"О теории и практике политической экономии"
"Об источниках богатства в политической экономии"
"О производительном классе в политической экономии"
"О произведении н потреблении вообще".
1. Пропагував ідеї Л.Сміта та Д.Рікардо, виступав проти доктрини меркантилізму, кріпосництва, проголошував
ідеали свободи економічної діяльності.
2. Показував факти соціальної несправедливості, вказував на необхідність посилення соціального аспекту
політичної економії, що не було притаманне англійській класичній школі.
3. Велике значення надавав методологічним проблемам економічної теорії. Характеризуючи предмет
політекономії, підкреслював, що слід відрізняти цю науку від політики. Політична економія відкриває закони
фізичного (природноекономічного) життя держави, а саме закони багатства, показує яким чином багатство в
суспільстві накопичується, розподіляється, споживається.
4. Торкнувся майже всіх основних проблем політичної економії (здебільшого з • позиції класичної школи, хоч і
з більшим наголосом на соціальних аспектах).
Серед них: сутність та джерела багатства, природа і праця, продуктивні та непродуктивні класи, цінність,
суспільний поділ праці, машини, капітал і його нагромадження, відношення між виробництвом і
споживанням, заробітна плата, прибуток і рента, національний доход, процент, кредит тощо.
5. Розглядаючи джерела багатства, підкреслював, що всі класи мають рівне право на існування. Багатство слід
правильно розподілити між усіма громадянами за рахунок установлення розміру податків відповідно до
"частки прибутку громадян". Виступав проти того, що "бідний, нижчий клас народу платить більше, якщо
порівнювати його достатки з достатками багатіїв", пропонував спрямувати податки на суспільні потреби.
6. Аналізуючи питання про походження багатства, наголошував, що праця виступає суб'єктом, а природа
об'єктом його дії ( погоджувався з Ф.Кене). Вважав, що багатство в цілому складається з природи, праці та
капіталу, характеризуючи при цьому знаряддя виробництва за капіталізму як капітал, що застосовується для
отримання прибутку. Наблизився до розуміння того, що капіталісти отримують надлишок продукції як
додаткову вартість, хоч самої категорії "додаткова вартість" не розумів.
7. Стверджував, що праця тим продуктивніша, чим вона вільніша від усяких утисків (за А.Смітом),
підтримував положення Д.Рікардо про залежність прибутку від рівня заробітної плати. Тим самим
підкреслював, що прибуток є частиною вартості, створеної працею. Зазначав, що рівень заробітної плати не є
та й не може бути стабільним, бо залежить від ряду причин, у тому числі від "самовдосконалення" робітників,
від історичного розвитку країни тощо.
8.Одним із перших серед економістів країни правильно зрозумів мету капіталістичного виробництва -
прагнення до збагачення.
9. "Машини" розглядав з погляду розвитку продуктивних сил і тієї користі, яку вони приносять людству,
оскільки машина "вдосконалює працю", скорочує витрати виробництва і збільшує прибутки капіталістів.
10.Рішуче виступив проти мальтузіанства, посилаючись нате, що розвиток науки, а значить і виробництва, в
усіх сферах безмежний.
І. Вернадський
(1821-1884)
Після закінчення в 1849 р. Київського університету викладав в ньому різні курси економіки та статистики. В
1849-1856 рр. професор політекономії Московського університету, з 1857 - проживає в Петербурзі, з 1868 по
1876 - в Харкові (керівник відділу державного Банку), потім знову до самої смерті в Петербурзі.
"Предмет политической экономии"
"О внешней торговле"
"Очерки истории политической экономии"
"Очерк теории потребностей".
"Був безкомпромісним прихильником англійської економічної школи з її постулатами невтручання держави до
економічних справ...Його статті відзначалися застосуванням доктрини Laissez faire в економічних справах і
лібералізмом у соціально-політичних проблемах".
І.Коропецький
1. Ставив завдання дати наукове визначення предмету політичної економії, показати дію економічних
законів, під якими розумів "природні закони виробництва". Докапіталістичні форми виробництва вважав
такими, що не підлягають вивченню політичною економію як наукою про цінність, тобто товарне
виробництво.
2. Був прихильником невтручання держави у приватну ініціативу, вільну конкуренцію. Намагався довести, що
протекціонізм суперечить "природним" економічним законам, тобто законам товарного виробництва.
3. Намагався довести переваги використання найманої праці, великої промисловості перед дрібною.
Наголошував, що капітал з'єднує сили, робить можливим розподіл праці, виступає головною умовою
успішного виробництва.
4. Аналізував різні економічні категорії та поняття. Зокрема вважав, що праця - "головне і єдине джерело
багатства" - визначає відношення людини до предметів і людини до людини. Намагався довести різницю між
споживчою вартістю і вартістю, при цьому вартість, на його думку, визначається працею, а не споживчими
якостями. Відокремлював мінову вартість від вартості (цінності). "Політекономія вивчає не багатство,
уречевлене в речах, а їхню властивість -цінність". Цінність же відображає відношення покупців до речей.
5. Був рішучим противником соціалістичних ідей.