буде її мотивація досягнення. Такі люди є

більш цілеспрямованими, вмотивованими,

їхнє прагнення досягти успіху (тобто моти-

вація досягнення) є сильнішим.

Відомо, що очікування високого (пози-

тивного) результату, віра у свої здібності, у

власну спроможність долати труднощі впли-

вають на формування у людини почуття

ефективності,

яке спонукає її працювати

краще. А коли людина не впевнена у~,воїх

силах, не вірить в успіх, це її де мотивує і

вона втрачає бажання працювати.

Фундаментальними чинниками мотивації

досягнень, які забезпечують досягнення успі-

ху, є наполегливість і цілеспрямованість.

Методика виявлення мотивації досягнень

(Ю. Орлов)

На кожне твердження шкали можливі

відповіді «так» або «ні». Відповіді, що збіга-

ються з ключем (кодом), підсумовуються (по

1 балу за кожну таку відповідь).

Твердження

1. На мою думку, успіх у житті більше

залежить від щасливого випадку, ніж від

розрахунку.

2. Якщо я буду позбавлений улюбленої

справи, життя для мене втратить сенс.

3. У будь-якій справі для мене важливі-

шим є не її виконання, а кінцевий резуль-

тат.

4. На мою думку, люди більше зазнають

прикростей від невдач, пов'язаних із їхньою

професійною діяльністю, ніж від непоро-

зумінь із близькими людьми.

5. На мою думку, більшість людей живуть

далекими цілями, а не близькими.

6. У моєму житті було більше успіхів, ніж

невдач.

7. Емоційні люди мені подобаються біль-

ше, ніж діяльні.

8. Навіть коли я виконую звичну для себе

psiholog@1veresnya.com.ua

липень 27-28 (315-316) 2008

Психолог

роботу, намагаюся вдосконалити деякі її еле-

менти.

9. Мої думки про власний успіх бувають

такими яскравими, що я можу забути про

заходи перестороги.

10. Близькі лЮди вважають мене леда-

чим.

11. Думаю, що причиною моїх невдач є

обставини, а не я сам.

12. Терпіння і наполегливість мені влас-

тиві більше, ніж певні здібності.

13. Мої батьки надто суворо контролюють

мене.

14. Лінощі, а не сумніви у власному успіху

змушують мене часто відмовлятися від своїх

намірів.

15. Думаю, що я впевнена в собі людина.

16. Заради успіху я можу ризикнути, на-

віть якщо шанси не на мою користь.

17. Я наполеглива людина.

18. Коли все йде стабільно, моя енергія

збільшується.

19. Якби

я був журналістом, мабуть, писав

би швидше про оригінальні винаходи людей,

ніж про події.

20. Мої рідні не поділяють моїх планів.

21. Рівень

моїх життєвих потреб нижчий,

ніж у моїх товаришів.

22. На мою думку, наполегливості у мені

більше, ніж здібностей.

Ключ

Відповіді «так» на запитання 2, 6, 7,8,14,

16, 18, 19, 21, 22; відповіді «ні» на запитан-

ня: 1, 3, 4, 5, 9, 10, 11, 12, 13, 15, 17, 20.

Рівень мотивації досягнень

ІНТЕРЕСИ

Потреба у пізнанні — одна з характерис-

тик дитячого віку. Головною ідеєю концепції

навчання є те, що оволодіння знаннями мож-

ливе лише за умови, що навчальне завдання

цікаве дітям, викликає потребу в розумовій

діяльності.

Формування інтересів, безпосередньо

пов'язаних tti здобуттям знань, необхідне

для подальшої самостійної трудової діяль-

ності,, а отже, інтерес до спеціальних галузей

знань відкриває можливості для реалізації

особистості учня.

Знання шкільних і позашкільних інтере-

сів дитини дозволяє педагогу спрямовувати

в потрібному руслі основні її зусилля. Так,

взаємозв'язок інтересів і здібностей давно

уже помічений у психології. Інтерес до певно-

го кола предметів є однією з передумов обда-

рованості. Знаючи це, педагог-куратор може

вносити до психологічного паспорта учня

рекомендації щодо розвитку інтересу до того

чи іншого предмета для здійснення форму-

вально-розвивального впливу на здібності.

