Індивідуальна робота - Грошово-кредитна система Китаю

Подождите немного. Документ загружается.

6. Китай сподівається на збереження стабільності основних

резервних валют світу

2009-11-30 16:46:59 Джерело: Міжнародне радіо Китаю

Китай сподівається на збереження стабільності основних резервних валют

світу. Про це сказав прем'єр Держради КНР Вень Цзябао під час зустрічі із

трійкою лідерів групи "Євро" - головою групи "Євро", прем'єр-міністром

Люксембургу Жан-Клодом Юнкером, президентом Європейського

Центрального банку Жан-Клодом Тріше і комісаром ЄС із питань економіки та

грошово-кредитної політики Хоакіном Альмунієй.

Високі гості з Європи прибули в Нанкін - адміністративний центр

провінції Цзянсу - для участі 30 листопада у 12-й зустрічі лідерів Китаю і ЄС.

Вень Цзябао на зустрічі зазначив, що збереження стабільного курсу

китайської національної валюти йде на користь стабілізації фінансової ситуації

й економічному розвитку в усьому світі. Китай буде й надалі підсилювати

гнучкість валютного курсу китайського юаню і зберігати переважно

стабільність обмінного курсу китайського юаню на раціональному й

збалансованому рівні, керуючись засадами ініціативності, керованості та

поступовості, підкреслив глава китайського уряду.

Європейські гості у свою чергу зазначили, що країни з основними

резервними валютами світу повинні взяти основну відповідальність за

поліпшення ситуації зі своїми фінансами й валютою. Як вони підкреслили, ЄС

готовий активізувати контакти з Китаєм з метою поглиблення обговорення й

координації політики грошової політики.

http://ukrainian.cri.cn/83/2009/11/30/2s12993.htm

7. Банківський сектор у фінансовій системі Китаю.

7.1. Банки розвитку у фінансовій системі Китаю.

Китайська економіка стрімко розвивається. Зробивши правильний вибір на

користь реформ, країна активно змінюється, і успіх, якого вона досягла, є

наслідком обраного напрямку. Але попри всі свої досягнення Китай

залишається країною, у якій багато галузей економіки як і раніше залишаються

неконкурентоспроможними. Проте Китай винайшов спосіб надання допомоги

тим галузям економіки, що особливо потребують підтримки, – це створення

державних банків розвитку.

Результатом епохи, що почалася у 1978 році в Китаї стало реформування

всіх сфер економіки, у тому числі й банківського сектора. Сьогодні в Китаї

майже сформована нова фінансово-банківська система. Головним принципом,

яким керувалися реформатори при прийнятті рішень щодо її перетворення,

була відповідність банківської системи соціалістичній ринковій економіці.

Банківська справа зіграла важливу роль у посиленні і поліпшенні макро-

регулювання і макро-контролю, у стимулюванні економічної реформи; вона

сприяла відкритості країни і її розвитку, збереженню соціальної стабільності.

Протягом останніх років у сфері банківської справи Китай досяг значних

успіхів: поступово зміцнювалася фінансово-банківська організаційна система,

щоразу вдосконалювалася фінансова ринкова система, значно підвищився

рівень фінансового макро-регулювання, посилився фінансовий контроль, крок

за кроком розширювалися зовнішні зв'язки, а також підвищився рівень

обслуговування.

Останнім часом банківська система Китаю зазнала низки серйозних змін.

На чолі всієї галузі відтепер знаходиться Народний банк Китаю (НБК), що

виконує роль Центрального банку. Його функція визначалася, як проведення

"під загальним керівництвом Держради КНР" самостійної кредитно-грошової

політики з метою стабілізації національної валюти. За ним ідуть три банки, що

здійснюють безприбуткове кредитування програм у рамках проведеної

державою політики розвитку галузей і регіонів; чотири державні спеціалізовані

банки і чотирнадцять комерційних банків. Останні здійснюють діяльність на

основі балансу своїх активів і пасивів і несуть ризики з кредитування

підприємств. Державні комерційні банки поступово перетворюються в сучасні

банківські підприємства. Активно реорганізуються середні і дрібні банки

акціонерного типу. Не можна не згадати про сільські кредитні кооперативи, що

стали головними фінансовими установами, які надають банківські послуги в

сільській місцевості. Діяльність банківських структур доповнює робота

фондових і страхових компаній. Таким чином, у Китаї була створена

багатофункціональна фінансова організаційна система. Споконвічно в Китаї

була заборонена діяльність приватних банків. Усі банки Китаю були

державними або банками, створеними на акціонерній основі.

