Лекции - Основи підприємницької діяльності (на укр. яз.)

Подождите немного. Документ загружается.

об.баз

, Т

об зв

- середня тривалість одного обороту оборотних засобів відповідно у

базовому і звітному роках, днів.

Оборотність оборотних засобів безпосередньо впливає на кінцеві результати

роботи підприємства, зокрема приріст прибутку на рівень рентабельності.

Сума приросту прибутку (збитків) (ΔП), одержаного за рахунок зміни

оборотності розрахована за формулою:

.,,.**. грнбазПр

Sзз

Sбба

РПбаз

РПзв

базПрП 

де П

р.баз

– прибуток віл реалізації продукції у базовому році, грн.;

баз

. S

зв

- відповідно середньорічні залишки нормованих оборотних засобів у

базовому і звітному роках, грн.

РП – обсяг реалізації у базовому році, грн.

Вплив використання оборотних засобів на рівень рентабельності визначається

за формулою:

100*.

Pзз

SнноSзззвSссе

звПбал

P 





де ΔР — зміна рівня загальної рентабельності за рахунок зміни середніх

залишків нормованих оборотних засобів, %;

бал.зв

- балансований прибуток у звітному році, грн.;

сер.зв

- середньорічна вартість основних виробничих фондів у звітному році

грн.;

зв

- загальна рентабельність виробництва у звітному році, %.

Ефективне використання оборотних коштів є важливим завданням

підприємства і повинно забезпечуватись прискоренням їх оборотності на всіх

стадіях кругообігу.

На стадії створення виробничих запасів - раціональне використання

матеріальних ресурсів, удосконалення нормування, ліквідація наднормативних

запасів, налагодження роботи транспорту, оптимальний вибір постачальників та ін.

На стадії незавершеного виробництва - скорочення тривалості виробничого

циклу, впровадження прогресивної техніки і технології, розвиток стандартизації та

уніфікації, вдосконалення системи економічного стимулювання тощо.

На стадії обігу раціональна організація збуту продукції, прискорення

документообороту, дотримання договірної платіжної дисципліни., використання

маркетингових важелів активізації продажу (реклама) та ін.

У конкретних умовах виробництва і збуту кожне підприємство самостійно

обирає найбільш прийнятні шляхи прискорення оборотності оборотних коштів, що

дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва і реалізації

продукції без залучення додаткових фінансових ресурсів.

ТЕМА 7. Заробітна плата в умовах ринкової економіки

1. Зміст заробітної плати в умовах ринкової економіки. Принципи оплати

праці.

2. Законодавство про оплату праці.

3. Система організації оплати праці.

4. Тарифна система оплати праці.

5. Форми та системи заробітної плати.

6. Державне регулювання оплати праці, його сфери.

7. Договірне регулювання оплати праці. Система тарифних угод

8. Оплата праці різних категорій робітників ЦА.

1. Зміст заробітної плати в умовах ринкової економіки.

Принципи оплати праці.

Суть заробітної платні розкривається через взаємозв’язок між виміром праці,

мірою винагороди за працю (розподіл) та мірою вживання. Формування оплати

праці відбувається в процесі виробництва, де споживається робоча сила, і на ринку

праці – в сфері обміну. В оплаті праці можна виділити два основних ступеня:

формування прибутку (визначення міри винагородження відповідній мірі праці) та

їх реалізація (міра винагородження – міра споживання).

Кожному типу економічної системи притаманний свій механізм розподілу: в

ринковій економіці він базується на ринкових методах, в командно-адміністративній

– на розподілі по праці.

В ринкових умовах оплата праці реалізується через форму обміну між

різноманітними власниками. Принципом оплати праці являється формування

прибутку на основі міри праці.

В умовах конкуренції величина оплати праці (прибутку) визначається не

тільки вартістю робочої сили або капіталом, котрим володіє власник виробництва, а

і тим як складеться відношення попиту і пропозиції на ринку праці.

Система оплати праці повинна бути взаємозв’язана з закономірностями

перехідного етапу економіки і повинна враховувати становлення ринкових

відносин, формування нового мотиваційного механізму з врахуванням процесів

власності.

