Розділ 2. Нафтогазоносні провінції України
160
Рис. 2.13. Південнопанасівське нафтогазоконденсатне родовище:
розріз продуктивної частини [1]
Розміри підняття по ізогіпсі -2700 м – 4,8 × 3,2 км, амплітуда понад
200 м. У серпуховських відкладах встановлено два нафтові (С-6 і С-7) і
один газоконденсатний (С-7) поклади, у верхньовізейських – три наф-
тові (В-18в, В-19, В-20), один газоконденсатний (В-16) і два газоконде-
нсатні з нафтовими облямівками (В-17, В-18н). Скупчення вуглеводнів
пластові склепінні тектонічно екрановані та літологічно обмежені. Ви-
сота поверху нафтогазоносності становить 465 м. Колектори складені
пісковиками з високими ємкісно-фільтраційними властивостями. Їх
пористість коливається в межах 15–20 %, проникність – 0,001–0,5
мкм
2
. Потужність продуктивних горизонтів становить 28–38 м. Вільний
газ, крім метану (77–79 %), включає значні кількості етану (10–11 %).
Вміст пропану становить приблизно 4 %, вуглекислого газу – 2,4–2,8 %,
азоту – 3,2–3,8 %, гелію – 0,01–0,02 %. Потенційний вміст стабільного
конденсату в природних газах становить (314–455)×10
-3
кг/м
3
. Нафти
легкі, їх густина становить 618–630 кг/м
3
, малосірчані. Дослідно-
промислова розробка розпочата у 1985 р. видобутком нафти з горизон-
ту С-6. За технологічною схемою розробки в розрізі виділено 10 нафто-
вих і 5 газоконденсатних об’єктів. Основними нафтовими об’єктами є
поклади горизонтів С-7 і В-19 південного блоку та С-6 – північного, де
зосереджено 74 % запасів нафти, а газоконденсатними – горизонтів С-
7 північного блоку і В-16 південного, що містять 93 % запасів газу та 94
% конденсату.
Розвідані запаси становлять 4,6 млрд м
3
природного газу, 2,3 млн т
конденсату і 4,7 млн т нафти, за їх кількістю родовище відноситься до
середніх. Південнопанасівське родовище перебуває в розробці.
Багатойське газоконденсатне родовище розташоване у Новомо-
сковському районі Дніпропетровської області на відстані 8 км від сели-
ща Перещепине, в південно-східній частині південної прибортової зони
ДДЗ у межах Руденківсько-Пролетарського газонафтоносного району.
Пошуковий об’єкт виявлено в результаті сейсмічних робіт у 1955 р.
У 1975 р. при випробуванні параметричної свердловини 403, з карбо-
натних порід турнейського ярусу (Т-21, інт. 4520–4567 м) одержано
приплив газу дебітом 96 тис. м
3
/добу через діафрагму діаметром 8 мм.
Для деталізації будови нижньовізейських, турнейських та девонських
утворень у 1976 р. проведені додаткові сейсмічні роботи, в результаті
яких у нижньому палеозої виявлено замкнену структурну форму, що
стало основою для продовження пошуків покладів вуглеводнів.
У 1980 р. свердловиною 2 відкрито газовий поклад ПГ С-2, у 1981 р.
свердловиною 5 – ПГ Т-3, у 1985 р. свердловиною 14 – ПГ Д-1.