Михайлов В.А., Виноградов Г.Ф та ін. Неметалічні корисні копалини України

Подождите немного. Документ загружается.

130

КАЛІЙНА СІЛЬ

Загальні відомості

Головними породоутворюючими мінералами калійних солей є си-

львін, карналіт, каїніт, лангбейніт, пікромерит, глазерит і полігаліт.

Сильвін за зовнішнім виглядом і формою знаходження дуже поді-

бний до галіту, разом з яким він часто зустрічається. У чистому ви-

гляді забарвлений сполуками заліза в червоний колір. Смак – гіркува-

то-солоний. Легкорозчинний у воді,

з підвищенням температури роз-

чинність збільшується, чим сильвін відрізняється від галіту. Породи,

що складаються із сильвіну та галіту, носять назву сильвінітів. Зазви-

чай вони містять 20–40 % KCl, 58–78 % NaCl, невелику кількість

MgCl

, CaSO

та ін. Розрізняють сильвініти первинно-осадові та вто-

ринні, що утворилися з карналіту шляхом вилуговування MgCl

Карналіт утворює крупнозернисті агрегати червоного, бурого та

оранжево-жовтого кольору, крихкий, смак пекучий гірко-солоний. Гі-

гроскопічний, на повітрі легко розпадається на складові частини, при

цьому MgCl

переходить у розчин, а більша частина KCl залишається

у вигляді дрібного шлаку. В породах вміст карналіту 40–85 %, галіту

18–50 % з домішкою ангідриту, кізериту, глинистої речовини.

Каїніт часто зустрічається в щільних дрібнозернистих масах кри-

сталів у тісному парагенезисі з галітом та іншими мінералами, пере-

важно сульфатами. Колір – світло-жовтий, смак слабко солонувато-

гіркий. Легко

розчиняється у воді, не гігроскопічний. Каїнітові породи

складаються з каїніту (10–50 %) і галіту (30–40 %), у ній завжди є полі-

галіт (до 10 %), карбонати й глинисті мінерали.

Лангбейніт зустрічається в щільних крупно- й грубозернистих

масах кристалів розміром до декількох сантиметрів рожевого, роже-

во-фіолетового, світло-сірого, сірувато-білого коліру, іноді безбарвних.

Смак слабкий солонуватий,

у воді розчиняється гірше, ніж галіт, си-

львін і карналіт. Під впливом атмосферної вологи швидко покрива-

ється тонким нальотом порошку білого кольору. Лангбейнітова порода

складається з лангбейніту (30–60 %), галіту (15–45), нерозчинного за-

лишку (10–12) з домішками сильвіну (7 %), полігаліту (3–6), кізериту

(до 4). В Карпатах зустрічаються перехідні каїніт-лангбейнітові поро-

ди (лангбейніт – 10–25 %, каїніт – до 10, галіт – 30–40).

Полігаліт

відноситься до числа дуже розповсюджених калійних

мінералів. Як правило, утворює масивні тонкозернисті зростки крис-

талів. Колір мінералу червоний, червоно-бурий, фіолетово-рожевий,

жовтий. Без смаку, у воді погано розчиняється.

131

Галузі використання і вимоги до сировини

Калійні солі використовуються, головним чином, у сільському гос-

подарстві та хімічній промисловості, причому на мінеральні добрива

припадає 92–94 % їх світового видобутку. Справа в тому, що калій

разом із фосфором служить джерелом живлення сільськогосподарсь-

ких культур і підвищення їх врожайності. Особливо цінними є калійні

добрива при вирощуванні цукрового буряка, різних коренеплодів,

картоплі,

ячменю, тютюну, коноплі, соняшнику, маку, причому для

деяких з них (тютюн, бавовна) калійні добрива не тільки збільшують

урожайність, але й підвищують якість продукції. У хімічній промис-

ловості з калійних солей виробляють цілий ряд хімічних препаратів.

