Лекции - Історія економічних вчень

Подождите немного. Документ загружается.

малорухомий характер. Ті ж послуги, які надають люди добровільно - більш гнучкі і розвиваються за законами

прогресу. Для того, щоб суспільство отримувало прогресивний розвиток, необхідна повна економічна свобода.

В умовах конкурентного середовища "...інтереси, нічим не обмежені, прагнуть до гармонійних поєднань, до

прогресивної переваги суспільного інтересу".

Генрі Чарлі Кері

(1793-1879)

Крупний фабрикант, економіст та філософ.

"Принципи політичної економи".

Методологія

Критику зрілої класики намагається поєднати з такою трансформацією її постулатів, яка б відповідала

сучасному економічному становищу США.

Теорія вартості

Вартість товару визначається витратами не виробництва, а відтворення. Якщо зростає продуктивність праці,

то витрати на відтворення товару знижуються, що приводить до падіння тієї частки праці, яка виплачується

власнику капіталу.

Теорія доходів

Заробітна плата - частка праці робітника у витратах на відтворення товару.

Прибуток - доля капіталу у витратах на відтворення товару.

Рента - різновид процента на капітал, вкладеного в землеробство.

Теорія соціально-економічного устрою суспільства

У суспільстві домінує закон поєднання економічних інтересів, їх гармонії. Кожна людина прагне до

асоціації з іншими людьми, що задає прогресивний розвиток.

Тема 4. МАРКСИСТСЬКИЙ НАПРЯМОК ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ

План

1. Історичні умови виникнення марксизму та його ідейні джерела.

2. Економічні ідеї “Капіталу”

3. Розвиток ідей марксизму в кінці XIX на початку XX століття.

4. Сучасний марксизм.

Історичні умови:

і. Функціонування на власній основі фабрично-заводської індустрії, економічний прогрес суспільства.

2. Загострення соціально-економічних суперечностей - масове розорення дрібних товаровиробників, зростання

експлуатації пролетаріату, періодичні кризи надвиробництва, масове безробіття.

3. Остаточне оформлення класової структури суспільства і загострення політичних суперечностей, бурхливе

зростання революційних виступів пролетаріату:

1819-.мітинг в Манчестері;

1830 - революція у Франції;

1834 – повстання ткачів у Ліоні;

1836 – чартизм;

1839 – повстання в Уельсі;

1844 – повстання ткачів Сілезії.

4. Антифеодальні буржуазні революції епохи промислового перевороту в Європі стають наочним прикладом

переходу до нового устрою шляхом революції.

5. Розвиток філософії, політекономії, статистики.

Ідейні джерела марксизму

Карл Маркс

(1818-1883)

Німецький юрист, активний учасник революційного руху.

Фрідріх Енгельс

(1820-1895)

Фабрикант, активний учасник революційного руху.

“Капітал”

І том (1867р),

ІІ том (1885р.)

ІІІ том (1894р)

Оформлення і видання Ф.Енгельса

Методологія

К.Маркс використовує розроблену ним же методологію матеріалістичної діалектики і відкриває той

факт, що в основі суспільного життя лежить матеріальне виробництво. Доводить, що суспільство розвивається

внаслідок своїх внутрішніх суперечностей, основними з яких є конфлікт між продуктивними силами та

виробничими відносинами.

Теорія вартості

1. Вартість – це уречевлена суспільно-необхідна праця. Вимірюється витратами суспільно-необхідного

робочого часу.

2. Відкриває подвійний характер праці та його двояку роль у створенні вартості.

3. Визначає ціну товару як грошове вираження вартості.

Теорія доданої вартості

1. Робітник продає на ринку не працю, а робочу силу – сукупність фізичних та інтелектуальних сил, що

використовуються у виробництві товару. Робоча сила є специфічним товаром, що має споживчу

вартість (здатність до продуктивної праці) та мінову вартість (сума життєвих засобів, необхідних для

утримання робітника та його сім’ї).

