Плиса В.Й. Страхування

Подождите немного. Документ загружается.

71 Соціальне страхування

285

Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним

соціальним страхуванням мають застраховані громадяниУкраїни,

іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їхніх сімей,

які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодав-

ством України, а також міжнародним договором України, згода на

обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

11.3. Об'єкти та суб'єкти загальнообов'язкового

державного соціального страхування

Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального

страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахо-

ваної особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отри-

мання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального

страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках —

члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої проводять

загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Коло осіб, які можуть бути застрахованими за загальнообов'яз-

ковим державним соціальним страхуванням, визначається «Осно-

вами законодавства України про загальнообов'язкове державне

соціальне страхування» та іншими законами, прийнятими відпо-

відно до них.

Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соці-

альним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо

інше не передбачено законами України.

Страховиками є цільові страхові фонди з:

— пенсійного страхування;

— медичного страхування;

— страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

та витратами, зумовленими народженням та похованням;

— страхування від нещасних випадків на виробництві та про-

фесійних захворювань;

— страхування на випадок безробіття.

Страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо збору страхо-

вих внесків та надання застрахованим особам матеріального забез-

печення і соціальних послуг при настанні страхових випадків.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню

підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

286 Страхування

а) на підприємствах, в організаціях, установах, незалежно від

їх форм власності та господарювання;

б) у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени твор-

чих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спі-

лок), громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності.

Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають

загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а

також конкретних видів загальнообов'язкового державного соці-

ального страхування, визначають закони України з окремих видів

загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Громадяни України, які працюють за межами території

України та не застраховані в системі соціального страхування

країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення по

загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню в

Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не перед-

бачено міжнародними договорами України, згода на обов'язко-

вість яких надана Верховною Радою України.

11.4. Управління загальнообов'язковим

державним соціальним страхуванням

Страхові фонди — органи, які керують та управляють окре-

мими видами загальнообов'язкового державного соціального стра-

хування, проводять збір та акумуляцію страхових внесків, контро-

люють використання коштів, забезпечують фінансування виплат

за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та

виконують інші функції згідно з затвердженими статутами.

Усі застраховані громадяни є членами відповідних страхових

фондів залежно від виду соціального страхування.

Страхові фонди — некомерційні самоврядні організації.

Цільові страхові фонди не можуть займатися іншою діяль-

ністю, крім тієї, для якої їх створено, та використовувати свої

кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю. Кошти цільових

страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету

України.

Страхові фонди діють на підставі статутів, затверджених у

порядку, визначеному законами України з окремих видів загаль-

нообов'язкового державного соціального страхування.

Управляють страховими фондами на паритетній основі дер-

жава та представники суб'єктів соціального страхування.

11. Соціальне страхування

287

Управління фондами загальнообов'язкового державного соціаль-

ного страхування виконується правлінням та виконавчими дирекці-

ями страхових фондів, які забезпечують визначені законами кон-

кретні види соціального страхування. Правління страхового фонду:

— затверджує документи, які регламентують внутрішню діяль-

ність фонду, в тому числі виконавчої дирекції;

— подає у визначеному порядку пропозиції щодо визначення

розмірів загальнообов'язкових внесків для забезпечення

відповідного виду соціального страхування (за винятком

страхування від нещасного випадку на виробництві та про-

фесійного захворювання);

— затверджує проекти річних бюджетів фонду та звіти про

їхнє виконання, порядок використання коштів з окремих

видатків бюджету фонду;

— створює резерви коштів для забезпечення виплат та надання

соціальних послуг застрахованим особам;

— розглядає кандидатури та затверджує на посадах керівника

виконавчої дирекції фонду та його заступників;

— спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції

страхового фонду та її робочих органів;

— визначає кадрову політику;

— виконує інші функції, передбачені статутом страхового фонду.

Порядок обрання правління страхового фонду визначають

закони України з окремих видів соціального страхування.

Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим органом

правління фонду, який забезпечує виконання рішень правління.

Вона підзвітна правлінню фонду та провадить діяльність від імені

страхового фонду в межах та порядку, визначених його статутом та

положенням про виконавчу дирекцію, яке затверджує правління

страхового фонду. Керівник виконавчої дирекції входить до складу

правління страхового фонду з правом дорадчого голосу. Робочими

органами виконавчої дирекції є її відділення, страхові каси тощо.

