Плиса В.Й. Страхування

Подождите немного. Документ загружается.

У разі, якщо кошти технічних резервів представлені правами

вимоги до перестраховиків-нерезидентів, рейтинг фінансової

надійності (стійкості) яких не нижчий за один з таких: «В+»

(A.M.Best), «Baa» (Moody's Investors Service), «BBB» (Standard &

Poor's) або «BBB» (Fitch Ratings), то не менше 50% від коштів тех-

нічних резервів повинні бути розміщені на території України.

В іншому разі кошти технічних резервів повинні бути розмі-

щені на території України в розмірі не менше 90% від загального

розміру технічних резервів.

Контрольні запитання

1. З якою метою страховики утворюють страхові резерви?

2. З якою метою формують резерв катастроф (catastrophe reserve)?

3. Яке призначення резерву коливань збитковості (equalization

reserve)?

4. Які математично-статистичні методи застосовують для розрахунку

резерву збитків, які виникли, але не заявлені?

5. Які методи застосовують для розрахунку резерву незароблених пре-

мій у разі прийняття рішення про формування резерву незароблених

премій?

276

11.

Соціальне

страхування

11.1. Поняття соціального страхування

11.2. Поняття, види та принципи загальнообов'язкового держав-

ного соціального страхування

11.3. Об'єкти та суб'єкти загальнообов'язкового державного

соціального страхування

11.4. Управління загальнообов'язковим державним соціальним

страхуванням

11.5. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного захво-

рювання, які спричинили втрату працездатності

11.6. Організаційно-економічний механізм функціонування

загальнообов'язкового державного соціального страхування

на випадок безробіття

11.7. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у

зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,

зумовленими народженням та похованням

11.1. Поняття соціального страхування

Проблеми раціоналізації соціального навантаження на еконо-

міку є актуальними для України. Сьогодні стоїть завдання побуду-

вати таку систему соціального захисту, яка могла б швидко і якісно

підняти рівень життя соціально незахищених груп населення і в

той же час не гальмувати розвиток економіки. Вирішити це

завдання можна тільки шляхом формування гнучких, адаптова-

них до нових економічних умов систем управління соціальними

ризиками, які рівняються на найкращі світові досягнення та зва-

жають на національні особливості.

Питання розвитку соціального страхування зводиться до

пошуку шляхів досягнення балансу між економічною і соціаль-

ною складовими розвитку суспільства, які дозволили б уникнути

конфронтації між ними та попередити перетворення соціального

захисту населення з механізму управління соціальними ризиками

в «баласт», який є перепоною економічного зростання.

Класично виділяють три механізми управління соціальним

ризиком:

11. Соціальне страхування

— поглинання ризику (пряма фінансова компенсація наслід-

ків соціальних ризиків залежно від розмірів соціальних

гарантій);

— розподіл ризику (страхування, яке забезпечує компенсацію

ризику пропорційно участі особи у формуванні засобів соці-

ального захисту);

— попередження ризику (зниження або уникнення дії ризику

за рахунок збереження і підтримання досягнутого трудового

доходу).

Методи соціального захисту розрізняють також за ступенем

захисту, який вони забезпечують населенню. Як правило, держава

надає мінімальні гарантії, колективна взаємодопомога забезпечує

рівень життя, який відповідає соціально-трудовому статусу особи,

а індивідуальний захист підтримує досягнутий рівень добробуту і

навіть забезпечує його зростання. Загальна закономірність така,

що ступінь захисту прямопропорційний ступеню індивідуальної

фінансової участі і оберненопропорційний рівню перерозподілу

доходів.

У залежності від методів виділяють різноманітні моделі соці-

ального захисту, серед яких домінує соціальне страхування.

Страхування — невід'ємна частина життя сучасного суспіль-

ства. Це система захисту майнових інтересів особи від ризиків,

наслідків випадкових, непередбачених подій, які несуть у собі

загрозу нестабільності, а іноді й існуванню людей та підприємств.