2. Підприємець купує робочу силу заради споживчої вартості і повністю оплачує її вартість. Але робітник

працює значно більше часу, ніж необхідно для створення вартості його робочої сили. Весь результат

праці за рамками необхідного робочого часу на створення вартості робочої сили становить додану

вартість.

3. Розрізняє абсолютну та відносну форми доданої вартості.

Доход

Заробітна плата – грошове вираження вартості товару робочої сили.

Прибуток – форма доданої вартості, яка виступає у трьох функціональних різновидах:

- промисловий прибуток;

- торговий прибуток;

- позичковий відсоток.

Рента – форма доданої вартості у землеробстві. Виступає як:

А) абсолютна рента (пов’язана з наявністю монополії приватної власності на землю)

Б) диференційна рента (пов’язана з різною якістю і продуктивністю земельних ділянок).

Теорія капіталу

1. Капітал – це вартість, що створює додану вартість. Самозростаюча вартість. Виступає у трьох

функціональних формах:

- промисловий;

- торговий;

- позичковий.

2. Ділить капітал на:

- основний – та частина капіталу, яка постійно знаходиться у виробництві і переносить свою вартість на

створений продукт частинами;

- обіговий – та частина капіталу, яка використовується у виробництві раз і повністю переносить свою

вартість на створений продукт;

- постійний (с) – та частина капіталу, що витрачається на купівлю засобів виробництва;

- змінний (v) – та частина капіталу, яка витрачається на робочу силу.

3. Виводить залежність між постійним та змінним капіталом і називає органічною будовою капіталу (с/v)

Відтворення

У суспільстві весь обсяг виробленої продукції в матеріальному виробництві називає сукупним

суспільним продуктом і вважає, що його формують два підрозділи - виробництво засобів виробництва (І) і

виробництво предметів споживання (II). Для безперервного процесу відтворення в суспільстві повинні

дотримуватись наступних умов:

а) для простого виробництва:

I(v+m)=ІІс

І(v+m)+II(v+m)=II(с+v+m)

І(с+v+m)=Іс+ІІс;

б) для розширеного виробництва:

I (v+m)>Iic

І(v+m)+II(v+m)>ІІ(с+у+т)

I(c+v+m)>Ic+Iv

Але в реальному житті ці пропорції можуть суттєво порушуватись. Бажання підприємців одержувати все

більші прибутки приводить до масового оновлення основного капіталу, до розширення виробництва. За

рахунок уведення в дію нових машин і обладнання зростає органічна будова капіталу (с/у). Виробництво

зростає більш швидкими темпами, ніж попит населення. Отже, виникають кризи надвиробництва.

Теорія соціально-економічного устрою суспільства.

Анатомія суспільства складається з базису (виробничих відносин, які відображають той чи Інший стан

продуктивних сил) ї надбудови (політики, права, культури, релігії). Розвитку суспільства надає суперечність

між досягнутим рівнем продуктивних сил і характером виробничих відносин, внаслідок розв'язання якої

змінюється і надбудова суспільства. Кожен спосіб виробництва змінюється в силу загострення його

суперечностей, які неможливо розв'язати, не змінивши в цілому сам економічний і суспільний устрій. Процеси

зміни способів виробництва відбуваються революційне, коли століттями визріває конфлікт між продуктивними

силами та виробничими відносинами.

Розвиток марксизму наприкінці XIX століття проходить трьома напрямками:

1.Розповсюдження ідей марксизму, пропаганда та подальший розвиток його теоретичних концепцій з

урахуванням нових історичних умов

2.Розробка ідеї революційного перевороту та побудови нового суспільства.

3.Аналіз закономірностей, еволюційного розвитку суспільства.

М.Зібер

(1844-1888)

Доцент Київського університету. “Давид Рікардо та Карл Маркс в

їх суспільно-економічних поглядах (1885р.)”.

1. Аналізує основні проблеми "Капіталу", доводить зв'язок між англійською класичною політекономією та

марксизмом, критикує теорії граничної корисності.

2. Здійснює спробу застосування ідей "Капіталу" до аналізу умов російської дійсності І виділяє наявність

капіталістичних відносин в сільському господарстві Росії.

