Остапчук М.В., Рибак А.І. Системи технологій (за видами діяльності)

Подождите немного. Документ загружается.

технологічних операцій та параметрами структури технологічної лінії

(ідеалізація об'єктів), вибір відомих або розробка нових засобів їх кількісної

оцінки. Постачають ці методи фундаментальні науки, які створюють ідеальні

моделі окремих явищ, що характерні для виробництва будь-якого продукту.

Створення ідеальних об'єктів окремих стадій всієї структури технологічної

лінії (моделі другого та третього рівня) — суто технологічна задача. Якщо

механізм окремих явищ не встановлено або не описано, то відомі описи

фундаментальних наук не дозволяють встановити необхідні зв'язки між

окремими операціями технологічної лінії та параметрами кожної операції

окремо. В такому разі морфологічні і функціональні описи об'єднують

емпірично. Створення ідеальних об'єктів технології починають з ідеалізації

параметричного опису, а потім морфологічного, який дозволяє встановити

найбільш важливі істотні закономірності окремих стадій. При складанні

функціонального опису технологічної лінії моделі складають виявленням

найбільш істотних зв'язків між окремими стадіями, що впливають на вибрані

показники якості технологічної лінії.

Великий російський вчений Д.І. Менделєєв так визначив завдання технології:

"Роль химии — изучать получение железа из руд, а дело технологии —

изучать выгодные для того способы, выбирать из всех возможностей

наиболее применимую по выгодности к данным условиям времени и места,

чтобы придать продукту наибольшую дешевизну при желаемых свойствах и

формах" (Энциклопедический словарь изд. Брокгауза и Ефрона т. XXXVIII,

"Технология", 1891). Цим визначенням Д.І. Менделєєв встановив

взаємозв'язки між фундаментальною наукою (хімія) і прикладною

(технологія).

Ці зв'язки більш ретельно викладені Д.І. Менделєєвим в його праці "Основы

фабрично-заводской промышленности" в 1897 році, яка започаткувала

основи науки про технологію.

Технологією можна назвати галузь знання прикладного характеру, яка

займається вивченням засобів виробництва продуктів, корисних людині, та

може вибрати із цих засобів найбільш економічні та найбільш довершені

відносно надання належної якості виробляємого продукту. Закономірності

процесів сучасної технології засновані на фундаментальних законах хімії,

фізики, біології. При аналізі та синтезі сучасних техно-

логічних процесів широко використовують методи математики, економіки,

теорії оптимізації, теорії управління та інших наук.

Таким чином з одного боку технологія — це сукупність засобів переробки

сировини в готовий продукт, а з іншого — наукова дисципліна, яка розробляє

та довершує ці засоби. Відповідно з цим основні загальні завдання технології

повинні забезпечити:

1) найбільше вилучення корисної речовини із сировини;

2) відповідні задані або оптимальні властивості (якість) готового продукту;

3) відсутність шкоди довкіллю в процесі виробництва;

4) відповідні (задані) або оптимальні затрати на виготовлення готового

продукту;

5) можливість керування технологічними процесами найбільш

простими засобами;

6) визначену або оптимальну надійність функціонування технологічних

процесів.

Виходячи з наведеного визначення предмета та методів технології як науки,

її основною найбільш загальною метою є забезпечення потреб суспільства в

одержанні потрібних людині виробів, що забезпечують належні умови життя.

Окремими частковими задачами технології можуть бути:

- знаходження нових та найкраще використання існуючих видів сировини

для одержання певних продуктів заданої якості;

- розробка найбільш доцільних засобів та спроможностей дій на

переробляєму сировину та напівфабрикати;

- розробки засобів економічного використання енергії, устаткування та

виробничих площ;

- вдосконалення існуючих та розробка нових засобів і пристроїв

вимірювання, контролю та керування технологічними процесами;

- розробка нових та вдосконалення існуючих методів кількісної оцінки

технологічних процесів та апаратів;

- вдосконалення методів моделювання технологічних процесів на основі

теорії подібності та фізичних, математичних та інших моделей.

Найважливішою проблемою при аналізі та синтезі технологічних процесів

будь-якої технології залишається одержання їх кількісних оцінок його

функціонування. Вибрати оптимальний варіант нового технологічного

процесу або оптимальний варіант вдосконалення існуючого, а також

оптимальний метод

розв'язання задачі можна тільки на основі кількісної оцінки. Оскільки

кількісну оцінку технологічного процесу будь-якої технології можна

одержати тільки вимірюванням або обчисленням, то вдосконалення методів

кількісної оцінки повинно бути засновано головним чином на вдосконаленні

принципів виміру та обчислень (складання математичних моделей).