Соціальне страхування ґрунтується на принципі колективної

солідарності та створення громадських страхових фондів за раху-

нок зборів обов'язкових страхових внесків, воно призначене для

того, щоб забезпечити мінімум соціального захисту особам, які

досягнули пенсійного віку, потребують медичної допомоги, інвалі-

дам, безробітним. Система соціального страхування в Україні

реформується у зв'язку з переходом до ринкових форм господа-

рювання.

Інститут соціального страхування виник як результат взаємо-

дії двох принципів соціально-економічного управління ризико-

вими подіями: соціального регулювання економіки та страху-

вання. У межах першого визначали основні орієнтири розвитку

суспільства, а в межах другого формувався механізм фінансового

забезпечення досягнення соціальних цілей.

Перші форми соціального страхування виникли в середині

XIX ст. в Європі. Зумовлені виникненням та швидким розвитком

278 Страхування

професійних спілок, вони мали характер взаємного страхування в

межах трудових колективів.

Датою народження сучасного соціального страхування вважа-

ють 1881 рік, коли в результаті «Королівського послання» Рейх-

стагу (німецький парламент того часу) було створено схеми стра-

хування робітників, які містили три різних типи захисту: від

захворювань й ушкоджень, від повної непрацездатності та проти

погіршення матеріального становища в старості. Соціальне стра-

хування мало вирішальне значення для розвитку приватного

страхування, бо держава повинна піклуватися лише про тих хто

потребуєїї захисту. Обов'язкове державне соціальне страхування

захищало тільки невелику групу людей. Право захищати іншу

частину населення надали приватним страховим організаціям. З

часом перелік осіб, які отримували державну соціальну допомогу,

збільшувався. Зростання фінансових можливостей держави зумо-

вило розширення обсягів страхової відповідальності й підви-

щення розмірів допомоги, пенсій та інших виплат.

Сучасні держави активно використовують соціальне страху-

вання для захисту населення на випадок захворювання, зниження

працездатності, смерті годувальника, допомоги багатодітним сім'ям

тощо. Принцип, згідно з яким держава в рамках соціального страху-

вання піклується про тих, хто потребує захисту, діє всюди і сьогодні.

Питома вага соціального страхування у внутрішньому про-

дукті розвинутих країн набагато перевищує питому вагу комер-

ційного (недержавного) страхування (табл. 1).

Таблиця 1

Питома вага соціального та комерційного (недержавного)

страхування у внутрішньому продукті розвинутих країн

Європи,% (за даними INSEE, Франція)

Країна

Великобританія

Німеччина

Італія

Франція

Соціальне страхування

20,6

26,9

23,6

28,0

Комерційне страхування

9,9

5,6

2,6

5,9

Предметом соціального страхування є основні соціальні

ризики, які загрожують відтворенню населення: тимчасова непра-

цездатність у результаті хвороби, ушкодження здоров'я, вагітності

Зернов А.А., Зубец Α.Н. Системные исследования страхового регулирова-

ния. — Μ.: Издательский Дом «Страховое ревю», 1997. — С. 26.

11. Соціальне страхування

279

та пологів, догляду за членом сім'ї; постійна непрацездатність у

результаті інвалідності та старості; втрата трудового доходу у

зв'язку з неможливістю працевлаштування; втрата доходів сім'ї у

випадку смерті годувальника; виникнення непередбачуваних

витрат у випадку оплати медичних послуг, народження і вихо-

вання дитини, оплати ритуальних послуг та поховання.

Об'єкт соціального страхування — майнові інтереси грома-

дян, пов'язані з компенсацією втрати трудового доходу або опла-

тою видатків, які раптово виникли внаслідок настання соціальних

ризиків.

Як соціально-економічна категорія, соціальне страхування —

це система відносин з розподілу і перерозподілу національного

доходу, які полягають у формуванні зі страхових внесків, сплачу-

ваних працюючими громадянами та роботодавцями, державних

дотацій спеціальних страхових фондів, кошти яких використову-

ють для утримання осіб, які не беруть участі у суспільній праці.

Соціальне страхування — найважливіший елемент державної

соціальної політики у сфері управління ризиками відтворення

населення і виконує функції соціального захисту, забезпечення

фінансування соціальної допомоги, регулювання доходів та рівня

життя різних груп населення, попередження та профілактики

наслідків настання соціальних ризиків.

