Окландер М.А. Логістика

Подождите немного. Документ загружается.

151

Розрахунок технічної продуктивності підйомно-транспорт-

ного обладнання циклічної дії

здійснюють за формулою

α= nqP

де

P — продуктивність підйомно-транспортного обладнання,

;

n — кількість циклів, що виконуються за 1 годину, разів;

q — вантажопідйомність підйомно-транспортного обладнання, т;

α — коефіцієнт використання підйомно-транспортного обла-

днання,

.8,05,0 ÷=α

Кількість циклів, що виконуються за 1 годину, розраховують

за формулою

3600

де

— повний час, необхідний для здійснення 1 циклу, с.

Повний час, необхідний для здійснення 1 циклу, розраховують

за формулою

∑

+++= ttttТ

ТРП

де

ТР

ttt ,,

— час на навантаження, розвантаження, транспорту-

вання з місця навантаження до місця розвантаження і назад, с;

∑

t — сумарні витрати часу на інші операції і простої, с.

Розрахунок технічної продуктивності підйомно-транспорт-

ного обладнання безперервної дії

здійснюють за формулою

vqP

Ч 1

6,3= ,

де

q — середня інтенсивність навантаження на 1 м довжини повер-

хні для вантажів (стрічки) підйомно-транспортного обладнання,

кг

;

v — швидкість транспортування товарно-матеріальних цінно-

стей,

Технічну продуктивність транспортування сипучих товарно-

матеріальних цінностей визначають за формулою

FyvP 3600

= , тобто Fyq =

де

— площа поперечного перетину товарно-матеріальних цін-

ностей,

м ;

152

— об’ємна (насипна) маса товарно-матеріальних ціннос-

тей,

Технічну продуктивність транспортування однотипових шту-

чних та затарених товарно-матеріальних цінностей визначаються

за двома формулами:

6,3= ; (

) тобто

q =

;

3600P

= (

шт.

де

q — маса одиниці товарно-матеріальних цінностей, т;

a — відстань між товарно-матеріальними цінностями, м.

Технічну продуктивність елеватора визначають за формулою

Ч 1

3600 ϕ= , тобто y

ϕ= ,

де

i — місткість ковша, м

;

a — відстань між ковшами, м;

ϕ — коефіцієнт заповнення ковша, разів.

Кількість підйомно-транспортного обладнання визначають за

формулою

ЧД

= ,

де

m — кількість підйомно-транспортного обладнання, шт.;

Q — об’єм товарно-матеріальних цінностей, що повинні бу-

ти оброблені за добу (зміну), т;

t — час роботи підйомно-транспортного обладнання за добу

(зміну), год.

Техніко-економічними показниками роботи складу є ван-

тажообіг, вантажопереробка, коефіцієнт перероблення вантажів,

товарообіг, проектна потужність, фактична потужність, коефіці-

єнт освоєння потужності, вантажонапруженість, ступінь викори-

стання площі, ступінь використання об’єму, ефективність вико-

ристання підйомно-транспортного обладнання по вантажопід-

йомності, ефективність використання підйомно-транспортного

обладнання за часом, ефективність використання персоналу.

153

Вантажообіг — це кількість товарно-матеріальних цінностей

в натуральному виразі, що відпущені споживачам за певний пері-

од. Цей показник розраховують за формулою

ВП

= ,

де

В — вантажообіг складу, т;

Q ,

Q — обсяг прийомки/відвантаження товарно-

матеріальних цінностей, т.

Вантажопереробка — це обсяг навантажувально-

розвантажувальних, перевантажувальних операцій в натурально-

му виразі за певний період. Цей показник розраховують за фор-

мулою

ВП =

∑

де ВП — вантажопереробка складу, т;

i — навантажувально-розвантажувальна, перевантажувальна

операція,

mi ,1= ;

∑

— обсяг навантажувально-розвантажувальних, переван-

тажувальних операцій, т.

