Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур

Подождите немного. Документ загружается.

Ефективним заходом боротьби з плодожеркою є глибока зябле-

ва оранка. Якщо гусениці попадають на глибину 10 см і глибше,

вони гинуть на 100%. Крайові обробки інсектицидами використову-

ють на початку вильоту метелика (табл.5.11). При потребі обприс-

кування полів проводять повторно. Внаслідок недружного вильоту

метеликів і заселення посівів гороху шкідником впродовж 25-30 днів,

застосування інсектицидів може бути малоефективним.

Бобова (акацієва) вогнівка (Еііеііа ііпскепеїіа Тг.). Зимує в

ґрунті в стадії лялечки на глибині 3-5 см. У середині травня, в

період цвітіння жовтої акації відбувається літ метеликів та відкла-

дання ними яєць на зав'язі й молодих бобах акації, а пізніше - на

горосі. Гусениці першого покоління відроджуються в червні, про-

никають всередину бобів і живляться зернами впродовж місяця.

Можуть переміщатися з одного бобу в інший при поїданні зерен у

попередньому. Метелики другого покоління літають у липні, гусе-

ниці шкодять у липні-серпні на пізніх бобових культурах (соя, ква-

соля). На півдні у серпні-вересні буває третя генерація.

Метелик має розмах крил 22-30 мм, передні крила жовтувато-

сірі з білою і жовтою поперечними смужками, задні - світло-сірі,

напівпрозорі, з темною смужкою по краях.

Основними агротехнічними заходами боротьби є лущіння, ран-

ня глибока зяблева оранка плугом з передплужниками, оптималь-

ні строки сівби.

Під час масового льоту і яйцекладки вогнівку знищують інсек-

тицидами (табл.5.11).

Горохова попелиця (Асугікозіркоп різут Нагг). Впродовж

вегетаційного періоду попелиця може давати 12-15 поколінь. Від-

кладені восени яйця зимують на багаторічних бобових рослинах.

Перше покоління попелиці в основному з'являється в кінці травня

(Степ) або на початку червня (Лісостеп, Полісся). Це велика по-

пелиця. Партеногенетичні самки завдовжки 4-6 мм, зелені, восе-

ни з'являються буро-червоні особини (форми). Яйця спочатку го-

лубувато-зелені, пізніше стають чорними. Спочатку з'являються

личинки, які через 10-12 днів перетворюються на дорослих без-

крилих попелиць, які здатні без запліднення давати личинки ново-

го покоління. Для розвитку одного покоління потрібно 10-15 днів.

Найінтенсивніше розмножується за помірної вологості. У друго-

364

му-третьому поколіннях з'являються крилаті особини, які викону-

ють функцію переселення на інші рослини і посіви.

Попелиця поселяється великими колоніями на верхівках і боко-

вих стеблах, квітках, молодих бобах, висмоктує сік і поживні речо-

вини, внаслідок чого рослини відстають у рості, зменшують уро-

жайність. Крім того, попелиця є переносчиком вірусних захворювань.

Для захисту від пошкодження рослин попелицею використо-

вують інсектициди (табл.5.11).

Гороховий комарик. Найбільшої шкоди завдає у західній час-

тині Лісостепу. Метелик зимує в соломі і післяжнивних рештках,

личинки - у ґрунті. Шкідник заселяє посіви і відкладає яйця перед

бутонізацією і на початку цвітіння в молоді бутони або у верхні

нерозгорнуті листки. За сприятливої температури на 5-6 день з

яйця розвивається личинка розміром 2,0-2,5 мм. Внаслідок сисної

діяльності личинок зав'язь плоду загниває, парус і крила квітки

чорніють, засихають і опадають. Урожайність може зменшитись

на 40-50% через втрату бобів.

Хімічні обробки проводять з таким розрахунком, щоб знищити

метелика до відкладення яєць. Найкраще вперше обприскати го-

рох перед бутонізацією, вдруге - на початку цвітіння.

Захист від хвороб

Горох уражується багатьма хворобами, серед яких найбільш

поширені і шкідливі кореневі гнилі, аскохітоз, борошниста роса,

сіра гниль, іржа тощо. Вони порушують обмін речовин, знижують

продуктивність рослин, погіршують насіннєву і кормову якість зерна.