Їдкий калій (КОН) широко використовується в миловарній промис-

ловості, а також для одержання різноманітних калійних препаратів

щавлевої кислоти, для сушіння газів і рідин. Поташ (K

СO

) широко

застосовується у скло-фарфоровій, текстильній, миловарній, шкіря-

ній, фармацевтичній і хімічній промисловості, у фарбувальній справі,

у фотографічній практиці (бромистий калій). Поташ використовуєть-

ся і для виробництва ціаністого калію (KCN), який йде для виділення

золота при ціановому процесі видобутку його з бідних руд. З хлорис-

того калію одержують також бертолетову сіль (KClO

), що використо-

вується в сірниковому виробництві та при виготовленні бездимного

пороху. Крім того, одержують перманганат калію (KMnO

) – енергій-

ний окиснювач, що застосовується для вибілювання льону, вовни,

ефірних і рослинних масел, у виробництві мінеральних вод, медицині,

лабораторній техніці. Хлористий калій використовується у виробниц-

тві хромпіку (K

CrO

), сульфату калію, який є сировиною для вироб-

ництва калієвих галунів. У сільському господарстві використовують-

ся, головним чином, концентровані калійні добрива, які одержують

шляхом хімічної та флотаційної переробки сильвінітів, каїнітів і каї-

ніт-лангбейнітових порід.

Основним продуктом калійної промисловості є хлористий калій

(KCl), який виготовляють переважно із сильвініту шляхом розчинення

його в

гарячій воді до повного насичення й охолодження розчину.

При цьому випадає KCl, a NaCl залишається в розчині. Як мінеральне

добриво використовується хлористий калій, що містить 50–60 % K

а хімічно-чистий – 63,2 % KCl виробляють у вигляді кристалічного

розсипчастого порошку та частково гранул. Хлористий калій марки K

одержують кристалізацією з розчинів, марки Ф – флотаційним збага-

ченням калійних руд. Марка К поділяється на вищий, перший і дру-

гий сорти; марка Ф – на другий і третій сорти (табл. 29).

132

Таблиця 29

Хімічний і гранулометричний склад хлористого калію, %

Марка К, сорт Марка

Ф,сорт

Показники

Вищий

I II II III

KCl у перерахунку на суху речовину,

не менше

99,0 98,0 95,0 95,0 92,0

Окис калію, не менше * * 60,0 60,0 58,1

NaCl у перерахунку на суху речовину,

не більше

0,9 1,4 4,5 4,5 7,0

Нерозчинний у воді залишок у пере-

рахунку на суху речовину, не більше

0,10 0,15 * * *

Волога, не більше 0,3 1,0 1,0 1,0 1,0

Гранулометричний склад:

2–4 мм, не менше

1–2 мм, не більше

80,0

20,0

80,0

20,0

80,0

20,0

* не нормується

Для усунення злежування хлористого калію, що використовується

як добриво, його обробляють амінами або іншими реагентами. Крім

хлористого калію, калійна промисловість виробляє або освоює випуск

калімагу, калімагнезії, сульфату калію, полігаліту.

Калімаг (калійно-магнієвий концентрат, збагачений каїніт, калімаг

флотаційний) – зернистий незлежуваний порошок сірого кольору,

який одержують флотаційним збагаченням каїніт-лангбейнітової

ру-

ди. Випускається продукт двох сортів. У перерахунку на суху масу

має бути (%): K

O (не менше): I сорт – 19; II сорт – 17,5; MgO (не мен-

ше): I сорт – 9; II сорт – 8; вологи (не більше): I і II сорт – 4. Залишок на

ситі з розміром отворів 3 мм має становити не більше 10 % для I і II

сортів, розміром 5 мм – бути відсутнім.

Калімагнезію (K

– MgSO

) одержують при комплексній пере-

робці полімінеральних руд (збезводнений теніт, одержаний галургій-

ною переробкою каїніту). Застосовується як безхлорне калійне добри-

во. Випускається продукт двох сортів. У перерахунку на суху масу

має бути (%): K

O (не менше): I сорт – 30; II сорт – 28; MgO (не мен-

ше): I сорт – 10; II сорт – 8; Cl (не більше): I сорт – 5; II сорт – не нор-

мується; вологи (не більше): I і II сорт – 2; розмір зерен – 1–3 мм.

Сульфат калію (K

) – найцінніше безхлорне калійне добриво,

яке одержують при хімічній переробці каїніту. Передбачено вміст 48

% K

O на суху речовину.

Полігаліт – сірчанокислий калій-магній-кальцій, що виділяється

при переробці каїніту: вміст K

O становить 10–11 %, MgO – 6–7 %. Не

133

гігроскопічний, не злежується при зберіганні. Технічні умови на цей

продукт відсутні.