3. Пропагандує основи теоретичної* системи марксизму, не визнаючи її революційної сторони.

І.Плеханов

(185б-1918)

Революційний діяч, засновник групи "Визволення праці", яка була першою російською соціал-демократичною

організацією. "Наші розбіжності" (1885р.)

1.Досліджує проблеми взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин, товарного виробництва,

відтворення і намагається довести наявність капіталістичного розвитку в Росії.

2.Проводить критичний аналіз концепцій представників пізньої класичної політекономії.

3.Пропагує марксистську теорію наукового соціалізму, аналізує економічні передумови соціалістичної

революції.

В. Ленін

(1870-1924)

політичний і революційний діяч, засновник комуністичної партії. "Розвиток

капіталізму в Росії" (1899р.).

1. Досліджує на основі марксистської методології розвиток капіталізму в Росії, проблеми капіталу, відтворення

суспільного продукту і формує закон про переважне зростання виробництва, засобів виробництва щодо

виробництва предметів споживання.

2. Аналізує Імперіалізм як особливу стадію економічного розвитку і виділяє його основні риси.

3. Розробляє теорію соціалістичного устрою економічного життя суспільства.

Е.Бернштейн

(1850 -1932)

"Проблеми соціалізму".

1. Формує свою теорію в умовах становлення і розвитку монополістичних тенденцій, акціонерних

товариств і зростання рівня добробуту робітничого класу. Вважає, що економічна теорія Маркса повинна

підлягти ревізії, аби відповідати новим умовам економічного розвитку. Започатковує такий напрямок

економічної теорії марксизму як ревізіонізм.

2. Вважає, що теорія вартості Маркса не завершена - потрібне її поєднання з теорією граничної корисності. На

цій основі виводить категорії: "економічної вартості", яка відображає корисність, і "вартості витрат", яка

відображає витрати праці.

3. Зростання акціонерних товариств розглядає як тенденцію до децентралізації і демократизації капіталу.

4. Намагається довести, що трести і картелі за широкого використання кредитної системи здатні забезпечити

регулювання стихійного економічного розвитку.

К. Каутськнй

(1854-1938)

"Соціальна революція".

1.Зосереджує увагу на дослідженні Імперіалізму, під яким розуміє колоніальну політику, що виникає

внаслідок нерівномірності розвитку промисловості і сільського господарства і викликає необхідність захвату

нових джерел сировини та продуктів.

2.Формує теорію ультраімперіалізму як об'єднану політику картелюй, що розповсюджується на світове

господарство і знищує національні суперечності.

Р. Гільфердінг

(1877-1941)

"Фінансовий капітал".

1. Аналізує процес формування фіктивного капіталу, фондових бірж та роль останніх як ринку фінансового

капіталу.

2. Вводить категорію "фінансовий капітал", яка відображає процес мобілізації і концентрації банківського

капіталу та його зрощення з промисловим;

3. Формує основні риси імперіалізму:

а)фінансовий капітал;

б)колоніалізм.

У 20-30 роки XX століття в СРСР ідеї марксизму розвивали такі видатні економісти, як А.Чаянов,

М.Кондратьєв, М.Туган-Барановський, А.Богданов, М.Бухарін, С.Струмілін, В.Базаров, Г.Крижановський. їх

ідеї охоплювали широке коло питань щодо сутності перехідного періоду, шляхів розвитку селянських

господарств, плану та ринку, методів планування і регулювання ринкової кон'юнктури, ціноутворення І

кредиту тощо.

В період застою в радянській марксистській економічній думці формується догматичний напрямок

марксизму, позбавлений творчого розвитку економічних ідей К.Маркса. Проте, незважаючи на всі протидії

консервативних сил, в рамках економіко-математичних досліджень:

1. Розробляються методи системного аналізу соціально-економічних процесів.

2. Обґрунтовуються рекомендації щодо удосконалення організаційних структур управління, принципів

раціонального ведення господарства на основі нових методів аналізу і принципу оптимальності.

