Оснач О.Ф. Товарознавство. Промислове обладнання, прилади, інструменти
Подождите немного. Документ загружается.
111
Розділ 3. Енергетичне обладнання
3.6. Калорифери
Калорифери застосовують для нагрівання повітря, що по
ступає в приміщення.
Калорифери бувають типу КВ, що обігріваються водою, і
КП, що обігріваються парою (теплоносії).
Промисловість випускає п’ять моделей калориферів: най
менша, М – мала, С – середня, Б – велика і СБ – найбільша.
Кожна модель має 12 номерів, що визначають сполучні розмі
ри і площу поверхні нагрівання.
Конструкція калорифера (рис. 3.13.) представляє собою си
стему спіральних трубок 2, по яких переміщається теплоносій
(наприклад, вода). Для збільшення площі тепловіддачі на тру
би установлені ребра. Між трубами і ребрами проходить холод
не повітря, що відбирає в них теплоту. Для захисту від ушкод
ження тонкостінні труби з ребрами закривають решітками 3.
1
2
3
Рис. 3.13. Конструкція калорифера
«Товарознавство»
112
До умовного позначення калорифера входять крім назви
теплоносія номера калорифера і тип оребрення труб. Наприк
лад, калорифер пластинчастий із водяним обігрівом середньої
моделі № 10 позначається: КВС10П.
3.7. Умови зберігання і транспортування
вентиляційного обладнання
Вентиляційне обладнання постачається відповідно до вимог
замовника як у розібраному, так і в нерозібраному виді.
Електродвигуни, що входять до комплекту вентиляторів,
зберігають у закритих приміщеннях на стелажах або на підлозі
на піддонах.
Термін зберігання електродвигунів на базах не перевищує
шість місяців. Торцева частина двигунів, різьбові з’єднання,
вивідні кінці проводів і заземлення повинні бути законсерво
вані і захищені щитками.
Повітрязабірники і турбинки вентиляторів, установлені на
одній рамі і зроблені з чорної жерсті, повинні бути пофарбовані.
Допускається зберігання вентиляторів без електродвигунів
на закритих бетонованих площадках, але необхідно запобігати
прямому попаданню на виріб атмосферних опадів. Короба і
повітряпроводи як фарбовані, так і з оцинкованого заліза, що
входять до комплекту вентиляційних систем, допускається збе
рігати під навісом, але тільки у вертикальному положенні.
Транспортувати повітряпроводи дозволяється тільки у вер
тикальному положенні. Комплект кріпильних виробів і ущіль
нювальних прокладок упаковують окремо в дерев’яні ящики,
які повинні бути викладені усередині водонепроникним папе
ром або поліетиленовою плівкою.
Транспортування вентиляторів допускається будьяким
видом транспорту без тари за умови захищеності виробів від
механічних ушкоджень і впливу атмосферних осадів.
.
113
Розділ 3. Енергетичне обладнання
3.8. Двигуни внутрішнього згоряння
3.8.1. Загальна характеристика та класифікація
двигунів внутрішнього згоряння
Двигун внутрішнього згоряння представляє собою один із
видів теплових двигунів, у якому згоряння палива i нагріван
ня робочого тіла відбувається усередині робочого циліндру, що
забезпечує високий ККД.
Двигуни внутрішнього згоряння використовують у багать
ох галузях народного господарства: на стаціонарних установках,
судах, тракторах, автомобілях, будівельних і дорожніх машинах.
Їх перевагами є постійна готовність до пуску, порівняно висо
ка економічність, незалежність від зовнішнього джерела енергії,
що забезпечує мобільність машин і можливість перекидання їх
з об’єкта на об’єкт для роботи в різних умовах експлуатації,
мала вага при великій потужності.
Необхідність роботи в кліматичних умовах, що різко
відрізняються, при температурі зовнішнього середовища, що
змінюється від 60 до +50°С, безупинні коливання навантажен
ня на багатьох машинах, запиленість повітряного середовища,
відірваність від баз технічного обслуговування – все це пред’яв
ляє особливі вимоги до конструктивноексплуатаційних якос
тей двигунів внутрішнього згоряння.
Для приводу ряду машин застосовують поршневі двигуни
внутрішнього згоряння, що класифікують за декількома ознаками.
