Лесная О.И. Декоративно-художественное освещение архитектурной среды (на укр. языке)
Подождите немного. Документ загружается.
181
На
рис
. 10.23-10.29
наведено
приклади
використання
світла
в
різних
за
характером
інтер
'
єрах
відповідно
до
ідеї
його
сприйняття
.
Рис. 10.23 – Приклад використання світла
як художнього середовища
Рис. 10.24 – Омиваюче стіни світло
додає драматизму витонченому холу
Рис. 10.25 – Світло, що акцентує, заворожує
182
Рис. 10.26 – Гра світла й тіні може створити разючий візуальний ефект
Рис. 10.27 – Освітлення музеїв та експонатів у них
183
Рис. 10.28 – Приклади освітлення інтер'єрів
184
Рис. 10.29 – Приклади ДХО інтер'єрів культових об'єктів
Різні
потреби
людини
формують
її
уявлення
про
необхідне
освітлення
.
Так
,
при
моделюванні
обличчя
людини
за
допомогою
освітлення
можна
показати
глибину
,
форму
і
структуру
об
'
єкта
.
Шляхом
створення
або
усунення
тіней
обличчям
і
об
'
єктам
можна
додати
більшу
або
меншу
контрастність
.
Особливу
увага
при
цьому
слід
приділяти
напрямку
,
розподілу
та
інтенсивності
світла
.
Завданням
освітлення
в
цьому
випадку
є
можливість
ясного
розуміння
виражень
осіб
при
збільшенні
контрасту
в
деяких
областях
навколо
рота
й
очей
.
Варто
уникати
інтенсивного
місцевого
освітлення
,
що
створює
різкі
лицьові
тіні
та
плями
,
що
також
підкреслює
зморшки
.
Мультинаправлене
освітлення
поліпшує
моделювання
обличчя
.
Багаторазово
відбите
від
світлих
стін
,
стелі
та
робочих
поверхонь
світло
збільшує
вертикальну
освітленість
на
обличчі
,
м
'
яко
його
освітлюючи
.
Тіні
можуть
збільшити
визначення
тривимірних
деталей
.
Точкові
ДС
можуть
створювати
драматичні
тіні
від
об
'
єктів
,
тоді
як
лінійні
або
світні
поверхні
характеризуються
більш
м
'
яким
розсіяним
світловим
потоком
.
Місцеве
освітлення
збільшує
освітленість
поверхні
,
що
також
зменшує
тінеутворення
.
185
Кутові
співвідношення
між
оком
спостерігача
,
робочою
поверхнею
і
світильником
впливають
на
вирішення
зорових
завдань
.
Завдяки
певним
співвідношенням
можна
і
збільшити
,
і
зменшити
контраст
.
Структура
,
кольори
,
коефіцієнт
відбиття
поверхні
–
характеристики
,
що
впливають
на
сприйняття
яскравості
стін
і
стелі
.
Внутрішні
робочі
простори
повинні
мати
високі
коефіцієнти
відбиття
(
стіни
0,5-0,7;
стеля
0,75-0,9),
щоб
збільшити
багаторазові
відбиття
і
таким
чином
згладити
небажаний
контраст
світильників
і
фона
.
Це
також
шлях
,
що
дозволяє
ефективно
освітлювати
простір
при
менших
енерговитратах
.
Темні
поверхні
,
поверхні
насичених
кольорів
або
глянсові
підтримують
візуальний
інтерес
і
порушення
,
але
застосовувати
їх
потрібно
в
обмежених
кількостях
.
У
технічному
завданні
повинні
бути
зазначені
коефіцієнти
відбиття
оздоблювальних
матеріалів
.
Використання
ефекту
мерехтіння
(
маленькі
точкові
ДС
високої
інтенсивності
)
може
збільшити
візуальний
інтерес
до
об
'
єкта
(
наприклад
,
полум
'
я
свічі
або
декоративний
вогонь
).
Багато
просторів
та
архітектурних
комплексів
мають
потребу
в
ОУ
декількох
рівнів
освітлення
.
Зали
засідань
,
конференцзали
,
спеціалізовані
аудиторії
передбачають
забезпечення
устаткуванням
для
показу
слайдів
,
інтерв
'
ювання
,
зустрічей
,
презентацій
.
Два
і
більше
рівні
можуть
використовуватися
як
паралельно
,
так
і
окремо
.
Один
рівень
проектується
для
освітлення
стін
,
інший
–
для
місцевого
освітлення
й
освітлення
робочих
поверхонь
,
а
третій
–
для
створення
загального
освітлення
простору
,
ще
один
рівень
може
використатися
для
декоративного
підсвічування
.
Проектування
багаторівневого
освітлення
повинно
забезпечити
можливість
будь
-
якому
користувачеві
міняти
умови
освітлення
з
урахуванням
його
інтересу
.
Проект
ДХО
повинен
розглядати
як
освітлення
всього
об
'
єкта
,
так
і
кожної
його
зони
окремо
.
Світлодизайнер
повинен
гармонійно
сполучити
всі
частини
об
'
єкта
в
єдиний
комплекс
.
Дизайнер
освітлення
повинен
завжди
втілювати
в
проекті
своє
індивідуальне
творче
сприйняття
та
рішення
,
що
186
робить
всі
проекти
ДХО
не
схожими
один
на
одного
.