Будь-яка технологічна лінія характеризується продуктивністю, тобто

кількістю продукції, виготовленою протягом одиниці часу, собівартістю

продукції, тобто затратами на одиницю виміру продукції, та іншими

показниками які будуть розглядатися вище.

Якість продукції повинна відповідати національним та міжнародним

стандартам, які встановлює ISO — міжнародна організація по стандартизації

(Женева) (стандарт ISO якості — серія 9000). В Одесі головна організація

ЗАТ "НВО Харчопромавто-матика" є складовою частиною метрологічної

служби України і діє під керівництвом Держстандарту.

2.2. Класифікація технологічних процесів та апаратів технології

Технологічна лінія виробництва будь-яких виробів складається із окремих

послідовно виконуємих технологічних операцій, які виконуються машинами,

апаратами та агрегатами. Технологічну операцію, яка здійснюється в машині

(апараті, агрегаті) та забезпечує певний технологічний режим будемо визна-

чати як одиничний процес або як апаратно-процесну одиницю. Синтез

технологічної схеми полягає в тому, щоб скласти із існуючих одиничних

процесів таке співвідношення, яке забезпечить одержання продукту або

напівфабрикату визначеного складу та властивостей із існуючих видів

сировини.

В зв'язку з цим коротко розглянемо класифікацію одиничних технологічних

процесів, які використовуються в технології при проектуванні, фізико-хімічні

закономірності кожного одиничного процесу, а також загальні принципи

вибору схеми технологічного процесу.

Сукупність явищ, які перебігають в кожній технологічній операції, може

бути розподілена на класи, підкласи, групи, підгрупи, види або одиничні

явища. Під одиничними явищами даної фізичної природи розуміють явище,

яке здійснюється в конкретних умовах або режимах, розвиток та кінцевий

результат якого однозначно визначається цими умовами.

Ознакою класу явищ є спільність їх природи, тобто явища гідромеханічні,

теплові, масообміні, механічні, хімічні, біологічні та ін. Ознакою підкласу

явищ служить спільність механізму їх здійснення. Наприклад, дифузія

здійснюється молекулярним, конвективним та інш. переносом. Ознакою

групи явищ може бути спільність умов однозначності, які дозволяють

відокремити з даного класу групу подібних явних. Числові характеристики

умов однозначності визначають одиничне явище.

Всі одиничні явища, їх класи, групи мають також різні ознаки спільності.

Наприклад, для їх опису можна використати рівняння балансу, або кінетичні

рівняння, а також деякі типові процедури або типові плани одержання

експериментальних даних.

Класифікаційна система основних процесів та апаратів будь-якої технології

включає шість класів: 1) гідромеханічні процеси; 2) теплові; 3) масообміні; 4)

механічні; 5) хімічні та 6) біологічні (біохімічні) процеси.

Наведені шість класів основних процесів можна розподілити на п'ять

ступенів /клас — підклас — група — підгрупа — вид/.

Для хімічних та біологічних процесів сувора класифікація не розроблена, але

їх можна класифікувати стосовно технології за такими ознаками. Наприклад,

хімічні процеси можна розподілити на каталітичні, некаталітичні, які

здійснюються в гомогенних і гетерогенних системах. Можливий розподіл

також за складністю та механізмом здійснення реакції (послідовна, пара-

лельна, тощо), швидкості реакції, типам реакторів (ідеального

перемішування, ідеального витиснення та ін.).

Виробництво багатьох виробів засноване на мікробіологічних процесах

(вилучення металів із руд, вино, спирт, молочні та інші продукти), але їх

сувора класифікація також не запропонована.

При виконанні окремих технологічних операцій відбуваються різноманітні

фізичні, хімічні, біологічні явища, тобто кожна технологічна операція

базується на певних фундаментальних законах, які визначають

закономірності окремих технологічних операцій.