Система оплати праці в перехідній економіці повинна будуватися за

наступними положеннями:

1. Наявність нормативної бази оплати праці у вигляді нормативів, мінімальних

стандартів, що гарантують певний прибуток для осіб найманої праці, що зайняті на

підприємствах всіх форм власності при умові виконання форм праці, технологічних

вимог.

2. Удосконалення системи мотивації праці, включаючи матеріальне

стимулювання, що засноване на ринкових принципах, і соціальні стимули.

3. Удосконалення механізму розподілу прибутків, отриманих від власності та

від підприємницької діяльності.

4. Створення системи суспільного контролю за системою розподілу, що

пов’язана з системою державного реєстру прибутків фізичних осіб.

2. Законодавство про оплату праці.

Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений, як правило, в грошовому

виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує

працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової оплати

праці.

Розміри оплати праці найманого працівника визначаються за результатами

його праці з урахуванням наслідків господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці й

визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а

також надбавками і доплатами у розмірах, не вище встановлених чинним

законодавством.

Додаткова оплата праці залежить від результатів господарської діяльності

підприємства й встановлюється у вигляді премій, а також надбавок і доплат, які не

передбачені законодавством або понад розміри, встановлені чинним

законодавством.

Мінімальна заробітна плата – це встановлений державою розмір заробітної

плати, нижче якого не може провадитися оплата за фактично виконану найманим

працівником повну місячну (денну або годинну) норму праці (робочого часу).

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки,

заохочувальні та компенсаційні виплати.

Працівник має право на оплату своєї праці залежно від її результатів,

складності і умов відповідно до актів законодавства і колективного договору на

підставі укладеного трудового договору. Колективним договором може бути

передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не нижче

собівартості). Забороняється натуральна оплата у вигляді спиртних напоїв або

наркотичних речовин. Заробітна плата виплачується регулярно в робочі дні в строки

встановлені у колективному договорі. Утримання із заробітної плати можуть

провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством. При кожній виплаті

заробітної плати загальний розмір усіх утримань не може перевищувати двадцяти

відсотків, а у випадках передбачених законодавством п’ятдесят.

3 Система організації оплати праці.

Система організації оплати праці базується на основі:

- законодавчих та інших нормативних актів;

- генеральної угоди на державному рівні;

- галузевих та регіональних угод;

- колективного договору;

- трудового договору.

Основу організації оплати праці складають взаємозв’язані елементи:

нормування праці, тарифна системи, форми та системи заробітної плати.

Найважливішою задачею нормування праці є розробка та впровадження

прогресивних, технічно обґрунтованих норм та затрат праці, необхідних для

правильної організації оплати працівників згідно з його кількістю і якістю. Воно

визначає норму праці.

Тарифне нормування заробітної плати полягає в розробці та правильному

використанні обґрунтованих нормативів (тарифних ставок, тарифних сіток,

посадових окладів і т.п.), визначаючих рівень оплати праці різних груп та категорій

працівників залежно від їх кваліфікаційного рівня та умов праці. Тарифна система

визначає міру винагороди за працю.

Форми та системи заробітної плати визначають спосіб винагороди за працю.

4 Тарифна система оплати праці.

Організація оплати праці будь-якої категорії працюючих повинна

забезпечувати встановлення обґрунтованого розміру винагороди за працю в

залежності від її кількості і якості. Праця кожного робітника характеризується

певною складністю та особливими умовами виконання, а також її

народногосподарською значимістю. Важливим елементом організації оплати праці,

який враховує ці особливості є тарифна система. Якщо технічне нормування праці

дозволяє врахувати її кількість, то тарифне нормування заробітної плати визначає

міру винагороди за працю в залежності від її якості і умов, в яких вона протікає.

Тарифна система представляє собою сукупність нормативних документів, які

визначають рівень основної заробітної плати робітників і ступінь її диференціації в

залежності від складності праці, народногосподарської значимості галузі,

територіально-економічного району її застосування.

Тарифна система оплати праці є сукупністю взаємопов’язаних елементів:

тарифної сітки, тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних

характеристик.

