Лекции - Основи підприємницької діяльності (на укр. яз.)

Подождите немного. Документ загружается.

газотурбінних – 75, відповідно штурманам 60 і 75%, бортмеханікам (бортінженерам)

– 60, бортрадистам – 50, бортпровідникам – 20%.

Робота, що виконується льотно-підйомним складом у нічний час (від приходу

темряви до світанку) сплачується в підвищеному розмірі, членам екіпажу відрядні

розцінки підвищуються на 30%, бортпровідникам на 15%. Оплата праці ЛПС за

погодинними розрахунковими ставками відбувається при умові якісного виконання

роботи. За порушення правил виконання польотів, порушення розкладу з вини

екіпажу розміри цієї оплати знижаються. У випадках аварії чи поломки матеріальної

частини ЛА, що відбулись з вини екіпажу, а також при порушенні екіпажем правил

та наставлянь, виплата кілометрової і погектарної оплати за цей рейс (завдання) не

здійснюється.

З метою підсилення матеріальної зацікавленості в результатах своєї праці,

підвищення її продуктивності, повного забезпечення безпеки польотів і високої

регулярності руху керівникам підприємств надано право по узгодженню з

відповідними комітетами профспілки вводити преміювання осіб льотно-підйомного

складу. Преміювання членів екіпажів здійснюється з фонду матеріального

заохочення за виконання плану по продуктивності польотів і за якісне виконання

планового об’єму робіт.

Преміювання за виконання місячного плану по продуктивності польотів на

транспортних роботах здійснюється у розмірі до 20% посадового окладу при умові

виконання встановленого плану по нальоту годин.

Льотний склад екіпажів літаків (вертольотів), що виконує авіаційно-хімічні

роботи, преміюється за виконання місячного плану в гектарах при забезпеченні

планової продуктивності польотів при здачі продукції з оцінкою “відмінно” до 20%,

з оцінкою “добре” до 15% до погектарного погодинного заробітку при відсутності

льотних пригод і передумов до них, а також браку в роботі. Льотний склад, що

виконує аерофотозйомні роботи преміюється за виконання плану робіт при добрій і

відмінній якості не нижче 95% виконаного об’єму до 20%, при добрій якості не

нижче 85% виконаного об’єму робіт до 15% до посадового окладу при умові

виконання погодинної продуктивності польотів і відсутності авіаційних пригод і

передумов до них.

Бортпровідники, бортоператори вантажних літаків преміюються із фонду

заробітної плати за виконання плану по нальоту годин при умові якісного

обслуговування пасажирів, забезпечення збереження багажу, пошти, вантажів,

відсутність відмін, затримок літако-вильотів з їх вини у розмірі 15-18% за типами

літаків.

Основною формою оплати праці технічного складу і робітників є

погодинно-преміальна система. Оплата праці технічного складу, безпосередньо

зайнятого технічним обслуговуванням літаків і вертольотів, відбувається за шести

розрядною тарифною сіткою і часовими тарифними ставками. Для присвоєння

кваліфікаційних розрядів авіаційним технікам і механікам, зайнятим технічним

обслуговуванням авіаційної техніки, необхідно мати спеціальну технічну освіту,

обумовлену “Положенням про присвоєння класів спеціалістам цивільної авіації”.

Оплата робітників авіатехнічних баз (АТБ) і аеропортів (слюсарі, токарі,

монтери, столярі та ін.) відбувається за тарифною сіткою в залежності від розряду і

характеру виконуваної роботи (важкі, шкідливі умови і т. п.). Для робітників

автотранспортних служб аеропорту оплата здійснюється за формами і системами,

прийнятими на автотранспортних підприємствах країни.

Кваліфікаційні розряди технічному складу присвоюються:

6 розряд – авіаційним технікам I класу;

5 розряд – авіаційним технікам II класу;

4 розряд – авіаційним технікам III класу і авіаційним механікам I класу;

3 розряд – авіаційним механікам II класу і авіаційним мотористам I класу;

2 розряд – авіаційним мотористам II класу і авіаційним механікам по

приладам, які не мають присвоєного класу.