призначенням двигуни – транспортні, стаціонарні і спец
іальні;
видом застосовуваного палива – двигуни легкого рідкого
палива, що працюють на бензині; двигуни важкого рідко
го палива, що працюють на дизельному паливі; двигуни
газового палива, що працюють на генераторному, природ
ному зрідненому пропанбутановому газі; двигуни зміша
ного палива, у яких основне паливо – газ, а для запален
ня використовують присадки рідкого палива, і, нарешті,
багатопаливні двигуни, конструкція яких дозволяє вико
«Товарознавство»
114
ристовувати в якості палива бензин, гас, дизельне пали
во і т. ін;
способом утворення паливної суміші – двигуни з внутрішнім
і зовнішнім сумішоутворенням. У двигунів першої групи
пальна суміш із палива і повітря утворюється усередині
циліндрів (дизелі), а в двигунів другої групи – поза цилі
ндрами (у карбюраторних двигунів – у карбюраторі, у
газових – у змішувачі);
способом запалення паливної суміші дизелі відносять до
двигунів із запаленням від стиску, у яких унаслідок ви
сокої температури стиснутого повітря паливо, яке по
дається до циліндрів, спалахує без стороннього джерела
запалювання. За цією ознакою карбюраторні і газові дви
гуни називають двигунами з примусовим запалюванням
паливної суміші, тобто електричною іскрою;
способом охолодження – двигуни з рідинним і повітряним
охолодженням;
числом робочих циліндрів двигуни бувають одно, дво,
трьох, чотирьох, шестициліндровими і т. ін., а за розта@
шуванням циліндрів – з горизонтальними, вертикальними
(велика частина сучасних двигунів), Vподібними й ін.
3.8.2. Конструкція та основні показники
роботи двигунів внутрішнього згоряння
В основі конструкції сучасних двигунів внутрішнього згорян
ня є циліндр, в якому відбувається згоряння паливної суміші, i
рухомий поршень, з’єднаний за допомогою шатуна з колінчас
тим валом. На валу закріплене важке махове колесо. У верхній
частині циліндра є два клапани, які під час роботи двигуна авто
матично закриваються i відкриваються в потрібні моменти. Че
рез один клапан в циліндр надходить пальна суміш, а через
інший виходять відпрацьовані гази. Рух поршня у циліндрі відбу
вається за чотирьохтактним циклом: впускання, стискання, ро
бочий хід, випускання, при цьому тактом називається хід порш
ня в один бік, що відповідає повороту колінчастого вала на
115
Розділ 3. Енергетичне обладнання
півоберта. Під час впускання рух поршня вниз створює розрід
ження, тому відкривається впускний клапан i впускає пальну
суміш. Далі поршень рухається вгору і стискає суміш, яка у кінці
такту спалахує від електричної іскри. При згорянні суміші утво
рюються гази, які тиснуть на поршень i примушують його руха
тись i обертати колінчастий вал. Під час випускання відкриваєть
ся випускний клапан i спрацьовані гази виштовхуються нагору.
При пусканні двигуна його валу під час перших двох тактів тре
ба надати руху сторонньою силою. В подальшому всі підготовчі
такти відбуваються за рахунок інерційного руху маховика.
Основні показники роботи двигуна: ефективна потужність,
частота обертання колінчатого вала, крутящий момент, годин
на і питома ефективна витрата палива, ефективний ККД, а та
кож витрата мастила на 1 кВтгод енергії.
Ефективна потужність двигуна – потужність, що розвиваєть
ся на колінчатому валі. Одиниця потужності – кіловат (кВт).
Годинна витрата палива показує, яку кількість палива спо
живає двигун при даному режимі роботи за одну годину (кг/год).
Питома ефективна витрата палива утворюється від ділен
ня годинної витрати палива на ефективну потужність, що роз
вивається двигуном.
Про економічність двигунів судять за питомою ефективною
витратою палива, що складає на режимі номінальної потужності
в дизелів 240... 300, а в карбюраторних двигунів 300... 380 г/кВт
год. Знаючи питому ефективну витрату палива g
е
і ефективну
потужність двигуна Nе, можна підрахувати годинну витрату
палива: G
т
=g
e
N
е
Для оцінки економічності роботи двигунів введене понят
тя ефективного ККД, що визначають за формулою:
з=Q
e
/Q
т
де Q
e
– кількість теплоти, перетвореної в корисну роботу
на колінчастому валі двигуна; Q
т
– кількість теплоти, підведе
ної до двигуна з паливом за умови повного його згоряння.
«Товарознавство»
116
Ефективний ККД для карбюраторних двигунів дорівнює
0,2... 0,3, а для дизелів – 0,32...0,38. Отже, у корисну роботу в
двигунах перетворюється тільки частина енергії, що відповідає
теплотворній здатності витраченого палива, причому дизелі
більш економічні.