Позашкільні інтереси — те цікаве для

учня поле діяльності, яке не охоплює школа.

Це заняття у гуртках за інтересами, секціях.

Тут розвивається спортивний, художній,

творчий потенціал дитини, який у майбут-

ньому може реалізуватися у життєвому шля-

ху особистості, виборі професії.

Таким чином, виховний вплив на учнів

буде результативним, якщо передбачатиме

виявлення інтересів школяра (зокрема, за

допомогою міні-анкет «Мої інтереси», творів,

індивідуальних та групових бесід).

ЗДІБНОСТІ

Специфічні якості, що визначають здат-

ність до певного виду діяльності й забезпечу-

ють певний рівень успішності її виконання,

називають

здібностями.

Здібності —

лише

можливість засвоєння знань та вмінь, а чи

буде вона втілена в життя, залежить від бага-

тьох умов. Здібності виступають як складне

синтетичне утворення, що включає не тільки

психофізіологічні функції і психічні про-

цеси, а й увесь розвиток особистості. Вони

виявляються і розвиваються досить дифе-

ренційовано, деякі з них помітні уже в до-

шкільному віці (наприклад, музичні), деякі

можуть проявлятися ів старшому шкільному

віці (наприклад, до історії).

Для вчителя, особливо на початкових ета-

пах знайомства і роботи з класом, найдос-

тупнішим є виявлення здібностей шляхом

експертних оцінок. Це методика опосеред-

кованого вимірювання обдарованості осо-

бистості, що включає список якостей, влас-

тивих обдарованим особистостям. Анкету

заповнюють педагоги, батьки, однокласники

(З—4 експерти). Про наявність певної обда-

рованості можна твердити за збігом високих

показників у одному чи кількох описах типу

обдарованості.

Інтелектуальна сфера

1. Дитина вирізняється гостротою мис-

лення.

2. Відзначається помітною спостереж-

ливістю.

pslholog® 1 veresnya.com іііа

Психолог

липень 27-28 (315-316) 2008

3. Має чудову пам'ять.

4. Проявляє виражену і всебічну допит-

ливість.

5. З головою поринає в те чи інше заняття.

6. Охоче і легко навчається.

7. Вирізняється вмінням добре викладати

думки.

8. Демонструє здібності до практичного

застосування знань.

9.ч Знає багато такого, про що ровесники

і не підозрюють.

10. Виявляє високі здібності до виконан-

ня різних завдань.

Сфера академічних досягнень

Гуманітарні

1. Дитина часто читає. .

2. Використовує багатий словниковий

запас і складні синтаксичні конструкції.

3. Довго утримує на предметі читання

увагу, коли їй читають.

4. Здатна утримувати в пам'яті символи,

букви і слова.

5. Розуміє і детально запам'ятовує все, що

їй читають.

6. Виявляє надзвичайний інтерес до на-

писання імен, літер і слів.

7. Охоче демонструє вміння читати.

Математичні

1. Виявляє великий інтерес до лічби,

вимірювання, впорядкування чи зважування

предметів.

2. Вирізняється незвичайним як для свого

віку розумінням математичних відношень.

3. Демонструє легкість у сприйнятті ма-

тематичних символів: цифр, знаків.

4. Знається на різних вимірах часу та оди-

ницях грошей.

5. Легко виконує різні операції: множен-

ня, ділення тощо.

6. Часто застосовує математичні поняття

в житті.

Природничі

1. Дитина уважна до предметів та явищ

навколишнього світу.

2. Виявляє неабияку цікавість та здіб-

ності до аналізу природних явищ.

3. Може довго зберігати цікавість до

явищ, пов'язаних з природознавством.

4. Часто запитує про походження та фун-

кції предметів.

5. Виявляє велику цікавість до природ-

ничо-наукових дослідів.

6. Демонструє розуміння причинно-на-

слідкових зв'язків, що випереджає її вік.

7. Добре засвоює абстрактні поняття.

Творчість

1. Дитина надзвичайно допитлива і дуже

захоплюється заняттям, роботою.

2. Демонструє високу продуктивність

ідей.

3. Часто робить усе по-своєму (незалежна,

неконформна). .

4. Винахідлива у малюванні, у вико-

ристанні прикладних матеріалів.