Преміювання з фонду заробітної плати здійснюється в індивідуальному і

колективному порядку за виконання наступних показників:

 безпека польотів;

 виконання і перевиконання особистих планів, технічно обґрунтованих

норм виробки, місячних і змінних нормативних завдань, засвоєння нових

прогресивних норм виробки;

 бездефектне виконання планового об’єму робіт і здачу їх з першого

пред’явлення;

 висока якість обслуговування пасажирів, вантажовідправників

(вантажоотримувачів) і іншої клієнтури; забезпечення збереження багажу і

вантажів;

 дотримання встановлених термінів виконання робіт і скорочення їх

проти затверджених норм;

 висока якість технічного обслуговування ЛА, ремонту і обслуговування

машин, механізмів та іншого обладнання, гарантуючого їх безаварійну роботу;

 економію проти плану чи встановлених нормативів розходу матеріалів,

паливно-енергетичних ресурсів, запасних частин, інших матеріальних цінностей при

забезпеченні високої якості виконуваних робіт.

Оплата праці керівних, інженерно-технічних робітників та службовців. За

своїм характером праця цих категорій робітників важко піддається нормуванню,

тому застосовується погодинно-преміальна система оплати праці. Організація

оплати їх праці базується на схемах посадових окладів та застосовуваних системах

заробітної плати. Схема посадових окладів представляє собою перелік посад всіх

найменувань і розмірів їх місячних окладів.

Посадові оклади встановлюються з врахуванням посади, яку займають і

виконуваних обов’язків, складності і об’єму робіт, кваліфікації робітника. Крім того,

посадові оклади залежать від групи, класу підприємства, підрозділу.

Керівні, інженерно-технічні робітники преміюються з фонду матеріального

заохочення. Показники, умови преміювання і розміри премій керівним, інженерно-

технічним робітникам і службовцям підрозділів, цехів, служб, ділянок і відділів

підприємств встановлюються керівником підприємства за узгодженням з

відповідним комітетом профспілки виходячи з об’єму, складності планових завдань,

досягнутого рівня використання виробничих фондів, а також значення структурних

підрозділів.

З фонду матеріального заохочення керівним інженерно-технічним робітникам

і службовцям виплачується також річна винагорода за підсумками за рік з

врахуванням вкладу кожного робітника у загальні результати діяльності, тривалості

безперервного стажу роботи на даному підприємстві. З метою закріплення кадрів на

підприємствах цивільної авіації всім робітникам введена виплата за вислугу років з

фонду заробітної плати в наступних розмірах: при безперервному стажі роботи в

ЦА: 3-5 років – 5%; 5-10 років – 10%; 10-15 років – 15%; більше 15 років – 20%.

В області удосконалення організації заробітної плати передбачається

підсилення залежності заробітної плати від кінцевих результатів роботи колективу і

кожного робітника, підвищення її стимулюючої ролі в підйомі продуктивності

праці, в поліпшенні якості продукції і економії усіх видів ресурсів, удосконалення

тарифної системи і нормування праці, більш тісна залежність премій від трудового

вкладу.

ТЕМА 8. Собівартість продукції підприемств ЦА. Авіаціїні тарифи.

1. Економічна суттєвість собівартості транспортної продукції.

2. Склад та класіфікація експлуатаційних витрат в ЦА.

3. Методи визначення собівартості продукції ЦА.

4. Фактори, що визначають рівень собівартості, їх кількісна оцінка.

5. Економічна сутність та принципи побудування тарифів на

авіаперевезення та роботи по ЗАНГ.

8.1. Економічна суттєвість собівартості транспортної продукції.

Транспортна продукція, як і продукція інших галузей матеріального

виробництва, має вартість і собівартість. У загальному вигляді вартість

транспортної продукції включає вартість спожитих засобів виробництва і знову

створену вартість. У свою чергу, вартість спожитих засобів виробництва включає

вартість спожитих основних фондів (транспортних засобів, обладнання, постійних

пристроїв транспорту), перенесених на вартості транспортної продукції, і вартість

спожитих обігових коштів (паливно-мастильних матеріалів, електроенергії,

матеріалів, запасних частин, комплектуючих виробів, інструментів, пристроїв та

інших засобів та предметів праці).