Коренева гниль. Хвороба проявляється впродовж вегетації.

Найбільш небезпечна для сходів. Залежно від збудника хвороби

розрізняють фузаріозну, ризоктоніозну, афаноміцетну, аскохітозну

та ін. гнилі.

Фузаріозна гниль (Гизагіит Ьіпк) проявляється у вигляді по-

буріння і загнивання коренів від з'явлення сходів до формування

бобів. Уражуються основа стебла і тканини коренів, на яких у во-

логу погоду спостерігається білий або рожевий наліт з оранжеви-

ми чи рожевими подушечками.

Ризоктоніозна гниль (КНігосІопіа зоїапі КиеНп.) виявляєть-

ся на підземнійй частині стебла, коренях у вигляді коричневих роз-

365

пливчастих вдавлених плям, які можуть охоплювати стебло. Ура-

жуються точки росту молодих корінців.

Афаноміцетна гниль (Аркапотусез еиіеіскез Игескз) харак-

теризується розм'якшенням стебла на висоті 2-3 см над поверх-

нею ґрунту. Уражена тканина стає водянистою. Такі самі симпто-

ми і на коренях. Кора злегка жовтіє, потім буріє і відмирає. Корені

загнивають і залишаються в ґрунті при висмикуванні рослин.

Аскохітозна гниль (Азсоскуіа ріпойез Ь.) проявляється у ви-

гляді великих розпливчастих, неправильної форми плям. Прикоре-

нева частина буріє і загниває, потім підсихає.

Кореневі гнилі — чи не найпоширеніші хвороби, які завдають

великої шкоди посівам гороху. Кореневі гнилі різко зменшують по-

глинальну здатність коренів, а ураження судинної системи викли-

кає інтоксикацію. Уражені рослини не плодоносять або формують

щуплі зерна.

Збудники хвороби знаходяться в ґрунті, на залишках рослин і

можуть поширюватися з насінням, на якому знаходяться у вигля-

ді грибниці в насіннєвій оболонці.

Розвитку кореневої гнилі сприяють високі температури і низь-

ка вологість повітря.

Для зменшення ураження рослин кореневими гнилями необхід-

но дотримуватись науково-обґрунтованого чергування культур у

сівозміні, проводити лущення і глибоку оранку, вносити фосфорні

та калійні добрива, мікроелементи, знищувати шкідники та бур'я-

ни. Є дані, що капустяні культури пригнічують збудника хвороби,

бо в процесі розкладання післяжнивних решток капустяних, виді-

ляються леткі сірковмісні сполуки, які токсичні для гриба. Ефек-

тивним заходом боротьби з кореневими гнилями є протруювання

насіння (див. табл. 5.8, с. 351).

Аскохітоз. Особливо прогресує у вологі роки і за підвищеної

температури повітря. Може уражати рослини впродовж усієї ве-

гетації, починаючи з фази сходів.

При ураженні гороху збудником блідоплямистого аскохітозу

(Азсоскуіа різі ЬіЬ.) на листках і бобах з'являються круглі або

овальні світло-бурі плями з темною облямівкою і коричневими

крапками - пікнідами. На стеблах плями дещо вдавлені і видов-

жені, а на бобах вони вдавлені, рожеві. Уражене насіння зморшку -

366

вате, світло-жовте з низькою схожістю, є джерелом наступного

розвитку хвороби на сходах.

На листках, стеблах і бобах гороху, що уражений збудником

темноплямистого аскохітозу (Азсоскуіа ріпойез Ь.), виника-

ють плями неправильної форми різної величини у вигляді червону-

ватобурих плям, завжди темні у центрі й світліші по краях. На

поверхні великих плям формуються концентричними колами чорні

крапки - пікніди гриба. На бобах виникають темні горбочки, а

уражене насіння вкривається темними плямами. На сходах хво-

роба проявляється у вигляді аскохітозної гнилі.

