Поляков О.Є., Юсіна Г.Л., Євграфова Н.І. Цивільна оборона. Теоретичний курс: Учбовий посібник

Подождите немного. Документ загружается.

241

го та хімічного спостереження і хімічними лабораторіями. Обеззараження

проводиться на складах і виробничих приміщеннях, а також на спеціально

устаткованих майданчиках обеззараження.

6.6 Структура і можливості рятувальної команди об'єкта

До складу рятувальної команди об'єкта входить 108 чоловік особо-

вого складу:

командир рятувальної команди;

заступник командира;

ланка зв'язку й розвідки (6 людей);

дві рятувальні групи (по 25 людей у кожній). Кожна рятувальна

група складається із трьох рятувальних ланок по 8 людей;

санітарна дружина (24 людей): командир, помічник, зв'язківець,

водій й 5 санітарних ланок по 4 чоловік;

група механізації й аварійно-технічних робіт (26 людей), що у

свою чергу розбита на 4 ланки:

ланка механізації (7 людей),

електротехнічна ланка (6 людей),

ланка газових мереж (6 людей),

ланка водопровідно-каналізаційних мереж.

Орієнтовні можливості рятувальної команди за 10 годин роботи:

обладнання проїздів по завалі шириною 3…3,5 метри – до 1 км;

або відкопування й розкриття сховищ – до 3…4 шт.;

або витягнення потерпілих з-під завалів і надання їм першої меди-

чної допомоги – до 500 чоловік;

або відключення 5…10 ділянок зруйнованих мереж;

або обладнання в 10 колодязях пробок або заглушок;

або обладнання до 100 метрів обвідних ліній на водопровідно-

каналізаційних і газових мережах.

Рятувальна команда може додатково бути посилена ланкою знезара-

жування (6 людей) і відділенням пожежегасіння (5 людей).

Можливості ланки знезаражування (дві поливальних машини з екі-

пажем):

242

дегазація проїздів із твердим покриттям шириною до 6 метрів – до

12 км;

дегазація місцевості поливанням суспензією хлорного вапна – до

20000м

;

дезактивація транспорту струменем води – до 100 одиниць.

Можливості відділення пожежегасіння (пожежна машина з екіпа-

жем):

локалізація пожежі при однобічному фронті вогню 50 метрів.

6.7 Життєзабезпечення населення при ЧС

Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах

забезпечується комплексом заходів, спрямованих на створення й підтрим-

ку нормальних умов життя, працездатності людей, їхнього здоров'я.

Ці заходи включають:

керування діяльністю робітників та службовців, усього населення

при загрозі й виникненні ЧС;

захист населення й територій від наслідків аварій, катастроф, сти-

хійних лих;

забезпечення населення питною водою, продуктами й предметами

першої необхідності;

захист продуктів, фуражу, водних джерел від радіаційного, хіміч-

ного та бактеріологічного зараження (забруднення);

забезпечення житлом і роботою;

комунально-побутове обслуговування;

медичне обслуговування;

навчання населення способам захисту й діям в умовах НС;

розробка й своєчасне введення режимів діяльності в умовах НС;

санітарну обробку;

знезаражування території, споруджень, транспорту, устаткування,

сировини, матеріалів і готової продукції;

підготовку сил і засобів і ведення РіІНР у районах стихійного лиха

й осередках ураження;

243

забезпечення населення інформацією про характер і рівень небез-

пеки, порядку поводження в умовах НС;

морально-психологічну підготовку й заходи щодо підтримки пси-

хологічної стійкості людей в екстремальних умовах;

заходи щодо запобігання несприятливих екологічних наслідків

НС.

7 ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ РОБОТИ ОБ’ЄКТА

ГОСПОДАРЮВАННЯ

7.1 Зміст теми

Стійкість роботи об’єкта в надзвичайних ситуаціях, основні фактори,

які впливають на стійку роботу об’єкта.

Методика оцінки стійкості об’єкта до уражаючих факторів стихійних

лих, виробничих аварій, пожеж і застосування зброї.

Оцінка стійкості роботи об’єкта залежно від особливостей розмі-

щення і діяльності.

Основні напрями і необхідні заходи підвищення стійкості роботи

об’єктів.

Методика розрахунку можливих економічних та матеріальних втрат,

що можуть бути завдані НС.

Методика розробки комплексу запобіжних економічних, організа-

ційних, інженерно-технічних, спеціальних та інших заходів для забезпе-

чення роботи галузей, підрозділів об’єкта з урахуванням ризику виникнен-

ня джерел небезпек НС, відповідно до профілю діяльності об’єкта.