Знову створена у процесі транспортного виробництва вартість також

складається з вартості необхідного та додаткового продукту. Вартість необхідного

продукту іде на покриття витрат на оплату праці працівників транспорту, а

додатковий продукт є джерелом розширеного відтворення і споживання.

Собівартість продукції (або послуг) за своїм економічним змістом є частиною

вартості і в загальному вигляді вона являє собою сукупність усіх витрат

виробництва, тобто це поточні витрати підприємств за спожиті основні та обігові

фонди і на оплату праці робітників, виражені у грошовій формі (мал.).

Вартість транспортної

продукції

Собівартість спожитих засобів

виробництва, с

Знову створена вартість у процесі

транспортного виробництва, v+m

Вартість

основних

фондів, яку

перенесено на

собівартість

продукції, с 1

Вартість

спожитих

обігових

фондів, с 2

Вартість

необхідного

продукту, v

Вартість

додаткового

продукту, m

Собівартість транспортної продукції

с 1 + c 2 + v = c + v

Мал. Формування вартості і собівартості транспортної продукції.

Собівартість транспортної продукції є важливою і специфічною економічною

категорією транспорту, яка відображає у сукупності виробничі відношення

транспорту з іншими галузями народного господарства, транспортних підприємств

та його працівників. Наявність даної економічної категорії - об’єктивна необхідність

виробництва, яку обумовлено дією закону вартості, наявністю товарно-грошових

відносин, дією ринкового механізму, внутрішньогосподарського розрахунку

транспортних підприємств.

Для транспорту, крім розглянутих економічних категорій, слід розрізняти такі

поняття: поточні, або експлуатаційні витрати, собівартість перевезень, повні

експлуатаційні витрати та собівартість доставки, транспортні витрати, транспортні

витрати народного господарства.

Експлуатаційні витрати - це поточні витрати транспортних підприємств на

загальний обсяг продукції, виконаної за якийсь відрізок часу (місяць, квартал, рік).

Експлуатаційні витрати підприємства пов’язані з власними витратами на купівлю

матеріалів, на паливо й електроенергію, амортизацію основних фондів, оплату праці

і т.і.

Експлуатаційні витрати, віднесені до одиниці продукції, називаються

“собівартістю перевезень”. На транспорті термін “собівартість перевезень”

вживається у випадку, коли мова йде про поточні витрати на одиницю продукції

(собівартості одиниці продукції).

На відміну від транспорту у промисловості термін “собівартість продукції”

вживається переважно для виразу суми витрат на виробництво певного обсягу

продукції. А термін “собівартість одиниці продукції” вживається по відношенню до

питомої ваги витрат.

На транспорті розрізняють собівартість вантажних перевезень, що

вимірюються у гривнях на тонокілометр, або на 1 т вантажу; пасажирських - у

гривнях на пасажирокілометр. При визначенні загального показника приймаються

до рахунку сумарні експлуатаційні витрати на вантажні та пасажирські перевезення.

Термін “собівартість транспортної продукції” можна вживати за аналогією з

промисловістю для відображення загальної суми поточних витрат. У цьому випадку

він буде рівнозначний поняттю “експлуатаційні витрати”.

Транспортні підприємства у собівартість перевезень включають поточні

витрати тільки з безпосереднього переміщення вантажів та пасажирів. Витрати за

межами підприємств на операції з передання вантажів від одного виду транспорту

до іншого у пунктах перевалки (на виконання операції по пересадці пасажирів), на

вантажно-розвантажувальні роботи, операції прийому та видачі вантажів у

початкових та кінцевих пунктах транспортного процесу до собівартості перевезень

не включаються. Виняток складає повітряний транспорт, де витрати на вантажно-

розвантажувальні роботи включаються до собівартості авіаперевезень. Ці витрати на

повітряному транспорті мають невелику питому вагу.

