Лібанова Е.М. (ред.). Молодь та молодіжна політика в Україні: соціально-демографічні аспекти

Подождите немного. Документ загружается.

111

казників смертності відбувається на усьому віковому проміжку, то в

Україні воно припиняється після 75 років, що є неприродним (табл. 3.3).

По-друге, зниження смертності від раку легенів може розгля-

датись як результат переважного впливу смертності від інших причин,

насамперед серцево-судинної та нещасних випадків, отруєнь і травм

серед осіб молодого та середнього віку

. Оскільки в Україні значна

частина чоловіків вмирає передчасно, тобто не доживаючи до похи-

лого віку, віку експозиції раку, то смертність від раку легенів та її вне-

сок у низьку тривалість життя є не настільки вагомими, як від зов-

нішніх причин смерті.

По-третє, жінки в Україні мають коротшу історію куріння

та менший

вплив з боку зовнішніх причин. У сучасний період показники смертності

від раку легенів у жінок мають тенденцію до зниження. Однак, врахо-

вуючи стрімке зростання розповсюдженості куріння серед жінок, ця

тенденція може змінитися на протилежну. Якщо молоді жінки, які

курять, будуть курити й у середньому віці, слід очікувати помітного

підвищення тютюнозалежної

смертності серед жінок в Україні у най-

ближчі 10–15 років.

Тютюнозалежна смертність не вичерпується лише раком бронхів,

трахеї та легенів. Так, для оцінки смертності, пов’язаної з курінням,

ВООЗ використовує доволі широкий перелік причин смерті, що

включає: злоякісні новоутворення губи, порожнини рота та глотки,

стравоходу, гортані, бронхів, трахеї та легенів; хронічні обструктивні

захворювання бронхів; ішемічну хворобу серця та цереброваску-

лярні захворювання. Слід зазначити, що така оцінка є досить грубою,

оскільки не всі випадки ішемічної хвороби серця та цереброваску-

лярних захворювань зумовлені курінням, проте порівняння таких по-

казників, обчислених для України та країн Європейського союзу, дає

уявлення про масштаби надсмертності в Україні, якій

можна запобігти.

Якщо на початку 1980-х рр. стандартизований показник смерт-

ності від причин, пов’язаних з тютюнопалінням (за переліком ВООЗ),

у нашій країні перевищував такий для країн Європейського Союзу у

1,3 раза, то нині – утричі (рис. 3.17).

112

Рис. 3.17.

Стандартизовані показники смертності, пов’язаної з тютюнопалінням*,

для чоловіків в Україні та країнах Європейського Союзу у 1980-2008 рр.

*За переліком ВООЗ

Джерело: авторські розрахунки за даними Держкомстату та ВООЗ (HFA-DB).

Більш достовірною є оцінка Р. Пето й А. Лопеса, метод яких базу-

ється на непрямому оцінюванні тютюнозалежної смертності, коли

смертність від раку легенів розглядається як індикатор поширеності

тютюнопаління серед населення та використовуються певні співвід-

ношення між показниками смертності від раку легенів у загальному

населенні, серед курців та некурців. Обчислене відношення впливу

куріння

(Smoking Impact Ratio) використовується для оцінки частки

смертей, пов’язаних із курінням, серед інших причин смерті у віці 35

років і старше

. Результати оцінки тютюнозалежної смертності за

методом Р. Пето й А. Лопеса представлені у таблиці 3.4.

Вони свідчать, що 32% смертей чоловіків та близько 3% смертей

жінок у віці 35–69 років в Україні пов’язані з курінням. У чоловіків цього

віку куріння є причиною половини усіх смертей від новоутворень,

34% смертей від цереброваскулярних захворювань, 64% – від хвороб

органів дихання. У жінок втрати, зумовлені курінням, є меншими,

однак як уже зазначалось, вони можуть суттєво зрости у найближчі

дві-три декади, якщо поширеність куріння і надалі зростатиме. Щоб

протидіяти цьому, необхідні цілеспрямовані комплексні зусилля

32 Mortality from tobacco in developed countries: indirect estimation from national vital statistics / R. Peto and oth. //

Lancet. – 1992. – № 339. – P. 1268–1278.

