Остапчук М.В., Рибак А.І. Системи технологій (за видами діяльності)

Подождите немного. Документ загружается.

Очищення від домішок та готування зерна до помелу здійснюють в

підготовчому відділені млина. При очищенні відокремлюють домішки та

деяку частину оболонок. Після очищення зерно підлягає гідротермічній

обробці, тобто зволоженню, нагріваншо та частково сушінню. Після такого

процесу ендосперм повинен бути достатньо крихким, а оболонки —

пластичними.

Підготовлене таким чином зерно надходить до розмельного відділення, де

його поверхню спочатку зволожують, тобто додають до 0,5% води, що

робить оболонки ще більш пластичними.

Для утворення крупок призначені дертьові (драні) системи на вальцьових

верстатах; на відстані (0,5...1,5) мм між вальцями зерно подрібнюється

декілька разів. Після кожного подрібнення крупки сбртують на розсівах.

Кожну пару "вальцьовий верстат-розсів" називають системою. Для

одержання крупок використовують (4... 10) таких систем в залежності від

виду помелу.

Збагачування крупок, тобто відокремлення добротних крупок від жовтих

(крупок з оболонками) здійснюється частково на розсівах, круповійках та так

званих шліфовочних системах. Шліфовальні системи "вальцьовий верстат-

розсів" відрізняються від дертьових меншими міжвальцьовими зазорами та

відповідними розмірами решіт на розсівах.

Розмел крупок здійснюють на розмельних системах, в яких

використовуються вальці з гладкою шліфованою поверхнею та сита,

відповідні до розмірів частинок борошна.

Сортування та збагачування крупок здійснюється в результаті взаємодії

рухомого на ситах продукту під дією зворотно-поступального руху ситового

корпусу та вихідної течії повітря. Повітря відсмоктується із ситового

простору, пронизує всі три яруси сит і

698

надходить до аспіраційної мережі. Продукт (суміш крупок), який підлягає

сортуванню та збагаченню, направляють до кожної половини машини

окремими потоками. Потім крупки надходять до приймальної коробки і за

допомогою клапанів рівномірно розподіляються по ширині сит та

направляються на сита верхніх ярусів. При збільшенні розпушування шару

продукту повітрям частинки з більшою густиною переміщуються до

нижнього шару, ближчого до поверхні сита, а частинки з меншою густиною

(жовті) та найбільш шорсткі — до верхнього шару. Таким чином

здійснюється сортування та збагачення продукту. Стінки та заслінки

виконані з оргскла, тобто прозорими, що дозволяє спостерігати процес

сортування та збагачення на верхньому ярусі сит.

Вимел висівок здійснюють на бичових та щіткових машинах, в яких

відокремлення частинок ендосперму від висівок залежить від зазору між

щітками (бичами) та ситовою поверхнею.

Формування сортів борошна здійснюють дозуванням окремих потоків на всіх

етапах утворення борошна за зольністю (ВС — 0,5%, І

— 0,75%, ІІ

—

1,25%). Контроль борошна, яке утворюється на різних етапах розмельного

відділення, здійснюють на розсівах за сортами. Вибій (фасування в мішки) та

фасування в мілкі пакети здійснюється в окремому вибійному відділенні.

При визначенні схеми помелу та режимів окремих технологічних операцій

керуються Правилами організації та ведення технологічного процесу на

млинах, який є основним документом при розробці конкретної організації

процесу помелу зерна. Крім того треба зважати на те, що властивості зерна

формуються в залежності від багатьох різнорідних факторів як в процесі

дозрівання зерна у полі, так і при наступному зберіганні та обробці (сушіння,

очищення, тощо).

Підготовка пшениці до помелу. Технологічні схеми підготовки пшениці до

помелу визначають в залежності від структурно-механічних властивостей

зерна (в першу чергу від скловидності), якості та асортименту виробляємого

борошна.

При виробці оббійного борошна схему підготовки будують на тих же

принципах, що й схему підготовки жита, тобто включають (крім

попереднього очищення в елеваторі) очищення від домішок в зерноочисному

відділенні та поверхні зерна на лущильних машинах.

При виробці хлібопекарського борошна одного або декількох сортів схема

підготовки більш розвинена. Вона включає:

- попереднє очищення зерна від домішок (в сепараторах та

699

магнітних апаратах) на елеваторі та в зерноочисному відділенні млина;

- очищення зерна від домішок та його поверхні в оббійних та щіткових

машинах;

- миття та гідротермічну обробку зерна;

- повторне очищення поверхні зерна та недовгочасне відво-ложення перед

розмелом.