Дизелі також відрізняються більшою надійністю, можливістю
використовувати більш дешеве паливо, меншою токсичністю
відпрацьованих газів, меншою пожежною небезпекою, і тому їх
застосовують більш широко, ніж карбюраторні двигуни.
Головні конструктивні параметри двигуна: діаметр цилінд
ра, хід поршня, число циліндрів, габарити і маса.
Залежно від середньої швидкості поршня розрізняють на
ступні двигуни: С
m
<6 м/с – тихохідні; С
m
=6... 9 м/с – середньої
швидкохідності; С
m
>9 м/с – швидкохідні.
3.8.3. Умови зберігання і транспортування
двигунів внутрішнього згоряння
Двигуни внутрішнього згорання постачають зазвичай в не
упакованому, законсервованому вигляді.
Транспортувати двигуни дозволяється будьяким видом
транспорту, але необхідно оберігати їх від механічних ушкод
жень і пошкодження консервантного покриття. При транспор
туванні і зберіганні всі рухомі частини двигуна необхідно жор
стко зафіксувати.
Запасні частини і зняті агрегати повинні бути розміщені в
дерев’яних ящиках, які викладені усередині водонепроникним
папером. Крім того, їх консервують або захищають спеціальним
антикорозійним покриттям, що повинно зберегти деталі від
корозії протягом 12 місяців за умови зберігання їх у закритих
приміщеннях. Запасні частини укладають кожну в окремий
ящик, у який вкладають пакувальний аркуш із повним пере
ліком даним відповідно до вимог стандарту.
В окремі ящики поміщають електроустаткування двигунів,
причому кожен елемент обгортають у водонепроникний або
парафінований папір, щільно укладають у ящики, щоб запобіг
ти їх переміщенню при транспортуванні.
117
Розділ 3. Енергетичне обладнання
Усі запчастини і самі двигуни зберігають у сухих закритих
приміщеннях, двигуни – на підлозі, запчастини – у ящиках на
стелажах. Двигуни та запчастини необхідно зберігати в при
міщеннях, в повітрі яких відсутні агресивні хімічні речовини
(наприклад, пари кислот), що можуть пошкодити покриття.
3.9. Освітлювальна апаратура: джерела світла,
світильники, прожектори
3.9.1. Загальна характеристика
освітлювальних пристроїв
Джерелом світла називають пристрій, що випромінює елек
тромагнітну енергію в оптичній області спектра. Розрізняють
джерела світла теплові (наприклад, лампи накалювання) і лю
мінесцентні (наприклад, газорозрядні джерела світла).
Лампа накалювання представляє собою колбу, у якій зна
ходиться вольфрамова нитка з високим питомим опором, за ра
хунок якого під час проходження електричного струму вольф
рамова нитка нагрівається та випромінює світло. У лампах малих
потужностей із колби видаляють повітря, інші лампи для підви
щення температури нитки накалювання, тобто для збільшення
світлової віддачі, наповняють інертним газом, іноді з додаванням
галогенів. Лампи накалювання випускають на напругу від оди
ниць до сотень вольт, потужністю до десятків кіловат. Дов
говічність сучасних ламп накалювання – 0,1... 2000 г.
Для зовнішнього освітлення і для освітлення приміщень
широко застосовують електричні лампи накалювання загально
го призначення типів К, БМЛ, БМТ та ін. Робоча напруга цих
ламп – 127 і 220 В.
Газорозрядне джерело світла – електричний прилад при
значений для перетворення електричної енергії в оптичне вип
ромінювання. Джерелом енергії є гази або інші речовини (на
приклад, ртуть або галогени), що знаходяться в пароподібному
стані, які випромінюють світло при проходженні крізь них елек
тричного струму. Конструктивно газорозрядні джерела світла
«Товарознавство»
118
виконують у виді оболонок різної форми зі скла, кераміки або
металу з прозорим вихідним вікном. В оболонку вмонтовані
електроди.
Існують газорозрядні джерела світла низького тиску – від
0,1 Па (10
–3
мм рт. ст.) до 20 кПа (0,2 кгс/см
2
), високого – від
20 кПа до 1,5 МПа і надвисокого – понад 1,5 МПа (15 кгс/см
2
).