Коефіцієнт переробки вантажів — це обсяг перевалочних

операцій за певний період. Цей показник розраховують за фор-

мулою

ВП

де

— коефіцієнт переробки вантажів.

Товарообіг — це кількість товарно-матеріальних цінностей у

вартісному виразі, що відпущені споживачам за певний період.

Цей показник розраховують за формулою

ТТ

ВП

= ,

де

Т — товарообіг складу, грн;

Т ,

Т — обсяг прийомки/відвантаження товарно-матеріаль-

них цінностей, грн.

154

Проектна потужність — це максимальний вантажообіг,

який був запланований при проектуванні складу за певний період

часу. Цей показник розраховують за формулою

= ,

де

— проектна потужність складу, т;

S — корисна площа складу, м²;

σ — норма навантаження на 1 м² корисної площі залежно від

виду товарно-матеріальних цінностей, т/м²;

t — період часу, дн;

З — середньорічна норма складських запасів, дн.

Фактична потужність — це реальне завантаження складу,

тобто відхилення від проектної величини. Розраховується за ви-

щенаведеною формулою на основі фактичних даних.

Коефіцієнт освоєння потужності — це ступінь досягнення

проектних показників, що визначається як відношення фактичної

потужності до проектної.

Вантажонапруженість — це вантажообіг на 1 м

корисної

площі складу за певний період часу. Цей показник розраховують

за формулою

в =

де

в — вантажонапруженність складу, т/м².

Ступінь використання площі — це частка корисної площі

в загальній площі складу. Цей показник розраховують за фор-

мулою

=α ,

де

α — коефіцієнт використання площі складу, 6,03,0

Ступінь використання об’єму складу — це частка корисного

об’єму в загальному об’ємі складу. Цей показник розраховують

за формулою

=β ,

де

β — коефіцієнт використання об’єму складу, 4,015,0

155

Ефективність використання підйомно-транспортного обла-

днання за вантажопідйомністю

— це коефіцієнт інтенсивного

використання. Цей показник розраховують за формулою

ІНТ

де

ІНТ

а — коефіцієнт інтенсивного використання підйомно-

транспортного обладнання;

q — середнє фактичне навантаження підйомно-транспорт-

ного обладнання, т;

q — номінальна вантажопідйомність підйомно-

транспортного обладнання, т.

Ефективність використання підйомно-транспортного обла-

днання за часом

— це коефіцієнт екстенсивного використання.

Цей показник розраховують за формулою

ЗАГ

ЕКСТ

де

ЕКСТ

а — коефіцієнт екстенсивного використання підйомно-

транспортного обладнання;

t — середній час фактичної роботи підйомно-транспортного

обладнання, год;

ЗАГ

t — загальна тривалість робочого часу за даний період, год.

Ефективність використання персоналу — це продуктивність

праці робітників складу. Цей показник розраховують за фор-

мулою

П =

де П — продуктивність праці робітників складу, т/зміну;

В — вантажообіг складу, т;

n — кількість робітників на складі.

Упаковка — це тара з маркуванням, у яку поміщають товар-

но-матеріальні цінності. Тара є конструкцією, в якій міститься

речовина, а маркування складається з ярликів, етикеток, надпи-

сів, зображень, що наносяться на тару.

Упаковка, поряд з механізацією і автоматизацією навантажува-

льно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт, значно

полегшує виконання логістичних операцій та сприяє скороченню

логістичних витрат. Складування товарно-матеріальних цінностей

156

може здійснюватися в індивідуальних одиницях зберігання, які

нерідко групуються в лоти і розміщуються в контейнерах.

Розрізняють шість функцій упаковки:

• захист;

• зберігання;

• транспортування;

• використання;

• інформування;

• комунікація.