113

держави і суспільства у сфері контролю над тютюном.

Таблиця 3.4

Частка смертей, пов’язаних з тютюнопалінням, за окремими причинами

смерті в Україні у 2000 р., %

Причини смерті, вікова група, років Чоловіки Жінки

Усі причини, 35–69 32,0 3,2

Новоутворення, 35–69 49,0 3,0

Новоутворення, 70+ 35,0 3,0

Рак легенів, 35–69 100,0 33,0

Рак легенів, 70+ 89,0 35,7

Цереброваскулярні захворювання, 35–69 33,7 3,0

Цереброваскулярні захворювання, 70+ 11,0 1,2

Хвороби органів дихання, 35–69 64,0 16,0

Хвороби органів дихання, 70+ 56,0 19,0

Інші причини, 35–69 12,0 1,5

Інші причини, 70+ 16,0 0,7

Джерело: розраховано за: Mortality from tobacco in developed countries: indirect estimation from national vital

statistics / R. Peto and oth. // Lancet. – 1992. – № 339. – P. 1268–1278.

3.2.3. Гіподинамія, надмірна вага та ожиріння

Загальна комп’ютеризація, впровадження Інтернету в побут

багатьох молодих людей, поширення мережі комп’ютерних клубів,

а до того ж наявність телевізора практично у кожній сім’ї призвело до

того, що для більшості підлітків та молоді звичною формою дозвілля

стало сидіння перед екраном комп’ютера чи телевізора. Навіть

колективне дозвілля дуже часто зводиться

до комп’ютерних ігор

та спілкування у чаті. Такі заняття невідворотно знижують фізичну

активність молодих людей. Близько 5% респондентів зовсім не відпо-

віли на запитання про заняття фізкультурою та спортом, а з решти 43%

зазначили, що вони зовсім не займаються. Водночас підлітки у шкіль-

ному віці та молоді люди до 20 років частіше займаються

фізкуль-

турою і спортом (рис. 3.18).

У жінок менше можливостей займатися фізкультурою через

їхню завантаженість хатньою роботою і взагалі сімейними обов’яз-

ками, проте і в молодшому віці дівчата також виявляють меншу схиль-

114

ність до фізичних вправ.

Рис. 3.18.

Заняття фізкультурою та спортом у різному віці,%

Джерело: соціально-демографічне обстеження «Молодь України, 2010»

На запитання «Скільки днів за останні 7 днів Ви виконували фізичні

вправи чи брали участь у спортивних іграх, мали інші фізичні наванта-

ження якнайменше 20 хвилин, що змусило Вас упріти чи важче дихати

(це може бути баскетбол, футбол, біг, плавання, велоспорт, спортивні

танці, аеробіка, швидка ходьба, звичайне катання на велосипеді,

катання на

ковзанах / роликах, а також миття підлоги, будь-які види

роботи по дому чи у дворі тощо)?» більше третини респондентів від-

повіло негативно, тобто жодного дня протягом тижня вони не мали

яких-небудь фізичних навантажень. Цікаво, що абсолютна більшість з

них (96%) впевнені, що ведуть здоровий (або в цілому здоровий) спосіб

життя. З тих

самих малорухливих, хто признався у шкідливих звичках,

тільки 17,6% вказали на гіподинамію як на шкідливу звичку, і навпаки,

більше 16% заявили, що займаються фізкультурою і спортом.

Закономірності щодо тривалості фізичного навантаження про-

тягом тижня спільні для всіх вікових груп. Найчастіше люди мають якісь

активні заняття протягом 2-3 днів на тиждень і лише 6% мають фізичні

навантаження щодня (рис. 3.19).

115

Рис. 3.19.

