Мозговий Л.І., Бучма О.В. та ін. Релігієзнавство: Навчальний посібник. 2-ге вид

Подождите немного. Документ загружается.

151

5 ВАРІАНТ

І РІВЕНЬ

1. Церква в Херсоні, в якій влітку 988 року був охрещений

князь Володимир:

а) церква св. Петра; в) церква св. Якова;

б) церква св. Юри; г) церква св. Андрія.

2. Річка, приток Дніпра, на якій за літописом 14 серпня 988

року відбулося хрещення киян?

а) Почайна; в) Прип’ять;

б) Полтава; г) Прут.

3. Автор «Слова про закон і благодать»:

а) Іон; б) Іов; в) Герц; г) Іларіон.

4. У яких роках силою державної влади було закріплене хрис-

тиянство як державна релігія Київської Русі?

а) 983–990 рр.; в) 989–993 рр.;

б) 988–991 рр.; г) 990–997 рр.

5. У якому столітті виникли перші автокефальні церкви:

а) VI ст.; б) II ст.; в) V ст.; г) VII ст.

6. У якому році був скликаний Київський єпархіальний церков-

ний собор, який став одним із етапів підготовки Всеукраїнського

собору:

а) 1918; б) 1923; в) 1921; г) 1928.

7. Єзуїт, який стверджував, що лише залучивши Західну Русь

до католицизму, можна досягти єднання Риму та Русі Москов-

ської:

а) Антоній Поссевін; в) Мартін Лютер;

б) Онисифор Дівочка; г) І. Іріугена.

8. У якому році в синодальному храмі возз’єдналися західноук-

раїнські уніати з православною церквою:

а) 1835; б) 1840; в) 1839; г) 1843.

9. Віровчення про чистилище є:

а) догматом православ’я;

б) догматом католиків;

в) догматом лютеран.

152

10. До яких релігій чи їх напрямів належать ці символи віри

(кредо):

а) «Вірую в усіх українських Богів, єдиних у Сварозі»;

б) «Вірую в єдиного Бога-отця, і Бога-Сина, і Бога-Святого Духа, що

від Отця походить»;

в) «Вірую в єдиного Бога-отця, і Бога-Сина, і Бога-Святого Духа, що

від Отця і Сина походить».

ІІ РІВЕНЬ

1. Прокоментуйте твердження: «Викладання в школах «Зако-

ну Божого» та підтримання державою християнської церкви є

порушенням Конституції України, законів про освіту та про сво-

боду совісті й релігійних віросповідань».

2. Які основні етапи становлення християнства як релігії?

3. Дайте загальну характеристику православ’я.

4. Охарактеризуйте особливості українського православ’я.

ІІІ РІВЕНЬ

1. Охарактеризуйте основні догмати християнського віро-

вчення.

2. Які спільні догматичні та віросповідні засади в усіх протес-

тантських конфесіях?

3. Яким чином пов’язані протестантська етика і капіталістичне

суспільство?

4. Чи сприяє християнство, на ваш погляд, розвитку людської

свободи? Обґрунтуйте відповідь.

6 ВАРІАНТ

І РІВЕНЬ

1. Грецька царівна, дружина князя Володимира:

а) Ольга; б) Катерина; в) Анна; г) Єрея.

2. Яке місто було резиденцією Київського митрополита до

1036 року:

а) Переяслав; в) Київ;

б) Константинополь; г) Львів.

153

3. У якому році стараннями князя Юрія Львовича була засно-

вана Галицька метрополія для південно-західних руських земель,

непідвладних Золотій Орді:

а) 1301; б) 1305; в) 1303; г) 1308.

4. У якому році була прийнята Берестейська унія:

а) 1596; б) 1593; в) 1598; г) 1599.

5. Митрополит, який останнім носив титул «Київський і всієї

Русі»:

а) Роман; в) Афанасій;

б) Іона; г) Алексій.

6. До якого року православні парафії та інші церковні утво-

рення в Україні належали до Українського екзархату Московсь-

кого патріархату:

а) 1983; б) 1993; в) 1990; г) 1997.