На відміну від “експлуатаційних витрат”, “повні експлуатаційні витрати”

включають усі поточні витрати з переміщення вантажів і пасажирів. Повні

експлуатаційні витрати віднесені до одиниці транспортної продукції або до тони

вантажу, або до пасажиру, називаються собівартістю доставки. Інколи застосовують

точніший термін - “експлуатаційні витрати на доставку тони вантажу (пасажира)”.

Цей вимірювач рівня поточних витрат дуже важливий для правильного визначення

порівняльної ефективності перевезень різних видів транспорту.

Експлуатаційні витрати транспортної системи держави слід відрізняти від

транспортних витрат народного господарства.

Транспортні витрати промислових, будівельних, сільськогосподарських

підприємств, установ невиробничої сфери і населення формуються на основі

тарифів на перевезення, які базуються на його вартості (на відмінність від

експлуатаційних витрат, які складають собівартість).

Таким чином, загальна сума платежів за перевезення у державі повинна

давати вартість транспортної продукції (якщо тарифи вірно відображають

суспільно-необхідні витрати). а транспортні витрати народного господарства

повинні відрізнятись від експлуатаційних витрат транспортної системи на величину

додаткової вартості.

8.2. Склад та класифікація експлуатаційних витрат в ЦА

До собівартості перевезень (робіт, послуг) включаються витрати трудових і

матеріальних ресурсів, витрати на відтворення основних виробничих фондів та інші

поточні витрати, пов’язані з підготовкою та здійсненням перевезень (робіт, послуг).

До складу витрат, що включаються до собівартості перевезень (робіт, послуг),

належать витрати:

- безпосередньо обумовлені технологією та організацією процесів перевезень

вантажів і пасажирів, інших робіт та послуг, що виконуються транспортними

підприємствами, і пов’язані із забезпеченням необхідної їх якості та безпеки руху,

включаючи витрати на контроль за процесами перевезень і якістю робіт та послуг;

- пов’язані з платнею за використання природних ресурсів у межах

затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів,

за викиди та зкиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище,

розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу у межах лімітів;

- некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням процесу перевезень та

технології інших робіт, організацією виробництва і покращенням якості перевезень

з використанням нематеріальних активів;

- на винахідництво і раціоналізацію, проведення дослідно-експериментальних

робіт, виготовлення та випробування моделей та зразків, виплати авторських

винагород тощо;

- на обслуговування процесу перевезень: забезпечення паливом, енергією,

матеріалами, інструментом, пристроями та іншими засобами і предметами праці,

підтримання основних виробничих фондів у робочому стані (витрати на технічний

огляд та обслуговування, на проведення поточного, середнього та капітального

ремонтів або на створення резерву на ремонт основних фондів);

- забезпечення виконання санітарно-гігієнічних вимог, забезпечення

протипожежної та сторожової охорони, інших спеціальних вимог, передбачених

правилами технічної експлуатації підприємств, а також нагляду та контролю за їх

діяльністю;

- на забезпечення нормальних умов праці та техніки безпеки;

- поточні витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів

природоохоронного призначення, витрати на поховання екологічно небезпечних

відходів, очищення стічних вод, інші види поточних витрат на природозбереження;

- пов’язані з управлінням перевезень (робіт, послуг: утримання працівників

апарату управління підприємства та його структурних підрозділів, матеріально-

технічне забезпечення їх діяльності, оплата службових відряджень, оплата

консультаційних та інформаційних аудиторських послуг, утримання та

обслуговування технічних засобів управління і т.ін.);

- пов’язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів;

- пов’язані з передбаченим чинним законодавством набором робочої сили;

- суми нарахованих зборів (обов’язкових платежів), від суми витрат на оплату

праці та інших виплат працівникам, у тому числі збір до Фонду для здійснення

заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту

населення;

- збір на обов’язкове державне пенсійне страхування; збір на обов’язкове

соціальне страхування; збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок

безробіття;