Зливний аскохітоз (Азсоскуіа різісоїа 8асс.) проявляється на

листках і стеблах у вигляді округлих, або трохи витягнутих світ-

лозабарвлених з темною облямівкою плям, які часто зливаються

утворюючи суцільні ураження великих розмірів. Уражена тканина

покрита чорними пікнідами гриба.

Шкідливість аскохітозу полягає у зрідженні сходів і рослин,

зменшенні інтенсивності фотосинтезу, зниженні врожайності.

Крім застосування агрозаходів, ефективним є використання

протруйників (див. табл. 5.8, с. 351) та фунгіциду танго.

Фузаріоз (Ризагіит Ьіпк). Виявляється у формах кореневої

гнилі і в'янення рослин, що можуть спостерігатися одночасно.

Захворювання починається з побуріння кореневої шийки і наступ-

ного закупорювання судинних пучків, що супроводжуються пожо-

втінням, в'яненням і загибеллю рослин. Особливу небезпеку ко-

ренева гниль становить для сходів, спричинюючи загнивання

паростків, сім'ядолей, коренів. У молодих рослин буріє прикорене-

ва частина стебла чи головний корінь. Рослини легко висмику-

ються із ґрунту. В'янення виявляється у фазі сходів і в пізніші пе-

ріоди розвитку рослин. Буріє та розтріскується тканина кореневої

шийки, загнивають і відмирають корені. Листки, а потім стебла,

жовтіють і засихають. Фузаріоз прогресує в умовах високої воло-

гості і низької температури.

Ефективним методом боротьби з фузаріозом поряд з агротехніч-

ними заходами є протруювання насіння.

Сіра гниль (Воігуїіз сіпегеа Рг.). Хвороба проявляється при

надмірній вологості повітря і ґрунту на листках, стеблах, квітконі-

жках та бобах у вигляді бурих, або бурувато-зелених розпливчас-

тих, загниваючих плям, що вкриваються сірим пушком. Стебло

367

часто надламується, листки жовтіють і відмирають. Велика кіль-

кість уражених квіток і зав'язей опадає, на бобах виникають ви-

разки. Насіння недорозвинене, із зниженою схожістю.

Збудник зберігається у вигляді склероціїв у ґрунті, передається

з насінням. Заходи зниження втрат урожаю від ураження сірою

гнилю мають спрямовуватися на дотримання сівозміни, якісний

догляд за посівами під час вегетації, ретельне очищення насіння

від гнилих зерен та склероціїв. Перед сівбою насіння необхідно

протруїти (див. табл. 5.8, с. 351).

Біла гниль (Бсіегоііпіа зсіегоііогит О.В.). У прикореневій ча-

стині стебел уражена тканина набуває бурувато-коричневого

забарвлення, вкривається білим нальотом. Хворі рослини в'януть,

стебла надламуються. Стулки уражених бобів трухлявіють, на-

сіння загниває. Настання сухої, спекотної погоди може припинити

поширення хвороби, уражені ділянки підсихають, а утворені на них

склероції опадають.

Під час вегетації рослин збудник поширюється частинками підсох-

лого міцелію, що зимує на рослинних рештках, у ґрунті та насінні.

Заходи захисту від ураження такі ж, як для сірої гнилі.

Борошниста

роса

(Егузірке

соттипіз

СГЄУ.).

ЗОВНІШНІ

озна-

ки хвороби проявляються на листках, стеблах, рідше на квітках і

бобах, які покриваються білим борошнистим нальотом з міцелію

і конідій гриба. Уражені частини рослин припиняють ріст, буріють

і відмирають. Зерно формується дрібним, погіршується його якість.

Інтенсивно розвивається в умовах надмірної вологості і підви-

щеної температури. Джерелом хвороби є післязбиральні рештки

та багаторічні дикорослі бобові.

Для боротьби з борошнистою росою необхідно своєчасно зни-

щувати післяжнивні рештки, дотримуватися чергування культур у

сівозміні, надмірно не загущувати посіви.