Тарифна система використовується для розподілу робіт і працівників залежно

від їх, відповідно, складності та кваліфікації за розрядами тарифної сітки і є

основою формування та регулювання (диференціації) заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) встановлює співвідношення в

оплаті праці робітників і службовців різної кваліфікації. Вона представляє собою

перелік діючих в даній галузі тарифних розрядів і відповідних їм коефіцієнтів

оплати праці. Тарифні коефіцієнти показують розбіжності в складності праці та

кваліфікації робітників.

По першому розряду тарифікують найбільш прості роботи, виконання яких не

потребує спеціальної підготовки. Коефіцієнти наступних розрядів виражають

ступінь складності праці робітників кожного даного розряду. Одночасно вони

показують, у скільки разів оплата праці відповідного розряду вище першого.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:

- тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі

більшому, ніж законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;

- міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних

ставок (посадових окладів).

Диференціація мінімальних тарифних ставок за видами виробництв, робіт,

діяльності в залежності від складності праці по галузям народного господарства

виробляється на основі коефіцієнтів їх співвідношення до мінімальної заробітної

плати.

Розмір тарифної ставки (окладу) першого тарифного розряду визначається на

рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної плати.

Тарифні ставки (оклади) інших розрядів та груп визначаються помноженням

тарифної ставки (окладу) першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного

тарифного розряду та групи тарифних коефіцієнтів.

Тарифні ставки (оклади) встановлюються для кожної групи тарифних

коефіцієнтів відповідного тарифного розряду.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) служать для

тарифікації робіт (віднесення їх до певного розряду тарифної сітки) і тарифікації

робітників та службовців (присвоєння їм кваліфікаційних розрядів). Вони містять

характеристики виконуваних робіт робітником певної професії та кваліфікації, а

також пред’явлені до нього кваліфікаційні вимоги.

Приклад. Авіаційний технік по планеру та двигунам, шостий розряд.

Характеристика робіт. Технічне обслуговування по періодичним видам

регламентних робіт двох або більше типів літаків I-III класів або вертольотів I-II

класів, або одного з типів надзвукових чи широко фюзеляжних літаків...

Регулювання та доведення органів управління обслуговуваних ПС, двигунів та їх

агрегатів; повна технічна підготовка ПС до випробувань в повітрі та ліквідація

виявлених несправностей після випробувань. Перевірка всіх видів наземних

випробувань: здатних, контрольних, технологічних та спеціальних. Випробування

вертольотів I-II класів на прив’язі. Дотримання і вимірювання параметрів роботи

агрегатів і систем.

Повинен знати: конструкцію, принципові та монтажні схеми систем і

агрегатів, правила технічної експлуатації, регламент і технологічні вказівки

обслуговуваних ПС; методи регулювання і наладки складних систем і їх виконання,

ліквідація складних дефектів. Особливості технічної підготовки надто складної,

опитної та універсальної техніки до випробувань у повітрі; технологію та

особливості проведення всіх видів випробувань.

Тарифікація робіт та присвоєння робітникам кваліфікаційних розрядів

здійснюється постійно діючою кваліфікаційною комісією підприємства (організації).

Головою комісії назначається заступник керівника авіапідприємства (головний

інженер організації), заступником голови – начальники служб (відділів, цехів),

представники бригад, кваліфіковані робітниками даної професії.

В ЦА, як і в інших галузях народного господарства, застосовуються два види

тарифно-кваліфікаційних довідників: єдиний (для наскрізних професій) і галузевий.

“Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників”

містить кваліфікаційні характеристики професій і робіт, які зустрічаються у всіх

галузях народного господарства (токарі, слюсарі, ковалі, каменярі і т.д.).

“Тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників, зайнятих у

цивільній авіації” містить кваліфікаційні характеристики професії робітників, які є

специфічними для даної галузі і не увійшли в “Єдиний” довідник. Це – роботи і

професії робітників, зайнятих на експлуатації та льотних випробуваннях ПС.

В результаті дії науково-технічного прогресу удосконалюється матеріально-

технічна база виробництва, з’являються нові професії, підвищується рівень

кваліфікації робітників. Це викликає необхідність періодичного перегляду тарифно-

кваліфікаційних довідників.

