Поляков О.Є., Юсіна Г.Л., Євграфова Н.І. Цивільна оборона. Теоретичний курс: Учбовий посібник

Подождите немного. Документ загружается.

211

то при пораненні нижньої третини стегна застосовують колосоподібну по-

в'язку, в середній третині накладають спіральну пов'язку з перегинами, а

вище – вісімкоподібну із закріпленням на поясі (рис. 5.28).

Рисунок 5.28 – Пов'язка на тазостегновий суглоб

Пов'язка на колінний суглоб накладається так само, як і на ліктьовий

(рис 5.29).

Рисунок 5.29 – Пов’язка на колінний суглоб

При накладанні пов'язки на стопу (рис. 5.30) бинт закріплюють на-

вколо нижньої третини гомілки круговими ходами, ведуть його косо по ти-

лу стопи, огинають підошву і переводять на тил стопи, звідси піднімають

косо угору на гомілку, знову закріплюють навколо гомілки і т. д. до повно-

го закриття суглоба. Закінчують пов’язку на гомілці.

Рисунок 5.30 – Biсімкоподібна пов'язка на гомілкоступневий суглоб

212

При пораненні в області промежини зручно застосовувати так звану

Т-подібну пов'язку. Зав'язують пояс навколо живота, а потім, прив'язавши

кінці бинта до пояса по середній лінії, ведуть бинт донизу, проводять його

через промежину до поясу і т. д.

Пов'язки на різні ділянки тіла накладають не тільки за допомогою

бинта, а й косинки.

При ранах на голові кут косинки спускають із потилиці, а кінці її над

вухами проводять наперед, перехрещують і повертають з протилежних бо-

ків. Зав'язують кінці косинки наверх кута (верхівки), який піднімають і за-

вертають у вузол (рис. 5.31).

Рисунок 5.31 – Косиночна пов’язка на голову

Зручна косинка для пов'язки на лікоть. Одна сторона косинки лежить

вздовж плеча, один кінець косинки обвиває плече, а другий – передпліччя.

Кінці косинки проводять назустріч один одному і зав'язують.

На сідниці або на животі косинку накладають основою угору, а ку-

том, верхівкою, униз; зав'язавши кінці навколо талії, підводять до них вер-

хівку і також прив'язують.

Дуже зручно застосовувати косинку для підвішування пошкодженої

руки. Косинку підводять між грудьми і рукою, зігнутою в лікті, і притис-

кують до тулуба. Верхівка косинки знаходиться біля ліктьового суглоба, а

кінці перехрещують на передній поверхні грудей і зав'язують ззаду на шиї.

Верхівкою косинки обгинають лікоть і закріплюють шпилькою до косинки

(рис. 5.32).

213

Рисунок 5.32 – Підвішування руки на косинці.

5. Косиночна пов'язка на плече зображена на рис. 5.33.

Рисунок 5.33 – Косиночна пов'язка на плече

Зручно застосовувати косинку при пошкодженнях кисті або стопи

(рис 5.34)

Рисунок 5.34 – Косиночна пов'язка на: а) – кисть; б) стопу

Переломом називають порушення цілісності кістки. Якщо перелом

супроводжується порушенням шкіри або слизової оболонки він називаєть-

ся відкритим, а без пошкодження зовнішніх покривів – закритим.

Ознаками перелому є різкий біль, особливо під час руху, припух-

лість, зміна форми і порушення функції органів. Під час руху іноді чути

хруст кісток.

214

Перша допомога – з пошкодженого органа знімають одяг (якщо це

спричиняє різкий біль – одяг і взуття розрізають). За наявності рани накла-

дають стерильну пов'язку. Після цього необхідно забезпечити повну неру-

хомість органів шляхом накладання шин. Матеріалом Для шини може бути

будь-який предмет, що є поблизу (дошки, палки, парасолька, лижі, гілки).

Для іммобілізації кінцівок необхідно фіксувати два суглоби, розміщені

вище і нижче перелому. Щоб запобігти тиску на м'які тканини, на шину з

боку, прилеглого до пошкодження підкладають вату, м’які тканини або

мох, траву, сіно та інші підручні матеріали.

Рисунок 5.35 – Іммобілізація стегна

Надання допомоги при переломах різних кісток має свої особливості.

При переломах стегна шини накладають із зовнішнього боку – від паху до

п'ятки. Один помічник тримає потерпілого під пахви, а другий – за стопу,

злегка витягуючи зламану ногу. Третій накладає шини. Шини закріплюють

бинтами, рушничками, хусточками або косинками (рис 5.35).

При переломах гомілки шини накладають від середини стегна до

стопи. Помічники тримають випрямлену пошкоджену ногу: один за стегно,

другий за стопу (рис. 5.36).

