Плиса В.Й. Страхування

Подождите немного. Документ загружается.

11. Соціальне страхування

315

З метою визначення страхових тарифів для підприємств, уста-

нов, організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страху-

вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захво-

рювання, які спричинили втрату працездатності, галузі економіки та

види робіт диференціюються за класами професійного ризику вироб-

ництва. Для окремих галузей економіки страхові тарифи визнача-

ються законом без віднесення їх до класів професійного ризику

виробництва. Галузі економіки іменують відповідно до Загального

класифікатора галузей народного господарства України. Клас про-

фесійного ризику виробництва для окремої галузі економіки харак-

теризується інтегральним показником професійного ризику вироб-

ництва — чим вищий інтегральний показник, тим вищий (починаючи

з першого) клас професійного ризику виробництва.

Інтегральні показники професійного ризику виробництва в

галузях економіки визначають як відношення витрат у минулому

календарному році у галузі економіки на відшкодування шкоди

потерпілим на виробництві до фактичних витрат на оплату праці у

минулому календарному році в цій галузі економіки за формулою:

де І

ГЕ

— інтегральний показник професійного ризику вироб-

ництва в галузі економіки, відсотки; ВШ

ГЕ

— сума відшкоду-

вання шкоди потерпілим на виробництві, яка нарахована в

минулому календарному році у галузі економіки; ВОП

ГЕ

—

фактичні витрати на оплату праці в минулому календарному

році у галузі економіки.

Інтегральний показник професійного ризику виробництва

для галузей економіки кожного класу професійного ризику вироб-

ництва визначають за формулою:

де І

КЛ

— інтегральний показник професійного ризику вироб-

ництва для галузей економіки відповідного класу професій-

ного ризику виробництва; ВШ

КЛ

— сума відшкодування шкоди

потерпілим на виробництві, яка нарахована в минулому кален-

дарному році у галузях економіки, що належать до одного

класу професійного ризику виробництва; ВОП

КЛ

— сума фак-

тичних витрат на оплату праці в минулому календарному році

у галузях економіки, що належать до одного класу професій-

ного ризику виробництва.

316 Страхування

Для галузей економіки кожного класу професійного ризику

виробництва суму приведених фактичних витрат на оплату

праці в минулому календарному році визначають за формулою:

де ПЗП

КЛ

— сума приведених фактичних витрат на оплату праці

в минулому календарному році в галузях економіки відповід-

ного класу професійного ризику виробництва; СПР

КЛ

— сту-

пінь професійного ризику виробництва галузей економіки від-

повідного класу визначається співвідношенням інтегрального

показника професійного ризику виробництва для галузей еко-

номіки цього класу до інтегрального показника професійного

ризику виробництва галузей економіки 1 класу професійного

ризику виробництва.

Модуль страхових внесків для галузей економіки всіх класів

професійного ризику виробництва визначають за формулою:

де МB — модуль страхових внесків для галузей економіки всі

класів професійного ризику виробництва; ВФ — розрахункої

витрати Фонду соціального страхування від нещасних випад-

ків на виробництві та професійних захворювань у наступном

календарному році; ПЗП — сума приведених фактичних витра

на оплату праці в минулому календарному році в галузях екс

номіки всіх класів професійного ризику виробництва.

Суму страхових внесків підприємств одного класу професії

ного ризику виробництва в наступному календарному році

визначають так:

де СВ

КЛ

— сума страхових внесків підприємств одного класу про-

фесійного ризику виробництва в наступному календарному році.

Для підприємств одного класу професійного ризику вироб-

ництва, які займалися у минулому календарному році реалізацією

продукції, виконанням робіт, наданням послуг, страховий тариф

на наступний календарний рік визначають за формулою 6

де СТК

КЛ1

страховий тариф на наступний календарний рік для

підприємств одного класу професійного ризику виробництва,

які займалися реалізацією продукції в минулому календар-

ному році, відсотків; РП

КЛ

— обсяг реалізованої продукції в

11. Соціальне страхування

317

минулому календарному році такими підприємствами; І

РП

—

прогнозований індекс зростання обсягу реалізованої продукції

в наступному календарному році.

