Лекции - Основи підприємницької діяльності (на укр. яз.)

Подождите немного. Документ загружается.

первинної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років

безперервної експлуатації або строку діяльності підприємств.

До елементу “Інші витрати” належать витрати:

- пов’язані з управлінням виробництвом;

- витрати на сертифікацію та збут (реалізацію) продукції, включаючи вивізне

(експортне) мито; оплата вартості ліцензій та інших державних дозволів для ведення

господарської діяльності підприємств;

- службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством;

- оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру,

аудиторських перевірок;

- оплата послуг зв’язку, обчислювальних центрів, банків (за відкриття та

ведення рахунків, вкладів, здійснення операцій за рахунками, а також поштово-

телеграфні та інші витрати, пов’язані з виконанням банками доручень підприємств);

- платежі на обов’язкове страхування майна підприємств, що входять до

складу основних виробничих фондів, фрахту, ризиків власників при закордонних та

внутрішніх перевезеннях, а також окремих категорій працівників, зайнятих у

виробництві продукції (робіт, послуг) безпосередньо на роботах з підвищеною

небезпекою для життя та здоров’я;

- плата стороннім організаціям за пожежну, сторожову, озброєну охорону та

витрати на утримання воєнізованої охорони на транспорті згідно з технологією

перевезень;

- плата за оренду окремих об’єктів основних виробничих фондів у межах норм

амортизаційних відрахувань на їх повне відновлення за ставками, затвердженими

місцевими органами державної влади;

- податки, збори та інші обов’язкові платежі, встановлені законом України

“Про систему оподаткування”, зокрема обов’язкове відрахування на будівництво,

реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг, до Державного

іноваційного фонду, позабюджетних фондів фінансування галузевих і міжгалузевих

науково-дослідних робіт і заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва

нових видів продукції;

- плата за землі сільськогосподарського призначення, а також зайняті під

об’єкти та споруди виробничого призначення;

- платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишне середовище,

розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу у межах лімітів;

- податок з власників транспортних засобів;

- інші витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), але

не перераховані вище.

Не включаються у витрати податок на прибуток, нерухомість, податок на

додану вартість, дивіденди. Вони виплачуються з прибутку підприємств.

Групування витрат за статтями калькуляції.

Групування витрат, пов’язаних зі здійсненням перевезень (робіт, послуг) за

видами перевезень та видами транспорту (залізничний, автомобільний, авіаційний,

морський, річковий) має свої відмінності, що обумовлено галузевими

особливостями транспортного процесу.

У той же час при визначенні собівартості на транспорті застосовується таке

типове групування витрат за статтями калькуляції:

1. Витрати, безпосередньо пов’язані з перевезенням та виконанням інших

робіт та наданням послуг:

- виплати на оплату праці виробничого персоналу;

- відрахування на соціальні заходи;

- паливо;

- електроенергія;

- матеріали та малоцінні швидкозношувані предмети;

- ремонт основних виробничих фондів;

- амортизація на повне відновлення основних виробничих фондів;

- інші витрати.

Витрати на оплату праці виробничого персоналу включають виплати на

оплату праці виробничого персоналу та інших працівників, пов’язані безпосередньо

з перевезенням вантажів та пасажирів (виконання робіт та надання послуг).

У витратах на відрахування на соціальні заходи відображаються відрахування

згідно з встановленими нормами від виплат на оплату праці виробничого персоналу

та інших працівників, безпосередньо пов’язаних з транспортними перевезеннями

(виконанням робіт, наданням послуг) незалежно від джерел формування витрат на

оплату їх праці.

До витрат на паливо відноситься вартість палива, витраченого на технологічні

цілі за відпускними цінами з установленими скидками і надбавками, включаючи

транспортно-заготівельні видатки, а також витрати, пов’язані зі зберіганням палива,

бункеруванням і з навантаженням у транспортні засоби.

До витрат на електроенергію відноситься вартість електроенергії на

технологічні цілі з встановленими скидками і надбавками.