На рис. 16.15. представлені різні газорозрядні джерела світла: на
трієва лампа низького тиску (а); люмінесцентна лампа (б); ртутна
лампа надвисокого тиску з налагодженою кольоровістю (б); ксе
нонова лампа надвисокого тиску (г) натрієва лампа високого
тиску з колбою з полікристалічного оксиду алюмінію (д).
Рис. 3.14. Типи газорозрядних ламп
Вказані лампи застосовують для освітлення вулиць і при
міщень у кіно і фототехніці, для світлової сигналізації і т.д.
Наприклад, лампи люмінесцентні низького тиску типів ЛДЦ15,
ЛХБ15, ЛБ15, ЛТБ15 призначені для загального освітлення
закритих приміщень, а також для зовнішніх установок, що
живляться від змінного струму частотою не менше 50 Гц відпо
відною пускорегулюючою апаратурою в схемах стартерного за
палювання.
119
Розділ 3. Енергетичне обладнання
Прожектор – освітлювальний прилад далекої дії, у якому
світло концентрується в обмеженому просторі за допомогою
оптичної системи, що складається з дзеркал або лінз. В якості
джерела світла в прожекторі використовують лампи накалю
вання загального застосування, газорозрядні, а також спеціальні
лампи накалювання. Прожектори використовуються для освіт
лення будівельних майданчиків, окремих об’єктів, для оптич
ної сигналізації і т.ін.
3.9.2. Правила постачання,
приймання і зберігання ламп
На лампи повинні бути чітко і міцно нанесені наступні по
значення: товарний знак підприємствавиробника, номінальна
напруга або діапазон напруги, В, номінальна потужність, дата
виготовлення (рік, квартал).
Кожна лампа повинна бути вкладена в трубку (чохол) із
гофрованого картону і упакована в ящики із гофрованого кар
тону, технічні вимоги яких повинні відповідати ДСТУ. Допус
кається лампи потужністю 300 Вт і більше загортати спочатку
в гофрований папір, потім в обгортковий й упаковувати в гру
пові ящики з решітками із гофрованого картону, що охороня
ють лампи від взаємного зіткнення й ушкодження при транс
портуванні. При упакуванні в кожну коробку вкладають
інструкцію з експлуатації ламп. При роздрібному продажі
інструкція повинна бути до кожної лампи.
Під час перевезення в контейнерах лампи повинні бути
упаковані відповідно до вимог ДСТУ. На ящики з лампами
наклеюють наклейку з наступними позначеннями: товарний
знак підприємствавиробника, найменування i тип ламп, номі
нальна напруга або діапазон, номінальна потужність, тип цоко
ля, кількість ламп в штуках, номер стандарту, транспортне мар
кування “Обережно, крихке!”, “Боїться вологи”. При
транспортуванні упаковані лампи повинні бути захищені від ат
мосферних опадів та механічних ушкоджень.
«Товарознавство»
120
Лампи зберігають у складській i транспортній тарі у закри
тих сухих вентильованих приміщеннях. Наявність в повітрі
кислотних, лужних та інших домішок, які можуть призвести до
втрати основних якостей лампи, не допускається.
3.10. Автономні хімічні джерела струму
Автономні хімічні джерела струму бувають двох типів –
одноразового використання (гальванічні елементи) та багаток
ратної дії (акумулятори).
Гальванічні елементи – джерела енергії, в яких хімічна енер
гія перетворюється в електричну. Основними конструктивни
ми елементами є ємність, яка містить рідину (електроліт) або
пасту, i два електроди. В результаті хімічної реакції один з елек
тродів отримує позитивні заряди, а другий негативні. При
Рис. 3.15. Хімічний процес у
гальванічному елементі
підключенні клем електродів до
електричного кола вироблена
енергія віддається до цього кола.
В якості джерел струму вико
ристовуються марганцевоцин
кові (МЦ), повітряномарганцево
цинкові (ВМЦ), оксиднортутні
(РЦ), залізовугільні (ВЖД) галь
ванічні елементи.
Недоліками МЦ і ВЦ сухих
елементів і батарей є саморозряд
ження їх у процесі зберігання, ве
ликі межі зміни напруги при роз
рядженні, низька питома енергія
на одиницю маси й об’єму.
Оксиднортутні елементи (РЦ при однаковій початковій ЕРС
порівнянно з елементами МЦ і ВМЦ мають утроє більшу пито
му енергію на одиницю об’єму. Однак оксиднортутні елементи
значно дорожче елементів МЦ і ВМЦ. Через дефіцитність і ви
соку вартість цинку бажано використовувати в якості негатив
ного електрода якийсь інший метал, наприклад залізо.