Мнацаканов Г.К. Холодильна техніка і технология. Навчальний посібник. Частина 1

Подождите немного. Документ загружается.

Х О Л О Д И Л Ь Н А Т Е Х Н І К А І Т Е Х Н О Л О Г І Я

частина 1

----------------------------------------------------------------------

Рис.21. Схема розподілу парціальних тисків водяної пари

при установленні пароізоляції з теплої сторони стінки.

[Пояснити побудову]

б) Пароізоляційний шар установлений з холодної сторони

(рис.22)

Видно, що основне падіння парціального тиску водяної

пари відбувається в пароізоляційному шарі, а високий рівень P

в теплоізоляційному шарі викликає створення потужного

вогнища зволоження ізоляції.

Висновок: при установленні пароізоляції з холодної

сторони зволоження ізоляції не зменшується, а збільшується.

М Н А Ц А К А Н О В Г. К.

--------------------------------------------------------------------------------------

Рис. 22. Схема розподілу парціальних тисків водяної пари

при установленні пароізоляції з холодної сторони стінки

[Пояснити побудову]

в) Пароізоляція встановлена з теплої сторони, а також

між шарами теплоізоляційного матеріалу (рис.23).

Це може бути при наклейці ізоляції бітумом.

Умови побудови ті ж. Для спрощення прийнято, що





пароізоляційних шарів однакові.

Видно, що при наявності пароізоляційних шарів усередині

ізоляції можливі появи вогнищ зволоження. Тому на практиці

ізоляцію приклеюють не суцільним шаром, а ділянками

(плямами, смугами).



Х О Л О Д И Л Ь Н А Т Е Х Н І К А І Т Е Х Н О Л О Г І Я

частина 1

----------------------------------------------------------------------

Рис. 23. Схема розподілу парціальних тисків водяних пар

при наявності в стінці проміжних пароізоляційних шарів.

[пояснити побудову]

При використанні теплоізоляційних матеріалів з різними



, ці матеріали варто встановлювати по ходу теплового

потоку в порядку зростання



. При зворотному розташуванні

кожен наступний шар може виявитися пароізоляцією з холодної

сторони для попереднього шару.

Дифузійна волога — не єдине джерело зволоження

ізоляції. Вона може зволожуватися також:

 від дощу (несправні покрівлі, водостоки);

 від вогкості (вологий ґрунт, стіни й ін.) ;



Рн



М Н А Ц А К А Н О В Г. К.

--------------------------------------------------------------------------------------

 від конденсації вологи на внутрішніх поверхнях (



>1 і

ін.) ;

 при перемінних температурних режимах у камерах (напр.

у камерах однофазного заморожування) ;

 при зміні напрямку теплових потоків у різний час року (в

камерах з температурою близької до 0

С) ;

 від теплових містків (високотеплопровідних включень) у

товщі ізоляції.

Тому, якщо навіть розрахунком доведено, що зволоження

не буде, потрібно усе-таки встановлювати з теплої сторони

пароізоляційний шар.

У деяких складних випадках, коли такий шар

малоефективний (наприклад, при зміні напрямку теплових

потоків, або в суднових конструкціях) пароізоляцію

встановлюють із двох сторін і передбачають спеціальну

систему осушення ізоляції в процесі експлуатації.

3.3. Теплоізоляційні матеріали

Вимоги, пропоновані до теплоізоляційних матеріалів:

 низький коефіцієнт теплопровідності;

 мала гігроскопічність і водопоглинення;

Х О Л О Д И Л Ь Н А Т Е Х Н І К А І Т Е Х Н О Л О Г І Я

частина 1

----------------------------------------------------------------------

 морозовитривалість, тобто здатність не руйнуватися в

середовищі вологого повітря при негативних

температурах;

 хімічна інертність стосовно металів, будівельних і

пароізоляційних матеріалів;

 стійкість до гризунів;

 біостійкість, тобто не гнити, не уражатися грибками;

 не мати і не сприймати запахів;

 не піддаватися старінню, тобто коефіцієнт

теплопровідності ізоляції не повинний збільшуватися з

часом;

 невисока вартість ізоляційного матеріалу і робіт з його

укладання;

 механічна міцність;

 мала об'ємна маса;

 легка оброблюваємість;

 транспортабельність.

На жаль, ізоляційний матеріал, задовольняючий усім цим

вимогам, відсутній.

Класифікація теплоізоляційних матеріалів:

1) По ефективності:

 високоефективні (

із





0,04 Вт/(м.К));

М Н А Ц А К А Н О В Г. К.

--------------------------------------------------------------------------------------

 ефективні (0,04 <

із





0,08);

 середньої ефективності (0,08 <

із



≤ 0,16);

 низької ефективності (0,16 <

із



≤ 0,32).