Розподіл відповідей на запитання про фізичну активність

протягом тижня у розрізі віку

Джерело: соціально-демографічне обстеження «Молодь України, 2010»

Обстеження не виявило якихось суттєвих відмінностей у фізичній

активності (чи її відсутності) за соціальним статусом чи рівнем освіти

респондентів. Очевидно, що в поведінці більшості представників усіх

верств українського суспільства фізична активність не стала елементом

способу життя культурної людини.

Як фізична активність, так і раціональне харчування запобігає

появі надмірної ваги й ожиріння

. Хоча і те, й інше можна в принципі

здійснити, не витрачаючи великі кошти, а тільки відповідні зусилля, часом

переборюючи природну лінь і бажання з’їсти щось смачненьке, все ж

у заможних людей є більше можливостей для занять фізкультурою та

спортом (до їхніх послуг тренажерні зали, басейни тощо) і дотримуватися

раціонального

харчування, не обмежуючи себе у виборі корисних для

здоров’я продуктів. Однак зворотна залежність поширеності ожиріння

від рівня добробуту спостерігається не завжди. Наприклад, якщо у

Сполучених Штатах десятки досліджень доводять таку закономірність

то у Великій Британії дослідники бідності не вважають її очевидною, хоча

загальне поширення ожиріння в країні є незаперечним фактом

33 Obesity, Poverty, and Participation in Nutrition Assistance Programs: Summary / USDA. Ofﬁ ce of Analysis, Nutrition and

Evaluation. February, 2005. – 2 p.

34 United Kingdom Obesity. The Poverty Site. Заголовок з екрану - http://www.poverty.org.uk/63/index.shtml.

116

Наявність надмірної ваги та ожиріння встановлювалася на підставі

обчислення індексу маси тіла. Цей показник був розроблений у 1869 р.

бельгійським соціологом і статистиком А. Кетле і обраховується як

частка від маси людини у кілограмах, поділеної на квадрат зросту у

метрах (вимірюється у кг/м

Таблиця 3.5

Градації індексу маси тіла

Градації маси тіла

Основні градації індексу

маси тіла

Додаткові градації

Недостатня вага <18,50 <18,50

Крайня худина <16,00 <16,00

Середня худина 16,00 – 16,99 16,00 – 16,99

Припустима худина 17,00 – 18,49 17,00 – 18,49

Нормальна вага 18,50 – 24,99

18,50 – 22,99

23,00 – 24,99

Надмірна вага ≥25,00 ≥25,00

Преожиріння 25,00 – 29,99

25,00 – 27,49

27,50 – 29,99

Ожиріння ≥30,00 ≥30,00

Ожиріння І ступеня 30,00 – 34–99

30,00 – 32,49

32,50 – 34,99

Ожиріння ІІ ступеня 35,00 – 39,99

35,00 – 37,49

37,50 – 39,99

Ожиріння ІІІ ступеня ≥40,00 ≥40,00

Джерело: WHO. Physical status: the use and interpretation of anthropometry. Report of a WHO Expert

Committee. WHO Technical Report Series 854. Geneva: World Health Organization, 1995; WHO. Obesity:

preventing and managing the global epidemic. Report of a WHO Consultation. WHO Technical Report Series

894. Geneva: World Health Organization, 2000; WHO expert consultation. Appropriate body-mass index for Asian

populations and its implications for policy and intervention strategies. The Lancet, 2004; 157-163.

Наведена відповідність може застосовуватися лише для дорослих.

В обстеженні «Молодь України» індекс маси тіла обчислювався

на підставі відповідей респондентів на питання щодо їхнього зросту та

ваги. Застосовувалися наступні градації ваги: недостатня вага, норма-

льна вага, надмірна вага (преожиріння), ожиріння І ступеня, ожиріння ІІ

ступеня, ожиріння ІІІ ступеня. Обстеження доводить поширеність над-

мірної ваги й навіть ожиріння серед підлітків

і молоді в Україні.