Головною опорою китайського уряду під час здійснення реформ є

Народний банк Китаю і три банки розвитку.

НБК був створений 1 грудня 1948 року, на базі злиття банків Хуабей

(Huabeі Bank), Бейхай (Beіhaі Bank) і фермерського банку Сібей (Xіbeі Farmer

Bank). У вересні 1983 року було прийнято рішення про передання НБК функцій

Центрального банку. Офіційно він одержав цей статус 18 березня 1995 року. А

27 грудня 2003 року відповідним указом за НБК було закріплено право

вирішального слова в питаннях монетарної політики, контролю над

фінансовими структурами і роботи, спрямованої на підтримку фінансової

стабільності.

Відповідно до закону КНР про Народний банк Китаю НБК є центральним

банком КНР. Його головний офіс знаходиться в Пекіні. До його функцій

входять емісія і регулювання обігу женьміньбі, контроль над органами і

ринками грошового обігу, видання відповідних наказів; збереження, управління

і проведення операцій із золотовалютними резервами країни; він управляє

державною скарбницею, проводить статистичні й аналітичні дослідження, є

представником держави у сфері міжнародного грошового обігу. НБК здійснює

свою діяльність під керівництвом Держради КНР, а тому такі питання, як

річний ліміт грошового постачання, ставка відсотка, валютний курс тощо,

зважуються не раніше, ніж буде отримано схвалення з його боку. Утім

проводяться консультації й з інших питань. Звіти про виконану роботу

регулярно надаються для розгляду Постійному Комітету Всекитайського

зібрання народних представників (ВЗНП). Слід зазначити, що капітал, який

знаходиться в НБК, є власністю держави.

На чолі НБК стоїть директор, який висувається на посаду Головою

Держради КНР і затверджується ВЗНП КНР. У структурі НБК виділяють 18

функціональних департаментів. Для більш ефективного здійснення діяльності

створено апарат філій НБК, що здійснює діяльність у конкретному

підвідомчому районі і виконує обов'язки з проведення операцій. Філіальний

апарат також виконує важливу функцію розподілу національної валюти Китаю

з емісійного фонду.

НБК встановлює норму резервного фонду, після чого приймає від

фінансових організацій відрахування відповідно до затверджених вимог. Він

виступає як кредитор комерційних банків, здійснює операції з державними й

урядовими облігаціями, з валютою. НБК керує Державним сховищем, а також

за отриманим від Фінансового відділу Держради дорученням може проводити

розрахунки готівкою по державних боргах. Як головний банк Китаю, НБК

може виконувати посередницькі операції між різними фінансовими

організаціями, контролювати систему взаєморозрахунків. При всій повноті

здійснюваних функцій тільки після відповідної постанови Держради КНР НБК

може кредитувати заздалегідь обговорені нефінансові організації. В інших

випадках кредитування нефінансових структур, приватних осіб і організацій,

різних рівнів урядових органів і місцевих урядів заборонено.

Іншою важливою функцією НБК є контроль і регулювання діяльності

фінансових організацій. Він приймає рішення про створення фінансової

структури і про припинення її діяльності. За законом він може здійснювати

ревізію банківських вкладів, наданих позичок, "поганих" боргів тощо. За

вимогою НБК фінансові організації повинні надавати звіт про виконану роботу.

Статистичний аналіз, проведений НБК, є основою для оцінки національними і

міжнародними експертами фінансової ситуації в країні. Діяльність щодо

удосконалення системи управління і нагляду за державними політичними

банками також є прямим обов'язком НБК.