5. Часто висловлює багато різних мірку-

вань з приводу конкретної справи.

6. Здатна творчо, нестандартно виконати

. доручення.

7. Здатна на оригінальні вчинки, має роз-

винену уяву.

8. Схильна до творчості й завершеності

під час художньо-прикладних занять.

Спілкування та лідерство

1. Дитина легко пристосовується до різ-

них ситуацій.

2. Інші діти віддають їй перевагу як пар-

тнеру під час занять та ігор.

3. В оточенні інших людей зберігає впев-

неність у собі.

4. Має схильність керувати заняттями та

іграми інших дітей.

5. Генерує ідеї та вирішує спільні спра-

ви.

6. У спілкуванні з ровесниками виявляє

ініціативу.

7. Бере на себе відповідальність, що вихо-

дить за межі її віку (за М. Карне).

Спеціальні тести для якісного та кількіс-

ного вимірювання здібностей є більш гро-

міздкими, і їх застосування — прерогатива

шкільного психолога.

ТЕМПЕРАМЕНТ

Темперамент характеризує психічну ін-

дивідуальність людини з погляду динаміки

нервово-психічних процесів і станів, їхньої

інтенсивності, швидкості, ритму. Він є вро-

дженою властивістю.

Виокремлюють чотири типи темпера-

менту.

Сангвінік

— людина з підвищеною ре-

активністю, жива, збуджено відгукується

на все, що привертає її увагу, має виразну

міміку і жестикуляцію. Властиві гнучкість

розуму, швидкі рухи, швидкий темп мовлен-

ня, швидке включення в нову роботу і низька

втомлюваність.

Холерик — нестриманий, гарячкува-

тий, збудливий. Малочутливий, реактив-

ність переважає над активністю, наполег-

ливий, можливі труднощі з переключен-

ням уваги.

psiholog@1veresnya.com.ua

липень 27-28 (315-316) 2008

Психолог

Флегматик

— людина з низькою чут-

ливістю та емоційністю, має бідну міміку,

рухи невиразні й спокійні, важко звикає до

нового і повільно перебудовує свої звички.

Меланхолік — людина з високою, хвороб-

ливою чутливістю, незначний привід може

викликати у неї сльози, надміру образлива.

Міміка невиразна, голос тихий. Цьому типу

властиві легке відволікання і нестійкість ува-

ги, уповільнений темп нервових процесів.

Розумова активність більшою мірою при-

таманна сангвінічному і холеричному тем-

пераментам.

У підлітковому віці серед холериків зуст-

річаються діти, які вирізняються глибиною

думки, допитливістю, великою працездатніс-

тю. Однак ці позитивні якості поєднуються

із завищеною самооцінкою і недооцінкою

д. оточення.

Сангвінічний темперамент характери-

зується високою працездатністю. Швидко

входить у роботу, легко переключається

на іншу, швидко виконує розумові дії. Але

деяким сангвінікам властиві поверховість,

недостатня посидючість, занижена вимог-

ливість до себе.

Меланхолік також допитливий, схиль-

ний до роздумів, але йому бракує волі й

упевненості в собі, стійкості у переборенні

труднощів. Можуть спостерігатися втра-

та логічності думки, замкненість, дратів-

ливість, недоброзичливість. Діти-мелан-

холіки вирізняються порівняно низькою

працездатністю, під дією різних подраз-

ників (ускладнення навчального завдання,

взаємини з ровесниками, вчителями) їхня

нервова система швидко виснажується,

що призводить до тривожності, пригніче-

ності.

Флегматики мають високу працездатність,

наполегливість у досягненні мети, однак їм

^ властиві інертність, повільне включення в

роботу, повільна адаптація тощо. У крайніх

випадках характеризуються в'ялістю і від-

вертою лінню.

Діагностика темпераменту

Найпростіша діагностика темпераменту,

посильна педагогу, запропонована Є. Жари-

ковим та Є. Крушельницьким. Йдеться про

темпераментну структуру, яка включає всі

типи. Щоб її визначити, учням пропонується

висловити свою згоду (високі бали) або не-

згоду (низькі бали) з наведеними тверджен-

нями. Система оцінок від 1 до 10.

1. Перед важливою подією я помітно не-

рвую.

2. Я працюю нерівномірно, ривками.