Зерно до розмелу готують послідовно або паралельно. В першому випадку

такий засіб використовують для млинів невеликої потужності, приблизно до

(200...220) т на добу. Спочатку проводять підготовку м'якої пшениці першої

групи скловидності, а потім другої або третьої групи. Змішують зерно після

відволоження.

При паралельному засобі м'яку високоскловидну та низькос-кловидну

пшеницю готують окремо в двох секціях, а змішують партії в необхідній

пропорції після відволоження або перед 1-ю дертьовою системою. Цей засіб

використовують на млинах середньої потужності (250...300) т/добу.

Підготовку озимої (IV тип) та ярової (І і III типів) пшениці також

рекомендують проводити роздільно.

При паралельній підготовці зерна на окремих технологічних лініях можна

досягти не тільки кращого технологічного ефекту роботи машин (підбором

сит в сепараторах та розмірів чарунок в трієрах), але і використати кращі

режими гідротермічної обробки (режими зволоження та пропарювання) в

залежності від природних особливостей зерна.

Роздільна підготовка зерна забезпечує більш високі показники роботи

мукомельного заводу за виходом та якістю борошна і питомим витратам

енергії. Хлібопекарські властивості борошна, що одержано прироздільній

підготовці пшениці, також відрізняються кращими показниками.

Роздільна підготовка зерна до розмелу можлива тільки при умовах суворого

додержання правил розміщення та зберігання пшениці за показниками його

технологічних властивостей.

При підготовці твердої пшениці до розмелу в макаронне борошно особливу

увагу придають очищенню від насіння сміттєвих рослин, чорних та

потемнілих зерен та інших домішок, оскільки при попаданні їх в борошно

різко погіршується зовнішній вигляд макаронних виробів. Для очищення

зерна рекомендують застосовувати мийні та щіткові машини, оскільки в

оббивних машинах з абразивним циліндром зернини розрушуються.

700

Питльоване борошно виробляють в результаті зменшення виходу борошна

вищого сорту до 10%. Ману крупу (добротні крупки) відбирають при

сортових помелах пшениці до 2% за рахунок зменшення виходу борошна

більш високого сорту, який одержують при помелі.

Поряд з оцінкою сортів борошна за зольністю та крупнотою широко

використовують оцінку якості борошна за білизною. В табл. 18.1 наведено

тимчасові норми білизни (в умовних одиницях шкали приладу) пшеничного

борошна за фотоелектричним приладом ФПМ-1.

Таблиця 18.1

Норми білизни пшеничного хлібопекарського борошна

Колір борошна

Сорт борошна та показання прибору

вищий перший другий

Білий та сірув атий 20 37 68

Кремовий 22 40 70

Жовтий 27 45 75

Формування сортів борошна здійснюють дозуванням потоків на всіх етапах

утворення борошна за зольністю (В.с-0,5%, І

— 0,75%, II

— 1,25%).

Контроль борошна, яке утворюється на різних етапах розмельного

відділення, здійснюють на розсівах за сортами. Вибій (фасування в мішки) та

фасування в мілкі пакети здійснюється на окремій вибійній дільниці.

При переробці зерна пшениці в борошно утворюється значна кількість

відходів. їх класифікують за наявністю в них зерна: 1-ша категорія — вміст

зерна (30...50)% — вміст — (10...30)% та пил оббивальних машин (білий) і 2-

га категорія — вміст зерна (2... 10)% та пил сірий. До 3-ї категорії відносять

відходи із вмістом зерна не більше 2%, пил аспіраційний та оббивний (чор-

ний). Відходи 1-ї і 2-ї категорії використовують для корму, відходи 3-ї

категорії для кормів не придатні. Кількість та якість відходів підлягають

обов'язковому контролю.