Рисунок 5.36 – Іммобілізація гомілки

При переломі кісток стопи шина має бути трішки більшою, ніж дов-

жина стопи. Закріплюють шину при положенні стопи відносно гомілки під

прямим кутом; якщо стопа звисає, її положення не можна міняти.

При переломі фаланг пальців накладають шину довжиною від кінця

пальця до променево-зап'ястного суглоба. Прибинтовують цю шину, почи-

наючи з верхівки пальця до зап’ястя.

215

При переломі плечової кістки один помічник фіксує плече потерпі-

лого, а другий потягує зламану руку за зігнутий ліктьовий суглоб(під пря-

мим кутом). Шини можна накладати дві, трохи більші від довжини плеча,

або одну, зовнішню, а роль другої шини виконує бокова поверхня грудної

клітки, до якої разом із шиною прибинтовують зламану руку.

При переломі передпліччя руку потрібно зігнути в ліктьовому сугло-

бі під прямим кутом, долоню повернути до тулуба. Одну шину накладають

по розгинальній поверхні передпліччя від п'ясних кісток до середньої тре-

тини плеча із загином біля ліктьового суглоба, другу по згинальній повер-

хні передпліччя, від п'ясних кісток до ліктьового згину. Потім обидві шини

прибинтовують і підвішують руку на косинку або на пояс (рис. 5.37).

При переломах ребер потерпілий відчуває сильний біль у місці пере-

лому під час дихання, особливо під час глибокого вдиху.

Рисунок 5.37 – Іммобілізація передпліччя (а, б); підвішування

на косинці (в)

При рухах грудної клітини чути хруст від тертя кінців переламаних

ребер. Потрібно накласти тугу кругову пов’язку на грудну клітину. Закрі-

пивши навколо грудей рушник (положення глибокого вдиху, щоб дати по-

терпілому можливість дихати), туго прибинтовують його бинтом.

При переломі ключиці в пахову ямку з боку пошкодженої ключиці

вкладають невеликий м'який валик, руку згинають у лікті, трохи відводять

назад і щільно прибинтовують до грудної клітини.

При переломі хребта може бути травмований спинний мозок, що

призведе до паралічу кінцівок і сечового міхура. Щоб не допустити ускла-

днень при переломах хребта і таза, потерпілого слід обережно покласти на

ноші з твердим покриттям або на широку дошку, стулку дверей і обережно

транспортувати до лікувальної установи.

Непритомність. Симптоми: запаморочення, потемніння в очах, ну-

216

дота, блювота, тимчасова втрата свідомості, різка блідість шкіри, слабий

пульс, поверхневе дихання, холодний липкий піт.

Перша допомога:

покласти потерпілого в горизонтальне положення з піднятими но-

гами;

розстебнути стискаючий одяг на грудях і на животі;

забезпечити доступ свіжого повітря;

лице побризкати холодною водою;

дати понюхати нашатирний спирт або оцет на ватці, потерти ними

скроні.

Допомога при тепловому та сонячному ударах. Перегрівання ор-

ганізму при високій температурі може призвести до порушення терморегу-

ляції організму і виникнення теплового удару. У потерпілого з'являються

в'ялість, головний біль, спрага, слабкість, пульс 120…140 ударів за хвили-

ну, підвищується температура тіла до 40…41 °С, червоніє шкіра, можливі

втрата свідомості і смерть. Тривале перебування під сонячним опромінен-

ням у спеку може призвести до сонячного удару. При цьому з'являється

сильний головний біль, слабкість, сонливість, порушення дихання та сер-

цевої діяльності, нудота, блювота, втрата свідомості.

Надання допомоги. Потерпілого перевести в затінок або прохолодне

приміщення, покласти на спину, розслабити пояс і одяг, підняти голову,

оббризкати холодною водою, покласти холодну примочку на голову і гру-

ди, дати понюхати нашатирний спирт і створити умови для притоку свіжо-

го повітря, дати випити 20 крапель валеріани або корвалолу і запити холо-

дною водою. При необхідності провести штучне дихання і відправити до

лікувальної установи.

Опік – це ушкодження тканин організму в результаті впливу терміч-

них факторів, хімічних речовин, електричного струму або іонізуючого ви-

промінювання.

При опіках шкіру навколо ураженої ділянки обробляють спиртом,

одеколоном, 2 %-м розчином питної соди, після чого накладають стериль-

ну пов'язку.

Щоб запобігти інфекції, не можна розтинати пухирі, звільняти опе-

чену ділянку від шматків одягу, торкатися ураженої ділянки тіла. Особли-

во уважно треба ставитися до потерпілих із великими опіками. Якщо біль-

ше десятої частини тіла людини уражено опіками, то потерпілому загро-

жує смерть. При великих опіках, коли бинтову пов'язку накласти немож-

217

ливо, обпечену ділянку необхідно накрити простирадлом і негайно напра-

вити потерпілого до лікарні.