- платежі на обов’язкове страхування майна підприємства. що належить до

складу основних виробничих фондів, а також окремих категорій працівників,

зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг), безпосередньо

на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров’я , передбачених

законодавством;

- на сплату відсотків за короткотермінові позички банків, одержання яких

пов’язане з поточною виробничою діяльністю;

- на сплату послуг банків за виконання відповідно до укладених угод

торгівельно-комісійних (факторингових) операцій з платіжними документами;

- пов’язані зі зберіганням, навантаженням, пакуванням та транспортуванням

продукції до станції (порту, пристані) відправлення, крім тих випадків, коли ці

затрати відшкодовуються покупцями понад тарифи (ціни) на перевезення (роботи,

послуги), оплата послуг транспортно-експедиційних та посередницьких організацій,

комісійні збори, вивізне (експортне) мито, митний збір, реклама перевезень (робіт,

послуг);

- на відтворення основних виробничих фондів, що включаються до

собівартості перевезень (робіт, послуг) у формі амортизаційних відрахувань на

повне їх відновлення від вартості основних фондів, у тому числі у формі

прискореної амортизації активної їх частини;

- податки, збори та інші обов’язкові платежі, передбачені законодавством, у

тому числі відрахування до державного іноваційного фонду, на будівництво,

реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг, місцеві податки та збори,

тощо;

- інші витрати, що включаються до собівартості перевезень (робіт, послуг)

відповідно до законодавства, зокрема втрати внаслідок технічно неминучого браку,

на операції зі скляною тарою, нестачі матеріальних цінностей на виробництві та на

складах у межах норм природного збутку, виплата відшкодування шкоди, заподіяної

працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням їм трудових

обов’язків, виплата звільненим працівникам вихідної допомоги та середнього

заробітку.

У залежності від цільового призначення експлуатаційні витрати

класифікуються за різними ознаками. З метою планування, обліку та калькулювання

собівартості перевезень (робіт, послуг) вони класифікуються за ознаками,

наведеними у табл.

Таблиця 1

Ознаки та види класифікації експлуатаційних витрат

Ознаки класифікації Види класифікації

об’єднання економічних однорідних

витрат

за економічними елементами

відображення призначення витрат та

місця їх виникнення

за статтями калькуляції згідно з

особливостями виробництва, по

службах, цехах, дільницях та ін.

вид перевезень витрати на пасажирські, вантажні,

поштові, регулярні, нерегулярні, на

внутрішніх лініях, міжнародні

перевезення

вид діяльності витрати на перевезення, продаж

перевезень та робіт, послуг,

матеріально-технічне забезпечення,

технічне, комерційне обслуговування

та інші види діяльності

спосіб віднесення витрат на той або

інший вид діяльності перевезень, робіт,

послуг (об’єкт калькуляції)

прямі

непрямі

зв’язок з процесом перевезень, робіт,

послуг

основні

накладні

залежність від обсягів перевезень,

робіт, послуг

змінні

постійні (умовно-постійні)

залежність від відстані перевезень залежні (змінні)

незалежні (не змінні)

періодичність виникнення поточні

одноразові

участь у виробничому процесі виробничі

позавиробничі (комерційні)

доцільність витрачання продуктивні

непродуктивні

можливість охоплювання планом планувальні

непланувальні

Групування витрат за економічними елементами об’єднує економічно

однорідні за змістом види витрат незалежно від місця їх виникнення. Під

елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат. Це групування

витрат відображає функції, які виконують ресурси у суспільному виробництві, а

також дозволяє характеризувати трудомісткість, енергомісткість, матеріаломісткість

та інші подібні показники галузевого виробництва.

Класифікація витрат за економічними елементами дозволяє найбільш

поглиблено проводити аналіз фінансових результатів діяльності галузі,

транспортних підприємств, правильно відображати витрати різних видів транспорту

у міжгалузевому балансі видатків народного господарства.

Експлуатаційні витрати, пов’язані зі здійсненням перевезень (робіт, послуг)

відповідно до їх економічного змісту групуються за такими елементами:

- матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів);

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація основних фондів і нематеріальних активів;

- інші витрати.