Змішані калійні добрива одержують при змішуванні KCl з природ-

ним сильвінітом і каїнітом, кількість KCl сягає 30–40 %. Ці добрива за

своєю якістю посідають проміжне місце між хлористим калієм та си-

рими солями: сильвінітом чи каїнітом. Відходи виробництва калійних

добрив (хлор і хлористий магній

) можуть застосовуватися для одер-

жання полівінілхлориду, синтетичного каучуку – натриту, хлорметану

та інших хлорвмісних продуктів. Сполуки магнію використовуються в

будівельній промисловості (цемент Сореля), у металургії (вогнетривкі

матеріали), у хімічній (хлор-, вуглисто-, фосфористо-, оцтовокислий

магній) і в медичній промисловості. Металевий магній, що одержують

при переробці карналітової сировини, використовується у складі лег-

ких

сплавів у авіаційній і автомобільній промисловості.

Промислові кондиції на калієві породи обумовлені геологічними,

геолого-економічними і технологічними факторами, які для кожного

регіону і родовища можуть бути різними.

Для сульфатних калійних родовищ Передкарпатського прогину у

підрахунок запасів включаються пласти з мінімальним середнім вміс-

том K

O за підрахунковим блоком 9 %, бортовим вмістом – 7 %. Сере-

дній вміст інших компонентів не повинен перевищувати (%) лангбей-

ніту: в каїнітових породах – 3, в лангбейніт-каїнітових породах – 7, в

каїніт-лангбейнітових породах – 6: карналіту: в породах двох перших

типів – 5, у породах третього типу – 8, нерозчинного матеріалу у всіх

трьох типах – 15. Вміст лангбейніту в лангбейнітових породах має бу-

ти

не менше 38 %, а хлористого натрію у складі сильвіну, каїніту та

карналіту – не більше 3 %. Мінімальна потужність каїнітових і ланг-

бейніт-каїнітових пластів, які включають до підрахунку запасів, – 1 м

і каїніт-лангбейнітових – 1,5 м.

Кондиційними пластами полігалітових порід вважаються пласти

потужністю не менше 1,5 м із вмістом полігаліту вище 50 % (8 % K

O).

Можливість шахтної експлуатації калійних і калійно-магнієвих порід

обмежується глибинами їх залягання. Сильвініти доступні для підзем-

ного видобування на глибинах до 1200 м (у районах розвитку соляно-

купольної тектоніки до 1000 м), карналітові породи – 800 м. Гранична

глибина шахтної експлуатації продуктивних пластів родовищ Перед-

карпаття і полігалітових порід – 1000 м. Згідно з тимчасовими конди-

ціями для підземного розчинення придатні пласти сильвінітів із вміс-

том KCl не менше 20 % і MgCl

не більше 5 %, які залягають на глиби-

нах до 2000 м. При цьому потужність продуктивного горизонту при

глибині 1000–2000 м становить 10 м, а запаси кондиційної сировини

– не менше 500 млн т.

134

Родовища Україні

На території України калійні солі виявлені в Передкарпатті, ДДЗ та

Донбасі (табл. 30). Їх загальні запаси дорівнюють 4,5 млрд т, ресурси –

6,8 млрд т. Розробляються 2 з 18 відкритих родовищ. У 1987 р. в

Україні видобуто 803 тис. т калійних солей.

Таблиця 30

Запаси калійних солей України [9]

Запаси сирих солей, млн. т

Розвідані

Балансові Позаба-

лансові

Родовища Вміст

солей

A+B+C

Про-

гнозні

Всього

Передкарпатський басейн

Стебницьке 7–11 1113,1

344,1 545,9 2003,1

Бориславське 10 454,9 59,2 300 814,1

Доброгостівське 8–10 107,5 28,1 135,6

Помярки 8–10 187,6 100,3 287,9

Улично 10,2 76,8 150 226,8

Нинів 8–10 167,5 232,8 100 500,3

Дреголукське 11,3 45,9 60 105,9

Гірке 11,3 32,3 32,3

Росильнянське 12 403,5 30,5 434

Старуньське 10,9 55,4 407,1 462,5

Марківське 10,8 197,2 19,8 217

Молодківське 10,8 212 212

Калуш-Голинське 8–21,5

484,1 484,1

Кадобна 10–12 8,4 50 58,4

Тростянецьке 11,7 92,3 252,6 344,9

Тура Велика 10–12 25,2 100 125,2

Моршинське 11,5 18,1 60 78,1

Краматорсько-Часов’ярська площа

Краматорське 23,2 841 841

Всього 2805 1025,5 656,1 6758,3

11245,2

На території Прикарпаття соленосними є відклади воротищенської

та стебницької серій нижнього міоцену, які простягаються з північно-

го заходу на південний схід на відстань понад 300 км.