7. Бюрократична установа, яку заснував Петро 1 у 1721 році

для нагляду за справами церкви, — це:

а) патріархат; в) Установа нагляду;

б) Священний синод; г) управлінський орган.

8. Засновник ордена єзуїтів, який виник у 1534 році для боро-

тьби з Реформацією:

а) Бенедикт Нурсійський; в) Альберт Ейнштейн;

б) Домінік; г) Ігнатій Лойок.

9. Міжнародний центр управління католицизму — це:

а) Візантія; б) Ватикан; в) Москва; г) Рим.

10. Яка з перерахованих течій належить до ранніх течій про-

тестантизму:

а) мормони; в) п’ятидесятники;

б) анабаптизм; г) квакери?

ІІ РІВЕНЬ

1. Дайте загальну характеристику католицизму.

2. Охарактеризуйте Біблію як священну книгу і культурно-

історичну пам’ятку.

3. У чому полягає християнське вчення про Святу Трійцю?

154

4. Які існують конфесійні відмінності в святковому календарі

християн?

ІІІ РІВЕНЬ

1. Чим відрізняються догматичні та віросповідні засади в усіх

протестантських конфесіях?

2. Порівняйте концепції про те, що відбувається після смерті у

християн, мусульман та буддистів.

3. Назвіть причини непорозумінь між християнами та іудеями

з точки зору православ’я.

4. З’ясуйте сучасне ставлення християнської католицької цер-

кви до нехристиянських конфесій та до власності.

155

ÌÎÄÓËÜ 3

Розділ ІІІ. РЕЛІГІЯ ТА ІНШІ ВИЯВИ

ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ

Тема 11. СУСПІЛЬСТВО, РЕЛІГІЯ

І ПРАВО: ФУНКЦІОНАЛЬНА

ВЗАЄМОДІЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

Тема 12. РЕЛІГІЯ ТА МОРАЛЬ

Тема 13. НАУКА ТА РЕЛІГІЯ

Тема 14. МІСТИЦИЗМ ЯК ДУХОВНО-

РЕЛІГІЙНИЙ ФЕНОМЕН.

ДАВНІ МІСТЕРІЇ І ТАЄМНІ СПІЛКИ

Тема 15. РЕЛІГІЯ ТА ВІЛЬНОДУМСТВО

У ВИЯВІ ЛЮДСЬКОЇ ДУХОВНОСТІ

Тема 16. СУЧАСНІ НЕТРАДИЦІЙНІ

РЕЛІГІЇ

156

157

Òåìà 11

СУСПІЛЬСТВО, РЕЛІГІЯ І ПРАВО

В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

1. Релігія і політика: трансформації співвідно-

шення.

2. Функціональна взаємодія релігії, держави і права.

3. Правове регулювання забезпечення релігійної

діяльності.

4. Релігія і суспільство в контексті і глобаліза-

ційних реаліях сьогодення.

1. Релігія і політика:

трансформації співвідношення

Українське суспільство поступово стає відкритим — від-

бувається індивідуалізація (приватизація) духовно-практичних його

компонентів. Прикладом цього є й приватизація релігії. Як у полі-

тичних, так і в релігійних сферах пріоритетними є свобода вибору

та принципи консенсусу. І саме вони є умовами існування та ефек-

тивного функціонування демократичного державного режиму. В

усіх сферах

суспільного життя, в тому числі в релігійній, колективні

форми історичного розвитку, колективний історичний суб’єкт втра-

чають свої позиції й спостерігається активізація індивідуального

суб’єкта (громадянина, віруючого тощо), особисті інтереси, цілі по-

треби якого домінують над груповими, колективними.

