Поляков О.Є., Юсіна Г.Л., Євграфова Н.І. Цивільна оборона. Теоретичний курс: Учбовий посібник

Подождите немного. Документ загружается.

231

Економічні, організаційні, інженерно-технічні, спеціальні (врахову-

ючи галузь господарської діяльності) та інші заходи з організації робіт у

районі НС.

Основи проведення рятувальних та інших невідкладних робіт. Мето-

дика визначення необхідних рятувальних та інших невідкладних робіт в

осередках ураження. Зміст рятувальних та інших невідкладних робіт, спо-

соби і порядок їх проведення. Організація оперативного виконання рятува-

льних і невідкладних робіт у районі НС, необхідні сили і засоби.

Організація й особливості проведення рятувальних і невідкладних

робіт в умовах мирного та воєнного часу залежно від виду НС.

Функціональні обов’язки командирів невоєнізованих рятувальних

формувань.

Організація розвідки району НС.

Організація забезпечення захисту та рятування людей, матеріальних і

культурних цінностей, захисту довкілля під час ліквідації НС та локалізації

зони впливу небезпечних факторів НС.

Організація першочергових робіт у районі НС з метою відновлення

окремих споруд, усунення пошкоджень у мережах та системах комуналь-

них і виробничих комунікацій.

Локалізація і ліквідація аварій на комунально-енергетичних мережах

і спорудах в умовах пожежі, радіаційного забруднення, зараження небез-

печними хімічними речовинами.

Створення мінімально необхідних умов для життєзабезпечення пер-

соналу і населення, санітарного очищення та знезараження території.

Знезараження від РР, ОР і СДОР і БЗ території, техніки, приміщень,

продуктів харчування, кормів, урожаю, води (в т.ч. із урахуванням досвіду

ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС). Методи, способи знезараження.

Санітарна обробка: часткова, повна. Організація санітарної обробки

у стаціонарних та польових умовах.

Визначення вартості рятувальних та інших невідкладних робіт при

ліквідації наслідків НС.

6.2 Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних

робіт у районах лиха

Організація і оперативне керівництво силами ЦО під час проведення

232

рятувальних заходів, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природно-

го чи техногенного характеру здійснюється надзвичайними комісіями і

штабами, що створюються за рішенням Кабінету Міністрів, обласної або

районної державної адміністрації. У випадку локальних, об'єктових чи мі-

сцевих надзвичайних ситуацій, що не мають катастрофічного характеру,

всі заходи організовують керівники районів, населених пунктів, об'єктів,

які за посадовими обов'язками виконують функції начальників цивільної

оборони.

Рятувальні й інші невідкладні роботи (РіІНР) проводяться з метою

порятунку людей і матеріальних цінностей. Для цього проводиться розшук

уражених, витяг їх із завалів і зруйнованих споруджень, надання їм першої

медичної й першої лікарської допомоги, евакуація уражених з вогнища по-

разки в медичні установи. РіІНР проводяться безупинно, цілодобово, у

будь-яку погоду, у найкоротший термін до повного їхнього завершення.

РіІНР складаються з рятувальних робіт й інших невідкладних робіт.

ІНР забезпечують повноцінне й швидке проведення рятувальних робіт. Рі-

ІНР проводяться не для відновлення виробництва, а тільки для порятунку

людей.

6.2.1 Зміст рятувальних робіт:

1) розвідка маршрутів руху й ділянок робіт;

2) локалізація та гасіння пожеж на маршрутах руху й ділянках робіт;

3) розшук уражених, витяг їх з ушкоджених, затоплених, загазованих

і задимлених будинків, приміщень і завалів;

4) розкриття зруйнованих, затоплених, загазованих захисних спору-

джень і порятунок людей, що перебувають у них;

5) подача повітря в завалені захисні спорудження з ушкодженою ве-

нтиляцією;

6) надання ураженим першої медичної та першої лікарської допомо-

ги;

7) виведення (вивіз) населення в безпечне місце;

8) санітарна обробка людей, ветеринарна обробка сільгосптварин,

дегазація й дезактивація техніки, засобів індивідуального захисту.