Тарифна сітка встановлює співвідношення в оплаті праці робітників різної

кваліфікації. Вона представляє собою перелік діючих у даній галузі тарифних

розрядів і відповідних їм коефіцієнтів оплати праці.

Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює одиниці. По першому

розряду тарифікують найбільш прості роботи, виконання яких не потребує

спеціальної підготовки. Коефіцієнти наступних розрядів виражає ступінь складності

праці робітників кожного даного розряду. Одночасно вони показують, у скільки

разів оплата праці відповідного розряду вище першого.

При тарифній системі діють дві форми оплати праці працівників - відрядна і

погодинна, які включають ряд систем для різних організаційно-технічних умов

виробництва.

5 Форми та системи заробітної плати.

Відрядна форма оплати праці включає такі її системи: пряму відрядну,

непряму відрядну, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, -акордну, оплату

тощо. При відрядній формі оплати праці працівників провадиться за нормами і

розцінками, встановленими, виходячи з розряду виконуваних робіт.

При прямій відрядній системі заробітна плата працівника або групи

працівників визначається помноженням розцінки за одиницю продукції

(виконуваних робіт) на кількість виробленої продукції. При цьому оплата за кожну

одиницю виробу здійснюється за однією розцінкою, незалежно від ступеня

виконання норм виробки.

Відрядно-преміальна передбачає виплату премій за виконання і

перевиконання планових завдань (економію авіаційних паливо-мастильних

матеріалів, електроенергії та інших ресурсів).

Відрядно-прогресивна система передбачає оплату за одиницю виробу

(виконуваних робіт) за декількома розцінками. За виробку в межах норми роботу

сплачують за звичайними розцінками. Продукцію, зроблену понад нормою,

сплачують за підвищеними розцінками, причому прогресивно зростають в

залежності від ступеню перевиконання робітником встановлених норм виробки.

Непряма відрядна система оплати праці застосовується, як правило, для

оплати допоміжних і обслуговуючих працівників. Ці робітники безпосередньо не

виробляють продукцію, але від їх праці залежать результати роботи обслуговуючих

ними основних робітників. Оплата здійснюється за непрямими відрядними

розцінками, встановленими за одиницю продукції, що виготовлена основними

робітниками. В ЦА по цій системі нараховується заробітна плата авіатехнікам на

авіаційно-хімічних роботах при базуванні на оперативних точках.

Акордна система оплати праці полягає в тому, що працівнику або групі

працівників заздалегідь встановлена загальна сума заробітку за весь комплекс робіт.

Крім того, за скорочення термінів виконання робіт виплачуються преміальні.

Індивідуальна відрядна передбачає врахування індивідуальної виробки

кожного робітника та визначення його особистого заробітку. Її використовують на

тих ділянках, де за умовами виробництва можливо виконання робіт одним

виконувачем.

На ділянках, де процес праці носить колективний характер, доцільно

застосовувати колективну (бригадну) відрядну систему оплати праці. При якій

оплату праці здійснюють по зданій бригадою кінцевої продукції (виконання робіт).

Заробітну плату нараховують всій бригаді в цілому та розподіляють між її членами в

залежності з присвоєним кваліфікаційним розрядом, фактично відпрацьованим

часом і коефіцієнтом трудової участі. Коефіцієнти трудової участі встановлюють

кожному члену радою бригади у межах, 0-2. За сумою цих коефіцієнтів

розподіляють тільки відрядну приробіток і преміальні виплати.

При погодинній формі праця робітників сплачується в залежності від

відпрацьованого часу та встановленого посадового окладу чи тарифної системи.

Погодинна форма оплати праці застосовується для оплати праці командно-

керівного складу, спеціалістів та службових ЦА, а також деяких категорій

робітників. Погодинна форма оплати включає: просту погодинну, погодинну –

преміальну оплату тощо.

При простій погодинній оплаті праці заробіток працівника визначається на

основі фактично відробленого їм часу і встановленого посадового окладу або

тарифної ставки (годинної, денної, місячної). Оплата непов’язана з результатами

праці працівника, а лише з відпрацьованим часом.

Погодинно – преміальна система передбачає сполучення погодинної оплати

з преміюванням за виконання кількісних та якісних показників праці. Премії

встановлюються в процентах до тарифної ставки працівника або в процентах до

посадового окладу інженерно-технічних працівників і службовців.