Узагальнену мету борошномельного виробництва можна сформулювати як

одержання максимального прибутку за рахунок підвищення виходу готової

продукції в основному вищих сортів при обмеженнях за потужністю — в

межах припустимих

701

Рис. 18.2. Структурна схема млина як об'єкта керування

702

Вальцьовий

верстат

Жорновий

посад

Дисковий

подрібнювач

Молоткова

дробарка

Бичова

машина

Плющильний

верстат

Вид дії робочих органів машни на подріб нюючий продукт

Стиснення,

зсув і зріз

Стиснення

і зсув

Удар Удар і

стирання

Стирання і

удар

Стиснення

Рис. 18.13. Класифікація подрібнюючих машин

703

навантажень на устаткування, та за якістю — не нижче передбачених

відповідними регламентами.

На рис. 18.2 зображено технологічну схему виготовлення борошна, як об'єкта

керування, а класифікацію подрібнюючих машин для зерна на рис. 18.3.

Автоматизоване керування на нижньому рівні здійснюється такими

системами:

- дистанційне автоматизоване керування поточно-транспортним та

технологічним устаткуванням елеватора (електроприводом);

- автоматична стабілізація режимів сушарок;

- автоматична стабілізація вологості зерна після зволоження;

- автоматична стабілізація співвідношення витрат "зерно-во-да" при

дозволоженні зерна;

- автоматична стабілізація витрат зерна на першій дертьовій системі;

- автоматичне керування формуванням партій помельної суміші;

- автоматична стабілізація білизни борошна І та II сортів, а також контроль

білизни борошна вищого сорту.

Класифікація методів подрібнення зерна і основні види деформації, що

відбуваються при подрібненні представлені на рис. 18.3.

Контрольні запитання до 18—їглави

1. Якість зерна, що призначене для виготовлення борошна.

2. Асортимент та показники якості борошна з пшениці та жита.

3. Загальна характеристика млинів та виробництва борошна в Україні.

4. Технологічна схема виробництва борошна.

5. Основні технологічні операції виробництва борошна.

6. Як здійснюється миття зерна в мийній машині?

7. Як подрібнюють зернові продукти на вальцьових верстатах?

8. Сортування продуктів розмелу зерна в розсівах.

9. Принцип сортування (відокремлення) добротних (білих) крупок від

жовтих.

10. Контроль та керування виробництвом борошна.

11. Принцип роботи каменевідокремлюючих машин.

12. Устрій та призначення помельної машини.

13. Принцип дії та призначення оббивної машини.

14. Класифікація методів подрібненя зерна і основні види деформації, що

відбуваються при подрібнені.

704

Розділ 19. Технологія крупів

19.1. Асортимент крупів та сировина для їх виробництва

Основною метою круп'яного виробництва є відокремлення ядер круп'яних

культур від оболонок. Асортимент крупів та сировини для їх виробництва

наведено в табл.7.1. Круп'яні культури (сировина) поділяють на два класи:

культури з міцним зв'язком оболонки та ядра (рис, ячмінь, кукурудза,

пшениця) та зі слабким зв'язком (гречка, просо, овес). В кожнім класі теж

мають місце значні зміни, які приводять до різноманітності технологічних за-

собів переробки зерна круп'яних культур. Наприклад, гречка, просо, овес та

рис відносяться до круп'яних культур у яких плівки з ядром не з'єднані. У

гречці всі три пелюстки плодової оболонки вільно охоплюють ядро і з'єднані

з ним тільки в одній точці. У просі квіткові плівки також вільно охоплюють

ядро і з'єднані тільки по одній лінії — рубчики. У вівсі квіткові плівки хоча і

щільно обхоплюють ядро, але з ним не зрощені. Різні форми та міцність

зв'язків оболонок з ядром накладають особливості на технологічні процеси

переробки зерна в крупу для кожного з перелічених видів сировини.

Наприклад, гречку та просо лущать на вальцедекових станках сколюванням

та розмиканням плівок, а овес — на лущильних поставах та оббійних

(бичових) машинах взаємним тертям та використаням руйнівного удару.

Для круп'яних культур з міцним зв'язком оболонок з ядрами (ячмінь,

пшениця, горох, кукурудза) для лущення використовують машини з

інтенсивним зтиранням (лущильно-шліфувальні) або машини багатократного

удару (оббивні). Рис також лущать на сушильних поставах.

Зерно гречки має тригранну форму (тетраедр) та складається із темнуватої

оболонки і ядра, яке в свою чергу, складається з сім'яної оболонки,

алейронового шару, ендосперму та зародку. Плівчастість гречки —

(18. ..26)%. Основною метою переробки зерна гречки є одержання

найбільшої кількості крупи — ядриці, тобто цілих ядер гречки, звільнених

від плодових оболонок та неколо-тих ядер (які не проходять через отвори

решіт 1,6

20

мм). Для виробництва гречаної крупи треба мати ціле здорове

зерно гречки, яке містить не більше 3% сміттєвих домішок та не більше 3%

зернових з вологістю не більше 14,5%. Місткість ядра не менше 71%.