Поряд з добре відомими вивченими раніше процесами подрібнення,

формоутворення (гранулювання), сепарування, осадження, фільтрування,

перемішування, нагрівання (охолодження), випарювання (конденсація),

перегонка, екстрагування, сорбція, кристалізація і т.ін. при виробництві

багатьох продуктів виконуються технологічні операції іншої природи:

хімічні та біологічні процеси. Перелічені процеси при виробництві різних

виробів мають свої особливості.

Наприклад, такий класичний процес як перемішування при замісі тіста

супроводжується значними змінами властивостей та складу перемішуємого

продукту. Нагрівання та охолодження теж приводить до значних змін

властивостей об-роблюємих продуктів, знешкодження шкідливих речовин та

дії мікроорганізмів.

Крім класичного фільтрування при розмірах шпар фільтруючої перегородки





м та тиску Р



0,06 Мпа використовують мембрані засоби розподілу

речовин з шпарами фільтруючих перегородок мембран

6 = (0,1...1,0)

6

м та тиску Р = (0,1...25) Мпа. До цих засобів відносять

мікро фільтрування (6 =





м, Р = 0,1 Мпа), ультрафільтрування

(6 = 3...100) нм, (Р = 0,1...20) Мпа та зворотний осмос 6 <





Р = (1 ...25) Мпа. Особливістю зворотно осмотичного процесу є те, що

градієнт осмотичного тиску розчину протилежний напрямку гідростатичного

тиску.

Використовують і електроплазмоліз — контактну обробку плодів електроним

струмом низької частоти з напругою 220 В, що приводить до пошкодження

цитоплазмових оболонок рослинних клітин та збільшенню соковіддачі при

наступному пресуванні.

Електродіаліз — перенос іонів розчинених речовин через селективні іонітні

мембрани під дією постійного електричного струму. Іонообміні мембрани

бувають гетерогенного, інтерполімер-ного та біполярного типів.

Використання процесів електродіалізу при підготовці води дозволяє вивести

небажані домішки, знизити лужність води в (2...3) рази, жорсткість — в

(2,5...3) рази.

Зворотний осмос передбачає фільтрування неочищеної рідини під тиском,

який значно перевищує осмотичне. Основним робочим органом процесу

зворотного осмосу використовують напівпроникні мембрани, які молекули

розчинника пропускають, але затримують молекули або іони розчинених

речовин. Ефективність зворотно осмотичних процесів визначається якістю

селективних мембран, які характеризуються робочим тиском,

солезатримуючими властивостями, водопроникністю та питомою

потужністю. Так для мембран МГА робочий тиск складає 10 Мпа,

солезатримуючі здатності — (70...97,5)%, водопроникність — (100...1000) м/

добу.

Основними показниками зворотно осмотичних апаратів прийняті: щільність

пакування мембран, металоємність та експлуатаційні характеристики.

Електродіаліз та зворотний oсмос більш економічні у порівнянні з

дистиляцією на (10...40)%.

Використовують також і іонізуючі випромінювання, які приводять до

виникнення нових речовин або зміни властивостей. Наприклад, інтенсивність

вилуження опромінених плодів холодною водою збільшується в (1,5...2) рази.

Важливими та дуже складними за природою процесами в технології є

процеси ферментації та бродіння, завдяки яким стало можливо споживати

цілий ряд важливих та корисних продуктів, вітамінів, лікувальних

препаратів.

Деякі технологічні операції властиві тільки при виробленні окремих

продуктів (гідроліз, піроліз, полімеризація, гідрогенізація), коптіння,

сульфітація, але з дуже складним механізмом перетвореннь в оброблюваному

продукті.

Технологія харчових виробництв відрізняється від інших хіміко-

технологічних процесів тим, що через нестійкість (лабільність) якісних

показників харчової сировини використання високих температур, тиску,

швидкості значно обмежується, що в свою чергу вимушує знизити

продуктивність або потужність технологічних процесів. Продукти, які

швидко псуються, потребують особливих умов зберігання, що в свою чергу

потребує значних витрат на спорудження сховищ.

В загально прийнятому визначенні під біотехнологією на сучасному етапі

розвитку треба розуміти як інтегроване використання біохімії, мікробіології,

молекулярної біології та прикладних наук в технологічних процесах з

використанням мікроорганізмів, культур клітин та тканин. Але найважливіше

місце має зайняти мікробіологічна технологія або біотехнологія мікробного

синтезу, яка досліджує закономірності популяцій мікроорганізмів в штучно

складених умовах.