Посилення когнітивного компонента психологічної структу-

ри особистості (приватизація, індивідуалізація, домінування

«Я» над

«Ми», перенесення протистояння «Ми» — «Вони» в

площину «Я» — «Вони») активізує процес експансії масової ку-

льтури, яку в цілому сприйняло християнство (використовує її

досягнення для власних модифікацій, трансформацій, зрештою,

158

з метою самозбереження чи мімікрії до зовнішніх обставин) і яка

зустрічає серйозний спротив Ісламу, що характеризує масову ку-

льтуру як повернення до язичництва. Україна традиційно є хрис-

тиянським суспільством з чіткими православною і греко-като-

лицькою домінантами. Водночас вона знаходиться під впливом

ісламського ареалу. Зважаючи на зниження рівня народжуваності

і збільшення

смертності, які відбуваються в геометричній про-

гресії, що є наслідком сексуальної революції, переможну ходу

фемінізму і руйнування основ традиційної моралі та відзначаю-

чи, що в ісламському середовищі (в якому панує дух традиційних

цінностей і буква закону, що їм відповідає) спостерігається під-

вищення рівня народжуваності можна припустити, що ісламсь-

кий чинник

з часом відіграватиме політичну роль в суспільно-

політичному житті України.

Оскільки український національний характер через свою мен-

тальність та соціально-психологічну специфіку, інтровертний з

наголосом на емоційній компоненті і жіночому началі, то сус-

пільство з метою самозбереження, намагаючись попередити іс-

ламізацію духовного простору, ймовірно стане більш відкритим

до тих християнських конфесій

, які апелюють передусім до збе-

реження сімейних і моральних цінностей не тільки на словах, а й

у справах (маються на увазі баптисти, адвентисти, п’ятиде-

сятники та ін. конфесії протестантського спрямування). Бо «Цер-

ква виявилася не готовою дати відповідь на моральну кризу сус-

пільства, за візантійською традицією, вона вступила в

союз із

владою» (Афонін Б. А., Бандурка О. М., Мартинов А. Ю. Велика

розтока (глобальні проблеми сучасності: соціально-історичний

аналіз). — К., 2002. — С. 74).

В Україні православ’я через політичні причини взагалі поді-

лене на ворогуючі конфесії. Власне, всі соціальні інститути, які

за своїми функціями повинні забезпечувати нормальний рівень

практично-духовного життя

суспільства, — школа, Церква, нау-

ка, армія, виконавча та законодавча влада, засоби масової інфор-

мації, «опинилися в глибокій політичній кризі» (там само). Від-

так відсутні дієві структури громадянського суспільства.

За таких умов наростатимуть автократичні тенденції не тільки

як чинник збереження влади за елітою, але й як спроба суспільної

стабілізації. Але авторитаризм виключає

плюральність, тому

змушений йти на союз (причому відкритий) з Церквою, яка, в

свою чергу, претендуватиме на переваги як у міжконфесійних,

так і державно-церковних відносинах, що є неприпустимим у де-

мократичній державі.

159

Важливими регуляторами соціальних відносин, що пронизу-

ють все українське суспільство, є політика і релігія. Політика як

галузь відносин між соціальними суб’єктами (класами, соціаль-

ними групами, окремими особами, національними спільнотами

тощо) щодо здійснення (використання, розподілу, завоювання)

влади виявляється практично у всіх сферах сучасного суспільно-

го життя — економічній, соціальній, національній, культурній,

науково

-технічній, екологічній, військовій та ін. На часі все біль-

ше помітним стає вплив на ці сфери і релігійного чинника. Крім

того, спостерігається не тільки наявність, а й активізація релігій-

них компонентів в діяльності суб’єктів політики як соціальних

(нація, соціальні верстви, корпоративні групи, особи), так й ін-

ституціональних (держава, політичні

партії, ЗМІ). Це свідчить

про те, що відбувається зміна у співвідношенні релігії і політики.

Якщо упродовж усієї історії українського державотворення релі-

гія була залежною від політики, то наразі ці два суспільні фено-

мени у відношеннєвому тандемі перебувають здебільшого на па-

ритетних засадах.