До витрат на матеріали та знос малоцінних та швидкозношуваних предметів

включається вартість матеріалів, малоцінного інвентаря для експлуатаційних

потреб, змащувальних і обтиральних матеріалів. Включаються також транспортно-

заготівельні витрати: націнки, надбавки, комісійні винагороди, сплачені

постачальницьким і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних

бірж, включаючи брокерські послуги, мито і митний збір, витрати на

транспортування, зберігання та поставку, які здійснюються сторонніми

організаціями, витрати з доставки матеріалів власним транспортом, заготівельно-

складські витрати, включаючи витрати на їх розвантаження на склади підприємства,

вартість зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів та інші.

До витрат на ремонт основних виробничих фондів включаються відрахування

до резерву на ремонт основних засобів, транспортних засобів, виконаний

господарським або підрядним способом, витрати (відрахування) на ремонт

транспортних засобів, зданих в оренду, що виконується орендодавцем згідно з

договором оренди.

Амортизація на повне відновлення основних виробничих фондів включає

витрати на повне відновлення основних виробничих фондів у вигляді

амортизаційних відрахувань на повне відновлення, обчислені від їх балансової

вартості за затвердженими у встановленому порядку нормами.

До інших витрат відносяться витрати, які не знайшли відображення у

відповідних статтях.

2. Загальногосподарські витрати. Включаються стосовно специфіки роботи

морського, річкового, залізничного, автомобільного та авіаційного транспорту

До статті “Загальногосподарські витрати” (накладні) належать витрати,

пов’язані з управлінням виробництвом, підготовкою і перепідготовкою кадрів,

набором робочої сили та інші, зокрема утримання працівників апарату управління та

його структурних підрозділів, матеріально-технічне та транспортне забезпечення їх

діяльності, а також витрати на службові поїздки працівників у пункті знаходження

підприємства;

- оплата службових відряджень, пов’язаних із виробничою діяльністю у межах

норм, передбачених законодавством;

- утримання та обслуговування технічних засобів управління і

обчислювальних центрів вузлів зв’язку, засобів сигналізації та інших;

- оплата консультаційних та інформаційних послуг, якщо вони пов’язані з

забезпеченням виробництва продукції (робіт, послуг);

- оплата робіт з сертифікації продукції;

- оплата послуг банку;

- оплата послуг, що надаються сторонніми організаціями в управлінні

виробництвом;

- витрати, пов’язані з набором робочої сили, передбачені законодавством;

- витрати, пов’язані з підготовкою і перепідготовкою кадрів;

- платежі на обов’язкове страхування майна підприємства, що належить до

складу основних виробничих фондів, а також окремих категорій працівників,

зайнятих безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та

здоров’я, передбачених законодавством;

- виплати відсотків за короткотермінові позички банків, одержання яких

пов’язане з поточною виробничою діяльністю;

- витрати на утримання приміщень, що надаються безкоштовно

підприємствами громадського харчування для обслуговування трудових колективів;

- інші витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг)

згідно з чинним законодавством, зокрема втрати внаслідок технічно неминучого

браку, витрати на операції зі скляною тарою у межах норм природного збутку,

виплата відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я,

пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, виплата звільненим працівникам

вихідної допомоги і середнього заробітку та інші.

Групування витрат за статтями калькуляції у промисловості.

Витрати, пов’язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції у

промисловості групуються за статтями:

1. Сировина та матеріали.

2. Напівфабрикати власного виробництва.

3. Зворотні відходи (відраховуються).

4. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги

виробничого характеру від сторонніх підприємств та організацій.

5. Паливо й енергія на технологічні цілі.

6. Основна заробітна платня.

7. Додаткова заробітна платня.

8. Відрахування на соціальне страхування.

9. Витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням продукції.

10. Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового

призначення та інші спеціальні витрати.

11. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування.

12. Загальновиробничі витрати.

13. Загальногосподарські витрати.

14. Втрати внаслідок технічного неминучого браку.