Характерними домішками гречки є татарська гречка (кир-лик),

недорозвинене зерно (рудяк), дика редька та степовий горо-

705

шок. Для технологи крупів важливими ознаками є форма та крупність зерна,

кількість та якість ядра. Базисною вважають гречку з місткістю ядра 75% і

лушпиння — 22%. Нормативний вихід крупів із пропареного зерна складає

67%, (ядриця 1-го сорту — 59%, 2-го — 3% і проділку — 5%).

Зерно проса має кульовидну, овальну або овально-подовжену форму. В

нижній частині ядра знаходиться зародок. Маса плівок складає (16...22)%,

плодові та сім'яні оболонки — (7...8)%, зародок — (3...4)% та ендосперм —

(68...75)% від загальної маси зерна. Плівчастість проса — (16...25)%.

Основним продуктом переробки проса є пшоно шліфоване — ядро проса,

повністю відокремлене від квіткових плівок та частково від плодових,

сім'яних оболонок та зародку. Продукт одержують додатковою обробкою

ядра — пшона-дранця в шліфувальних машинах. Із чотирьох типів проса

найбільш цінним в технології вважають біле та кремове, які відрізняються

плівкою та шаровидною формою зерна. Найкращим для виробництва

вважають просо-крупне (схід із сита 1,8

20

мм більше 80%) і вирівняне за

розмірами.

Характерними та важковідокремлюваними домішками, близькими за

розмірами та аеродинамічними властивостями до проса, є чорнушка,

тисячаголовник, щетинник та в'юнок. Краще всього переробляти просо, яке

піддавали сушінню, вологістю (13,5... 14,5)%. Нормативний вихід крупів

складає 65% (вищий сорт — 5%, перший — 58%, другий — 2%). Базисним за

якістю вважають просо з міскістю чистого ядра 76% відносно маси зерна, з

домішками та лушпинням — 18%.

Зерно вівса відрізняється значною кількістю плівок. Для переробки в крупу

використовують овес круп'яний 1 типу білий добірний та 2 типу — жовтий

добірний. Вологість вівса не повинна перевершувати 15,5%.

Для підприємств, які не мають сушарок — не більше 13,5%. Місткість мілких

домішок (прохід через сито 1,8

20

мм) — не більше 5%, сміттєвих домішок-

не більше 2,5%, місткість ядра — не меньше 62% від загальної маси разом із

сміттєвими та зерновими домішками. Найбільш важливими технологічними

ознаками вівса є наявність добре виконаного округлого ядра з мінімальною

місткістю плівок. Після очищення місткість домішок в зерні не повинна

перевищувати 0,3%, т.ч. куколю — не більше 0,1%.

Базисним вважають овес з місткістю чистого ядра в сході з решіт із отворами

1,8

20

мм — 65% до маси зерна разом з доміш-

706

Таблиця 19.1.

Асортимент продукції круп 'яних заводів

Сировина Найменування та

асортимент крупів та

борошна

Номера і сорти

Рис эис шліфований Рис

полірований Ряс

подрібнений шліфованй

В.с., І с., II с.

B.c., І с., IIс. На сорти

не ділиться

Гречка Ядриця Проділ Ядриця

швидкорозварюєма Проділ

швидкорозварюємий

I c., II c.

ііа сорти не ділиться

І с., II с., III с.

Яа сорти не ділиться

Просо Пшоно шліфоване В.с., І с., II с., III с.

Овес Крупа вівсяна неподрібнена

Крупа вівсяна плющена

Вівсяні пластівці Толокно

B.c., I с.

Геркулес, пластівці

На сорти не ділиться

Ячмінь Крупа перлова Крупа

ячньова

№ 1,2,3,4,5

№ 1,2,3

Горох Горох цілий Горох колотий І с., II с.

І с., II с.