Наступною ланкою у банківській галузі Китаю є банки розвитку. Усього їх

три: Державний банк розвитку (Chіna Development Bank), Експортно-імпортний

банк Китаю (the Export-Іmport bank of Chіna) і Банк сільськогосподарського

розвитку Китаю (the Agrіculture Development Bank of Chіna).

Державний банк розвитку (ДБР) був заснований у березні 1994 року.

Сьогодні він має 32 відділення і 4 представницькі офіси по всій країні.

Розуміючи зміни, що відбуваються в економіці країни, і її потреби на

поточному етапі розвитку соціалізму, використовуючи науковий підхід у

вирішенні проблем розвитку і проблем, пов'язаних з досягненням

макроекономічних цілей, ДБР використовує акумульовані ним ресурси для

розвитку інфраструктури країни, її основних галузей промисловості,

технологій; підтримує різні сектори економіки, координує розвиток сільських

районів і міст, стимулює планомірний розвиток національної економіки,

допомагає уряду виконувати поставлені перед державою завдання.

На чолі банку стоїть директор. Йому підкоряються заступники з їхніми

помічниками і розгалуженою мережею департаментів.

Останнім часом ДБР залучив позичок на суму понад 1.6 трлн юанів для

більш ніж 4000 тисяч проектів у сфері інфраструктури і промисловості. Він є

"містком" між прийнятими урядом рішеннями і їх втіленням у житті країни.

Зараз ДБР зосередив увагу на таких аспектах економічного розвитку, як

енергетика і транспорт. З його останніх об'єктів фінансування можна виділити

Олімпійські ігри в 2008 році і Shanghaі World Expo. 82 % наданих у 2005 році

позичок було спрямовано на розвиток швидкісних автомагістралей,

телекомунікації, залізниць, енергетики, нафтової промисловості тощо. Разом з

тим ДБР активно бере участь у плануванні і будівництві міст у східній частині

Китаю, таких як: Пекін, Тяньцзінь, Хебей і міст у дельті ріки Янцзи.

Можна сказати, що ДБР подолав чимало перешкод на шляху до

нинішнього процвітання. Надалі він як і раніше керуватиметься науковим

підходом при використанні своїх ринкових функцій для здійснення

поставлених перед ним фінансових цілей.

Наступним банком розвитку є Експортно-імпортний банк Китаю

(Ексімбанк). Він був заснований 26 квітня 1994 року. Як і усі банки розвитку

він підкоряється Держраді КНР. Його головний офіс знаходиться в Пекіні.

Діяльність банку пов'язана з обслуговуванням кредитів для експорту

комплектного великогабаритного устаткування або електроніки. Він є

основним банком, що обслуговує кредити іноземних урядів, і єдиним банком,

що надає пільгові кредити за кордон. Ексімбанк займається кредитуванням

іноземних урядів, змішаним кредитуванням, експортними кредитами, а також

позичками китайського уряду іноземним урядам, переоформленням змішаних

кредитів тощо.

Метою створення банку сільськогосподарського розвитку Китаю (БСГРК)

були допомога сільському господарству, кредитування проектів, спрямованих

на поліпшення інфраструктури села, впровадження провідних технологій. 19

квітня 1994 року було проголошено створення БСГРК. Банк відразу ж

акумулював кошти на суму 259,2 млрд юанів, переведені на його рахунки

Сільськогосподарським банком і Комерційно-промисловим банком Китаю. У

березні 1995 року було створено мережі філій у сільських районах. Розширення

мережі філій продовжилося після прийняття закону про реформування

сільської фінансової системи. БСГРК є державним банком, а тому його

діяльність пов'язана з наданням неприбуткових кредитів і здійсненням

проектів, розроблених урядом країни. Безпосереднім завданням банку є

підтримка розвитку сільського господарства і сільських районів. Одразу ж після

створення БСГРК установив зв'язки з різними міжнародними організаціями і

фінансовими інститутами. Так, наприклад, керівництво банку брало участь у

щорічних з'їздах Всесвітнього банку, МВФ і Азіатського банку розвитку, так

само як і в інших міжнародних заходах. Організаційна структура банку має

чотири рівні: центральний офіс, філії першого і другого рівня, суб-філії. Філії і