Леонід Віталійович Канторович

(1912 -1986)

Радянський економіст і математик, професор, лауреат Нобелівської премії 1975р.

"Економічний розрахунок найкращого використання ресурсів" (1942).

1.Уводить в економічну науку категорію моделі лінійного програмування в цілях розробки

оптимального .підходу в процесі використання ресурсів.

2. Уперше побудував статистичну і динамічну моделі поточного та перспективного планування

використання економічних ресурсів на основі нових математичних підходів в галузі системної побудови

економічних показників, які застосовуються під час аналізу ціноутворення, ефективності

капіталовкладень.

Наприкінці XX століття в умовах, коли зростає рівень життя основної маси населення, існує соціальна,

економічна і політична стабільність у більшості країн світу, марксизм не відмовляється від аналізу

суперечностей капіталізму як системи і досліджує шляхи трансформації до альтернативних типів суспільства.

Сучасний марксизм формує два напрямки економічної теорії:

1 .Радикальна політекономія.

2.Соціал-демократичні теорії.

Радикальна політекономія

1. Розвиває теорію економічної експлуатації робітників і економічної стагнації суспільства. Зосереджує увагу

на соціально-економічних проблемах, таких як взаємовідносини між споживачами і. виробниками,

наростання суперечностей між ними. (Поль Баран, Поль Суізі, Шарль Бетгель-хейм, Ернст Мандел).

2. Аналізує соціально-економічні проблеми впливу людини на зовнішнє середовище, відчуження від процесу

праці, дегуманізацію (Чарльз Райт Міллс, Герберт Макрузе, Еріх Фромм).

Соціал-демократична теорія

Націлюється на вирішення соціально-економічних суперечностей сучасного суспільства шляхом розробки

теоретичних концепцій державного регулювання економіки та соціальної сфери. Розробляються механізми

подолання суперечностей між працею та капіталом (К.Шумахер, Е.Олленхауер), вирішення екологічних

проблем (Ф.Фартманн) та підвищення рівня соціального забезпечення широких мас населення (Н.Вичорек,

В.Майснер, К.Цинн).

Література

1. Аникин А.В. Юность науки: Жизнь и идеи мыслителей - экономистов до Маркса - М.: Политиздат, 1985.-

С.322-354.

2. Березин И.О. Очерки по истории экономической мысли - М.: ЯІЗС, 1993.-С36-41.

3. Всемирная история экономической мысли / Под ред. Фаминского И.П.- Т.2.-

М: Мысль, 1987.- СІ53-173; 324-539;- Т.З.- С.4-19-486;-Т.4,- С. 11 -24; 384-404; -Т.5.-С.245-ЗІ9.

4. Выгодский В.С. История создания "Капитала" - М.: Мысль, 1965.-С. 131-347.

5.Дворкин И.Н. Современная буржуазная политэкономия и марксизм - М.: Изд-во политической литературы,

1979.

6. История экономических учений / Под ред. Выгодского В.С- М.: Мысль, 1965.-С.131-347.

7.История экономических учений: Учебное пособие - 4.1 / Под ред. Жамина В.А., Василевского Е.Г.- М.:

Издательство МГУ, 1989.-С 183-258.

8.Ленин В.И. Карл Маркс// Поли. собр. соч.- Т.26.- С43-93.

9. Ленин В.И. Три источника и три составных части марксизме// Поли. собр. соч.- Т.23.- С.43-48.

10 .Леонтьев В. Экономические эссе. Теории, исследования, факты и политика:

пер с англ.- М.: Политиздат, 1990.-С99-112.

11 .Маркс К. К критике политической экономии // Маркс К., Энгельс Ф. Соч.- 2-е изд.-Т.13.-С38-49.

12. Маркс К. Экономические рукописи 1857-1859 гг. // Маркс К., Энгельс Ф. Соч.-2-е изд.- Т.46.- 4.1.- С461 -

572. ІЗ. Энгельс Ф. Анти-Дюринг// Маркс К., Энгельс Ф. Соч.- 2-е изд.-

Т.20.-С267-277.