Кукурудза Крупа шліфована Крупа

крупна для пластівців Крупа

мілка для паличок Борошно

№ 1,2,3,4,5

на сорти і номери не

ділиться на сорти і

номери не ділиться на

сорти не ділиться

Пшениця

тверда

Полтавська Артек Крупи

підвищеної поживної

цінності: Ювілейна,

Здоров'я, Спортивна,

№ 1,2,3,4

на сорти і номери не

Піонерська, Сильна,

Південна, Флотська,

Союзна, т.і.

ділиться

707

калік, лушпиння – 27%, мілкого зерна (прохід через решето 1,8...2,0 мм) —

5%. Нормативний вихід вівсяної крупи складає 45% (крупа неподрібнена

вищого та першого сорту, крупа плющена вищого та першого сорту,

пластівці та толокно). Вологість крупів не повинна перевищувати 12,5% для

тривалого зберігання та не більше 14% для поточного споживання. Для

збільшення виходу, покращення якості крупів при переробці гречки, проса та

вівса використовують гідротермічну обробку. Крупа — цінний харчовий

продукт, що містить корисні речовини, які характеризуються високою

засвоюваємістю і високими поживними властивостями.

Круп'яні заводи України в залежності від способу виробництва виробляють

різноманітний асортимент круп'яної продукції, яку можна поділити на п'ять

груп:

1. Крупи неподрібнені — рис (шліфований, полірований), пшоно, ядриця

гречана, вівсяна неподрібнена, горох цілий, що одержані лущенням та

подальшою обробкою лущеного зерна (ядра).

2. Крупи подрібнені шліфовані — перлова (з ячменю), Полтавська і Артек (з

пшениці), кукурудзяна шлифована. їх одержують відокремленням оболонок і

зародку, подрібленням ядра і подальшим шліфуванням, поліруванням і

сортуванням по розмірам (від 0,56 до 3,5 мм) на п'ять номерів.

3. Крупи подрібнені — ячнева (з ячменю), з вівса, кукурудзяна, які

одержують подрібненням чистого ядра і сортуванням за розмірами (від 0,56

до 3,5 мм) на три номери.

4. Пластівці — продукт подальшої переробки крупи. З ядра чи крупи

одержують також "повітряний рис", "повітряну кукурудзу" та ін.

5. Крупи підвищениої поживної цінності, які одержують на основі суміші

(2...3) видів розмеленої крупи з введенням збагачувачів тваринного чи

рослинного походження.

Крупу, яку вироблено із більшості круп'яних культур, в залежності від якості

поділяють на сорти: вищий, перший чи другий. Основні види, сорти, номера

круп, їх вихід із зерна базисних кондицій регламентовані Правилами

організації і ведення технологічного процесу на круп'яних підприємствах.

708

19.2. Хімічний склад крупів та норми виходу продукції

При переробці рису та проса вихід крупів складає по 65%, гречки — 67%,

вівса — (44...45)%, ячменю — 40%, перлової та яч-невої крупи — 62%,

гороху цілого і колотого — 73%, кукурудзяної крупи — 40%, крупи

Полтавської та Артек — 63%. Встановлено також норми відходів і побічних

продуктів.

Якість крупів оцінюють за смаком, запахом, вологістю, вирівненістю крупи

за розміром, вмістом доброякісного ядра та різних домішок. Для окремих

видів крупів (кукурудзяних, вівсяних, пластівців) додатково визначають

зольність, вміст зародку в першій та кислотність — у другій. По кожному

виду крупи нормують припустимий вміст нелущених зерен. Наприклад, в

гречаній ядриці першого сорту стандартом передбачено вміст доброякісного

ядра 99,2%. У пшоні шліфованому до домішок відносять: пошкоджені ядра,

сміттєві домішки (мінеральні, органичні, насіння сміттєвих рослин та інші),

биті ядра, тощо.

Якість крупів оцінюють також за їх хімічним складом, технологічними і

поживними властивостями. Хімічний склад визначає кількість крохмалю і

білка, вміст жиру і клітковини. В крупі високої калорійності повинен бути

більший вміст вуглеводів.

Особливою поживністю відмічається гречана крупа. Вона містить і

найбільшу кількість вітамінів групи В, в ній багато кальцію, фосфору, заліза.

Хімічний склад рисової крупи характерний високим вмістом вуглеводів

(близько 80%) при мінімальній кількості клітковини, що визначає її велику

засвоюваність. Менш поживна крупа із кукурудзи і ячменю. Кулінарні якості

крупів визначають колір, смак, структура звареної каші, протяжність варіння

крупи, коефіцієнт розварювання. Норми якості крупи викладено в

стандартах.

