Плющ М.Я. Граматика української мови. У 2 ч. Часть 1. Морфеміка. Словотвір. Морфологія

Подождите немного. Документ загружается.

Основоскладання

(композиція) полягає в поєднанні основ за

допомогою інтерфікса або без нього. У системі складних

імен-

ників використовується основоскладання як чисте, так і усклад-

нене суфіксом. Композити різняться твірною основою (іменнико-

вого, дієслівного чи іншого типу словосполучення), синтаксичним

зв'язком і відношеннями між компонентами словосполучення, на

основі якого утворюється нове слово, словотвірною семантикою

розряду іменників і певної лексико-граматичної групи.

У сучасній українській літературній мові є кілька продук-

тивних типів складних

іменників.

До першого типу належать складні іменники (переважно

чоловічого роду), мотивовані сполученням двох субстантивів.

Це назви: а) ландшафту, суміщених речовин, порід тварин, зна-

рядь праці: лісостеп, лісосмуга, глинозем, залізобетон, за-

лізоцемент, вівцебик, вакуум-апарат;

б) одиниць виміру: людино-день, кіловат-година;

в) географічних назв: Індокитай, Волго-Дон, Пуща-Во-

диця;

г) військових звань: генерал-майор, генерал-лейтенант;

д) абстрактних понять, термінів:

купівля-продаж,

увезен-

ня-вивезення (імпорт-експорт).

Другий тип становлять

іменники,

мотивовані сполученням

дієслова і залежного іменника з об'єктними відношеннями.

Основоскладання, як правило, супроводжується суфіксацією

другої основи. До цього типу належать:

а) іменники чоловічого роду, що є назвами осіб за родом

занять чи певними нахилами, рисами вдачі тощо: китолов,

сталевар, наваловідбійник, турбобудівник; предметів, зна-

рядь праці, приладів: криголам, водоспуск, бурякокопач, га-

зомір;

б)

іменники

жіночого роду, що є назвами знарядь праці, машин

і виробничих процесів: землечерпалка, м'ясорубка, картопле-

сортувалка, льонопрядильня, бурякорізка, вуглеочистка; по-

значають галузі та процеси виробництва, наук (утворюються на

основі

іншомовних

слів): електрифікація, радіолокація, діалек-

тологія;

в) іменники середнього роду, що позначають галузі наук, на-

родного господарства, процеси виробництва: мовознавство,

шовкоткацтво,

землезрошення,

хлібопостачання, сорто-

оновлення.

Значна частина

іменників

твориться за допомогою слів ук-

раїнського й іншомовного походження, що набули значення

суфіксоїдів

(-роб, -руб, -вар, -вод,

-їд,

-люб) або префік-

соїдів

{гідро-, агро-,

аеро-):

хлібороб, лісоруб,

сталевар,

рибовод, серцеїд, книголюб; гідросани, агрокультура, аеро-

флот.

Третій тип становлять

іменники

(усіх граматичних родів),

мотивовані сполученням

іменника

з прикметником. Зв'язок

між компонентами підрядний, відношення атрибутивні. Скла-

дання основ може бути чисте, наприклад у назвах квітів, ягід

і трав, птахів: чорнослив, жовтоцвіт, білотіл, жовтобрюх,

й ускладнене суфіксацією, наприклад у назвах площ, комах,

предметів тощо: дрібнолісся, довгоносик, вузькоколійка,

білокрівці. До цього типу належать прізвища, прізвиська та

назви людей за зовнішніми ознаками й подібністю: Твердохліб,

Білошапка,

Кривошей, Сивоок, дурносміх, білоручка, ста-

рожил.

Четвертий тип об'єднує

іменники,

мотивовані сполученням

дієслова із залежним прислівником. Друга основа може бути

безсуфіксною або суфіксальною: вільнодум, гуртожиток,

скоропис, всюдихід.

Близькими до цього типу є складні іменники, мотивовані сло-

восполученням

із

предикативним зв'язком: багатоніжка, ба-

гатопартійність.