15. Інші виробничі витрати.

16. Попутна продукція (включається).

17. Виробнича собівартість.

18. Позавиробничі витрати.

19. Повна собівартість.

Перші дванадцять статей створюють цехову собівартість. Цехова собівартість

плюс загальногосподарські витрати, втрати внаслідок технічного неминучого браку

та інші виробничі витрати складають виробничу собівартість.

Прямі та непрямі витрати.

За способом віднесення витрат на різні види діяльності, перевезень, робіт,

послуг, вони підрозділяються на прямі та непрямі витрати. Це дає можливість

більшість з них включати до прямих статей витрат.

Прямі витрати - це такі витрати, що відносяться до одного об’єкту калькуляції

(виду продукції, робіт, послуг) та можуть бути розраховані прямим рахунком.

Непрямі витрати - це такі витрати, що мають відношення до декількох

об’єктів калькуляції та не можуть бути безпосередньо повністю включені до

собівартості жодного з цих об’єктів. Ці витрати треба розподіляти, тому вони

називаються ще розподільними. Для рознесення загальної суми цих витрат за

об’єктами калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) застосовуються

спеціальні способи та прийоми, які враховують процес формування таких витрат.

Розподіл витрат на прямі та непрямі залежить від умов або об’єктів

калькуляції. Наприклад, при калькулювання собівартості перевезень, робіт, послуг

за видами, у авіації до прямих витрат відносяться витрати на авіаційне паливо та

мастила, оплата праці членів льотних екіпажів, амортизаційні відрахування

літальних апаратів, оплата праці бортпровідників та ін.

До непрямих - витрати на управління та обслуговування виробництва, на

оплату праці адміністративно-управлінського і обслуговуючого персоналу та інші.

Основні та накладні витрати.

За способом зв’язку з процесом перевезень, робіт, послуг витрати

підрозділяються на основні та накладні.

Основні витрати - це сукупність витрат на здійснення основного процесу

виробництва (перевезень, робіт, послуг). Як правило, основні витрати

підрозділяються на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату

праці та інші прямі витрати.

Накладні витрати - це витрати, пов’язані з обслуговуванням та управлінням

виробництва. До накладних витрат відносяться витрати на оплату праці

адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу, інші витрати,

пов’язані з управлінням. Ця класифікація витрат має важливе економічне значення

при розробці заходів щодо зниження собівартості перевезень за рахунок зниження

накладних витрат.

Змінні та постійні (умовно-постійні) витрати.

За ступенем залежності від обсягів перевезень, робіт, послуг (розмірів руху)

витрати підрозділяються на залежні від розмірів руху (змінні) і незалежні від

розмірів руху - постійні (умовно-постійні).

Основним критерієм такого поділу є ступінь зміни загальної суми витрат від

розміру руху.

Змінними витратами називаються витрати, загальна сума яких змінюється

пропорційно обсягу перевезень (робіт, послуг). Наприклад, якщо за розміри руху у

цивільній авіації прийняти нальот годин, то до витрат, які залежать від розмірів руху

(змінних) належить віднести витрати на паливо, з відрядної оплати льотного складу

та ін.

Постійними (умовно-постійними) витратами називаються витрати, загальна

сума яких практично не змінюється зі зміненням обсягу перевезень (робіт, послуг),

чи змінюється незначно.

Це витрати, обумовлені розмірами підприємства, технологією виробництва,

іншими виробничо-технічними умовами. Тому величина цих витрат не змінюється у

відносно короткі проміжки часу у залежності від зміни обсягу перевезень, робіт,

послуг.

До постійних витрат, як правило, відносяться: амортизаційні відрахування,

орендна плата, майже усі види накладних витрат і т.і.

Умовно постійними вони називаються тому, що не змінюються до певної

межі, після якої вони зростають скачкоподібно, а потім певний період знов

залишаються незмінними (чи майже незмінними) до тих пір, поки новий зріст

обсягів робіт не визве наступне скачкоподібне збільшення.