Подаючи допомогу, насамперед треба припинити дальший вплив те-

мператури чи іншої причини опіку.

Якщо на тіло потрапить кислота або луг, слід якнайшвидше обмити

ділянку струменем проточної води протягом 10…15 хвилин, при допомозі

із запізненням – не менше 1 години, а при фтороводневому, кислотному

ураженні – не менш як 2…3 години. При опіку органічними сполуками

алюмінію уражену ділянку шкіри протирають гасом, бензином або етило-

вим спиртом, тому що при промиванні водою сполуки алюмінію спалаху-

ють. Для змивання негашеного вапна застосовувати не воду, а олію або

тваринне масло.

При опіках фосфором з ураженої ділянки тіла видаляють шматочки

фосфору, для цього уражену ділянку необхідно занурити у воду щоб не

допустити самозаймання, і зняти фосфор; краще це робити в темному при-

міщенні, потім шкіру змочують слабким 3…5 %-м розчином мідного купо-

росу або марганцевокислого калію і накладають пов'язку, змочену слабким

розчином мідного купоросу.

При низькій температурі може настати пошкодження тканини. Зале-

жно від пошкодження розрізняють примороження, обмороження і замер-

зання.

Допомога при обмороженнях і замерзанні. Навіть при незначній

мінусовій температурі, але наявності вітру і підвищеній вологості може

бути відмороження тканин вуха, носа, щік, кінцівок. У потерпілого споча-

тку з'являється відчуття холоду, потім оціпеніння, побіління шкіри і втрата

чутливості. У разі почервоніння, побіління, припухлості шкіри потерпілого

краще перевести в тепле приміщення, зняти одяг і взуття. Відморожену ді-

лянку розтерти м'якою тканиною або ватою, зігріти теплою водою до по-

червоніння. Уражену ділянку можна змастити спиртом і накласти пов'язку.

На великі обморожені ділянки накласти теплоізолюючу пов'язку: бинт, по-

тім товстий шар вати, після цього обмотати поліетиленовою плівкою, фо-

льгою або клейонкою і зафіксувати бинтом.

При обмороженні з утворенням пухирів і відмиранні тканин із тем-

но-червоним кольором і заніміння кінцівок потерпілому накласти стериль-

ну пов'язку і направити до лікувальної установи.

Симптоми відморожування можуть поєднуватись із замерзанням при

тривалому перебуванні потерпілого в умовах низьких температур, що при-

218

зводить до переохолодження організму. Симптоми: загальна слабкість,

зниження пам'яті, погіршення мови, сонливість. Знижується температура

тіла, з'являється марення, втрата чутливості, ейфорія, пульс слабкого напо-

внення, уповільнений, дихання поверхневе. При зниженні температури ті-

ла до 20…25°С може настати смерть.

Потерпілого потрібно негайно зігріти помістивши його у ванну з те-

плою водою поступово підігрівати її і розтирати тіло мочалкою Якщо ван-

ни немає то потерпілого розтерти горілкою, спиртом, поїти гарячим чаєм,

кавою й укутати ковдрами. При втраті свідомості зробити масаж серця та

штучне дихання. Потерпілого обов'язково відправити до лікувальної уста-

нови.

Перша допомога при отруєннях. У різних галузях господарювання,

у тому числі в сільському і лісовому господарствах, а також у побуті, є ба-

гато хімічних речовин, які отруйні для людей. Такі речовини потрапляють

в організм через органи дихання і шлунково-кишковий тракт. Симптоми

отруєння різними речовинами є типовими, а саме: біль в животі, нудота,

блювота, пронос, часте серцебиття, зниження артеріального тиску, запамо-

рочення і втрата свідомості.

Для запобігання всмоктування отруйної речовини зі шлунково-

кишкового тракту в кров потерпілому дати випити 1,5 літра чистої води

або розчину марганцевокислого калію (1:5000) і викликати блювання.

Промивати шлунок доти, доки під час блювання не почне виходити чиста

вода. Після промивання дати випити 4…8 таблеток активованого вугілля,

кілька сирих яєць або киселю чи молока.

Отруєння лугами (каустичною чи кальцинованою содою, нашатир-

ним спиртом) супроводжується болем за грудиною та в шлунку, надмір-

ним виділенням слини, буває блювання з домішками крові темного кольо-

ру і білуваті плями на губах.

Потерпілому необхідно промити шлунок водою або розчином оцту

(100 мілілітрів оцту на 1 літр води), чи 2…3 %-м розчином борної кислоти.

Після цього його необхідно госпіталізувати.

Кислоти, так само, як і луги, потрапляючи в організм, призводять до

змертвіння слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Тому з'явля-

ється біль за грудиною і в шлунку, голос хрипкий, нудота, блювання, часто

на губах і в роті утворюється коричнева кірка від опіку. Потерпілому про-

мити шлунок водою або 2 %-м водним розчином питної соди і відправити

до лікувальної установи.