Організаційні принципи соціального страхування визнача-

ються національними, історичними, та політичними традиціями

суспільства. Організаційні режими соціального страхування

зображено на рис. 11.1.

СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

Державне

Колективне

Асоційоване

з державним

бюджетом

Позабюджетні

страхові

фонди

Державні

страхові

організації

Організації

взаємного

страхування

та приватні

компанії

Залежне

Частково залежне

Автономне

Рис. 11.1. Основні режими соціального страхування

280 Страхування

Для кожного режиму соціального страхування характерні свої

організаційні структури. Основні відмінності організаційних

структур національних систем соціального страхування поляга-

ють у виборі страховиків, тобто тих установ, які здійснюють функ-

ції збирання, акумуляції та витрачання коштів. Класичним при-

кладом інфраструктури основних режимів соціального

страхування є національний страховий фонд Великобританії і

каси взаємного страхування в Німеччині. Окрім централізованої і

децентралізованої структур соціального страхування функціону-

ють змішані моделі, в яких і ті, й інші форми мають приблизно

рівне значення (Японія, Франція, Швейцарія).

Функціональну структуру соціального страхування оцінюють

за структурою страхових виплат і страхових внесків. Структура

страхових виплат характеризує реальний рівень відшкодування

ризиків як за рахунок страхування, так і за рахунок державної

бюджетної участі у компенсації соціального збитку. У світовій сис-

темі соціального страхування структура виплат по країнах одна-

ково регламентована в країнах ЄС, левову частку виплат якої ста-

новлять пенсії — 54,8%

. Національні показники різняться в

межах 6-7%.

Соціальне страхування можна проводити в двох формах: дер-

жавній і колективній. Державне соціальне страхування обов'яз-

кове, а колективне може бути і обов'язковим, і добровільним. За

ступенем охоплення населення соціальне страхування буває

загальним або для окремих соціальних груп населення.

11.2. Поняття, види та принципи загальнообов'язкового

державного соціального страхування

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — це

система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соці-

ального захисту й охоплює матеріальне забезпечення громадян у

разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездат-

ності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обста-

вин, а також у старості та в інших випадках, передбачених зако-

ном, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати

Янина СЮ. Социальное страхование в системе социальной защиты насе-

ления: организация и финансовый механизм. Автореферат диссертации

на соискание ученой степени доктора экономических наук. Специальность

08.00.10 — Финансы, денежное обращение и кредит. — Санкт-Петербург,

2001. - С. 15.

11. Соціальне страхування

281

страхових внесків власником або уповноваженим ним органом

(далі — роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших

джерел, передбачених законом.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування грома-

дян України виконується за принципами:

— законодавчого визначення умов і порядку проведення

загальнообов'язкового державного соціального страху-

вання;

— обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах

трудового договору (контракту) та інших підставах, перед-

бачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечу-

ють себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі

працівники, які не є членами творчих спілок), громадян —

суб'єктів підприємницької діяльності;

— надання права отримання виплат за загальнообов'язковим

державним соціальним страхуванням особам, зайнятим під-

приємницькою, творчою діяльністю тощо;

— обов'язковості фінансування страховими фондами (устано-

вами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забез-

печення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених зако-

нами з окремих видів загальнообов'язкового соціального

страхування;

— солідарності та субсидування;

— державних гарантій реалізації застрахованими громадя-

нами своїх прав;

— забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий міні-

мум, визначений законом, шляхом надання пенсій, інших

видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джере-

лом існування;

— цільового використання коштів загальнообов'язкового дер-

жавного соціального страхування;

— паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'яз-

кового державного соціального страхування в управлінні

ним.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'яз-

кового державного соціального страхування:

— пенсійне страхування;

— страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

та витратами, зумовленими народженням та похованням;

— медичне страхування;

282 Страхування

— страхування від нещасного випадку на виробництві та про-

фесійного захворювання, які спричинили втрату працездат-

ності;

— страхування на випадок безробіття;

— інші види страхування, передбачені законами України.