Наприклад, збільшення числа вильотів з аеропорту не змінює загальної суми

витрат з амортизації злітної смуги, але якщо число вильотів перебільшить

перепускну здатність споруд аеродрому і можливості аеропорту, смугу доводиться

розширювати чи будувати нову, збільшувати штат персоналу аеропорту. Витрати з

амортизації смуги до оплати праці виростуть, відбудеться зростання незалежних від

розмірів руху витрат у цілому по аеропорту. Однак на один літако-зліт ці витрати

можуть і знизитись.

Зміну витрат у залежності від розмірів руху показано на мал.

Мал. Залежність витрат від обсягу робіт.

- відповідно загальна сума витрат, залежних та незалежних від обсягу робіт; S

зал, S нзл - відповідно собівартість (на 1 од. обсягу робіт), залежна та незалежна від

обсягу робіт; W - обсяг робіт.

Залежні (змінні) і незалежні (незмінні) витрати від далекості перевезень.

За характером зв’язку витрат з далекістю перевезень експлуатаційні витрати

поділяються на залежні та незалежні від далекості перевезень. Економічна суть

поділення витрат на залежні та незалежні від далекості перевезень полягає у тому,

що процес переміщення пасажирів та вантажів можна підрозділити на дві збільшені

операції - початково-кінцеву та рухову. До початково-кінцевої операції відносяться

усі роботи, які виконуються у початковому, проміжному та кінцевому пунктах з

обслуговування пасажирів, клієнтури, завантаження-навантаження вантажів,

технічного обслуговування рухомого складу та ін.

Витрати на початково-кінцеві операції не залежать від далекості перевезень. У

зв’язку з цим при віднесенні їх величини на одиницю транспортної продукції вони

змінюються зворотньо пропорційно далекості перевезень.

У рухову операцію входять усі роботи, операції, пов’язані безпосередньо з

переміщенням пасажирів, вантажів. До витрат на рухову операцію відносяться

витрати, які залежать від далекості перевезень. Загальна сума цих витрат зі

збільшенням далекості перевезень зростає практично прямо пропорційно.

Групування експлуатаційних витрат за операціями транспортного процесу має

велике практичне значення. Воно дозволяє визначити залежність собівартості і

розмірів прибутку від відстані, застосувати математичні заходи для визначення

економічно раціональних сфер застосування різних видів транспорту у залежності

від далекості перевезень, а також використовувати ЕОМ для швидкого розрахунку

та оперативного аналізу собівартості перевезень. З’являється можливість

правильніше і науково обгрунтовано встановлювати тарифи на перевезення,

створюється основа для подальшого удосконалення існуючої системи

господарського розрахунку на транспорті.

Поточні і одноразові витрати.

У залежності від періодичності виникнення витрати підрозділяються на

поточні та одноразові.

До поточних відносяться витрати, пов’язані з перевезеннями, роботами,

послугами даного періоду. Це, звичайно, основна частина витрат виробництва.

До одноразових відносяться витрати, пов’язані з підготовкою виробництва

(освоєння нової техніки, нових видів робіт, послуг, їх модернізація), резервування

витрат на оплату щорічних відпусток, виплату єдиночасних винагород за вислугу

років та ін.

Виробничі та позавиробничі (комерційні) витрати.

За участю у виробничому процесі виділяють виробничі та невиробничі

витрати.

У виробничі включають усі витрати, пов’язані з перевезеннями, виконанням

робіт, послуг підприємства, і створюють її виробничу собівартість.

Комерційні (позавиробничі) витрати пов’язані з реалізацією продукції, робіт,

послуг, зокрема на відшкодування складських, вантажно-розвантажувальних,

перевалочних, транспортних і страхувальних витрат; на оплату транспортно-

експедиційних, страхових та посередницьких організацій; на сплату експортного

(вивізного) мита та митних зборів, на рекламу і передпродажну підготовку товарів

та ін. Виробничі та комерційні витрати формують повну собівартість продукції

підприємства.

Продуктивні та непродуктивні витрати.