Процеси мікробіологічного синтезу використовують для одержання:

мікробної біомаси (дріжджі, білково-вітамінні концентрати т.і.); біохімічних

продуктів складної будови, які виділяються мікроорганізмами при їх

культивуванні (спирти, антибіотики, вітаміни, органічні кислоти); хімічних

продуктів (6-аміно-пеніцилинова кислота т.і.), очищених від небажаних

компонентів середовищ (прояснення стічної води); цінних металів, виділених

за допомогою мікробіологічного синтезу.

Різноманітні виробництва, що побудовані на основі мікробіологічних

процесів, мають багатостадійний характер та включають поряд з

мікробіологічними стадіями або дільницями деяку кількість інших процесів

(нагрівання, дозування, фільтрування

тощо), які забезпечують виконання саме основних мікробіологічних процесів

та від якості функціонування яких залежить досягнення основної мети

виробництва.

Звернемо увагу на ще одну важливу особливість біотехнології, на яку до

цього часу не дуже зважають. Деякі біологічні речовини або комплекси цих

речовин здатні перетворювати енергію різних видів — хімічну, механічну,

світлову, електричну в прямому та зворотному напрямках, що дозволяє одні і

ті самі перетворювачі використовувати для вимірювання різних фізичних

параметрів. Тобто дозволяє конструювати точні, зручні та надійні пристрої

для вимірювання параметрів у будь-якій технології.

Коефіцієнт корисної дії таких перетворювачів дуже високий. Такі біодатчики

реагують на різні речовини, вихоплюючи окремі молекули в повітрі (газах) та

в розчинах рідин, мають підвищену стійкість до фізико-хімічних дій. Такі

чутливі елементи біопере-творювачів одержують шляхом іммобілізації

білків, ферментів або колоній мікроорганізмів на підкладку (подложка).

На основі глобулярного білка, пружність якого різна в різних напрямках,

конструюють хемомеханічні датчики. Молекули білка, захоплюючі атоми та

молекули інших речовин, змінюють свої розміри, що легко можна

зафіксувати. Біоперетворювач таким чином реєструє наявність певної

речовини у розчині, її концентрацію та видає певний сигнал через зміну

розміру молекули. При деяких окислювальних ферментативних реакціях

ферменти починають світитися — тобто має місце біолюмінесценція. Якщо

використати датчик з іммобілізованим (нерухомим) ферментом

люциферазою, яка реагує з різними білковими сполученнями, то в залежності

від їх концентрації інтенсивність світіння змінюється і її можна реєструвати.

Якщо нанести на підложку (підкладку) не тільки люциферазу, а і інші

сполучені з нею ферменти, то можна одержати універсальний шаровий

датчик, за допомогою якого реєструється певний набір показників

(параметрів) процесу.

Успіхи молекулярної мікроелектроніки застосовують в робототехніці.

Система "око-рука" заснована на розпізнаванні образів та прийнятті рішень з

елементами штучного інтелекту схему якої наведено на рис. 2.1.

Треба сподіватися, що цілий ряд бімолекулярних систем можуть бути

використані в пристроях запам'ятування та зберігання інформації ЕОМ з

дуже високою щільністю запису. Однією з та-

ких речовин використовується бактеріородопсии, який може обернено діяти

в розчині та в тонкій плівці — вологої та повністю зневодженної, яка не

втрачає своїх необхідних властивостей при нагріванні до 100 °С, стійка до дії

багатьох хімічних речовин, електричного струму та електромагнітного поля.

За світлочутливістю та за розв'язувальною здатністю молекули цього білку

задовольняють вимоги для побудови елементів оптичної пам'яті ЕОМ

великої ємності — до

біт/смі. Ці досягнення складають умови для

переведення всіх основних агрегатів ЕОМ на біоорганічну основу.

На цій основі можуть бути побудовані біообчислювальні пристрої ЕОМ,

фізичною реалізацією яких є квазідвомірні кристалізовані плівки білків та

ферментів, які при певних умовах ведуть себе як активні середовища з

відновленням. Елементом активного середовища є молекула білка з

лінійними розмірами (3...5) нм, яка може бути переведена в одне із декількох

сталих положень. Плівка площею 1

см

утримує біля

таких

елементів та дозволяє здійснити

переключень в одну секунду, тобто

може бути використана як елемент процесору в обчислювальних системах.