233

6.2.2 Зміст інших невідкладних робіт (ІНР):

1) прокладка проїздів у завалах (по завалах) шириною 3...3,5 метрів

для однобічного проїзду або 6...6,5 метрів для двостороннього проїзду;

2) локалізація аварій на газових, електричних, водоканалізаційних і

технологічних мережах;

3) зміцнення або обрушення конструкцій будинків і споруджень, що

загрожують обвалом;

4) ремонт і відновлення зруйнованих ліній зв'язку й комунально-

енергетичних мереж;

5)виявлення, знешкодження або знищення боєприпасів, що не розір-

валися;

6) ремонт і відновлення захисних споруджень.

Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт

полягає у виконанні заходів, передбачених чинним законодавством з пи-

тань ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і

епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення.

Прийняттю рішення про проведення рятувальних та невідкладних

робіт передує ретельна розвідка місць аварій та катастроф. Основними за-

вданнями розвідки є визначення характеру руйнувань і об'ємів рятуваль-

них та інших невідкладних робіт, стану шляхів під’їзду, технологічного

устаткування, будівельних конструкцій, необхідності застосування спеціа-

льної техніки, об'єму матеріалів для аварійних робіт. На основі зібраних

розвідкою даних про характер і обсяг майбутніх робіт приймається рішен-

ня про виконання конкретних заходів щодо їх проведення, а також визна-

чається послідовність, необхідні сили та засоби. Для виконання робіт, які

потребують спеціальної підготовки фахівців і залучення потужної техніки,

залучають спеціальні формування цивільної оборони або організують за-

гони, створені на базі спеціальних будівельних, ремонтно-будівельних, бу-

дівельно-монтажних, шляхово-будівельних організацій і відділів комуна-

льного господарства.

Рятувальні та невідкладні аварійні роботи під час ліквідації наслідків

НС здійснюються поетапно:

перший етап – екстрений захист населення, зменшення можливих

наслідків надзвичайної ситуації;

другий етап – ліквідація наслідків НС;

234

третій етап – розв'язання проблеми життєзабезпечення населення

в районах, що постраждали внаслідок надзвичайної ситуації.

Обсяг рятувальних та невідкладних робіт залежить від ступеня

ушкодження або руйнування будинків, споруд, устаткування та агрегатів, а

також від стану комунально-енергетичних систем.

Особовий склад формувань ЦО на період участі у боротьбі зі стихій-

ними лихами і великими виробничими аваріями забезпечується безкошто-

вним харчуванням, житлом, спецодягом і транспортом для проїзду до міс-

ця робіт і назад до місця проживання. Витрати, пов'язані з оплатою робіт,

харчування, житла, спецодягу, а також інших видів забезпечення, необхід-

них для виконання рятувальних робіт, фінансуються за рахунок державних

коштів або коштів міністерств (відомств), підприємств.

6.3 Особливості проведення деяких невідкладних робіт у районах

лиха

Для гасіння лісових пожеж застосовують наземну та авіаційну поже-

жну техніку, а з метою припинення поширення вогню - вирубку дерев,

оборювання осередків пожеж. При гасінні торф'яних пожеж вогонь зупи-

няють, влаштовуючи канави шириною 0,7–1 метра та глибиною до мінера-

льного ґрунту або ґрунтових вод.

Ліквідація наслідків землетрусів передбачає:

інженерну розвідку об’єктів, що потрапили в зону руйнувань;

створення проїздів до об’єктів рятувальних робіт;

розборку завалів;

укріплення або обвалення конструкцій, будинків та споруд, що

загрожують обвалом;

забезпечення життєдіяльності потерпілого населення;

проведення аварійних робіт, в першу чергу, на комунально-

енергетичних мережах.

Розборка або обвалення стін та інших конструкцій будівель, що за-

знали сильних руйнувань, проводиться під час рятувальних робіт або коли

відновлення будівель недоцільне. Розборка та обвалення виконується вру-

чну, за допомогою технічних засобів, методом підриву та комбінованим

методом. Спосіб руйнування залежить від структури, матеріалів і характе-

ру пошкоджень цих конструкцій, щільності забудови території, наявних

235

сил, засобів тощо. Завали, під якими опинились люди, як правило, розби-

рають вручну або поєднують із застосуванням механізмів.

Аварії на газових мережах ліквідовують в першу чергу, адже через

такі аварії можуть виникнути небезпечні отруєння людей, пожежі і вибухи.

