Історичні відомості
Розвиток лінійної алгебри
4000 до н. е. — вавилоняни складають задачі на системи
і вже
знають, як їх розв’язувати.
200 до н. е. — у китайському трактаті «Математика у
дев’яти книгах» розв’язувались системи
використо-
вуючи лише значення їхніх числових коефіцієнтів, що є
зародком ідеї матриці і методу виключення змінних.
«Є три сорти кукурудзи, таких, що три в’язки першого, дві
другого та одна третього важать 39 мір. Дві першого, три дру-
гого і одна третього важать 34 міри. Одна першого, дві другого
і три третього важать 26 мір. Скільки мір зерна важить одна
в’язка кожного сорту?».
Автор далі записує коефіцієнти системи, на відміну від звичного натепер спо-
собу, у стовпці на лічильній дошці і дає вказівки читачеві:
Помнож середній стовпець на 3 і
відніми від нього правий стов-
пець і також помнож лівий стов-
пець на 3 і відніми від нього
середній стовпець стільки разів
скільки можна (від’ємними чис-
лам тоді не оперували)
вих стовпців
відніми серед-
ній стільки
разів, скільки
можна
дставленням можна знайти вагу однієї
в’язки кукурудзи кожного сорту.
1545 — Кардано у своїй
праці «Видатне мистецтво або
«Правила алгебри», де йдеться і
про відому формулу Кардано
розв’язання кубічного рівняння,
подає фактично крамерове пра-
вило для розв’язання системи
Джіроламо Кардано
G. Cardano
1501–1576
Титульний аркуш
«Видатного мистецтва»
1683 — японський математик Кова Секі у праці «Метод розв’язання
таємних задач» уперше використовує ідею визначника. Він знав, як обчис-
лити визначники квадратних матриць порядку від 2-го до 5-го, і застосову-
вав визначники до розв’язання алгебричних рівнянь.
1693 — німецький математик і філософ Лейбніц уперше в Європі
приходить до ідеї визначника. Він подав формальний опис визначників і
застосував їх до дослідження систем
та