Це групування є єдиним для усіх видів транспорту.

До елементу “Матеріальні витрати” належать витрати на:

- сировину та матеріали, які придбаються у сторонніх підприємств і входять

до складу продукції, що виробляється, утворюючи її основу, або є необхідним

компонентом для виготовлення продукції;

- покупні матеріали, що використовуються у процесі виробництва продукції

(робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу або інших

виробничих та господарських потреб; запасні частини для ремонту устаткування;

знос інструментів, пристроїв, інвентаря, приладдя, лабораторного обладнання та

інших засобів і предметів праці, які не належать до основних виробничих фондів;

знос спецодягу, спецвзуття; інші засоби індивідуального захисту;

- покупні комплектуючі вироби та напівфабрикати;

- роботи та послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми

підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до

основного виду його діяльності;

-витрати, пов’язані з використанням природної сировини, платежі за

використання інших природних ресурсів у межах затверджених лімітів;

- паливо, енергія усіх видів, що витрачається на технологічні, енергетичні та

інші виробничі потреби підприємств;

- втрати внаслідок нестачі матеріальних цінностей у межах норм природного

збутку.

Вартість матеріальних ресурсів формується виходячи з цін їх придбання на

день оприбуткування (без урахування податку на додану вартість, за винятком

передбачених законодавчими актами випадків), включаючи націнки та комісійні

винагороди постачальницьким та зовнішньоекономічним організаціям, вартість

послуг товарних бірж, брокерські послуги, суму мита і митних зборів, витрати на

транспортування, зберігання та доставку, що здійснюються сторонніми

організаціями.

З витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості продукції,

вираховується вартість зворотних відходів.

Зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів,

теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися у процесі

виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі

властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з

підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не

використовуються за прямим призначенням.

До елементу “Витрати на оплату праці” належать:

- витрати на виплату основної та додаткової заробітної платні, обчислені

згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, включаючи будь-які

види грошових та матеріальних доплат;

- виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований на

виробництві (неявочний) час: оплата щорічних відпусток; оплата праці працівників,

яким не виповнилося 18 років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи;

оплата перерв працюючим матерям для годування дитини; оплата часу, пов’язаного

з проходженням обов’язкових медичних оглядів, виконанням державних обов’язків,

винагорода за передбачену законодавством вислугу років, інші виплати;

- витрати, пов’язані з підготовкою (навчанням) та перепідготовкою кадрів;

- виплати громадянам за виконання робіт (послуг) згідно з договорами

цивільно-правового характеру;

- виплата звільненим працівникам вихідної допомоги та середнього заробітку;

- вартість безкоштовно наданих працівникам комунальних послуг продуктів

харчування, витрати на оплату безкоштовно наданого житла (суми грошових

компенсацій за ненадання безкоштовного житла, комунальних послуг тощо), що

відповідно до чинного законодавства безкоштовно надаються працівникам окремих

галузей;

- вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений одяг,

обмундирування), що залишається в особистому постійному користуванні, або сума

пільг у зв’язку з продажем їх за зниженими цінами.

До елементу “Відрахування на соціальні заходи” належать відрахування:

- на державне обов’язкове соціальне страхування, включаючи відрахування на

обов’язкове медичне страхування та страхування на випадок безробіття;

- на державне обов’язкове пенсійне страхування (до пенсійного фонду), а

також відрахування на додаткове пенсійне страхування;

- до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської

катастрофи та соціального захисту населення;

- до фонду зайнятості.

До елементу “Амортизація основних фондів та нематеріальних активів”

належать:

- амортизаційні відрахування на повне відновлення основних виробничих

фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні

підприємств за умовами оренди (лізінгу), обчислені за їх балансовою вартістю

відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх

частини;

-витрати, пов’язані зі зносом нематеріальних активів у сумі амортизаційних

відрахувань, що визначаються щомісяця за нормами, розрахованими виходячи з їх