П'ятий тип становлять іменники (усіх родів), мотивовані

сполученням числівника з іменником. Числівникова основа

поєднується за типом підрядного зв'язку словоформ за допо-

могою інтерфікса -и-. Складання основ супроводжується суфік-

сацією другої основи. До цього типу належать назви людей за

родом занять або характерними ознаками оцінки

їх

праці тощо:

семикласник, п'ятиборець, одноліток; назви предметів, пері-

одів (часу, розвитку), соціальних, політичних та інших термінів,

абстрактних понять: шестиклинка, п'ятиріччя, століття,

двовладдя, двокрапка, двоєборство.

До шостого типу належать іменники, мотивовані сполучен-

ням іменника (здебільшого дієслівного походження) із залеж-

ним займенником. Якщо першим компонентом складного сло-

ва виступає займенник сам, то він набуває значення

префіксої-

да зі значеннями: «дія, замкнена в самому предметі», «певна

ознака, наявна в самому процесі»: самоаналіз, самокритика,

самодіяльність,

самоконтроль,

самодвигун,

самоскид,

са-

моцвіт.

Малопродуктивні утворення з іншими займенниками: все-

світ, всезнайка, собівартість.

Сьомий тип становлять іменники, мотивовані дієслівним

словосполученням не вихідної (інфінітивної) форми, а наказо-

ного

способу. За цією досить давньою моделлю утворилися

загальні назви (крутивус, вертихвістка, перекотиполе), ба-

гато з яких стали прізвищами (Підіпригора, Тягнирядно, Ло-

миніс, Горицвіт, Убийвовк), географічними назвами (Борислав),

нині вона є поширеним прийомом найменувань персонажів

художніх творів.

Іменники, які творяться способом словоскладання

(юкста-

позити),

відрізняються від композитів тим, що

їх

словотвор-

чою базою є словосполучення прикладкового типу. Творення

таких складних слів супроводжується процесом тісного збли-

ження за семантикою двох компонентів і переростанням в

одне слово. Наприклад, у назвах квітів: рай-дерево, ромен-

:илля,

цвіт-калина, плакун-трава; у назвах осіб: пан-отець,

батько-мати;

у назвах предметів:

Цар-гармата,

хата-чи-

гпальня.

§ 33. Творення складноскорочених іменників

(абревіація)

Своєрідним засобом словотвору складних іменників є усі-

чення основ, або

абревіація.

Складноскорочені слова утворюються переважно на основі

словосполучення

іменника

із

залежним від нього прикметни-

ком (дитбудинок, педучилище, нарсуд, продтовари)

або

інко-

ли на основі словосполучення

«іменник

+ керована форма імен-

ника» (начдив, завуч) чи «дієслово + керована форма

іменни-

ка» (життєпис, кербуд).

Розрізняють такі словотвірні типи абревіатур: складо-

вий, ініціальний звуковий,

ініціально-

літерний

та

комбінований.

1.Складовий

тип — це усічення основ двох або більше

слів: Донбас — Донецький басейн, лісгосп — лісове госпо-

дарство, світлофільтр — світловий фільтр, Нацбанк —

Національний банк, Мін'юст — Міністерство юстиції,

міськтекстильтрикотажпромспілка

— міська текстиль-

но-трикотажна промислова спілка.

Складноскорочені

слова цього типу поширені у виробничо-

промисловій сфері, утворюючи варіантні терміни: термін •— сло-

восполучення і термін — абревіатура (магнітометр, магні-

тоопір, електромагніт,

звукогенератор,

термобатарея,

міськшвейпромспілка).

У науковому стилі крім виробничо-технічних термінів по-

ширені утворення, першою частиною яких виступають морфе-

ми-суфіксоїди іншомовного походження авіа-, аеро-, авто-,

гідро-, фото- та інші, що приєднуються до цілого слова (авіа-

база, аеросани, автокран, гідротурбіна, фотоапарат).