Відносини, що виникають за видами загальнообов'язкового

державного соціального страхування, регулюються окремими

законами, прийнятими відповідно до «Основ законодавства

України про загальнообов'язкове державне соціальне страху-

вання»*, які відповідно до Конституції України визначають прин-

ципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загаль-

нообов'язкового державного соціального страхування громадян в

Україні.

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуван-

ням, відповідно до «Основ законодавства України про загальноо-

бов'язкове державне соціальне страхування», надають такі види

соціальних послуг та матеріального забезпечення:

1) пенсійне страхування:

— пенсії за віком, за інвалідністю внаслідок загального захво-

рювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою,

інвалідності з дитинства);

— пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

— медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

— допомога на поховання пенсіонерів;

2) медичне страхування:

— діагностика та амбулаторне лікування;

— стаціонарне лікування;

— надання готових лікарських засобів та виробів медичного

призначення;

— профілактичні та освітні заходи;

— забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особ-

ливо важкі операції або мають хронічні захворювання.

Обсяг послуг, що надається за рахунок коштів обов'язкового

медичного страхування, визначається базовою та територіаль-

ними програмами обов'язкового медичного страхування, які

затверджують у порядку, встановленому законодавством;

Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне со-

ціальне страхування, відповідно до Конституції України, визначають

принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загально-

обов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

11. Соціальне страхування

283

3) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

та витратами, зумовленими народженням та похованням:

— допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи

догляд за хворою дитиною);

— допомога по вагітності та пологах;

— допомога при народженні дитини та по догляду за нею;

— допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безро-

бітних та осіб, які померли від нещасного випадку на вироб-

ництві);

— забезпечення оздоровчих заходів;

4) страхування від нещасного випадку на виробництві та профе-

сійного захворювання:

— профілактичні заходи щодо запобігання нещасних випадків

на виробництві та професійних захворювань;

— відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

— допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок нещас-

ного випадку на виробництві або професійного захворю-

вання;

— відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом

чи іншим ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконан-

ням своїх трудових обов'язків;

— пенсія за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на

виробництві або професійного захворювання;

— пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер уна-

слідок нещасного випадку на виробництві або професійного

захворювання;

— допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещас-

ного випадку на виробництві або професійного захворю-

вання;

5) страхування від безробіття:

— допомога по безробіттю;

— відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготов-

кою або перепідготовкою та профорієнтацією;

— матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї;

— дотація роботодавцю для створення робочих місць;

— допомога на поховання безробітного.

До страхових випадків, з настанням яких надаються матері-

альне забезпечення та соціальні послуги, належать:

— тимчасова непрацездатність;

— вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною;

284 Страхування

— інвалідність;

— хвороба;

— досягнення пенсійного віку;

— смерть годувальника;

— безробіття;

— соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов'язані з

певними обставинами;

— нещасний випадок на виробництві;

— професійне захворювання.

Характеристика страхових випадків, умови надання соціаль-

них послуг, їхні види та розміри матеріального забезпечення за

загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням

визначаються законами України з окремих видів загальнообов'яз-

кового державного соціального страхування, іншими нормативно-

правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового

державного соціального страхування.

Страховики у своїй діяльності співпрацюють у проведенні

заходів, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та

соціальних послуг, і мають право спільно в кожному конкретному

випадку приймати рішення щодо того, хто з них братиме участь у

фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної

допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник

спір щодо понесених витрат, то виплату проводить страховик, до

якого звернулася застрахована особа. Неналежний страховик має

право звернутися до належного страховика щодо відшкодування

понесених ним витрат.

Виплати та надання соціальних послуг, на які має право застра-

хована особа за загальнообов'язковим державним соціальним

страхуванням, можна припинити:

а) якщо виплати призначено на підставі документів, що міс-

тять неправдиві відомості;

б) якщо страховий випадок стався внаслідок дій особи, за які

передбачається кримінальна відповідальність;

в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії

особи;

г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'яз-

ків щодо загальнообов'язкового державного соціального

страхування;

ґ) в інших випадках, передбачених законами.