В ЦА широке розповсюдження отримала погодинно – преміальна система з

встановленням нормованих завдань.

6 Державне регулювання оплати праці, його сфери.

Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення

мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій в оплаті праці,

міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умов визначення частини доходу, що

спрямовується на оплату праці, умов і розмірів оплати праці в бюджетних

організаціях і установах, максимальних розмірів посадових окладів керівників

державних підприємств, а також шляхом оподаткування підприємств і доходів

працівників.

Мінімальна заробітна плата регулюється з урахуванням рівнів економічного

розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати та вартісної величини

прожиткового мінімуму.

Норми оплати праці:

- за роботу в надурочний час;

- у святкові, неробочі та вихідні дні;

- у нічний час;

- за час простою, який мав місце не з вини працівника;

- при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника;

- працівників, молодших вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх

щоденної роботи.

Гарантії для працівників:

- оплата щорічних відпусток;

- за час виконання державних обов’язків;

- для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження

в медичний заклад;

- для переведених за станом здоров’я на легшу нижче оплачувану роботу;

- для вагітних жінок і жінок, які мають дітей у віці до трьох років,

переведених на легшу роботу;

- при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або

навчання інших спеціальностей;

- гарантії та компенсації працівникам при переїзді на роботу до іншої

місцевості, при службових відрядженнях.

7 Договірне регулювання оплати праці. Система тарифних угод.

Договірне регулювання оплати праці найманих працівників підприємств

здійснюється на основі системи тарифних угод, що укладаються на міжгалузевому

(генеральна тарифна угода) , галузевому (галузева тарифна угода), виробничому

(тарифна угода як складова частина колективного договору) рівнях.

Тарифна угода – це договір між представниками сторін переговорів з питань

оплати праці та соціальних гарантій.

Норми генеральної тарифної угоди обов’язкові для врахування на подальших

рівнях колективних переговорів, норми галузевої, регіональної тарифної угоди – на

виробничому рівні, як мінімальні гарантії.

Предметом генеральної тарифної угоди є:

- диференціація мінімальних тарифних ставок за видами виробництв,

робіт і діяльності у виробничих галузях залежно від важкості праці, але не нижче

встановленої державою мінімальної заробітної плати;

- єдині для всієї території України мінімальні ставки компенсаційних

доплат за роботу в несприятливих, шкідливих і небезпечних умовах праці, які

диференціюються за видами і категоріями умов праці;

- єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за загальними

професіями та посадами.

Предметом галузевої, а також регіональної тарифної угоди, що

укладається на комунальному рівні, є:

- єдині для підприємств відповідно галузі, території тарифна сітка працівників

і шкали співвідношень мінімальних посадових окладів за групами посад керівників,

спеціалістів і службовців;

- єдині для різних категорій працівників відповідно галузі, території

мінімальні розміри доплат і надбавок що враховують специфіку умов праці окремих

професійних груп.

Предметом тарифної угоди на виробничому рівні як складової частини

колективного договору є:

- форми і системи оплати праці, що застосовуються для різних категорій

та груп працівників;

- мінімальна тарифна ставка диференційована за видами і типами

виробництв у межах рівнів, передбачених генеральною тарифною угодою для

відповідних видів і типів виробництв галузі;

- розміри тарифних ставок і посадових окладів за розрядами робіт і

посадами працівників;

- види і розміри доплат, надбавок, премій та інших заохочувальних і

компенсаційних виплат і умови їх надання;

- умови оплати праці за роботу в надурочний час, час простою, який мав

місце не з вини працівника, при виготовлені продукції, що виявилася браком не з

вини працівника тощо;

Предметом тарифної угоди можуть бути й інші питання оплати праці та

соціальних гарантій працівників, що не суперечать законодавству.

Норми тарифної угоди виробничого рівня, що допускають рівень оплати праці

нижчий від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною тарифною

угодою, але не нижчий від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть

застосовуватися тільки у разі, коли фінансові труднощі підприємства мають

тимчасовий характер, на період їх подолання, але строком не більше шести

місяців.

8 Оплата праці різних категорій робітників ЦА.