Для підприємств одного класу професійного ризику вироб-

ництва, які не займалися реалізацією продукції в минулому кален-

дарному році, страховий тариф на наступний календарний рік

визначають так:

де СТ

КЛ2

— страховий тариф на наступний календарний рік для

підприємств одного класу професійного ризику виробництва,

які не займалися реалізацією продукції в минулому календар-

ному році, відсотків; І

ОП

— прогнозований індекс зростання

фактичних витрат на оплату праці в наступному календар-

ному році.

Фонд відносить підприємства до галузей економіки за видами

їх основної діяльності. Якщо страхувальник провадить свою

діяльність у кількох галузях економіки, підприємство належить

до тієї з них, яка має найбільшу питому вагу в обсязі реалізованої

продукції. У разі зміни технології робіт або виду діяльності під-

приємства Фонд відповідно змінює належність цього підприєм-

ства до класу професійного ризику виробництва.

Структурні підрозділи підприємства, які виконують внутрішні

перевезення, провадять постачальницько-збутову діяльність,

пункти зв'язку, машинолічильні станції, бази, склади, які не пере-

бувають на самостійному балансі і не є у зв'язку з цим самостій-

ними обліковими одиницями, підлягають обліку за основною

діяльністю цього підприємства.

Підсобно-допоміжні виробництва (підрозділи) підприємства,

які здійснюють незалежно від спеціалізації цього підприємства

інші види виробничої діяльності (житлово-комунальні, медичні,

культурно-побутові, промислові, сільськогосподарські, будівельні,

торговельні тощо) та перебувають на самостійному балансі і є у

зв'язку з цим самостійними обліковими одиницями, відносять до

галузей економіки, яким відповідає їхня діяльність.

Аварійно-рятувальні служби, служби відомчої воєнізованої

або професійної сторожової охорони належать до тих галузей еко-

номіки, до яких належать підприємства, які вони обслуговують.

Якщо за специфікою виробництва підприємство не підпадає

під класифікацію галузей економіки та видів робіт за професійним

318 Страхування

ризиком виробництва, то рішення щодо віднесення його до відпо-

відного класу професійного ризику виробництва приймає Фонд.

Коли роботодавець не надає Фонду відомостей, потрібних для

визначення класу професійного ризику виробництва, або надає їх

несвоєчасно і не в повному обсязі, то Фонд визначає клас професій-

ного ризику виробництва і страховий внесок за власною оцінкою.

Для підприємств, які займалися реалізацією продукції у мину-

лому календарному році, річну суму страхового внеску визнача-

ють за формулою:

де СВ

СТР1

— річна сума страхового внеску на поточний календар-

ний рік, гривень; РП

СТР

— річний обсяг продукції, реалізованої

підприємством у минулому календарному році, гривень.

Для підприємств, які не займалися реалізацією продукції у

минулому календарному році, та для бюджетних установ і органі-

зацій річну суму страхового внеску визначають так:

де СВ

СТР2

— річна сума страхового внеску на поточний календар-

ний рік, гривень; ВОП

СТР

— сума фактичних витрат на оплату

праці на підприємстві у минулому календарному році, гри-

вень.

Знижки чи надбавки до страхового внеску застосовує Фонд з

урахуванням результатів роботи підприємства за минулий кален-

дарний рік і визначаються вони за формулами:

де П

ПІД

— питома вага витрат Фонду на відшкодування шкоди

потерпілим на підприємстві у минулому календарному році;

ВШ

ПІД

— сума витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпі-

лим на підприємстві у минулому календарному році; СВ

ПІД

—

сума страхового внеску підприємства; П

КЛ

— питома вага

витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим на вироб-

ництві у минулому календарному році на підприємствах відпо-

відного класу професійного ризику виробництва; ВШ

КЛ

— сума

витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим у мину-

лому календарному році на цих підприємствах; СВ

КЛ

— сума

страхових внесків цих підприємств.