Тема 5. НЕОКЛАСИЧНА ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ

План

1.Історична зумовленість та загальна характеристика неокласицизму.

2.Австрійська школа і створена» теорії граничної корисності.

1. Американська школа: теорія граничної продуктивності факторів виробництва.

3.Кембриджська школа і за початкування мікроекономічного аналізу.

4.Математична школа.

5.Неокласика XX століття.

Історичні умови:

1.Домінування ринків досконалої конкуренції та ринкових форм зв'язку між самостійними економічними

суб'єктами.

2.Погіршення економічної ситуації на початку 70-х років XX століття внаслідок надмірного втручання

держави в ринкові процеси.

Особливості економічних поглядів:

1.Ідеалізація вільноконкурентного ринкового механізму. Визначення його виключної ролі у вирішенні

всіх економічних проблем.

2.Деідеологізація економічної науки і пошук загальних, правильних для будь-якого суспільства законів і

закономірностей.

3.Акцент на дослідженні проблематики пропонування і процесів на мікрорівні економіки.

4.Визнання предметом економічної науки проблем раціонального використання обмежених ресурсів у

виробництві благ для задоволення людських потреб.

Застосування методів:

а) граничного аналізу;

б) рівноважного підходу до аналізу економічних явищ;

с) суб'єктивізму;

д) позитивізму;

с) моделювання.

Австрійська школа

Професура Віденського університету.

Карл Менгер (1840 -1921)

"Основи політичної економії".

Фрідріх Візер (1851 - 1926)

"Витоки і основні закони господарської цінності".

Ойген Бем - Баверк (1851 - 1919)

"Основи теорії цінності господарських благ"".

Австрійська школа виникає в 70-ті роки XIX століття і отримує назву -"маржиналізм" (від англ. “marginal” -

граничний). Основні положення маржиналізму настільки відрізняються від уявлень класицизму, що ця теорія

була визнана переворотом в науці, який отримав надалі назву "маржиналістської революції". Австрійська

школа сформувала кардиналістський варіант теорії граничної корисності.

Теорія цінності

Цінність товару формується суб’єктивним відношення до нього людини і визначається граничною корисністю,

тобто корисність останньої одиниці блага, яка задовольняє найменш начальну людську потребу.

Теорія граничної корисності

Гранична корисність має тенденцію до зниження з насиченням потреби даним товаром.

Теорія ціни

Ціна блага формується в результаті конкуренції виробника і споживача як рівнодіюча їхніх

суб’єктивних оцінок корисності.

Теорія альтернативних витрат

Витрати виробництва продукту залежить від альтернативних можливостей, якими доводиться

жертвувати заради виробництва.

Михайло Іванович Туган-Барановський

(1868-1919)

“Вчення про граничну корисність господарських благ як причину їх цінності”

Здійснив вперше спробу поєднання трудової теорії вартості і теорії граничної корисності.

Американська школа

Американська школа розповсюджує принцип маржинального аналізу на фактори виробництва і

створює теорію граничної продуктивності факторів.

Джон Бейтс Кларк

(1847-1938)

Професор економіки "Сутність економічної теорії".

1. Фактори виробництва і гранична продуктивність

Вартість товару створюється за допомогою чотирьох факторів:

а) капіталу в грошах;

б) капітальних благ (засобів виробництва і землі);

в) підприємництва;

г) праці робітників.

Участь кожного фактора у створенні вартості визначається його граничною продуктивністю: величиною

граничного продукту, під яким розуміється приріст продукції, одержаний у результаті збільшення

використання даного фактора на одну одиницю при незмінній величині застосування всіх інших факторів.

2. 3акон зниження граничної продуктивності.

При незмінному рівні знань і техніки послідовне зростання одного з виробничих факторів на

одиницю і незмінності інших веде до зниження приросту продукції.

З. Доходи.

На кожен фактор покладена певна частка виробленого за його допомогою продукту. Ця доля залежить від

граничної продуктивності фактора і становить його дохід.