суб-філії діють відповідно до отриманого від центрального офісу мандату, а

діяльність банку здійснюється з відповідного дозволу Банківської регулюючої

комісії Китаю. За офіційними даними на кінець 2005 року в банку було 30 філій

у провінціях, 329 філій другого рівня, 1606 суб-філій на рівні села і 3 ділові

офіси. У цілому в БСГРК і його філіях працює близько 59000 осіб. Тривалий

час банк спирався на позики НБК, але, починаючи з 2005 року, він істотно

розширив свої ресурси через ринок капіталів, хоча при цьому банк дотепер не

виявляв себе на міжнародному фінансовому ринку. Згідно із статистичними

даними, отримані від БСГРК позички вкладаються переважно в зерно, бавовну,

харчову рослинну олію.

Які ж висновки можна зробити з усього вищесказаного? Насамперед, слід

зазначити, що діяльність китайської банківської структури контролюється з

боку Держради КНР і Банківською регулюючою комісією Китаю. У ході своєї

роботи ЦБ і державні банки розвитку керуються інтересами держави. Їхня

діяльність, спеціалізована для кожного банку окремо, спрямована на

стабілізацію і поліпшення роботи основних галузей економіки. Основним

елементом діяльності НБК як Центрального банку КНР є кредитування банків

розвитку, а особливістю останніх є надання безвідсоткових кредитів.

Незважаючи на співробітництво банків розвитку з найбільшими міжнародними

фінансовими організаціями самі банки або дуже слабко або зовсім не залучені в

роботу на міжнародному фінансовому ринку, що пояснюється концентрацією

діяльності в рамках власної держави. На думку багатьох аналітиків така

система застаріла. Вважається, що кредитування малоприбуткових об'єктів не

відповідає вимогам ринкової економіки. Але, очевидно, у Китаї з цього приводу

своя думка, а тому вплив банків розвитку невпинно зростає.

Джерело: http://www.ufin.com.ua/analit_mat/drn/028.htm

7.2. Структурні реформи в банківському секторі Китаю.

Незважаючи на феноменально високі темпи зростання, що становлять за

останні 20 років 10% у рік, економічний потенціал Китаю залишається

порівняно невеликим. Показники обсягу ВВП і ВВП на душу населення в 1998

р. (у ринкових цінах) становлять 960 млрд. і 770 дол. проти відповідно 8,5 трлн.

і 31 тис. дол. у СІЛА.

Економіка Китаю мало постраждала від азіатської фінансової кризи кінця

90-х років. Тільки в Китаї і Гонконзі (Сянгані) національні валюти не були

девальвовані. Реальні темпи зростання китайської економіки залишаються

найвищими в Південно-Східній Азії та у світі (8,8% у 1997 р. і 7,8% у 1998 р.).

Тим часом у всіх країнах регіону, включаючи Японію, за винятком Сінгапуру і

Тайваню в 1998 р. було зареєстровано абсолютне скорочення обсягу ВВП.

Темпи зростання китайського експорту в 1998 р. склали усього 0,5% проти

26,2% у 1997 р., однак при цьому спостерігалося подвоєння експорту в

європейський і північноамериканський регіони. Прямі іноземні інвестиції в

Китаї досягли в 1998 р. 45,6 млрд. дол. (приріст на 0,7 % за рік) при скороченні

припливу інвестицій із країн Південно-Східної Азії і збільшення — із Європи і

США. Темпи інфляції у 1998 р. були негативними, спостерігалося зниження

індексу роздрібних цін, рівень міського безробіття склав 3,5%.

Темпи зростання ВВП у 1999 р. дорівнювали 7%. Економіка Китаю має

значний потенціал зростання: річні темпи приросту ВВП у найближчі два

десятиліття оцінюються в 8%. Таким чином, намітилося деяке уповільнення

темпів економічного зростання, що вселяє багатьом експертам побоювання.

З літа 1998 р. уряд країни почав здійснювати великомасштабну

інвестиційну програму, спрямовану на пожвавлення економіки. В результаті

приріст вкладень в основний капітал досяг 14,1%. У 1999 р. прискорене

зростання інвестицій в основний капітал продовжилося, і, за розрахунками,

склало 28,3%.