3. Я швидко переключаюся з однієї спра-

ви на іншу.

4. Якщо потрібно, я вмію спокійно чека-

ти.

5. Мені потрібні співчуття і підтримка,

особливо у разі невдач і труднощів.

6. З ровесниками я нестриманий і дратів-

ливий.

7. Я не вагаючись роблю вибір.

8. Я добре володію своїми емоціями.

Підрахуйте частку кожного темпераменту

у вас за формулою: М= 1+5; Х=2+6; С= 3+7;

Ф=4+8.

Відповідні символи запишіть у порядку

зменшення. Символи з однаковими значен-

нями пишіть один за одним. Ви отримали

так звану пріоритетну формулу, наприклад,

МХСФ. Таку людину характеризують пе-

редусім меланхолійні риси, тому умовно її

можна назвати меланхоліком.

ХАРАКТЕР

У психології характер означає сукупність

стійких індивідуальних особливостей особис-

тості, що складаються і виявляються в діяль-

ності та спілкуванні, зумовлюючи типові для

неї способи поведінки.

Знання характеру людини дозволяє знач-

ною мірою передбачати і коригувати очіку-

вані дії та вчинки.

Характер формується протягом усього

життя людини. Велику роль у ньому віді-

грають суспільні умови і конкретні життєві

обставини, природні якості та результати

діяльності особистості. Безпосереднє фор-

мування характеру відбувається в різних за

рівнем розвитку групах (сім'я, клас, спор-

тивна команда). Залежно від того, яка група

для учня є референтною, відповідні риси ха-

рактеру розвиватимуться і в нього. Характер

людини проявляється у:

1) ставленні до людей (можна вио-

кремити такі риси, як комунікабель-

ність — замкненість, правдивість — брех-

ливість);

2) ставленні до справи (відповідаль-

ність — недобросовісність, працелюбність —

лінощі);

3) ставленні до себе (скромність — само-

закоханість, гордість — пригніченість);

4) ставленні до власності (щедрість —

скупість, акуратність — неохайність).

Загалом немає абсолютної, універсальної

класифікації характерів, поділу їх на типи. Є

близько 1500 назв рис характеру у словнику,

і кожна з них має різний кількісний ступінь

вираження.

psiholog@1veresnya.com.ua

Психолог

липень 27-28 (315-316) 2008

Надмірне вираження окремих рис харак-

теру називають акцентуацією. У деяких дітей

риси характеру загострені (акцентуйовані),

що призводить до конфліктів та нервових

зривів. Акцентуація — не хвороба, вона про-

являється лише у певних ситуаціях.

Найпростіший спосіб виявлення акценту-

ації, що не потребує спеціальної психологіч-

ної підготовки, — пропонований тест. Його

результати дозволяють робити висновки про

схильність до певної акцентуації, а глибшу

діагностику і більш обґрунтовані висновки

має робити психолог.

Виявлення типу акцентуації

Інструкція. Відповідайте «так» або «ні»

на запитання. За кожен збіг-із ключем нара-

ховуйте собі один бал. Найбільша кількість

балів свідчить про найбільшу вираженість

акцентуації.

1. Гіпертимний тип (настрій завжди

піднесений, людина має репутацію спритної,

рухливої):

— У вас зазвичай хороший настрій?

(Так.)

— Ви підприємливі? (Так.)

— Можете бути душею компанії? (Так.)

— До невдач ставитеся з гумором? (Так.)

Дистимічний

тип (протилежний гі-

пертимному, похмура, замкнена людина):

— Ваш настрій майже завжди пригніче-

ний? (Так.)

— У розмові ви небагатослівні? (Так.)

— Ви здатні бути грайливо-веселим?

(Ні.)

— Вам подобається бути в товаристві?

(Ні.)

3. Циклоїдний тип (схильний до зміни

настрою, поводиться то як гіпертимік, то як

дистимік):

— Чи бувають у вас переходи від веселого

настрою до сумного? (Так.)

— Чи бувають у вас безпричинні зміни

настрою? (Так.)

— Чи стаєте ви веселішим у веселій ком-

панії? (Так.)

— Чи буває так, що звечора ви лягаєте

спати з добрим настроєм, а прокидаєтеся з

поганим? (Так.)