Небезпеку нескладно усунути, відключивши ділянку газової мережі на га-

зорозподільній станції, а в пошкоджених будинках – на стояку або на вході

в будинок. Усі аварійні роботи на газових мережах виконуються в ізолюю-

чих протигазах спеціалістами аварійно-технічних команд.

При аваріях на водопровідних та енергетичних мережах також, в пе-

ршу чергу, застосовують відключення.

Невідкладні роботи на гідротехнічних спорудах передбачають укріп-

лення діючих або зведення тимчасових захисних споруд та боротьбу з

утворенням заторів.

При аварії з викидом радіоактивних речовин необхідно чітко стежи-

ти за часом перебування людей на зараженій місцевості та захищеності від

радіоактивного пилу. Населенню і формуванням ЦО рекомендується про-

водити йодну профілактику.

Аварії з викидом отруйних речовин в повітря інколи можна нейтра-

лізувати осадивши отруйну речовину водою або парою. Всі роботи вико-

нуються у засобах захисту, а при високих концентраціях токсичних речо-

вин у повітрі – із застосуванням ізолюючих протигазів.

6.4 Обеззаражування споруд, техніки, предметів та спеціальна

обробка людей

Забруднення радіоактивними та зараження отруйними і біологічно

небезпечними речовинами під час відповідних надзвичайних ситуацій ви-

магає проведення комплексу робіт щодо очищення споруд, техніки, това-

рів, в т.ч. харчових продуктів, обробки засобів індивідуального захисту,

що використовувалися під час ліквідації наслідків аварії.

Обеззаражування проводиться в такій послідовності:

обеззаражування території об'єкту;

обеззаражування будинків та приміщень;

обеззаражування тари, технологічного устаткування, посуду;

обеззаражування продовольчих товарів, води та непродовольчих

товарів.

236

Для обеззараження використовуються технічні засоби для миття та

видалення бруду з поверхні предметів, а також для видалення верхнього

забрудненого шару, а саме:

поливо-мийні машини, обприскувачі, пожежні машини;

бульдозери, грейдери, спеціальні дорожні машини;

гідропульти;

ручні обприскувачі;

пилососи, щітки, скребки та ін.

Залежно від виду небезпечних речовин, які потрібно видалити та

нейтралізувати, обеззараження поділяється на дезактивацію, дезінфекцію

та дегазацію.

Дезактивація – видалення радіоактивних речовин. Дезактивацію

проводять, знімаючи верхній забруднений шар поверхні, змітаючи забруд-

нення (при цьому доцільно використовувати пилососи), змиваючи радіоак-

тивні речовини. Для підвищення ефективності змивання використовують

кислоти, луги, фосфат натрію, трилон Б, щавлеву та лимонну кислоти, солі

цих кислот, аміачну воду (20-24%), водні розчини мила (50 г мила на 10 л

води), водні розчини (0,3%) синтетичних миючих засобів (пральні порош-

ки).

Територію з твердим покриттям дезактивують, змітаючи попередньо

зволожений радіоактивний пил, після цього миють, як правило, застосову-

ючи спеціальну техніку.

Радіоактивний пил та забруднена вода повинні підлягати переробці

на спеціальних комбінатах та подальшому захороненню.

Територію без твердого покриття дезактивують шляхом видалення

верхнього шару ґрунту товщиною 5-10 см, а взимку верхнього шару снігу

5-20 см. Зрізаний грунт чи сніг відвозять в спеціально відведені місця для

захоронення.

Дезактивацію зовнішніх стін будинків та дахів проводять змиваючи

радіоактивний пил водою або спеціальними розчинами.

Для дезактивації внутрішніх приміщень застосовують пилососи,

проводять вологе прибирання тощо.

Дегазація – видалення та нейтралізація отруйних та сильнодіючих

отруйних речовин. Територію з твердим покриттям дегазують сухим хлор-

ним вапном, згодом поливаючи його водою, ґрунтові площадки після за-

стосування хлорного вапна (0,2-0,3 кг/м

) перекопують на глибину 3-5 см

або засипають шаром ґрунту 8-10 см. Зимою знімають верхній шар снігу

237

товщиною 5-20 см.

Зовнішню поверхню будинків і споруд дегазують водою або дегазу-

ючим розчином, внутрішні приміщення – шляхом розбризкування дегазу-

ючих розчинів з наступним миттям водою і провітрюванням.