Значущим є релігійний вплив на політику опосередковано че-

рез особу (індивідуальний суб’єкт політики), яка залежно від кон-

кретних обставин включається в політичну діяльність і уособлює

певний ступінь політичної волі суспільства, а це визначає і зворот-

ний вплив — політики на релігію, яка, в свою чергу, претендує на

роль своєрідної «докси» — спонтанної згоди, що об’єднала б

окремі групи у

політичні спільноти, які б послідовно використову-

вали сприйняту доксу як інструмент політичної боротьби.

Все більше позначається релігійний чинник на виборчій пове-

дінці електорату, який поступово у своїй масі стає залежним не

від політичних чи ідеологічних програм або платформ, а від на-

лежності виборців до великих соціальних груп, таких як конфесія

чи етнос, які забезпечують конкретній партії більш-менш стійку

виборчу базу. Слід відзначити, що симпатії до певних партій та

ідеологій можуть бути і наслідками ранньої соціалізації (в сім’ї,

під впливом найближчого оточення). Проте, як свідчать реалії

сьогодення, релігія все більше вторгається і в цю сферу.

Зростання значення релігійного чинника в

політиці підтверд-

жує і те, що партії, які ігнорували чи заперечували суспільну зна-

чущість релігії, кардинально змінили свої погляди і намагаються

будувати відносини у конфесійних вимірах на умовах діалогу і

порозуміння.

І політичні, і релігійні зміни є результатом діяльності людей. Але

не всі індивіди в однаковій мірі беруть участь у

широкомасштабних

160

політичних та релігійних перетвореннях. Одні займаються звич-

ною, буденною діяльністю, інші завдяки своїм особливим якос-

тям (знанням, компетенції, таланту, майстерності, силі, хитрощам

і навіть «харизмі») діють в ім’я чи в інтересах інших, або ж мані-

пулюють ними, пригнічують. Це політичні лідери, пророки, ідео-

логи, державні діячі, диктатори та ін. У

релігії й політиці загаль-

ним критерієм є персональна харизма. «Під харизмою можна

розуміти якість чи стан буття, що проявляється в носії і діях

окремих особистостей і яка (якість) властива певним ролям і ко-

лективам» (Шілз). Відомо, що поняття харизми в релігійному

контексті теоретично розробив М. Вебер, який розглядав його як

одну із засад легітимної влади і впливу одних людей на інших в

політичній, релігійній та інтелектуальній сферах. Альтернатив-

ними засадами харизми для легітимності є легально-раціональне і

традиційне. Традиційні і легально-раціональні авторитети здатні

до рутинної чи конформної поведінки, харизматичні — знищити

існуючий порядок і створити на його місці новий. Вони спрямо

вані на кардинальні перетворення. Харизматичні особистості ро-

звивають у собі певні риси, що здатні підсилювати їх образ як

посланців Бога, втілення долі, передвісників історії, вождів тощо.

У часи соціальних криз, коли руйнуються звичні норми, пра-

вила і закони, дискредитується правляча еліта (а саме в такій

ситуації перебуває Україна) зростає значення

харизматичної ле-

гітимації. Однак для сучасного українського релігійного і полі-

тичного поля характерна відсутність такої особи, яка б володіла

сильним динамічним потенціалом, необхідним для здійснення

кардинальних змін у цих сферах. Відтак звичними стали явища

«узурпації харизми» та «вигаданої харизми», що сприяють ес-

калації релігійних і політичних конфліктів, загостренню суспі-

льної

ситуації.

Сучасне українське суспільство являє собою нестабільну соці-

альну систему, яка щойно вийшла на шлях моделювання ринко-

вої економіки і практичного втілення політичної демократії. В

даній ситуації йому загрожує плутократія, яка викликає процеси

трансформації і політики, і релігії в «професію», «бізнес», у засіб

заробляння грошей, детермінує виродження первісного призна-

чення та

функціональності релігії і політики, що таїть у собі за-

грозу державній та національній безпеці і породжує таке явище,

як корупція, в яку втягуються вже не тільки політичні суб’єкти, а

й релігійні агенти дії.

Таким чином, політика і релігія — важливі підсистеми україн-

ського суспільства, що перебувають у функціональних взає-