7.2 Сутність стійкості й фактори, що на неї впливають

Забезпечення стійкості роботи об'єкта народного господарства в

умовах НС – одне з основних завдань ЦО.

Під стійкістю функціонування об'єкта розуміють здатність його в

умовах НС випускати продукцію в запланованому обсязі й номенклатурі,

виконувати всі свої функції, а у випадку аварії, катастрофи, ушкодження -

відновлювати виробництво в мінімально короткий термін.

244

На стійкість функціонування об'єкта господарювання (ОГ) у НС

впливають такі чинники:

надійність захисту робітників та службовців від наслідків НС –

аварій, катастроф, від первинних і вторинних факторів зброї масового

ураження (ЗМУ);

здатність інженерно-технічного комплексу об'єкта протистояти

цим впливам;

надійність системи постачання об'єкта всім необхідним для вироб-

ництва продукції (сировиною, паливом, енергією, газом, водою й т.д.);

стійкість і безперервність керування виробництвом і ЦО;

підготовленість об'єкта до проведення рятувальних й інших невід-

кладних робіт (РіІНР) і відбудовних робіт.

район розміщення об’єкта;

внутрішнє планування та забудова території;

виробничі зв’язки;

системи управління;

системи енергопостачання;

технологічний процес;

підготовленість до відновлення виробництва.

З перерахованого вище випливають основні вимоги до стійкості фу-

нкціонування ОНХ в умовах мирного часу, щоб виключити ситуацію типу

Чорнобильської. Ці вимоги закладені в нормах проектування інженерно-

технічних заходів (ИТЗ) ЦО, а також у розроблених на їхній основі норма-

тивних документах.

7.3 Дослідження стійкості роботи об'єкта в умовах надзвичайної

ситуації

Виникнення надзвичайних ситуацій, аварій та катастроф оцінюється

певною ймовірністю, що залежить від ряду зовнішніх та внутрішніх при-

чин. Моніторинг зовнішніх причин, на які неможливо вплинути (природні

процеси, військові конфлікти тощо), визначення та усунення внутрішніх

причин дозволяють суттєво зменшити ризик, пов'язаний з природними та

техногенними надзвичайними ситуаціями.

Для оцінки ризику, пов'язаного з внутрішніми причинами, необхідно:

245

виявляти фактори ризику, обумовлені помилками при проекту-

ванні і практичній реалізації виробничих процесів;

оцінювати фізико-хімічні особливості технологічного процесу, які

можуть спричинити аварійні ситуації;

визначати можливості і причини неспрацювання діючих систем

безпеки, а також пов'язаних з цим наслідків;

визначати можливі наслідки аварій, катастроф та надзвичайних

ситуацій, в тому числі на здоров'я співробітників, населення, що проживає

поза підприємством та екологічну ситуацію.

Зниження рівня ризику виникнення НС техногенно-екологічного ха-

рактеру на об'єктах господарської діяльності (ОГД) досягається завчасним

проведенням організаційних, інженерно-технічних та інших заходів. Ці за-

ходи плануються і здійснюються начальником цивільної оборони об'єкта.

Заходи, що здійснюються для зменшення ймовірності виникнення

надзвичайних ситуацій:

систематичні перевірки посадовими особами району (об'єкта) і

державними інспекторами стану будинків, споруд, технологічного облад-

нання, електромереж, газо- і нафтопроводів, теплових трас; перевірка пра-

цездатності системи оповіщення працюючого персоналу і населення, вияв-

лення витоку СДОР тощо;

перевірка ефективності вентиляційних, в тому числі і аварійних

систем, надійності герметизації ємностей, які працюють під тиском;

перевірка працездатності контрольно-вимірювальної, захисної та

блокувальної апаратури;

створення безпечних умов праці для виробничого персоналу;

забезпечення працюючого персоналу правилами, стандартами, но-

рмами, інструкціями та іншими нормативними документами з техніки без-

пеки та охорони праці;

здійснення профілактичних протипожежних заходів;

контроль за справністю пожежного зв'язку, сигналізації, початко-

вих засобів пожежегасіння, стану шляхів і під'їздів до об'єктів, справністю

джерел протипожежного водопостачання;

підготовка фонду захисних споруд, створення запасів засобів інди-

відуального захисту;

нанесення на виробниче обладнання і комунікацію розпізнаваль-

них знаків безпеки відповідно до вимог;

перевірка відповідності технологічних процесів машин, механіз-

246

мів;

обладнання вимогам нормативних документів щодо безаварійної

експлуатації, техніки безпеки та охорони праці;

розробка і вдосконалення системи планів попереджувальних огля-

дів та ремонтів техніки;

розробка і впровадження формулярів на кожний агрегат для відо-

браження технічного стану обладнання з метою вдосконалення профілак-

тичних заходів;

розробка планів ліквідації аварійних ситуацій.