Кембриджська школа

Теорія Кембриджської школи стала систематизацією та узагальненням ідей пізньої класики і австрійської

школи. Започатковує неокласичний напрямок сучасної економічної думки.

Альфред Маршалл

(1842-1924)

Професор Кембриджського університету. "Принципи економікс".

1. Ціноутворення

Пропонує компромісний варіант визначення ціни - витратами виробництва і граничною корисністю. Ціна,

яку згоден заплатити споживач, визначається граничною корисністю. Ціна, яку призначає виробник, залежить

від витрат виробництва. Поєднує ці дві ціни ціна рівноваги, під якою розуміється максимальна ціна споживача і

одночасно мінімальна ціна виробника.

Процес рівноважної ціни

“Принцип витрат і принцип кінцевої корисності, без сумніву, є складовими частинами одного

загального закону попиту і пропонування; кожний з них можна порівняти з одним із лез ножиць”.

2. Еластичність попиту

Досліджує різні групи товарів і зазначає різну реакцію споживачів і відповідь на зміну ціни. Це і є

основна еластичність попиту за А.Маршаллом.

3. Вводить до наукового обігу терміни:

а) квазірента – прибуток, який одержується за рахунок використання особливого або унікального неприродного

(штучного) блага;

б) рента споживача – прибуток, який одержує споживач внаслідок того, що купує споживач внаслідок того, що

купує товари за ринковою ціною, а не за цінами попиту.

4. Закони віддачі факторів виробництва

Розглядає механізм динаміки витрат виробництва в залежності від змін масштабів випуску продукції і

виводить закони:

А) постійної віддачі

Б) зростаючої корисності

В) падаючої віддачі.

5.Короткий і довгий періоди в економіці

Вводять поняття короткого і довгого періоду при урахуванні часових впливів на господарську

діяльність.

6. Кількісна теорія грошей

Висунув один з варіантів кількісної теорії грошей

M = k * p * y, де

M – грошова маса

p – загальний рівень цін

y – обсяг ВНП

k – коефіцієнт, що відображає частку готівкових грошей на руках споживачів, які не вкладено в цінні папери і

не витрачено на споживання.

Математична школа

Економісти-математики будують свої теоретичні моделі на основі синтезу уявлень про граничну

корисність, граничну продуктивність і теорію попиту і пропонування. Як інструмент економічних досліджень

використовується апарат математики і здійснюється перша спроба опису ринку конкуруючих

товаровиробників як замкненої системи кількісних взаємозалежностей. Математичною шкодою створюється

теорія загальної рівноваги і ординалістський варіант теорії граничної корисності.

Вільям Стенлі Джевонс

(1835-1882)

Англійський економіст. "Теорія політичної економії".

1. Предмет політичної економи - пошук шляхів максимізації корисності. "Насолода і страждання суть, без

сумніву, дві кінцеві основи економічного розрахунку... збільшити в максимальному ступені насолоду - така

проблема політичної економії".

2. Гранична корисність. Не підлягає кількісному виміру, а лише проявляється у ринкових цінах споживчих

товарів, послуг і факторів виробництва.

3. Закон байдужості "На одному і тому ж вільному ринку в один і той же момент не може Існувати дві

різні ціни на один і той же вид продукції".

4.Рівновага споживача в обміні

MUx / MUy = Px / Py, де

MUx , MUy - граничні корисності благ х і у;

Рх, Ру - ціни благ х і у.

5.Загальна економічна рівновага

Загальна рівновага виражається рядом співвідношень, які пов'язують пропорції обміну, цін,

граничної корисності і продуктивності. Умова рівноваги:

Qx / Qy = Wx / Wy = MUx / MUy = Cx / Cy = Pzx / Pzy

де:

Q- кількість товару;

W- цінність одиниці товару;

С- витрати на виробництво одиниці товару;

Рz- продуктивність праці у виробництві одиниці товару;

х,у-товари.

"Кількості обмінюваних товарів прямо пропорційні продуктивності витраченої праці і обернено

пропорційні цінностям цих товарів і питомим витратам виробництва так же, як і їх граничним корисностям".