Проте у назвах приладів спостерігається вживання іншомов-

них термінів, значення яких розкривається на основі словникових

дефініцій, наприклад: вібротрон — електровакуумний прилад,

у якому керування електронним або іонним потоком відбувається

через переміщення одного або кількох електродів

відносно

один

одного; синхротрон (грец.

ubyypovoc,

— одночасний + елект-

рон) — установка для прискорення електронів завдяки зро-

станню магнітного поля.

2. Ініціальний звуковий тип становлять утво-

рення з початкових звуків слів: АСУ (автоматична систе-

ма управління), ГЕС (гідроелектростанція), ООН (Орга-

нізація Об'єднаних Націй), ЕОМ (електронно-обчислюваль-

на машина), ДЕК (Державна екзаменаційна комісія), НОП

(наукова організація праці), ВАК (Вища атестаційна ко-

місія), НАНУ (Національна академія наук України).

Ініціальні звукові абревіатури читаються і функціонують

як звичайні слова без розшифрування на складові компонен-

ти. У ролі наукових, науково-технічних термінів такі склад-

носкорочені слова трактуються через словосполучення-моти-

ватор: МЕК — міжнародна електротехнічна комісія,

CAP — система автоматичного регулювання, ТАК — те-

орія автоматичного керування, СТО — станція технічного

обслуговування, /ТА — Інформаційне телеграфне агент-

ство.

3. Ініціально-літерний тип становлять утворен-

ня від початкових літер слів

мотиватора-словосполучення.

Ініціально-літерні абревіатури вимовляються за назвами літер:

МВС (емвеес) — Міністерство внутрішніх справ; НПУ (ен-

пеу)

— Національний педагогічний університет; СВЧ (ес-

вече)

— струм високої частоти; УВЧ (увече) — ультрави-

сока частота.

Ініціально-літерні абревіатури широко використовуються в

науковому та виробничо-технічному мовленні.

Ініціально-звукові та ініціально-літерні абревіатури можуть

функціонувати у варіантах звуко-літерних або звуко-цифрових

слів, що позначають серії, номери апаратів, машин та ін.:

Ан-124

(Антонов-124),

ТГ-150

{теплогенератор-150).

4. У термінології поширені також комбіновані абре-

віатури (змішаного типу), до складу яких крім літерних або

звукових скорочень входить складове скорочення чи ціле сло-

во: геоТЕС (геотермальна теплова станція),

ЕМ-сигнал

(електромагнітний сигнал), УВЧ-терапія (терапія стру-

мом ультрависокої частоти).

Від названих типів абревіатур слід відрізняти умовні скоро-

чення одиниць виміру: г — грам, т — тонна, м — метр, А —

ампер та

інші,

в яких вичленовується перша літера слова-тер-

міна. Практикується також скорочення шляхом вичленовуван-

ня перших літер складного слова-терміна: А • год (ампер-годи-

на), км (кілометр), кВт (кіловат),

мкВт

(мікроват). Такі

скорочення є графічними позначеннями терміна чи загально-

вживаного слова на письмі, що передається у мовленні без ско-

рочення (шлях до 50 км — шлях до п'ятдесяти кілометрів;

70-ті роки — сімдесяті роки).

Абревіатури функціонують або як самостійні слова (скла-

дові і загальновживані ініціальні звукові), або паралельно зі

словосполученням, яке мотивує

складноскорочене

слово. Пор.:

Міністерство охорони здоров'я і МОЗ, Львівський автомо-

більний завод і ЛАЗ чи Камський автомобільний завод і

КАМАЗ (назва заводу і марка машини), але: назву Національ-

ний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова мож-

на передати абревіатурою

НПУ

(тільки на основі назви вищого

навчального закладу). Абревіатури-терміни обов'язково визна-

чаються в галузевому словнику: ГЕУ — головна енергетична

установа, ДІМ — дистанційний індукційний манометр,

ЛСГ

— лексико-семантична група (слів), МФА — Міжна-

родний фонетичний алфавіт.

ТВОРЕННЯ

ПРИКМЕТНИКІВ

§ 34. Способи творення

прикметників

Прикметники, як і іменники,

інтенсивно

поповнюються

нови-

ми словами і характеризуються розвиненою системою слово-

творчих засобів та способів словотворення.