2) По походженню:

 неорганічні;

 органічні;

 композитні.

При цьому ізоляційні матеріали можуть бути природними і

штучно отриманими.

3) По зовнішньому вигляді:

 тверді;

 гнучкі;

 сипучі.

До високоефективних теплоізоляційних матеріалів

відносять міпору, експанзіт, а також ряд сучасних синтетичних

речовин на базі спінених пластмас: пінополістіроли,

пінополівінілхлориди, пінополіформальдегіди,

пінополіуретани.

В даний час широко використовується речовина

пінополістірол ПСБ – С, що має низький коефіцієнт

паропроникності і не підтримує горіння. Усе ширше

використовуються пінополіуретани типу "РИПОР" (комерційна

назва), внаслідок швидкості і легкості їхнього нанесення,

Х О Л О Д И Л Ь Н А Т Е Х Н І К А І Т Е Х Н О Л О Г І Я

частина 1

----------------------------------------------------------------------

прекрасної транспортабельності, а також малої

зволожуваємості.

До ефективних теплоізоляційних матеріалів відносять

торфоплити, коркові плити, піноскло, тверді мінераловатні

плити.

До ізоляційних матеріалів середньої ефективності

відносять пінобетон, деякі види піноскла, а також засипну

ізоляцію (напр. керамзитовий гравій).

До низькоефективних ізоляційних матеріалів відносять

важкі сорти пінобетону, шлак, дерево (поперек волокон).

[розповісти докладніше про властивості й особливості

сучасних теплоізоляційних матеріалів]

3.4. Пароізоляційні матеріали

Призначені для захисту теплоізоляційних матеріалів від

зволоження.

Основні вимоги, пропоновані до пароізоляційних

матеріалів:

 мати високий опір паропроникненню (тобто низьке

значення



);

 не поглинати вологу;

 не руйнуватися при негативних температурах;

М Н А Ц А К А Н О В Г. К.

--------------------------------------------------------------------------------------

 не мати запаху і не абсорбувати його;

 не гнити, не горіти, протистояти гризунам;

 мати гарні адгезійні властивості;

 не "старіти", тобто значення  пароізоляції не повинне

зростати згодом.

Класифікація пароізоляційних матеріалів:

 обмазувальні;

 рулонні;

 тверді.

До обмазувальних пароізоляційних матеріалів відносять

бітум, а також мастики й емульсії на його основі.

Рулонні пароізоляційні матеріали можуть бути:

1) з органічною основою (руберойд, пергамін)

2) з неорганічною, тобто негниючою основою (гідроізол,

металоізол)

3) безосновні (поліетіленова плівка, пластифікований борулін,

тонкі металеві листи).

До рулонної пароізоляції відносять сучасні багатошарові

"сендвічі" типу "поліетілен-фольга-папір".

До твердих пароізоляційних матеріалів відносять глазуровані

плитки, покладені на рідкому склі, тонкі металеві і пластмасові

листи з ретельною приваркою швів.

Х О Л О Д И Л Ь Н А Т Е Х Н І К А І Т Е Х Н О Л О Г І Я

частина 1

----------------------------------------------------------------------

3.5. Розрахунок теплової ізоляції огородження

холодильника

Зводиться до визначення товщини теплоізоляційного

шару для заданого ізоляційного матеріалу.

Розрахунок розглянемо на прикладі зовнішньої стіни

холодильника класичної конструкції (рис. 24).

Коефіцієнт теплопередачі ізоляційної конструкції

Кіз

із

















де







— сума термічних опорів усіх шарів ізоляційної

конструкції за винятком шару теплової ізоляції.

Умови побудови ті ж. Для спрощення прийнято, що





пароізоляційних шарів однакові.

Видно, що при наявності пароізоляційних шарів усередині

ізоляції можливі появи вогнищ зволоження. Тому на практиці

ізоляцію приклеюють не суцільним шаром, а ділянками

(плямами, смугами).

М Н А Ц А К А Н О В Г. К.

--------------------------------------------------------------------------------------

Рис.24. Схема ізоляційної конструкції зовнішньої стіни

холодильника

1 — зовнішній лицювальний шар; 2 — силовий шар (цегла,

бетонні блоки і т.п.); 3 — шар штукатурки, що вирівнює; 4 —

шар пароізоляції; 5 — шар теплової ізоляції; 6 — внутрішній

лицювальний шар.

Значення

визначають техніко – економічними

розрахунками. Дані оптимальних значень

, а також



приведені в довідковій і навчальній літературі. Якщо

заданий теплоізоляційний матеріал, тобто відомий його

коефіцієнт теплопровідності



, то вираження для визначення

товщини ізоляційного шару можна одержати з попередньої

формули

111

із

Кi

із







































1 2 3 4 5 6



біз