Розглянемо
приклади
і
деякі
конкретні
ситуації
,
які
не
є
обов
'
язковими
правилами
проектування
в
усіх
подібних
випадках
.
ДХО
моделі
приміщення
конференцзали
з
багатофункціональною
ОУ
,
що
дозволяє
створювати
різні
«
сцени
»,
наведено
на
рис
. 10.30-10.41.
Автоматичне
регулювання
освітленням
дозволяє
міняти
естетичне
і
психологічне
сприйняття
того
самого
приміщення
(
інтер
'
єра
)
за
рахунок
різних
світлових
прийомів
.
На
рис
.10.30
видно
добре
освітлену
поверхню
стола
,
однак
обличчя
людей
,
що
спілкуються
між
собою
,
затемнені
.
Затемнена
також
стеля
,
а
точкове
освітлення
картини
і
правої
стіни
нерівномірне
й
недоречне
.
В
центральній
частині
кімнати
акцентуючи
освітлення
верхніми
світильниками
виконано
невдало
(
світильники
розміщені
невірно
).
На
далекому
плані
стельові
й
настінні
світильники
підсвічування
,
що
виконують
однакові
функції
,
одночасно
включені
,
що
створює
некомфортний
контраст
й
абсолютно
виключає
з
інтер
'
єра
задню
стіну
і
скульптуру
.
Рис.10.30
187
На
рис
. 10.31 – «
ширяюча
стеля
»
освітлена
більш
яскраво
заливаючим
світлом
(
джерела
світла
«
заховані
»),
що
створює
враження
більш
високого
простору
,
при
цьому
освітлюються
розсіяним
світлом
обличчя
співрозмовників
.
Однак
картина
і
стіни
сприймаються
некомфортно
,
таке
ж
можна
сказати
і
про
торцеву
частину
кімнати
.
Рис. 10.31
На
рис
.10.32
чудово
виділено
найближчий
простір
(
сцена
).
В
середньому
приміщенні
відсутнє
незбалансоване
й
недоречне
підсвічування
верхньої
частини
стіни
.
Підсвічено
нижніми
,
вбудованими
в
стіни
світильниками
простір
коридору
.
Далека
(
праворуч
)
порожня
стіна
освітлена
точковими
світильниками
,
а
скульптури
–
заливаючим
світлом
.
Створюється
відчуття
необхідності
в
освітленні
,
що
акцентує
.
Центральна
скульптура
освітлена
більш
ефектно
,
тоді
як
підвісний
стельовий
світильник
створює
додатковий
візуальний
акцент
.
На
рис
. 10.33
наведено
вдалий
варіант
інтер
’
єрного
освітлення
: Daunlight,
омиваюче
стіну
освітлення
і
«
ширяючий
потік
»
створюють
більш
динамічну
,
цікаву
картину
.
Зокрема
,
освітлена
торцева
стіна
,
що
візуально
скорочує
границі
простору
,
і
акцент
на
центральній
скульптурі
демонструють
моделюючі
властивості
світла
.
Розсіяне
світло
стелі
в
комбінації
з
встановленими
в
ряд
центральними
світильниками
створюють
загальне
й
локальне
освітлення
.
188
Рис.10.32
Рис.10.33
189
Рис
.10.34
демонструє
ті
ж
прийоми
освітлення
,
що
й
на
рис
.10.33.
Основна
відмінність
досягається
включенням
в
інтер
'
єр
темно
-
синьої
стіни
на
заднім
фоні
(
стіна
підсвічена
).
Візуальна
динаміка
простору
повністю
змінилася
–
темно
-
синя
обробка
візуально
«
зменшує
»
задній
фон
і
вимагає
більш
високого
рівня
вертикальної
освітленості
.
Рис. 10.34
На
рис
.10.35
темно
-
синя
стіна
виглядає
ефектно
за
рахунок
застосування
контрастного
театрального
підсвічування
центральної
скульптури
.
Точкове
освітлення
,
на
відміну
від
заливаючого
,
при
підсвічуванні
скульптур
(
ліва
стіна
)
створює
більше
динамічну
атмосферу
.
Чудове
рішення
–
драматичний
ефект
заднього
плану
акцентовано
відсутністю
стельового
світильника
й
заливаючого
світла
переднього
плану
.
В
робочій
ситуації
така
висока
контрастність
відволікає
людей
,
які
сидять
за
столом
.
Вдало
виконане
освітлення
картини
.
190
Рис.10.35
На
рис
.10.36
для
аудио
-
відео
презентацій
візуальна
сцена
оптимізована
під
зорову
роботу
спостереження
(
екран
)
і
запису
(
стіл
).
Заливаюче
світло
і
підсвічування
лівої
стіни
відключені
.
Вся
інша
освітлювальна
установка
приглушена
диммером
.
Рис. 10.36
Рис
.10.37
демонструє
«
сцени
»
із
збалансованим
світлом
.
Використовують
підвісні
світильники
La Trave,
що
випромінюють
у
верхню
і
нижню
півсфери
.
Співвідношення
цих
потоків
може
регулюватися
,
змінюючи
світлову
обстановку
.
Однак
бра
на
лівій
стіні
не
сполучаються
з
верхнім
освітленням
і
освітлюваною
ними
картиною
.