Характерно, що доволі велика кількість учасників обстеження зали-

117

шила ці запитання без відповіді. Частка таких чоловіків становила 6,8%,

а жінок – 5,0%, що свідчить про більший інтерес жіночої статі до своїх

фізичних параметрів. Це узгоджується також з більшою поширеністю

надмірної ваги та ожиріння серед молодих чоловіків (25,8%) порівняно

з жінками (18,5%). Розподіл респондентів обох статей за масою тіла

представлений на рис. 3.20. Цікаво, що жінкам

більше притаманні

екстремуми – як недостатня вага, так і більш високий ступінь ожиріння.

Рис. 3.20.

Розподіл респондентів за ступенем відхилення від норми ваги

та статтю

Джерело: соціально-демографічне обстеження «Молодь України, 2010»

Частка молодих людей, маса тіла яких перевищує нормальну,

зростає з віком (рис. 3.21).

Рис. 3.21.

Частка осіб з масою тіла, що перевищує нормальну, за віком та статтю

Джерело: соціально-демографічне обстеження «Молодь України, 2010»

118

Характерно, що велика частка молоді, особливо чоловіків, не

усвідомлюють надмірну вагу як негатив. Близько 6% респондентів

взагалі не відповіли на запитання про те, чи вважають вони свою вагу

нормальною. Ще 5,5% сказали, що їм важко відповісти. У цілому 2/3

чоловіків і лише 27% жінок, які, згідно з індексом маси тіла, об’єктивно

мали надмірну вагу

або навіть ожиріння, вважали, що для їхнього зросту

вони мають нормальну вагу. Для 42% усіх опитаних чоловіків і 29% жінок

вага не має значення з погляду здоров’я. Природно, що серед осіб з

надмірною вагою та ожирінням, таких трохи менше, але ненабагато –

38% і 27%, відповідно.

Для частини молодих людей характерне доволі байдуже став-

лення до власної ваги з погляду як здоров’я, так і зовнішнього вигляду.

Відповіді на запитання «Чи має вага для Вас значення з погляду зовніш-

нього вигляду» розподілилися так: «не має значення» для 46% усіх опи-

таних чоловіків та 21% жінок. Серед більш гладких осіб (з надмірною

вагою та ожирінням) величини становили, відповідно, 47%

і 23%.

Обстеження не виявило будь-яких закономірностей у поширенні

надмірної ваги та ожиріння серед молодих людей, які належать до

різних суспільних верств або груп за доходами. Отже, раціональне харчу-

вання не завжди практикується, навіть тоді, коли воно доступне. Більше

половини молоді у віці 15–24 роки споживають надмірну кількість

кілокалорій на добу і

більше 80% – надмірну кількість жирів (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Особливості харчування молоді у віці 15–24 роки, %

Стать Недоїдання

Недоспоживання

білків

Надмірне

споживання

жирів

Переїдання

Чоловіки 13,9 94,0 84,6 61,8

Жінки 19,5 97,4 80,5 52,3

Чоловіки у

% до жінок

71,3 96,5 105,1 118,2

Джерело: розрахунки Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України ім. М. В. Птухи

Різниця між харчуванням юнаків і дівчат цілком кореспондує

з відхиленнями від нормальної ваги. Поширення недоїдання серед

119

дівчат відповідає більш притаманній їм недостатній вазі й навпаки,

надмірне споживання жирів і кілокалорій взагалі чоловічою статтю

узгоджується з їхньою перевагою над жінками щодо надмірної ваги.

Але майже половина чоловіків і більше 20% жінок взагалі не

бачать проблем у своїй надмірній вазі, не бажаючи усвідомлювати, що

у більш зрілому віці вона може спричинити

низку хвороб, з якими,

імовірно, їм доведеться жити усе подальше життя.