За доцільністю витрачання виділяють продуктивні витрати, до яких

відносяться виправдані, чи доцільні для даного виробництва, витрати. Відповідно до

непродуктивних відносять витрати, які утворюються з причин, що свідчать про

недоліки у технології та організації виробництва (брак продукції, збитки від

простоїв, оплата понаднормованих робіт тощо). У разі ідеальної організації

технології виробництва та праці усі витрати підприємства повинні бути тільки

продуктивними.

Плановані та неплановані витрати.

По можливості охоплення планом витрати підрозділяються на плановані та

неплановані.

Планованими є виробничі витрати для відповідних умов виробництва. Вони

відповідно до норм і нормативів включаються до планової собівартості продукції.

До непланованих включають витрати, які за діючим положенням

відображаються тільки у фактичній собівартості продукції. Це головним чином

невиробничі витрати. Вони включають витрати по браку, псуванню матеріальних

цінностей і природному збутку понад встановлених норм, коли винні особи не

встановлені, вартість запасних частин та інших матеріальних цінностей, витрачених

на ремонт транспортних засобів, двигунів у зв’язку з поломками, пенсії, що

сплачуються за рішенням судових органів при травмах на виробництві, допомога у

зв’язку з виробничим травматизмом та професійними захворюваннями, що

відшкодовуються підприємствам органами соцстраху за листками непрацездатності

та регресними позовами, штрафи за простій рухомого складу понад встановлені

норми і т.і.

Ці витрати не плануються, а відображаються тільки за фактичним обліком.

8.3. Методи визначення собівартості продукції ЦА

При плануванні, калькулюванні собівартості перевезень на транспорті

використовуються різні методи, з яких можна виділити такі основні:

1. Визначення собівартості перевезень шляхом ділення загальної суми витрат

на обсяги перевезень.

2. Діленням собівартості години роботи рухомого складу на величину його

годинної продуктивності.

3. Через витрати на транспортні операції.

4. На основі розрахунків техніко-економічних факторів.

Перший метод використовується для планування і в офіційній звітності на

усіх видах транспорту.

У практиці планування і офіційній звітності на усіх видах транспорту на

основі першого методу визначається середня собівартість приведеної транспортної

продукції. Калькуляційними вимірювачами є приведені тоно-кілометри (приведені

тоно-мілі на морському транспорті), тоноперевезення та витрати на один

карбованець доходів (у вартісному значенні).

На усіх видах транспорту (крім повітряного) визначається також середня

собівартість пасажирських, вантажних перевезень з різною деталізацією, що

обумовлюється практикою обліку і методами калькулювання витрат і собівартості

перевезень.

Таблиця

Методи визначення собівартості перевезень на різних видах транспорту.

Призначення

методів

Залізничний Морський Річковий Автомобільний Повітряний

Для визначення у

плані і за звітом

середньої

собівартості

перевезень

При техніко-

економічних

розрахунках,

аналізі

собівартості

перевезень,

внутрішньовироб

ничому

госпрозрахунку.

Розрахунок

експлуатаційних

витрат за

окремими

статтями

номенклатури

витрат (на основі

безпосереднього

розрахунку,

витратних ставок)

Метод витратних

ставок:

одиничних та

збільшених

Метод питомої

ваги витрат.

Метод

коефіцієнтів

впливу.

На основі

собівартості

транспортних

операцій.

На основі

загальної суми

витрат і об’єму

перевезень.

Метод

елементних

ставок.

На основі

загальної суми

витрат і об’єму

перевезень.

Метод визначення

собівартості

перевезень за

обертом судна.

На основі

собівартості

транспортних

операцій (за

елементними

ставками).

На основі

загальної суми

витрат і об’єму

перевезень

Збільшеного

розрахунку

собівартості

перевезень по

групі змінних та

постійних витрат.

На основі

собівартості

транспортних

операцій

На основі загальної

суми витрат і об’єму

перевезень.

На основі

собівартості льотної

години та годинної

продуктивності

польотів ПС.