Основою для конструювання аналогових обчислювальних машин для

досліджень процесів, які описуються диференційними рівняннями

параболічного типу (нагрівання, горіння, розповсюдження епідемій, тощо),

може бути середовище, в якому можуть проходити авто хвильові реакції

типу Білоусова-Жаботинського. Зараз відкрито декілька десятків

автохвильових хімічних та біохімічних реакцій (деякі з них флуоресцентні)

типу Білоусова-Жаботинського, які можна безпосередньо спостерігати та

реєструвати.

Отже поряд з іншими одним із завдань в біотехнології є конструювання та

розробка технології одержання молекул та молекулярних ансамблів, здатних

зберігати, передавати та перетворювати інформацію про перебіг

технологічних процесів.

Рис. 2.1. Схема біопристрою для управління роботою маніпулятора в

системі "око-рука "

2.3. Фізико-хімічні та біохімічні закономірності в технології

2.3.7. Закони зберігання маси та енергії в умовах рівноваги систем

Для розглядання питань рівноваги необхідно уточнити визначення поняття

система. Фізичною або хімічною системою називають сукупність

взаємодіючих тіл. Якщо ця взаємодія визначається фізичними

закономірностями, то розуміють фізичну систему, хімічними — хімічну

систему і т.д.

Біологічною системою в залежності від рівня розглядання живої природи

звичайно називають сукупність взаємодіючих молекул в клітині (клітинно-

молекулярний рівень), клітин в організмі (організменний рівень), організмів в

популяції (популяційний рівень) та різних популяцій в навколишнім

середовищі (біогеоце-нологічний). Відносно до технології очевидно має сенс

ввести поняття біохімічної системи, під якою належить розуміти сукупність

взаємодіючих тіл (мікроорганізмів та компонентів) середовища, які

підлягають законам біохімічних перетворень.

Технологічною системою можна називати сукупність вико-нуємих в певній

послідовності технологічних операцій над пере-роблюємим продуктом.

Технологічну систему можна сформувати із різних окремих елементів в

різній комбінації, але при цьому повинна бути чітко сформульована

технологічна мета системи у вигляді кількісних та якісних характеристик.

Закони рівноваги систем пристосовані до фізичних, хімічних та біологічних

систем. Системи, які знаходяться в рівновазі, не змінюють свого стану

протягом часу. Стан системи визначається її відстанню від стану рівноваги.

Наприклад, при взаємодії сушильного агенту і висушуємого матеріалу

найбільша швидкість сушіння має місце при найбільших значеннях вологості

матеріалу та найменшому вологоутриманні сушильного агенту, тобто при

найбільшому віддаленні від кривої рівноваги стану. Для виводу системи з

рівноваги необхідно на неї якимось чином вплинути зовні шляхом зміни

температури, тиску, концентрації та інше.

Всі хіміко-технологічні процеси діляться на зворотні та незво-ротні.

Незворотні процеси перебігають лише в одному напрямку. Більшість

процесів технології є незворотними або проходять при таких технологічних

режимах, при яких процеси можуть пе-

ребігати тільки в одному напрямку (сушіння, ректифікація, адсорбція,

подрібнення, пресування і ін.). Інші процеси є зворотними (абсорбція,

кристалізація) навіть при прийнятих технологічних режимах. Хімічні реакції,

як правило, зворотні в тому відношенні, що в залежності від умов вони

можуть перебігати як в прямому, так і в зворотному напрямі. Проте в умовах

виробництв багато хімічних реакцій практично незворотні. Наприклад,

реакція, яка проходить при гасінні вапна

практично незворотна. Незворотним є також багато складних реакцій, які

уявляють собою сукупність ряду стадій. Наприклад, реакція бродіння

В гетерогенних системах зворотними називають такі процеси, в яких

можливий перехід речовини або енергії (теплоти) як із однієї фази в іншу, так

і навпаки. Всі зворотні хіміко-технологічні процеси проходять як правило

поблизу стану рівноваги та наближаються або прямують до рівноваги, при

якій швидкості прямого та зворотного процесів вирівнюються, в результаті

чого співвідношення компонентів у взаємодіючій системі залишається

незмінним, поки не зміняться зовнішні умови. При зміні температури, тиску

або концентрації одного з компонентів рівновага порушується і в системі

самочинно проходять дифузійні та хімічні процеси, які ведуть до відновлення

рівноваги в нових умовах. До хімічної рівноваги можливо вжити другий

закон термодинаміки в загальному виді, тобто однією із умов хімічної

рівноваги в ізольованій системі є максимум ентропії S. Подальший приріст

ентропії обов'язковий для всіх самочинних процесів в стані рівновагий, не

проходить, тобто dS = 0.