Стебницьке родовище розташовано на південний схід від Дрого-

бича, приурочене до загорської та верхньоворотищенської світ, у те-

ктонічному відношенні – до Модрицько-Уличнянської антикліналі

(рис. 29). Виявлено

п'ять калійних горизонтів, які залягають серед со-

135

леносних піщано-глинистих брекчій і глинистої кам'яної солі [32].

Найбільш потужним є другий горизонт, що складається з шести голо-

вних пластів, які розробляються Стебницьким калійним комбінатом.

Породоутворюючими мінералами калійних покладів є галіт, каїніт,

лангбейніт, сильвін, домішками – полігаліт і кізерит, другорядними

мінералами – ангідрит, шеніт, гіпс, епсоміт і карналіт. Каїніт, ланг-

бейніт і

сильвін утворюють кристалічнозернисті суміші з галітом. Каї-

ніт зустрічається у вигляді дрібнозернистих агрегатів, паралельно-

волокнистих і радіально-волокнистих утворень. Сильвін, каїніт та ін-

ші калійні мінерали заміщуються полігалітом.

На базі Стебницького родовища функціонує Стебницький калійний

комбінат потужністю 250 тис. т на рік калійно-магнієвого концентрату

(в перерахунку на стандартні туки). Комбінат

випускає зі стебницьких

руд калімагнезію – добриво, до складу якого входять, головним чином,

сульфатні калійно-магнезіальні солі (каїніт і лангбейніт). Каїніто-

лангбейнітова порода може використовуватись як мінеральне добриво

після простого механічного розмелювання без спеціального хімічного

збагачування. Прийнято камерну систему розробки з залишенням

міжкамерних та міжповерхових ціликів й розташуваннями камер на-

вхрест

простягання. Запаси сирої солі на Стебницькому родовищі за

категорією А+В+С

складають 1113 млн т.

Масштаб 1: 40 000

Рис. 29. Стебницке родовище калійної солі

(схематичний геологічний розріз за матеріалами М.Клімова, 1974)

1 – глини, суглинки, галечники; 2 – гіпсо-глиниста кора вивітрювання; 3 –

пісковики; 4 – соленосні брекчії та глини; 5 – піщано-глинисті слабо засолені

породи; 6 – сіль калійна в соленосній товщі; 7 – тектонічні порушення

136

Калуш-Голинське родовище розташовано в 25–30 км на захід-

північний захід від Івано-Франківська. Калійні поклади тут залягають

серед голинської (верхньостебницької) світи міоцену та структурно

пов'язані з калуською й голинською синкліналями (рис. 30). У межах

калуської синкліналі сильвінітові горизонти розташовані серед соле-

носних порід і складені шаруватим червоним, рожевим і білим силь

віном з домішками ангідриту, полігаліту й карналіту. Каїнітові покла-

ди складаються з тонких каїнітових, каїніто-галітових, галітових і по-

лігаліто-глинистих прошарків. У межах голинської синкліналі кіль-

кість калієносних горизонтів більша. За мінеральним складом вони

поділяються на карналітові, каїнітові, сильвінітові та лангбейніто-

каїнітові з домішками галіту, полігаліту, кізериту. На базі

Калуш-

Голинського родовища працює Калуський хіміко-металургійний ком-

бінат, одне з найбільших підприємств хімічної промисловості України.

Система видобутку родовища підземно-камерна, із залишенням між-

камерних стрічкових ціликів. На Домбровській ділянці видобуток ка-

лійних солей здійснюється відкритим способом. У зв'язку з тим, що

основна маса запасів природних калійних солей представлена не

си-

львіном, а змішаними калієво-магнієвими сульфатними породами,

комбінат випускає мінеральне добриво у вигляді хлористого калію

(KCl), сульфату калію (K

), калімагнезії (K

+ MgSO

), полігаліто-

вого залишку, хлористого магнію (MgCl

⋅2H

O), сульфату натрію

(Na

) і як побічний продукт – харчову й кормову сіль. Балансові

запаси калійних руд Калуш-Голинського родовища за категоріями

А+В+С

– 484,1 млн т

1: 40 000 Масштаб

12 34 6 5

Рис. 30. Родовище Калуш–Голинське (схематичний геологічний розріз

за матеріалами М.Клімова, 1974)

1 – глини аргілітоподібні; 2 – брекчії та глини соленосні; 3 – піщано–глинисті

слабо засолені породи; 4 – строкатобарвні піщано–глинисті відклади; 5 – сіль

калійна в соленосній товщі; 6 – тектонічні порушення

137

В ДДЗ родовища калійних солей відомі лише в Прип'ятському проги-

ні (Старобінське в Білорусі). У межах Дніпровського грабену основний

соленосний горизонт – верхній девон – залягає на глибині 3–6 км, а ни-

жньопермський – 1–2 км. Перспективними для промислового освоєння

можуть бути лише підняті ділянки – соляно-купольні структури. Прояви

калійної солі виявлені на 16 куполах,

проте лише на Роменському про-

мислова калієносність (KCl до 39 %) виявлена на відносно невеликій

глибині (300–500 м), решта проявів знаходиться на глибині 1,5–2 км.