Однією з несприятливих тенденцій останніх років стало уповільнення

росту сімейного споживання; його темпи були нижче темпів росту наявного

прибутку (тобто прибутку за відрахуванням податків), що пов'язано з

чеканнями подальших скорочень працівників на державних підприємствах і в

центральному держапараті, а також реформ у сфері житлового господарства,

охорони здоров'я, освіти, пенсійного забезпечення і соціальних послуг. Всі ці

чекання підштовхують населення до того, щоб відкладати гроші «на чорний

день». У результаті в Китаї зберігається досить висока норма заощаджень —

порядку 40%, а обсяг сімейних ощадних депозитів зростає. Повільне зростання

споживання обумовлює обмеженість внутрішнього споживчого ринку, обмежує

стимули до зростання виробництва і розширення інвестицій підприємств, що

врешті-решт штовхає економіку до спаду. У ряді провінцій країни (Гуандун і

Фуц-зянь) тенденція до спаду стала очевидною.

Єдиною реалістичною макроекономічною політикою, здатною

стимулювати зростання, на думку експертів, є політика розширення валових

інвестицій в основний капітал і в інфраструктурні інвестиційні проекти (саме

таку політику з середини 1998 р. проводить китайський уряд). Однак

розширення інфраструктурних проектів — це тільки проміжний засіб,

розрахований лише на найближчі роки і призначений для підтримки темпів

зростання ВВП і зміни чекань родин і підприємств. Самі по собі

інфраструктурні проекти не забезпечать стабільного довгострокового

економічного зростання і зростання сукупного попиту. Перспективним

джерелом росту сукупного попиту є вклади населення в житлове будівництво.

У стимулюванні таких вкладень ключову роль можуть відіграти банки,

розвиваючи довгострокове, переважно засноване на фіксованих процентних

ставках іпотечне кредитування.

Довгострокове економічне зростання неможливе без інвестицій

підприємств, що, у свою чергу, припускає розширення кредитування державних

і приватних компаній через банківську систему. Однак поки що не тільки попит

на позички, але і їх пропозиція залишаються дуже низькими. Низький попит на

позички обумовлений:

— обачністю населення і підприємств, що побоюються погіршення

економічної ситуації;

— високою процентною ставкою по позичках — 8%;

— відсутністю гарантій прав власності, що відбиває бажання до інвестицій

у підприємств і приватних осіб.

Низька пропозиція позичок пояснюється:

— широко розповсюдженим небажанням давати позики, характерним для

уповноважених посадових осіб банків, перш за все через відповідальність

чиновника, що санкціонував по зику, за її відшкодування; у таких умовах

чиновники віддають перевагу відмові в позиці або висувають більш жорсткі

умови її погашення (наприклад, на умовах одноденної позики);

— відсутністю страхового забезпечення позик, особливо наданих

недержавним позичальникам;

— відсутністю надійної й адекватної інформації, необхідної для аналізу

кредитних операцій.

Джерело: http://ksh.dp.ua/?p=831

7.3. Погіршення структури кредитного портфеля в

більшості китайських кредитно-фінансових установ

У 90-ті роки спостерігалося драматичне погіршення структури кредитного

портфеля в більшості китайських кредитно-фінансових установ. Про це

свідчить зростання питомої ваги прострочених позичок у загальній сумі активів

як у найбільших державних банках, так і в дрібних і регіональних банках, а

також небанківських фінансових посередників. У банках «великої четвірки»

відповідний показник підвищився з 20% наприкінці 1994 р. до 25 наприкінці

1997 р. Причому особливо небезпечне те, що це зростання значною мірою

пов'язане із збільшенням частки самих безнадійних категорій прострочених

позичок, зокрема тих, що значаться за підприємствами, уже визнаними

банкрутами і ліквідованими.

У небанківських фінансових посередників — трастах, інвестиційних

компаніях і сільськогосподарських кредитних кооперативах — частка

прострочених позичок у 1996 р. досягла 50% активів. Більшість небанківських