Френсіс Еджуорт

(1845-1926)

Професор економіки Оксфордського університету.

"Математична психіка".

1. Умова рівноваги виробника:

Зростання обсягів виробництва вигідно продовжувати до тих пір, доки граничний виторг не вирівняється

з граничними витратами:

MR = MC

МR - граничний виторг;

МС- граничні витрати.

2. Гранична норма заміщення (субституції)

Уводить термін граничної норми заміщення благ одне одним (МRS) і доводить, що МRS одного блага

іншим дорівнює відношенню граничних корисностей даних благ:

MRSxy = MUx / MUy

3. Рівновага в обміні

Розглядаючи проблеми встановлення рівноваги На товарних ринках, довів, що всі учасники обміну не

сприймають ринкову ціну як дану, а здійснюють ряд заходів, намагаючись одержати максимальну вигоду від

існування різних цін на одному і тому ж ринку. І чим більше суб'єктів діє в межах ринку, тим імовірніше, що

ціна встановиться на єдиному рівні, який виражає єдину ринкову цінність даного блага. Ця закономірність

отримала назву "Теореми еквівалентності Еджуорта", в процесі доведення якої було висунуто поняття

"контрактної кривої" і "кривої байдужості".

Леон Вальрас

(1834-1910)

Професор економіки Лозанського університету.

"Елементи чистої політичної економи".

1. Створив першу математичну модель загальної ринкової рівноваги

Передумови моделі:

1. Вільна конкуренція.

2. Вільна, досконала інформація.

3. Миттєве пристосування цін до змін в ринковому середовищі.

4. Жорстка технологія і технічний зв'язок між витратами факторів і випуском

продукції.

Всі економічні суб'єкти діляться на дві групи:

а)власники виробничих послуг - продають фактори виробництва і купують споживчі товари; б)підприємці -

продають товари і купують фактори виробництва.

Таким чином, в економіці існує тісний взаємозв'язок товарного ринку і ринку ресурсів, рівновага на яких -

"це стан, за яким ефективне пропонування і ефективний попит на виробничі ресурси урівноважується на ринку

послуг, ефективний попит і ефективне пропонування урівноважується на ринку продуктів і, нарешті, ціна

продажу продуктів урівноважується з витратами виробництва, вираженими у виробничих послугах".

Модель рівноваги:

1 .Попит на і-тий кінцевий продукт є функція всіх цін:

= d

, p

, …p

; r

…r

); і= 1...m

2. Пропонування і-того фактора залежить від системи цін:

= s

…p

; r

…r

); і= 1...m

3. Ціна продукту дорівнює витратам виробництва:

4.Попит на фактори виробництва дорівнює їх пропонуванню:

; і= 1...m

5.0скільки при будь-яких Рі, di, Sj, Ij, які задовольняють умовам 3 і 4 має місце:

то встановлюється рівність попиту і пропонування.

(1) - n - фактори виробництва;

m - кінцеві продукти;

і - одиниця кінцевого продукту;

а ij - одиниця фактора виду j;

di - попит на продукт і;

Sj- пропонування фактора.

Вільфредо Парето

(1848-1923)

Професор економіки Лозанського університету.

“Підручник політичної економії”.

І.Порядкова гранична корисність

Вважає, що гранична корисність не підлягає кількісному виміру. Споживач може лише визначити, чи

приносить йому дана комбінація благ меншу, більшу чи таку ж величину корисності у порівнянні з іншою

комбінацію цих благ. Однакові за порядком набори описуй крива байдужості.

2. Загальна економічна рівновага

Виводить п'ять умов, які характеризують стан загальної економічної рівноваги:

- урівноважені за цінами граничні корисності рівні для всіх суб'єктів;

- для будь-якого суб'єкта сума доходів дорівнює сумі витрат;

j= 1...n

- кількість товарів до встановлення рівноваги і після неї однакова;

- ціни товарів дорівнюють витратам виробництва;

- запас виробничих благ є величина дана і використовується повністю.