Несправжня борошниста роса (пероноспороз) (Регопозрога

різі 8уй.). Хвороба проявляється у вигляді місцевого і дифузного

ураження рослин. При місцевому ураженні на листках з'явля-

ються жовті або хлоротичні плями, які з нижнього боку вкриваються

сіро-фіолетовим бархатистим нальотом. На стеблах і бобах плями

блідо-зелені, розпливчасті. Під час достигання внутрішні стулки бобів

і зовнішні оболонки насіння набувають кремового або фіолетового

368

відтінку. Стулки бобів деформуються, засихають. Насіння у хворих

бобах недорозвинене, має низьку схожість.

При дифузному ураженні хлоротичні плями охоплюють усі

листки, окремі гілки або всю рослину. Згодом місця ураження з

нижнього боку вкриваються сіро-фіолетовим нальотом. Уражена

рослина має карликовий вигляд.

Поширюється гриб під час вегетації гороху конідіями. Ос-

новне джерело інфекції - уражені рештки, в яких зберігаються

спори, і уражене насіння, в оболонці якого знаходяться спори та

грибниця.

Для захисту від ураження застосовують агротехнічні заходи.

Іржа (1/готусез різі 8скгое(.). На листках і стеблах гороху

з'являються світло-коричневі, а пізніше темно-коричневі подуше-

чки літніх і зимових спор збудника хвороби. Уражені рослини від-

стають у рості, листки передчасно засихають, зерно утворюється

щупле. Більше уражаються пізні посіви. При значному ураженні

рослин урожай гороху зменшується на 40-50%.

Розвиток хвороби найчастіше спостерігається за підвищеної

температури повітря і частих опадах, що характерно для центра-

льних та західних областей України.

Основне джерело інфекції - уражені рештки, на яких зимують

теліоспори, а додаткове - грибниця, яка зберігається в кореневищах

молочаю.

Використовують агротехнічні та хімічні (табл. 5.12) методи

захисту рослин.

Бактеріози. На горосі розрізняють три бактеріальні хвороби:

бактеріальний опік, смугаста плямистість, бактеріальний рак.

Бактеріальний опік (Рзеийотопаз зугіп§ае різі Уоип§.). Хво-

роба виявляється у вигляді маслянистих плям з маслиново-зеле-

ним або маслиново-коричневим відтінком, що з'являються на ли-

стках, стеблах і бобах. Перенощиками хвороби є попелиці. Джерело

хвороби - заражене насіння і рослинні рештки.

Смугаста плямистість (Егтпіа Іаікугі Ноііапа

). Хвороба

з'являється на стеблах і черешках листків у вигляді невеликих

темно-коричневих смуг (штрихів). На листках утворюються дрі-

бні світло-коричневі плями, які значно менші від тих, що бувають

при бактеріальному опіку, навколо плям завжди спостерігається

369

суха темно-коричнева облямівка. Збудник передається з насін-

ням, зберігається у рослинних рештках.

Бактеріальний рак (А§гоЬас(егіит ште/асіепз). Виявляється

на коренях, кореневій шийці рослин у вигляді наростків різної величи-

ни і конфігурації. Спочатку вони білі, м'які, пізніше - темні й тверді.

Крім обов'язкових агротехнічних заходів, з бактеріозом можна

боротися шляхом протруювання насіння препаратом тачигарен

(див. табл. 5.8, с.351).

Вірусні хвороби

Деформуюча мозаїка. Проявляється у вигляді крапчастості,

кучерявості листків, зморшкуватості прицвітників. На листках з'яв-

ляються жовтуваті, прозорі вузенькі смуги. Ріст і розвиток рослин

часто припиняється, нижні листки утворюють химерну розетку,

верхівка набуває виродливої форми, скручується. Збудником хво-

роби є

вірус

(Реа епаііоп тозаіс

УІШЗ),

перенощиком якого є різні

види попелиць. Насінням збудник хвороби не передається.

Звичайна мозаїка. Характеризується посвітлінням жилок на

листках, а пізніше - пожовтінням частин листка. Уражені листки

набувають виродливої форми, рослини відстають у рості і різко

зменшують продуктивність. Збудник хвороби - вірус Реа тозаіс

уігаз, який переноситься різними видами попелиць. Основне дже-

рело інфекції - багаторічні бобові трави, особливо конюшина. Ві-

рус зберігається в соку уражених рослин. У сухих листках може

зберігати життєздатність впродовж 45-50 днів.