При визначенні інженерно-технічних заходів необхідно враховувати

особливості можливої НС на потенційно-небезпечних об'єктах. При про-

гнозуванні небезпеки виникнення і поширення особливо небезпечних ін-

фекцій необхідно враховувати завчасне запровадження організаційних, са-

нітарно-гігієнічних, лікувальних, евакуаційних та інших заходів.

При вивченні питання про технічний захист населення основну увагу

потрібно зосередити на вимогах Закону і Положення про цивільну оборону

України щодо технічного захисту та обов'язки посадових осіб.

Підготовка господарських об'єктів до стійкого функціонування в

умовах надзвичайних ситуацій є складним завданням, виконання якого за-

лежить від видів загроз та характеру виробництва об'єкта.

Під стійкістю роботи об'єкта народного господарства розуміють мо-

жливість виконувати свої функції (випускати продукцію, надавати послуги

тощо) в умовах надзвичайних ситуацій, а також пристосованість даного

об'єкта до швидкого відновлення після пошкодження.

Стійкість роботи в умовах надзвичайних ситуацій визначається для

об'єкту, галузі промисловості, народного господарства країни в цілому.

Стійкість народного господарства країни в надзвичайних ситуаціях

передбачає можливість забезпечення виробництва промислової і сільсько-

господарської продукції, роботи енергетики, транспорту, зв'язку і підтри-

мання діяльності держави.

Стійкість роботи об'єкту господарської діяльності залежить від ком-

плексу факторів, що пов'язані як з географічним розміщенням об'єкту, так і

з особливостями технологічного процесу, системи управління, продукції

тощо.

Велика кількість виробничих зв'язків, необхідність для виробництва

численних комплектуючих, складний технологічний процес, особливо при

використанні агресивних і отруйних речовин, та інші фактори знижують

247

стійкість підприємства.

Для визначення слабких ланок на підприємствах організовують спе-

ціальні дослідження.

7.4 Організація та проведення досліджень щодо оцінки стійкості

роботи об'єктів народного господарства

В результаті досліджень стійкості підприємства у можливих надзви-

чайних ситуаціях розробляються необхідні науково обґрунтовані інженер-

но-технічні заходи.

Дослідження рівня стійкості об'єкта проводиться робочими групами,

до яких залучають головних спеціалістів (головного інженера, головного

технолога, а в сільськогосподарських підприємствах – агронома, зоотехні-

ка тощо) під загальним керівництвом начальника ЦО об'єкта та штабу ЦО.

При проведенні досліджень стійкості об'єкта користуються відповідною

нормативно-технічною документацією.

На об’єкті досліджують стан:

технологічного процесу;

верстатного та технологічного обладнання;

будівель та споруд;

управління виробництвом;

підготовленості персоналу;

забезпечення засобами захисту;

матеріально-технічного постачання і транспорту;

комунально-енергетичних мереж.

Основними завданнями дослідження стійкості є оцінка:

стійкості будинків, споруд, технологічного та іншого устатку-

вання, наземних і підземних комунікацій при дії на них факторів надзви-

чайних ситуацій, в т. ч. води, тиску повітряних потоків;

пожежної безпеки будинків та споруд;

умов постачання енергії, води, сировини, матеріалів та інстру-

ментів;

можливості роботи об'єкту в умовах радіоактивного, хімічного

забруднення;

величини збитків, завданих можливими надзвичайними ситуа-

248

ціями, та величини відшкодувань, якщо причиною НС стало підприємс-

тво;

можливості та доцільності відновлення об'єкту залежно від

ступеня його руйнування.

Після проведення досліджень розробляються заходи, які необхідно

провести на об'єкті з метою підвищення стійкості його роботи в умовах

надзвичайних ситуацій. При розробці заходів виходять з результатів всебі-

чного дослідження об'єкта усіма групами фахівців. Заходи повинні бути

максимально ефективними при мінімальних затратах, тому в першу чергу

увагу звертають на найбільш уразливі місця об'єкта. Заходи щодо підви-

щення стійкості об'єднують у єдиний план удосконалення виробничого

процесу, реконструкції та капітального ремонту об'єкта.