4. Збудливий тип (гарячкуватий, схиль-

ний до невиправдано різких реакцій):

— Чи легко вас розсердити? (Так.)

— Чи можете ви, розсердившись, пустити

в хід кулаки? (Так.)

Застрягаючий

тип

(довго пам'ятає

зло і добро):

— Чи довго ви переживаєте з приводу кон-

фліктів, неприємностей? (Так.)

— Чи наполегливі ви у досягненні мети,

коли натрапляєте на багато перешкод?

(Так.)

— Ви чутливі до образ? (Так.)

— Ви обстоюєте свої інтереси, коли з вами

чинять несправедливо? (Так.)

— Ви робите спроби помиритися після

сварки? (Так.)

6. Педантичний тип (зануда, схильний

до надмірної акуратності, педантизму, сум-

нівів):

— Коли ви виходите з дому, перевіряєте,

чи вимкнуте світло, закритий газ? (Так.)

— Вам траплялося, вийшовши з дому,

повертатися і перевіряти, чи чогось не ста-

лося? (Так.)

— Чи дратують вас нерівно розставлені на

полиці книжки? (Так.)

— Вам траплялося через помарку перепи-

сувати сторінку зошита? (Таї .)

Тривожний

тип

(боязливий, насторо-

жений, невпевнений):

— Ви боялися в дитинстві грози чи собак?

(Так.)

— Ви були в дитинстві таким самим смі-

ливим, як ваші ровесники? (Ні.)

— Вам неприємно спускатися в темний

погріб, заходити в неосвітлену кімнату?

(Так.)

— Ви часто бачите страшні сни? (Так.)

8. Емотивний тип (надміру чутливий,

слізливий):

— Чи може вас сумний фільм схвилювати

до сліз? (Так.)

— Ви переживаєте довгий час чуже горе?

(Так.)

Демонстративний

тип (манірний,

егоцентричний):

— Вас люблять усі ваші знайомі? (Так.)

— Вам неважко виступати перед незнайо-

мою аудиторією? (Ні.)

10.

Екзальтований

тип (схильний до пе-

ребільшеного, але щирого виразу почуттів):

— Чи виникало у вас відчуття, що щастя

переповнює вас? (Так.)

— Чи може розчарування довести вас до

відчаю? (Так.)

Кожному типу властиві свої особливості

спілкування. їх наводить у своїй книжці

«Бар'єри спілкування, конфлікти, стрес...»

лікар-невропатолог Я. Луп'ян.

Гіпертимний тип. Висока контактність,

балакучість, жива жестикуляція. Епізодич-

ні конфлікти через несерйозне ставлення

до своїх обов'язків. Іноді буває ініціатором

конфліктів. Ображається на зауваження

оточення. Привабливі риси — енергійність,

psiholog@1veresnya.com.ua

липень 27-28 (315-316) 2008

Психолог

прагнення до діяльності, оптимізм. Відштов-

хуючі — легковажність, дратівливість в ото-

ченні близьких людей. Конфліктні ситуації

виникають в умовах жорсткої дисципліни,

монотонної діяльності, вимушеної самот-

ності. Інтереси: робота, пов'язана з постій-

ним спілкуванням, служба побуту, органі-

заторська діяльність.

Дистимічний тип. Низька контактність,

небагатослівність, песимізм. Втомлюється

від галасливих компаній, у конфлікти всту-

пає рідко. Цінує друзів і схильний підкоря-

тися їм. Серйозний, добросовісний, справед-

ливий. Водночас йому властиві пасивність,

уповільненість мислення, відокремленість

від колективу. Конфлікт можливий за необ-

хідності бурхливої діяльності, у разі зміни

звичного устрою життя. Підходить робота,

яка не вимагає широкого кола спілкуван-

ня.

Циклоїдний тип. Контактність періо-

дично змінюється —' висока у разі доброго

настрою і навпаки. У веселій компанії збуд-

жений, у серйозній — мовчазний. У період

підйому настрою поводиться як гіпертимік,

в період спаду — як дистимік. Інтереси за-

лежать від настрою. Схильний до розчару-

вань.