Основними способами творення прикметників є афікса-

ція та основоскладання. Поповнення прикметників новими

словами може також відбуватися морфологічно-синтаксич-

ним і лексико-семантичним способами, але вони виявляють

себе обмежено. Так, до складу прикметників можуть пере-

ходити дієприкметники (морфологічно-синтаксичне слово-

творення). Наприклад: битий, летючий, ламаний, стоячий,

зрілий, спілий та ін. Перехід дієприкметників до прикмет-

ників відбувається за умови ізольованості від

інших

форм і

постійного вживання

їх

із вузьким колом іменників {битий

шлях.,

битий посуд, бите скло; висяча лампа, ламана лінія,

стояча вода, летюча миша) або поступової спеціалізації

для вираження постійної ознаки у зв'язках з різними імен-

никами

{колючий

дріт, погляд, сміх; спілий плід, овес,

горіх).

Лексико-семантичний спосіб виявляється у процесі пе-

реосмислення прикметників і появи термінологічних зна-

чень, наприклад глухий дід — глухий звук (лінгв.), тупий

ніж — тупий кут (мат.), живий {мертвий) чоловік — жива

{мертва) вода (хім.), вільний вхід — вільна боротьба

(спорт.)

Прикметникові деривати неморфологічних способів тво-

рення порівняно з новотворами афіксальних типів та осно-

воскладання малопродуктивні.

§ 35. Суфіксальний спосіб

Суфіксація — найпродуктивніший спосіб творення при-

кметників. Суфіксальні — якісні, відносні і присвійні — при-

кметники характеризуються невеликою кількістю продуктив-

них словотвірних типів, значну ж кількість утворень станов-

лять малопродуктивні типи.

За особливістю твірних основ якісні прикметники

поділя-

ються на три групи: 1) слова з немотивованою основою (синій,

сліпий); 2) слова, мотивовані прикметниковими основами (білас-

тий,

довгуватий);

3) слова, мотивовані

іншими

частинами мови:

іменником

{краплистий, гіллястий); дієсловом {тремтливий,

виткий), числівником {первинний, вторинний), займенником

{самотній).

У прикметниках з мотивованими основами виступають:

1) суфікси, за допомогою яких творяться прикметники з

новим

значенням; 2) суфікси, які надають похідним прикметникам

додаткових відтінків

зменшеності

/збільшеності або суб'єктив-

ної

оцінки.

До продуктивних словотвірних типів якісних прикметників

належать

відприкметникові

та відіменникові утворення із суфік-

сами -ав- (-яв-), -аст-

(-яст-),

-ист-, -увага- (-юват-), що

виражають: неповноту або частковий вияв ознаки, названої

мотивуючим словом (жовтавий, чорнявий); додаткову до ос-

новної (дірчастий, глинястий) або надмірно виявлену озна-

ку предмета (зубастий, гіллястий,

плечистий,

норовистий);

подібність до предмета (землистий), частковий вияв ознаки

предмета, названого мотивуючим словом (малуватий, гірку-

ватий, тупуватий, червонястий), достатньо виявлену озна-

ку, таку, що виділяється (жилавий, кістлявий, головатий,

талановитий, хазяйновитий).

Низка суфіксів виступає в якісних і відносно-якісних при-

кметниках, мотивованих іменниковою або дієслівною озна-

кою:

-ив-,

-лив

на означення внутрішніх якостей людини, її

нахилів

тощо: правдивий, чутливий, хворобливий, полохли-

вий, вдумливий;

-н- — на означення властивості предмета чи особи: силь-

ний, активний, надійний, вичерпний, поважний, розумний,

сонний;

-ивн-,

-тивн-,

-ичн-,

-ічн

на вираження якісних харак-

теристик людини за діяльністю: прогресивний, суб'єктивний,

конспіративний, ефективний, патріотичний, канонічний

(мотивуються здебільшого іншомовними словами);

-альн- (-яльн-) — на вираження нечітко виявлених ознак

предметів або властивостей за дією: вирішальний, геніаль-

ний, діяльний;

-к-,

-ок

на позначення людини за певною схильністю до

дії, стану та інших ознак предметів: боязкий, говіркий, жор-

стокий.