3. Критерій стійкої рівноваги (оптимум Парето)

"Рівновага буде стійкою, коли неможливо покращити положення кого-небудь з учасників обміну без того, щоб

не погіршити положення хоча б одного з інших".

Сучасна неокласична теорія. Неолібералізм

У 30-ті роки XX століття в економічній науці на основі ідей неокласики, молодої історичної школи і

ліберальних ідей класичної політекономії народжується неолібералізм. В основі неоліберальних концепцій-

лежать наступні принципи:

1. Предметом дослідження здебільшого виступають не кількісні, а якісні, інституціональні проблеми.

2. Застосовується макроекономічний підхід до аналізу економічної дійсності.

3. Проголошується ідея індивідуальної свободи на основі приватної власності і активний вплив державного

регулювання на інституціональні основи прибутку і конкуренції.

Фрайбурзька школа

Вальтер Ойкен

(1891 -1950)

Німецький економіст, викладач Фрайбурзького університету.

“Die Grund lagen der National Okonomic”

1. Вважає, що економічна система повинна мати "господарський порядок" під яким розуміє:

а) свободу конкуренції, яка забезпечує ефективність ринкової системи;

б) вільні ціни як регулюючий інструмент в умовах конкуренції-сигнал рівня обмеженості ресурсів і важіль

їх перерозподілу між галузями виробництва;

в) "державні проблеми" - стабільність грошей, вільний доступ до ринків, гарантія приватної власності,

сталість і послідовність економічної політики.

2. Серед усіх господарських систем виділяє два чистих типи:

2.1. "Централізовано-кероване господарство":

а) індивідуальне (рабовласницька латифундія, феодальне помістя);

б) централізовано-адміністративне (плановий соціалізм, командна економіка нацизму).

2.2. "Господарство обміну" (ринкове).

У реальному житті ідеальні типи економічних систем не існують. Той або інший порядок у конкретній

країні і в конкретний час становить певне поєднання чистих типів господарства. Найбільш привабливим з

економічної точки зору є ринковий тип, і тому держава повинна створювати умови для його функціонування.

Ідеї неолібералізму щодо створення соціального ринкового господарства були втілені на практиці

німецьким ученим і державним діячем Людвігом Ерхардом (1897-1977).

Школа монетаризму

Мілтон Фрідмен

(народився о 1912 р.)

Професор Чиказького університету.

Лауреат Нобелівської премії 1976 року.

"Монетарна історія США".

1. Монетарна концепція державного регулювання.

1.1. М.Фрідмен у співавторстві з А.Шварц проаналізував 20 економічних циклів у розвитку США і

помітив, що зміни в грошовій масі на декілька місяців передують змінам, ВНП на всіх стадіях

економічного циклу. Отже, головною і вирішальною причиною всіх змін в економіці с гроші.

1.2. Виходячи з того, що гроші формують рівень цін в економіці, а значить і номінальний ВНП, довів,

що у рівнянні кількісної теорії грошей (М*V=Р*Y) швидкість обігу грошей (V) стабільна і залежить

від звичок людей-у використанні грошових активів і структури грошового ринку. Таким чином, із

зростанням грошової маси в економіці повинні зростати сукупні витрати (р*у). Далі було доведено, що У

також стабільний, оскільки ВНП залежить від виробничих можливостей і зайнятості з урахуванням

природного рівня безробіття.

1.3. Уведення категорії природний рівень безробіття, під яким розуміється брак циклічного безробіття,

задає стабільність параметрам зайнятості. Отже, збільшення грошової маси (М), не впливаючи на ВНП,

збільшує лише загальний рівень цін в економіці. Таким чином, держава повинна вести контроль за

приростом грошової маси і утримувати її на рівні 3-5% на рік незалежно від кон'юнктури. Це твердження

одержало назву "основного монетарного правила".

Школа економіки пропонування

Артур Лаффер

Американський економіст.

"Основи економіки пропонування".

Підтримує монетарну концепцію і вважає," що основними причинами інфляційних процесів є:

а)високі ставки податків;