Обеззараження транспортних засобів і техніки проводиться на стан-

ціях обеззараження транспорту, які, переважно, організуються на базі під-

приємств автосервісу.

З предметів отруйні речовини видаляють тампонами, змоченими в

дегазуючих розчинах. Деколи для дегазації використовують відкритий во-

гонь.

Для дегазації дрібних металевих предметів застосовують кип'ятіння

протягом 30-40 хвилин.

Дегазація може проводитись хімічним або механічним способом.

Хімічний спосіб передбачає застосування дегазуючих розчинів, механіч-

ний – зрізання і видалення верхнього зараженого шару. До дегазуючих ре-

човин відносяться хімічні сполуки, які вступають в реакцію з отруйними

речовинами і перетворюють їх в нетоксичні сполуки. Для дегазації засто-

совують речовини окислювально-хлоруючої дії (гіпохлориди, хлораміни) і

лужні (їдкі луги, соду, аміак, солі амонію тощо), а також такі спеціальні

розчини як: дегазуючий розчин № 1, що містить 5% розчину гексахлорме-

ламіну або 10% розчину діхлораміну в діхлоретані, він призначений для

дегазації БОР типу іприт і V-газів; дегазуючий розчин № 2 – водний роз-

чин 2% їдкого натру, 5% моноетаноламіну та 20% аміаку і призначений

для дегазації БОР типу зоман.

Дезінфекція – знищення хвороботворних мікробів та нейтралізація

токсинів.

Дезінфекцію проводять хімічним, фізичним, механічним або комбі-

нованим способом.

Хімічний спосіб передбачає застосування спеціальних дезінфікую-

чих речовин, що знищують хвороботворні мікроорганізми і руйнують біо-

токсини.

Для дезінфекції, а також часто і для дегазації, застосовують такі ре-

човини та їх розчини:

хлорне вапно;

водний розчин хлорного вапна;

їдкий натр (каустична сода);

водний розчин їдкого натру (10%);

238

формальдегід (35-40% водний розчин);

перекис водню;

спеціальні препарати.

Фізичний спосіб дезінфекції використовується переважно для неве-

ликих предметів, білизни, посуду. Він передбачає застосування тривалої

дії високих температур (кип'ятіння, нагрівання в автоклаві, використання

перегрітої пари, відкритого вогню тощо) з метою знищення мікроорганіз-

мів та руйнування токсинів.

Механічний спосіб передбачає видалення мікроорганізмів та токси-

нів разом з верхнім шаром предметів або їх миття. Цей спосіб потребує

утилізації забруднених речовин і води.

Територію, будинки дезінфікують 20%-м розчином хлорного вапна

та іншими дезінфікуючими речовинами; устаткування та інвентар оброб-

ляють 6%-м розчином перекису водню; металевий інвентар та посуд – ки-

п'ятять в 2%-му розчині кальцинованої соди протягом 1,5 год. після чого

промивають водою.

Санітарна обробка передбачає комплекс заходів щодо знезараження

населення та особового складу формувань цивільної оборони від радіоак-

тивних, отруйних речовин та хвороботворних мікроорганізмів.

За правилами проводять повну та часткову санітарну обробку.

Часткова санітарна обробка передбачає механічне очищення, миття

та обробку відкритих ділянок шкіри, зовнішніх поверхонь одягу, взуття,

засобів індивідуального захисту засобами, що входять до індивідуальних

протихімічних пакетів. Як правило, часткову обробку проводять в зонах

зараження та забруднення.

При повній санітарній обробці, крім загального обеззараження і мит-

тя тіла, замінюється одяг і білизна.

Санітарна обробка особового складу формувань та населення прово-

диться в санітарно-обмивних пунктах, що, як правило, формуються на базі

бань, санперепускників, душових, можливе влаштування тимчасових пун-

ктів в польових умовах.

Взуття, одяг, білизну та засоби захисту обробляють у відділеннях

обеззараження. Станції обеззараження одягу влаштовують на базі хімчис-

ток, побутових комбінатів, а деколи підприємств, що мають печі та авток-

лави.

Для перевірки якості дезінфекції проводять бактеріологічні дослі-

дження.