Методи боротьби - агротехнічні. Дуже важливо не допустити

поширення на посівах попелиць.

Горохова нематода. Хворі рослини відстають в рості, часто

мають карликовий вигляд. Листки їх жовтіють, починаючи з ниж-

ніх до верхніх. Сильно уражені рослини в'януть і повністю відми-

рають. Корені хворих рослин дуже тонкі, в'ялі і мало гілкуються.

На них навесні спочатку виявляються личинки, пізніше дорослі

нематоди, а всередині літа - білі цисти.

Самки лимоноподібні або округлі, розміром 0,6-0,8 х 0,5-0,6 мм.

Самці видовжені, черв'якоподібні, завдовжки близько 1,30 мм. На

рослинах, що уражені нематодою, інтенсивно розвиваються коре-

неві гнилі.

370

Таблиця 5.12 - Препарати для захисту гороху від хвороб

Назва препарату, діючої

речовини, фірми, країни

Норма

внесення,

л/га

Проти яких

хвороб

Спосіб, час

обробітку

Рекс Топ, 33,4% к.с.

(фенпропіморф, 250 г/л +

епоксиконазол, 84 г/л)

ф. БАСФ, Німеччина

0,5-1,0

Аскохітоз,

сіра гниль,

іржа

Обприскування в

період вегетації

при появі перших

ознак

Танго, 50% к.е. (тридеморф

37,5% + епокспиконазол

12,5%), ф. БАСФ, Німеччина

0,6-0,8

Іржа,

аскохітоз

При появі перших

ознак хвороб

Незважаючи на велику кількість хвороб гороху та значну їх

шкідливість, у "Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених

до використання в Україні" зареєстровано тільки два препарати

(табл. 5.12). Враховуючи значні посівні площі гороху і перспективу

їх розширення, необхідний ширший вибір фунгіцидів.

Ефективний для захисту рослин гороху в період вегетації від

фузаріозу, аскохітозу, сірої гнилі фунгіцид фундазол з нормою вне-

сення 1,0 кг/га. Зустрічаються літературні дані про використання

фундазолу у боротьбі з кореневими гнилями. Для захисту від ас-

кохітозу та пероноспорозу застосовували цинеб (2 кг/га) або су-

міш фундазолу (500 г/га) і цинебу (2 кг/га). У Польщі для захисту

від аскохітозу рекомендується використовувати Браво 75^0 (1-

1,5 кг/га) та Пенкоцеб 80\УР (2-3 кг/га). Посіви обприскуються

при перших проявах хвороби і при потребі обробляють повторно

через 10-14 днів.

ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ

Збирання врожаю - найскладніша операція в технології виро-

щування гороху.

Рослини гороху вилягають, насіння достигає неодночасно (пе-

ршим - у нижніх бобах, пізніше - у верхніх), нижні боби розтріску-

ються і осипаються, що спричинює великі втрати зерна. Важливо

встановити оптимальний строк збирання. Раннє збирання призво-

дить до недобору врожаю через велику кількість недостиглих на-

сінин, пізнє супроводжується надмірними втратами.

371

Починають скошувати горох у валки при пожовтінні 60-75%

бобів. У цей час нижня й середня частини стебла стають жовти-

ми, а верхня - блідо-зеленою. Забарвлення зерна в таких бобах

набуває характерного для сорту кольору, а вологість знаходиться

в межах 30-35%. Косять горох жатками ЖРБ-4,2; ЖСБ-4,2;

ЖЗБ-4,2; ЖБВ-4,2, косилками КС-2,1 з пристосуванням ПБ-2,1.

Через 3-4 дні після скошування і підсихання маси можна почи-

нати підбирання і обмолот валків зерновими комбайнами. Воло-

гість зерна зменшується до 16-19%. При вологості зерна вище

20% пошкоджується зародок насіння, а при зниженні вологості

менше 15%, зерно сильно подрібнюється. Для запобігання подрі-

бненню частоту обертання барабана зменшують до 400-500 обер-

тів за хвилину, підбарабання опускають у нижнє положення.