При виробництві крупів одержують також значну кількість побічних

продуктів і відходів (мучка, січка, дріблянка і лушпиння), більшість яких

використовують в якості компонентів для виробництва комбікормів.

Мучку, січку і дріблянку, які складаються в основному із подрібнених частин

ендосперма, відносять до побічних продуктів. Лушпиння складається із

зовнішніх оболонок (квіткові у більшості круп'яних культур зерна, плодові у

гречки і насінні гороху), відокремлених в процесі лущення зерна. Вони

містять, звичайно, невелику кількість мучнистих частинок ендосперму.

Лушпиння вико-

709

ристовують для одержання кормових дріжджів, деяких хімічних речовин,

тощо. Частка ячмінного, вівсяного і горохового лушпиння в залежності від

виду переробляємого зерна коливається в границях (6...26)%. Кількість мучки

значна і складає (13...40)%.

Гречана крупа містить (13...15)% білку, (70...71)% крохмалю, (2...2,5)%

сахарози, (2,5...30)% жиру, (1,1... 1,3)% клітковини, 2,2% зольних елементів, а

також багато корисних для організму мінеральних солей заліза, кальцію і

фосфору, органічних кислот — лимонної, щавелевої, яблучної. Ці

особливості хімічного складу обумовлюють високі смакові, споживні та

дієтичні властивості гречаної крупи. Жири гречаної крупи мають високу

стійкість до окислення, що обумовлює довгочасність зберігання гречаної

крупи.

Пшоно містить (12...13)% білку, 81% крохмалю, (3...4)% жиру, цукору 0,15%

і клітковину 1,1%, а також мінеральні солі калію, натрію, кальцію, магнію,

фосфору і органічні речовини та вітаміни.

Ядро містить білка — 15%, мілози — 24%, вуглеводів — 66%, жиру — 8%,

клітковини — 1,5%.

Рис містить 7% білка, 78% крохмалю, а також фруктозу, глюкозу, сахарозу і

жири. Велика кількість натрію (6 мг) і калію (103 мг) сприяє виведенню води

і кінцевих продуктів обміну через нирки. Рис містить також 12 незамінних

амінокислот.

На основі аналізу технологічного процесу переробки зерна круп'яних культур

установлено, що на вихід та якість готової продукції велике значення має

процес відокремлення зерна круп'яних культур від засмічувачів. Тобто,

зменшення місткості всіх видів засмічувачів в зерні (Сп, Зп, Ос, Кс)

приводить до підвищення масової долі ядра SL, або місткості того

компоненту, з якого можуть бути одержані крупи.

Найбільший вплив на вихід та якість (доля вищих сортів) готової продукції

має воднотеплова обробка зерна.

Вихід готової продукції завжди уточнюють з урахуванням усушки:

)(

100







де W

і W

— середньозважені вологості зерна в приймальному

бункері та продуктів переробки,%.

Наявність продукції низьких сортів в загальному виході також свідчить і про

недовершеність технологічного процесу.

710

Другим показником довершеності технології є собівартість продукції, яка

характеризує не тільки технологію, але і організацію виробництва або

управління. Собівартість дуже складний економічний показник і складається

із так званих "технологічних" або управлінських витрат. Норми наведено в

табл. 19.2.

З технологічних складових зараз найбільше значення мають витрати енергії

на виробництво продукції. Нормування витрат енергії на виробництво крупів

не передбачено. Є рекомендації про встановлення питомої потужності

двигунів на 1 тону переробленого зерна протягом доби— для гречки 1,8,

проса— 1,7, вівса — 2,3, ячменю — 5,0, гороху — 1,8, пшениці — 4,4, рису

— 4,5 кВт. Дані про витрати води та пари на миття, пропарювання та

сушіння пропареного зерна мають неоднозначний характер і не нормуються.

Пропарювання передбачено тільки для зерна гречки, вівса, гороху та

кукурудзи. На жаль, більша частина теплоти відпрацьованої пари після

пропарювання і сушіння зерна не використовується.

На завершення можна сказати, що дві технологічні операції — очищення

зерна від домішок та гідротермічна обробка — визначають якість або

довершеність виробництва крупів.

Таблиця 19.2

Нормативна потужність двигунів та витрати електроенергії на