Закономірності рівноваги дозволяють визначити лише максимально

можливий (теоретичний) вихід продукту. Проте теоретичний вихід у

виробничих умовах звичайно не досягає через зменшення сумарної

швидкості різних перетворень (хімічних,

біохімічних та інших

за мірою зниження величини рухомої сили. В незворотних процесах,

тобто при v = 0, швидкістьреакції прямує до нуля при повному

витраченні одного з початкових реагентів. В зворотних процесах (v



0) при

тобто при досягненні рівноваги. Наприклад, швидкість техно-

логічного процесу по цільовому продукту при хімічних перетвореннях є

результуючою швидкістю прямої, зворотної та побічних

реакцій, а також дифузії початкових речовин в зону реакції та продуктів із

цієї зони.

Вплив основних параметрів технологічного режиму на рівновагу в

гомогенних та геторогених системах визначається принципом Ле-Шателье,

який визначає другий закон термодинаміки. В системі, виведеної зовнішніми

діями із стану рівноваги, проходять зміни, спрямованні на послаблення дій,

які виводять систему з рівноваги. Для прикладу розглянемо використання

принципу Ле-Шательє до екзотермічної оеакітії синтезу

- кількість молей речовин А, В та D;

Q — тепловий ефект реакції. Позначаючи об'єми речовин через v,

припустимо, що реакція йде зі зменшенням об'єму, тобто

исновні умови, які впливають на кількість одержаного продукту, —

температура t, тиск Р та концентрація С (співвідношення в реакційному

об'ємі) реагуючих речовин СА, СВ і CD. Для зрушення рівноваги вправо,

тобто збільшення кількості продукту (підвищення рівноваги виходу),

відповідно з принципом Ле-Шателье необхідно понизити температуру t та

концентрацію продукту С, тобто вивести продукт із реакційної зони, а також

збільшити тиск Р та концентрації початкових речовин СА і СВ в рекційній

зоні. При чому підвищення СА буде сприяти більш повному перетворенню

речовин, а також підвищенню СВ, тобто сприяти більш повному

перетворенню речовини А. Ці обставини використовують в харчовій

промисловості, наприклад, при випічці мучних кондитерських виробів з

бездріжджевого тіста для його розпушення використовують хімічну реакцію

між лимонною кислотою та содою

и poj^jibictii лкиї виділиться вуглекислий газ, який розпушує тісто. Реакція

повинна проходити при надлишку соди, тобто присутність кислоти, яка

погіршує якість тіста, небажана.

В гетерогенних екзотермічних процесах абсорбція якого-не-будь компоненту

газової суміші рідиною відповідно з принципом Ле-Шательє рівноважна

концентрація газу в рідині або рівноважна ступінь абсорбції газового

компоненту (вихід продукту) збільшується при зниженні температури та

підвищенні загального тиску, а також при зменшенні парціального тиску

поглиненого

компоненту над рідиною. Зменшення парціального тиску над рідиною може

бути досягнене при виведенні продукту із зони абсорбції. Наприклад,

осадження його у вигляді твердих кристалів. Підвищення концентрації

(парціальний тиск) поглинаємого компоненту в суміші збільшує рівноважну

концентрацію його в рідині, але степінь абсорбації може не з мінюватись.

Розчинність кристалічних речовин в рідині відповідно з принципом Ле-

Шателье підвищується з підвищенням температури, якщо цей процес є

ендотермічним, оскільки енергія, яка витрачається на руйнування

кристалічних ґраток, більше теплоти

сільвації молекул.

Константа рівноваги служить кількісною мірою встановлення рухомої

рівноваги та визначається взагалі як величина термодинамічна. Проте її

можна одержати також із закону дії мас, згідно з яким швидкість діючої

реакції в даний момент часу прямо пропорціональна добутку молярних

концентрацій реагуючих речовин. Для реакції синтезу швидкість прямої

реакції

А швидкість зворотної реакції

— константи швидкостей прямої та зворотної реакцій;

— молярні концентрації (або парціальні тиски) реагуючих

компонентів в даний момент часу, тобто величини, змінні в часі. Константа