Збудливий тип. Низька контактність, у

розмові замкнений, але може бути улесливим

і послужливим. Схильний до постійних кон-

фліктів, у колективі вживається погано. У

спокійному стані добросовісний і акуратний,

любить людей і тварин, у збудженому дратів-

ливий аж до рукоприкладства, жорстокий.

Віддає перевагу фізичній праці, атлетичному

спорту.

Застрягаючий тип. Середня контактність.

Схильний до повчань, неконформний. Учас-

ник затяжнихдонфліктів, де часто виступає

^* активною стороною. Прагне бути першим у

* будь-якій справі. Вимогливий, цінує спра-

ведливість, але чутливий до образ, не гребує

помстою, честолюбність поєднується із само-

надіяністю. До конфліктів можуть призвести

зачеплене самолюбство.лесправедлива обра-

за, опір високим вимогам. Підходить робота,

що дає відчуття незалежності й можливість

проявити себе.

Педантичний тип. Середня контактність,

у бесіді набридає нудними подробицями, а

також надокучає формальними вимогами

і надмірною акуратністю. Добросовісний,

надійний у справах і почуттях, але схильний

до формалізму, прагне перекласти прийняття

рішення на інших. Можливий конфлікт у

ситуаціях, де вимагається особиста відпові-

дальність або недооцінюється його заслуга.

Вибирає професію, не пов'язану з великою

відповідальністю. Віддає перевагу паперовій

роботі і не схильний її міняти.

Тривожний тип. Низька контактність че-

рез несміливість, невпевненість у собі. Чер-

воніє від сорому, рідко конфліктує. Друже-

любний, самокритичний, але беззахисність,

робить його об'єктом жартів. На конфлікт

може піти від страху або загрози покарання,

постійних насмішок, несправедливих зви-

нувачень. Підходить робота, не пов'язана з

широким колом спілкування, ризиком та

відповідальністю.

Емотивний тип. Контактність нижча за

середню, вузьке коло друзів. Рідко конфлік-

тує, грає при цьому пасивну роль, образи три-

має в собі. Альтруїстичний, співчутливий,

вміє радіти чужим успіхам. Однак крайня

чутливість межує зі слізливістю. Це може

провокувати невихованих або дратівливих

людей. Конфлікт з близькою людиною або

грубе ставлення може призвести до нервового

зриву. Сфера інтересів — мистецтво, меди-

цина, біологія.

Демонстративний тип. Легко встановлює

контакти, прагне до лідерства, потребує уваги

і похвали. При цьому дратує оточуючих ви-

сокими претензіями. Систематично провокує

конфлікти, схильний до інтриг. Неординар-

ний, наполегливий, здатний повести за собою

інших. Має акторські здібності. При цьому

в ньому уживаються егоїзм, брехливість,

хвалькуватість. Не проти ухилятися від робо-

ти. Важко переживає ситуації, коли прини-

жують його гідність, недооцінюють заслуги.

Підходять сфера обслуговування, мистецтво,

організаторська і керівна робота.

Екзальтований тип. Контактність висока,

балакучий і патетичний. Часто сперечається

на теми мистецтва, але до конфліктів, де він

буває і активною, і пасивною стороною, спра-

ва доходить рідко. Прив'язаний і уважний

до друзів та рідних. Альтруїзм і співчуття

межують із художнім смаком, яскравістю

та щирістю почуттів. Водночас надмірна

вразливість може штовхати до відчаю і пані-

керства. Погано переносить невдачі, горе.

Схильний до поезії, музики. Віддає перевагу

художнім видам спорту, близьким до приро-

ди професіям.

Зазвичай за правильної виховної роботи

акцентуації характеру з часом згладжують-

ся, компенсуються. Людина і сама є творцем

свого характеру, оскільки він складається

залежно від переконань, світогляду та звичок

моральної поведінки, яку вона демонструє.

Самовиховання передбачає, що людина по-

винна звільнитися від зайвого самолюбства,

psihologca 1veresnya.com.ua

мш Психолог

критично поглянути на себе. Навіть незначні

зусилля, докладені до самовиховання, якщо

вони служать добрій справі і є систематич-

ними, виховують позитивні риси характеру,

облагороджують людину.

САМООЦІНКА

Самооцінка — один із виявів самосвідо-

мості особистості, самостійне визначення

своїх вчинків, мотивів, переконань тощо.