Знижка страхового внеску провадиться в таких розмірах.

11. Соціальне страхування

319

Показник П

ПІД

нижчий

від показника П

КЛ

20-39,9

40-59,9

60-79,9

80 і більше

Знижка страхового внеску, %

3О

Не допущено жодного нещасного випадку та професійного

захворювання — 50%.

Надбавка до страхового внеску провадиться в таких розмірах.

Показник П

ПІД

перевищує

показник П

КЛ

, %

20-39,9

40-59,9

60-79,9

80-100

Надбавка до страхового внеску, %

3О

Під час визначення розміру знижки страхового внеску або

надбавки до нього не враховують витрати Фонду:

— пов'язані з нещасним випадком унаслідок дії сил природ-

ного характеру (блискавка, зсув ґрунту, землетрус тощо);

— зумовлені професійним захворюванням працівника, при-

чини якого розслідували у визначеному порядку і яке заре-

єстроване спеціальним медичним закладом до укладення

цим робітником трудового договору (контракту) з робото-

давцем.

11.6. Організаційно-економічний механізм функціонування

загальнообов'язкового державного соціального

страхування на випадок безробіття

В економіці виділяють три види безробіття — циклічне, фрик-

ційне та структурне.

Циклічне безробіття спричиняється фазою спаду ділового

циклу, яка характеризується недостатністю сукупних видатків.

Фрикційне безробіття пов'язане з постійним рухом насе-

лення між регіонами й видами праці, а також із певними стадіями

життя людей.

Структурне безробіття виникає тоді, коли пропозиція робо-

чої сили і попит на неї не збігаються.

320 Страхування

Найчастіше рівень зайнятості в національній економіці харак-

теризується за допомогою показника рівня безробіття — відно-

шення кількості безробітних до загальної кількості робочої сили.

Для обчислення цього показника все населення країни у віці від

16 років поділяють на три групи: зайняті; безробітні; ті, що мають

робочі місця, але не працюють через хворобу, страйки або від-

пустки. Безробітні — це особи, що не мають роботи, але активно

її шукають; до безробітних належать ті, хто тимчасово звільнений

від роботи і чекає виклика на роботу. Зайняті та безробітні ста-

новлять робочу силу країни.

Вважають, що в розвинутій ринковій економіці безробіття

зумовлене трьома основними причинами: пошуком роботи;

негнучкістю заробітної плати; недостатнім сукупним попитом.

Зростання масштабів безробіття, розвиток вимушеної неповної

та неформальної зайнятості, нелегальної трудової міграції є свід-

ченням того, що в умовах перехідної економіки України ще не

існують ефективні механізми перерозподілу робочої сили, внас-

лідок чого формування національного ринку праці відбувається

вкрай повільно. Причиною цього є повільність здійснення реаль-

них економічних реформ, передусім, структурної перебудови

вітчизняної економіки.

Зміни у сфері зайнятості населення у 1997-1999 рp. були

зумовлені продовженням різкого зменшення обсягів валового

внутрішнього продукту, кризою неплатежів, зниженням рівня

доходів населення. Темпи зміни реального валового внутрішнього

продукту становили: у 1997 році — 97%, у 1998 році — 98,1%, у

1999 році — 99,6%. Кожне друге підприємство було збитковим.

Кількість працівників, зайнятих в усіх сферах економічної діяль-

ності, зменшилася майже на 800 тис. осіб (з 22,6 млн у 1997 р. до

21,8 млн у 1999 p.). Рівень зайнятості знизився за цей період з

75,8% до 72,8%.

У галузях матеріального виробництва (переважно у промисло-

вості та будівництві) кількість працюючих зменшилася на 655 тис.

осіб. Перерозподіл відбувся на користь сфер надання фінансових

і торгово-посередницьких послуг.

Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. // За ред. 3. Ватаманю-

ка та С. Панчишина. — Київ: Видавничий Дім «Альтернативи», 2001. —

С.142-144.

Економіка України: десять років реформ. // За ред. 3. Ватаманюка та С.