Суфікси -л-, -уч- (-юч-), -ач- (-яч-), -ущ- (-ющ-), -ащ-

{-ЯЩ-)

виділяються у прикметниках дієприкметникового по-

ходження (в'ялий, сипучий, колючий, лежачий, ходячий,

тямущий, видющий, пропащий), але не беруть участі в суфік-

сальному творенні прикметників.

Суфікси другої групи можуть приєднуватися лише до при-

кметникової основи і надавати новоутвореному слову значення

збільшеності, згрубілості або зменшеності чи

інтимно-ласкаво-

го ставлення. Ці значення пов'язані з категорією суб'єктивної

оцінки предмета і його ознак. Значення збільшеності і згрубі-

лості ознаки передається суфіксами: -езн-, -енн-, -ач- (-яч-),

-ущ-, (-ЮЩ-), наприклад: величезний, здоровенний, добря-

чий, багатющий. Значення зменшеності і здрібнілості при-

кмети або якості виражається суфіксами: -еньк-,

-есеньк-,

-ісіньк-,

-юсіньк-, наприклад: гарненький, новенький, рідне-

сенький, чистісінький, тонюсінький.

Відносні прикметники творяться переважно від

іменникових

основ, рідше -—

віддієслівних

та прислівникових.

У відіменникових похідних найпродуктивнішим є суфікс -Н-.

Прикметники із суфіксом -н- виражають відношення до: мате-

ріалу (мучний, м'ясний, срібний, паркетний); місця або просто-

ру (стінний, віконний, районний, північний); часу (денний,

годинний, сезонний); різних предметів за

їх

призначенням та

іншими

ознаками і властивостями (машинний, народний, при-

родний).

Суфікс -н- продуктивний і у віддієслівних прикметниках:

виховний, приставний, підривний.

Суфікси

-альн-,

-ильн- виступають як у віддієслівних при-

кметниках, так і в похідних від іменників, наприклад: скла-

дальний, клепальний, театральний, експериментальний,

журнальний, точильний, свердлильний.

Продуктивний у відносних і присвійно-відносних прикмет-

никах суфікс -ськ-, що виражає значення належності установі,

організації чи певному колу людей, соціальній групі тощо: мор-

ський,

інститутський,

товариський, солдатський, бать-

ківський. Суфікс -ськ- і його варіанти -зьк-, -цьк- широко

використовуються при творенні відносних прикметників

від

географічних назв: Одеса — одеський, Париж — паризький,

Полоцьк — полоцький.

Суфікси -Н-, -ан- (-ян-),

-ое-,

-ев-

(-ее-)

творять прикмет-

ники на означення матеріалу, з якого зроблено предмет {мідний,

гречаний, круп'яний, березовий, смушевий, баєвий).

Суфікси

-ичн-,

-ічн-

(-ЇЧН-),

-арн-

(-ярн-)

продуктивні в

прикметниках, похідних від іменників іншомовного походжен-

ня. Вони виражають відношення до певної галузі науки, гро-

мадсько-політичного напряму тощо:

історичний,

педагогіч-

ний, архаїчний, гуманітарний, молекулярний.

У віддієслівних прикметниках виступає суфікс -льн-, що

приєднується до тематичних суфіксів дієслівної основи:

складальний, копіювальний, свердлильний, сушильний.

Суфікс -ч- властивий прикметникам, утвореним від дієслів або

іменників з дієслівною основою: виборчий, споживчий, вірчий.

За допомогою суфіксів -шн-,

-жн-

творяться відносні при-

кметники від прислівникових основ: завтрашній, торішній,

справжній.

Присвійні прикметники творяться від основ

іменників,

що

позначають людей або тварин.