У ній виражається погляд людини на себе,

свої можливості, від неї залежать стиль по-

ведінки людини, характер її спілкування,

моральний розвиток.

Традиційно виокремлюють три форми

самооцінки:

адекватну, завищену

зани-

жену.

Бажано прагнути високої самооцінки

й уникати низької. Останнім часом розріз-

няють поняття «низька» і «занижена» само-

оцінка, «висока» і «завищена». Висока — це

розвинена позитивна самооцінка, завище-

на — переоцінка своїх можливостей та здіб-

ностей. Завищена, на відміну від високої,

сприяє розвитку самозакоханості, ілюзії

впевненості, зазнайства. Не менш шкідлива

і занижена самооцінка — вона породжує не-

впевненість, пасивність, приниження ролі

своїх чеснот.

Учителі та батьки мають пам'ятати: засу-

джувати можна лише вчинки та дії дитини,

але не саму дитину, її особистість. Під впливом

таких оцінок у дітей розмиваються критерії

самооцінки. Якщо дитина чує, що в одному

випадку вона добра, а в іншому зла, сьогодні

милосердна, а завтра жорстока, вона не може

збагнути, ким є насправді. Протилежними

характеристиками дорослі руйнують уявлен-

ня дитини про своє «Я», що неминуче приз-

водить до деформації самооцінки.

Суттєвим чинником формування само-

оцінки є сім'я. У дітей, батьки досить ви-

могливі до дисципліни і порядку, але дають

багато любові й розуміння, формується ви-

сока, розвинена самооцінка, вони досягають

успіхів у житті. Діти, які ростуть в атмосфері

вседозволеності, часто мають низьку само-

оцінку, відчуття незахищеності, невпевне-

ності та залежності.

Дослідження самооцінки

(за Т. Дембо, С. Рубінштейном)

Інструкція. Нижче намальовані сходи,

які визначають здоров'я, розум, характер,

щастя. Якщо умовно на них розмістити лю-

дей, то на верхній сходинці будуть найздо-

ровіші, на нижній — найбільш хворі. За тим

самим принципом побудовані й інші сходи.

Вкажіть своє місце на них.

липень 27-28 (315-316) 2008

Здоров'я

Розум

1. Найздоровіші

1. Найрозумніші

2. Надзвичайно

здорові

2. Надзвичайно

розумні

3. Дуже здорові

3. Дуже розумні

4. 3 хорошим

здоров'ям

4. 3 хорошим розумом

5. Середнього здоров'я 5. Розумні

6. Відносно здорові 6. Відносно розумні

7. Хворі

7. Нерозумні

8. Дуже хворі 8. Дурні

9. Найхворіші 9. Найдурніші

Характер

Щастя

1. 3 прекрасним

характером

1. Найщасливішї

2. 3 надзвичайно

хорошим характером

2. Надзвичайно

щасливі

3. 3 дуже хорошим

характером

3. Дуже щасливі

4. 3 хорошим

характером

4. Багато в чому

щасливі

5. Зі звичайним

характером

5. Щасливі

6.43 не зовсім поганим

характером

6. Не дуже щасливі

7. 3 поганим

характером

7. Нещасливі

8. 3 дуже поганим

характером

8. Дуже нещасливі

9. 3 найгіршим

характером

9. Найнещасливіші

По завершенні діагностики учні дають

відповіді на такі запитання:

1. Яких людей ви вважаєте здоровими?

Розумними? З хорошим характером? Щас-

ливими?

2. Яких людей ви вважаєте хворими?

Дурними? З поганим характером? Нещас-

ливими?

3. Як ви розумієте здоров'я? Розум? Ха-

рактер? Щастя?

4. Чому ви вибрали саме цю сходинку?

5. Чого вам бракує, щоб бути здоровим,

розумним, з хорошим характером, щасли-

вим?

У нормі досліджувані бачать своє місце

на

4—5-й сходинках.

Це

адекватна

само-

оцінка. Переважання 1, 2, 3 свідчить про

дещо

завищену

самооцінку,

6, 7, 8, 9 — про

дещо

занижену.

Поєднання в одній відповіді

найнижчих і найвищих показників свідчить

про

нестійку

самооцінку.

ЗО

psiholog@1veresnya.com.ua