Практично на кожному куполі можна очікувати промислову концентра-

цію калійних солей, що дозволяє розглядати ДДЗ як регіон, перспектив-

ний для пошуків родовищ калійних глиноземистих солей.

У межах Донецького басейну серед соленосних

відкладів краматорсь-

кої світи нижньої пермі Бахмутської та Кальміус-Торецької котловини

виявлені дві калієносні зони: верхня – сильвініт-карналітова, потужніс-

тю до 60 м і нижня сильвінітова (70–100 м). Калійні солі представлені

карналітом, сильвінітом, полігалітом і лангбейнітом, вони залягають у

вигляді прошарків і окремих пластів, а також включень у суцільній масі

кам'яної

солі. Пласти мають невелику потужність 0,3–4,8 м, але харак-

теризуються високим вмістом KCl у сильвініті (21,3 %). Глибина заля-

гання 600–1000 м. Прогнозні запаси оцінюються в 1 млрд т.

БІШОФІТ

Магнієві солі в природі зустрічаються разом з калійними, предста-

влені викопними басейнами (пермський Верхньокамський у Переду-

раллі, девонський Прип'ятський у Білорусі, Калуський у Передкарпат-

ті та ін.) і сучасними (озера Кара-Богаз-Гол, Ельтон, Баскунчак, Вели-

ке Солоне озеро в США) природними розсолами і соляними джерела-

ми, а також

морською водою. Магнієва сіль самостійних родовищ в

Україні не утворює. Залягає в надрах і видобувається разом з калій-

ною та кухонною сіллю в Передкарпатському басейні та з ропи озер у

Криму. Державним балансом запасів враховано п'ять родовищ, зага-

льні запаси яких – 1650,5 млн т, MgО – 115,5 млн т, три родовища ро-

пи

(загальні запаси – 1934,7 млн т, MgO – 6,6 млн т).

Магнієві солі Передкарпатського калієносного басейну предста-

влені сильвіном і карналітом, що постійно присутні в солях (у серед-

ньому 3,4 %), каїнітом (0,8–35 %). Запаси магнієвих солей враховані

на Калуш-Голинському і Стебницькому родовищах, їх видобувають на

Калуш-Голинському родовищі як супутній компонент калійних солей.

138

Важливим джерелом магнію є ропа Сиваша, озера Старе й ін. На

трьох родовищах (Сиваське, Сасик-Сиваш, озеро Старе) затверджені

статичні запаси Mg (у середньому 0,38–1,15 % Mg).

Крім цього відомі родовища бішофіту, які в останній час набува-

ють особливо великого значення.

Бішофіт – цінна хімічна мінеральна речовина, що знаходить остан-

німи роками все більше застосування

в різних галузях промисловості

й сільського господарства. Бішофіт – хлорид магнію (MgCl

⋅ 6H

O),

найбільш розчинний з усіх відомих хлоридних, хлоридно-сульфатних і

сульфатних солей калію та магнію, у зв'язку з чим випадає з розсолів

солоних басейнів у кінцеву стадію згущення ропи. Мінерал без кольо-

ру або прозорий, рожевий і бурувато-червоний через численні мікро-

включення гематиту. Кристали короткопризматичні, голчасті, злом

раковистий, спайність

відсутня, блиск сильний, гіркий на смак. Мі-

нерал дуже гігроскопічний і на повітрі скоро розпливається. Бішофіт

утворює майже мономінеральні бішофітові, а також бішофіт-галітові,

бішофіт-карналітові, бішофіт-кізеритові породи.