Внаслідок нерівномірного достигання вологість обмолоченого

зерна у верхніх бобів може бути високою. Крім того потрапляють

до вороху зелені частини бур'янів. Якщо навіть впродовж однієї

доби не очистити і не підсушити, то все зерно зволожується і шви-

дко самозігрівається. Крім того, повітряно-теплова обробка зерна

забезпечує знищення збудників аскохітозу, бактеріозу, фузаріозу,

пероноспорозу і підвищення схожості насіння.

На чистих від бур'янів посівах у суху погоду, при вирощуванні

короткостеблових стійких до обсипання сортів застосовують од-

нофазне збирання при повній стиглості бобів і зниженні вологості

зерна до 15-17%.

Нові напівбезлисті та безлисті сорти придатні для прямого ком-

байнування, їх листки морфологічно трансформовані в несправжні

вуса, які обумовлюють додаткове зчеплення між собою сусідніх рос-

лин. Внаслідок цього рослини гороху переплітаються й практично не

вилягають, залишаються прямостоячими до фази повної стиглості.

Збирання напряму безлистих сортів - дуже важлива

технологічна перевага.

Збирають напряму також при проведенні десикації посівів. Для

десикації використовують раундап (3,0 л/га), домінатор (3,0 л/га)

обприскуючи посіви при побурінні 70-75% бобів. Десикантом рег-

лон супер 150\¥8 (2,0-3,0 л/га) посіви обприскують у період пожо-

втіння нижніх бобів та за вологості зерна до 45%. Десиканти при-

пиняють вегетацію рослин і сприяють їх швидкому підсиханню.

372

Раундап, крім того, ще знищує вегетуючі бур'яни (пирій), тому його

доцільно застосовувати насамперед на забур'янених посівах.

Очищене зерно можна зберігати за вологості не більше 14—

15% шаром не вище 1,5 м.

На зелений корм горох збирають у фазі цвітіння, а на силос,

сінаж - до утворення бобів.

Змішані посіви гороху

В умовах достатнього зволоження посіви гороху переростають,

сильно вилягають, їх важко зібрати без втрат зерна. В таких умо-

вах практикуються змішані посіви гороху з іншими культурами.

Найкраще сіяти горох з стійкими до вилягання сортами ячме-

ню. Суміш насіння складається з 70-75% ярого ячменю і 25-30%

гороху від повної норми висіву цих культур у чистих посівах.

На зелений корм, силос, сінаж горох вирощують у сумішках з

ячменем, вівсом, викою, гірчицею білою, соняшником, куку-

рудзою. Норма висіву гороху 0,8-0,9 млн/га, вівса і ячменю - до

3,0-3,5 млн/га, кукурудзи - 0,3-0,4 млн/га, соняшнику - 0,4 млн/

га, гірчиці - 1 млн/га.

Сумішки з вівсом, ячменем, гірчицею, викою сіють у перші дні

весняних польових робіт, а з соняшником і кукурудзою при прогрі-

ванні ґрунту до 8-10°С. Такі суміші придатні для післяукісних і

післяжнивних посівів.

ВИРОЩУВАННЯ ГОРОХУ ОВОЧЕВОГО

Горох овочевий був відомий ще у кам'яному віці. Тепер овоче-

ві сорти цієї культури споживають у свіжому вигляді і використо-

вують для консервів. Зелений горошок містить (на сиру речови-

ну): 18-22% сухих речовин, 4,8-7,0% цукрів, 6,8% крохмалю,

0,8-1,7% клітковини, 4,8-5,2% сирого білка, 0,2% жиру, 0,9% золи.

Із загального вмісту цукру - 95% цукрози.За вмістом білка вони

займають перше місце серед овочів. У 100 грамах сирої маси

міститься 25-60 міліграмів аскорбінової кислоти (вітамін С) - до-

бова норма для людини; 0,40 міліграм каротину, 0,34 міліграма ті-

аміну (В^, 0,19 міліграма рибофлавіну (В

), 2,6 міліграма нікоти-

нової кислоти (РР) тощо.

373

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових куль­тур

Подождите немного. Документ загружается.

Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво. Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових культур