На основі

собівартості

транспортних

операцій.

На основі

собівартості літако-

кілометра.

Метод коефіцієнтів

розподілення.

Комбінований метод.

Спрощений метод.

У залежності від мети проведення розрахунків, періоду планування, рівня

управління застосовуються різні методи вирахування собівартості перевезень.

При визначенні середньої собівартості перевезень у плані і за звітом

використовується головним чином метод безпосереднього розрахунку шляхом

ділення загальної суми витрат на обсяг перевезень. На залізничному транспорті

застосовується також метод розрахунку експлуатаційних витрат за окремими

статтями номенклатури витрат з використанням різних засобів (прямого

розрахунку за нормативами витрат, витратних ставок і т.і.), метод витратних

ставок: одиничних та збільшених, при перспективних розрахунках - метод

питомої ваги витрат.

В основі методики калькулювання собівартості перевезень полягає принцип

групування витрат на прямі та побічні. На автомобільному транспорті наряду з

цим використовується принцип ділення витрат на залежні (змінні) та незалежні

(постійні) від розмірів руху.

На підприємствах цивільної авіації застосовуються такі методи розрахунку

собівартості перевезень:

1. На основі загальної суми витрат і загального обсягу перевезень.

2. На основі собівартості льотної години і годинної продуктивності польотів

повітряних суден (ПС).

3. На основі собівартості транспортних операцій.

4, На основі собівартості літако-кілометру.

Кожний з цих методів має своє цільове призначення, сферу застосування і

недоліки.

На основі загальної суми витрат і обсягу перевезень у підприємствах ЦА

визначається середня собівартість продукції за планом і звітом щоквартально і у

цілому за рік видповідно до інструкції з калькулювання і обліку експлуатаційних

витрат за видами авіації і робіт ЗАНХ нетранспортного застосування і офіційною

звітністю.

Собівартість перевезень, робіт, послуг визначається за формулою:

{Ета

Sткм = --------- ,

Wекс

де Sткм - середня собівартість перевезень;

{Ета - загальна сума експлуатаційних витрат, що відносяться на

перевезення;

Wекс - обсяг перевезень, ткм.

Перевага методу полягає у тому, що для розрахунку собівартості продукції

у підприємствах є вся необхідна інформація у бухгалтерському обліку. При цьому

використовуються різні засоби (розрахунки на основі норм і нормативів окремих

елементів витрат, безпосередній розрахунок, пофакторне планування,

кореляційно-регресивний аналіз і т.і.).

Недоліком є те, що цим методом визначається тільки середня по

підприємству собівартість приведеної продукції, перевезень, робіт з

нетранспортного застосування авіації, не дозволяє розрахувати собівартість за

типами ПС, видами перевезень (пасажирські, вантажні), видами робіт ЗАНХ

(АХР, АФС та ін.), оцінити вплив різних факторів на рівень собівартості

(далекості безпосадкового польоту, типу ПС, потужності вантажо-

пасажиропотоку і т.і.).

Класифікація методів визначення собівартості продукції.

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ

СОБІВАРТОСТІ

ПРИЗНАЧЕННЯ

МЕТОДІВ

На основі загальної суми

витрат і загального обсягу

продукції

Визначення середньої

собівартості перевезень,

робіт, послуг на рівні

підприємства галузі

Розрахунок

середньогалузевої

собівартості авіаперевезень і

робіт з міжтранспортного

застосування за типами ПС

Через собівартість льотної

години та годинну

продуктивність польотів ПС

Визначення рентабельності

перевезень і експлуатації ПС

Визначення економічно

раціональних сфер

застосування типів ПС, що

знаходяться у експлуатації

Оптимальний розподіл ЛВП

по лініях та місцях базування

Через собівартість

транспортних операцій

Оперативний аналіз

собівартості продукції з

використанням ЕОМ

Визначення економічно

раціональних сфер

застосування авіаційного

транспорту у ЕТС України

Удосконалення

господарського розрахунку,

науково обгрунтована