Таким чином, з одного боку, упаковка — це засіб захисту то-

варно-матеріальних цінностей при зберіганні, транспортуванні та

використанні, а з іншого — спосіб привертання уваги споживачів

за рахунок інформаційного і комунікативного впливу. Тому упа-

ковка відноситься до ключових факторів комерційного успіху,

дозволяючи позиціонувати товар і підвищувати конкурентоспро-

можність підприємства.

Тара може бути класифікована за такими ознаками:

1) міра дотику до товару — внутрішня, зовнішня;

2) призначення — споживча, виробнича, транспортна. В свою

чергу, транспортна поділяється на універсальну і спеціальну;

3) кратність використання — одноразова, повторна, багато-

оборотна;

4) опірність зовнішньому фізичному впливу — жорстка, на-

півжорстка, м’яка;

5) вид матеріалу — дерев’яна, металева, скляна, картонна, па-

перова, текстильна, пластмасова;

6) конструкція — нерозбірна, розбірна, складна, закрита із за-

твором, відкрита без затвору, штабельована, щільна, решітчаста,

прозора;

7) дотримання внутрішньотарних умов зберігання — ізотер-

мічна, герметична, ізобарична, пило-, світло-, жиро-, газо-, паро-,

рідинонепроникна.

Тара характеризується рядом показників:

абсолютна маса — різниця між масою брутто и нетто;

відносна маса — відношення маса тари до маси вантажу;

коефіцієнт власної маси — відношення маси тари до її корис-

ного об’єму;

об’ємна маса — відношення маси тари до її об’єму.

Отже, тара повинна мати:

• мінімальне відношення особистої маси до маси вантажу;

• міцність та надійність конструкції, з метою забезпечення

збереженості товарно-матеріальних цінностей;

157

• дешевизна виготовлення;

• зручність упакування і розпакування;

• портативність і, за певних умов, оформлення, що запам’я-

товується;

• комфортабельність перевезень у порожньому та завантаже-

ному стані.

Для збереження тари, збільшення терміну використання, захи-

сту вантажу від ударів, псування використовують упакувальні

матеріали.

Упакувальні матеріали залежно від призначення поділяють на

дві групи:

1) прокладочні, підстилочні, загортувальні;

2) крепіжні.

Потреби в тарі розраховують за формулою

R =

де

R — потреба в тарі, шт.;

Q — об’єм продукції, що затарюється, т;

n — кількість продукції, що поміщається в одиницю тари, т;

— коефіцієнт обороту тари (кількість обертів тари між про-

давцем та покупцем), разів.

Потреби в упакувальних матеріалах розраховують за формулою

QmU

де

U — потреба в упакувальних матеріалах, шт.;

Q —об’єм продукції, що упаковується, т;

m — норма витрат упакувальних матеріалів на одиницю про-

дукції, шт.

Маркування тари ідентифікує товар, надає споживачеві інфо-

рмацію про його характеристики. Такі, наприклад, як назва, зо-

браження, штриховий код, вага, сорт, розмір, ціна, вимоги збері-

гання, правила експлуатації, склад, калорійність, дата виготов-

лення, термін придатності, рецептура приготування.

Таким чином, маркування буває:

• товарне — найменування підприємства-виробника, товару,

сорту;

• прейскурантне — штриховий код;

• відправне — найменування підприємства-відправника, стан-

ції відправлення і призначення;

• вантажне —кількість місць, маса;

• спеціальна — умовно-ілюструюча, правила експлуатації.

158

Запитання для самоконтролю

1. За яким показником приймають рішення про розміщення

підприємства?

2. Назвіть принципи організації внутрішньозаводських пере-

міщень, які необхідно враховувати в процесі розпланування під-

приємства.

3. Наведіть класифікацію структури інформаційної системи

за рівнями узагальнення.

4. Які показники характеризують роботу інформаційної си-

стеми?

5. За якою формулою можна розрахувати критерій доцільно-

сті впровадження інформаційної системи?

6. Прокоментуйте умови впровадження інформаційної сис-

теми.

7. Перерахуйте і дайте характеристику видам нераціона-

льних перевезень вантажів.