Галузей використання бішофіту багато, їх кількість постійно збіль-

шується. Бішофітові розсоли використовуються для виготовлення

спеціальних бурових розчинів, що застосовуються для промивки

стволів

свердловин, які проходять соляні породи для запобігання різ-

кому збільшенню діаметра свердловин. Із розсолів бішофіту шляхом

переробки методом термічного гідролізу одержують оксид магнію (ма-

гнезію) високого ступеня чистоти, який використовується для вигото-

влення вогнетривких матеріалів. Випалювання оксиду магнію при

температурах 1500–1600°С переводить його в кристалічну форму –

периклаз, який характеризується високим

електричним опором і вог-

нетривкістю та використовується для виготовлення промислових і

побутових електричних приладів. З бішофіту можна у великій кілько-

сті одержувати металічний магній, що широко застосовується в авіа-

ційній, космічній і автомобільній промисловості.

Добавка 30 кг бішофіту на 1 кг клінкеру понижує температуру спі-

кання останнього з 1600 до 1000°С, що дає

економію палива при ви-

робництві цементу до 35 %. Добавка розсолу бішофіту до сірчистих

мазутів (до 1,5 л/т) також дозволяє економити паливо й знижує коро-

зію металу котлів, що дає можливість у 3–4 рази подовжити міжремо-

нтний термін їх роботи. Бішофітовий розсіл – засіб для боротьби з

ожеледдю (при цьому він не викликає передчасного

зносу шин і коро-

зії металів, робить міцнішим асфальтове покриття доріг). Просочена

розсолом бішофіту деревина не горить і не гниє. Хлористий магній

застосовується для виробництва синтетичних миючих засобів, штуч-

ного волокна й синтетичного білка.

139

Бішофіт використовується як добавка до корму великої рогатої ху-

доби та птиці. Магнієві добрива підвищують урожайність багатьох

сільськогосподарських культур (картоплі, буряків, люцерни). Хлорома-

гнієвий дефоліант використовується для обробки плантацій бавовни-

ку. Останнім десятиліттям бішофіт широко використовується в на-

родній медицині (особливо розсоли, одержані при розчиненні бішофі-

тових порід Волгоградського родовища). Цей

розсіл з успіхом застосо-

вується для лікування радикуліту, остеохондрозу, захворювань сугло-

бів, вертеброгенних захворювань нервової системи тощо.

Усе це викликало великий інтерес до викопних ресурсів бішофіто-

вої сировини, тим більше, що виробництво сполук магнію за рахунок

переробки калієво-магнієвих порід і видобування їх у невеликих кіль-

костях з ропи кримських

озер далеко не забезпечують нинішні потре-

би народного господарства. Світові ресурси бішофіту зосереджені го-

ловним чином у двох районах – Приволзькому в Росії і Дніпровсько-

Донецькому в Україні [19, 33].

Основні світові ресурси бішофіту приурочені до нижньопермської

(артинсько-кунгурської) галогенної формації Прикаспійської синеклі-

зи (Городищенське родовище), хоча шари бішофіту (до 1–2 м) відомі

на

родовищах калійних солей у Німеччині, Нідерландах, Габоні, Бра-

зилії, Конго, Марокко.

Ресурси бішофіту України перевищують 50 км

, вони приурочені

до краматорській світи ДДЗ, де бішофітовий шар (4-30 м) залягає на

глибинах 1800-2600 м. Виділяються дві області поширення бішофіту:

одна на північному-заході западини (у районі Чернігова–Ічні), інша –

на південному сході (район Полтави і на схід від неї), приурочені до

внутрішніх частин великих соленосних депресій (Кошелівсько-

Вертіївської, Срібнянської, Орчицької) [5, 29, 33, 52].

Державним балансом запасів враховані Затуринське і Новоподіль-

ське родовища бішофіту, його видобуток в режимі дослідно-

промислової експлуатації здійснюється на Затуринському, Новопо-

дільському, Східнополтавському і Ватажківському родовищах, Ки-

кальській і Тишківській площах. Планується у найближчі роки довес-

ти видобуток бішофітового розсолу до 400 тис. т/рік. Балансові запа-

си сирої руди складають 94 млн

т за категорією С

. На Ватажківській,

Парафіївсько-Карпилівській, Монастирищансько-Ольшанській і Ма-

шевській площах проводяться пошуково-розвідувальні роботи з ме-

тою оцінки прогнозних ресурсів і промислових запасів бішофіту.

Затуринське родовище розташоване в межах Орчицької депре-

сії, де установлений потужний (14,5–24 м) горизонт бішофіту на площі

близько 200 га, на глибині 2856–2678 м. Мінеральний склад (%): бі-

шофіт – 88,47; галіт – 8,53;

кізерит – 1,87; гіпс – 0,82; інші солі – 0,31;