Панчишина. — Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. — С 243.

11. Соціальне страхування

321

Зберігався високий рівень вимушеної неповної зайнятості (у

1999 р. 2,8 млн, або 19,4% від загальної кількості робітників і

службовців, зайнятих у галузях економіки, перебували в неопла-

чуваних відпустках з ініціативи адміністрації; 2,2 млн осіб, або

15,3% працювали на виробництві неповний робочий день). Поши-

рювалися явища, пов'язані з нерегламентованими відносинами у

сфері зайнятості, в тому числі нелегальна трудова міграція. Зни-

зилася роль оплати праці у стимулюванні зайнятості населення

(частка оплати праці у номінальному валовому внутрішньому

продукті становила 41,2%).

Поглиблювалися диспропорції між попитом і пропозицією

робочої сили.У 1997-1999 рp. було створено лише 226,8 тис. робо-

чих місць. Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну

посаду) незайнятого населення, зареєстрованого в службі зайня-

тості, збільшилося з 11 до 24 осіб.

Залишалася складною ситуація з надання додаткових гаран-

тій щодо працевлаштування працездатних громадян працездат-

ного віку, які потребують соціального захисту і нездатні конкуру-

вати на ринку праці (частка жінок у числі зареєстрованих

безробітних у 1999 р. становила 57,3%, питома вага молоді — 37,5%,

кількість працюючих інвалідів — лише 14% від загальної кіль-

кості у працездатному віці).

Зростав рівень безробіття, визначений за методологією Між-

народної організації праці (МОП) з урахуванням результатів

обстеження економічно активного населення (з 9% у 1997 р. до

11,9% у 1999 р.), та рівень зареєстрованого безробіття працездат-

ного населення працездатного віку (з 2,33% у 1997 р. до 4,3% у

1999 p.). Підвищеними темпами зростав рівень зареєстрованого

безробіття працездатного населення працездатного віку в сіль-

ській місцевості. За 1997-1999 рp. цей показник збільшився в

2,3 рази, а міського населення — в 1,8 рази. Збільшилася середня

тривалість зареєстрованого безробіття працездатного населення

працездатного віку (з 8,5 місяця у 1997 р. до 11,4 місяця у 1999 p.).

Збільшувалася кількість безробітних, які є членами однієї

сім'ї, особливо в монофункціональних містах. На кінець 2000 р. на

обліку в державній службі зайнятості перебувало майже 39 тис.

таких сімей.

У 2000 р. ситуація на ринку праці була позначена деякими

позитивними тенденціями: за даними щоквартальних вибіркових

обстежень населення з питань економічної активності за місцем

11 5-355

322 Страхування

їх проживання, тобто в домогосподарствах, кількість працівників,

зайнятих економічною діяльністю, збільшилася з 20,05 млн осіб в

середньому за 1999 р. до 20,42 млн в середньому за 2000 p.; кіль-

кість осіб, які перебували у вимушених неоплачуваних відпуст-

ках, зменшилася у 2000 р. на 21,4% порівняно з відповідним пері-

одом 1999 p.; темпи створення нових робочих місць і потреба

підприємств у працівниках для заміщення вільних робочих місць,

заявлена в державну службу зайнятості, збільшилися більше, ніж

на 30%; рівень зареєстрованого безробіття працездатного насе-

лення працездатного віку знизився з 4,22% на початок року до

3,68% на кінець 2000 р.

Кількість незайнятого населення, зареєстрованого в держав-

ній службі зайнятості, яке було охоплено заходами, пов'язаними з

проведенням активної політики зайнятості (2,7 млн осіб), збіль-

шилася протягом 1997-2000 рp. майже вдвічі. За цей період пра-

цевлаштовано 1,8 млн осіб. Кількість осіб, які проходили профе-

сійну підготовку, становила 422,3 тис. осіб. Активізовано роботу з

розширення обсягів громадських та сезонних робіт, в яких взяли

участь 550,5 тис. осіб.

За даними органів державної статистики, в січні 2002 р. у цен-

трах державної служби зайнятості на обліку стояло 1184,5 тис.