Контролює діяльність цільових фондів загальнообов'язкового

державного соціального страхування Наглядова рада, яка забез-

печує виконання статутних завдань та цільове використання

коштів. З цією метою до складу Наглядової ради входять у рівній

кількості представники від застрахованих громадян, роботодавців

і держави. Склад Наглядової ради та її повноваження визнача-

ються законами з окремих видів загальнообов'язкового держав-

ного соціального страхування.

288 Страхування

Державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного

соціального страхування здійснюється спеціально уповноважений

Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади.

Якщо страховик прийняв рішення з порушенням страхового

законодавства або страхувальник не виконує вимог національного

законодавства, то орган державного нагляду вказує на допущені

порушення і визначає термін для їх усунення. Орган державного

нагляду може вимагати скликання засідання правління цільового

страхового фонду.

Основні джерела коштів загальнообов'язкового державного

соціального страхування — внески роботодавців і застрахованих

осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, потрібні для проведення

загальнообов'язкового державного соціального страхування,

передбачаються відповідними законами з окремих видів загаль-

нообов'язкового державного соціального страхування.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне

страхування з кожного його виду визначають з урахованням того,

що вони повинні забезпечувати:

— надання особам матеріального забезпечення та соціальних

послуг, передбачених законодавством;

— фінансування заходів, спрямованих на профілактику стра-

хових випадків;

— створення резерву коштів для забезпечення виплат та

надання соціальних послуг застрахованим особам;

— покриття витрат страховика, пов'язаних із проведенням

загальнообов'язкового державного соціального страху-

вання.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне

страхування залежно від його виду щорічно визначає Верховна

Рада України для роботодавців і застрахованих осіб з кожного

виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із

затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не

передбачено законами України з окремих видів загальнообов'яз-

кового державного соціального страхування.

Для визначення розміру внесків додаткові джерела коштів

можна враховувати у разі їх систематичного надходження до

фонду.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне

страхування залежно від його виду визначаються з кожного виду

страхування, здебільшого, на календарний рік у відсотках:

11. Соціальне страхування

289

— для роботодавців — до сум фактичних витрат на оплату

праці та інших виплат найманим працівникам, які підляга-

ють обкладенню прибутковим податком з громадян;

— для фізичних осіб — до сум оподатковуваного доходу (при-

бутку).

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страху-

вання від нещасного випадку на виробництві та професійних

захворювань сплачує тільки роботодавець.

11.5. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування

від нещасного випадку на виробництві та професійного

захворювання, які спричинили втрату працездатності

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом

загальнообов'язкового державного соціального страхування, за

допомогою якого проводять соціальний захист, охорону життя та

здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

— проведення профілактичних заходів, спрямованих на усу-

нення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запо-

бігання нещасним випадкам на виробництві, професійним

захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застра-

хованих, спричинених умовами праці;

— відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на

виробництві від нещасних випадків або професійних захво-

рювань;

— відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахо-

ваним і членам їхніх сімей.

Держава гарантує всім застрахованим громадянам забезпе-

чення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві

та професійного захворювання.

Законодавство про страхування від нещасного випадку скла-

дається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю

України*, Закону України «Про охорону праці», Закону України

«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного

Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії

здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібнос-

тями до продуктивної і творчої праці.

10 5-355

290 Страхування

захворювання, які спричинили втрату працездатності»* та інших

нормативно-правових актів. Дія Закону України «Про загальноо-

бов'язкове державне соціальне страхування від нещасного

випадку на виробництві та професійного захворювання, які спри-

чинили втрату працездатності» поширюється на осіб, які працю-

ють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в

установах, організаціях, незалежно від їхніх форм власності та

господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе

роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької

діяльності.

Основні принципи страхування від нещасного випадку:

— паритетність держави, представників застрахованих осіб та

роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного

випадку;

— своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

— обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які

працюють на умовах трудового договору (контракту) та

інших підставах, передбачених законодавством про працю,

а також добровільність такого страхування для осіб, які

забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єк-

тів підприємницької діяльності;

— надання державних гарантій реалізації застрахованими

громадянами своїх прав;

— обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

— формування та витрачання страхових коштів на солідарній

основі;

— диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і

стану безпеки праці, виробничого травматизму та професій-

ної захворюваності на кожному підприємстві;

— економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліп-

шенні умов і безпеки праці;

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страху-

вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю-

вання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до Консти-

туції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування, визначає правову основу, економічний

механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного

соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві

та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або

загибелі застрахованих на виробництві (далі — страхування від нещасно-

го випадку).