219

При отруєнні бензином, гасом чи дизельним пальним у потерпілих

спостерігаються збудження, головний біль, нудота, біль у шлунку запамо-

рочення. Потерпілого вивести чи винести на свіже повітря, промити шлу-

нок водою, дати молока, кави або чаю і відправити до лікувальної устано-

ви.

Отруєння газами різного походження позначається майже однакови-

ми симптомами: головним болем, шумом у вухах, нудотою, блюванням,

задишкою, посиленим серцебиттям, почервонінням обличчя, частою втра-

тою свідомості.

Потерпілого винести на свіже повітря, розслабити одяг, пояс, дати

понюхати ватку, змочену у нашатирному спирті, дати випити 20…25 кра-

пель валеріани або корвалолу, при необхідності зробити штучне дихання і

відправити до лікувальної установи.

Допомога при укусах змій, комах та тварин. Після укусу змії по-

терпілому організовують повний спокій і лежаче положення.

Негайно потрібно відсмоктати ротом отруту із рани. Відсмоктування

проводити протягом 15 хвилин. При умові, що у особи, що відсмоктує, від-

сутні рани в роті і на губах, це безпечно. Після відсмоктування отрути на

рану накласти пов'язку. При набряканні місця укусу пов'язку послаблю-

ють. Не дозволяється накладати джгут на кінцівку, розрізати місця укусів,

припалювати, присипати різними речовинами. Потерпілого направити до

лікувального закладу.

При укусах бджіл, ос витягти жало із місця укусу і змазати спиртом

або нашатирем, можна прикласти холодну примочку з водою, з ментолу

або валідолу.

У людей, схильних до алергій, через 5 хвилин…3 години може бути

шок у результаті асфіксії від набряку гортані й легень. Для запобігання та-

кому явищу потерпілому негайно дати таблетку димедролу або амідопіри-

ну і відразу відправити до лікувальної установи.

При укусах тварин рану обробляють йодом і накладають пов'язку.

Якщо поведінка тварин була агресивною (особливо собак, котів, лисиць,

вовків) і витікала слина з рота, для профілактики сказу потерпілого необ-

хідно направити до лікувального закладу з повідомленням про пригоду.

Першу допомогу потопаючим надають так: спочатку видаляють

воду з дихальних шляхів, для чого треба покласти потерпілого грудьми со-

бі на коліно, щоб голова висіла вниз, і натискувати на грудну клітку доло-

нями, що сприяє видаленню води (рис. 5.38). Якщо в роті є слиз, блювотні

220

маси, пісок, вставні зуби, потрібно обгорнути носовою хусточкою пальці й

очистити порожнину рота. Коли вода перестає виділятися з рота і носа, по-

терпілого кладуть на спину, підклавши спочатку валик з одягу під поперек,

і починають робити штучне дихання до появи ознак життя, іноді протягом

3…4 годин.

Рисунок 5.38 – Видалення води з легень і шлунку

Електротравма виникає від дії електричного струму на людину. Від

тривалої дії електричного струму відбуваються зміни в організмі людини,

можуть бути опіки різних ступенів. Подаючи допомогу такому потерпіло-

му, в першу чергу необхідно звільнити його від дії електроструму. При

цьому той, хто подає допомогу, повинен пам'ятати про особисту безпеку –

вимкнути рубильник чи відкинути великою сухою палкою (дошкою) про-

від або перерубати його сокирою, лопатою з дерев'яною ручкою. Для бі-

льшої безпеки відтягують потерпілого за одяг (якщо він сухий), що відстає

від тіла. У разі виникнення опіків накладають стерильну пов'язку. Якщо

уражений не дихає, одразу ж приступають до штучного дихання.

Масаж серця проводиться у разі відсутності пульсу та розширення

зіниць ока, що не реагують звуженням на світло при підніманні повік по-

терпілого. Якщо у потерпілого відсутні пульс і серцебиття, необхідно про-

вести масаж серця, щоб відновити циркуляцію крові та роботу серця. Щоб

провести масаж серця потерпілого, необхідно покласти його на рівну пове-

рхню – на підлогу або землю, звільнити грудну клітку від одягу. Збоку від

потерпілого стати на коліна, прощупати нижній край грудини, на нижню

третину якої покласти долоню руки і накрити її долонею другої руки. На-

тиснути на грудину силою всього тіла так, щоб вона змістилася на 4..5 сан-

тиметри і затримати руки на певсекунди, після цього розслабити руки, але

не віднімати від грудини. Таким способом натискувати 60 разів на хвили-

ну. Під час стискування відчується легкий поштовх сонної артерії і через

кілька хвилин звузяться зіниці, з'явиться рожевий колір обличчя і губ, са-