8. Що таке технічна норма завантаження вагона?

9. Дайте порівняльну характеристику класифікацій ванта-

жних морських і річкових сполучень.

10. Які коефіцієнти є серед техніко-економічних показників

роботи автомобільного транспорту?

11. Дайте визначення поняттям «час упередження», «еко-

номічний розмір партії поставки», «економічний обсяг партії

виробництва», «мінімум запасу», «максимум запасу», «точка

замовлення».

12. У чому сутність принципу Парето та методу «АВС»?

13. Назвіть умови використання моделі Гарріса Ф. і поясніть

методику розрахунку економічного розміру партії поставки.

14. За якими ознаками класифікують склади?

15. Як розраховують загальну площу складу?

16. Наведіть техніко-економічні показники роботи складу.

159

ФУНКЦІЇ ЛОГІСТИЧНОЇ

СИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВА

4.1. ПОСТАЧАННЯ

План матеріально-технічного постачання підприємства — це

сукупність планово-розрахункових документів, у яких обґрунто-

вується виробнича потреба в матеріальних ресурсах та визнача-

ються джерела їх задоволення. Засобом його розробки є матеріа-

льний баланс.

Матеріальний баланс — це плановий механізм, за допомогою

якого розрахунками ув’язують виробничі потреби в матеріальних

ресурсах з можливостями їх задоволення.

Матеріальний баланс можна представити в такому вигляді:

FQQWUKP +=++++

де

— потреба в матеріальних ресурсах на основне виробницт-

во в плановому періоді, од.;

— потреба в матеріальних ресурсах на капітальне будівни-

цтво в плановому періоді, од.;

U — потреба в матеріальних ресурсах на ремонтно-

експлуатаційні потреби в плановому періоді, од.;

W — потреба в матеріальних ресурсах на експериментально-

конструкторські та науково-дослідні роботи в плановому пері-

оді, од.;

Q — обсяг матеріальних ресурсів для утворення норматив-

них залишків матеріальних ресурсів на кінець планового періоду

(виробничих запасів), од.;

Q — очікувані залишки матеріальних ресурсів на початок

планового періоду, од.;

— обсяг матеріальних ресурсів, які потрібно закупити в

плановому періоді, од.

Основним призначенням матеріального балансу є розрахунок

обсягів матеріальних ресурсів, що підлягають закупці в планово-

му періоді. Цей показник розраховують за формулою

QQWUKPF −++++= .

160

Потребу в матеріальних ресурсах на основне виробництво

визначають

1) методом прямого розрахунку;

2) методом динамічних коефіцієнтів.

Метод прямого розрахунку полягає в множенні норми витрат

матеріальних ресурсів на плановий обсяг виробництва готової

продукції за формулою

∑

jiji

QaP

де

— потреба в i матеріальних ресурсах для виконання виро-

бничої програми підприємства, од.;

a — норма витрат матеріальних ресурсів i виду на виробни-

цтво одиниці готової продукції

j виду, од.;

Q — обсяг виробництва готової продукції j виду, шт.

Існує кілька різновидностей методу прямого розрахунку:

• подетальний;

• повирібний;

• за типовими представниками;

• за аналогією.

На підприємствах масово-поточного виробництва з невеликою

номенклатурою виробів доцільно використовувати подетальний

метод розрахунку. При подетальному методі потребу розрахову-

ють за формулою

∑

jiji

SaP

де

a — норма витрат матеріальних ресурсів i виду на виробни-

цтво одиниці деталі

j виду, од.;

S — обсяг виробництва деталей j виду, шт.

На підприємствах серійного виробництва доцільно викорис-

товувати повирібний метод. При повирібному методі потребу

розраховують за формулою

∑

jiji

KaP

де

a — норма витрат матеріальних ресурсів i виду на виробни-

цтво одиниці виробу

j виду, од.;

— обсяг виробництва виробів j виду, шт.