3.3. Репродуктивне здоров’я та фактори,

що його зумовлюють

Сучасний стан репродуктивного здоров’я, як і стан здоров’я

населення України у цілому, залишається незадовільним. На здоров’я

нації негативно впливає низка чинників: складна соціально-економічна

ситуація, екологічні негаразди, інтенсивна дія ризиків, передусім

спричинених способом життя, поширення епідемій соціально небезпечних

хвороб тощо. Одночасно з цим існує ряд пов’язаних безпосередньо

з репродуктивною сферою факторів, із яких найбільш небезпечними

вважаються розлади здоров’я у вагітних, велика кількість абортів та

розповсюдження інфекцій, що передаються статевим шляхом. Все

це корелює з притаманною нині частині молодіжного середовища

ризикованою сексуальною поведінкою.

Молодь є тією соціальною групою, для якої репродуктивне

здоров’я особливо актуальне, адже, з одного

боку, це вік найбільш

активного сексуального життя, з іншого, – вік реалізації репродуктивних

установок. За даними національного обстеження репродуктивного

здоров’я українських жінок і офіційної статистики, для абсолютної

більшості жінок дітородна діяльність закінчується до досягнення ними

35-ти років.

Значною мірою здоров’я майбутніх дітей детермінується станом

здоров’я їх матерів як

безпосередньо під час вагітності, так і у період,

що передує зачаттю дитини. На разі практично всі жінки в Україні з

120

ранніх строків вагітності (до 12 тижнів) перебувають на диспансер-

ному

обліку. Впродовж останніх років показник охоплення ним

вагітних жінок залишається на рівні 90%. Проте хвилює незадовільний

стан здоров’я вагітних. Серед кожних 100 жінок, які перебували під

наглядом жіночих консультацій МОЗ України під час вагітності у 2009 р.,

анемію зареєстровано у 27 осіб, хвороби сечостатевої систем –

у 15, хвороби системи кровообігу – у 6, дисфункцію щитовидної

залози – у 10

. Наявність анемії у кожної четвертої вагітної викликає

тривогу, адже ця патологія значною мірою залежить від якості та

повноцінності харчування (що зумовлено передусім соціально-

економічним становищем сімей та обізнаністю щодо раціонального

харчування як взагалі, так і під час вагітності). Водночас спостеріга-

ються і позитивні зрушення. Порівняно з 2001 р. поширеність анемії змен-

шилася

майже на третину, сечостатевих захворювань – на 10%.

Розлади здоров’я жінки (соматичного і репродуктивного) пере-

шкоджають репродуктивним планам сімей. Так, під час націона-

льного соціально-демографічного дослідження

16,9% опитаних жінок

у переліку основних перепон народженню бажаної кількості дітей

назвали проблеми зі здоров’ям. За даними дослідження «Молодь

України», 11,0% опитаних повідомили про наявність запальних хвороб

статевих органів будь-коли у житті (це зазначили 17,4% всіх опитаних

жінок та 5,7% чоловіків). При цьому у віковій групі 30–34 роки таких

виявилось уже 42,5%, тобто майже половина респондентів

мала

такого роду розлади репродуктивного здоров’я.

Позитивним є зменшення кількості ускладнених пологів (з

68,0% у 2000 р. до 36,8% у 2009 р.) та зростання частки нормаль-

них пологів, при яких ризик для життя і здоров’я матері і немовляти є

найнижчим

. Однак потрібно зауважити, що остання цифра викликає

35 Згідно з наказом МОЗ від 28.12.2002 N 503 «Про удосконалення амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомо-

ги в Україні», оптимальна кількість відвідувань лікаря вагітною жінкою за період спостереження на допологовому

етапі становить в середньому 10-12 разів.

36 Акушерсько-гінекологічна допомога в Україні за 2006-2008 роки : статистично-аналіт. довідник. – К. : Міністерство

охорони здоров’я України, Центр медичної статистики МОЗ

України. – 238 с.

37 Шлюб, сім’я та дітородні орієнтації в Україні. — К.: АДЕФ-Україна, 2008. — 256 с.

38 Показники здоров’я населення та використання ресурсів охорони здоров’я в Україні за 2008–2009 роки : стати-

стичний довідник. – К. : МОЗ, Центр медичної статистики Міністерства охорони здоров’я України, 2010. – 330 с.