Від назв людей творяться прикметники двох словотвірних

типів: 1) від

іменників

II відміни за допомогою суфікса

-їв

його варіантів; 2) від іменників І відміни за допомогою суфік-

са

-ин-

і його варіантів.

Суфікс -ів і його варіанти

-ова,

-ов-е, -ов-і виступають у

прикметниках, утворених від

іменників

II відміни твердої гру-

пи: брат — братів {-ова,

-ове,

-ові),

Іван

— Іванів (ова,

-ове,

-ові),

командир — командирів (-ова, -ове, -ові), батько —

батьків (-ова,

-ове,

-ові).

У формах жіночого і середнього роду однини та в множині

суфікс -ів виступає в кількох варіантах.

Від

іменників

м'якої і мішаної груп II відміни утворюються

прикметники із суфіксом -ів і його варіантами -ев-а, -ев-е, ев-і:

коваль — ковалів (-ев-а, -ев-е, -ев-і), лікар — лікарів (ев-а,

-ев-е, -ев-і), каменяр — каменярів (-ев-а, -ев-е, -ев-і). Якщо

твірна основа закінчується приголосним -й

(/),

то в присвійно-

му прикметнику виступає суфікс

-їв

(-єв-а, -єв-е, -єв-і), що

включає і цей приголосний твірної основи, і словотворчий суфікс

прикметника: Сергій — Сергіїв (-єв-а, -єв-е, -єв-і), водій —

водіїв (єв-а, -єв-е, -єв-і).

Суфікс -ин

(-ин-а,

-ин-е,

-ин-і) виступає в прикметниках, по-

хідних від

іменників

І відміни всіх трьох груп •— твердої, м'якої і

мішаної: сестра — сестрин {-ин-а, -ин-е, -ин-і), Галя — Галин

(-ин-а, -ин-е, -ин-і), Саша — Сашин (-ин-а, -ин-е, -ин-і).

Якщо твірна основа закінчується приголосним й (/'), то ви-

ступає суфікс

-їн

(-їн-а, -їн-е, -Ги-/), що графічно передає суфікс

-ін (після м'якого приголосного твірної основи) разом з кінце-

вим приголосним основи й

(/):

Надія — Надіїн (-їн-а, -їн-е,

-їн-і).

Суфікс -ин (-ин-а, -ин-е, -ин-і) виступає в прикметнику,

утвореному від

іменника

III відміни: мати — материн, ма-

терина, материне, материні.

Перед суфіксом -ин кінцеві приголосні твірних

основ

г, к, х

змінюються на ж, ч, ш: Ольга — Ольжин, Лука — Лучин,

свекруха — свекрушин.

Від назв тварин творяться присвійні та присвійно-відносні

прикметники за допомогою суфіксів -ач- (-яч-), -ин- (-їн-),

-ое-,

-ев-

та нульового: мишачий, воронячий, журавлиний,

солов'їний, воловий, тхоревий, ведмежий.

Присвійно-відносні прикметники від назв людей творяться

за допомогою суфіксів -ськ-

(-цьк-):

синівський, професор-

ський, батьківський, читацький; -ач- (~яч-): хлоп'ячий,

дитячий. Зрідка прикметники цієї групи творяться нульовим

суфіксом: ворожий, отчий, парубочий.

§ 36. Префіксальний спосіб

Префіксальним способом утворилася незначна кількість

прикметників. Живі словотвірні типи префіксальних прикмет-

ників обмежені використанням кількох українських префіксів,

спільних з

іменниками:

пра- (прадавній,

праслов'янський);

су- (суцільний); над- (надпотужний, надприродний) та

іншо-

мовних: анти- (антигуманний, антинародний); архі-

(архінебезпечний, архіактуальний); ультра- (ультрамод-

ний); екстра- (екстракардинальний); транс- (транскон-

тинентальний); про- (профашистський).

Більшість префіксів

іншомовного

походження, а також пре-

фікси українські над- і пре- виражають значення посиленої

ознаки, наприклад: ультралівий, екстраординарний, надзву-

ковий, прездоровий, премудрий.