Всі робітники підприємств цивільної авіації в залежності від виконуваних

робіт класифікуються по групам (категоріям): льотно-підйомний склад (ЛПС),

інженерно-технічні робітники (ІТР), службовці, молодший обслуговуючий персонал

(МОП), учні.

Заробітна плата льотно-підйомного складу (ЛПС) побудована на поєднанні

погодинно-преміальної та відрядної форм оплати праці.

Розрахунок погодинно-преміальної частини заробітної плати (

пог

) кожного

члену екіпажу:

- для льотного складу

ііі

пог

ДДДЗ 



де

- посадовий оклад спеціаліста III класу, грн.;



- надбавка за класність;



- коефіцієнт преміальних;

- для бортпровідників

іі

пог

ДДЗ 



Розрахунок відрядної частини заробітної плати (

від

- для командира корабля

3.1

25.0

75.0 

LЗ

від

де 0.75 і 0.25 – коефіцієнти, що показують розподіл загального нальоту, який

виконано днем та вночі, відповідно;

- наліт кілометрів екіпажем за місяць, км;

- оплата праці командира корабля за кожні 10 км шляху;

1.3 - коефіцієнт, що показує розмір збільшення кілометрової ставки за

наліт кілометрів, який виконано у нічний час;

- для бортпровідників

 2.0

від













 15.1

25.0

75.0

де 0.2 – коефіцієнт, що визначає розмір відрядної заробітної плати

бортпровідників від її розміру для командира корабля;

1.15 - коефіцієнт, що показує розмір збільшення кілометрової ставки оплати

праці бортпровідників за наліт кілометрів, який виконано у нічний час.

Посадові оклади ЛПС диференціюються в залежності від типів літальних

апаратів, їх польотної маси, займаної посади в екіпажі. З зростом польотної маси

літаків до 5,5 т, від 5,5 до 20 т, і більше 20 т оклади членів екіпажів зростають на 18-

25%. Посадові оклади членам екіпажів встановлені по третьому, а пілотам, крім

того, і по четвертому класу. За клас (з врахуванням підвищення) льотно-підйомному

складу виплачується щомісячна надбавка у розмірі: 15% за II клас і 40% за I клас.

Бортпровідникам посадові оклади встановлені з врахуванням надбавки за клас: 6,3%

за II клас, 12,5% за I клас.

Відрядна частина заробітної плати виплачується за виконання льотної роботи:

за нальоти кілометрів (на транспортній роботі), кількість оброблених гектарів площі

(авіахімроботи), відзнятих кілометрів площі (аерофотозйомні), виконання інших

видів робіт по застосуванню авіації в народному господарстві (обслуговування

геологорозвідувальних партій, розвідки надр і т.д.). Розміри покілометрової

(погектарної) оплати праці встановлені в залежності від типу літака (вертольоту) і

складності польотів. Прийнято шість груп робіт в залежності від складності та

трудності польотів, на транспортній роботі – п’ять груп. Найбільш складними

вважаються польоти у високогірній місцевості, по розвідці льоду та проведенню

суден у морях Північного Льодовитого океану. Погодинні розрахункові ставки

командира кораблю при переході від першої до шостої групи складності польотів

збільшуються, наприклад, для літаків Іл-62 на 52%, Ту-134 на 53%, Мі-8 на 68%.

На основі погодинних розрахункових ставок розробляються кілометрові

розцінки для командира корабля за виконання льотної транспортної роботи. Їх

отримають діленням погодинної розрахункової ставки на розрахункову швидкість

літаків (вертольотів), яка встановлюється МЦА для оплати праці на основі

середньомережних умов експлуатації літаків кожного типу. Розцінки

диференціюються по п’яти групам складності польотів. При переході від першої до

п’ятої групи складності польотів вони збільшуються, наприклад, для літаків, Іл-62

на 51.3, Ту-134 на 53.7%, АН-2 – в 2.24 рази.

Діючі схеми оплати передбачають відрядні розцінки для командирів кораблів

(перших пілотів). Іншим членам екіпажу відрядні розцінки встановлюються у

відсотках від розцінок кораблю, зокрема другим пілотам поршневих літаків – 70%, а