незайнятих громадян України

. Потреба підприємств у працівни-

ках тоді становила 104,9 тис. осіб. Тобто, на одну вакансію претен-

дувало десять потенційних працівників. Серед сільських жителів

на 1/3 більше безробітних, ніж серед міських. Реальна потреба на

фінансове обслуговування вітчизняного безробіття у 2001 р. ста-

новила 1391 млн грн. У бюджеті 2001р. окремим рядком було

передбачено всього 40 млн грн.

За даними Міністерства праці України в 2001 р. 787 тис. пра-

цівників перебували у вимушених відпустках і 1,4 млн працівни-

ків були зайняті неповний робочий день.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на

випадок безробіття — система прав, обов'язків і гарантій, яка

передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з

незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соці-

альних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового

державного соціального страхування України на випадок без-

робіття.

Ваулина О. Рынок труда: условная занятость при безусловной безработи-

це. // Зеркало недели. - 2002. - №9 (384). - С. 8.

11. Соціальне страхування 323

Страхування на випадок безробіття відбувається за принципами:

— надання державних гарантій реалізації застрахованими

особами своїх прав;

— обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх пра-

цюючих на умовах трудового договору (контракту) та на

інших підставах, передбачених законодавством про працю, а

також добровільності такого страхування особами, які забез-

печують себе роботою самостійно (члени творчих спілок,

творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також

громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності;

— цільового використання коштів страхування на випадок

безробіття;

— солідарності та субсидування;

— обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язко-

вого державного соціального страхування України на випа-

док безробіття витрат, пов'язаних із наданням матеріального

забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в

обсягах, передбачених чинним законодавством;

— паритетності в управлінні страхуванням на випадок безро-

біття держави, представників застрахованих осіб та робото-

давців;

— диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю

залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;

— надання на рівні, не нижчому за прожитковий мінімум.

визначений законом, допомоги по безробіттю та матеріаль-

ної допомоги у період професійної підготовки, перепідго-

товки та підвищення кваліфікації;

— законодавчого визначення умов і порядку проведення стра-

хування на випадок безробіття.

Законодавство про страхування на випадок безробіття склада-

ється з Основ законодавства України про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування, Закону України «Про загально-

обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безро-

біття», Закону України «Про зайнятість населення» та інших нор-

мативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері

страхування на випадок безробіття, а також міжнародних догово-

рів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною

Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на

обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визна-

чено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України

324 Страхування

про страхування на випадок безробіття, то застосовують норми

міжнародного договору. Нормативно-правові акти щодо загально-

обов'язкового державного соціального страхування на випадок

безробіття розробляють, реєструють і застосовують відповідно до

чинного законодавства України.

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які

працюють на умовах трудового договору (контракту), враховуючи

тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також

тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий

тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством

про працю. Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укла-

дання трудового договору, з цього ж дня починається сплата стра-

хових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розі-

рвання трудового договору. Роботодавець набуває статусу платника

страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного

соціального страхування України на випадок безробіття з дня

реєстрації. Особам, які підлягають страхуванню на випадок без-

робіття, видають свідоцтво про загальнообов'язкове державне

соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального

страхування. Порядок видачі та зразок свідоцтва про загально-

обов'язкове державне соціальне страхування затверджує Кабінет

Міністрів України.

Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:

— працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законо-

давства України виникло право на пенсію;

— іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працю-

ють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжна-

родними договорами України, згода на обов'язковість яких

надана Верховною Радою України.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та

соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпе-

чення та соціальні послуги мають також незастраховані особи —

військовослужбовці Збройних сил України, Прикордонних військ

України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших вій-

ськових формувань, утворених відповідно до законів України,

Служби безпеки України, органів внутрішніх справ України,

звільнені з військової служби у зв'язку зі скороченням кількості

або штату без права на пенсію, та особи, які вперше шукають

роботу, інші незастраховані особи у разі їхньої реєстрації у визна-

ченому порядку як безробітних.