7.5 Заходи щодо підвищення стійкості роботи підприємства в

умовах надзвичайних ситуацій

Підвищення стійкості роботи об'єкта в умовах надзвичайних ситуа-

цій досягається:

моніторингом зовнішніх та внутрішніх небезпечних факторів

для підприємства;

підвищенням надійності роботи та створенням дублюючих

джерел енерго-, газо- та водопостачання, а також створенням запасів сиро-

вини, палива, комплектуючих деталей, обладнання та матеріалів;

вдосконаленням технологічних процесів виробництва, забезпе-

ченням автоматичного відключення при виході з ладу установок;

забезпеченням співробітників підприємства засобами індивіду-

ального захисту;

підготовкою в заміській зоні баз для розміщення науково-

дослідних, конструкторських відділів та інших невиробничих підрозділів

об'єкта;

постійною готовністю аварійно-рятувальних формувань до

проведення рятувальних та невідкладних аварійних робіт;

будівництвом та обладнанням сховищ на підприємствах для

робітників та службовців (для цього можуть бути використані шахти та

інші виробітки);

створенням на об'єктах захисних споруд для пунктів керуван-

249

ня;

проведенням організаційних та інженерно-технічних заходів

щодо підготовки об'єкта до особливого режиму роботи.

Підвищення надійності електропостачання підприємства може здій-

снюватися підключенням до резервних мереж (ліній електропередач), роз-

поділом схеми мереж на частини, що працюють незалежно, встановленням

дизельних електростанцій. Особливу увагу необхідно приділяти надійності

електро-, водо-, теплопостачання на комунальних підприємствах, медич-

них, дитячих установах, підприємствах з неперервним циклом виробницт-

ва.

З метою надійного забезпечення водою підприємства підключають

до дублюючих джерел, створюють резервуари, влаштовують артезіанські

свердловини.

Для підвищення стійкості систем газо-, тепло- та паливопостачання

закільцьовують газопроводи, газорозподільні станції та якомога більшу ча-

стину газопроводів влаштовують під землею, встановлюють автоматичні

пристрої відключення в разі аварії, максимально збільшують запаси вугіл-

ля, мазуту, бензину, влаштовують власні системи обігріву.

Стійкість підприємства підвищується при збільшенні запасів сиро-

вини, інструментів та матеріалів, проте при цьому зменшується ефектив-

ність використання коштів, тому в практиці підприємницької діяльності

запаси збільшують при підвищенні ризику виникнення надзвичайної ситу-

ації. При створенні запасів необхідно враховувати не тільки можливість

розвитку надзвичайної ситуації в районі функціонування підприємства, але

і в регіонах, де працюють постачальники та через які пролягають транспо-

ртні магістралі. Зрив поставок тільки однієї комплектуючої призводить до

зупинки цілого збирального підприємства.

Інженерно-технічні заходи щодо підвищення стійкості підприємства

передбачають укріплення будинків і споруд, захист обладнання, в т. ч. ви-

готовлення захисних кожухів тощо, захист комунальних мереж.

Організаційні заходи передбачають розробку і планування дій під

час надзвичайних ситуацій керівництва, співробітників, штабу та форму-

вань цивільної оборони підприємства.

Розміщуючи небезпечні виробництва, враховують ризик виникнення

надзвичайних ситуацій техногенного походження.

250

ЛІТЕРАТУРА

1 Закон України «Про Цивільну оборону України». ВВР№555-XIV.–

К.;1999.–7с.

2 Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних

ситуацій техногенного та природного характеру» №1809–ІІІ від 08.06.2000.

3 Закон України «Про аварійно-рятувальні служби» № 1281-XIV від

14.12.1999.

4 Закон України «Про правові засади цивільного захисту» № 1859-

IV від 24.06.2004.

5 Указ Президента України « Про Державну програму перетворення

військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожеж-

ної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на пері-

од до 2005 року» № 1467/2003 вiд 19.12.2003.

6 Указ Президента України « Концепція захисту населення і терито-

рій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій» №284/99 від 1999

7 Положення «Про класифікацію надзвичайних ситуацій». Постано-

ва КМУ № 1099 від 1998 р.

8 Положення «Про єдину державну систему попередження і реагу-

вання на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру». Пос-

танова КМУ ;1198 від 3.08.1998 р.

9 Положення про Міністерство України з питань надзвичайних си-

туацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи

(МНС). Указ Президента України № 1005/96 від 1996 р.

10 Надзвичайні ситуації. Основи законодавства України. – К.:1998.–

577с.

11 Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) / МОЗ України. –

К.:Вища шк., 1999. – 224с.

12 Порядочний Л.В. Безпека в надзвичайних ситуаціях та цивільна

оборона / В.М.Заплатинський. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2003. –

301с.

13 Стеблюк М.І. Цивільна оборона. – 2-ге вид.,перероб.і доп. – К.:

Знання-Прес, 2003. – 455 с.

14 Сусло С.Т. Безпека життя і діяльності людини. – К.: НТУ, 2001. –

288 с.

15 Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. – К.:

Центр навчальної літератури, 2004. –438 с.