Японські підприємства значно випереджали своїх
конкурентів у США і Західній Європі в області продуктивності праці
та якості продукції. Так, ведуча сталеливарна корпорація Японії
„Nippon still" забезпечувала майже такий самий обсяг випуску
продукції, як і американська компанія „U.S.still", при вдвічі меншій
чисельності зайнятих робітників. У 1991 р. на виробництво одного
японського автомобіля „Toyota" затрачалося в 3 рази менше людино-
годин, ніж на виробництво американських автомобілів „General
Motors" і „Ford". Коефіцієнт використання виробничих можливостей
у компанії „Toyota" був у 1,5 рази вище, ніж у компанії „Ford".
Кожний з виготовлених у Японії та доставлених в США автомобілів
середнього класу коштував приблизно на 7% дешевше, ніж
аналогічна американська модель. Витрати на збирання кольорового
телевізора в Японії були вдвічі нижче, ніж у США і т.д.
У той же час Японія зайняла лідируючі позиції у світі в
області організації, фінансування і використання наукових
досліджень і розробок.
За одностайною думкою експертів, успіхи науково-
технічного і економічного розвитку японської промисловості
обумовлені використанням передових форм і методів управління.
Керівники японських фірм пред'являють надзвичайно високі вимоги
до своїх співробітників і якості виробленої ними продукції. Вони
поставляють споживачам продукцію, що не тільки відповідає
існуючим вимогам, але і перевищує їх, задаючи новий рівень
відповідним галузям промисловості. Як показує досвід, вироби, які не
відповідають вимогам стандартів, обходяться дорожче при
виготовлені, й споживачі не хочуть купувати їх навіть за зниженими
цінами. Таким чином, фірми, що безупинно випускають високоякісну
продукцію, постійно потребують:
• більш низьких виробничих витрат;
• більш високих чистих доходів;
• значних часток ринку.