239

Під час проведення робіт з обеззараження необхідно дотримуватися

таких заходів безпеки:

всі роботи повинні виконуватися в засобах індивідуального захис-

ту;

в зоні радіоактивного зараження здійснювати контроль за одержа-

ними дозами опромінення;

в зоні хімічного зараження уникати застою ОР, в приміщенні пра-

цювати з відчиненими дверима та вікнами;

в період роботи не пити води, не їсти, не палити і не знімати засо-

бів індивідуального захисту (ЗІЗ);

на відкритій місцевості під час проведення робіт знаходитись з на-

вітряної сторони по відношенню до зараженого об'єкта (предмета);

для уникнення перегріву тіла необхідно дотримуватися гранично

допустимого часу безперервної роботи в захисному одязі;

знімати ЗІЗ тільки у спеціально відведених місцях після спеціаль-

ної обробки;

після проведення робіт провести обеззараження інструменту, при-

ладів.

6.5 Обеззараження продовольчих та непродовольчих товарів

Зараження та забруднення продовольчих та непродовольчих товарів

під час надзвичайних ситуацій відбувається:

при зберіганні на відкритому повітрі чи у недостатньо загермети-

зованих приміщеннях;

при перевезенні на відкритому, а також на закритому, але зараже-

ному, транспорті;

при контакті із зараженим устаткуванням, особливо для харчових

продуктів;

при упаковці продукції в заражену тару;

при навмисних діях терористів, психічно неврівноважених людей

та під час диверсійних акцій чи військових дій;

у випадку біологічного забруднення – від контакту із комахами,

тваринами, людьми, які були зараженими.

Основним методом захисту продовольчих та непродовольчих товарів

є максимальна їх ізоляція від зовнішнього середовища. Значно зменшує

240

ризик забруднення та зараження товарів під час катастроф і стихійних лих:

раціональне розміщення складів;

розосередження запасів товарів;

герметизація складських приміщень;

використання спеціальної тари для зберігання продовольчих та

непродовольчих товарів;

широке використання підвалів та інших укриттів.

Радіоактивне забруднення. У щільні непористі продукти (м'ясо, ри-

ба, овочі, фрукти) радіоактивний пил не проникає, але до поверхні прили-

пає дуже міцно; в пористі продукти (хліб, сухарі і т.д.) проникає на глиби-

ну пор; в сипучі проникають тим глибше, чим більші частки продукту і бі-

льші повітряні прошарки між ними, зокрема в борошно – до 15 мм; в крупу

– до 40 мм, в сіль – до 120 мм, в картоплю (насипом) – до 150 мм. В рідких

продуктах великі частинки радіоактивного пилу осідають на дно тари (во-

доймища), крім в'язких продуктів, а дрібні частинкиможуть утворити дис-

персні розчини.

М'ясо тварин та птахів, що перебували на забрудненій території та

споживали забруднені корми і воду, заражене радіоактивними речовинами

у всій товщі.

Зараження отруйними речовинами. Продовольчі товари, вода та

непродовольчі товари можуть бути заражені крапельно-рідкими отруйни-

ми речовинами, їх парами і аерозолями. Глибина проникнення у матеріали

залежить як від пористості матеріалу, так і фізичних властивостей. Для

щільних харчових продуктів (м'ясо, сало, жир, масло) глибина проникнен-

ня становить 5…10 мм; в сипучі продукти – борошно та крупу отруйні ре-

човини проникають на глибину 20...30 мм. Рідкі продукти та вода заража-

ються по всьому об'єму. Зокрема, іприт проникає в цеглу на 6...10 мм, де-

рево – до 6 мм, в тканини – наскрізь.

Біологічне зараження. Мікроорганізми можуть довгий час зберігати

свою життєдіяльність, а за сприятливих умов у споровій формі – десятки

років. Глибина зараження харчових продуктів практично така ж, як і радіо-

активних речовин. При цьому потрібно враховувати можливість розвитку

мікроорганізмів на поверхні та у товщі продуктів, що веде до збільшення

глибини зараження. На розвиток мікроорганізмів впливає наявність соняч-

ного світла, температура зберігання продукту, вид продукту тощо.

Контроль за зараженими і забрудненими продовольчими та непродо-

вольчими товарами і водою здійснюється, як правило, постами радіаційно-