11. Соціальне страхування

291

— цільове використання коштів страхування від нещасного

випадку.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застрахо-

вані громадяни, а в окремих випадках — члени їхніх сімей та інші

особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа (працівник), на користь якої

здійснюється страхування.

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках —

застраховані особи.

Страховик — Фонд соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань України

(далі — Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застра-

хованого, його здоров'я та працездатність.

Роботодавцем вважається:

— власник підприємства або уповноважений ним орган та

фізична особа, яка використовує найману працю;

— власник розташованого в Україні іноземного підприємства,

установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або

представництва, який використовує найману працю, якщо

інше не передбачено міжнародним договором, згода на

обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку під-

лягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (конт-

ракту);

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори,

аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час,

перед або після занять; під час занять, коли вони набувають

професійних навичок; у період проходження виробничої прак-

тики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових,

виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяль-

ності на виробництві цих установ або на інших підприємствах

за спеціальними договорами.

Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на вироб-

ництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності,

у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до

нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина

відповідно до медичного висновку вважається застрахованою до

292 Страхування

16 років або до закінчення навчання, але не більше як до досяг-

нення 23 років, і отримує допомогу Фонду соціального страху-

вання від нещасних випадків.

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не

потрібно згоди або заяви працівника. Страхування проводять у

безособовій формі. Усі застраховані є членами Фонду соціального

страхування від нещасних випадків.

Реєстрація страхувальників у робочому органі виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків

проводиться:

— страхувальників-юридичних осіб — у десятиденний термін

після одержання свідоцтва про державну реєстрацію

суб'єкта підприємницької діяльності;

— страхувальників-фізичних осіб, які використовують

найману працю, — у десятиденний строк після укладення

трудового договору (контракту) з першим із найманих пра-

цівників.

Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується

страховим свідоцтвом, форма якого визначається Фондом соці-

ального страхування від нещасних випадків.

Перереєстрація страхувальників проводиться у терміни,

визначені страховиком.

Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у

Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть

застрахуватися:

1) священнослужителі, церковнослужителі та особи, які пра-

цюють у релігійних організаціях на виборних посадах;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

3) громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності.

Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем

прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску.

Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду

соціального страхування від нещасних випадків не перераховано

протягом трьох місяців з дня подання заяви.

Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку,

видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та докумен-

том суворої звітності.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про соціальне страхування

затверджує Кабінет Міністрів України.

11. Соціальне страхування

293

Страховий ризик — обставини, внаслідок яких може трапи-

тися страховий випадок.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або

професійне захворювання, що спричинили застрахованому про-

фесійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин,

зазначених у статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування від нещасного випадку на вироб-

ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності», з настанням яких виникає право застрахованої

особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціаль-

них послуг.

Професійне захворювання є страховим випадком також у разі

його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не

перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він

захворів. Нещасний випадок або професійне захворювання, яке

сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону

праці застрахованим, також є страховим випадком. Порушення

правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний

випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика

від виконання зобов'язань перед потерпілим.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного

захворювання розслідують у порядку, затвердженому Кабінетом

Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону

праці».

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допо-

могу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації,

а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку

або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за

визначеними формами.

Нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий

вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи сере-

довища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків,

унаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначає

Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваже-

ного центрального органу виконавчої влади.

До професійного захворювання належить захворювання, що

виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та

зумовлюється тільки або переважно впливом шкідливих речовин

і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

294 Страхування

Перелік професійних захворювань за поданням спеціально упов-

новаженого центрального органу виконавчої влади затверджує

Кабінет Міністрів України. В окремих випадках Фонд соціального

страхування від нещасних випадків може визнати страховим

випадком захворювання, яке не внесли до переліку професійних

захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука

має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання

професійним.

Страхування від нещасного випадку проводить Фонд соціаль-

ного страхування від нещасних випадків — некомерційна само-

врядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджує її

правління, яка є юридичною особою.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страху-

вання від нещасних випадків зобов'язаний у визначеному законо-

давством порядку:

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподі-

яну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в

разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували

на його утриманні:

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до від-

новлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної пра-

цездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати

працездатності, що компенсує відповідну частину втраче-

ного заробітку потерпілого;

г) пенсію за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на

виробництві або професійного захворювання;

ґ) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер уна-

слідок нещасного випадку на виробництві або професійного

захворювання;

д) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподі-

яння цієї шкоди потерпілому;

2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість

пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих

умов;

3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфіко-

ваної першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання

нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його гос-

піталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;